Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 11
  • Переглядів: 13

Викладач міської школи для чорних: «Вони самі винуваті у своїх проблемах – я втомився робити вигляд, що це не так»

Світ:

Бійки були часто і їх було багато. Принаймні раз на тиждень били вчителя. Це – просто їхня культура. Якщо так, то вам доведеться пробачити мені, коли я не дуже співчуваю вашим проблемам. Тому що ви самі собі їх заробили.

Я був учителем природознавчих наук середньої школи трохи менше ніж 10 років. В основному, я працював у бідних міських школах (inner city schools) з високою кількістю іспаномовних мігрантів і переважно любив свою роботу. Так, були деякі погані моменти й складні часи, але це є у всіх, чи не так? 

Довідка НО: Іnner city school – термін, який використовується в США для позначення шкіл, що знаходяться у тих районах великих міст, які заселені переважно бідними громадянами меншин.

Рік, коли я викладав у чорній міській школі (inner city schoosl), майже змусив мене повністю залишити професію. Йшов 5-й рік мого вчителювання і я вирішив прийняти новий виклик. Місцеві школи рекламували впровадження нових ініціатив, і я вирішив спробувати та перейти до такої школи, оскільки та школа, в якій я працював перед цим, успішно завершила ініціативу, яка розпочалася, коли я до неї приїхав.

Дві школи були дуже схожі з однією великою різницею. Частка учнів, яких зазначили як «економічно неблагополучні» (бідність), була однаковою для обох шкіл, але я залишив передусім латиноамериканців і перейшов до школи, де вчилися чорні.

Цілий рік був суцільною катастрофою від початку до кінця. Можливо, я міг би написати книгу про лайно, яке я там побачив, але я просто надам вам основні моменти, починаючи від найменш серйозного і до найсерйознішого.

Ставлення до уроків було в основному необов’язковим. Діти постійно заходили й виходили, якщо вони взагалі приходили. Будь-які спроби застосувати якісь правила щодо запізнення та прогулу зазвичай зустрічалися матюками. І навіть якщо вони все-таки з'являлися в класі, вони постійно хуліганили та не виконували завдань.

Навчання в цьому класі було дуже мало, як і в будь-якому іншому класі. Наприклад, одна дівчина витягнула телефон, увімкнула музику, заскочила на стіл і почала танцювати на столі. Я намагався її зняти зі стола, але вона знову і знову казала мені "fuck you". Вона таке робила принаймні щотижня.

Ця сама маленька сучка виступала на шкільній раді про інституційні сили, які тримають чорних внизу. Перш, ніж звинуватити мене в тому, що я погано управляю аудиторією, я спробував поговорити зі своїм старшим колегою та директором про те, що ніколи не стикався з подібним. І вони сказали мені те, що я буду чути постійно протягом року. «Це просто їхня культура. Ви повинні це поважати».

Важливо зазначити, що я був БУКВАЛЬНО єдиним білим чоловіком у цій будівлі. Майже кожен інший дорослий був чорним і тільки декілька чоловік були іспаномовними та ще була одна біла жінка. Чорношкіра директорка з докторським ступенем з освіти сказала мені, що це просто їхня культура, і я маю це поважати. Ого. Я б хотів, щоб це припинилося, але це не припинялося.

Справжній менталітет відра з крабами (crab bucket mentality). У мене було кілька хороших дітей, і, випадково, всі вони виявилися африканськими іммігрантами. Одного хлопця з Руанди прийняли до STANFORD! Боже, я так пишався ним і так радів за нього. Знаєте, хто не був за нього радий? – Радник коледжу, який намагався тиснути на нього, щоб той передумав і замість цього перейшов до грьобаного Гремблінга (історично чорного державного університету в місті Гремблінг (Grambling), штат Луїзіана. – НО). Сказав, що він повернувся спиною до своєї громади, поїхавши до Стенфорда.

Довідка НО: The crab bucket mentality – це поняття, що показує людську поведінку, яку можна описати приказкою: «Сам не гам й іншому не дам!» Назва походить від поведінки крабів, яких посадили у відро: деякі з крабів могли б вилізти з відра, але, коли вони долазили до краю, інші краби чіплялися за них і заважали їм вилізти.

Намагання управляти ними було досить поганим, в кожному класі було близько 40 дітей. Ви можете подумати, що це проблема з фінансуванням, але там отримують  більше грошей на дитину, ніж будь-яка інша середня школа в цьому районі (і це ВЕЛИКЕ місто). Це фінансування не пішло на те, щоб найняти вчителів, а пішло на утримання всього того лайна, яке наробили діти, просто знищуючи майно заради задоволення.

Ми видавали кожному учневі ноутбук, а це була досить маленька школа, де близько 850 дітей. Протягом року нам довелося замінити близько 1000 ноутбуків. Діти весь час закладали їх в ломбард або просто знищували заради задоволення. Кілька разів я ловив групи з них, коли вони з реготаннями та криками просто кидали ноутбуки об стіни або кидали вниз, по черзі знімаючи це, щоб викласти на Vine (це було до TikTok).

Всі калькулятори TI83 у будівлі були вкрадені у кожного вчителя математики та природничих наук. Чи не можна було просто змусити їх віддати калькулятор, перш ніж вони підуть з класу? Ви думаєте, ми не пробували? Вони будуть волати й кричати – і все одно заберуть. І знову я нічого не міг з цим зробити, тому що шкільний поліцейський сказав мені разом з директором, що це лише їхня культура.

Я також не хочу чути лайно з приводу того, що "вони не можуть турбуватися про школу, коли вони бідні, голодні й не можуть мати своє житло". Кожні два тижні ми роздавали кожній дитині сумки з продуктами, окрім того, що в шкільній їдальні їм давали безкоштовний сніданок та обід, а пізніше – безкоштовну вечерю не тільки їм, а і їхнім родинам. Я не знаю, чому це робилося – це ж було просто викидання грошей на вітер!

Вони отримують їжу, а на решту – їм наплювати. Щомісяця марнували сотні кілограмів їжі. Ми часто намагалися врятувати, що могли, коли вони просто кидали пакети з їжею на підлогу. І я знаю точно, що майже всі, хто жив в цьому районі, були добре субсидовані.

І ми ще навіть не торкнулися справжньої великої проблеми, а це – насильство. Бійки були часто і їх було багато – це було мало не щоденною справою: вони відбувалися у коридорах або в класі. Зазвичай покарання за бійку було близько години ISS (in-school suspension).

Довідка НО: ISS (in-school suspension) – це форма покарання, при якій дітей тримають у школі і вони навчаються, але ізольовано від інших учнів.

Дитині потрібно було в середньому 5 раз побитися, щоб було більш істотне покарання, наприклад, одноденна заборона приходити в школу. Ви звернули увагу, як я сказав, що бійки відбувалися також у класі? Принаймні раз на тиждень били вчителя. Я також чимало отримував. І знову, як зазвичай, за це учень просто отримував ISS на одну годину, а наступного дня він знову робив те саме.

Перший раз, коли дитина замахнулася на мене, директорка вимагала від мене сказати, що я зробив, щоб спровокувати її... Мабуть, сказати, щоб учень залишився на своєму місці, було достатньо, щоб спровокувати, і я був сам винуватий. Знову ж таки: чому? Бо це – їхня культура.

А тепер я розкажу про найгірший випадок, після якого я вирішив, що з мене годі! 

Група з шести найбільших мудаків пішла за мною до парковки і показали мені ножі. Сказали, що якщо вони не отримають залік за мій предмет до закінчення навчання, вони вб'ють мене. Я був шокований і побіг до шкільного поліцейського і директора школи.

Директорка сказала мені, що я повинен дати їм додаткові бали для заліку. Ви здогадалися, чому? Тому, що це просто їхня культура, і ми не хотіли б ламати їхнє життя поліцейським повідомленням про щось подібне.

Вперше в житті я послав керівника на три букви. Сказав, що не буду нічого подібного робити і закінчу свій контракт відповідно до останньої букви, але не буду робити подібного – з мене вже досить цього лайна.

Відтоді я ніколи не йшов однаковою дорогою двічі й весь час притискався до стіни, поки доходив на парковку, де постійно озирався, щоб бути готовим бігти в будь-який момент. 

Це було 3 роки тому. Я пішов до іншої школи в районі – до такої ж бідної, але там були латиноамериканці замість чорних. Директор також є латиноамериканцем та випускником цієї школи. І завдяки цій школі я радий, що не пішов з викладання. Мені тут подобається: це така сама школа, в якій я починав вчителювати. Є проблеми з бідністю, але вони – хороші люди, які намагаються зробити найкраще з того, що мають, і я щодня із задоволенням тут працюю (зараз не так багато, бо ж проходить дистанційне навчання через COVID, але ви розумієте, що я маю на увазі). Так, у мене є жахливі діти, але ми всі маємо таких щороку. Мене сильно засмутив COVID, тому що я не зміг належним чином попрощатися, я навіть через це насправді плакав.

А те речення затаврувалося у мене в мозку. Це – просто їхня культура. Якщо так, то вам доведеться пробачити мені, коли я не дуже співчуваю вашим проблемам. Тому що ви самі собі їх заробили.

Джерело: I used to teach in a black inner city school. Their issues are their own fault and I’m tired of pretending otherwise.

Наші інтереси: 

Розуміти, що чорні американці занадто розбещені демократичним соціалізмом США і створюють проблему для білого американського супільства.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Бард Рой.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Більш красномовним є "Безчестя" 2008 р. з Малковичем у головній ролі. Тут, на прикладі ПАР, показано те, що чекає білу Америку, якщо вона, звісно, не візьметься за розум.

Хай буде!

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Прочитав цього відважного пана і чомусь нагадалася казка Редьярда Кіплінга про Мауглі. Точніше - той випадок, коли Мауглі викрали Дикі Мавпи. Вони кидали його, кричали, безрозбірно галасували, зло нападали на Ведмедя Балу і Пантеру Багіру, які примчали Мауглі на виручку.
Пам'ятаєте, хто ефективно протистояв Диким Мавпам?
Я радий, що ви, любі Читальники, згадали про Удава Каа!!! Він їх, лише своїм поглядом, змусив самим лізти до нього в пащу.

Зацитую ось цей епізод:

Цитата:
"Ми видавали кожному учневі ноутбук, а це була досить маленька школа, де близько 850 дітей. Протягом року нам довелося замінити близько 1000 ноутбуків. Діти весь час закладали їх в ломбард або просто знищували заради задоволення. Кілька разів я ловив групи з них, коли вони з реготаннями та криками просто кидали ноутбуки об стіни або кидали вниз, по черзі знімаючи це, щоб викласти на Vine (це було до TikTok).

Всі калькулятори TI83 у будівлі були вкрадені у кожного вчителя математики та природничих наук. Чи не можна було просто змусити їх віддати калькулятор, перш ніж вони підуть з класу? Ви думаєте, ми не пробували? Вони будуть волати й кричати – і все одно заберуть. І знову я нічого не міг з цим зробити, тому що шкільний поліцейський сказав мені разом з директором, що це лише їхня культура."

Таки треба Каа на Диких Мавп!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Бард Рой.
5
Середнє: 5 (1 голос)

"...У мене було кілька хороших дітей, і, випадково, всі вони виявилися африканськими іммігрантами. Одного хлопця з Руанди прийняли до STANFORD!..". Та мине кілька часу і цей афроафриканець перетвориться на афроамериканця - розбещену толерантністю ледачу та жорстоку чорну потвору. Хоча це розбещення є наслідком. Причиною ж є генетика цієї раси, яка є і залишатиметься незмінною.

Хай буде!

Зображення користувача Світ Зелений.
0
Ще не підтримано

Праця в таких школах не для звичайних вчителів, і навіть видатні особистості мають виявляти чудеса героїзму, винахідливості, емпатії.

Недавно подивився фільм «Вільні письменники» (Freedom Writers) Письменники Волі

В основу сюжету лягла реальна історія, описана в книзі вчителя Ерін Грувелл «Щоденник вільних письменників». Дії фільму розгортаються в середині 90-х років в Лос-Анджелесі. Головна героїня – молода вчителька на ім’я Ерін Грюелл, що живе в одному з кращих районів міста. Вона влаштовується на роботу в школу на Лонг-Біч і просто окрилена майбутньою діяльністю. Проте все змінюється після того, як дівчина знайомиться зі своїм класом. Діти виявляються некерованими і поділеними між собою на расові та кланові групи. І тут немає нічого дивного, адже містечко де знаходиться школа – це один з найбільших розсадників бандитизму. Але Ерін не збирається відступати і приймає для себе рішення зробити все можливе, щоб її підопічні отримали шанс на краще майбутнє.
Рекомендую подивитися.

#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.

Зображення користувача Бард Рой.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Більш красномовним є "Безчестя" 2008 р. з Малковичем у головній ролі. Тут, на прикладі ПАР, показано те, що чекає білу Америку, якщо вона, звісно, не візьметься за розум.

Хай буде!

Зображення користувача cBіт Розумний.
0
Ще не підтримано

Ви расист?
Ні, звичайно!
Тоді чому Ви перете білу білизну окремо від чорної?

"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"

Зображення користувача Віктор Макаренко.
0
Ще не підтримано

...І чому на роялі білих клавіш більше ніж чорних?.. :)

Зображення користувача Сергій Білецький.
5
Середнє: 5 (1 голос)

досі живу у світі расизму,
українського націоналізму та чоловічого шовінізму