Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

З історії одного розведення військ. Уроки Сухумі

Світ:

Цитати з розповідей очевидця тих подій наводить у своєму блозі Ігор Луценко. Людина на свої очі бачила, чим інколи закінчуються перемир'я з Росією.

19102802.png

Грузинські війська в Сухумі. Фото ekhokavkaza.com

Підписання 27 липня 1993 року договору про припинення вогню між грузинами і абхазами, за посередництва Росії мало ПОВЕРНУТИ МИР (виділення моє – І.Л.) в цей красивий куточок планети. Грузини повірили в цей договір, а так само в запевнення російський політиків, які гарантували виконання цього договору.

За договором грузинська сторона повинна була вивести війська і важку техніку (яка так заважала абхазам взяти Сухумі) за межі Абхазької автономної республіки, абхази ж повинні були відвезти свої війська на 30 км від лінії розмежування, віддати затвори від гармат російським спостерігачам, а так же вивезти з Абхазії всіх північно-кавказьких добровольців і найманців з Росії.

Перестрілки припинилися (...) Люди боялися сподіватися, але все ж поступово почали повертатися додому. Почалося поступово відновлення будинків, пошкоджених війною. (...) Тисячі людей, які відвезли своїх дітей подалі від бомбардувань в центральну Грузію, повернулися привізши з собою все своє рухоме майно.

Почали в повну силу працювати все установи, школи та інститути. На вулицях з'явилися дітлахи. Люди самотужки вставляли вікна, ремонтували свої будинки.

Тим часом грузини виводили війська. Ті з вояків, які були з центральної Грузії зі своїм озброєнням, їхали додому. Ті, які були місцевими жителями – просто здавали свою зброю російським десантникам, які були спостерігачами в районі розмежування.

Важку техніку грузини вирішили вивести кораблями в Поті, для цього зафрахтували кілька великих десантних кораблів у Росії, тим самим оголивши свої позиції за свій рахунок.

МНС Росії вирішив надати допомогу Очамчирському району, а точніше місту Ткварчели. Сотні вантажівок, завантажений, як ми думали, борошном і цукром, проїхали через Сухумі в напрямку Ткварчели без усякого догляду. Це була ще одна помилка нашого керівництва. Під борошном лежали сотні ракет "Градів" і снарядів для танків і гармат, автомати, гранатомети, патрони. Все це дуже посилило Східний фронт абхазів. Більшість супроводжуючих цей вантаж десантників залишилися в Ткварчели "для охорони вантажу", а фактично для підготовки штурму Сухумі з тилу.

16 вересня 1993 року абхазькі формування, дочекавшись, коли останній грузинський танк покине Сухумі, в черговий, але не в останній раз порушили угоди про припинення війни, Росія ж у черговий раз підтримала Абхазію проти Грузії.

Вранці 16 вересня ми встали як зазвичай, я став собиратся в університет, чекав стипендію... Раптом з боку Келасурі (схід Сухумі) стали доноситися звуки розривів. За рік війни слух був натренований на відміну цих звуків від всіх інших, і помилитися було не можна. Це означало тільки одне – знову почалася війна. Ми кинулися до телевізора, як раз йшли московські новини. Москва сухо повідомляла, що абхази, порушивши угоду про перемир'я почали штурм Сухумі і що до них будуть застосовані санкції.

(...)

Почалося масоване бомбардування Сухумі, місто обстрілювали з усіх видів важкої зброї. З нашого ж боку важкого озброєння взагалі не було, все танки і гармати були вивезені далеко в Поті, за 200 км від Сухумі. Більшість автоматів були здані, зброя залишилася тільки у поліцейських, та й у них було мало патронів.

З'явилися перші біженці, хто на машинах, хто на тракторах, хто пішки – вони втекли з сіл навколо Сухумі до центру міста. Вони розповідали, як вранці абхази вривалися в села, розстрілювали молодих чоловіків, захоплювали заручників.

Промайнуло звістка про те, що в селі Ахалдаба, на схід від Сухумі в заручники потрапили близько 300 мирних жителів, в основному жінок і дітей.

Абхази заявили, що якщо грузини спробують відкрити дорогу на Сухумі – ці заручники будуть вбиті, і хоча дорога так і не було відкрито грузинами, всі ці заручники були мученицьки вбиті...

У місті в терміновому порядку почали збиратися народні ополчення, ті місцеві жителі, які під час війни служили в армії, прийшли до своїх військових частинах. Більшість не мало зброї, а якщо і мало – то мисливську. У терміновому порядку їх послали на ті ділянки фронту, де абхази пішли на прорив.

На заході Сухумі, вся лінія фронту, яка проходила в свій час по річці Гуміста була розмінована. Абхазькі танки без труда пройшли через Гумістінскій міст і захопили Ешера.

(...)

До цього моменту в Сухумі прийшла перша допомога – два Су-25 грузинських ВВС спробували бомбити позиції абхазів, спробували, але так і не змогли зруйнувати мости через Гумісти. У Сухумі прилетів президент Грузії Шеварднадзе, який заявив, що ЯКЩО СУХУМІ ВПАДЕ, ТО ВІН ЗАЛИШИТЬСЯ В СУХУМІ (виділення має – І.Л.) і загине в ньому (ага, залишився...) "

(...)

27 вересня 1993 року, у велике православне свято, Воздвиження Хреста Господнього, впав Сухумі, загинули тисячі його православних жителів. Ще вранці у його жителів і захисників була надія що місто вдасться відстояти, тому що через р. Кодорі перейшла підмога. (...) Однак сталося несподіване: абхазькі загони зайшли в місто з різних сторін (...)

Знесилені захисники міста не могли чинити опір, один за іншим здавалися стратегічні об'єкти: залізничний вокзал, ринок, і в підсумку вони вийшли до Будинку уряду, який стали розстрілювати з усіх видів зброї, гаубиць, "зеушек", гранатометів. Будівля загорілася, залишилися там люди до останнього чекали підмоги, але вона так і не прийшла.

В результаті грузинська влада на чолі з Шартава здались абхазам. Але це вам не Європа. На місці абхази розстріляли декілька чоловік, решту засунули в Рафіка і повезли в бік Гудауті. По дорозі машину зупинили, бранців вивели відвели в піщаний кар'єр і розстріляно.

У місті теж тривали вбивства мирних жителів, в основному грузин. В першу чергу вбивали інтелігенцію, лікарів, вчителів... У ті дні загинули тисячі сухумчан.

Наші інтереси: 

Вчити уроки історії. Не повторювати помилок історії. Цінити те, що Українськї воїни зробили у 2014-2019 рр. для України. Розуміти складнощі і проблеми тиску психологічної та інформаційної війни. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Чергове підтвердження, що з Москвою безглуздо про щось домовлятися. Вона просто не знає, що це таке - домовленості. Ми про це вже говорили у статті про "потойбічні стосунки".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Чергове підтвердження, що з Москвою безглуздо про щось домовлятися. Вона просто не знає, що це таке - домовленості. Ми про це вже говорили у статті про "потойбічні стосунки".

Все, що робиться з власної волі, – добро!