(клацайте на фото, щоб збільшити)



— Науковці рекомендували не ухвалювати їх, бо вони шкодять мовній ситуації у країні, — каже "ГПУ" голова Інституту української мови Павло Гриценко, 60 років. — Законопроекти паралельно з нами розглядав Інститут держави і права. Ми звертали увагу насамперед на лінгвістичний аспект проблеми, як зміняться стосунки між мовами та до чого це призведе.

Законопроекти написані, мов під копірку. Деколи з мінімальними відмінностями. Це, зокрема, законопроекти Олександра Єфремова–Сергія Гриневецького–Петра Симоненка та Леоніда Грача. Ідея регіональності у законопроектах домінує. Автори зловживають засадами Хартії європейських мов, яка покликана захищати мікроскопічні регіональні європейські мови. До них зарахували російську мову — це нонсенс.

Питання підтримки російської мови за кордоном вирішили за президента Бориса Єльцина. Тоді створили програму, за якою на цю справу виділяють чимраз більше грошей. Зараз ви жодної україномовної газети в Київському університеті не отримаєте безкоштовно. Зате тижневик "2000" лежить — бери. І в метро українські газети не роздають, бо надрукувати 20 тисяч примірників багатошпальтової газети для масової роздачі коштує грошей. І таких прикладів, коли російська мова поширюється не самотужки, а підкріплена фінансами, тисячі.

Багато положень цих законопроектів просто принижують статус української мови. Автори документів пропонують на території, де зараз живуть росіяни, дублювати вивіски російською мовою. Є й багато інших форм урізання функціонального поля української мови. А мовний простір — не гумовий. Не може бути такого, щоб українська мова залишалася державною, а поруч з нею з такими ж правами жили ще десяток мов.

Якщо у певних сферах починає домінувати одна мова, то автоматично звужується функціонування другої і навпаки. Коли людина вільно володіє мовою, їй комфортно у соціумі і добре у фізичному вимірі. Але коли їй можуть сказати: "Говори на человеческом языке", вона відчуває насильство над особистістю. З часом це може спровокувати депресивні стани і захворювання тіла. Тому мовне питання насправді болюче. Держави зі сталою концепцією розвитку його розв’язують легше, а Україна, яку постійно тіпає від невизначеної політики і браку консенсусу в суспільстві, має з цим клопіт.

Тему статусу російської мови зараз виставляють як опозицію мов, культур і народів. Коли нам кажуть про 60 відсотків російськомовних в Україні, це політична заява і нічого більше. Відповідально заявляю: на сьогодні немає надійних, підтверджених соціолінгвістичних досліджень, які однозначно сказали б, який відсоток населення вільно володіє російською, який є двомовним, а який розмовляє лише українською. Вибірки, що нам показують, дуже тенденційні. Посилаємо туди групу науковців — результат зовсім інший.

Усі подані законопроекти хибують на поверховість, на спрямованість догодити виборцям. У нас же автори відмовляються від самодостатності і пропонують орієнтуватися або на Європу, або на Росію. Це невиважена позиція. Скажімо, у Болгарії після приєднання до Євросоюзу відбулися великі скорочення і в Академії наук, і університетських кафедр. Європейці пояснили, що їх цікавлять лише теми національних і сексуальних меншин, гендерної політики, трансформації політичного устрою. Решта — фундаментальна наука, друк словників, пам’яток слов’янської писемності тощо — Євросоюз не цікавить.

Треба ухвалити новий закон про мови. Попередній, 1989 року, приймали в інших соціокультурних і політичних обставинах. Але новий закон слід приймати тільки тоді, коли ми визначимося, що будуємо і навіщо.

Чиї законопроекти відхилили в Академії наук:

1. Проект закону про мови України — Леонід Грач, КПУ

2. Проект закону про державну мову та мови національних меншин в Україні — Юрій Гнаткевич, "Батьківщина"

3. Проект закону про регіональні мови та мови меншин — Вадим Колесніченко, Партія регіонів

4. Проект закону про мови в Україні — Олександр Єфремов, Партія регіонів — Петро Симоненко, КПУ — Сергій Гриневецький, Блок Литвина

5. Проект закону про мови — Павло Мовчан — Володимир Яворівський, обидва — "Батьківщина"

6. Проект базового закону "Про мови України" — Євгеній Кушнарьов, Партія регіонів (загинув 2007-го) — Василь Волга, СПУ — Леонід Грач, КПУ

7. Проект закону про внесення змін до закону "Про мови в українській РСР" — Нестор Шуфрич, колишній міністр з надзвичайних ситуацій

---

В тему:

Як розмовляли в Києві тисячу років тому?

Смерть Росії. На тлі вимирання росіян посилилася деградація штучної «російської мови»

Мова — це спосіб мислення

Мова і війна

Україні потрібен новий Сенсар

12 фактів про давність української мови

Україні потрібен свій "закон Тубона"

Володіння державною мовою є обов’язковою умовою для прийняття до громадянства України

И не стыдно под люком? (Заметки украиноговорящего николаевца)

Українські корені російської мови

Позичена самобутність

Засіб від шпигунів

Оскал федералізму

Навіщо українським можновладцям українська мова?

Не говориш українською — менше живеш!