Нині в Україні присутні всі основні і додаткові чинники виникнення диктатури. Кількість неминуче переходить, як відомо, у якість. Як завжди нізвідки вигулькне диктатор, про якого до того ніхто не чув. Його поява це лише справа часу. Будь-яка дестабілізація соціально-екномічної ситуації в країні неодмінно запустить годинник, який почне відлічувати останні дні і години «демонократії».
В нашій країні влада народу однозначно не відбулася. Замість демократії, тобто влади демосу або народу, у нас витворилася влада демонів або демонократія.
Про демонічну, сатанинську, диявольську сутність нинішньої «української» влади переконувати нікого не треба. Хіба не політики-демони викрали з військової бази МВС (!!!) і стратили полковника міліції? Якраз того, який боровся з організованою злочинністю. Це щоб іншим полковникам і генералам «неповадно было» ставати на шляху переможного поступу «демонократії».
Демонічна сутність «українського» політикуму проявляється нині в усьому: від скандальної відмови «народних обранців» хоча б частково відмінити абсолютно неадекватні у бідному суспільстві власні привілеї, до відвертої політичної проституції на «політичній панелі», на яку перетворилися деякі гілки державної влади.
Будь-яке суспільство, українське аж ніяк не є винятком, розвивається за загальними законами буття організованої в державу людської спільноти. Пізнаючи ці закони і закономірності, можна з великою долею вірогідності передбачити, «куди все котиться і до чого докотиться».
Який стан розвитку людської цивілізації притаманний початку ХХІ століття? Однозначно його можна визначити як криза західної демократії і західного способу життя. Звичайно, криза не матеріальна, а духовна. Нині стало очевидним, що запропонована Заходом світові модель постійного розширення сфери прав людини і перманентного звуження сфери її обов’язків має руйнівні наслідки для суспільства.
Захід все більше перетворюється в особі ЄС на своєрідну Римську імперію останнього періоду її існування. Для обох цих наднаціональних утворень характерна глибока духовна криза і повне превалювання матеріальних стимулів існування людини. Римська імперія загинула не тому, що в ній стало менше легіонів і центуріонів, які не змогли протистояти «варварам», а через те, що загнилася, занепала верхівка суспільства. Вона докотилася у власній бездуховності до того, що знать, прошу вибачення, вибльовувала під час званих обідів все спожите, щоб знову жерти, жерти і жерти. Про інші приклади повної моральної деградації «еліти» Римської імперії взагалі соромно говорити, хоча вони на диво подібні до «житія» уже «еліти» нашої і в наш час.
Або чому ніби вмить розсипався Радянський Союз? Чи, може, в нього десь зникли всі ядерні боєголовки, атомні підводні човни, розбіглася армія, міліція і КДБ? Аж ніяк. Розвалив Радянський Союз так званий період застою з його масовою корупцією і повною моральною деградацією «еліти». Куди вже було йти далі, коли міністр внутрішніх справ, головний міліціонер країни як останній «бандюкович» крав (!?) з державних музеїв найкращі картини. І тепер у нас в Україні багато що з музеїв зникає... І поруч з Галиною Брєжнєвою можуть постати й інші імена і прізвища. Хіба не так?
Що є об’єктивною основою виникнення диктаторських режимів у будь-якій країні, запитаємо ми себе? Таких умов є декілька.
По-перше, необхідний ПОВНИЙ МОРАЛЬНИЙ ЗАНЕПАД ВЛАДНОЇ ЕЛІТИ. Так би мовити назовні він найяскравіше проявляється у відвертій продажності, пануванні серед політиків політичних проституток і юд, які відкрито продаються олігархам, виставляючи свої партії, депутатські групи, душу, совість і честь на політичну панель.
Чи притаманне це явище Україні? Чи не в найбільшій у світі мірі. Владні персоналії «заляпані по самі вуха» і вже ніколи не відмиються, що би вони не робили. Про це невідомо хіба що окремим нашим «соціологам» і «політологам», які за гроші здатні видати «на гора» будь-які результати «опитування». Якраз через це ніхто й не пікне, коли з’явиться диктатор. За нинішніх українських керівників жодна людина не ляже під танки.
По-друге, потрібна ПОВНА ДИСКРЕДИТАЦІЯ В ОЧАХ НАРОДУ САМИХ ІНСТИТУЦІЙ ДЕМОКРАТІЇ В ОСОБІ ПАРЛАМЕНТУ, УРЯДУ, ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ, СУДОВОЇ ТОЩО ВЛАД. Чи притаманне це для нинішньої України? Безперечно, що так. У нас люди абсолютно не довіряють не лише владним персоналіям, але й владним інституціям, тобто вони вже вважають, що зі зміною особистостей при владі в принципі може мало що змінитися, бо недосконалою є сама система влади.
Криза демократичних засад суспільства характерна для усього світу і є наслідком неминучого природного старіння суспільного організму внаслідок надто довгого процесу його існування, наприклад у Великій Британії. А ось до України демократія потрапила з Заходу уже значно застарілою, так би мовити «з душком». Світ уже починає її переживати, намацуючи нові шляхи розвитку. Взяти хоча б Японію. Ми ж опинилися в ролі тих, які підбирають зіпсовані об’їдки від потягу, який далеко вирвався вперед.
Ці дві умови є обов’язковими, але як показує історичний досвід не завжди достатніми для виникнення в будь-якій країні світу диктатури. Неминучою вона стає лише за умови існування ще двох чинників. Наявність їх якраз і вказує на невідворотність раптового характеру встановлення диктаторських режимів.
Першою достатньою умовою диктатури є очевидна ДИСКРИМІНАЦІЯ КОРІННОЇ НАЦІЇ НА ЇЇ Ж РІДНІЙ ЗЕМЛІ хоча б в одному компоненті повсякденного життя. Особливо небезпечною в цьому сенсі є панування в провідних сферах життя, переважно в економіці і політиці, «інородців». Що в цьому сенсі в Україні ситуація є однією з найкритичніших у світі для людей, які мають більше за одну клепку в голові, абсолютно зрозуміло. При тому, що серед громадян України, за офіційними даними перепису населення 2001 року, етнічні українці становлять близько 80%, проте поміж найбагатших людей держави їх немає взагалі.
Не краща ситуація і з українською мовою. Близько 70% громадян України за цим же переписом населення назвали себе україномовними. За класифікацією ООН Україна є не лише мононаціональною, але й мономовною державою. Разом з тим сфера використання української мови в усіх основних інформаційних мережах, і перш за все в різних ЗМІ та художній літературі, не досягає й 10%.
Наприклад, якщо у США є 12% афро-американців, то ці 12% повинні бути пропорційно представлені в усіх сферах життя. А в нас українцям ой як далеко до негрів США! Цілком реально українці в Україні знаходяться на положенні негрів Америки кінця 50-х років ХХ століття. Більше того, дискримінація української мови в Україні шляхом запровадження другої державної російської мови переведена в ранг державної політики. Кабінет міністрів вперше за період незалежності України увів до власної програми діяльності введення другої державної мови. Хіба це не очевидна ганьба?
В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка тисячі китайських студентів протягом року вивчають українську мову, вільно нею володіють, пишуть на ній реферати, курсові і дипломні роботи, працюють зі складним науковим текстом тощо, а наші урядовці і депутати за все своє життя українською мовою так і не оволоділи. То хто ж вони такі тоді є!? Отже, у нас присутня ще одна умова виникнення диктатури.
А тепер про другу достатню умову народження диктатури. БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ ДИКТАТУР СВІТУ ЗАРОДИЛИСЯ В КРАЇНАХ, ДЕ ПОПЕРЕДНИКАМИ ДИКТАТОРІВ БУЛИ ЛЮДИ З КРИМІНАЛЬНИМ МИНУЛИМ. Не випадково майже в усіх країнах світу законом заборонено призначати чи висувати на вибори осіб, які хоча б раз відсиділи у в’язниці за кримінальні злочини, особливо за бандитизм. Це тому, що кримінальна ментальність не є якимось там капелюхом, який можна або зняти, або ж знову натягти. Вона обов’язково матеріалізується. При цьому протидіяти криміналітету при владі, як показує історичний досвід, демократія не може. Це під силу лише диктатурі. Під час попередньої президентської виборчої кампанії на зустріч зі студентами-міжнародниками одного з ВНЗ Києва тодішня влада запросила людину, яка була представлена як майбутній міністр закордонних справ України. Хтось із студентів запитав у запланованого головного дипломата країни, як він може агітувати за людину, яка двічі відсиділа у тюрмі за кримінальні злочини. Відповідь була наступною: «Ну и что же, я тоже сидел». Більше запитань не було.
Таким чином нині в Україні присутні всі основні і додаткові чинники виникнення диктатури. Кількість неминуче переходить, як відомо, у якість. Як завжди нізвідки вигулькне диктатор, про якого до того ніхто не чув. Його поява це лише справа часу. Будь-яка дестабілізація соціально-екномічної ситуації в країні неодмінно запустить годинник, який почне відлічувати останні дні і години «демонократії».
Можна, звичайно, тішити себе ілюзіями, що ми не такі люди як інші і тому розвиваємося за своїми власними законами. Однак всі ці твердження хіба що «для дурнів». У нас присутня лише неминуча для кожної нації і країни специфіка проявів загальних для людства законів його розвитку, але не більше.
Що має відбутися, обов’язково відбудеться. І це не тому, що чиєсь там «каркання» віщує біду. Цьому явищу, яке мудро підмітив народ, є цілком адекватне наукове пояснення: серед мільйонів людей завжди знаходиться хтось перший, який раніше від усіх почує «запах смаженого»...
Петро МАСЛЯК,
віце-президент Академії наук
вищої школи України
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Прощавай, демонократіє... Аналітичні нотатки напередодні диктатури
Світ:
06110601e.jpg
Про демонічну, сатанинську, диявольську сутність нинішньої «української» влади переконувати нікого не треба. Хіба не політики-демони викрали з військової бази МВС (!!!) і стратили полковника міліції? Якраз того, який боровся з організованою злочинністю. Це щоб іншим полковникам і генералам «неповадно было» ставати на шляху переможного поступу «демонократії».
Демонічна сутність «українського» політикуму проявляється нині в усьому: від скандальної відмови «народних обранців» хоча б частково відмінити абсолютно неадекватні у бідному суспільстві власні привілеї, до відвертої політичної проституції на «політичній панелі», на яку перетворилися деякі гілки державної влади.
Будь-яке суспільство, українське аж ніяк не є винятком, розвивається за загальними законами буття організованої в державу людської спільноти. Пізнаючи ці закони і закономірності, можна з великою долею вірогідності передбачити, «куди все котиться і до чого докотиться».
Який стан розвитку людської цивілізації притаманний початку ХХІ століття? Однозначно його можна визначити як криза західної демократії і західного способу життя. Звичайно, криза не матеріальна, а духовна. Нині стало очевидним, що запропонована Заходом світові модель постійного розширення сфери прав людини і перманентного звуження сфери її обов’язків має руйнівні наслідки для суспільства.
Захід все більше перетворюється в особі ЄС на своєрідну Римську імперію останнього періоду її існування. Для обох цих наднаціональних утворень характерна глибока духовна криза і повне превалювання матеріальних стимулів існування людини. Римська імперія загинула не тому, що в ній стало менше легіонів і центуріонів, які не змогли протистояти «варварам», а через те, що загнилася, занепала верхівка суспільства. Вона докотилася у власній бездуховності до того, що знать, прошу вибачення, вибльовувала під час званих обідів все спожите, щоб знову жерти, жерти і жерти. Про інші приклади повної моральної деградації «еліти» Римської імперії взагалі соромно говорити, хоча вони на диво подібні до «житія» уже «еліти» нашої і в наш час.
Або чому ніби вмить розсипався Радянський Союз? Чи, може, в нього десь зникли всі ядерні боєголовки, атомні підводні човни, розбіглася армія, міліція і КДБ? Аж ніяк. Розвалив Радянський Союз так званий період застою з його масовою корупцією і повною моральною деградацією «еліти». Куди вже було йти далі, коли міністр внутрішніх справ, головний міліціонер країни як останній «бандюкович» крав (!?) з державних музеїв найкращі картини. І тепер у нас в Україні багато що з музеїв зникає... І поруч з Галиною Брєжнєвою можуть постати й інші імена і прізвища. Хіба не так?
Що є об’єктивною основою виникнення диктаторських режимів у будь-якій країні, запитаємо ми себе? Таких умов є декілька.
По-перше, необхідний ПОВНИЙ МОРАЛЬНИЙ ЗАНЕПАД ВЛАДНОЇ ЕЛІТИ. Так би мовити назовні він найяскравіше проявляється у відвертій продажності, пануванні серед політиків політичних проституток і юд, які відкрито продаються олігархам, виставляючи свої партії, депутатські групи, душу, совість і честь на політичну панель.
Чи притаманне це явище Україні? Чи не в найбільшій у світі мірі. Владні персоналії «заляпані по самі вуха» і вже ніколи не відмиються, що би вони не робили. Про це невідомо хіба що окремим нашим «соціологам» і «політологам», які за гроші здатні видати «на гора» будь-які результати «опитування». Якраз через це ніхто й не пікне, коли з’явиться диктатор. За нинішніх українських керівників жодна людина не ляже під танки.
По-друге, потрібна ПОВНА ДИСКРЕДИТАЦІЯ В ОЧАХ НАРОДУ САМИХ ІНСТИТУЦІЙ ДЕМОКРАТІЇ В ОСОБІ ПАРЛАМЕНТУ, УРЯДУ, ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ, СУДОВОЇ ТОЩО ВЛАД. Чи притаманне це для нинішньої України? Безперечно, що так. У нас люди абсолютно не довіряють не лише владним персоналіям, але й владним інституціям, тобто вони вже вважають, що зі зміною особистостей при владі в принципі може мало що змінитися, бо недосконалою є сама система влади.
Криза демократичних засад суспільства характерна для усього світу і є наслідком неминучого природного старіння суспільного організму внаслідок надто довгого процесу його існування, наприклад у Великій Британії. А ось до України демократія потрапила з Заходу уже значно застарілою, так би мовити «з душком». Світ уже починає її переживати, намацуючи нові шляхи розвитку. Взяти хоча б Японію. Ми ж опинилися в ролі тих, які підбирають зіпсовані об’їдки від потягу, який далеко вирвався вперед.
Ці дві умови є обов’язковими, але як показує історичний досвід не завжди достатніми для виникнення в будь-якій країні світу диктатури. Неминучою вона стає лише за умови існування ще двох чинників. Наявність їх якраз і вказує на невідворотність раптового характеру встановлення диктаторських режимів.
Першою достатньою умовою диктатури є очевидна ДИСКРИМІНАЦІЯ КОРІННОЇ НАЦІЇ НА ЇЇ Ж РІДНІЙ ЗЕМЛІ хоча б в одному компоненті повсякденного життя. Особливо небезпечною в цьому сенсі є панування в провідних сферах життя, переважно в економіці і політиці, «інородців». Що в цьому сенсі в Україні ситуація є однією з найкритичніших у світі для людей, які мають більше за одну клепку в голові, абсолютно зрозуміло. При тому, що серед громадян України, за офіційними даними перепису населення 2001 року, етнічні українці становлять близько 80%, проте поміж найбагатших людей держави їх немає взагалі.
Не краща ситуація і з українською мовою. Близько 70% громадян України за цим же переписом населення назвали себе україномовними. За класифікацією ООН Україна є не лише мононаціональною, але й мономовною державою. Разом з тим сфера використання української мови в усіх основних інформаційних мережах, і перш за все в різних ЗМІ та художній літературі, не досягає й 10%.
Наприклад, якщо у США є 12% афро-американців, то ці 12% повинні бути пропорційно представлені в усіх сферах життя. А в нас українцям ой як далеко до негрів США! Цілком реально українці в Україні знаходяться на положенні негрів Америки кінця 50-х років ХХ століття. Більше того, дискримінація української мови в Україні шляхом запровадження другої державної російської мови переведена в ранг державної політики. Кабінет міністрів вперше за період незалежності України увів до власної програми діяльності введення другої державної мови. Хіба це не очевидна ганьба?
В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка тисячі китайських студентів протягом року вивчають українську мову, вільно нею володіють, пишуть на ній реферати, курсові і дипломні роботи, працюють зі складним науковим текстом тощо, а наші урядовці і депутати за все своє життя українською мовою так і не оволоділи. То хто ж вони такі тоді є!? Отже, у нас присутня ще одна умова виникнення диктатури.
А тепер про другу достатню умову народження диктатури. БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ ДИКТАТУР СВІТУ ЗАРОДИЛИСЯ В КРАЇНАХ, ДЕ ПОПЕРЕДНИКАМИ ДИКТАТОРІВ БУЛИ ЛЮДИ З КРИМІНАЛЬНИМ МИНУЛИМ. Не випадково майже в усіх країнах світу законом заборонено призначати чи висувати на вибори осіб, які хоча б раз відсиділи у в’язниці за кримінальні злочини, особливо за бандитизм. Це тому, що кримінальна ментальність не є якимось там капелюхом, який можна або зняти, або ж знову натягти. Вона обов’язково матеріалізується. При цьому протидіяти криміналітету при владі, як показує історичний досвід, демократія не може. Це під силу лише диктатурі. Під час попередньої президентської виборчої кампанії на зустріч зі студентами-міжнародниками одного з ВНЗ Києва тодішня влада запросила людину, яка була представлена як майбутній міністр закордонних справ України. Хтось із студентів запитав у запланованого головного дипломата країни, як він може агітувати за людину, яка двічі відсиділа у тюрмі за кримінальні злочини. Відповідь була наступною: «Ну и что же, я тоже сидел». Більше запитань не було.
Таким чином нині в Україні присутні всі основні і додаткові чинники виникнення диктатури. Кількість неминуче переходить, як відомо, у якість. Як завжди нізвідки вигулькне диктатор, про якого до того ніхто не чув. Його поява це лише справа часу. Будь-яка дестабілізація соціально-екномічної ситуації в країні неодмінно запустить годинник, який почне відлічувати останні дні і години «демонократії».
Можна, звичайно, тішити себе ілюзіями, що ми не такі люди як інші і тому розвиваємося за своїми власними законами. Однак всі ці твердження хіба що «для дурнів». У нас присутня лише неминуча для кожної нації і країни специфіка проявів загальних для людства законів його розвитку, але не більше.
Що має відбутися, обов’язково відбудеться. І це не тому, що чиєсь там «каркання» віщує біду. Цьому явищу, яке мудро підмітив народ, є цілком адекватне наукове пояснення: серед мільйонів людей завжди знаходиться хтось перший, який раніше від усіх почує «запах смаженого»...
Петро МАСЛЯК,
віце-президент Академії наук
вищої школи України
------------------------------------
В тему:
Час змінювати Систему
Раціоналізація держави
Третій Гетьманат
Українське прискорення: генерал Де Ґолль + Батько Махно
Чому я хочу Піночета
У пошуках українського Піночета
Продай одежу й купи меч!
Бі-Бі-Сі про перехід до Третього гетьманату
Німецький експеримент
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков