Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Пекін і Москва - соратники, але не союзники

Москва і Пекін зміцнюють зв'язки і відстоюють свої інтереси, хоча вони не завжди збігаються. Лідери двох країн підкреслюють міцність партнерських зв'язків і взаємну довіру.

Після міжнародної кризи в зв'язку з анексією Криму і війною на Донбасі в 2014 році, двосторонні відносини перейшли в стадію «згоди», як зазначає один російський політолог. Це означає «співпереживання і взаєморозуміння на найвищому політичному рівні, розширення доступу китайських компаній до російських енергоресурсів і китайської армії до російських військових технологій, великі можливості використання російської території для реалізації інфраструктурних проектів, які пов'язують Китай і Європу».

Дійсно, був подоланий цілий ряд серйозних рубежів. У 2014 році Росія, що раніше вагалась, погодилася продати китайської армії ракетні комплекси С-400 і винищувачі Су-35.

У травні 2014 року було укладено великий контракт по газопроводу «Сила Сибіру».

Крім того, китайські ресурси значно сприяли фінансуванню терміналу СПГ на Ямалі після західних санкцій: 20% проекту тепер належать Китайської національної нафтогазової корпорації, а ще 9,9% - Фонду «Шовковий шлях».

Під час інтерв'ю китайській державній телерадіомовній компанії 6 червня 2018 року, переобраний на новий термін президент Володимир Путін представив спокійний і оптимістичний погляд на відносини його країни з Китаєм.

Він зазначив потенціал плідної співпраці в сфері робототехніки, інформатики та штучного інтелекту, а також плідну динаміку Шанхайської організації співпраці.

Російське населення теж добре ставиться до Китаю. За даними опитування Левада-центру в грудні 2017 року, «ворогом» Росії його вважають лише 2% респондентів - суща дрібниця в порівнянні з США (67%), Україна (29%) і ЄС (14%). Крім того, як показало дослідження за лютий цього року, позитивне сприйняття Китаю склалося у 70% опитаних, а негативне - всього у 13%.

 Спільність поглядів двох країн з приводу необхідності хороших відносин дозволила їм прийти до договору про спільний кордон, що досягає в довжину понад 4 000 кілометрів.

Прагнення до конструктивних і мирних стосунків спирається на двостороннє зобов'язання не втручатися в справи один одного. Обидві держави відчувають недовіру до третіх сил, яким вони приписують прагнення дестабілізувати їх.

Збереження режиму - пріоритет для Москви і Пекіна. Вони обидва вважають, що після холодної війни західні країни на чолі з США почали підтримувати або навіть влаштовувати зміну режимів у власних геополітичних і економічних інтересах.

«Кольорові революції» на території колишнього СРСР інтерпретувалися саме в такому ключі: якщо Москву в першу чергу турбували революції в Грузії (2003) і в Україні (2004), то Пекін був стривожений «революцією тюльпанів» у Киргизії (2005), так як думав , що вона може дестабілізувати його оточення і дати поштовх сепаратизму уйгурів.

Все це, безумовно, пояснює відсутність (принаймні на даний момент) напруженості між ними в загальному для них середньоазіатському регіоні.

Пекін активно розвиває там економічну присутність з 2000-х років, однак ні в якій мірі не заперечує оборонного і політичного лідерства Москви в цій частині її «ближнього зарубіжжя».

Китайські офіційні особи не стали виправдовувати дії Москви в Україні, проте відзначили, що «китайські дипломати і керівники усвідомлюють, що призвело до кризи на Україні ...».

Росія в свою чергу зберігає нейтралітет щодо Південно-Китайського моря, проте підтримує заяви Пекіна про дестабілізаційну роль США в регіоні.

 У 2016 році вона навіть дещо відійшла від традиційної стриманості і погодилася брати участь в спільних військово-морських навчаннях (хай і поза спірною зоною). Рік по тому флоти двох країн спільно з'явилися в Балтійському морі, що стало одним з піків напруженості між Росією і НАТО за останній час.

Таким чином, Росія і Китай - соратники по багатьом двостороннім та міжнародним питанням. Як би там не було, в звіті за 2017 дипломатичний рік, впливова Російська рада з міжнародних справ відзначила зростаючу асиметрію в політичних і економічних відносинах з Пекіном.

Протягом останньої чверті століття співвідношення сил дійсно складається не на користь Росії, особливо в економічному плані.

З урахуванням високої якості стосунків цей зростаючий дисбаланс не стає в Росії предметом аналізу загроз для її безпеки та суверенітету. Проте він є перешкодою для її прагнення до могутності.

За даними МВФ, Китай - друга за значимістю економіка світу з ВВП в 17,7% від світового (за паритетом купівельної спроможності), що в десять разів більше показників Росії, яка займає 12 місце з 3,19% світового ВВП.

Крім того, хоча з 2010 року Китай є для Росії першим торговим партнером (15% зовнішньої торгівлі), для Китаю Росія займає всього лише дев'ятий рядок.

 У 2014 році російсько-китайський товарообіг досяг позначки в 95 мільярдів доларів (проти 16 мільярдів у 2003 році), тоді як обсяги торгівлі Китаю з ЄС становили 615 мільярдів, а з США - 555 млрд.

Структура товарообігу теж створює проблему: Росія головним чином експортує сировину та імпортує верстати та обладнання. До речі кажучи, в цьому полягає одна з причин того, чому Москва, незважаючи на всі сумніви (повага до інтелектуальної власності та конкуренція на світовому ринку озброєнь), вирішила після 2014 року зробити новий крок у продажу зброї (С-400, Су-35). Китай також куди більше інвестує в Росії, ніж Росія в Китаї.

Існує дисбаланс і в прикордонній зоні. Ситуація на Далекому Сході (деіндустріалізація, демографічний спад) сприймається владою як загроза для національної безпеки: у разі провалу програм розвитку розглядається загроза втрати суверенітету.

Хоча відкрито про це не говорять, таке сприйняття пов'язане з асиметричністю демографічних показників в порівнянні з Китаєм (1,1 жителя на 1 кв.км проти 100 в північних регіонах Китаю). До того ж це пов'язано з китайською економічною діяльністю, яка активно розвивається з 1990-х років, знову викликаючи давню напруженість щодо історичного статусу цих територій.

Москва змирилася з думкою про те, що розвиток Далекого Сходу зажадає іноземних інвестицій, проте їй хотілося б, щоб вони йшли з різних джерел. Крім того, Росія прагне стримати економічну експансію Китаю в Середній Азії.

У Росії усвідомили, що китайські інвестори не підкоряються геополітичним домовленостями двох країн, а керуються лише економічною доцільністю.

Хоча китайський оборонний бюджет набагато більше російського (150 мільярдів доларів проти 45,6 мільярда в 2017 році, за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень), у Росії - величезна перевага в ядерній зброї.

Москва чекає, що Пекін продемонструє готовність подолати асиметрію в економіці за допомогою промислового співробітництва та інвестицій в таку потрібну країні інфраструктуру.

Тільки ось нема гарантії, що Китай розглядає ситуацію в такому ж ключі: він поважає партнера, але не вважає себе зобов'язаним підлаштовуватися під нього з будь-яких питань.

Наші інтереси: 

Стежимо за формуванням Континентального блоку і його руху до ультраіндастріалу. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цікаво було б подивитися демографічні дані про кількість шлюбів між китайцями та росіянками та кількість дітей, народжених у змішених шлюбах.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цікаво було б подивитися демографічні дані про кількість шлюбів між китайцями та росіянками та кількість дітей, народжених у змішених шлюбах.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!