Якщо аріохрестиянство починало своє поширення з суспільної еліти, то іудохристиянство перевертає колишній порядок речей, вербуючи своїх послідовників серед бідняків, нещасних, рабів і знедолених, зневажаючи багатих, могутніх, привілейованих – тим самим пропонується умертвіння плоті, презирство до знань і всіх мирських насолод.

Ця теологічна школа дала хрестиянському світові найбільше активних діячів і вчених. Антіохійці відкидали іудохристиянську ідею про те, що своєю смертю Ісус відкупив людські гріхи.

Хрестиянство, засноване Ісусом Хрестом, розвивалося під назвою аріянство (аріанство, ар'янство). Це не було вчення пресвітера Арія, бо воно існувало задовго до нього. Вигадка про те, що «аріянство – це вчення Арія», стала інструментом інформаційної війни проти Ісуса Хреста. Насправді аріянство – це світогляд і спосіб життя шляхетних людей – аріїв.

Навіть коли Золота доба залишається в далекому минулому, час від часу відбувається її локальна реставрація – як нагадування про старі добрі часи і, водночас, як настанова на майбутнє.

Аріянська традиція збереглася у кам’яних храмах, оскільки дерев’яні храми Русі не дожили до нашого часу. Характерною ознакою аріянських храмів є те, що вони прикрашалися сваргами і драконами.

Пропагандистська тріскотня дітей диявола про мучеництво апостолів та інших святих – нахабна брехня, бо святість і мучеництво жодним чином не сумісні – як день і ніч, як вогонь і лід, як любов і ненависть. Термін «святі мученики» є абсурдом.

Хрещення – це завжди ініціація, тобто започаткування життя у вищому статусі. Зазвичай при ініціації дається нове ім’я. Цей самий принцип виконувався при охрещенні Русі. Оскільки суспільство було варново структурованим, то охрещення Русі відбулося через охрещення арійських варн та їхніх богів.

Згідно з іудохристиянською пропагандою, Він вознісся на 40-й день після воскресіння. Натомість святий Іриней Ліонський свідчить, що Ісус тривалий час жив після воскресіння, і що цей факт у ранній Церкві був загальновідомим. Яка версія переконливіша?

Згідно з «Повістю врем’яних літ» Нестора-літописця, Володимир був охрещений в аріанство – так само, як і римський імператор Костянтин. Обох імператорів поєднує те, що вони довго шукали універсальну духовну систему для консолідації імперії і тривалий час до неї приглядалися.

Застосування слова Русь для позначення держави вказує на те, що у ній почали домінувати військові. Отже, змінився державний устрій: якщо в Скуфії домінували брахмани, то в Русі домінували кшатрії. Змінився характер влади: якщо брахмани керували за допомогою ідей і знань, то кшатрії – за допомогою грубої сили.

Скупія – це форма державного устрою, при якому питання вирішуються радою вільних громад (міст-держав, градів) з орієнтацією на досягнення одностайності (консенсусу). У козацьких думах він згадується як «Скупа Вкраїнська». Залишки цього устрою збереглися аж до 19 ст. у вигляді Копного права – форми самоврядування сільських громад. Еквівалентом слову «Скупія» є скандинавське Гардарика (країна градів).

Арійські хрестиянські храми будувалися для зручності виконання духовних практик. Йдеться передусім про навчання, взаємне спілкування, здійснення обряду причастя, сакральний хоровий спів. Тому в таких храмах були не вівтарі, а великі столи. Храми прикрашалися символом Ісуса Хреста – атакуючими сваргами.

Символіка – це сконцентрований світогляд. Тому радикальна відмінність між первинним, арійським хрестиянством і паразитуючою на ньому іудохристиянською єрессю чітко спостерігається в застосовуваній символіці.

Люди, які носять розп’яття, роблять це з найкращих почуттів. Проте насправді вони прогинаються перед силами зла і поширюють навколо себе негативні емоції, дух поразки. Вони тягнуть себе і оточуючих у Простір страждань, а потім дивуються, чому такі бідні й нещасні.

Іудохристиянство як еволюційна антитеза просуває світогляд, який є радикальним запереченням арійського світогляду. Якщо арійство – це світогляд процвітання і перемоги, то іудохристиянство – це світогляд страждань і поразки.