В США є 9 міст з населенням, що перевищує мільйон, в Китаї — 49. Ви можете подорожувати Китаєм, заїхати в місто, що за розміром удвічі більше за Х’юстон, але при цьому не чути про це місто раніше. Таким містом для багатьох іноземців є Гефей (Hefei) з населенням 4,7 млн. Після століть закритості та бідності Гефей, як і всі китайські міста, відкривається, — пише Роб Джиффорд у своїй статті “Сіліконова долина Китаю”, опублікованій в грудневому номері британського журналу “Проспект”.
Як фарба, що розтікається по шматку тканини, помірний рівень достатку просочується в віддалені від моря і розташовані всередині країни міста. Новий автошлях 312, що починається з Шанхая і тягнеться до західної частини кордону з Казахстаном, є частиною змін – суттєво скорочує час людям і товарам, що слідують до узбережжя, в Нанджинг і Шанхай. У пошуках менших витрат усередині країни збільшується число фабрик і компаній, оскільки їм переказуються кошти мігрантів, що працюють на узбережжі. Зростаючий рівень добробуту в свою чергу змінює існуючу міграцію. Шанхай залишається для селян бажаним місцем міграції, але зараз стають перспективними такі регіональні столиці, як Гефей або Сіан і Ланжоу, до яких стікаються люди у пошуках роботи, яка зараз там є. Вперше на узбережжі тепер має місце нестача робочої сили, і однією з причин є те, що люди шукають роботу всередині країни (хоча й менш оплачувану).
Століттями китайські міста були набагато багатшими за міста в інших країнах світу. Уряд робить все, щоб це підтримувати. Останніми роками до методів пропаганди він ввів давню конфуціанську концепцію – шаоканг, що означає “помірне процвітання”. Нові гасла, що просувають шаоканг, — усюди. Бачимо метаморфозу Комуністичної партії – від переслідувача буржуазії до її промоутера. Деякі економісти кажуть, що не слід вважати капіталізмом те, що робиться в Китаї. Більш підходящий термін для цього – “леніністський корпоратизм”. Це не справжня ринкова економіка. Але вона добре керована і організована Комуністичною партією. Партія знає, що ринкова економіка може бути її порятунком. Партія також знає, що нерівність, яку накидає нова економіка, може бути її загибеллю.
Разом з кампанією просування “помірного процвітання” запроваджена інша – яку можна перекласти як “гармонія”. По всьому Гефею та в більшості інших китайських міст з’явилися заклики, що заохочують громадян будувати гармонійніше суспільство – інколи в декількох метрах від подібних вивісок, що рекламуюють “помірне процвітання”. Розташований в 250 милях на захід від Шанхая, Гефей в 30-ті роки минулого століття мав населення всього 30 тисяч осіб. В 1949 році Комуністична партія зробила Гефей столицею провінції Ангуей, і місто стало частиною програми індустріалізації в кінці 50-х років.
У 1986-му Гефей здобув славу одного з міст студентських заворушень після епохи Мао – прокотилися демонстрації з вимогою більших політичних змін, але були мирно зупинені партією. Вони призвели до серйозніших протестів у 1989 році, які були брутально придушені урядом, в результаті чого загинули сотні людей. До демонстрацій 1986 року закликав віце-президент Гефейського університету науки і технологій астрофізик і відомий ліберал Фанг Ліжі. Після придушення протестів у 1989 він отримав політичний притулок у США.
Ні політичні реформи, ні політичний протест не поставали більше на порядку денному в Гефеї або ще будь-де з того часу, як Китай зосередив увагу на економіці. Коли приїздиш до Гефея, подолавши тригодиннй шлях з Нанджинг через море сільської бідності, здається, що ти потрапив в інший світ – на острів помірного процвітання. Британський гігант “Унілевер” (британсько-голандський концерн, що є одним зі світових лідерів у виробництві продуктів харчування та споживчих товарів. Бренди “Унілевер” – Сансілк, Тімотей, Дав, Рексона, Доместос, Кнор, Рама, Кальве, Ліптон, Брук Бонд та інші –представлені в більш, ніж 160 країнах світу – прим. О.К.) нещодавно перемістив всю свою виробничу базу сюди із Шанхая. Уряд міста намагається переконати інші компанії зробити так само. Місто будується, крамниці повні товарів, багатші громадяни купляють автівки. Місцева влада амбіційно намагається перетворити це невідоме місто центрального Китаю в головний центр глобальних хай-теківських компаній.
Технології – нова релігія урбаністичного Китаю, і не тільки в містах узбережжя. Втрачаючи десятиліття і долаючи традиційні перешкоди до прогресу, китайці остаточно наблизилися до розуміння свого позиціювання. Всюди можна побачити заклики до відродження нації через науку і освіту. Чи то космічні подорожі, програмне забезпечення або медичні дослідження – розвиток науки став національною одержимістю. Багато вчених — китайців за народженням — повернулися з-за кордону, щоб продовжити свої дослідження. Комуністичне революційне винищення традиційного мислення дало можливість надзвичайно вільному підходу до таких галузей, як медичні дослідження: вчені можуть випробовувати речі, які заборонені на Заході суворими етичними законами. Перший людський клон, можливо, вже переховується десь на берегах річки Янцзи.
Автор побував в технопарку Гефея, в якому міський уряд надає безплатні офіси хай-теківським компаніям-початківцям, яких там зараз десятки. Він відвідав компанію, що розробляє програмне забезпечення з розпізнавання голосу, а також програму проведення он-лайнових конференцій. Її почав розробляти ще у США китайський студент-випускник, який повернувся до Китаю. Своєю штаб-квартирою він обрав Гефей – витрати тут значно нижчі, тут багато добре навчених інженерів, що закінчили місцевий університет науки і технологій. А завдяки Інтернету – все рівно, де ти знаходишся фізично. 300 інженерів працюють над програмним забезпеченням, але їхня зарплатня у 20 або 30 разів нижча, ніж зарплатня колег, що працюють у США.
Автор також розповів про своє відвідання так званого Міста Науки, що розташоване на околиці Гефея – прямо на автошляху 312 при виїзді з міста. Це – інший гарний приклад інвестиційної політики держави. Місто Науки має площу 20 квадратних миль (це понад 50 кв. км – прим. О.К.) і має стати одним з найбільших технопарків Китаю. “Ми хочемо, щоб Гефей став Сіліконовою долиною Китаю, – сказав авторові молодий чоловік Джін Ру, що працює тут менеджером. – Працюючи наполегливо, ми можемо це зробити протягом 15 років. Проект уже отримав 2 мільярди доларів урядових інвестицій”. Початкова фаза проекту завершується в 2007 році, фаза втілення в життя триватиме до 2010 року, а з 2011 до 2020 року – завершальна фаза, включно з удосконаленням.
Чи здійсниться цей проект? Чи прийдуть сюди міжнародні компанії? Чи справді високі знання і навички китайських інженерів-розробників програмного забезпечення?
Ці питання актуальні не тільки для Гефея, але й для всієї країни. Якщо уряд зможе покращити життя сільського населення, консолідуючи економічне зростання таких міст всередині країни, як Гефей, він зможе втримати Китай на траекторії підйому, вважає автор. Але питання торкається більшого, ніж економічний зріст. Це питання про творчість, новації і свободу думки, що їх живить, і чого на поточний момент Китай не дозволяє. Китай може збудувати хмарочоси, сяючі сучасні будівлі, технопарки, але якщо Китай хоче бути не тільки зростаючою економічною силою, але й творчою суперсилою, він має дозволити щось більше.
Автор знову згадує китайських селян, які зараз мають платити за медицину і освіту – уряд припинив надавати ці послуги. Сільський бум 1980-х і 1990-х завершився, підкрадається відчай. І прояв цього відчаю – збільшення самогубств, особливо серед сільських жінок. —Китай зараз має найвищий рівень жіночих самогубств у світі. Самогубство – це найпоширеніша причина смерті жінок 18-34 років.
Безперечно, похвально, що Комуністична партія змогла запровадити програми вакцинації і подолання безграмотності, але зворотній бік медалі – уряд рухається до політики, що не на користь простим китайцям. Він все ще вирішує, скільки дітей можуть мати громадяни. Він руйнує історичні частини давніх міст для нових забудов і реконструкцій. Він розробляє проекти, подібні до проекту дамби на річці Янцзи, що вимагає переселення більше 1 мільйона людей. Він продовжує вбивчу кампанію придушення духовного руху Фалунь Гун. У більшості сфер китайського життя — примус державної влади. Врешті-решт, все залежить від того, чи політика держави корисна для її народу.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Китайська Силіконова долина
Світ:
Китайське місто Гефей перетворюється на центр глобальних хай-теківських компаній. Але сьогодні воно майже невідоме поза межами Китаю.
07121801r.GIF
В США є 9 міст з населенням, що перевищує мільйон, в Китаї — 49. Ви можете подорожувати Китаєм, заїхати в місто, що за розміром удвічі більше за Х’юстон, але при цьому не чути про це місто раніше. Таким містом для багатьох іноземців є Гефей (Hefei) з населенням 4,7 млн. Після століть закритості та бідності Гефей, як і всі китайські міста, відкривається, — пише Роб Джиффорд у своїй статті “Сіліконова долина Китаю”, опублікованій в грудневому номері британського журналу “Проспект”.
Як фарба, що розтікається по шматку тканини, помірний рівень достатку просочується в віддалені від моря і розташовані всередині країни міста. Новий автошлях 312, що починається з Шанхая і тягнеться до західної частини кордону з Казахстаном, є частиною змін – суттєво скорочує час людям і товарам, що слідують до узбережжя, в Нанджинг і Шанхай. У пошуках менших витрат усередині країни збільшується число фабрик і компаній, оскільки їм переказуються кошти мігрантів, що працюють на узбережжі. Зростаючий рівень добробуту в свою чергу змінює існуючу міграцію. Шанхай залишається для селян бажаним місцем міграції, але зараз стають перспективними такі регіональні столиці, як Гефей або Сіан і Ланжоу, до яких стікаються люди у пошуках роботи, яка зараз там є. Вперше на узбережжі тепер має місце нестача робочої сили, і однією з причин є те, що люди шукають роботу всередині країни (хоча й менш оплачувану).
Століттями китайські міста були набагато багатшими за міста в інших країнах світу. Уряд робить все, щоб це підтримувати. Останніми роками до методів пропаганди він ввів давню конфуціанську концепцію – шаоканг, що означає “помірне процвітання”. Нові гасла, що просувають шаоканг, — усюди. Бачимо метаморфозу Комуністичної партії – від переслідувача буржуазії до її промоутера. Деякі економісти кажуть, що не слід вважати капіталізмом те, що робиться в Китаї. Більш підходящий термін для цього – “леніністський корпоратизм”. Це не справжня ринкова економіка. Але вона добре керована і організована Комуністичною партією. Партія знає, що ринкова економіка може бути її порятунком. Партія також знає, що нерівність, яку накидає нова економіка, може бути її загибеллю.
Разом з кампанією просування “помірного процвітання” запроваджена інша – яку можна перекласти як “гармонія”. По всьому Гефею та в більшості інших китайських міст з’явилися заклики, що заохочують громадян будувати гармонійніше суспільство – інколи в декількох метрах від подібних вивісок, що рекламуюють “помірне процвітання”. Розташований в 250 милях на захід від Шанхая, Гефей в 30-ті роки минулого століття мав населення всього 30 тисяч осіб. В 1949 році Комуністична партія зробила Гефей столицею провінції Ангуей, і місто стало частиною програми індустріалізації в кінці 50-х років.
У 1986-му Гефей здобув славу одного з міст студентських заворушень після епохи Мао – прокотилися демонстрації з вимогою більших політичних змін, але були мирно зупинені партією. Вони призвели до серйозніших протестів у 1989 році, які були брутально придушені урядом, в результаті чого загинули сотні людей. До демонстрацій 1986 року закликав віце-президент Гефейського університету науки і технологій астрофізик і відомий ліберал Фанг Ліжі. Після придушення протестів у 1989 він отримав політичний притулок у США.
Ні політичні реформи, ні політичний протест не поставали більше на порядку денному в Гефеї або ще будь-де з того часу, як Китай зосередив увагу на економіці. Коли приїздиш до Гефея, подолавши тригодиннй шлях з Нанджинг через море сільської бідності, здається, що ти потрапив в інший світ – на острів помірного процвітання. Британський гігант “Унілевер” (британсько-голандський концерн, що є одним зі світових лідерів у виробництві продуктів харчування та споживчих товарів. Бренди “Унілевер” – Сансілк, Тімотей, Дав, Рексона, Доместос, Кнор, Рама, Кальве, Ліптон, Брук Бонд та інші –представлені в більш, ніж 160 країнах світу – прим. О.К.) нещодавно перемістив всю свою виробничу базу сюди із Шанхая. Уряд міста намагається переконати інші компанії зробити так само. Місто будується, крамниці повні товарів, багатші громадяни купляють автівки. Місцева влада амбіційно намагається перетворити це невідоме місто центрального Китаю в головний центр глобальних хай-теківських компаній.
Технології – нова релігія урбаністичного Китаю, і не тільки в містах узбережжя. Втрачаючи десятиліття і долаючи традиційні перешкоди до прогресу, китайці остаточно наблизилися до розуміння свого позиціювання. Всюди можна побачити заклики до відродження нації через науку і освіту. Чи то космічні подорожі, програмне забезпечення або медичні дослідження – розвиток науки став національною одержимістю. Багато вчених — китайців за народженням — повернулися з-за кордону, щоб продовжити свої дослідження. Комуністичне революційне винищення традиційного мислення дало можливість надзвичайно вільному підходу до таких галузей, як медичні дослідження: вчені можуть випробовувати речі, які заборонені на Заході суворими етичними законами. Перший людський клон, можливо, вже переховується десь на берегах річки Янцзи.
Автор побував в технопарку Гефея, в якому міський уряд надає безплатні офіси хай-теківським компаніям-початківцям, яких там зараз десятки. Він відвідав компанію, що розробляє програмне забезпечення з розпізнавання голосу, а також програму проведення он-лайнових конференцій. Її почав розробляти ще у США китайський студент-випускник, який повернувся до Китаю. Своєю штаб-квартирою він обрав Гефей – витрати тут значно нижчі, тут багато добре навчених інженерів, що закінчили місцевий університет науки і технологій. А завдяки Інтернету – все рівно, де ти знаходишся фізично. 300 інженерів працюють над програмним забезпеченням, але їхня зарплатня у 20 або 30 разів нижча, ніж зарплатня колег, що працюють у США.
Автор також розповів про своє відвідання так званого Міста Науки, що розташоване на околиці Гефея – прямо на автошляху 312 при виїзді з міста. Це – інший гарний приклад інвестиційної політики держави. Місто Науки має площу 20 квадратних миль (це понад 50 кв. км – прим. О.К.) і має стати одним з найбільших технопарків Китаю. “Ми хочемо, щоб Гефей став Сіліконовою долиною Китаю, – сказав авторові молодий чоловік Джін Ру, що працює тут менеджером. – Працюючи наполегливо, ми можемо це зробити протягом 15 років. Проект уже отримав 2 мільярди доларів урядових інвестицій”. Початкова фаза проекту завершується в 2007 році, фаза втілення в життя триватиме до 2010 року, а з 2011 до 2020 року – завершальна фаза, включно з удосконаленням.
Чи здійсниться цей проект? Чи прийдуть сюди міжнародні компанії? Чи справді високі знання і навички китайських інженерів-розробників програмного забезпечення?
Ці питання актуальні не тільки для Гефея, але й для всієї країни. Якщо уряд зможе покращити життя сільського населення, консолідуючи економічне зростання таких міст всередині країни, як Гефей, він зможе втримати Китай на траекторії підйому, вважає автор. Але питання торкається більшого, ніж економічний зріст. Це питання про творчість, новації і свободу думки, що їх живить, і чого на поточний момент Китай не дозволяє. Китай може збудувати хмарочоси, сяючі сучасні будівлі, технопарки, але якщо Китай хоче бути не тільки зростаючою економічною силою, але й творчою суперсилою, він має дозволити щось більше.
Автор знову згадує китайських селян, які зараз мають платити за медицину і освіту – уряд припинив надавати ці послуги. Сільський бум 1980-х і 1990-х завершився, підкрадається відчай. І прояв цього відчаю – збільшення самогубств, особливо серед сільських жінок. —Китай зараз має найвищий рівень жіночих самогубств у світі. Самогубство – це найпоширеніша причина смерті жінок 18-34 років.
Безперечно, похвально, що Комуністична партія змогла запровадити програми вакцинації і подолання безграмотності, але зворотній бік медалі – уряд рухається до політики, що не на користь простим китайцям. Він все ще вирішує, скільки дітей можуть мати громадяни. Він руйнує історичні частини давніх міст для нових забудов і реконструкцій. Він розробляє проекти, подібні до проекту дамби на річці Янцзи, що вимагає переселення більше 1 мільйона людей. Він продовжує вбивчу кампанію придушення духовного руху Фалунь Гун. У більшості сфер китайського життя — примус державної влади. Врешті-решт, все залежить від того, чи політика держави корисна для її народу.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта