Вірити в те, що ліберально-комуністичні чиновники визнають бійців УПА учасниками Другої світової, можуть лише наївні споживачі грантів. За це власне гранти і платять – за наївність з надутими щоками. Сукупність проплачених наївних діячів унеможливлює тверезий погляд на речі, натомість робить можливим пограбування народу в особливо великих розмірах.

Вірити в те, що в цій республіці Голодомор буде визнано геноцидом – з цієї ж серії. Невже комусь досі не зрозуміло, що правда про Голодомор в умовах ліберальної тиранії неможлива апріорі. Той, хто каже правду про Голодомор, автоматично стає антисемітом, фашистом і провокатором. Бажаючих боротися з монстром українського фашизму вистачає як серед лівих екстремістів, так і серед лібералів. Теза «Українець – фашист» стала модною. Модно бути антифашистом. Українофобія стала називати себе антифашизмом.

Марш УПА має за результат остаточний і різкий розрив між лібералами та правими силами. «Справжній націоналізм» загнано в стійло толерантності. Витягувати їх з того стойла марна справа, адже в стійлі гранти. А там де гранти – там правила гри. Хто платить – той замовляє музон.

Формується ліберально-лівацька спільнота, що має на меті породити толерантну альтернативу правому спротиву. Гроші там будуть. Але не буде віри і фанатизму. Це знають всі. В цьому перевага правих.

Для дискредитації правого руху через гучномовці крутитимуть тужливих пісень, камери есендівських телеканалів будуть спрямовані на довговолосих камуфляжних юнаків з мишиними обличчями, а в студії С.Шустера протиратимуть заморські штані виважені інтелектуали, що розповідатимуть Будулаю Каурову про те, як в УПА воювали циганські батальйони.

Спроба звести український націоналізм до пацифізму та лібералізму є провокацією! Не піддаватися на провокації! Провокаторів – до відповідальності.

За праву справу!