Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 12
  • Переглядів: 16

Школа Ісуса Хреста: історія заснування, перші шість учнів, навчальна база (+аудіо)

Категорія:

Усі події Доброї Новини розгортаються на тлі історії однорічного курсу навчання, здійснюваного боголюдиною. При об’єктивному підході з’ясовується, що Євангелія – це лаконічний, інформаційно захищений і літературно довершений опис того, як Ісус Хрестос реалізував цей навчальний курс за допомогою своїх батьків та помічників.

210713mapagalileyi.jpg

Мапа Галілеї
Мапа Галілеї
 
Початок: 
Попередні статті: 

Мотивація

Усі події Доброї Новини розгортаються на тлі історії однорічного курсу навчання, здійснюваного боголюдиною. При об’єктивному підході з’ясовується, що Євангелія – це лаконічний, інформаційно захищений і літературно довершений опис того, як Ісус Хрестос реалізував цей навчальний курс за допомогою своїх батьків та помічників.

Мотивацію Ісуса можна зрозуміти. Річ у тім, що кожна розумна істота, піднявшись на суттєво вищий рівень розвитку, опиняється в самотності. Це стан дискомфорту, адже нема з ким поділитися думками, обговорити справи, навчитися нового. Врешті-решт, нема «кадрів» для здійснення творчих задумів, нема сприятливого соціального середовища для подальшого розвитку.

А де знайти це середовище? Якщо нема, то його треба створити. Для цього треба навчати людей і підіймати їх до свого рівня. Окрім того, це дієвий спосіб прискорення власного розвитку, адже навчаючи інших, ми навчаємось самі. Таким чином, бачимо принаймні три причини, чому Ісус заснував свою школу:

1) уникнення самотності,

2) прискорення власного розвитку,

3) виховання сотворців.

Оскільки Ісус навчав людей мистецтву підноситися у Простір волі – Царство боже, то неважко побачити ще одну причину – співчуття до людей, які необізнані щодо краси й можливостей нашого світу, перебувають у полоні облудних стереотипів, а тому страждають і передають це страждання своїм нащадкам.

Навіщо Ісус хрестився на Йордані

Для створення школи треба спочатку знайти учнів. Найкраще не шукати людей поодинці, а вийти на вже готову спільноту потенційно зацікавлених – це природний і очевидний шлях. Євангеліє починається з того, що Ісус прийшов до Івана Хрестителя, в якого було чимало учнів. Їхнє знайомство відбулося в березні 30 року, незадовго до арійського Нового року, який традиційно святкувався на весняне рівнодення 22 березня.

Згідно з арійським звичаєм, у передноворічний період люди здійснювали очищення, або ж піст. Слово «піст» означає очищення, звідси «пісний» – чистий, без домішок. Оскільки в Арійській Традиції початок нового річного кола вважається найголовнішою подією року, то передноворічний піст є найдовшим – він триває упродовж 40 днів, тому називається Великим постом. Це найзручніший час нагадати людям про вищі речі, заохотити їх до вдосконалення і навчання – тому-то саме в цей період Іван здійснював на Йордані ритуал освячення водою. Через це Івана називають Хрестителем, адже хрещення – це ритуальне освячення.

Найвірогідніше, він зачерпував рукою річкову воду і окроплював нею прочан. Як працює ця технологія? Річ у тім, що Іван Хреститель перебував у стані святості, тож коли він зачерпував воду, то передавав їй своє Світло – позитивну інформацію та енергію. Далі від «зарядженої» води це Світло передавалося людині, яку Іван ритуально освячував, тобто хрестив. Під час освячення водою Іван міг промовляти якусь ритуальну формулу, давати індивідуальні поради, відповідати на запитання: «Люди питали його: Що нам робити? Він відповів їм: Хто має дві одежі, хай дасть тому, що не має. А хто має харч, хай так само зробить. Прийшли також митарі омиватись і казали йому: Учителю, що маємо робити? Він сказав їм: Нічого не домагайтесь більше того, що вам призначено. Вояки теж його питали: А ми що маємо робити? Він відповів їм: Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лука 3.10-14).

Для того, щоб вийти на спільноту Іванових учнів, Ісус і прийшов до нього на ритуальне освячення. Згідно з Євангелієм, Іван Хреститель не вмів робити чудес, проте володів ясним мисленням і міг бачити тонкі енергетичні процеси. Тож коли він побачив Ісуса, то одразу зрозумів його вищість. І це спантеличило Івана. Ситуація була справді дивною – це якби до дитячого інструктора з плавання прийшов на заняття майстер спорту. Ось як це виглядало:

«Тоді Ісус прибув із Галілеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився йому, кажучи: Мені треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність» (Матвій 3.13-15).

Про що йдеться? Ісус здійснив звичаєве передноворічне освячення – і це праведно. Проте у цій фразі є і глибший сенс – взаємопідтримка однодумців заради спільного розвитку. Зазвичай керівники шкіл негативно ставляться до того, коли інший учитель переманює до себе його учнів. Праведність у всій її повноті полягає в тому, щоб добровільно передати своїх найкращих учнів тому, хто виведе їх на ще вищий рівень.

Знайомство з першими учнями

З одного боку, своїм візитом Ісус надав Івану велику послугу – засвідчив свою повагу до його діяльності, надав йому духовну підтримку, а також підняв його статус серед учнів і прихильників. Приємно вражений Іван потім захоплено розповідав: «І тоді Іван свідчив, кажучи: Я духа бачив, що, мов сокіл, сходив з неба й почив на ньому. Я його не знав, але той, хто послав мене хрестити, сказав мені: Над ним побачиш духа, який сходить і над ним почиває, той омиває духом святим» (Іван 1.32-33).

Вірогідно, Іван побачив «світловий стовб» – вертикальний потік концентрованого ефіру, який виникає над святими або й просто світлими людьми під час молитви.

Чому Іван порівняв цей вертикальний потік світла з соколом?

– Тому що сокіл має спроможність до вертикальної атаки, на відміну від голубів та інших птахів. Саме цей образ сокола-скоропада – атакуючого сокола – застосував Іван для опису надзвичайно виразного вертикального світлового потоку над Ісусом.

А хто послав Івана хрестити?

– Іван отримав підказку від власної духовної сутності, від «голосу совісті». Завдяки цьому «голосу» він інтуїтивно здогадався, що перед ним людина надзвичайно високого розвитку. Проте Іван не був упевнений, що це боголюдина, адже пізніше перепитував Ісуса «Ти той, що має прийти, чи іншого нам чекати?» (Матвій 11.3, Лука 7.19).

Хай там як, а Іван був дуже втішений візитом Ісуса, про що з задоволенням розповідав своїм учням.

З другого боку, Іван зробив велику послугу Ісусу – він порадив своїм учням познайомитися з Ісусом. Найвірогідніше, що це Ісус попросив Івана познайомити його зі своїми найкращими учнями – що Іван радо зробив:

«Наступного дня Іван знову стояв там і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, пішли за Ісусом. Обернувшись і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали: Равві (що в перекладі означає: Учителю), де зупинився? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де пробуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години» (Іван 1.35-39). Усе відбулося легко й невимушено. Уявімо це собі: Іван Хреститель захоплено розповідає своїм учням про Ісуса, і саме в цей час герой розповіді «випадково» прогулюється поряд. Іван не нав’язував учням свою пропозицію продовжити навчання в Ісуса – вони самі мали цього захотіти.

Ось так відбулося знайомство Ісуса з двома першими учнями. Це були Андрій та Іван Заведеїв. Зустріч почалася о 16-й годині («близько десятої години»), але спілкування було настільки захопливим, що вони засиділися до самого ранку. Жвавому спілкуванню посприяв і такий психологічний момент, що Андрій та Іван належали до інтуїтивних соціотипів, а вони особливо схильні цікавитися всім новим, чарівним і перспективним. Пояснимо, що, згідно з нашими попередніми дослідженнями, соціотип Андрія – інтуїтивно-етичний екстраверт (псевдонім – «Психолог»), а соціотип Івана – етико-інтуїтивний інтроверт (псевдонім – «Миротворець»).

Схоже, що під час цієї надзвичайно цікавої розмови Андрій та Іван самі попросили Ісуса стати їхнім учителем. І можна навіть здогадатися, що він їм відповів – це могло бути щось таке: Хлопці, якщо знайдете з півдесятка бажаючих, то створюємо навчальну групу і починаємо. Тож вони негайно почали пошук, звісно – між своїх родичів і друзів:

«Андрій, брат Симона, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і привів його до Ісуса. Наступного дня вирішив піти в Галілею. І, найшовши Пилипа, мовив до нього: Пішли зі мною. А був Пилип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Пилип же знайшов Натанаїла» (Іван 1.35-45).

Андрій негайно «загітував» свого брата Симона, який у цей час перебував тут же – поблизу Витавари. Схоже, що Симон також був учнем Івана Хрестителя. Нагадаємо, що містечко Витавара («місце переправи») розташовувалось на території Переї, яка разом з Галілеєю була під владою тетрарха Герода Антипи.

Наступного дня Андрій, будучи рухливим екстравертом, пішов аж у Витсаїду, що на північному березі Галілейського моря – на відстані 5 км до Капернаума. Для цього Андрію довелося пройти приблизно 150 кілометрів. Там Андрій залучив до навчальної групи свого друга Пилипа, а Пилип – Натанаїла. Іван, будучи інтровертом, діяв обережніше і запросив лише свого брата Якова.

Мінімальна навчальна група – з шести учнів – була готова. Важливо розуміти, що Ісус узяв для навчання не випадкових людей, а тих, хто вже мав попередню підготовку і щире бажання подальшого розвитку. Запам’ятаймо ці імена: Іван, Андрій, Яків, Симон, Пилип, Натанаїл (він же Варфоломій, тобто «син Птолемея»).

Окрилений успішним початком, «Ісус у силі духа вернувся в Галілею» (Лука 4.14). Судячи з наступних подій, він сказав майбутнім учням бути напоготові, а як тільки владнає деякі організаційні питання майбутньої школи, то сам їх покличе.

Заснування школи

Місцем постійного базування новоствореної школи Ісус вирішив зробити портове місто Капернаум: «Ісус вернувся в Галілею. І, покинувши Назарет, пішов і оселивсь у Капернаумі, що при морі» (Матвій 4.12). Це жваве ділове місто на півночі Галілейського моря було дуже зручним для комунікацій. Проте головною причиною вибору Капернаума було те, що тут мали свій бізнес Андрій, Симон, Іван і Яків, а Пилип і Натанаїл були з сусідньої Витсаїди. Це той випадок, коли вчитель йде назустріч учням. Зручність Капернаума полягала і в тому, що учні, будучи місцевими жителями, допомогли Ісусу зорієнтуватися в місті та облаштувати нове помешкання.

Після того, як Ісус організував навчальну базу, він закликав згаданих учнів до школи і початку занять. До того моменту вони вже попередили своїх батьків та співробітників, домовилися про передачу своїх справ у надійні руки і з нетерпінням очікували початку навчання. Тож на перший поклик Ісуса вони негайно все лишили і пішли з ним: «Проходячи повз Галілейське море, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали сіті в море, були бо рибалками. Ісус їм сказав: Ідіть за мною. І вмить вони покинули сіті й пішли слідом за ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що теж були в човні й направляли сіті, і відразу їх покликав. І вони залишили батька Заведея в човні з наймитами та пішли слідом за ним» (Марко 1.16). Згадка про наймитів може свідчити про те, що майбутні учні найняли місцевих моряків і вже підготували собі заміну.

Мапа Палестини

Фальшива вставка про покликання учнів

Принагідно варто згадати про велику вставку в Євангеліє від Луки, яка надає іншу, відверто суперечливу версію покликання учнів:

«Одного разу, коли натовп тиснувся до нього, щоб почути слово боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це, Симон Петро припав до стіп Ісуса й каже: Відійди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. Подив бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали. І, витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним» (Лука 5.1-11).

Які ознаки вказують на те, що це вставка?

По-перше, Ісус почав масову проповідь після створення учнівської групи, а не до. Власне, проповідь і зцілення були для Ісуса найважливішими компонентами навчання – учні виробляли навик правильно передавати знання, а їхню правдивість засвідчувати зціленнями. Тобто успішна оздоровча практика була негайним, наочним і переконливим підтвердженням теорії. Натомість у вставці стверджується, що «натовп тиснувся до нього» ще до знайомства з учнями.

По-друге, Євангеліє всюди розповідає про Галілейське море, натомість тут вжито назву «Генезаретське озеро». Схоже, що автор вставки негативно ставився до галілеян, тому підсвідомо уникав навіть згадки про Галілею.

По-третє, фальсифікатору хотілося якось показати, що Симон-Петро є грішником, причому настільки великим, що він навіть боїться наблизитися до Ісуса. Ця лінія про «гріховність» Петра проходить крізь усе Євангеліє у вигляді цілеспрямованих вставок.

По-четверте, «припадання до стіп» і «впадання на коліна» – один з індикаторів іудейських вставок, властивих рабському духу іудохристиянства.

По-п’яте, як учні могли витягти човни на берег, якщо в човнах ще були батько Заведей і наймані моряки, а також гора риби, від якої човни «почали потопати»? Навіщо було це робити?

По-шосте, першим чудом, яке побачили учні, було перетворення води на виноградний фреш у Кані Галілейській. Натомість вставка стверджує, що першим чудом стала неймовірно велика кількість зловленої риби – і це, мовляв, мотивувало рибалок стати учнями Ісуса. Насправді, як ми вже бачили вище, майбутні учні Ісуса були мотивовані внутрішнім прагненням до саморозвитку, а наступні чудеса лише посилювали це вже сформоване прагнення.

Продовження: Навчальний курс «Добра Новина»: чудесний старт, базова структура, сім кроків до щастя

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру Новину як дороговказ для творення нового світу.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Так, криза тодішньої Іудеї могла бути додатковим мотиватором Ісуса. До компонентів цієї кризи можна також віднести втрату іудеями своєї державності, хоча ще залишалося обмежене самоврядування через єрусалимський Синедріон.

На відміну від іудеїв, галілеяни зберегли державність: підвладна Героду Антипі держава Галілеї і Переї переживала в цей час свою Золоту добу. Держава Герода Антипи була союзником Римської імперії, яка, до речі, мала ознаки федерації.

Тодішня іудейська верхівка не усвідомила наявність кризи – і це призвело народ до повного краху, руйнування Єрусалима і втрати залишків самоврядування.

Нинішня Україна переживає кризу. Тому в неї простий вибір – «Шлях Іудеї» або «Шлях Галілеї».

Про подолання кризи: Стратегічний дороговказ: що неймовірніше, то більше шансів досягнення успіху (+аудіо)

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Єдине питання: навіщо фальсифікатор вставив фразу "витягли човни на берег", тим самим себе видавши, адже справді човни були з людьми і рибою?

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це типова помилка фальсифікатора. Діти диявола доволі обмежені.

Андрій Гарас каже:
Єдине питання: навіщо фальсифікатор вставив фразу "витягли човни на берег", тим самим себе видавши, адже справді човни були з людьми і рибою?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Тим більше вказується, що наповнили рибою два човни, а витягли на берег тільки один?

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Фальсифікатор говорить тільки про покликання Симона та Андрія. Про те, що Ісус покликав також братів Заведеїв, фальсифікатор чомусь нічого не сказав.

Андрій Гарас каже:
Тим більше вказується, що наповнили рибою два човни, а витягли на берег тільки один?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

І чи не здається тобі Ігоре, що цю вставку подають як перше чудо Ісуса із рибою, бо саме риба є улюбленим продуктом юдеїв?

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Так, фальсифікатор просто поведений на рибі. Про це у статті "Арійський хліб, іудейська риба".

«Риба – це атрибут практики іудаїзму і один із символів єврейської філософії. Риби – це народ Ізраїлю в його істинній стихії, в водах Тори, це їжа Суботи, символ небесного бенкету... Любов євреїв до риби загальновідома. Реб Гече (Геця) Віленський (1905–1989) говорив: “Рибу не їсть? Значить – антисеміт!”... Щука стала національним блюдом ашкеназів тому, що нею нехтувало корінне населення».

Андрій Гарас каже:
І чи не здається тобі Ігоре, що цю вставку подають як перше чудо Ісуса із рибою, бо саме риба є улюбленим продуктом юдеїв?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Хоча арійські народи також мають розвинене рибальство, але на мою думку підтекст в цій вставці такий.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Окрім внутрішньої, особистої мотивації могла існувати й так звана зовнішня мотивація – криза суспільства, про яку свідчить зокрема і Добра Новина.

Криза влади (її вразливості до маніпулювань з боку купки горожан).

Судова криза ( фабрикування судових справ на основі брехливих свідчень)

Незадовільний стан справ на митнаці і в віїську. Зі слів Івана Омивателя дізнаємося, що там панували надмірні домагання, фальшиві доноси, невдоволення платнею, завдавання кривди іншим.

Про кризу релігії свідчить промовисте порівняння Божого Храму з «печерою розбійників».

Освітня галузь також перебувалм у стані морального банкрутства. За словами Ісуса, представники тодішньої інтелектуальної еліти зачиняли Царство Небесне перед людьми, бо самі не входили, і іншим не давали увійти.

Інститут охорони здоров’я( мабуть це занадто гучно сказано)), назвемо його «інститут лікування», теж знаходився у стані занепаду. Розповідь про кровоточиву жінку, яка страждала на цю недугу 12 років, витратила на лікарів все, що мала, а натомість отримала лише погіршення стану, багато про що свідчить.

І нарешті, з Нагірної проповіді дізнаємося про панівні морально-етичні стани людей на той час. Це були нахабність, агресивність, байдужість, брехливість, злоба, жорстокість, моральна неохайність, схильність до претензій і нарікань. Людей наче охопив сон, що відривав їх від їхньої суті.

Можемо тільки уявляти, як почувалися в такому суспільстві люди, що прагнули жити по правді, честі і совісті. З яким завзяттям вони навчалися, з яким запалом поширювали знання і шукали однодумців.

Може саме поєднання цих двох мотивацій – внутрішньої і зовнішньої, прагнення вдосконалити навколишній світ через власне вдосконалення і забезпечило надзвичайно швидкий і успішний розвиток стартапу Добра Новина. Усього лише за рік Ісус виховав когорту досконалих людей , які в свою чергу надихнули на розвиток і зробили щасливими безліч народу.

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Тому Добра Новина і є настановою для нашого кризового часу!

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Так, криза тодішньої Іудеї могла бути додатковим мотиватором Ісуса. До компонентів цієї кризи можна також віднести втрату іудеями своєї державності, хоча ще залишалося обмежене самоврядування через єрусалимський Синедріон.

На відміну від іудеїв, галілеяни зберегли державність: підвладна Героду Антипі держава Галілеї і Переї переживала в цей час свою Золоту добу. Держава Герода Антипи була союзником Римської імперії, яка, до речі, мала ознаки федерації.

Тодішня іудейська верхівка не усвідомила наявність кризи – і це призвело народ до повного краху, руйнування Єрусалима і втрати залишків самоврядування.

Нинішня Україна переживає кризу. Тому в неї простий вибір – «Шлях Іудеї» або «Шлях Галілеї».

Про подолання кризи: Стратегічний дороговказ: що неймовірніше, то більше шансів досягнення успіху (+аудіо)

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Оскільки Ісус був миротворцем, для нього було природно перейматися долею пересічних людей, ба навіть людства. Його пророцтво стосовно Єрусалима сприймається як засторога. Якщо люди обирають шлях бунтів, руйнацій і воєн, то цей шлях боротьби неминуче закінчиться стражданнями. Співчуваючи жертвам такого шляху, Ісус навіть радить, як в такій ситуації краще рятуватися: тікати в гори (можемо припустити, що «гори» тут вжиті в обох сенсах). Це типовий лівий шлях. Але був і інший шлях. Його Ісус пропагував своєю власною діяльністю і діяннями своєї громади. Це був шлях триєдиного розвитку задля виходу на вищий рівень існування, шлях еволюції, підйому в простір царства Божого, де дії людей і людства співпадають із задумами Творця. Тому цей шлях і називають правим.

Тож, дослухаймося до Ісуса, ідімо своїм, правим шляхом. Шляхом Галілеї)

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Криза – це завжди вибір «або – або». Тож коли в березні 31 року Ісус прийшов у Єрусалим, місцева криза вже була розв'язана – Іудея зробила свій вибір і впевнено йшла до самознищення, звідси пророцтво Ісуса про руйнування Єрусалима протягом життя одного покоління.

Коли в червні 30 року Ісус призначив апостолом Іуду, то, можливо, Іудея ще мала шанс змінитися і в такий спосіб уникнути знищення. Проте, ймовірніше, що місія Іуди полягала лише в тому, щоб допомогти іудеям пристосуватися до нових умов після Іудейської війни. Проте Іуда відхилився від цього задуму й іудейська світоглядна інфекція розлилася по всьому світу.

На мою думку, антикризова програма Доброї Новини стосується не локальної іудейської кризи початку першого тисячоліття, а нинішньої глобальної кризи початку третього тисячоліття, хоча євангельські настанови корисні для розв'язання будь-якої масштабної соціальної кризи.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Ось, мені здається, ніби кожна людина повинна мати вибір. Або докладати правильні та чесні (інакше, по старому, - праведні) зусилля та довго жити, або лінуватися, брехати (насамперед - собі) та швидко помирати. Саме такий вибір в людей і є зараз. Зараз людина може вибирати - або займатися спортом та чесно працювати разом з друзями, або активно відкидати істину, вакцинуватись від Ковіду (якого люди, які грають в спортивні ігри, взагалі не помічають) та шахраювати в різноматні способи. Перші люди живуть дуже довго та мають хороших дітей, другі - дуже швидко вимирають, не залишаючи по собі нащадків. Зараз, коли Добра Новина знову чиста, та легко доступна, і легко доступні відомості про здоровий спосіб життя взагалі. а також можна легко вакцинуватись від Ковіду, та придбати найрізноманітніші наркотики, люди (кожна людина) має саме такий вибір. І, при тому, переваги того або іншого вибору не є загальноприйнятими, тобто, кожна людина має обирати сама. Ось, саме те, що зараз кожна людина має обирати сама, і нести після цього повну відповідальність за свій вибір - це і є можливістю для кожній людини дуже яскраво проявити свою сутність. І, це є дуже добре, на мою думку.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Ось, саме тому і потрібні і юдейська світоглядна отрута, і чиста Добра Новина. Потрібні разом, потрібно, аби вони обидві були легко доступні, аби люди мали можливість вільно самі обирати - те, або інше, смерть, або життя. Аби люди могли чітко та однозначно проявити свою сутність. Саме це і є жнивами Господніми. Саме це і є зараз. Саме це ми спостерігаємо.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Влучне спостереження! Жнива - це розділення і добір.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Цитата:
«І тоді Іван свідчив, кажучи: Я духа бачив, що, мов сокіл, сходив з неба й почив на ньому. Я його не знав, але той, хто послав мене хрестити, сказав мені: Над ним побачиш духа, який сходить і над ним почиває, той омиває духом святим» (Іван 1.32-33).

Геть не схоже на опис "світлового стовпа"; якого на той момент, можна було значно наближеніше описати (а не прямо протилежно).
Можливо, це щось, чого ми ще не знаємо, не оперуємо (щось з вищих прошарків реальності); Звучить притягнуто за вуха, до зручних, вже знайомих нам явищ.

Цитата:
Іван отримав підказку від власної духовної сутності, від «голосу совісті». І.К.

Звідки гіпотеза про те що "совість"...?
Є рівень, коли у людини розвинені вищі тіла, і вона не тільки "відчуває" єдність з кимось, а безпосередньо і натурально Є в ній. На такому рівні людина може чинити те, що вказує їй цей зв'язок. І отримувати відповідну інформацію безпосередньо через свої "внутрішні", вищі тіла, а не органами плоті. Все це можна завуалювати під термін "совість". Ігорю, ти таку "совість" мав на увазі?

Цитата:
той, хто послав мене хрестити, сказав мені

На тому рівні нема "голосів". "голосами" користуютсья духи для контакту з людьми. Взаємодія/отримання знань/енергії відбуваєтсья без перекодування, напряму. без слів. з відповідного пласту - у відповідне(4-7) тіло. Зважаючи, що "той [дав розпорядження і] сказав", не можу прийняти "припущення про совість".
А сприйняття своєї совісті, як чогось виокремленого - признак чогось недоброго). Або признак ідентифікації себе конякою, якою керує наїздник. Кажуть "в нормі" люди - моя совість, моя душа, моє тіло. Інколи можна і таке почути "моя совість не дозволяє моїм бажанням щось вчинити. переклад: моє сьоме тіло не дозволить третому, тваринному, ось так зробити. або кажуть "очисти свою совість" - переклад: "очисти своє 7му тонке тіло" або "очисти свій зв'язок з іншими душами" чи щось в цьому роді. будь-яке тіло розвивається "з нагая" вищого тіла. така собі ієрархія. Тому "очистити свою совість" може тільки дух.

В тексті, як на простий розум, все чітко -

Цитата:
"Я його не знав, але той, хто послав мене хрестити, сказав мені: Над ним побачиш духа, який сходить і над ним почиває, той омиває духом святим"

Іван Ісуса не знав, але той, хто Івана послав, знав (коли давав настанови Івану). Вчитель, який навчав а пізніш послав хрестити, дав настанови щодо того, кого він знає /про кого він знає.
Природним і звичайним буде те, що Іван мав на етапі свого росту вчителя.

В користь гіпотези про реального "старшого" у Івана, є й таке:

Цитата:
«Тоді Ісус прибув із Галілеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився йому, кажучи: Мені треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність» (Матвій 3.13-15).

Цитата:
Тоді Ісус прибув із Галілеї на Йордан до Івана,

Ісус прибувв конкретно до Івана, а не його учнів. Набір учнів міг бути однією з цілей, але не основною. У Євангелія ми бачимо чимало багато-цільних, оптимальних вчинків, "одним пострілом кількох зайців". Набір учнів міг бути однією з цілей, але не основною. Бо ж написано - що до Івана. І далі чітко описано - навіщо, і що відбулось. Це або правда, або Матвій трохи лукавить, завуальовуючи хедхантінг вчителя )

Цитата:
, щоб хреститися від нього,

Прибув до Івана, щоб хреститися від нього. Пряміше неможливо просто написати. Ціль візиту, якщо не єдина то основна -- хреститись від Івана.
Питання - а навіщо? Ісус же був більш величним духом і мав кращий стан тіл, ніж Іван. Зникає сенс процедури... Іван задався тим же питанням:

Цитата:
, але Іван противився йому, кажучи: Мені треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене?

Видно з речення, що Іван був у сум'ятті.

Цитата:
Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер,

"ЦЕ" - можливо, маєтсья на увазі ситуацію з тим, хто по своєму натуральному рівню кого має хрестити. Ісус заспокоїв сум'яття скромного Івана. Сказав "лишити це", бо не для того треба виконати ритуал. А для чого-ж тоді?

Цитата:
, так бо личить нам виконати всю праведність

Діло в тім, що у всіх арійських-відичних културах, чітко зберігаєтсья принцип "лінії передачі"-"приємності". Це видно не тільки в духовній сфері, а й в геніалогії, мистецтві, науці.. І не дивно - бо ці ланцюги-зв'язки чітко є і функціонують (діяльність 6-го і 7го тіл). У них були розвинуті ті тіла, тому і увага була. Залишилось все це традицією. І чим далі від арійської культури, відичної, тим менше на це зважали. На приклад, коли про когось згадують, то подають приємственність - син такогото, внук такого-то.. Але нас цікавить зараз релігійна практика. Так от. Немислимо було "взятись невідомо звідки самородком" і почати когось вчити. Не те що чогось нового, а навіть існуючої перевіреної, довіреної практики. Завжди мала бути лінія передачі і визнання старшими. Або хоча-б "колег по цеху" у тій же культурі. Слідування звичаю/културі - є праведним. Ісус прийшов за виконанням звичаю, що є праведним. А заодно формальністю щодо визнаності "колегою по цеху". Виконали Ісус і Іван "приємність".

Цитата:
, так бо личить нам виконати всю праведність

У Євангелія все дуже спаковано. там або щось суттєве, або щось дописали пізніше.) Написано саме ВСЮ - це і слідування звичаю. і отримання визнання іншого вчителя у своїй традиції (після чого дозволено набирати власних учнів). і демонстрація чистого мудрого смирення (у обох), і подача хорошого прикладу (що також праведність). і заодно хороша нагода згадати, що і сам Іван мав учителя (й сам був не "одинаком-генієм"), і той учитель повідомляв про Ісуса, а одже - гарантовано "все законно". і виконання передбачень священних текстів, у відах також вважається праведною діяльністю. Якби мова йшла виключно про право навчати після визнання, згідно традиції, то Ісус говорив-би не нам, а мені.
ТОМУ

Цитата:
Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність

це якщо коротко.

Додаткова виноска: у відах на санскриті, шо написані за сотні чи то й тисячі років до народження Ісуса, описується і час втілення, і те як виглядатиме, і те кого вчитиме і чого навчатиме. І вчитель Івана володів цією інформацією, і передав Івану. А той визнав Ісуса формальним ритуалом. Визнання якої лінії передачі/парампари/кагьї він виконав, "бо так личить"?

Те, що Ісус після ритуалу, почав набирати учнів - про це розповідається далі, і дуже прямо, як і властиво Євангелію. А в вищерозглянутих цитатах говорилось так

Цитата:
«Тоді Ісус прибув із Галілеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився йому, кажучи: Мені треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність» (Матвій 3.13-15).

Цитата:
«І тоді Іван свідчив, кажучи: Я духа бачив, що, мов сокіл, сходив з неба й почив на ньому. Я його не знав, але той, хто послав мене хрестити, сказав мені: Над ним побачиш духа, який сходить і над ним почиває, той омиває духом святим» (Іван 1.32-33)

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Дуже гарно підмічено про спадкоємність/наступництво.
І, коли почав читати коментар, то навіть передбачав, що далі мова піде про "Івана, як учня Ісуса Хреста". А навіщо тоді треба було "виконати всю праведність", тобто отримати визнання законності подальшої навчальної діяльності? Невже через те, що на той момент не було того, хто міг би передати право наступності через виродження ре-лиги в тодішньому світі - поява монстра у вигляді іудаїзма про це свідчить? Тобто, як говориться у пророцтвах на "теперішні" останні часи - "віра зубожіє", так і в давніших пророцтвах говорилося і так сталося на час приходу Івана й Ісуса? Все ж розвивається "по спіралі".

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Дякую за відгуки, друже.
Перечитував кілька разів - вчора і сьогодні, щоб зрозуміти питання. Не зміг )
Арсене, будеш на конференції?

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дуже гарне озвучення цієї статті! Щиро дякую Богдану за чудову роботу!

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

«Одного разу, коли натовп тиснувся до нього, щоб почути слово боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.
Хочу звернути увагу ще на один момент: на початку ми читаємо, що рибалки вийшли з човна і полоскати сіті; а потім - що Ісус каже їм закинуті сіті, яких немає в човні, адже після того як Ісус ввійшов на човен, рибалки туди не заходили.
Цей факт може бути ще одним підтвердженням вставки.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Справді, це досить дивно. Хоча можуть сказати, що команда разом з сітями негайно повернулася на човен і продовжила роботу.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

"Я начитав статтю, і пішов гріти їсти/чай. Але Ігор дописав до списку ще статтей, і я їх озвучив".
Ну звісно це все брехня. Адже я вийшов з кімнати в кухню. На момент допису мене не було в кімнаті. Та й мікрофон був від'єднаним..

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Першими учнями Ісуса стали: Іван, Андрій, Симон, Яків, Пилип та Натанаїл (Варфоломій). Як мінімум перші четверо із них, якщо уважно і вдумливо читати Євангеліє, були підприємцями в Галілеї, займалися сімейним бізнесом (були забезпеченими й самодостатніми людьми) які, що найголовніше, прагнули духовного розвитку. Адже саме на це вказує їхнє перебування у Витаварі серед учнів Івана Хрестителя в березні 30 р. н.е. Хто шукає – знаходить. Саме в цей час до Івана прийшов для виконання традиційного передноворічного ритуалу омивання водою Ісус Хрестос. Перед учнями відкрився шлях для подальшого розвитку, а для боголюдини – чудова можливість створити власну школу для поширення знань про Царство боже – Простір волі.

Радіймо життю граючи!