- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
Відпочинок у Східниці: життя під прихистком ЯрДани
Світ:
Спецтема:
yardana.jpg
Прикарпатський курорт Східницю називають українською Швейцарією. Але тут є один величезний плюс: вона наша, рідна, завжди доступна і завжди привітно зустрічає гостей.
Тут нема громіздких будівель, хмарочоси не затуляють сонце, а невеличкі пансіонати та приватні садиби хизуються одна поперед одною на тлі затуманених гір.
Тут вміють створити комфорт і домашній затишок: «Будьте як удома! І забудьте, що ви у гостях – просто відчуйте себе вдома!»
Всі ми родом з дитинства і прагнемо тепла та відчуття захищеності. Якщо втомилися від щоденної рутини і бажаєте поринути у безтурботний світ затишної оселі, Східниця запрошує!
Тут є де зупинитись і нема проблем з «квартирним питанням», проте є місця, які западають в душу назавжди. Садиба ЯрДана (раніше вона звалася «АнНа») – це чарівний острівець спокою та родинного тепла, куди хочеться їхати у будь-яку пору року.
Сонце, вода, повітря, земля – все додає сили, а завдяки неперевершеному смаку живої їжі, відчуваєш себе вільною, радісною дитиною.
Садиба розташована недалеко від центру селища, що є значною перевагою перед іншими оселями. Містечко невелике, проте рух (хоч і нечисленного) громадського транспорту та приватних авто може трохи зіпсувати картинку. Зовсім інша справа, коли з балкона кімнати (всі кімнати в садибі мають балкони – і це чудово!) відкривається неймовірний вигляд на прикарпатські пагорби, а невеличкий потічок шепотить свої чудернацькі пісні. Повна гармонія…
ЯрДана увібрала все найкраще: домашній комфорт, вишукану красу та сучасні вигоди. На всій території садиби працює Wi-Fi, у кожному номері – розкішні ліжка, зручні меблі та індивідуальний санвузол.
А щоб оздоровлення тіла і духу проходило максимально приємно, ЯрДана пропонує відвідати сауну та випробувати себе у фітобочці із запашними травами.
Пані Наталя, господиня садиби, робить все, аби гості відчули себе «своїми», а тому завжди враховує їх кулінарні вподобання. Все як вдома, під маминим крилом, там де тебе люблять і завжди чекають …
Східниця прославилась чудодійними джерелами, але не лише мінеральними водами приваблює вона туристів. Тут насправді особлива атмосфера, що налаштовує на реальне «перезавантаження».
Говорити можна багато, а споглядати довго… Я ще тут, але у передчутті скорого від’їзду, відчуваю, що знову хочу у Східницю!
Добре, що ЯрДана завжди гостинно запрошує. Це варто побачити і відчути – спробуйте і ви.
Знайомимось з чарівними куточками України.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
"Люди говорять, а ви йдіть; люди говорять, а ви робіть." Боротися зі злом виснажливо, творіть добро! Створюйте цікаві проекти, організовуйте навколо себе людей, зробіть, наприклад, свято "День сусіда": приберіть територію, посадіть квіти, накрийте столи, заспівайте пісню і будьте ЩАСЛИВІ! Хочете і можете більшого? Чудесно!
Коментарі
Так і має бути, адже Східниця - центр постіндустріального Міжмор’я.
ЯрДана формує стандарти для нової цивілізації.
Один із них - фітобочка в кожній садибі :)
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Так приємно, коли мої гості задоволені. Здорова людина завжди щаслива!
Був цього літа на фестивалі у Тустані. Райська місцевість...
Вірю в те, що розумію.
А велич Тустані має побачити кожний українець.
Чудова розповідь про чудову оселю, про чудову фітобочку з чудовою пацієнткою
Хочу трошки поправити: не "пацієнткою", а "гостею". Так якось гарніше звучить.
Аж не віриться, що таке в Україні може бути. Там де я проходжу, проїзджаю чи перебуваю - є повний занепад і руїна. Тому кожного разу, перетинаючи кордон, маю двояке відчуття: повного невдоволення і великого задоволення. Два крайні полюси, отакі дві протилежності. Як в'їзджаю, то радію, що нарешті в рідній Україні, але у місці перетину кордону хочеться кинути атомну бомбу. Побувши місяць в Україні, після перетину також відчуваю велике полегшення.
Як може бути, щоб в одному районі було все, а у сусідньому нічого? В одному люди живуть, працюють, приносять радість собі та іншим. А в і іншому - болото, невігластво, меркантильність та байдужість.
Si vis pacem, para bellum
Довгий період ведеться війна проти України. Всяко показується, що українці - це селюки, салоїди-шароварники, які навіть доріг не вміють побудувати і сміття не вміють за собою прибрати.
Це роблять, щоб ми змирилися із своїм становищем колонії "цивілізованого" світу.
Вірю в те, що розумію.
"Люди говорять, а ви йдіть; люди говорять, а ви робіть." Боротися зі злом виснажливо, творіть добро! Створюйте цікаві проекти, організовуйте навколо себе людей, зробіть, наприклад, свято "День сусіда": приберіть територію, посадіть квіти, накрийте столи, заспівайте пісню і будьте ЩАСЛИВІ! Хочете і можете більшого? Чудесно!
Тут все просто. В нашого мера , депутатів та підприємців одна ціль - добробут Східниці. Кожен чемно робить свою справу, маючи від цього користь та задоволення.
В моїх рідних Бережанах нема цілющих вод, хоча їх також називали подільською Швейцарією. Оспівані у поезіях і прозі Богданом Лепким та іншими поетами і письменниками.
Мер, та й інші керівники не бачать перспективи (ентузіасти аж зі шкіри пнуться, щоб туризм хоча б розвивати), а тільки норовлять урвати з дотацій. Підприємств не залишилося ні одного (чого був вартий тільки Склозавод).
Ви - молодці. Але одну подібність я таки знайшов, залізши у GoogleMaps. До Сходниці від Верхнього Синьовидного також відсутнє поняття дороги. Чи може цього року вже зробили? Тоді ви - дійсно великі люди! Радію за вас і разом з вами!
Si vis pacem, para bellum
А навіщо постіндустріальній Східниці дороги? Їй потрібні дирижаблі і літаки. Повітряні кулі вже є.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Злітаємо!!!
Si vis pacem, para bellum
Берімо вище - ТЕЛЕПОРТАЦІЯ. Бережани- Східниця ( і ніяких тобі доріг)
Для цього потрібно в Бережанах та в інших містах поставити дерев'яну бочку як у Східниці. Телепортація через Браму у вигляді бочки...)
Вірю в те, що розумію.
Справді! Точно так! Бачив у GoogleMaps дорогу на аеропорт. Там ще мужик в плавках траву косив на узбіччі. І телепортаційна бочка - чудовий винахід!
Si vis pacem, para bellum