Спецтема:

Як РФ організувала кривавий Майдан і війну в Україні

Потрібно розуміти, що українці — могильщики РФ...
 

Криваві події на Майдані були організовані російським спецслужбами, і були частиною плану, який мав запустити сценарій громадянської війни в Україні для досягнення стратегічних інтересів Росії.

21.02.2014 року, 8:00 ранку. У будівлю українського парламенту вривається група бійців ВВ, озброєних автоматичною зброєю. Вони увірвалися і стали. Декілька командирів комусь надзвонюють. Відповіді короткі: «ні, тиша…. на вулиці - теж… ні, не стріляють…». На ці фрази ніхто не звертає уваги, звертають на інше - на номери на шоломах. Цей підрозділ внутрішніх військ справді знаходиться в Києві, в районі протистояння, але не має навіть травматичної зброї. Десь через півгодини після появи невідомих прапорщики з УДО і особисті охоронці депутатів ВР починають нахабно стягувати з візитерів маски. Ті називають себе офіцерами групи «Булат» (спецназ УДО). На запитання про причину свого візиту, т.зв. «булатівці» не відповідають. Незабаром ця група покидає будівлю Верховної Ради. Пізніше з'ясується: в групі, що увірвалася вранці до українського парламенту, не було жодного співробітника УДО або іншого спеціального чи силового підрозділу України. Це були чужі. Ще через годину Президент України Віктор Федорович Янукович авральним чином втікає з резиденції Межигір'я. Він відлітає на гелікоптері в Харків, а вже звідти - у Дубаї.

Набагато пізніше журналістам намалюють легенду про поїздку в Крим і відправку екс-президента кораблем ЧФ. Навіщо приховували справжній маршрут - цікава, але інша тема. Куди цікавіше, що сталося там - в ОАЕ. А сталося  ось що.

У Дубаї В.Ф. Януковичу зателефонували і повідомили, що «є питання…» і «слід приїхати в Москву…».

За Віктором Януковичем прислали літак з екіпажем і охороною. Але очікуваної зустрічі з Володимиром Путіним не було. Не було навіть розмови по телефону. Була зустріч з представником ФСО РФ, який дав ввічливу чекістську команду (дослівно) :

 - Ви вилітаєте в Ростов. Там чекаєте подальших розпоряджень. Вам зрозуміло? Ось і добре… - і далі: де жити, з ким розмовляти, хто охоронятиме, і так далі і т.п.

Звідки знаю про маршрут і що саме тоді йому сказали? - Не важливо. Вважайте, підслуховував. А що було потім - ми бачили. Дивилися і не вірили очам, не вірили вухам. Якось не хотілося визнавати, що ЦЕ нами правило. Україною керував чоловік, який сказав: «Україна наш стратегічний партнер…». Чоловік, який з папірця не зміг прочитати те, що йому написали під авторську диктовку В.В. Путіна. Чи зміг прочитати? А обмовився той, що диктував? «Найясніше слово» у Москві, як відомо, не правлять. Янукович читав з аркуша, що існував тоді в одному примірнику.

Трохи про незрозуміле

Перше незрозуміле - медаль за Кримську операцію. Дата на ній прямо вказує на те, що українська революція взагалі ніяк не пов'язана з окупацією Криму. Півострів був би захоплений незалежно від перемоги Майдану. Дата початку «кримської операції» - не чиясь помилка. Спробую довести. Такі медальки на монетному дворі чеканять. Значить, окрім дати на медалі, є ще логістика її виробництва. Для виготовлення такої медалі потрібне державне замовлення. А щоб з'явилося замовлення - потрібно мати затверджений ескіз. А значить, був конкурс. Скільки було варіантів - то таємниця велика. Звісно, в журі були тільки люди "посвячені". Але навіть не це важливо. Як не крути, а цей конкурс міг проходити за півроку до виготовлення медальки або раніше.

 

.

 

 

 

 

 

Захоплення півострова - це операція стратегічного значення. З кондачка її не проводять. Спочатку планують. Тут враховують усе: від можливостей супротивника (України) до реакції світової спільноти. Значить, розробка велася на рівні генштабу ЗС Росії і центрального апарату ФСБ, не нижче! У подробиці вдаватися не буду, але виходить, що почали планувати це все не пізніше 2011 року. Так що агресія Москви - це не миттєва реакція на Українську Антикримінальну Революцію, а ретельно спланована операція по захопленню території Української держави.

Можливий сценарій

Ідея кривавого розгону студентського майдану 30 листопада 2013 року, яку приписують Клюєву, була тільки ним озвучена і пролобійована. Рішення приймали в Москві. Це винятково їхній почерк - добивати протест, що вже розходиться, затухає. Демонстративно і максимально жорстоко розігнати тих, що йдуть з акції. Бажано пару десятків затримати, а в ідеалі - ще і замкнути на 15 діб. Щоб надалі протестувати не кортіло. Нагадаю: практично всі затримані тоді студенти мали при собі квитки на потяг. Вони ночували останній ранок на Майдані, збиралися додому. Не було сенсу їх розганяти. Міліція про це знала.

Наступний етап - особисто мотивувати співробітників правоохоронних органів до максимально жорстокої реакції на будь-який прояв громадянської непокори. Для цього через російську резидентуру в МВС, під видом «оперативної комбінації» була запропонована акція протесту під Адміністрацією Президента. У якості «вмотивованих» співробітників використовувався особовий склад столичних РВВС, куди пізніше планували звозити протестуючих. Окремо, в наказному порядку, на місце подій перекинули дітей співробітників Центрального апарату МВС України. Нікому з них не видали навіть мінімальних засобів захисту в умовах масових заворушень. При цьому коридори АП були буквально завалені екіпіровкою. Що це була саме провокація, свідчить той факт, що в оточенні стояли слідчі (!) Оболонського, Дніпровського і Дарницького РВВС  м. Києва - саме тих  РВВС, куди пізніше звозили затриманих майданівців. Біля вікон поставили співробітників «Беркуту» з наказом дивитися і не втручатися. Трактор на місце подій приїхати без допомоги МВС України не міг.

Тобто, ситуацію в Києві розгойдував не Захід, як стверджує путінська пропаганда. Україну розгойдували московські спецушники, дотримуючись чітко розписаного сценарію. Не їхня провина, що все пішло не так. Помилка була закладена в плануванні. Вірус, що зруйнував систему управління ситуацією, був внутрішнім апаратним, а не зовнішнім програмним.

Сценаріїв розвитку подій в Україні після 20-го числа було два. Один ФСБ розробило для Януковича, але реалізуватися повинен був інший.

Для Віктора Януковича, сценарій (якщо коротко) подавався таким чином:

1. Кривавий розгін Майдану;
2. Засідання ВР, на якому приймається рішення про припинення вогню;
3. Розстріл українського парламенту «обуреними ве-вешниками»;
4. Повернення в Київ Януковича, як єдино законної влади (кворум ВР мав знаходитися на вул. Оранжерейній, 9).

Фактично ж, російські спецслужби реалізовували наступний варіант:

1. Кривавий розгін Майдану;
2. Засідання ВР, на якому приймається рішення про припинення вогню;
3. Розстріл українського парламенту «обуреними ве-вешниками»;
4. Масове повстання - росіяни ним не керували, але їм це і не треба було - бої в центральних і західних містах України;
5. Харківський з'їзд, на якому приймається рішення про вихід із складу огорнутої громадянською війною з вини Януковича України;
6. Кримська операція ВС РФ;
7. Операція ЗС РФ на території Східної України.

Тобто Путін планував піднести нам окупацію під виглядом «звільнення України від Януковича». Ми мали стати перед вибором: або ти на стороні окупантів («визволителів»), або ти на стороні ОЗУ «Люкс» і угрупування Януковича. Саме цим пояснюється початкова підтримка сепаратистів донецькою і луганською олігархією. Насправді ОЗУ «Люкс» грало по обидві сторони фронту.Так, наприклад, лідери терористів розповідають про те, що їх фінансував Ринат Ахметов. Якщо вони не брешуть, то реалізовувався саме приведений вище сценарій.

Причина поразки РФ в Україні

Передусім слід розуміти, що супротивник (ФСБ РФ) програв українському суспільству (не майдану!) ментально. Нас прораховували не за тими параметрами, по яких належало б. Не знаю, пощастило нам чи ні. Але аналітики потрапили в міраж стереотипів, головний з яких - що ми схожі на росіян, білорусів. Супротивник нарвався на ним же створений міф. Прорахували б нас по «лекалах» ірландців або фінів, або хоч би поляків - зараз це найбільш ментально схожі з нами нації - бути би нам ще років двадцять в «братському» ярмі. Правда, не було б окупації Криму і війни.

Причини нападу РФ на Україну

Їх декілька. Але московсько-українська війна 2014 року почалася не в Криму, і навіть не в Україні. Вона почалася в Лівії.

Коли Путін розповідає Меркель про «всесвітню антиросійську змову», він якщо і перебільшує, то не сильно. Просто не для її мозку текст його. Не маю наміру ображати фрау Меркель, та хоч вона і володіє малою часткою в «Газпромі», але рішення по більшості питань в ЄС вона не приймає не з цієї причини. Вона перехідна фігура в німецькій політиці, як Михайло Горбачов в СРСР або Віктор Ющенко в Україні. Про те, хто вона така, чітко і постійно давав зрозуміти сам Володимир Путін. Судячи з його поведінки, Президент РФ думає, що він нею управляє. Сама Меркель впевнена, що рішення приймає саме вона. Ретроспектива рішень навіть по Україні показує, що помиляються обоє. Для порівняння скажу простіше: Гельмут Коль був Канцлером, а Ангела Меркель - усього лише канцлер. Але повернемося до Лівії.

На початку 90-х років минулого століття РФ вклала колосальні фінансові і дипломатичні ресурси, щоб перемкнути Китайську Народну Республіку на африканську сировинну базу. Відповідальним за це був тодішній міністр закордонних справ Росії Андрій Козирєв. Причому в необхідності цього кроку Москва переконала США і країни НАТО. Заради цього були каналізовані всі про-радянські режими в Європі. Заради цього віддали під ніж Югославію. Простіше кажучи - їх продали в обмін на невтручання в російсько-китайські домовленості. У самій же Африці Китаю віддали все, що мав СРСР. Заходили китайці на континент через «Конгрес Африканської Єдності» чи «Африканський Союз» - через Лівію і Муаммара Каддафі. Каддафі ж спробував нівелювати статус ОАД. Пізніше, за допомогою Москви, китайці розширили сферу впливу на Африку, лобіюючи свої інтереси через Єгипет і Сирію. Коли вплив КНР досяг загрозливих для колоніальних метрополій масштабів - розпочалася низка повстань і воєн. З одного боку були ЄС і США, з іншого КНР і РФ. Африку китайці з росіянами програли. Це ще півбіди, але єдиною сировинна базою для економіки КНР залишився Східний Сибір. Тобто РФ приречена або на китайську експансію, або на війну. Враховуючи щорічний мобілізаційний ресурс Китаю на випадок війни в триста мільйонів призовників, результат війни очевидний.

Наступний чинник - зовнішній борг США, 90% якого його тримають всього дві країни - Японія і Китай. Ми живемо у світі конвертованих (договірних) валют, але наскільки смачно розрахуватися зі своїми боргами чужим майном? - Це питання риторичне.

Останній чинник - виробнича база і енергоринок. Україною, як виробничою базою зацікавлені і ЄС, і США. Причина - дешева, висококваліфікована робоча сила за відсутності імперських амбіцій самої країни. Провідні країни шукають альтернативу китайським заводам. Але без України у РФ немає ядерного щита. Три з п'яти основних стратегічних ракетних комплексів СРСР вироблялись в Україні. Наш потенціал незмінний, а ось РФ може робити тепер тільки один зразок. Те ж з космічною галуззю, системами загоризонтної радіолокації ПРО, ППО… список можна продовжити.

Тепер європейський енергоринок. ЄС живиться газом з двох джерел: газопроводу «Уренгой - Помари - Ужгород», що йде через Україну, і танкерів зі сланцевим газом із США. Те ж і з нафтою. Вже п'ять років, як американці відкрили законсервовані свердловини. При цьому на російську частку нафто-газового ринку претендують, окрім США, тільки в Євросоюзі: Норвегія і Великобританія. Їхні свердловини - в Північному морі. Обидві країни вже побудували інфраструктуру, тільки вентиль відкрити. Є ще Польща зі сланцевим газом, Іран з його нафтою. По - суті, РФ в цій історії вже не потрібна.

Саме ці чинники є причиною широко розтиражованої фрази Путіна, що «Росія не дозволить себе кинути».

Наслідки війни РФ з Україною

Потрібно розуміти, що геополітично ми, українці - тільки могильщики РФ і не більше. Але саме тому ми переможемо РФ незалежно від бажання росіян або небажання Євросоюзу. Україна, через дурість російського керівництва, стала самонавідною геополітичною зброєю цивілізованого світу проти Росії у війні, яку спланувала і почала сама ж Росія. Усіх своїх цілей Москва могла досягти і без Віктора Януковича, не вбиваючи татар в Криму, а українців на Донбасі. Саме тому ми приречені на перемогу. Як приречені стати регіональною наддержавою, точкою зборки Східної Європи, Східним Європолюсом, центром Чорноморсько-Балтійського Союзу - як завгодно називайте новонароджену державу. Рішення прийнято, і воно буде виконано, навіть якщо для цього знадобиться розв'язати проти РФ ядерну війну. Російська Федерація приречена на розвал, в якому, звичайно ж, найбільші шматки проковтнуть Китай і Японія. Німеччині подарують назад Пруссію, а нам, окрім Криму (як кримсько-татарської автономії) повернуть не лише Донбас…

Юрій Колєсніков

Гравець: 
Доктор Смалець
 
Форум Підтримати сайт Довідка