Викладач міської школи для чорних: «Вони самі винуваті у своїх проблемах – я втомився робити вигляд, що це не так»

Я був учителем природознавчих наук середньої школи трохи менше ніж 10 років. В основному, я працював у бідних міських школах (inner city schools) з високою кількістю іспаномовних мігрантів і переважно любив свою роботу. Так, були деякі погані моменти й складні часи, але це є у всіх, чи не так? 

Довідка НО: Іnner city school – термін, який використовується в США для позначення шкіл, що знаходяться у тих районах великих міст, які заселені переважно бідними громадянами меншин.

Рік, коли я викладав у чорній міській школі (inner city schoosl), майже змусив мене повністю залишити професію. Йшов 5-й рік мого вчителювання і я вирішив прийняти новий виклик. Місцеві школи рекламували впровадження нових ініціатив, і я вирішив спробувати та перейти до такої школи, оскільки та школа, в якій я працював перед цим, успішно завершила ініціативу, яка розпочалася, коли я до неї приїхав.

Дві школи були дуже схожі з однією великою різницею. Частка учнів, яких зазначили як «економічно неблагополучні» (бідність), була однаковою для обох шкіл, але я залишив передусім латиноамериканців і перейшов до школи, де вчилися чорні.

Цілий рік був суцільною катастрофою від початку до кінця. Можливо, я міг би написати книгу про лайно, яке я там побачив, але я просто надам вам основні моменти, починаючи від найменш серйозного і до найсерйознішого.

Ставлення до уроків було в основному необов’язковим. Діти постійно заходили й виходили, якщо вони взагалі приходили. Будь-які спроби застосувати якісь правила щодо запізнення та прогулу зазвичай зустрічалися матюками. І навіть якщо вони все-таки з'являлися в класі, вони постійно хуліганили та не виконували завдань.

Навчання в цьому класі було дуже мало, як і в будь-якому іншому класі. Наприклад, одна дівчина витягнула телефон, увімкнула музику, заскочила на стіл і почала танцювати на столі. Я намагався її зняти зі стола, але вона знову і знову казала мені "fuck you". Вона таке робила принаймні щотижня.

Ця сама маленька сучка виступала на шкільній раді про інституційні сили, які тримають чорних внизу. Перш, ніж звинуватити мене в тому, що я погано управляю аудиторією, я спробував поговорити зі своїм старшим колегою та директором про те, що ніколи не стикався з подібним. І вони сказали мені те, що я буду чути постійно протягом року. «Це просто їхня культура. Ви повинні це поважати».

Важливо зазначити, що я був БУКВАЛЬНО єдиним білим чоловіком у цій будівлі. Майже кожен інший дорослий був чорним і тільки декілька чоловік були іспаномовними та ще була одна біла жінка. Чорношкіра директорка з докторським ступенем з освіти сказала мені, що це просто їхня культура, і я маю це поважати. Ого. Я б хотів, щоб це припинилося, але це не припинялося.

Справжній менталітет відра з крабами (crab bucket mentality). У мене було кілька хороших дітей, і, випадково, всі вони виявилися африканськими іммігрантами. Одного хлопця з Руанди прийняли до STANFORD! Боже, я так пишався ним і так радів за нього. Знаєте, хто не був за нього радий? – Радник коледжу, який намагався тиснути на нього, щоб той передумав і замість цього перейшов до грьобаного Гремблінга (історично чорного державного університету в місті Гремблінг (Grambling), штат Луїзіана. – НО). Сказав, що він повернувся спиною до своєї громади, поїхавши до Стенфорда.

Довідка НО: The crab bucket mentality – це поняття, що показує людську поведінку, яку можна описати приказкою: «Сам не гам й іншому не дам!» Назва походить від поведінки крабів, яких посадили у відро: деякі з крабів могли б вилізти з відра, але, коли вони долазили до краю, інші краби чіплялися за них і заважали їм вилізти.

Намагання управляти ними було досить поганим, в кожному класі було близько 40 дітей. Ви можете подумати, що це проблема з фінансуванням, але там отримують  більше грошей на дитину, ніж будь-яка інша середня школа в цьому районі (і це ВЕЛИКЕ місто). Це фінансування не пішло на те, щоб найняти вчителів, а пішло на утримання всього того лайна, яке наробили діти, просто знищуючи майно заради задоволення.

Ми видавали кожному учневі ноутбук, а це була досить маленька школа, де близько 850 дітей. Протягом року нам довелося замінити близько 1000 ноутбуків. Діти весь час закладали їх в ломбард або просто знищували заради задоволення. Кілька разів я ловив групи з них, коли вони з реготаннями та криками просто кидали ноутбуки об стіни або кидали вниз, по черзі знімаючи це, щоб викласти на Vine (це було до TikTok).

Всі калькулятори TI83 у будівлі були вкрадені у кожного вчителя математики та природничих наук. Чи не можна було просто змусити їх віддати калькулятор, перш ніж вони підуть з класу? Ви думаєте, ми не пробували? Вони будуть волати й кричати – і все одно заберуть. І знову я нічого не міг з цим зробити, тому що шкільний поліцейський сказав мені разом з директором, що це лише їхня культура.

Я також не хочу чути лайно з приводу того, що "вони не можуть турбуватися про школу, коли вони бідні, голодні й не можуть мати своє житло". Кожні два тижні ми роздавали кожній дитині сумки з продуктами, окрім того, що в шкільній їдальні їм давали безкоштовний сніданок та обід, а пізніше – безкоштовну вечерю не тільки їм, а і їхнім родинам. Я не знаю, чому це робилося – це ж було просто викидання грошей на вітер!

Вони отримують їжу, а на решту – їм наплювати. Щомісяця марнували сотні кілограмів їжі. Ми часто намагалися врятувати, що могли, коли вони просто кидали пакети з їжею на підлогу. І я знаю точно, що майже всі, хто жив в цьому районі, були добре субсидовані.

І ми ще навіть не торкнулися справжньої великої проблеми, а це – насильство. Бійки були часто і їх було багато – це було мало не щоденною справою: вони відбувалися у коридорах або в класі. Зазвичай покарання за бійку було близько години ISS (in-school suspension).

Довідка НО: ISS (in-school suspension) – це форма покарання, при якій дітей тримають у школі і вони навчаються, але ізольовано від інших учнів.

Дитині потрібно було в середньому 5 раз побитися, щоб було більш істотне покарання, наприклад, одноденна заборона приходити в школу. Ви звернули увагу, як я сказав, що бійки відбувалися також у класі? Принаймні раз на тиждень били вчителя. Я також чимало отримував. І знову, як зазвичай, за це учень просто отримував ISS на одну годину, а наступного дня він знову робив те саме.

Перший раз, коли дитина замахнулася на мене, директорка вимагала від мене сказати, що я зробив, щоб спровокувати її... Мабуть, сказати, щоб учень залишився на своєму місці, було достатньо, щоб спровокувати, і я був сам винуватий. Знову ж таки: чому? Бо це – їхня культура.

А тепер я розкажу про найгірший випадок, після якого я вирішив, що з мене годі! 

Група з шести найбільших мудаків пішла за мною до парковки і показали мені ножі. Сказали, що якщо вони не отримають залік за мій предмет до закінчення навчання, вони вб'ють мене. Я був шокований і побіг до шкільного поліцейського і директора школи.

Директорка сказала мені, що я повинен дати їм додаткові бали для заліку. Ви здогадалися, чому? Тому, що це просто їхня культура, і ми не хотіли б ламати їхнє життя поліцейським повідомленням про щось подібне.

Вперше в житті я послав керівника на три букви. Сказав, що не буду нічого подібного робити і закінчу свій контракт відповідно до останньої букви, але не буду робити подібного – з мене вже досить цього лайна.

Відтоді я ніколи не йшов однаковою дорогою двічі й весь час притискався до стіни, поки доходив на парковку, де постійно озирався, щоб бути готовим бігти в будь-який момент. 

Це було 3 роки тому. Я пішов до іншої школи в районі – до такої ж бідної, але там були латиноамериканці замість чорних. Директор також є латиноамериканцем та випускником цієї школи. І завдяки цій школі я радий, що не пішов з викладання. Мені тут подобається: це така сама школа, в якій я починав вчителювати. Є проблеми з бідністю, але вони – хороші люди, які намагаються зробити найкраще з того, що мають, і я щодня із задоволенням тут працюю (зараз не так багато, бо ж проходить дистанційне навчання через COVID, але ви розумієте, що я маю на увазі). Так, у мене є жахливі діти, але ми всі маємо таких щороку. Мене сильно засмутив COVID, тому що я не зміг належним чином попрощатися, я навіть через це насправді плакав.

А те речення затаврувалося у мене в мозку. Це – просто їхня культура. Якщо так, то вам доведеться пробачити мені, коли я не дуже співчуваю вашим проблемам. Тому що ви самі собі їх заробили.

Джерело: I used to teach in a black inner city school. Their issues are their own fault and I’m tired of pretending otherwise.