Хорватський досвід для України

Були й більш витончені прийоми: наприклад, відділення хорватських солдатів або поліції зустрічала усміхнена бабуся зі словами "синки, ми ж братський народ", садила за великий стіл, накритий у дворі, йшла в будинок за частуванням ... І через півхвилини по гостям з горища починав працювати кулемет.

Набирали й інструктували "мирних жителів" в диверсійних центрах Сербії, після чого перекидали через кордон і поселяли в будинках, які залишили хорвати - біженці. До речі, "мирними етнічними сербами" були, в основному, відставні військові, з тією ж мотивацією, що й у росіян зараз - заробити на крові.

Від дій так званих "мирних жителів" хорвати відчували досить відчутні втрати в живій силі й техніці (а не тільки приниження, яке переживають українці, коли у наших солдатів відбирають (!!!) автомати і бронетраспортери ) .

З цим треба було щось робити - і рішення було прийнято. Воно було непросте - але, як показало майбутнє, дозволило зберегти тисячі людських життів з обох сторін.

Коли з'єднання регулярної армії Республіки Хорватія зближувалися з сербськими солдатами, ополченцями і "мирними" (поділ, як правило, був дуже умовним - як і нині на Донбасі), хорвати вистрілювали в повітря спеціальну сигнальну ракету. Яка означала: рівно через 30 секунд після сигналу всі люди, що знаходяться в зоні бойових дій з боку противника, вважаються ВІЙСЬКОВИМИ, 30 секунд було дано випадковим перехожим і роззявам для того, щоб залишити місце зіткнення.

Про це було повідомлено через газети, телебачення і в листівках, які розповсюджувалися в зоні конфлікту.

Підсумок - швидкий і радикальний: буквально після перших двох-трьох зіткнень кількість випадкових людей і "роззяв за компанію" в районах бойових дій зменшилася майже до нуля. Точно знаючи, що через півхвилини почне працювати армія без усяких сюсюкань, більшість простих людей не хотіло випробовувати долю.

При цьому хорватська армія дотримувалася "правил війни" - що і підтвердив Гаазький трибунал по колишній Югославії, виправдавши легендарного хорватського генерала Анте Готовіну. Адже справжнім мирним жителям завжди надавалася можливість піти неушкодженими.

А для того, щоб перемогти, добре б повчитися у хорватів, які вистояли проти сильного, добре озброєного і переважаючого за всіма параметрами противника, тому що:
а ) не боялися приймати жорсткі, але вірні рішення;
б) дуже, дуже, дуже любили свою країну.