Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 7
  • Переглядів: 7

Світовид-Святовит

Світ:

Бог Осіннього Сонця – Світовид. Він є “Богом Правія і Навія”, який Землю, Сонце наше і Звізди держить і Світ міцнішим творить”. Світовид часто називався Святовитом – це його давніша назва, а також назва, яка була у західних слов’ян.

Сонце-Дажбог протягом річного циклу – кола Сварожого – має декілька іпостасей, які переважають в ту чи іншу пору року: спочатку народжене в дні зимового сонцестояння молоде Сонце – Божич-Коляда, після Великодня Сонце-Дажбог перевтілюється у Ярила – в Сонце зріле, яре, родюче.

З настанням осені приходить Світовид – осінній мудрець-старець, після смерті якого настає Корочун – найкоротший світовий день і найдовша ніч.

М. Костомаров називає Святовита Богом хліборобства. Очевидно, це невипадково – адже селяни зібрали врожай і закінчили всі сільськогосподарські роботи. В них починається етап своєрідного підбиття підсумків року і пора весіль.

Відомий російський історик – дослідник давньоруського періоду Борис Рибаков вважає, що у слов’ян творцем світу і всієї живої природи був Род – Святовит.

Василь Скуратівський вважає Світовида (Святовита) верховним богом наших пращурів, а сучасні українські дослідники рідної віри – богом світла і святості – у храмі Світовида (переважно, у балтійських слов’ян) аж до ХІІІ століття н.е. відбувалася урочиста всенічна Богослужба, рівнозначна Великодній.

«Творіть Світовиду славу всяку! Бо цей Бог очищує серце наше, і ми відрікаємося від злого, а спрямовуємо себе до доброго» – говорить Велесова Книга.

Володимир Шаян писав про Світовида як про Творчого Духа Всесвіту, який є “Сином Найвищого Світла, у своїй природній Істоті із ним Єдиний і Тожсамий. Він був і є по всі часи Сварожичем – сином Сварога”.

Поблизу Гусятина, що на Тернопільщині, в серпні 1848 року в обмілілій річці Збруч знайшли скульптуру – на чотиригранному триметровому стовпі з крем’янистого вапняку висічені символічні зображення. Це – ідол Світовида, який зберігається зараз в Краківському археологічному музеї і чиї гіпсові копії є, зокрема, в Кам’янецькому музеї археології, у Львівському музеї історії релігії (шо біля Олеського замку).

Певний час статуя перебувала в маєтку власника села Личківці пана Костянтина Заборовського, який подарував її Мечиславу Потоцькому, а той в 1951 році віддав його в Краківський Археологічний музей.

Збруцький ідол, як часто називають статую Світовида, відтворює бога, який одягнутий, як стверджують енциклопедичні українські видання, “в давньоруську князівську шапку, і з чотирьох боків прикрашений трьома ярусами малюнків, які відповідають тогочасним релігійним уявленням про три світи. Верхній ярус зображує небо і слов’янських богів, середній – землю, а нижній – пекло”. Мається на увазі світ Прави, Яви і Нави.

Отже, у верхньому ярусі стутуї Світовида зображені озброєний Перун-громовержець, сонячний Дажбог, богиня злагоди, краси й любові Лада з перснем і богиня землі Макош із рогом достатку. Це – світ Прави. П’ятий бог – Велес – зображений внизу як основа, на якій тримається вся світобудова. У середньому ярусі – світі Яви – зображені земні люди.

У 1984 році в Медоборах було відкрито три язичницьких культових центри — Звенигород, Говду та Богіт (за назвами гір). На верхівці гори Богіт помічено рештки язичницького капища – це квадратна яма 50 на 50 см, так само зорієнтована на чотири сторони світу.

В 1908 році відомим київським краєзнавцем і археологом Вікентієм Хвойкою в історичній частині Старокиївської гори був виявлений жертовник, що датується V-VIII сторіччями – тоді деякі дослідники пов’язали його з культом Світовида.

Біля Києва до прийняття християнства знаходилося капище Святовита – це сучасна територія Святошина. Уперше ця назва згадується в грамоті короля Сігізмунда III (1619) як “Святошинський борок” – святий бір або місце святошного бога. На цьому місці споконвічно росли густі ліси, які вважалися святими.

Двадцять років тому будівельники, зводячи на місці сучасної річки Нивки громадську споруду, розкопали перепалені кістки тварин, кераміку, що датується X сторіччям, залишки вугілля й попелу. Тоді археолог Я. Боровський висловив думку, що в тому Святошинському лісі “вклонялися Святовиду, або Світовиду, який і дав назву навколишній місцевості”.


 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи