Минуло 40-день із дня загибелі Максима Чайки. Різні люди та групи по всій Україні пам’янули Максима у різні способи. Ми всі пам’ятаємо Макса і те, що перед тим як померти в ім’я України він жив в ім’я України. Пам’ятаємо Чайку та всі його правильні діяння за життя. Його справа буде продовжена.
Суботнього вечора, 30 травня, від парку Шевченка розпочався Правий Марш Пам’яті Максима Чайки. У Марші взяли участь члени Київського осередку Організації, її активні прихильники та просто небайдужі українці. Всього зібралось близько семидесяти чоловік.
Марш проходив під гаслами: «Чайка Максим! - Не пробачим, відомстим!», «Герої не вмирають – вони живуть в віках! Герої не вмирають – вмирають вороги!», також звучала п`ята точка декалогу та інші, вже традиційні, гасла Організації.
Колонна учасників Маршу пройшла центральними вулицями столиці та завершила свою ходу біля церкви на Аскольдовій Могилі. Біля могили Крутян Голова Київського осередку Організації друг Сполох промовив заключне слово, в якому наголосив на тому, що «...соціал-націоналісти не мають права програти битву за Україну, бо надто щедро наша земля полита кров`ю борців. Ми маємо розуміти, що Максим став першим з нас, хто загинув за Ідею, але до нашої Перемоги ще не один боєць Організації поляже в бою, багато з нас опиняться в тюрмах, а хтось зламається під тиском антиукраїнської системи, але ми не повинні боятись, бо кожна Велика Справа рясно полита кров`ю героїв. Ми не маємо права програти, на нас дивляться з неба душі Героїв. Ми маємо помстити смерть Великих Лицарів і здобути Велику Україну».
Після промови Голови Київського осередку священник провів панихиду по Максу і борцям за волю України, по якій було спалено відбитий у бою прапор червоної погані.
Спи спокійно брате! Ми помстимось за тебе!
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Правий Марш Пам’яті Максима Чайки у Києві
Світ:
09060101a.jpg
Марш проходив під гаслами: «Чайка Максим! - Не пробачим, відомстим!», «Герої не вмирають – вони живуть в віках! Герої не вмирають – вмирають вороги!», також звучала п`ята точка декалогу та інші, вже традиційні, гасла Організації.
Колонна учасників Маршу пройшла центральними вулицями столиці та завершила свою ходу біля церкви на Аскольдовій Могилі. Біля могили Крутян Голова Київського осередку Організації друг Сполох промовив заключне слово, в якому наголосив на тому, що «...соціал-націоналісти не мають права програти битву за Україну, бо надто щедро наша земля полита кров`ю борців. Ми маємо розуміти, що Максим став першим з нас, хто загинув за Ідею, але до нашої Перемоги ще не один боєць Організації поляже в бою, багато з нас опиняться в тюрмах, а хтось зламається під тиском антиукраїнської системи, але ми не повинні боятись, бо кожна Велика Справа рясно полита кров`ю героїв. Ми не маємо права програти, на нас дивляться з неба душі Героїв. Ми маємо помстити смерть Великих Лицарів і здобути Велику Україну».
Після промови Голови Київського осередку священник провів панихиду по Максу і борцям за волю України, по якій було спалено відбитий у бою прапор червоної погані.
Спи спокійно брате! Ми помстимось за тебе!
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд