Народний Оглядач

У великій серії дослідницьких статей і відеофільмів ми з’ясували, що в першій половині XX століття Москві вдалося суттєво вплинути на політику США, Британії, Третього Райху і ОУН. Історія свідчить, що сила Московії не в регулярній армії, а в агентурі і спецопераціях. Настав час систематизувати накопичені відомості і зробити висновки на майбутнє.

Для початку розглянемо, що відбулося в кожному з перелічених випадків і дамо відповіді на чотири запитання:

1. Хто виступив у ролі головного агента впливу?

2. Яким чином він став інструментом Москви?

3. До яких наслідків це призвело?

4. Як не допустити подібних ситуацій?

США

У 1919 році Москва заснувала Комуністичну партію США, тож надалі більша частина кремлівської агентури діяла під дахом цієї підривної організації. Під приводом свободи слова і демократичних свобод, в США розпочалася шалена комуністична агітації і гіперактивне формування мережі впливу – як відкритої, так і прихованої. Головні зусилля Москви були спрямовані на оволодіння засобами масової інформації і просування своєї агентури у владні структури.

1. Хто? Франклін Рузвельт

«Політичним тараном» Москви став Франклін Рузвельт. На цю роль його обрали за те, що після захворювання на поліомієліт він був напівпаралізований, відтак повністю залежним від навколишнього оточення. Факт паралічу ретельно приховувався. Поки хворий Рузвельт витрачав величезну кількість часу і зусиль на те, щоб вдавати з себе здорового, його адміністрація керувала державою. Ця адміністрація була рясно нашпигована московською агентурою – про це у статті Як Москва перехопила управління президентом США Франкліном Рузвельтом і його урядом.

На Ялтинській конференції, яка тривала з 4 до 11 лютого 1945,  рішення про післявоєнний світовий устрій від імені США підписував вмираючий, а тому недієздатний Франклін Рузвельт. Він помер 12 квітня 1945 року, тобто через 2 місяці після конференції. Для того, щоб приховати факт недієздатності президента США, після смерті розтин тіла Франкліна Рузвельта всупереч законам не проводився, а саме поховання проводилося в закритій труні. Могила 32-го президента США протягом багатьох місяців після похорону охоронялася збройним конвоєм. Такі заходи безпеки щодо тіла Рузвельта були продиктовані побоюваннями, що тіло буде ексгумоване і посмертна експертиза підтвердить наявність психічного захворювання, що дасть підстави анулювати певні рішення Рузвельта та його домовленості зі Сталіним на Ялтинській конференції.

2. Як?

Головною причиною того, що Москва через свою агентуру перехопила управління Сполученими Штатами, стала фізична, психічна і духовна слабкість Франкліна Рузвельта внаслідок паралізуючого поліомієліту.

3. Наслідки

Перехоплення Москвою управління Сполученими Штатами Америки протягом 1933–1945 років призвело до масштабних наслідків. Якщо дуже стисло, то США власними руками знищили своїх головних геополітичних союзників – Третій Райх і Японію, власними руками виростили свого екзистенційного ворога і віддали йому половину світу (докладніше у згаданій вище статті).

4. Як не допустити подібних ситуацій?

Для недопущення подібних ситуацій необхідно забезпечити  прозорість щодо стану здоров’я високопосадовців і ретельно стежити за людьми з їхнього оточення, які можуть впливати на ухвалення рішень.

Британія

Ідеологією комуністичної Москви стало всесвітнє панування, яке більшовики називали «Світовою революцією». Перемога цієї революції мала завершитися формуванням світового уряду – «міжнародної Радянської республіки». Завоювання світу Сталін планував із завоювання Європи.

Найбільшою перешкодою на цьому шляху став Третій Райх – німецька держава, основана на націоналістичній ідеології. Ця ідеологія офіційно називалася «національний соціалізм», де слово «соціалізм» вживалося в його первинному сенсі – як солідаризм. Націонал-соціалізм і комунізм були непримиренними ідеологічними антагоністами.   

Ідея Сталіна полягала в тому, щоб спочатку розпалити війну між державами Європи, а потім увійти на згарище в ролі «визволителя». Згідно з цим задумом, центральним мав бути німецько-британський конфлікт. Заважали взаємні симпатії: німецька верхівка вважала Британію братерською країною, а в самій Британії були потужні симпатії до націонал-соціалізму, в тому числі серед аристократії і королівської родини.

1. Хто? Вінстон Черчилль

Для розпалювання війни Британії проти Німеччини було по-суті найнято Вінстона Черчилля, якому за послуги погасили його величезні борги.  «22 липня 1936 року Черчилль був присутній на вечері, де нафтовий магнат Роберт Коен (Robert Cohen) запропонував організувати фонд, що почався з 50000 фунтів стерлінгів, для використання майбутнього прем'єр-міністра проти Німеччини. Так стартувала група The Focus, зареєстрована в Лондоні за адресою Фліт-стріт (Fleet-street) № 54, і в якій не останню роль грав банкірський дім Ротшильдів. У лютому 1938 року Черчилль виявив у себе масу неоплачених податків і 18000 фунтів боргу, в результаті чого довелося виставити на продаж придбаний в 1921 році маєток Чартвелл. Клопотати за Черчилля взявся засновник оновленої версії Financial Times Бренд Брекен, в результаті на сцені з'явився новий «радник» Черчилля Генрі Стракош, який оплатив 18162 фунта стерлінгів для збереження власності на Чартвелл, надав Черчиллю безповоротну «позику» в розмірі 150000 фунтів стерлінгів, і взявся далі оплачувати його борги протягом трьох років» – «Дивні війни» Вінстона Черчілля.  

2. Як?

Судячи з наявних відомостей, війну Британії проти Німеччини організували три основні сили.

По-перше, це сталінська агентура, яка глибоко проникла в державні структури Британії, зокрема, у вище керівництво секретних служб («Кембріджська п'ятірка», Кім Філбі, Віктор Ротшильд та інші) – Британія, Третій Райх і сталінська агентура (відео).

По-друге, це британські імперіалісти, які не бажали повертати Німеччині її колонії, відібрані згідно з Версальським договором, натомість дотримувалися політики «балансу сил» (Balance of Power). Цій політиці Великобританія слідувала останні 400 років. Її сенс полягав у тому, що найсильнішу державу континентальної Європи треба знищити.

По-третє, це «ліві фінансисти», яких лякав німецький націонал-соціалізм через його «антипаразитичну спрямованість», тобто прагнення ліквідувати в суспільстві тіньові процеси соціального паразитизму.   

До війни проти Третього Райху наполегливо підштовхувала Британію також адміністрація президента Франкліна Рузвельта.  Посол США в Англії в 1938–1940 роках Джозеф Кеннеді (Joseph P. Kennedy) пізніше згадував: «Ні французи, ні англійці ніколи б не зробили Польщу причиною війни, якби не постійне підбурювання з Вашингтона».

Згідно з сучасними висновками історичної науки, головними розпалювачами Другої світової війни були Черчилль і Сталін.

3. Наслідки

Втягнення Великобританії, а з нею і всією світової Британської імперії у війну проти Третього Райху та інших держав Антикомінтернівського пакту призвело до Другої світової війни. Вона не відповідала національним інтересам Великобританії. Внаслідок війни Британія втратила свою колоніальну імперію і перетворилася на регіональну державу, а фунт стерлінгів перестав бути світовою валютою. 

4. Як не допустити подібних ситуацій?

На політичні пости не можна допускати людей, які мають великі особисті борги, адже це спокуса зловживання державними ресурсами і потенційна залежність від зовнішніх «спонсорів».

Третій Райх

Ситуація з перехоплення управління Третім Райхом нагадує описану вище ситуацію з США: в ролі Гаррі Гопкінса виступив Мартін Борман. Відмінність в тому, що хворий Рузвельт був обсаджений великою групою сталінської агентури, а здоровий і енергійний Гітлер потрапив у залежність від однієї людини – свого особистого секретаря.

1. Хто? Мартін Борман

1. У 1943–1945 роках Борман настільки сконцентрував у своїх руках владу, що де-факто став найвпливовішою особою Третього Райху. Як повідомляє Енциклопедія Британіка «12 травня 1941 року Гітлер призначив Бормана начальником партійної канцелярії. Борман очолив адміністративну машину нацистської партії. За допомогою інтриг і маніпулювання слабкостями Гітлера, залишаючись в тіні, досяг найвищої влади в Третьому Райху. Контролюючи партійні кадри, він впливав на діяльність спецслужб. Регулюючи розпорядок дня Гітлера, Борман добився, щоб ніхто не міг проникнути до фюрера крім нього».

2. Як?

Мартін Борман був завербований московською розвідкою у 1920-х роках за рекомендацією лідера німецьких комуністів Ернста Тельмана, пройшов навчання в розвідувальній школі під Москвою, особисто зустрічався зі Сталіним. Борман отримував від радянської розвідки фінансові ресурси і сприяння у своїй кар’єрі. Завдяки цьому він, будучи виходцем з низів суспільства і не володіючи особливими талантами, піднявся на саму гору. Докладніше: Мартін Борман – надсекретний агент Сталіна: історія спецоперації та її актуальні наслідки.

3. Наслідки

Діяльність Бормана призвела Третій Райх до катастрофічних наслідків. Американський дослідник Луі Кілзер писав, що «Борман приніс Росії не менше користі, ніж п’ятдесят червоноармійських дивізій». Це явно занижена оцінка.

1. Мартін Борман оперативно постачав Москві розвідувальну інформацію стратегічного характеру. В результаті Сталін отримував секретні  документи раніше, ніж вони потрапляли до німецьких генералів.

2. Борман зруйнував східну політику Третього Райху, організувавши репресії про мирного населення і примусове переселення на роботи в Німеччину. Зокрема, він організував знищення євреїв на підставі їхнього етнічного походження – незалежно від їхньої діяльності. 

3. Під виглядом особливої ревності та старанності Борман здійснював саботаж роботи державної машини.

4. Борман постійно нацьковував людей у верхівці Райху один на одного, постійно генерував конфлікти, що призводило до гальмування або й розвалу важливих проектів. За це Бормана всі ненавиділи. Він підривав взаємну довіру, жорстоко розправлявся з неугодними, формував атмосферу страху.  

5. Борман постійно отруював свідомість Гітлера, здійснював наклепи на його соратників, формував у нього переконання, що його всі зрадили – крім Бормана.

4. Як не допустити подібних ситуацій?

Якби Гітлер прислухався до думки своїх колег щодо Бормана і виявив причини їх негативного ставлення до нього, світова історія пішла б іншим шляхом.

Організація Українських Націоналістів

Попри великі зусилля, Москві не вдалося перехопити управління ОУН – навіть після фізичної ліквідації її лідера Євгена Коновальця в 1938 році агентом НКВД Павлом Судоплатовим. Тому Москва пішла шляхом створення організації-клону під назвою ОУН (р) – «революційної ОУН». Її творцем в лютому 1940 року виступив агент НКВД з 1926 року Ріхард Яри. На роль офіційного «провідника» (організаційного «бренду», «прапора», «банера») було обрано Степана Бандеру, щойно визволеного німцями з польської тюрми, де він протягом 5 років пробув у жорсткій ізоляції. Степана Бандеру використали «втемну» – в ролі трансформагента: Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни.

Згідно з наявними свідченнями, на роль керованого «вождя» Степана Бандеру затвердив особисто Сталін, який виходив передусім з міркувань ведення інформаційної війни: слово «бандера» сприймалося як «бандитяра», тобто особливо ярий, лютий, «матьорий» бандит. Відповідно, усіх українських націоналістів легко було представити «бандитами», що надзвичайно важливо для пропаганди. Ця сталінська схема ефективно працює донині в сучасній гібридній війні: проти Москви воюють не націоналісти, а «бандерівці».     

1. Хто? Ріхард Яри

Ось що повідомляє Зиновій Книш – доктор права та політичних наук, від 1924 р. член Окружної команди УВО, від 1940 р. – член Проводу і секретаріату Проводу українських націоналістів: «Ріхард Ярий походив з австрійської урядничої родини. Народився 1898 року в місті Ряшеві. Справжнє його прізвище писалося з-німецька "Ягри", Ярий – українізована його форма. Були чутки, що мав він у собі сліди жидівської крови, – батько Ярого мав бути вихрещеним мадярським жидом, а мати, з роду Полляк, теж жидівка-вихрестка – але того з цілою певністю ствердити не можна». Яри служив в Українській Галицькій Армії. Був під слідством за спекуляції кіньми. У 1922 р. одружився з єврейкою на ім’я Рейзель Шпильфогель. Вступив до УВО, у 1923 р. переїхав у Берлін. Забезпечував зв’язок УВО-ОУН з німецькими військовими, через його руки йшло німецьке фінансування. Монополізував своє становище посередника і згодом став «незамінним». Підозрювався у присвоєнні значних сум.

2. Як

Якщо Бормана завербували на основі його комуністичних переконань, то Ріхарда Яри, судячи з усього, привабили грошима. Враховуючи вибуховий розвиток створеної ним організації, спонсорство Москви для розбудови бандерівської ОУН (р) було вельми щедрим.

Важливим чинником для вербовки Яри могли бути й гарантії безпеки. Звертає увагу те, що у всіх трьох головних «кротів» Сталіна – Бормана, Коха і Яри – є спільні риси:

1. Свою кар’єру вони розпочали у 20-х роках – на ранньому етапі формування німецького націонал-соціалістичного і українського націоналістичного руху.

2. Починали з посад «казначеїв» і «завгоспів».

3. Конфліктували з іншими членами організації у боротьбі за владу і ресурси.

4. Під час війни були високопоставленими діячами ворожих до СРСР організацій.

5. Заохочували «радикальні дії», закликали до крайнощів. 

6. Попри усе це після війни спокійно жили у комфортних умовах на підконтрольній Москвою території і померли своєю смертю.  

Докладніше у статті Ріхард Яри – агент Сталіна, засновник бандерівської ОУН, багатий землевласник (відео).

3. Наслідки

Для українського націоналізму спецоперація «Проект Бандера» мала катастрофічні наслідки.

1. Новостворена бандерівська організація розпочала свою діяльність з терору проти ОУН: до 1941 року було фізично знищено до 400 активістів ОУН. Протягом наступного періоду бандерівці вбили підполковника Миколу Сціборського (автора «Націократії», проекту Конституції України і «Білої книги ОУН») і Омеляна Сеника (Грибівського), який мав очолити уряд Української держави, дружньої до Третього Райху. Таким чином, за допомогою диверсійної бандерівської організації Москві вдалося запустити механізм самознищення українців. Як згадує в мемуарах Павло Судоплатов, «бандерівці розстріляли Барановського, Сціборського, Грибівського, Сушка в Житомирі і Львові в 1942–1943 роках. Бойовик Лемек був ліквідований ними в Полтаві в 1942 році» (Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930–1950 годы. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1997).

2. Улітку 1943 року бандерівська організація перехопила управління Українською Повстанською Армією – Як бандерівці знищили УПА. Українська сила була спрямована як проти союзного Україні Третього Райху, так і на самознищення.

3. Український націоналізм було підмінено лівацьким екстремізмом, засадничо спрямованим проти українського державотворення. Націоналізм – це права ідеологія. Те, що нині називається «українським націоналізмом», насправді є лівацтвом. І це головна причина того, що в Україні досі нема більш-менш впливової націоналістичної політичної партії.

4. Псевдонаціоналізм у формі бандерівщини донині активно використовується Москвою в гібридній війні проти України, передусім для недопущення національної консолідації.  

4. Як не допустити подібних ситуацій?

По-перше, Євген Коновалець злегковажив негативним ставленням до Ріхарда Яри з боку інших членів ОУН. Таке потурання зловживанням Ярого подібне до потурання Борману з боку Гітлера.

По-друге, Ріхард Яри був чужинцем, йому була чужою українська справа, тому він перетворив її на кривавий бізнес. Якби Коновалець уважніше читав Євангеліє, він би зрозумів послання Ісуса Хреста про те, що етнічні організації мають складатися з людей одного етносу – мають бути етнічно однорідними.

Головна причина успішності спецоперацій з перехоплення управління

Як бачимо з описаних вище випадків, для перехоплення управління ворог використовує слабкості лідерів. Такими можуть бути фізичні недоліки (Рузвельт), фінансова скрута (Черчилль), зараженість лівими ідеями (Борман), надмірна довірливість і поблажливість (Гітлер), комплекс неповноцінності з манією величі (Бандера), жадоба грошей (Яри).

Проте головна причина вразливості щодо маніпуляцій захована у світогляді людських спільнот, у їх неспроможності відрізняти правду і облуду, добро і зло, природне і неприродне, святість і гріховність. Ясні уявлення про природу людини і суспільства допомагають створювати організаційні форми, стійкі до перехоплення управління. За правильного підходу ці форми можуть бути абсолютно стійкими, тобто невразливими. Про це й поговоримо у наступних публікаціях.