Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 20
  • Переглядів: 20

Як апостол Петро тричі обманув іудеїв у їхньому головному центрі – Добра Новина (+аудіо)

Категорія:

Іудохристиянство представляє цю подію як «потрійну зраду». Звісно, адже обманути іудеїв, причому тричі, – це, з їхньої точки зору, жахливий гріх, який не має прощення.

160916petro.jpg

Апостол Петро, кшатрій
Апостол Петро, кшатрій

Аудіоверсія статті Як апостол Петро тричі обманув іудеїв у їхньому головному офісі – Добра Новина

Про «потрійну зраду Петра» написано багато книжок і виголошено ще більше проповідей. З погляду іудохристиянства, апостол злякався, піддався впливу диявола і зрадив свого вчителя. Нерідко цей вчинок Петра порівнюють зі зрадою, яку вчинив Іуда Іскаріот. Щоб зрозуміти увесь цей ажіотаж, погляньмо на ширший контекст.

Підготовка до воскресіння

Ісус з апостолами та іншими учнями прийшов з Галілеї в іудейський Єрусалим. Мета – викрити шкідливість фарисейського вчення і показати божественну силу, яка дрімає в людині. Ісус заздалегідь попередив учнів, що іудеї його уб’ють, але він відновить своє тіло і оживе. Учні були готовими до цього. Тож коли Ісуса розіп’яли і поховали, усі галілеяни – і чоловіки, і жінки – проявили холоднокровність і залізну витримку. Ніхто не боявся, не сумував і не плакав.    

Події розвивалися за чітким планом. Усе було настільки ретельно продумано, що процес мав розгортатися лише в наперед визначеному напрямку, без варіантів. Згадану визначеність, рішучість і цілеспрямованість Ісус позначив словом «пастка» або «безвихідь». Тому наказав апостолам не перейматися і не втручатися, а лише спокійно спостерігати здалеку:

«Тоді Ісус сказав їм: Усі ви потрапите у безвихідь цієї ночі, але після мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї. Хай не тривожиться серце ваше й не лякається! Ви чули, що Я вам сказав: відходжу і до вас повернуся. Уставайте, ходімо звідси! Ось надходить година, і вже тепер вона, коли ви розсієтеся кожен у свій бік і Мене лишите самого. Та Я не сам, бо зо мною Батько. Сказав Я вам це, щоб ви мали мир у Мені. У світі на вас тиснутимуть. Але дерзайте! Я переміг світ». «Світ» – це простори страждань і боротьби, в яких перебуває переважна більшість людей.

Розумний ризик

Тим не менше, попри геніальність цього задуму, у ньому таки був ризик. Тому Ісус закликає апостолів бути обережними, зберігати мужність, бадьорість, готовність до рішучих дій: «Далі сказав їм: Як Я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало? Нічого, – відповіли. І Він до них промовив: Тепер же хто має калитку, хай візьме так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч». «Калитка і торба», «одежа і меч» – це метафора двох психологічних станів: мирного і бойового.

Добре знаємо, що все відбулося саме так, як було задумано: іудеї відверто виступили проти Ісуса, вимагаючи смерті, Ісус умер на таврі, воскрес і у визначений час  тріумфально зустрівся з учнями в Галілеї.

Метод формального вивищення

Знаємо і те, що в іудохристиянстві вся ця історія подається в перевернутому вигляді: Ісуса представляють як потерпілого від всемогутніх іудеїв, про Його воскресіння воліють згадувати якомога рідше, натомість щодня у своїй літургії здійснюють принесення Ісуса в жертву Ієгові і масово тиражують зображення та статуї з Його розп’яттям.

Не дивно, що й історія з апостолом Петром також зазнала радикальної переробки. У ній бачимо типовий прийом «дітей диявола», тобто переконаних, свідомих брехунів: формально людину вивищити, а по суті її принизити. При цьому формальне вивищення виконує роль маскування, мовляв, ви ж бачите, як ми його шануємо.

Згідно з цим методом, апостола Петра іудохристияни представляють «найбільшим апостолом» (на пару з фарисеєм Шаулем), але при цьому наполягають, що він був зрадником, подібним до Іуди Іскаріота. Для того, щоб образ «зрадника Петра» виглядав переконливіше, в Євангеліє були зроблені значні вставки.

Пожалій себе, Господи!

Перша фальшива вставка була внесена в оповідання про те, як Ісус почав готувати учнів до свого воскресіння (правдивий текст Євангелія подано жирним шрифтом, а вставку – звичайним з перекресленням):

«21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших і первосвящеників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши Його набік, став Йому докоряти: Пожалій себе, Господи! Хай це не станеться з Тобою! 23. Він обернувся і сказав Петрові: Геть від Мене, сатано! Ти Мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське. 24. Тоді Ісус сказав до Своїх учнів: Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною. 25. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради Мене, той його найде. 26. Яка користь людині, коли здобуде увесь світ, але пошкодить своє життя? Що може людина дати взамін за своє життя? 27. Син людський має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді воздасть кожному згідно з його ділами. 28. Істинно кажу вам: є деякі між тут присутніми, які не зазнають смерті, поки побачать Сина людського, що приходить в царстві його» (Матвій 16.2128). Після цього тексту одразу ж слідує оповідання про преображення Господнє.

Про що йдеться у наведеному фрагменті? Після прохання Петра пожаліти себе Ісус зрозумів, що учнів дуже тривожать Його страждання і смерть, тому вирішив підбадьорити їх, здійснивши преображення свого тіла. Натомість у вставці фальсифікатор представляє Петра спокусником (гелленське слово «диявол» означає «спокусник, брехун, наклепник»), а в уста Ісуса вкладає фразу «Геть від мене, сатано!». Арамейське слово «сатана» означає «противник» – це синонім слову «диявол». Підготовчий крок дискредитації Петра зроблено.

Вставка про потрійне відречення

Продовження – в оповіданні, коли Ісус в Єрусалимі дає апостолам настанови правильної поведінки:

«Тоді Ісус сказав їм: Усі ви потрапите у безвихідь цієї ночі, але після мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї. Озвався тоді Петро й каже Йому: Хоч би і всі потрапили у безвихідь, та не я! Ісус мовив до нього: Істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі відмовишся від Мене. Та Петро ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся Тебе! Так само говорили всі учні».

По-перше, у цій вставці Петро представляється самовпевненим простаком, який не розуміє, що таке порядок та дисципліна, відтак при першій нагоді заперечує настанови Ісуса. І це при тому, що Петро за своєю вдачею був воїном і ходив з мечем.

По-друге, у цій вставці в уста Ісуса вкладається детальна програма поведінки Петра, наче він є не вільною людиною, а роботоподібною маріонеткою. Уявлення про людей як про біороботів властиве іудаїзму, який весь оснований на пророцтвах. Натомість для арійського світогляду цінність має тільки вільна поведінка людини: «Все, що робиться з власної волі, – добро. Все, що робиться з чужої волі, – зло».

Війна – це шлях обману

Нарешті, підходимо до головного оповідання про «зраду» Петра і починаємо розуміти, чому ця «зрада» викликає серед іудействующих такий ажіотаж.   

«Слідом за Ісусом ішов здалека Симон Петро з іншим учнем – аж до палати первосвященика. Учень той увійшов у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра всередину».  

Згідно з настановою Ісуса, Петро сховав меч, не втручався в події, а спостерігав зі сторони. Про всяк випадок він вирішив бути поближче до Ісуса, для цього наважився проникнути в садибу первосвященика, яка ретельно охоронялася. Сприятливим чинником була ніч: Петро сподівався, що у темряві, навіть якщо горять факели, вороги його не впізнають. Проте як проникнути всередину?

Тут Петру міг допомогти його найближчий друг – апостол Іван, який володів деякими методами характерників, зокрема, вмів керувати блискавкою. За це вміння Іван разом зі старшим братом Яковом отримали від Ісуса прізвисько «Воанергес», тобто «Сини блискавки». Петро переконав Івана, що доцільно перебувати неподалік від Ісуса. Іван погодився.

Можна здогадатися, що цей найталановитіший учень Ісуса вмів у потрібний момент ставати «невидимим» (тобто його бачили, але не сприймали) або ж володів мистецтвом навіювання. Користуючись цим, Іван пройшов через ворота, а потім, через якийсь час, переконав озброєного воротаря, що Петро – це також свій. Ось така була застосована апостолами військова хитрість.

По суті, Іван обманув охоронця. Чи це було правильно? Так, цілком правильно, адже після схоплення Ісуса іудеї почали війну на знищення, а на війні діють інші правила, ніж у мирний час: війна – це шлях обману.

Очевидно, що для безпечного перебування серед ворогів Петру треба було вдавати з себе іудея і, при необхідності, мати переконливу «легенду». З цього випливає, що, вирішивши проникнути в садибу первосвященика, Петро також був готовий до обману. І це йому невдовзі знадобилося.

Витримка апостола Петра

Ось що про цю неординарну подію розповідає Євангеліє:

«Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: Чи й ти не з учнів Ісуса Галілея? Але той перед усіма відмовився і заявив: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І він вийшов на переддвер’я».

Можливо, що на Петра звернули увагу через його високий зріст, адже арійці-галілеяни (середній зріст 180 см) були на голову вищі за семітів-іудеїв (160 см). Також можливо, що він був по-іншому одягнутий. В будь-якому разі, Петро був готовий до такого повороту подій, тому твердо сказав «Не знаю і не розумію, що ти кажеш». Це прозвучало переконливо, тож Петру дали спокій.

«Слуги й сторожа, розклавши вогонь посеред двору, посідали вкупі і грілися, бо було холодно. Сів і Петро між ними внизу на подвір’ї і грівся біля багаття, щоб побачити, чим воно скінчиться. Тут уздріла його інша слугиня і, приглянувшись до нього пильно, каже до тих, що там були: Цей був з Ісусом з Назарета. Мовили до нього: Чи й ти не з його учнів? Він знову заперечив: Не знаю я цього чоловіка».

Відповідь знову переконала присутніх, проте один з них звернув увагу на вимову Петра, яка, попри його старання, відрізнялася від єрусалимської.

«Каже тоді один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив у саду з ним? Ти таки справді один з них, бо ти галілеянин, адже твоя вимова тебе виявляє. Тоді Петро ще раз заперечив: Не знаю, чоловіче, про що говориш. І враз заспівав півень».

Петра не схопили, отже йому знову повірили. Передусім тому, що Петро не виявляв жодного страху чи найменшого хвилювання.

– Тоді до чого тут півень?

Було темно, і це було на руку Петру. Але настав час «третіх півнів» (приблизно 5 година ранку) – ще трохи, і почне світати. Як людина, спроможна до раціонального мислення, Петро знав, що на денному світлі його точно впізнають. Тому спокійно і впевнено вийшов через ворота за межі садиби.

Далі йде вставка:

«І Петро згадав слово, що Ісус казав був: «Раніше ніж півень заспіває, ти тричі відмовишся від Мене». І, коли вийшов звідтіль, заплакав гірко». Правдою в ній є тільки те, що Петро «вийшов звідтіль».

Як бачимо з цього оповідання, Петро проявив мужність і витримку. В його вчинку був ризик, але не надмірний. Він перебував у захищеному просторі подій, проте без потреби «не наривався».

– Але ж Петро таки міг розплакатися, скажімо, щоб дати вихід емоціям? Міг же він розслабитися після такого напруження.

Рано ще було розслаблятися, найгостріші події були попереду. До того ж Петро був воїном і мав сильний тип психіки. Якщо галілейські жінки жодного разу не плакали, то чого б мав плакати Петро.

«Воплі і соплі»

Навколо цього вигаданого плачу іудохристиянство розгорнуло цілу кампанію з дискредитації Петра. Звичайна воєнна хитрість представляється як зрада Вчителя, вчинена зі слабкості або, ще гірше, через вплив сатани. Згідно з численною іудохристиянською літературою, Петро одразу ж після пережитого переляку усвідомив свій тяжкий гріх і довго бився в риданнях. Потім усе своє життя перебував у депресії, його очі весь час були вологі й червоні, а щоразу, коли співав півень, він здригався, падав на коліна і, нестримно ридаючи, молив прощення. Так би мовити, не життя, а суцільні «воплі і соплі».

Але звідки такий ажіотаж? Причина на поверхні. Обманути іудеїв, причому тричі, – це, з їхньої точки зору, жахливий гріх, який не має прощення. Він не мав права так чинити! От якби Петро признався, хто він, і його ці іудеї тут же вбили, – це було б чудовим проявом так любого для іудохристиянства «мучеництва». Петра одразу ж проголосили б святим і зразковим прикладом для всіх не-іудеїв. Але він вчинив неправильно. Для того, щоб помститися йому, була поширена вигадка про плаксу і зрадника.  

Про що нас навчає апостол Петро

По-перше, ворогу не можна говорити правду. Хто почав гру за правилами брехні, той заслуговує лише на брехню.

По-друге, навіть перебуваючи в безпечному просторі подій, не треба нариватися і спокушувати долю. Ризик має бути в межах розумного.

По-третє, не має значення, що про тебе говорить ворог: він завжди тебе представлятиме так, як йому зручно.

Читайте також:

Про інші вставки:

Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру Новину - послання сучасному людству. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Гарно такі речі читати! Читаєш, читаєш і гоп(!) - з’являється ще один пазл!

Ось один з них:

Ісус Хрестос каже:
"Я переміг світ». «Світ» – це простори страждань і боротьби, в яких перебуває переважна більшість людей."

Сковорода Г.С. каже:
написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав»

Ось другий:
Протестанти вже не так тиражують розп’яття, хоча ще страждають від "буквоїдства" з головної книги історії іудейського народу (Біблії).

Цитата:
в іудохристиянстві вся ця історія подається в перевернутому вигляді: Ісуса представляють як потерпілого від всемогутніх іудеїв, про Його воскресіння воліють згадувати якомога рідше, натомість щодня у своїй літургії здійснюють принесення Ісуса в жертву Ієгові і масово тиражують зображення та статуї з Його розп’яттям.

Або маємо ще й третій:

Цитата:
Згідно з цим методом, апостола Петра іудохристияни представляють «найбільшим апостолом» (на пару з фарисеєм Шаулем), але при цьому наполягають, що він був зрадником, подібним до Іуди Іскаріота. Для того, щоб образ «зрадника Петра» виглядав переконливіше, в Євангеліє були зроблені значні вставки.

Іван Франко, першовідкривач вставок, натякає про таку вставку зі "зрадою апостолів" у такій сцені:

Іван Франко каже:
Візаві Бога: "Сам Петро, чого він вартий, Що Христа в біді відрікся! І весь збір їх, що в годину Скрути в страху геть розтікся!" <...>
Бог: "-«Дурню! — крикне голос божий Що ти слів тут набалакав, Але правди зрозуміння Стільки в них, як кіт наплакав!"
(СТРАШНИЙ СУД, „Про Ватікан, унію та католицизм”, К., 1981, 39-48).

Маємо ще й четвертий:

Цитата:
"По суті, Іван обманув охоронця."

Всі промови Ісуса, звернення та повчання стосувалися ближніх. Охоронець не був "ближнім", отже "Аlager com alager" (на війні, як на війні). До слова релігія уповноважує іудеїв обманювати НЕ-іудеїв. Чому щодо арійців має бути по-іншому?!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Припускаю, що фрази "Маєш калитку - візьми й торбу" і "продай одежу й купи меч" були галілеянськими фразеологізмами, тобто стійкими мовними зворотами - "крилатими висловами". Подібно як "де тонко, там і рветься", "перейти Рубікон", "впало в око" тощо.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Фальсифікатори явно переборщили з перекручуванням інформації. Це вже переходить набагато далі, ніж за 50%.
А з обдуренням жидів - це сильно. Сьогодні так само росіян не можна обдурювати, поскільки це їхня прерогатива.
А ля ґер ком а ля ґер. В мою свідомість тільки тепер починає доходити поняття мистецтва війни Сунь-Цзи.
Мене з дитинства вчили, що брехати не можна. Якщо брехати не можна, то... будемо напускати туману.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Ймовірно, що в Добрій Новині правдивої інформації до 25%.
Решта 75% - це спроба заглушити потужні знання.
?Чому 75%?
Ця цифра в бізнесових колах означає повний конторль над компанією. А судячи з їх стратегії, в цьому питанні іудеї явно ставили таку мету.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

За станом на сьогодні, вставок приблизно 55%.

Михайло Харачко каже:
Ймовірно, що в Добрій Новині правдивої інформації до 25%.
Решта 75% - це спроба заглушити потужні знання.
?Чому 75%?
Ця цифра в бізнесових колах означає повний конторль над компанією. А судячи з їх стратегії, в цьому питанні іудеї явно ставили таку мету.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Гарно такі речі читати! Читаєш, читаєш і гоп(!) - з’являється ще один пазл!

Ось один з них:

Ісус Хрестос каже:
"Я переміг світ». «Світ» – це простори страждань і боротьби, в яких перебуває переважна більшість людей."

Сковорода Г.С. каже:
написати на своїй могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав»

Ось другий:
Протестанти вже не так тиражують розп’яття, хоча ще страждають від "буквоїдства" з головної книги історії іудейського народу (Біблії).

Цитата:
в іудохристиянстві вся ця історія подається в перевернутому вигляді: Ісуса представляють як потерпілого від всемогутніх іудеїв, про Його воскресіння воліють згадувати якомога рідше, натомість щодня у своїй літургії здійснюють принесення Ісуса в жертву Ієгові і масово тиражують зображення та статуї з Його розп’яттям.

Або маємо ще й третій:

Цитата:
Згідно з цим методом, апостола Петра іудохристияни представляють «найбільшим апостолом» (на пару з фарисеєм Шаулем), але при цьому наполягають, що він був зрадником, подібним до Іуди Іскаріота. Для того, щоб образ «зрадника Петра» виглядав переконливіше, в Євангеліє були зроблені значні вставки.

Іван Франко, першовідкривач вставок, натякає про таку вставку зі "зрадою апостолів" у такій сцені:

Іван Франко каже:
Візаві Бога: "Сам Петро, чого він вартий, Що Христа в біді відрікся! І весь збір їх, що в годину Скрути в страху геть розтікся!" <...>
Бог: "-«Дурню! — крикне голос божий Що ти слів тут набалакав, Але правди зрозуміння Стільки в них, як кіт наплакав!"
(СТРАШНИЙ СУД, „Про Ватікан, унію та католицизм”, К., 1981, 39-48).

Маємо ще й четвертий:

Цитата:
"По суті, Іван обманув охоронця."

Всі промови Ісуса, звернення та повчання стосувалися ближніх. Охоронець не був "ближнім", отже "Аlager com alager" (на війні, як на війні). До слова релігія уповноважує іудеїв обманювати НЕ-іудеїв. Чому щодо арійців має бути по-іншому?!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Цей текст ще раз підтверджує,що фарисеї це "інтелектуали" без краплі уявлення про життя і можливості Боголюдини...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Орсон Скотт продовжує ДИВувати!
— Користуйся тим, що тобі дають, — відповів Ендер. — Якщо маєш перевагу над противником, використовуй це.
Це не "чекати милості від ворога"! Це не залежність!
Це - здатність до маневру! Здатність відчути підказки від "Самого Ворога" (з повагою).

Якщо ворог використовує проти тебе брехню, цим самим він вказує тобі на брехню, як зброю проти нього!

Цитата:
По-перше, ворогу не можна говорити правду. Хто почав гру за правилами брехні, той заслуговує лише на брехню.

Переконуюся ще раз - "Читаючи книгу - читаєш себе".
РаДіймо! ))

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Роби іншому те, що хотів би собі. Це універсальне правило. Якщо ворог тебе обманює, значить він хоче, щоб ти його обманув.

Арсен Дубовик каже:
Орсон Скотт продовжує ДИВувати! <code class="bb-code">— Користуйся тим, що тобі дають, — відповів Ендер. — Якщо маєш перевагу над противником, використовуй це.</code>
Це не "чекати милості від ворога"! Це не залежність! Це - здатність до маневру! Здатність відчути підказки від "Самого Ворога" (з повагою).<code class="bb-code"><a name="________________" rel="nofollow" id="________________">Якщо ворог використовує проти тебе брехню, цим самим він вказує тобі на брехню, як зброю проти нього!</a>
</code>

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">По-перше, ворогу не можна говорити правду. Хто почав гру за правилами брехні, той заслуговує лише на брехню.</blockquote>

Переконуюся ще раз - "Читаючи книгу - читаєш себе".
РаДіймо! ))

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Бард Рой.
0
Ще не підтримано

От би кіно про ці події відзняти у правдивому - аріянському трактуванні! Ісуси ХрИсти з попередніх про ці події кін нервово курили би в сторінці.

Хай буде!

Зображення користувача Ірина Новиченко.
0
Ще не підтримано

Просто чудовий матеріал!

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Цікавим тут є одне слово.
«21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших і первосвящеників, і бути вбитим..

Чому "страждати", адже Ісус свідомо йшов на це і ймовірно міг контролювати больові відчуття.
В оргигіналі мало бути щось інше.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Думаю, що без страждань не обійшлося, попри те, що Ісус повністю контролював свій стан.

Михайло Харачко каже:
Цікавим тут є одне слово.
«21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших і первосвящеників, і бути вбитим..
Чому "страждати", адже Ісус свідомо йшов на це і ймовірно міг контролювати больові відчуття.
В оргигіналі мало бути щось інше.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Дмитро Вернигора.
0
Ще не підтримано

Згадав, що у національно-визвольній війні Б. Хмельницького був інститут козаків-смертників. Ці козаки проникали у ворожий табір і давали неправильну інформацію. Попри катування у них зберігалася свідомість. Це чимось схоже на Ісуса.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то... ти щасливий.                   (Г.Сковорода)

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав озвучення статті. Це варто послухати!

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ця стаття мала б називатися "Як апостол Петро тричі обманув іудеїв у їхньому гадючнику".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Твоя правда, Ігоре. Чому б не змінити ?

Ігор Каганець каже:
Ця стаття мала б називатися "Як апостол Петро тричі обманув іудеїв у їхньому гадючнику".

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

То так і треба назвати.
Як у "Добрій Новині" сказав Ісус:

Цитата:
«Горе вам, фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство боже! … Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду?» (Матвій 23.13,33).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)