Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 13
  • Переглядів: 14

Невідомий Гітлер: чотири історії від особистого фотографа

Книгу своїх спогадів Генріх Гофман назвав «Гітлер був моїм другом» — і не збрехав. Перевірений кадр, один з перших членів націонал-соціалістичної партії знімав фюрера понад двадцять років і увійшов до його найближчого оточення. Багато бачив, щось зняв, все інше переказав у мемуарах.

gitler3.jpg

Гітлер в баварських шкіряних шортах

Генріх Гофман став вчитися ремеслу фотографа, щойно закінчивши школу. Колесив Європою з камерою, 1909 року заснував ательє в Мюнхені. У Першу світову війну він служив фотокореспондентом в авіації, а після демобілізації вступив у праву організацію «Громадянська оборона», створену для вуличної війни з комуністами.

У лютому 1920 року Німецька робітнича партія — до цього моменту вона складалася менш ніж з сотні людей — проводить в мюнхенському пивному ресторані «Гофбройхаус» свій перший публічний захід. Активіст Гітлер оголошує програму «25 пунктів». Того ж дня за його пропозицією до назви партії додають слова «націонал-соціалістична».

Генріх Гофман, 29 листопада 1945 року.

Гофман вступить до партії через півтора місяця, але познайомиться з Гітлером лише через два роки.

Cкладна мішень

«Негайно вишліть фото Адольфа Гітлера крпк платимо $100», — таку телеграму 30 жовтня 1922 року Генріху Гофману надіслало американське фотоагентство.

Гонорар здивував, адже за знімок президента Німеччини Фрідріха Еберта тоді платили $ 5. Гофман взявся виконувати замовлення і скоро дізнався, чому пропозиція була такою щедрою.

Гітлер нікому не давав себе фотографувати. Це був продуманий хід: ті, хто чув і читав про молодого політика, приходили на мітинги з чистої цікавості, щоб нарешті його побачити. Багато з них поверталися додому прихильниками націонал-соціалізму.

Але ж не обов’язково отримувати згоду на зйомку. По сусідству з фотоательє Гофмана випускалася партійна газета НСДАП Völkischer Beobachter («Народний оглядач»). Він дочекався, коли Гітлер туди приїде, і поставив камеру біля виходу.

«Клац! Цоркнув затвор. Слава богу, вийшло! І наступної миті мене за зап’ястя схопили не надто ніжні руки. Троє супроводжуючих накинулися на мене! Один з них схопив мене за горло, почалась люта сутичка за фотокамеру, яку я хотів зберегти понад усе. Але сили були надто нерівні. З похмурою люттю я дивився, як охоронці виймають і засвічують платівку».

Інша можливість з’явилась лише через кілька місяців. Гофман зустрів Гітлера на весіллі спільного знайомого, вони довго розмовляли про мистецтво. Гітлер пообіцяв, що тільки-но він дозволить себе фотографувати, право першого знімка буде належати Гофману: «Однак прошу вас відтепер утримуватися від спроб сфотографувати мене без дозволу». 

Гофман погодився і на очах у співрозмовника розбив платівку з кадром, який нишком зробив на весіллі. Відтоді Гітлер став частим гостем в його будинку.

Все було даремно. Наступного року репортеру агентства Associated Press вдалося першому сфотографувати Гітлера і не попастись охоронцям.

Службовий роман

«Моя наречена — Німеччина», — любив повторювати Гітлер.

Романи ніколи серйозно не позначилось на його житті — головною для переконаного холостяка лишалася політика. Не дивно, що коханки Адольфа накладали на себе руки чи принаймні робили такі спроби.

Єва Браун — найвідоміша з коханок диктатора. Стосунки завершили весіллям, але замість шампанського молодята випили ціанистий калій. Їх познайомив Генріх Гофман.

1930 року дев’ятнадцятирічна дівчина влаштувалася помічницею в ательє Гофмана. 

«Вона зберігала певну дитячу наївність. Блакитні очі і кругле обличчя в обрамленні темно-русявого волосся дозволяли назвати її гарненькою — така собі безособова миловидність, ніби зійшла з коробки шоколадних цукерок», — згадував фотограф.

На роботі Єва і познайомилася з Гітлером, який часто заходив до Гофмана. Лідеру НСДАП подобалася компанія симпатичної веселої дівчини, він часто розмовляв з нею, робив компліменти, іноді дарував сувеніри, квіти, цукерки — але не більше. Втім, Єві і таких знаків уваги вистачило, щоб вирішити, ніби Гітлер закоханий і скоро вони одружаться.

І ось одного разу влітку 1932 року, згадує Гофман, дівчина не вийшла на роботу. Виявилося, що напередодні вона намагалась застрелитись через нехтування Гітлера. Рана виявилася не смертельною. Гітлера ця історія збентежила: після самогубства його коханої племінниці Гелі Раубаль не минуло ще й року.

«— Лікарю, прошу вас сказати правду, — допитувався Гітлер. — Ви не думаєте, що панна Браун стріляла лише для того, щоб покрасуватися в ролі пацієнтки і привернути до себе мою увагу?
— Постріл був спрямований прямо в серце, — сказав лікар.
Коли лікар пішов, Гітлер став ходити кімнатою туди-сюди. Раптом він зупинився і подивився на мене.
— Ви чули, Гофман, — сказав він схвильовано. — Дівчинка зробила це через любов до мене. Але я не давав їй жодних підстав для такого вчинку.
— Схоже, — продовжував він, більше звертаючись до самого себе, ніж до мене, — тепер мені доведеться за нею доглядати. Але це не означає, що я з нею одружуся!»

Так Єва Браун домоглася свого і стала подругою Гітлера.

Генріх Гофман, Єва Браун і Адольф Гітлер в альпійській резиденції Бергхоф, 1942 рік.

Ті ж обличчя та сучасне мистецтво

Влітку 1937 року в новому Будинку німецького мистецтва в Мюнхені мала відкритися перша виставка. Відібрати для неї кращі з 8 тисяч представлених творів доручили комісії, до якої увійшли дванадцять професорів. За кілька днів до відкриття Гітлер вирішив проінспектувати виставку, але був розчарований і мало не скасував подію:

«Надіслані роботи ясно показують, що у нас в Німеччині нема митців, чиї картини гідні виставлятися в цьому чудовому будинку!»

Гофман переконав не зупиняти проект і особисто очолив журі. Він добре знав смаки Гітлера і міг передбачити, що той схвалить.

Фюрер зневажав будь-який авангард, модернізм, імпресіонізм — такий живопис отримав клеймо «дегенеративне мистецтво». Можливо, Гітлер вважав, що саме через конкуренцію з модерністами його двічі не прийняли до Віденської художньої академії.

Втім, Гофман все-таки зробив спробу захистити сучасне мистецтво. Він вибрав 1,5 тисячі вподобаних фюрером робіт в класичному стилі, але один зал залишив під модерн.

«Коли ми разом увійшли туди, зізнаюся, серце у мене йокало. Гітлер подивився на картину відомого мюнхенського художника. Потім повернувся до мене.
— Хто це тут повісив? — запитав він, і тон його був не дуже доброзичливий.
— Я, гер Гітлер!
— А це?
— Теж я, гер Гітлер, я сам це все вибрав!
— Зняти всю цю нісенітницю, — уривчасто кинув він і розлючений вийшов із зали».

Гофман залишиться керівником відбіркової комісії щорічної Великої виставки німецького мистецтва і буде наповнювати її картинами, які міністр пропаганди Йозеф Геббельс у своєму щоденнику назвав «мюнхенським шкільним кітчем».

Відібране «дегенеративне мистецтво» нацистська влада вирішить продавати за кордон — цим проектом теж буде управляти Гофман. До кінця Другої світової фотограф матиме колекцію з 258 творів, конфіскованих в Німеччині і дешево куплених в окупованих країнах, переможці звинуватять його в спекуляції на війні, фотограф відсидить 4 роки.

Гітлер на виставці «дегенеративного мистецтва» в Мюнхені, 1937 рік.

Комплекси Гітлера

Гофман згадує, що найбільше Гітлер боявся опинитися в смішному становищі. Коли він купляв новий костюм або капелюх, спочатку фотографувався і ретельно вивчав знімки. Лише переконавшись, що одяг йому дійсно личить, фюрер з’являвся в ньому на публіці. Він страшно соромився часів, коли носив баварські шкіряні шорти, і попросив вилучити з продажу всі знімки, де позує в них.

Гітлер був дуже сором’язливий, коли треба було роздягнутись. Його вкрай складно було вмовити зробити рентген, а перед оглядом чи уколом фюрер спочатку випроваджував з кімнати слугу і потім роздягався рівно настільки, наскільки це потрібно було для процедури.

Страх втратити обличчя в очах народу, якщо хтось побачить або сфотографує його в трусах, був нав’язливим. Гітлер добре пам’ятав, як цькували президента Німеччини Фрідріха Еберта та військового міністра Густава Носке за спільний знімок в плавках. За любов оголяти торс Гітлер засуджував Беніто Муссоліні.

На пропозицію побудувати закритий басейн в резиденції Бергхоф Гітлер відповів Гофману відмовою: «Я і так постійно боюся, що який-небудь спритний шахрай причепить [на фотографії] мою голову до чийогось тулуба в трусах!»

«Смішним становищем» могло бути все що завгодно. Одного разу Гітлер забракував свій знімок з шотландським тер’єром Єви Браун. За його словами, великий державний діяч не може дозволити собі фотографуватися з маленьким песиком.

Адольф Гітлер і Єва Браун у Бергхофі. Єва Браун з одним зі своїх шотландських тер’єрів, Гітлер — з німецькою вівчаркою Блонді.

У квітні 1945 року Гофман востаннє побуває в бункері Гітлера, а після капітуляції Німеччини його заарештують американці. На Нюрнберзькому процесі його спочатку зарахували до головних обвинувачених, але після серії апеляцій фотографу вдалося скоротити термін ув’язнення з 10 до 4 років.

Цей факт став основою легенди про те, що Гофман був агентом радянської розвідки — сьогодні історики не можуть цього ані довести, ані повністю спростувати.

Після виходу з в’язниці у 1950-му він проживе ще 7 років в селі під Мюнхеном, встигне написати книгу. Він не буде відхрещуватися від Гітлера, але стане брехати про свою аполітичність:

«До Гітлера — фюрера і канцлера Третього Райху мені не було діла; але Адольф Гітлер, як людина, залишався моїм другом з першої зустрічі до самого дня його смерті».

Наші інтереси: 

Історія дружби, що розкриває сентиментальний склад душі Гітлера, про які ми раніше не знали.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Має своєрідну, ніби зарозумілу манеру поводити себе - навіть здається, що він чомусь зазнається, щось із себе корчить. Світ бачить у драматичних і навіть трагічних барвах, чекає всіляких неприємностей. Не соромиться і не приховує емоцій, глибина і різноманітність переживань - найцінніше, що знаходить у собі, за що цінує й інших, звідси потяг до поезії, музики. Легко говорить не лише про позитивні емоції, але й про страх, ненависть. Трапляються раптові примхи, спалахи радощів, несподівані періоди песимізму. Добре вловлює емоційний стан оточуючих. Прекрасний актор і оратор. Вміє імпровізувати, імітувати голос і манери інших людей. Підкреслює свою перевагу над іншими. Злопам’ятний. Буває жорстоким.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Зверніть увагу, який у Гітлера стильний піджак (на верхньому фото)!
Враження, що пошитий з деніму тільки вчора.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ця інформація з уст очевидця підтверджує висновок, що Гітлер належав до соціотипу етико-інтуїтивний інтроверт (Миротворець).

Адольф Гітлер (Adolf Hitler): соціотип, психологічна характеристика, місія

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Має своєрідну, ніби зарозумілу манеру поводити себе - навіть здається, що він чомусь зазнається, щось із себе корчить. Світ бачить у драматичних і навіть трагічних барвах, чекає всіляких неприємностей. Не соромиться і не приховує емоцій, глибина і різноманітність переживань - найцінніше, що знаходить у собі, за що цінує й інших, звідси потяг до поезії, музики. Легко говорить не лише про позитивні емоції, але й про страх, ненависть. Трапляються раптові примхи, спалахи радощів, несподівані періоди песимізму. Добре вловлює емоційний стан оточуючих. Прекрасний актор і оратор. Вміє імпровізувати, імітувати голос і манери інших людей. Підкреслює свою перевагу над іншими. Злопам’ятний. Буває жорстоким.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це ти про що?

Альберт Саїн каже:
Має своєрідну, ніби зарозумілу манеру поводити себе - навіть здається, що він чомусь зазнається, щось із себе корчить. Світ бачить у драматичних і навіть трагічних барвах, чекає всіляких неприємностей. Не соромиться і не приховує емоцій, глибина і різноманітність переживань - найцінніше, що знаходить у собі, за що цінує й інших, звідси потяг до поезії, музики. Легко говорить не лише про позитивні емоції, але й про страх, ненависть. Трапляються раптові примхи, спалахи радощів, несподівані періоди песимізму. Добре вловлює емоційний стан оточуючих. Прекрасний актор і оратор. Вміє імпровізувати, імітувати голос і манери інших людей. Підкреслює свою перевагу над іншими. Злопам’ятний. Буває жорстоким.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ігор Каганець каже:
Це ти про що?

Про те що описує Гітлера.
Чи те написане хіба не відповідає його якби то описати - його єству?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

З усього наведеного опису, реальному характеру Гітлера підходить тільки це:

"Добре вловлює емоційний стан оточуючих. Прекрасний актор і оратор. Вміє імпровізувати, імітувати голос і манери інших людей".

Це ознаки етичності та інтуїтивності.

Альберт Саїн каже:
Ігор Каганець каже:<blockquote class="bb-quote-body">Це ти про що?
</blockquote>

Про те що описує Гітлера.
Чи те написане хіба не відповідає його якби то описати - його єству?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Джерело цитати?

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це зі стандартного опису етико-інтуїтивного екстраверта.

Річ у тім, що раніше Гітлеру приписували саме цей стереотип - на основі образу "біснуватого фюрера", створеного лівацькою пропагандою.

Натомість при аналізі першоджерел виявилося справжнє обличчя Гітлера, див.: Адольф Гітлер (Adolf Hitler): соціотип, психологічна характеристика, місія

Володимир Федько каже:
Джерело цитати?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Тут не в приписуванні йде річ, а у його справжньому соціотипові..
Для прикладу соціотипи ЕІЕ далеко НЕ є саме такими по образу якому описували чи то пак описують ліваки Гітлера.
Зокрема чорна Етика поведінки у них на першій функції працює саме таким чином як описано вище, що далеко НЕ робить їх усіх Гітлерами..

А ось тепер вам для порівняння візьмемо чорну Етику поведінки на сьомій функції ЕІІ і читаймо разом:

Не вміє говорити «ні», рідко вступає у конфлікт, якщо його просять щось зробити, не в змозі відмовити, тому його нерідко експлуатують. Вияви теплих почуттів словами дратують, а от конкретна справа - постелити ліжко, піти в магазин - викликає глибоке почуття вдячності. Образившись на людину, демонструє відстороненість, першим до кривдника не звернеться, але досить показати добрий настрій — прощає, вибачення йому не потрібні. Побачивши людину, якій він потрібний, оживає, стає працездатним, у компанії підладжується до найбільш «задзьобаного». М’яка, люб’язна, турботлива, тепла людина, яка створює атмосферу добра, порозуміння, безконфлікності, поступливості, миру. Красномовний. Намагається уникати сварок та чвар, дуже важко зносить конфлікти. А якщо такі виникають, не розпалює їх, а допомагає все владнати власним прикладом, поведінкою та доброзичливістю, заспокоюючи інших.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Альберте, ми вже з тобою колись домовились, що в тебе власна специфічна типологія, яка суттєво відрізняється від соціонічної. Я погодився, тому з тобою не дискутую. Про основи не сперечаються.

Альберт Саїн каже:
Тут не в приписуванні йде річ, а у його справжньому соціотипові..
Для прикладу соціотипи ЕІЕ далеко НЕ є саме такими по образу якому описували чи то пак описують ліваки Гітлера.
Зокрема чорна Етика поведінки у них на першій функції працює саме таким чином як описано вище, що далеко НЕ робить їх усіх Гітлерами..
А ось тепер вам для порівняння візьмемо чорну Етику поведінки на сьомій функції ЕІІ і читаймо разом:
Не вміє говорити «ні», рідко вступає у конфлікт, якщо його просять щось зробити, не в змозі відмовити, тому його нерідко експлуатують. Вияви теплих почуттів словами дратують, а от конкретна справа - постелити ліжко, піти в магазин - викликає глибоке почуття вдячності. Образившись на людину, демонструє відстороненість, першим до кривдника не звернеться, але досить показати добрий настрій — прощає, вибачення йому не потрібні. Побачивши людину, якій він потрібний, оживає, стає працездатним, у компанії підладжується до найбільш «задзьобаного». М’яка, люб’язна, турботлива, тепла людина, яка створює атмосферу добра, порозуміння, безконфлікності, поступливості, миру. Красномовний. Намагається уникати сварок та чвар, дуже важко зносить конфлікти. А якщо такі виникають, не розпалює їх, а допомагає все владнати власним прикладом, поведінкою та доброзичливістю, заспокоюючи інших.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ігор Каганець каже:
Альберте, ми вже з тобою колись домовились, що в тебе власна специфічна типологія, яка суттєво відрізняється від соціонічної. Я погодився, тому з тобою не дискутую. Про основи не сперечаються.

Хай Буде!
Але все одно мушу повідомити про те, що це гріх з твого боку так от корявити про соціотип видатної людини. А також ще б побажав ще раз почитати Аушру Ауґустінавічюте "Соционика", особливо про її описи про "Блоки".

==============

«Достоєвський», етико-інтуїтивний інтроверт[ред.
Дихотомії Юнга: етика, інтуїція, інтроверсія, раціональність
Ознаки Рейніна: аристократія, поступливість, передбачливість, конструктивізм, стратегія, статика, позитивізм, процес, серйозність, розсудливість, деклатимність.
Малі групи: квадра дельта, клуб гуманітаріїв.

Опис за моделлю А
«Біла етика» - програмна функція. Тонко відчуває людську психологію. Має, як правило, хороші відносини з людьми. Людина, що добре розуміє ставлення людей до інших, і погано - до себе. Реалізуючи відносини, щоразу налаштована на одну, конкретну людину, здатна до емпатії.
«Чорна інтуїція» - творча функція. Інтуїція підказує їм, чого можна очікувати від людей, явищ, подій. Вони знаходять можливість отримати бажане, прогнозуючи можливі психологічні реакції на їхні дії.
«Біла логіка» - рольова функція. У незнайомій обстановці ЕІІ покладаються на формальності, правила. Люблять короткі, чіткі формулювання.
«Чорна сенсорика» - больова функція. Прояви вольового тиску для них болісні. Самі не застосовуючи силових методів впливів на інших, вони не переносять цього щодо себе. Вони гостро переживають жорстку критику, агресію.
«Чорна логіка» - сугестивна функція. ЕІІ люблять збирати корисні поради, навчатися технологічним прийомам. Із задоволенням виконують роботу, в якій чітко позначені цілі та методи.
«Біла сенсорика» - активаційна функція. ЕІІ можуть забути про свої насущні потреби. Тому потребують допомоги щодо забезпечення необхідного комфорту, у турботі про їхнє здоров'я. У цих питаннях орієнтовані на авторитетів.
«Чорна етика» - наглядова функція. Емоції ЕІІ глибокі, переживання сильні, в гострі моменти вони вихлюпують назовні. Це найсильніша їхня зброя. Коли слово не відповідає інтонації, вони відразу чують фальш.
«Біла інтуїція» - демонстративна функція. ЕІІ пунктуальні, не кажучи зайвий раз про час, проте, не спізнюються, цінують свій і чужий час. Правильно відчувають особливості будь-якого віку.

=========================

«Гамлет», етико-інтуїтивний екстраверт[ред.
Дихотомії Юнга: етика, інтуїція, екстраверсія, раціональність
Ознаки Рейніна: аристократія, упертість, безпечність, конструктивізм, стратегія, динаміка, негативізм, процес, веселість, рішучість, квестімность.
Малі групи: квадра бета, клуб гуманітаріїв.

Опис за моделлю А
«Чорна етика» - програмна функція. Може запалити своїм ентузіазмом інших людей, здатний розважати багато людей відразу, намагається не давати нікому сумувати.
«Біла інтуїція» - творча функція. Уміння бачити розвиток подій і наближати потрібний момент. Бажання і вміння наповнювати своє життя і життя оточуючих яскравими і значними подіями. Хороше відчуття часу і дбайливе до нього ставлення. Передбачення можливих варіантів розвитку подій і прогнозування можливих вигод. Висока швидкість у діях, іноді поривчастість. Уміння бачити можливі небезпеки і уникати їх. Ділове фантазування, віра в удачу, «час - гроші».
«Чорна логіка» - рольова функція. Схильний показати себе заповзятливим, практичною людиною, зобразити ділову активність, нерідко роблячи при цьому багато непотрібних рухів. Внутрішньо ділова активність дається йому важко, нерідко він відчуває почуття невпевненості у зв'язку з роботою. Не завжди раціонально витрачає гроші, можливі крайності від ощадливості до марнотратства, потребує недоторканних запасах.
«Біла сенсорика» - больова функція. Явний пріоритет духовного перед тілесним. Бажання за можливості уникати буденності життя і побутових турбот. Нездійсненне бажання відсторонитися від деяких фізичних аспектів свого життя. Категоричне несприйняття будь-якої оцінки свого зовнішнього вигляду від оточуючих. Прагнення не завдавати іншим людям неприємностей у питаннях їхнього здоров'я та побуту. Ексцентричність, ігнорування своїх фізичних потреб, іноді аскетизм. Страх втратити здоров'я. Іноді деяка неохайність у зовнішньому вигляді, епатаж.
«Біла логіка» - сугестивна функція. Любить коли все навколо впорядковано, збудовано в систему. Добре сприймає інформацію, якщо вона подається в систематизованому вигляді, інакше плутається. Спокійно і впевнено себе почуває, коли всі дії заздалегідь плануються. Схильний довіряти докладним, аргументованим поясненням, коли всі «розкладено по поличках», симпатизує спокійним, розсудливим людям.
«Чорна сенсорика» - активаційна функція. Повага цілеспрямованих і сильних людей. Розуміння недостатності свого вольового потенціалу не веде до комплексів. Бажання чіткої оформленості всіх явищ навколишнього світу. Неприйняття нестійкості і невизначеності будь-якій ситуації або положення. Зниження життєвого тонусу при зниженій вимогливості з боку оточуючих. Під зовнішнім тиском діє ефективніше. Велика шана до «цільним» людям.
«Біла етика» - наглядова функція. Намагається підтримувати з усіма добрі, рівні стосунки. Критично оцінює поведінку людей, засуджує грубість і безтактність, іноді схильний вчити хорошим манерам. Може присоромити, демонстративно образитися, схильний до емоційного з'ясування стосунків.
«Чорна інтуїція» - демонстративна функція. Пошук нових сфер докладання своїх сил, інтерес до нових можливостей, діловим перспективам. Широка, але трохи поверхнева ерудиція. Швидке, але неповне розуміння внутрішньої суті інших людей. Готовність допомогти близьким людям правильно оцінити зміст і можливі наслідки ситуації. Передбачливість. Інтерес до містики, окультизму, нових наукових досліджень.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B8%D0%BF#Джерела

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цікавим і інформативним першоджерелом щодо особистості Гітлера є:

Волтер Лангер: Розум Адольфа Гітлера – секретна воєнна доповідь для американської розвідки

https://www.ar25.org/node/32744

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!