Blog posts

Зрозумійте, Москві потрібен не Крим. Москві потрібна вся Україна. І наша беззахисність провокує на подальші агресії. Чим пізніше ми зважимось на симетричну відповідь, тим сильніше ворог закріпиться на нашій території і тим більше сили для подальшого наступу встигне стягнути.

Чотири роки тому, готуючи статтю «Лідер нації», розмірковував про те, яким повинен бути очільник нашого народу, лідер нації початку XXI століття. Тоді такої Постаті, яка могла б претендувати на цю надважливу роль я не розгледів... ЛІДЕР НАЦІЇ «Чи діждемося Вашингтона, з новим і праведним законом, а діждемось таки колись!». Т. Шевченко Сьогодні є велика потреба в появі нового лідера, який би любив Україну в собі, а не себе в Україні . Головною проблемою є відсутність постаті, яка могла б очолити Націю. Жоден з нинішніх політиків першого ряду не може претендувати на цю важливу роль. Лідер нації – це патріот, який відчуває дух нації, та володіє такими якостями як, мудрість, відвага, почуття справедливості, далекоглядність, глибокі знання історичного минулого і стратегічне бачення майбутнього, відпорність і пристрасна любов до своєї землі. На потребу часу на роль лідера має з’явитися Постать, яка дбатиме за економічну і військову могутність держави, за Добро і добробут всього українського громадянства. Національний лідер на сьогодні і на Велике Завтра, а не нинішні «користувачі території», яких можна класифікувати як ІНЗЕКТО ГОМО, (за термінологією В.Савченко). Їм, у переважній більшості, чужий цей народ, чужа його Велика минувшина, чужа культура, чужа мова. Лише безоглядне, нестримне бажання всю владу підпорядкувати під себе, рухає цими особами. Україна очікує на нового Провідника, відповідно до вимог початку 21 століття, національного лідера Всеукраїнського масштабу – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі. Видатний мислитель, історіософ Юрій Липа у праці «Призначення України» писав: « Найвищий, найвеличніший провідник для українців – це той, що найповніше висловлює собою моральну справедливість. На другім місці треба згадати про те, що він має бути особисто талановитим, і продовжувати давні традиції, і бути зичливим до людей української крови». Це визначення основних рис провідника зовсім не застаріло і є актуальне донині. Визначний ідеолог Дмитро Донцов, характеризуючи риси українського провідника на перші місця ставив шляхетність, мудрість і мужність. Він також наголошував, що особистість тільки тоді є насправді провідною, коли володіє не лише перерахованими рисами, а й прихильністю всього народу. За трактуванням Д.Донцова, національна еліта – це «луччі» люди, кількість таких людей в будь-якому суспільстві, як правило незначна. У керівництві нашої держави опинилися люди, яких аж ніяк не можна зарахувати до еліти, радше до псевдо-еліти, чи анти-еліти. Вони за притаманними їм рисами не здатні навіть осягнути великі завдання державного характеру, не те що їх впроваджувати. Займаючи не характерні для себе високі становища, вони приносять чимало шкоди. Вчорашні і нинішні номенклатурники і їх нащадки (комсомольська шпана), криміналітет, який реінкарнувався в представників великого бізнесу, цинічні безнаціональні кар’єристи без кольорів і відтінків, це і є наш політичний бомонд??? Філософ Г.Сковорода наголошував, «кожна людина повинна займатися сродним собі ділом». Отже, якби ці люди займалися природними для себе справами, могли б навіть принести користь суспільству. Носієм і продуцентом внутрішньої синергії народу є національна еліта – каста кращих «дітей України», що заслужили на це звання великими вчинками і подвижницьким життям, копіткою працею, відкриттями і досягненнями, особистими жертвами в ім’я інтересів і потреб нації. Ця каста (національна еліта) повинна щоденно підтверджувати своє право на кращість. «Суть нашої проблеми – у формуванні будівничої правлячої касти. Була та каста мудра, відважна й сильна морально, була й держава. Була вона слабка, розкладалася й гинула, слабла й держава, хоч би й не була «чайкою при битій дорозі»»,- так визначив головну причину трагічної історії України Дмитро Донцов. Сучасний політикум України виявився розділеним на два непримиренні табори. Точилася і точиться боротьба двох сил, одні «моляться» на Захід, інші на Схід. Для перших і других характерне бажання зробити Україну чиєюсь частиною. НЕ ВАРТО ВІКАМИ БУТИ ПРИЧЕПЛЕНИМ ДО «ЧУЖОГО ВОЗА»- ОРІЄНТАЦІЯ НА ВЛАСНІ СИЛИ, ОСЬ ЩО НАМ ПОТРІБНО! Історія України в минулому знала і СПРАВЖНЮ ЕЛІТУ, ВЕЛИКИХ ПРАВИТЕЛІВ, це правителі філософи – Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Іван Виговський, вождя Українського козацтва – Богдана Хмельницького, видатних діячів 20 століття – М.Міхновського, Є. Коновальця, С.Бандеру, Р. Шухевича. Таких цілісних, незламних, сповнених духом національної ідеї, сміливих людей, дуже не вистачає Україні. Попри все, Україна має великі шанси утвердитись як одна з провідних держав Європи. Якими складними б не були зовнішні і внутрішні обставини, результат буде залежати, від правильності і послідовності дій нової еліти, а головне, від рівня національного духу і духовності. Андрій Будкевич. Політичний експерт-журналіст.

«КРИК.» Що потрібно задля того, аби докладно пізнати, зрозуміти, проникнутися творчістю митця ? Чинників таких чимало. Але найголовніше, - потрібно ретельно придивитися, вивчити, у якій атмосфері знаходиться творча особа, що її оточує, якими думками і ідеями вона дихає. Обов’язково треба зануритися у мікрокосмос митця, у той світ в якому він живе. Збігнєв Герберт колись написав:» Якщо вже збираєшся в подорож, нехай вона буде довгою. Тільки тоді зможеш пізнати людей.» Солідаризуюся з думкою відомого представника польського народу, бо і сам намагаюся подорожуючи, дотримуватись вище мовлених засад. У затишній, гостинній домівці відомого митця Полтавщини – Олексія Ямбиха гостював неодноразово. Скажу без перебільшення, діалоги з Олексієм Івановичем про, - малярство ( українське і світове), історію України, звичаї і традиції нашого народу, про віру Христову, як основу життя людини, та багато чого іншого, не забуду ніколи. Незважаючи на те, що митець від народження – чистий полтавець, а я із Закарпаття, під час щирих, змістовних розмов, стільки віднаходиться спільного… Тому що , українці, перш за все. Пізнаю і буду продовжувати вивчати творчість цього художника, у колекції якого немає прохідних, комерційних картин. Хоча, посеред чималого доробку, завжди знайдуться такі роботи, що запам’ятаються особливо. І є одна, яка не тільки залишилася у пам’яті, а й непокоїла душу, бо навіть назву має тривожно- обємну – « Крик». Ця картина, можливо, на перший погляд, ні про що надто важливе не промовляє. Та це тільки так здається… Полтавський митець малярською мовою звертається до нас, нині сущих, з такими думками, порушує такі проблеми, які … і вночі спати не дають.У цьому творі є осмислення і переосмислення прожитих років і пережитих негараздів та лих. То і крик душі, тому є надія, що він зачепить струни душ інших людей, котрі ще не оглухли духовно. « Не сумнівайся, - кожне слово твоє, кожен крик, Навіть вигук неусвідомлений, політавши по світу, Знову відлунням до тебе повернуться…» І ще: «… бо кожне слово, кожен вигук, кожен крик - -це зелений листок із дерева твого життя…» Як чудодійно переплітаються, перегукуються рядки вірша львівського поета Романа Кудлика з картиною «Крик». Цей мистецький твір насичений драматизмом, печаллю, і завуальованою народною мудрістю.Крик у одному з сенсів, це і пробудження, і струс від байдужості, від заціпеніння. Цей крик роздирає морок ночі, сповіщаючи, що вже світає, а за світанком – день.Один день з багатьох, подарованих нам Господом. Бо не просто так , ось уже близько тридцяти літ, основною творчою тематикою Ямбиха являється релігійний живопис. Це звернення, прохання, крик митця – християнина, звернений до людей:» Живім по заповідям Христовим, бо інакше не бачити добра…». На думку Олексія Івановича, - сучасні українські художники мало уваги приділяють християнській тематиці. Говорить так:» Диктувати їм , що потрібно малювати не годиться, самі повинні визначатися. Я шкодую по доброму тих, що не прийшли до Бога у житті.» Людина кричить, коли їй болить. Кричать також птахи. Чули, як кричать сови у сонній діброві? Цей крик, як пересторога, попередження про небезпеку. Індивідуально – малярським способом художник хоче докричатися до земляків, - що дуже вже забагато діється « на нашій, не своїй землі» того, чого не мало б бути апріорі. Значна частина українського громадянства зреклася рідної, материнської мови. Забули, загубили традиції, звичаї, пісні. Цим самим, не усвідомлюючи, що чинять,- та просто розривають невидимий зв'язок з рідною землею, а Земля – це Матінка годувальниця. Де зараз можна почути вечірній спів дівчат, або гуртовий спів? Хіба що подекуди в Галичині. Було колись, що і в радості, і в біді співали, оцим співом несли і доносили у широкі світи, до самого неба, найспівочішу, наймелодійнішу мову. Чаруючим співом, що містив у собі щось магічно – медитаційне, заспокоювали душу. Ну ж бо, добряче напружимо пам'ять, чи не допомагав спів у перемогах? Звісно, що так! Доволі пригадати пісні героїчної полтавки Марусі Чурай. То як докричатися до сучасних малоросів, аби навернулися до рідного слова, до рідної пісні? Життя стане інакшим, кращим. Не зважаючи на розмаїтість українців у різних краях, прийдемо до одностайності, адже може бути – ЄДНІСТЬ У РОЗМАЇТОСТІ ! Народ мусить мати високу духовність, щоб не втратити своїх коренів остаточно. Дерево гине, коли засихає коріння. Якщо народ звільнився від окупації, але продовжує розмовляти чужою мовою, в енергетичному плані від окупації він не звільнився. У такій державі не буде ладу. Ті країни, де діють дві, або більше офіційних мов з часом розпадуться, не дивлячись на економічні вигоди. Чи буде почутий крик? Хочеться, щоб він не став криком волаючого у пустелі.На різних каналах ТБ, у ЗМІ, у великих містах зникає українська мова. Так не повинно бути, бо у світі немає другої України, другого Дніпра, другої такої мови нема. Кричати може і нічний електропоїзд, як у поезії Наталки Поклад: «… іще одною електричкою Влетиш у озвірілу ніч Яка зіжмаканими криками Вершить якийсь зв'язок сторіч…» Озвірілі ночі, їх творять озвірілі нелюди, що очманіли від вседозволеності. Неодмінно, на зміну цим ночам прийдуть нові дні, ясні і світлі. Хочеться вірити словам іншої, видатної поетеси: « Й зачнеться ізнову від муки родильного крику. З- під ржі тисячліття залізом держава зросте. І Рюрик країну ще раз нарече « Гардаріка». І Ольгу й Олега впізнають і море, і степ.» Цей крик буде свідчити про народження оновленої держави, на чолі зі справжніми державниками і українським змістом. Година ця вже недалека… Між першим криком і останнім, проходить, минає життя людське. Тому творім добро, своєму народові, державі, родичам, сусідам… Залишаймося українцями, на тій території, яку вділив нашому народу сам Всевишній. Олексій Ямбих все своє творчо- свідоме життя саме це і робив, дарував нам красу своїх чудовезних картин, продовжує це робити ! Андрій Будкевич.

Якісна вища освіта завжди приваблювала і буде приваблювати багатьох людей, котрі мають достатньо амбіцій та ентузіазму для високого рівня життя, творчості та корисної діяльності. Соціальний статус підвищується саме завдяки якісній вищій освіті. Відомо, що завдяки європейським начальним закладам можна отримати надзвичайно високу за ефективністю та якістю освіту, котра має переваги над іншими системами через те, що максимально наближена до практичної діяльності.

«Відкоркована вуличка гравію…» У наш час натхнення неначе виходить з моди. Це слово набуває відтінку іронії,або використовується як шаблонна метафора. Це слово приходить на гадку пересічним людям коли бачать творчу особу, але вимовляється воно з дещицею сарказму. У натхнення були щасливими цілі віки, воно виражало впевненість у божественному походженні мистецтва. В античний період це слово сусідило з екстазом,безумством,ентузіазмом,який у своєму первісному значенні визначав стан людини «сповненої Богом». В історії малярства і літератури розрізняли твори стихійні,спонтанні-цебто натхненні,і ті,які називали штучними,робленими,що базувалися на копіткій,тверезій праці. Від перших віяло запахом степів,грозового повітря,пронизаного блискавкою,від других-задухою затхлого приміщення. Дуже гарну синонімічну заміну слову натхнення знайшов Фрідріх Шіллер-«несподіванка душі». А загалом,натхнення означає миттєвості- раптові,короткі,дуже подібні до яскравого спалаху. Дуже часто такі несподіванки душі зумовлені яким небудь стимулом,не обов`язково винятковим,швидше незначним… Цей стимул знаходить свою силу у психологічних особливостях творця і за обставин,завдяки яким йому дано проявитися. Частенько це вияв емоцій,від смутку до радості,або навпаки,вплив на органи чуття-світла,кольору,запаху,голосу, все це може наповнити людину особливим хвилюванням. Це може бути-різкий біль,гіркота спогадів,ба навіть стан внутрішнього блаженства. Художник,чи поет,може займатися звичайними життєвими проблемами,а тим часом,у непрохідних хащах його підсвідомих думок глибоко прихований зародок майбутнього осяяння,він росте,зріє,і живиться таємними соками.І ось врешті-решт з непоясненних причин приходить завершення тривалої роботи підсвідомості, подібної в чомусь до стихії природи. Геніальний композитор Гайдн ,коли у душі його народилась мелодія,яка мала у «Сотворінні світу» показати народження світла,вигукнув:»Це не від мене,це прийшло згори!». І тут немає різниці між поетом,мислителем,митцем,натхнення приходить згори,неочікувано,раптово,це коротке,але сліпуче осяяння душі,серця і думки. Хіба щось величне могло бути створене без натхнення?! Немає ніякої дивини у тому,що не дає спокою,розбурхує думку і фантазію творчість одного з найяскравіших митців Полтавщини-Анатолія Лавренка. Бо коли перебуваєш у його творчій робітні в оточенні картин,можна побачити,як уява перекидає місток між двома світами,реальним,і тим,що зображений на полотнах. І я ступив на цей уявний місточок і відчув,що він тримається,а це і є одним з проявів відчуття щастя… Щастя від того,що все глибше вдається проникнути у небуденний зміст картин загадкового полтавця,а розуміти,це настільки ж чудово,як потреба співати…Після чергового знайомства з малярськими творами Лавренка замислюєшся,що мабуть є велика правда у думці філософа і поета Джона Маккензі:»Різницю між реальністю і вигадкою виявити не так легко. Все суще є вигадка.» «Я відкорковую вуличку гравію. Вечір тужавіє,вечір дичавіє, Кличе гуляти під мідними дзвонами. Дивними,синіми,немонотонними…» Знакова робота художника» Вулиця неукладеного асфальту» пронизана поетичною думкою Ніни Кур`яти,яка сконцентрована у одному рядочку:»Я відкорковую вуличку гравію…». Це не тільки назва сюжету картини,радше,це і техніка художнього письма. Пастозність,невтомним пропагандистом якої являється Анатолій Іванович,це особливість живописної фактури, що відзначається густими мазками на поверхні картини. Відтак,дає рельєфне зображення і служить безпосереднім виявом творчої енергії і темпераменту живописця. Картина «Вулиця неукладеного асфальту» виписана власне одним кольором,-брунатним. Гостроверхі дахи будиночків,у яких блимає світло,оселі стоять впритул,одна до однієї…Рельєфність почерку нагадує невгаратаний асфальт,або «їжакувато» розкиданий гравій. Скільки ж можна видобути кольорів і відтінків з одного кольору!Це майстерно демонструє Лавренко малярською іномовою. Ця картина-несамовите шаленство переходів коричневого…Тут такі вулканічні пристрасті вирують на полотні,це треба бачити… Гострокінечно-конусоподібні дахи будиночків дуже нагадують височенні смушеві шапки,таку шапку уздрів на одній зі світлин П.Куліша,і чи не у таких же конусоподібних шапках інколи виступають чудові учасниці етно-гурту « ДахаБраха». Це можна потрактувати як елемент тяглості ниток традиції щодо головних уборів. Це те, що ми любимо,пам`ятаємо з нашого минулого,та спроба художньо реконструювати у сьогоденні. Гарно висловився з цього приводу суфійський поет Румі (1207-1273) «Нехай притягує тебе таємна нитка Того,що ти насправді любиш…» Циклічність серій картин художника з використанням можливостей одного кольору мають певну послідовність,-зеленого, згодом,жовтим по жовтому,білим по білому,брунатного. Митець художніми засобами наголошує ,-на урочистості білого,пристрасті жовто-лимонного, шоколадної екзотичності брунатного,та ще те,що сутінки бувають зеленаво-темні. Усе оце-чародійство барв з-під пензля Анатолія Лавренка. У багатьох картинах «затертість» кольорів створює ілюзію зорової вібрації тремтіння фарб,ніби тонке мереживо сплетене павучком. Сірий колір у роботах митця подеколи і не сірий,а сріблястий. У пам`яті спливає назва прекрасного твору І.Ратушинської «Сірий-колір надії». Хочеш не хочеш,а спиниш погляд на – «Ніч на Хоролі». Місяць оре плесо річки,вода темно-зеленими лапами виповзає на берег. По річці пливе човен,човняр стоячи вдивляється і вслухається у звучання ночі. Дерева і верболози ,-як вартові,застигли над зеленавими водами. Справжня душевність і теплота притаманна хорольській ночі. Колись Філонов казав,що є «око ,яке бачить,і є око ,яке розуміє»,та може десь призабулося «третє око», око душі, що переживає. Третє око душевного зору присутнє чи не у всіх роботах митця. Художник,який цілковито занурений у творчий процес,можливо виконує настанову Будди,-«знайти свій світ,і потім усім серцем віддатися йому.» Вчений Д.Саймонтон висунув гіпотезу,що на його погляд для розвитку креативності максимально сприятливе соціально та політично нестабільне середовище. Чи не про Україну і про Лавренка мовиться?А таки так! Андрій Будкевич.

Интернет-магазины сейчас распространены в интернет-сетях не только потому что это удобно для производителей, но и потому что они позволяют покупателям экономить время и делать правильный выбор. Особенно популярными становятся такие интернет-магазины, которые могут систематизировать свои предложения и создавать комфортную навигацию на сайте для поиска необходимых товаров.

Для відновлення миру і територіальної цілісності Україні потрібні: Самооборона (масове озброєння громадян), Самоврядування (домінуюча роль територіальних громад), Суверенітет (не входження до жодних військових блоків, жодних іноземних військ на своїй території).

Василь Васильович Крутов - почесний президент Міжнародної антитерористичної єдності, доктор юридичних наук, професор, генерал-лейтенант СБУ в запасі. В органах державної безпеки - з 1977-го . У 1990 р. був призначений заступником керівника одного з підрозділів спецназу КДБ СРСР - групи «Альфа», а в 1994 р. - першим керівником спецназу СБУ - Управління «А», яке довелося створювати на основі існуючих раніше спецпідрозділів. На початку 90-х років - також радник голови СБУ з питань боротьби з тероризмом, згодом - керівник Апарату Голови Служби безпеки України. Брав безпосередню участь у проведенні низки оперативно-бойових операцій і спеціальних заходів в Україні та за кордоном.

Легендарний радянський дисидент передрікає швидке падіння російського режиму. Володимир Буковський сумнівається у відторгненні Криму і перемозі Путіна в Україні Про це він заявив в інтерв'ю Polskie Radio

На своїй сторінці у фейсбуку міністр МВС Арсен Аваков оприлюднив спільне з керівником СБУ В. Наливайченком звернення до власників зброї, у якому вони вимагають здати неналежно зареєстровану зброю. З наведеними у зверненні причинами щодо необхідності здачі нелегальної зброї можна було б погодитися, якби не кілька “але”!