Чому демократи влаштували обструкцію генпрокурору Барру і чому це спрацювало на користь республіканців

Мені раніше кілька разів доводилось бачити слухання в різних комітетах Палати представників і Сенату США. Завжди захоплювала політична культура: голова слухань дає по черзі слово депутатам – представникам різних партій, стежить за часом, інколи робить зауваження – як правило про ліміт часу, або коли депутат чи запрошений на слухання сильно відхилився від теми. Кожному депутатові надається визначений час на те, щоб поставити питання і вислухати відповідь. Питань може бути кілька, можуть бути уточнюючі питання, може бути взагалі діалог депутата і запрошеного – головне, депутат має вкластись у визначений йому ліміт часу. Вочевидь, бувають і дуже в’їдливі запитання, але в цілому все одно зберігається атмосфера політичної культури, коли представники Конгресу зібрались, щоб розібратись у якійсь темі. Тому і ставлять запитання запрошеному і вислуховують його відповіді. Адже саме для цього такі слухання і призначені.

Коли я вчора дізнався, що в Юридичному комітеті Палати представників будуть заслуховувати Генерального прокурора Вільяма Барра, то подумав, що цікаво буде подивитися. Адже кілька днів тому говорили про розсекречені недавно документи, згідно з якими керівництво ФБР знало про фальшивість «досьє Крістофера Стіла», проте продовжувало ним користуватись. А це злочин державного рівня. А ще є питання спалаху насильства та криміналу в кількох містах США, необхідність федеральної допомоги місцевим органам та інші серйозні питання.

Те, що я побачив, не мало нічого спільного з традиційними слуханнями. Це більше нагадувало комсомольські збори, коли комсомольський актив когось «пропісочував». Це коли комсомольські активісти один за одним звинувачують «винного», а йому не дають можливості сказати щось на свій захист. Допускаються тільки визнання своєї провини та каяття.

Я дивився не з початку, десь останню третину. Включив коли виступала демократка із Техасу Сильвія Гарсія (Sylvia Garcia). Вона довго і нудно формулювали запитання про корона вірус у місцях ув’язнення, а коли Барр намагався відповісти, вона його обривала: «Не забирайте мій час!». Отже, це був її монолог з рідкими спробами Барра вставити слово.

Ну добре, і серед депутатів бувають такі, хто не може ясно висловитись. Але  наступним був демократ із Колорадо Джо Неґ'юз (Joe Neguse), який говорив дуже емоційно, сипав запитаннями й одразу перебивав Барра, коли той намагався відповісти. Отже, знову монолог.

Далі демократка з Джорджії Люсі Макбат (Lucy McBath) довго говорила про погану медицину часів Трампа і про гарну систему Обами (так звана «Obamacare») і казала, що Барр разом з Трампом винні в тому, що через це ризикують життям мільйонів американців. Знову монолог, під час якого Барр спробував вставити слово: «При чому тут це? Я юрист, а не політик», на що Люсі його перебила: «Не забирайте мій час».

Всі наступні теж були демократи. Ґреґ Стентон (Greg Stanton) з Арізони, Меделін Дін (Madeleine Dean) з Пенсільванії, Деббі Мукарзель-Пауелл (Debbie Mucarsel-Powell) з Флоріди, Вероніка Ескобар (Veronica Escobar) з Техасу.

Вони всі поводились абсолютно однаково: говорили самі, не давали Барру відповісти на запитання, перебивали його, коли він намагався вставити слово. Так само поводився і голова слухань демократ із Нью-Йорка Джеррі Надлер (Jerry Nadler), який взагалі заявив, що насильство з боку аннтифа в Портленді – то міф, бо там тільки мирні демонстранти.

Це не слухання. Це потужний шум, щоб заглушити інформацію.

Чому ж демократи влаштували таку обструкцію Генеральному прокурору?

Звернемось до Вікіпедії: Обструкціонізм (лат. obstructio) – назва одного з видів боротьби парламентської меншості з більшістю, що полягає в тому, що опозиція всіма доступними їй засобами намагається загальмувати дії більшості. Цій меті слугують довгі промови представників опозиції, що затягують засідання, нескінченні поправки, запропоновані до кожного законопроекту більшості, інтерпеляції і раптові пропозиції, що заважають розглядати поточні справи, вимога поіменних голосувань з незначних питань тощо. Змушуючи більшість палати витрачати занадто багато часу на обговорення законопроектів, обструкціонізм має на меті викликати у виборців недовіру до сил більшості і тим викликати поворот у громадській думці на користь опозиції.

Тобто довгі промови, перебивання, заглушення відповідей Генпрокурора – це обструкціонізм, форма парламентської боротьби меншості проти більшості.

– Але ж у Палаті представників демократи складають більшість... 

Все вірно, тому треба уточнити: обструкціонізм – це зброя не обов’язково меншості. Це зброя слабких.

Демократи, насправді, почуваються слабкішими. Вони розуміють, що ті розслідування, які зараз провадяться – це дуже небезпечно для них. Адже виходить, що демократи кілька років цькували Трампа, спираючись на фальшиве досьє; що демократичні посадовці підробляли документи; що оточення Обами і Байдена вело незаконну діяльність. А зараз ще підуть справи про заворушення та насильство на вулицях американських міст, котрими керують демократи, та інші справи.

Тому, відчуваючи свою слабкість, вони і влаштовують подібні дійства, мета яких – заглушити інформацію. Вчорашнє дійство – це ознака слабкості Демократичної партії, точніше ознака того, що самі демократи відчувають свою слабкість. А це – однозначно добре для республіканців.

У кого є час і бажання – можна подивитися вчорашні «слухання».  Якщо на початку ще зберігаються зовнішні ознаки пристойності, то далі стає очевидно – демократи цілеспрямовано «глушать» інформацію від Барра.