Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 44
  • Переглядів: 48

"Любо, братці, любо", або 5 українських пісень, які росіяни привласнили собі

Виявляється, багато російськомовних пісень, які давно полюбилися українським слухачам, і які багато хто вважав народними, насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців.

Наприклад, ви знали, що пісня "Вот кто-то с горочки спустился", яка стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової – це лише адаптований варіант українського романсу "В саду осіннім айстри білі"?

Розповідаємо вам про ті українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни.

Почнемо, мабуть, саме з "Вот кто-то с горочки спустился".

"Вот кто-то с горочки спустился"

"В саду осіннім айстри білі" – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.

Ще в 1961 році цей романс був опублікований у збірнику "Українські народні романси" з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею).

Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з'явився "автор". Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості "свій" хіт "Вот кто-то с горочки спустился". До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР. 

 

"Поручик Голицын"

"Поручик Голицын" - це одна з найвідоміших так званих "білогвардійських пісень" у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.

Серед росіян прийнято вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.

Але ось, як є насправді: україномовна пісня "Друже Ковалю" була популярною ще за довго до виконання шлягера про якогось Голіцина.

Василь Лютий (сучасний виконавець пісні) розповідає, що автор музики і слів до "Друже Ковалю" - український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі "бандерівську" пісню.

 

 

Слід додати, що композиції "Поручик Голицын" немає ні в яких збірниках автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-тих її не знали.

Також можна порівняти тексти "Друже Ковалю" і плагіату на неї. Так, в оригіналі - "четверту добу уриваються плови". Плагіат – "четвертые сутки пылают станицы". Далі в оригіналі – "не плачте душею, мій друже Ковалю", в плагіаті – "не падайте духом, поручик Голицын".

У третій строфі оригіналу – "кудись наші коні помчали далеко", в плагіаті – "а в сумерках кони проносятся к яру". А "заміна" рядка "ізнову прикрили московські полки" на "и девочек наших ведут в кабинет" говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.

"Любо, братцы, любо"

Пісня "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а зараз є фольклором для анархістів всього світу.

Вже доведено, що "Любо, братці, любо" - знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років. Однак російська "Вікіпедія" не збирається поступатися правом на неї.

Там кажуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.

 

 

Більш того, якщо вважати що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиції творилася - на етнічних козацьких землях, які перебували у Тмутаракані в Приазов'ї. Тобто, як кажуть етнографи, "швидше за все пісня була написана на малоросійській мові".

Якщо подивитися старий радянський фільм Олександр Пархоменка, то в цьому фільмі пісню "Любо, братці, любо" виконують російською мовою, але з українським акцентом, і використовують у пісні українські слова: "порубаних", "не доводиться", "куля", "тужити".

"Ой, мороз, мороз"

Ця пісня, яка вважається російською народною, була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років.

А звучав текст її так (із збірки "Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні"):

Ой мороз, мороз, ще й зима буде,

Прошу я тебе — не зморозь мене!

Прошу я тебе — не зморозь мене!

Ой не так мене, як мого мужа,

Бо в мого мужа плоха одежа.

Бо в мого мужа плоха одежа.

Кожуха нема й чобіток нема,

Кафтан тоненький, та й той подертий.

Кафтан тоненький, та й той подертий.

Сиджу за столом, та й пишу пером,

Та й пишу пером, та й плачу жальом.

Та й пишу пером, та й плачу жальом.

 

 

У той же час за твердженням колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Павлівни Морозової-Уварової, пісня була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.

Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що "Ой, мороз, мороз" – це ще один плагіат від росіян.

"Дым сигарет с ментолом"

Група "Ненсі" була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.

За словами очевидців, група "починала по кабаках". На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні "Плаття твоє із ситцю" собі і "вічно відбивався від інших "авторів" питанням: а де докази, що це ваше?".

Правда, на одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони "запозичили з українських народних пісень".

Насправді ж, "Плаття твоє із ситцю" (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.

А в вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт "Барви", заснований в 1987 році. Їхній варіант "Плаття твоє із ситцю" - "А я знайшов" увійшов до альбому "Танці" 1991 року.

 

 

 

Наші інтереси: 

Знаймо своє!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Оксана Колосовська.
0
Ще не підтримано

І це тільки 5 таких пісень,що стали "всесоюзними хітами", а скільки було "дрібних крадіжок"?
І от як не повідбивати за це руки?

Коментарі

Зображення користувача Оксана Колосовська.
0
Ще не підтримано

І це тільки 5 таких пісень,що стали "всесоюзними хітами", а скільки було "дрібних крадіжок"?
І от як не повідбивати за це руки?

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Знаю ще одну пісню "ґражданскай вайни":

Там пушки, пушки грохотали,
Трещал наш пулемет,
Бандиты отступали
Мы двигались вперед.

Але це також вкрадена українська пісня:

І знову хмари потемніли,
А з моря йде туман,
Скажи, скажи чого задумавсь,
Скажи, наш отаман.

Якщо вдуматися у слова і порівняти український і московський варіант, то неважко здогадатися котрий з них правдивий. Пісня виходить із самої душі, із серця. Але навіть у Західній Україні після випитої півлітри "Дым сигарет с ментолом" сприймається ліпше. Це може означати, що коли п'єш - втрачаєш душу.

До речі, пісня "Там вдали за рекой" - також українська.

Si vis pacem, para bellum