Тоня Матвієнко

Моя оцінка корисності цієї статті:

1 - Може колись знадобиться.

Антоніна Матвієнко - поп співачка з проукраїнським стилем виконання. Володіє дійсно, без перебільшень, винятковим голосом. "Тоня дуже обдарована і цілеспрямована, володіє особливою манерою співу" каже Андрій Підлужний, що недавно почав працювати з співачкою - писати пісень.

Продукт Тоні - хороша поп-музика для широкого кола слухачів/глядачів. Чітко націлена на мейнстрім. Від цього страждає мистецька вартість, чистота, але і такий продукт потрібен на нашому ринку. Якраз ізза відсутності такої пропозиції, на наш ринок потрапляють закордонні музичні "товари сумнівної якості", а то й з "простроченими термінами". Виходить не країна, а якийсь "музичний секонд хенд". Мається на увазі не тільки готові пісні, а й стилістика, етика відчизняних творів/альбомів. Тому потрібно створювати внутрішній тиск/пропозицію, щоб він збалансовував зовнішній. Тому, вітаємо перші серйозні відео-роботи Тоні, до слова кажучи, якісно зроблені:

Плани співачки. Перша асоціація після ознайомлення з ними: флюгер, що крутиться незалежно від напряму вітру. Так само і з планами Антоніни - їх багато, але від них віє хаотичністю. Судіть самі. У планах співачки:
1. Поспівати старих пісень з кубанськими козаками.
2. Випустити альбом з блюз/джаз каверками укр.нар.творчості. (це взагалі якась хвороблива нав’язлива ідея сучасних малоголових співачок)
3. Продовжувати традиції матері і бабусі.
4. Співати поп-композиції.
Навіює казку про журавля, щуку і рака... Звісно, бажаємо Антоніні реалізації задуманого (окрім п.2.), але чи вийде в такому каламбурі якісна музика?

Тоня, як і багато іншої ~~зелені~~ цвіту нашого мейнстріму, мала зносини з джаз/блюз мотивами. Слухаємо пісню:
"О милий мій" antoninamatviyenko-omylyymiyadlibitumlive.mp3
Ви чуєте, що джаз-мотив іде зовсім окремо від голосу? У нього своє соло! Під кінець пісні втрачається відчуття, хто кому робить акомпонемент. Враження, що доріжки "зміксили силою". Акомпонемент зовсім не відповідає етиці пісні. Це й не дивно - джаз/блюз - це негро-американська душа. 3тя оболона, чуття, 3тя чакра, Маніпура, хоча часто відчуваєтсья база 2ї, Свадхістани. Укр.нар. пісні, в своїх кращих екземплярах, звертаються до 5,6,7 центрів, і несуть коректну, здорову форму-послання.. З’єднують з предками, в прямому сенсі. Музикою, звуками, співом особливо ефективно "піднімати"/"-сь до" глибини своєї душі. Проливати світло свідомості на утаємничені побудови душі, тонкі пласти. А що з джазом? Українцю він шкідливий. Це як ангіна - не так страшна вона, як ускраднення. Тобто, джаз є шкідливим і сам пособі, але особливо - в відхиленні від егрегору рідної землі і всього, що з нею зв’язане. Є також припущення, що ця музика зміщує у чоловіків Муладхару вверх, що для нас не є природовідповідно.

Це один підхід. Беремо інший. Варновість. Тут маємо ще чіткіше свіввідношення: джаз:"шудри, що втратили "тормоза"" проти укр:"зацьковані винищені брахмани". Звісно, в нас також різне трапляєстья, але ми говорим про кращі прояви. Ну не змішують витриманий шираз (з земельними, шкіряними і грибними відтінками, яскраво вираженими нотами спецій і високомінеральним смаком) з якимсь компотом по типу божолє чи сангрії.

Але не будемо про сумне. На завершення, хочеться згадати, що Антоніна - спадкова співачка. Батько - відомий художник, директор нац.центру нар.культ.музею Івана Гончара, Петро Гончар, герой України. Матір - відома у всьому світі співачка естради. Можливо, "тотальні" творчі корні сягають Івана Гончара! За звичай, журналісти-нездари, не знаючи, про що говорити, чіпляються за те, що її матір - видатна співачка. І активно "розкручують" цю тему в деструктивному руслі.. Це безглуздя. Не відають вони, що спадкова справа - це перевага. Традиції родинного фаху були дуже поширеним явищем як у нас, так і по всьому світі. Бо спадкова справа має вже "по замовчуванню" хист, якість/рівень виконання і відповідальність. "Співачка, донька співачки" - це звучить гордо! Нам навпаки, потрібно заохочувати молодь іти стежками батьків, адже це всіляко відповідає задумам Творця. І в цьому плані, ми можемо привітати Антоніну та Ніну. Ще більшої поваги заслуговує той факт, що молода співачка бажає продовжити сімейний стиль, оновити-зміцнити його, щоб той був конкурентноспроможний на сучасному музичному ринку.

Насолоджуємось і порівнюємо спів матері і доньки: