Прагматичні правила для громадянських активістів

Правило 1.
Наша сила - це не тільки те, що ми маємо. Це також і те, що супротивник думає, що ми маємо.
Якщо в даному випадку супротивник - корумповані чиновники, то варто намагатися заставати їх зненацька. Хай гадають, хто ж “за вами стоїть”.
Блефувати не варто. Краще навпаки без попередження зробити те, на що вони не очікують.
Звідси -

Правило 2.
Намагаймося бути винахідливими. Оскільки фінансами та владою змагатись із супротивником ми не можемо, наша сила - творчість, фантазія, креатив.
Використовуймо досвід колег, але не копіюймо його. Те, що спрацьовувало раніше - наступного разу не спрацює.
Крім усього, якщо нам потрібна увага ЗМІ - нам треба намагатися робити так, щоб вони самі захотіли приїхати. Захисники Пейзажки, наприклад, організували “карнавал”, потім “вертеп”, потім принесли паркан з забудови під двері МЗС, потім подарували будівельний конструктор міністрові Огризку… Ще раз нагадую - копіювати це не варто. Варто вигадувати щоразу щось цікавіше.
А щоб виходило -

Правило 3.
Створюймо тактику та вигадуймо спосіб дії колективно.
Мозковий штурм виявлявся значно дієвішим за ідеї будь-яких “професійних креативників”. Багато разів у нас перед зустріччю не було конкретних ідей щодо акції. Після зустрічі - те, про що потім говорили всі ЗМІ. І те, що наразі, тьху-тьху, виявлялося дієвим.
У кожної людини є свої перекоси, абстрактні фантазії. Я багато разів бачив, як людина одноосібно кидає якусь ідею, ідею не підтримують - і людина опускає руки. Щоб цього не було - ідеї слід розробляти разом. Якомога більшою кількістю людей, що братимуть участь у їхньому здійсненні.
Тоді ми здійснимо також -

Правило 4.
Зажди робімо те, на що готові наші колеги.
Інакше люди йтимуть на акцію з острахом, неспокоєм, або не знаючи, що саме вони робитимуть.
Зате -

Правило 5.
Коли це тільки можливо - робімо те, на що неготові наші супротивники.
Це перегукується з правилом про винахідливість. Якщо під час “України без Кучми” намети на Хрещатику подіяли - зараз усі настільки звикли до них, що цей спосіб скоріше викликає сарказм - як у чиновників, так і у сторонніх спостерігачів. Вигадуймо щось інше - щоб чиновник/забудовник/дядя міліціонер, дізнавшись, мусив чухати собі рєпу.

Правило 6.
Використовуймо правила самого супротивника.
Коли зам. київського мера Голубченко видав розпорядження прибрати будівельні матеріали - це рішення виконано не було. Тоді місцеві мешканці зробили суботник - і самі поскидали буд. матеріали в викопану забудовником яму.

Правило 7.
Висміювання - найсильніша людська зброя.
Протиставити йому практично нічого. Згадаймо силу одного яйця в 2004 році, та безліч фотожаб і мультиків на цю тему. Звичайно, засіб неоднозначний - але якщо до нас не дослухаються…

Правило 8.
Неправильно ставити запитання “чи виправдовує ціль засоби”. Завжди треба ставити запитання “чи виправдовує дана ціль даний засіб за даних обставин”.
А взагалі -


Правило 9.
Найкраща тактика - та, яка приносить нам задоволення.
Дехто не вірить, що люди на Пейзажку постійно приходять просто так. В українських умовах, коли політики так люблять наймати людей для “пікетів”.
А відповідь проста - ці акції не тільки корисні. Вони ще й веселі. Багато хто ще й питає: “а коли наступний карнавал?”.
Але тут головне не загратися -

Правило 10.
Тактика, що тягнеться надто довго, перетворюється на тяганину.
Щоб драйв не зникав, а супротивник щоб не звикав - тактику потрібно міняти. Звідси знову повертаємося до правила винахідливості.

Правило 11.
Тиск має бути постійним - за допомогою різних тактик і дій слід використовувати кожну подію та привід.
Одна акція, одна дія, навіть найкраща, дуже рідко приводить до результату. Одноразові, беззв’язні акції - переважно акції суто піарні, на кшталт акцій якогось “Братства”.
Тиск треба не тільки підтримувати -

Правило 12.
Сила наших дій має нарощуватися.
Наприклад. Якщо не діють всілякі звернення - ідуть пікетування. Якщо на них не реагують - ми переходимо до прямих дій. До громадянської непокори. До громадянського опору.
Чому? -

Правило 13.
Супротивник має почати замислюватися - а чи не дешевше йому поступитися, ніж продовжувати боротись із громадськістю?
Але боротись із “системою”, “корупцією” тощо загалом - справа практично безнадійна. Тому суто прагматично -

Правило 14.
Виокремлюємо супротивника, персоналізуємо його, поляризуємо його.
Це значить, зокрема, не “протестувати в принципі”. Це означає, наприклад - знати, хто конкретно взяв хабар, хто конкретно є замовником, хто акціонери, хто директори… Який на них компромат. Про що цікаво буде розповісти ЗМІ. Де вони живуть ;)

Майже все це ми використовуємо інтуїтивно. Але знати не завадить.

Іще кілька правил, важливих у нинішніх умовах.

Правило 15.
Не ставаймо ні під чиє крило. Не дозволяймо піаритися на собі.
В Україні, як тільки з’являється спонтанний громадський рух - одразу з’являються “помічники” з числа політиків, організацій-грантоїдів і так далі.
Треба розуміти - використовувати їхні ресурси - це непогано.
Але тут запитання - хто кого використовує? Очевидно, що люди, які заробляють на цьому, беруть ваші проблеми не для того, щоб допомогти вам - а для того, щоб заробити собі гарний піар, електоральні очки, або відзвітуватися перед грантодавцями. Чи допоможуть вони реально? А чи зникнуть, як тільки пройде звітний період/вибори/посвітяться перед пресою?
І ще таке -

Правило 16.
Сила звичайних громадян - у взаємодопомозі. Об’єднуймося.
Але враховуючи попереднє правило -

Правило 17.
Об’єднуймося без централізації.
“Лідерів” завжди можна або підкупити, або підіслати, або вибити з гри погрозами чи шантажем.
А от із колективом зробити це ой як тяжко.
Якщо нас хтось намагається об’єднати в одну структуру - виникає запитання, а хто ж нею керує.
Якщо ми просто допомагаємо одні одним - хай це часом менш координовано, зате рішення приймаємо ми самі. Для себе, а не для когось іншого.

Отже, підсумок приблизно такий:

Креативимо - Підтримуємо тиск - Нагнітаємо - Розповсюджуємо ідеї – Об’єднуємося - Посилаємо “лідерів” під три чорти - у різній послідовності та в комбінаціях.

---

В тему:

Що таке пряма дія

Справжня Народна Самооборона. Досвід американської демократії

Лицарі Срібної кулі Партії снайперів

Козак Мамай у пошуках Грааля