Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

"Чотири роки тому я отримав справжню країну" - Подерв'янський

Історія сучасної України розпочалася лише 4 роки тому, вважає художник і письменник Лесь Подерв'янський.

"У мене ніколи не було країни. Я жив у країні (СРСР - ред.)), яка не любила мене, а я не любив її. Потім, коли з'явилася Україна, у мене були деякі ілюзії, які швидко згасли. І от 4 роки тому я країну отримав. І зрозумів сам для себе, що це так цікаво. Бути citizen (громадянин - ред.) цієї країни. І я вже 4 роки ловлю кайф", - сказав він в інтерв'ю на телеканалі ЗІК.

"Цій країні 4 роки. Дитина в такому віці не вміє зав'язувати шнурки на черевиках. Тому я би не був такий прискіпливий. Робиться багато чого. Ми будуємо країну з нуля. До цього це не була країна. Це було "потємкінське село. Це була імітація ", - сказав він.

 

Наші інтереси: 

Не розносити зрадофільський вірус "всепропало". Бачити не тільки недоліки, але й перемоги.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Навіть не віриться, що Лесю в цьому році виповниться 67…

Друга половина 1970-х… Моя духовна ніша – балет, художники, скульптори.
З 1975-го подружився з Галиною Кириловою, художнім керівником Київського хореографічного училища. З її дозволу приходжу в училище і фотографую на заняттях і репетиціях; ввечері – на спектаклях.

З того ж 1975-го виконую фотороботи для Спілки художників, знайомлюся з старими художниками – Глущенко, Яблонською… і з молодими - Тіберієм Сільваші, Лесем Подерв’янським… Також фотографую і роботи скульпторів - Михайла Грицюка, Юлія Сінькевича, Олександа Скоблікова, Василя Бородая, Євгена Прокопова, Володимира Протаса, Олександра Костіна…

Встановлюються дружні стосунки… і я вже постійний гість в майстернях. Вечірні розмови про мистецтво за кавою і вином. Досить часто розмови починалися в одній майстерні, продовжувалися в другій, потім йшли в третю…

Під час однієї з вечірок, яка почалася в майстерні живописця Володимира Іванова-Ахметова на Андріївському узвозі, познайомився з Лесем Подерв’янським (Лесь, Подя)… Вечірка продовжилася вже у майстерні Леся десь до години 23-ї, а потім ми (я, Протас, Мажуга) повернулися у майстерню Протаса (на Рильському провулку) і гулібанили до 2-ї ночі. Вийшов, спіймав таксі і приїхав додому десь о 3-й ночі.

Якось на черговій вечірці Лесь прочитав свої перші твори.
Російський мат, на якому базувалися його шедевральні андеграундні твори – «Павлік Морозов», «Кацапи», «Гамлет»… особливо «Павлік Морозов», органічно переплітався з антирадянською складовою творів. І в той час, час застійної затхлої атмосфери радянського «совка», час возвеличення «дорогого товаріща Брєжнєва», епохи «Малой Зємли» і побутових мрій про джинси, - ніс великий протестний потенціал. І Лесь, який написав свої твори, і ми, що з задоволенням їх слухали, знущалися з радянської влади і її ідеологем. Відкритий протест одинаків при мовчазному «одобрямс!» мільйонів подавлявся миттєво і не викликав обурення у обивателів. Тому такі посідєлкі були ковтком свіжого повітря у задушливій атмосфері часів правління Брежнєва і Щербицького!
***
Сьогодні багато хто не сприймає твори Леся, мотивуючи тим, що в них «матєрщина». Ці люди або не жили в той важкий для душі час, коли «одни слова для улиц, другие для кухонь» («Скованные», Бутусов), або забули про ті часи. Безумовно, що сприйняття творів Леся нами тоді, і сприйняття їх сьогоднішніми слухачами, дуже відрізняється.

Але «Павлік Морозов» і «Гамлет» залишаться надовго в літературній спадщині.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Навіть не віриться, що Лесю в цьому році виповниться 67…

Друга половина 1970-х… Моя духовна ніша – балет, художники, скульптори.
З 1975-го подружився з Галиною Кириловою, художнім керівником Київського хореографічного училища. З її дозволу приходжу в училище і фотографую на заняттях і репетиціях; ввечері – на спектаклях.

З того ж 1975-го виконую фотороботи для Спілки художників, знайомлюся з старими художниками – Глущенко, Яблонською… і з молодими - Тіберієм Сільваші, Лесем Подерв’янським… Також фотографую і роботи скульпторів - Михайла Грицюка, Юлія Сінькевича, Олександа Скоблікова, Василя Бородая, Євгена Прокопова, Володимира Протаса, Олександра Костіна…

Встановлюються дружні стосунки… і я вже постійний гість в майстернях. Вечірні розмови про мистецтво за кавою і вином. Досить часто розмови починалися в одній майстерні, продовжувалися в другій, потім йшли в третю…

Під час однієї з вечірок, яка почалася в майстерні живописця Володимира Іванова-Ахметова на Андріївському узвозі, познайомився з Лесем Подерв’янським (Лесь, Подя)… Вечірка продовжилася вже у майстерні Леся десь до години 23-ї, а потім ми (я, Протас, Мажуга) повернулися у майстерню Протаса (на Рильському провулку) і гулібанили до 2-ї ночі. Вийшов, спіймав таксі і приїхав додому десь о 3-й ночі.

Якось на черговій вечірці Лесь прочитав свої перші твори.
Російський мат, на якому базувалися його шедевральні андеграундні твори – «Павлік Морозов», «Кацапи», «Гамлет»… особливо «Павлік Морозов», органічно переплітався з антирадянською складовою творів. І в той час, час застійної затхлої атмосфери радянського «совка», час возвеличення «дорогого товаріща Брєжнєва», епохи «Малой Зємли» і побутових мрій про джинси, - ніс великий протестний потенціал. І Лесь, який написав свої твори, і ми, що з задоволенням їх слухали, знущалися з радянської влади і її ідеологем. Відкритий протест одинаків при мовчазному «одобрямс!» мільйонів подавлявся миттєво і не викликав обурення у обивателів. Тому такі посідєлкі були ковтком свіжого повітря у задушливій атмосфері часів правління Брежнєва і Щербицького!
***
Сьогодні багато хто не сприймає твори Леся, мотивуючи тим, що в них «матєрщина». Ці люди або не жили в той важкий для душі час, коли «одни слова для улиц, другие для кухонь» («Скованные», Бутусов), або забули про ті часи. Безумовно, що сприйняття творів Леся нами тоді, і сприйняття їх сьогоднішніми слухачами, дуже відрізняється.

Але «Павлік Морозов» і «Гамлет» залишаться надовго в літературній спадщині.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!