Почуймо голос крові

У всіх на видноті конфлікт, який названо російсько-українським. Весь світ його спостерігає. Називають, цей штучно створений конфлікт, і "АТО", і "анексією", і "інформаційною війною", і все частіше "війною". Узагальнюють агресором УВЕСЬ російський нарід під назвою Росія, РФ. Узагальнення не зважає на те, що "чистих" росіян в РФ меншість, бо вихідці з Русі розчинилися у великому морі інших народів, які населяли територію РФ, звичайно ж, піднімаючи їх у розвитку, але часто опускаючись до їх рівня, бо тих більше (гарно розкрито це тут – "Чому люди голосують як ідіоти"). А "вливання свіжої крові" для "владутримаючих" (ВТ) у РФ потрібне повсякчас. Свіжу кров черпали здебільшого з українства, бо РФ – це штучне утворення, яке недаремно отримало назву "в'язниця народів". Звідси "кровопускання" –  численні, регулярні переселення народів, депортації, голодомори, що українців стосувалися безпосередньо (хоча б "Сад Гетсиманський" подивіться, там показано, що українців в Сибіру було стільки, що вони утворювали цілі села і міста, через що й називали їх Петрівками, або й самим Києвом (!)). Під гарячу руку й іншим народам перепадало не менше, але вони боролися також ("Повстання в Росії та СРСР")… тому й красномовно-виправдовуючою всі злодіяння ВТ є російська приказка. Пам'ятаєте? "Лес рубят – щепки лєтят".

Як розчинилося стільки українського народу?! А, так. Спочатку це було грубо (репресії, голодомори, депортації), а потім звичними методами – підлою відвертою брехнею ("мєньшій брат",  "врагі народа" тощо) і іншими атрибутами інформаційної війни, геть до телевізійно-газетно-бла-бла-бла зомбування, аж до вирощування росіянських патріотів – такого собі нового корпусу яничарів, яких творено для пожирання своєї Матінки (чи не те бачимо в Донецькому краї?...)

Ехе-хе-е. І де ті українці в РФ? "Діду, а чи нема тут козаків, щоб лихо відігнати?! – Питали жінки. – Нема… нема Козаків… перевелися..." (х/ф "Пропала грамота", 1972). Де українці Росії?!... Агов!!!

Звичайно ж (!) акцентуючи увагу на теперішньому штучному конфлікті, воріженьки у своїх нападках персоніфікують РФ з російським народом (прикладів багато, хоча б той же фільм "Месники"), знову ж таки, згадують путіних, лаврових тощо (чергові козли відпущення?).

Інформаційною війною як інструментом відвертається увага від того, що нарід Росії неоднорідний як в націотворчому сенсі, так і поділянні політичних поглядів та оцінці дій чужого керівництва РФ… "Чужого" – бо не руського, як колишнього державотворчого етносу, який в Росії уже давно "на нашій не своїй землі".

Наприклад, видатні російські артисти, які засуджують агресію Кремля проти України: Андрій Макаревич, Юрій Шевчук, Олег Басилашвілі, Валентин Гафт, Борис Гребенщиков, Алла Пугачова, Леонід Бронєвой, Марк Захаров, Леонід Куравльов, Ельдар Рязанов, Лія Ахеджакова та інші.  

А ще воріженьки називають потерпілою стороною не українців (державотворчий нарід), а Україну, як державу (система господарювання/владарювання), в її особі всі нац. меншини. Знову ж таки, вперто замовчується, що в державних органах українців катастрофічна меншість. Тому, й "ґерує" владна верхівка так, що гинуть наші найкращі патріотично налаштовані хлопці!

Далі також цікаво. Державотворчою нацією України є українці, яких в державі Україна близько 80%. Частка українців в Державі Російська Федерація приблизно така ж. Патріоти РФ (ідейні) можуть оспорювати цю кількість (У Велику Вітчизняну росіяни розгромили би Німеччину і без участі українців?)

Українці в РФ і російськомовні українці в Україні не усвідомлюють чи не до кінця усвідомлюють себе українцями? Прочитаймо їм слова кримчанина Романа у якого "голос крові" заговорив після розстрілу "Небесної сотні": "…раніше я не відчував себе українцем, просто знав, що в мене така національність. Тепер все інакше".

Російським українцям і українським росіянам чужаки "впарюють" кожну мить життя, що вони рускіє (великороси), з єдиною метою – набути собі робітників (читай правильно "рабів") генеруючих ідеї (і в РФ, і в ЄС, і в США – скрізь) для створення матеріальних цінностей і озброєння та й натравити українців у РФ на українців в Україні (можна й навпаки ;) ), бо їх найбільша концентрація(!) саме в Україні й РФ.

Чужаки їхніми ж зброєю і амбіціями ("Я – Великорос", "Я – Українець") повністю хочуть звільнити територію для себе. Питання для кого?! Гарне питання, відповідь на яке витає в повітрі… і долітає – що це інопланетяни-юдеї. Якщо гої – жителі планети Геї(Землі), тоді юдеї – жителі якої планети?...

Отже, що ми маємо? Зтравлювання українців України (є підтримка з боку діаспори по всьому світу – і їх значить(!) з українцями РФ? Війну в якій стравлено один нарід, яка ведеться на різних рівнях (світоглядному, релігійному, інформаційному тощо). У цю гру грають інші(ий), а для баталій гравцем обрано українців, бо українці-руси-анти противляться найзапекліше.

Пояснюймо ж світовому українству, що ми єдиний і неповторний нарід – розсіяний і обдурений – "Єднаймося!" закликаймо їх, кров зове, почуйте "голос крові". У першу чергу це стосується українців РФ, бо українська діаспора (УД) того неначе не потребує, хоча не слід забувати, що й УД також асимілюється іншими народами і потенційно може виступати на їхньому боці. Як саме? А так як Сміт асимілював частину Матриці! Бачили? ;))

Ми (компанійці НО-НС) на правильному шляху! Дякую пані Оксані за статтю "Агресія з боку Росії підштовхнула українців переходити на державну мову". Питання в тому, 1) хто "з боку Росії" цю агресію провадить, бо чи не чужими руками хтось намагається жар загрібати? От питання, так питання…

Роман Крутко у вищезазначеній статті правильно підмітив: "…багато людей в нашій країні не відчувають себе українцями", 2) а в Росії українці відчувають себе українцями? Донесемо ж їм таку думку, що "це певний символ – говорячи російською, відчуваю, що підтримую Росію", якою ділиться з нами кримчанин Богдан.

"Мова допоможе в самоідентифікації", додає пан Роман. Саме так. Біологія, іноземні мови, математика є у всіх країнах (так, пане Доброславе?), це – інтернаціональні навчальні дисципліни, а от мова навіть з корови зробить людину ;) "така … проблема є в моєї корови – має бідна язика, та не знає мови" (А. Паламаренко). І читання української літератури тому також найперше сприяє самоідентифікації: "За рахунок того, що читала книжки українською, мова потроху ставала літературною, намагаюсь позбутись русизмів", як засвідчила Тетяна Франчук.

Підтримую Тетяну Пугач, яка усвідомлює, що зараз патріотизм не важливіший самоідентифікації українців по всьому світі, і найперше у "Богом даній" Оу-країні.

Повторюю (бо вже колись озвучував цю думку) – просвітлюймо далі, повертаймо українців до самоусвідомлення, до відчуття голосу крові.