Дзвони Лемківщини лунають голосніше

Лемки – єдина етногрупа, яка вирізняється самоідентичністю, не зважаючи на складну історію своєї спільноти. У двадцятому столітті лемків насильно виселили з їхніх рідних земель. Хоч традиційно вважається, що Лемківщина розташована по обидва боки Бескидів – на території сучасної Польщі та Словаччини, до нинішнього часу склалося так, що більшість лемків проживають розкиданими по всій території України та далі на схід.

Причиною тому стали трагічні події 1944-го року, коли людова (більшовицька) Жеч Посполіта розпочала насильницьку депортацію українців зі своєї території, а також сумнозвісна польська операція «Вісла», розпочата з тією ж метою у 1947-му році. Тоді антиукраїнські сили, звісно, під проводом Москви зробили все, щоб розпорошити наших співвітчизників мало не по цілому світі та в такий спосіб примусити їх забути про власну історію та культуру. Та це, на щастя, їм не вдалося. І доказом цього став фестиваль «Дзвони Лемківщини», який нещодавно завершився у місті Монастирська на Тернопільщині.

- Те, що лемків відірвали від споконвічної їхньої території, можливо, і пояснює неабияку згуртованість цієї етногрупи, істотне бажання дотримуватися батьківських традиції навіть серед молоді, - розповідає президент Благодійного фонду «Україна-Русь», депутат Львівської облради Ростислав Новоженець. – Власне, лемки на цьому грунті створили кілька відомих в Україні громадських організацій, їх можна називати чи не найбільш активною спільнотою. Тут можна відзначити з позитивного боку Світову федерацію українських лемківських організацій, яку очолює Володимир Ропецький (на фото зліва – ред.). Під час фестивалю мені довелося познайомитися також із дуже цікавими людьми, які хоч і не керують жодними організаціями, проте у своєму житті роблять чимало для утвердження авторитету української нації за кордоном нашої держави. Наприклад, чи знаєте ви, що у крайній західній точці українських етнічних земель досі живе кілька українських родин, які жодним чином не зрікаються рідної мови та культури. Я говорю про Шляхтову Русь, що на території теперішньої Польщі. Ось поруч зі мною на фото, яке ви публікуєте у виданні «Дух волі», мешканець села Явірки з регіону Шляхтової Русі, котрий має настільки великий авторитет серед поляків, що його навіть солтисом обирали як найбільш гідного цієї посади (на фото зправа– ред.).

Фольклорні фестивалі лемки проводять щороку. Найбільший із них традиційно відбувається у Ждині (Польща) в середині липня. А на початку серпня святкування переносяться до України – до міста Монастирська Тернопільської області. Цього року відбувся вже ХІІ фестиваль. Ми поцікавилися, чому саме це місце обрано для зустрічі лемків? Виявляється, найбільше представників цієї етнічної групи після насильницьких переселень у 40-х роках минулого століття осіли в Галичині (хоча, варто зауважити, що чимало родин переїхали тоді та досі проживають у Луганській, Донецькій, Миколіївській та Херсонській областях – це якщо брати до уваги тільки розселення лемків в Україні). А Монастирська навіть на такому тлі виглядають як нова сута лемківська земля. Місто налічує приблизно 16 тис. мешканців. 70% - лемки. І це не дивно. Тутешній ландшафт із невисокими горами як один в один нагадує історичну Лемківщину. Збираючись тут, люди немов потрапляють на споконвічну батьківщину.

- Такої кількості людей, як цьогоріч на лемківському фестивалі у Монастирськах, не спроможна зібрати жодна політична партія, - продовжує розмову Ростислав Новоженець. – Тим більше, що люди їхали сюди за власним бажанням, тільки приватних легкових машин я бачив кілька сотень. Безперечно, такою нагодою не забула скористатися місцева влада. А обласна держадміністрація взяла фестиваль під свій патронат. До речі, розповідали, що голова Тернопільської ОДА Михайло Цимбалюк також наполовину лемко.

Читати далі