З початку 70-х активно контактує з ліберальствуючими московськими дисидентами М.Гефтером, Г.Померанцем. Заради зміни ідентичності з „одеської” на „московську” переїхав до радянської столиці. Співредактор ліберального "Свободного московского жуpнала ПОИСКИ". В квітні 1982 року арештований КГБ за ліберальний екстремізм.

Павловскій – активний учасник горбачовської перестройки з її насильницькою пропагандою модних антислов’янських цінностей, співзасновник легальної структури ліберальної московської опозиції під назвою "Клуб социальных инициатив" (КСИ), член редакції, а потім головний редактор радикального ліберального журналу "Век XX и миp", засновник інформаційної аґенції PostFactum.
Г.Павловскій – директор програми „Гражданское общество” американо-російського фонду „Культурная инициатива” (1990-1992).

З 1995 року Г.Павловскій – співзасновник і директор „Фонда эффективной политики” (ФЭП).

На сьогодні Г.Павловскій – директор „Фонда эффективной политики” (ФЭП), директор «Русского института», радник керівника Адміністрації президента РФ В.Путіна, професор Вищої школи економіки.

Г.Павловскій в Україні згадується в контексті діянь екстремістських українофобських угруповань ПСПУ, Прорыв, «Союз православных граждан Будулая Каурова», євразійців.

З ім’ям Г.Павловского та М.Гельмана пов’язують перетворення українофобії на офіційну ідеологію РФ.

Спільно з Гельманом, Сурковим-Дудаєвим, Колєровим, Павловскій – творець „проекту РФ”, його концентрована сутність.