- Відвідувань: 3
- Переглядів: 3
16 причин придбати сокиру!
Світ:
Спецтема:
1. Сокира – завжди «вагомий» аргумент у будь-якій суперечці.
2. Сокира – універсальний інструмент.
3. Сокиру можна метати будь-яким способом. Як не попадеш, мало не здасться.
4. Сокира пов’язує нас з коріннями. Це всім відомо.
5. Сокира практично незламна. Ніж можна зламати, а як зламати сокиру?
6. Сокира – «не збройна» зброя. За законами України, сокира – інструмент.
7. Сокира розвиває креативність. Просту сокиру можна модифікувати і прикрашати безкінечно.
8. Сокира вносить пожвавлення у бесіду. Достатньо з розмаху загнати її в стільницю.
9. Сокира, подарована хлопчику, прищеплює йому образ воїна.
10. Сокира застрашує... Чи страшний хуліган з бітою, якщо у вас в руках сокира?
11. Сокира – чудова іграшка для дітей. Однозначно вона міцніша за пластикові китайські мечі та пістолети.
12. У стародавні часи студенти за допомогою сокири вирішували фінансові проблеми.
13. Холодну сокиру можна прикласти до забитого місця. Допомагає.
14. У сокири ніколи не закінчуються набої.
15. Сокира замінює картину. На відміну від рушниці у міській квартирі, сокиру можна повісити на стіну, і чим не панно?
16. Сокира з гравірованим дарчим підписом - чудовий подарунок приятелю чи колезі.
Уміти володіти різним інструментом в різних життєвих обставинах.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
То пан можете носити топірець? ;)
"Яскрава демонстрація вирішення побутових конфліктів у шинках є у повісті «Тіні забутих предків» М. М. Коцюбинського:[джерело]
«…Бо, стрівшись раз у корчмі, Семен вдарив Юру в лице.
— А ти, лайдаку якийсь, тобі що до Палагни, не маєш своєї жони?
Тоді Іванові соромно стало. Він скочив до Юри:
— Пазь своєї Гафії, а моєї не руш! — і затряс барткою в Юри перед лицем.
— Ти купив її на торзі? — спалахнув Юра. Його бартка так само мигтіла перед очима в Івана.
— Потеруха б тя стерла!..
— Опришку єден!..
— На, маєш.
Іван тяв перший, просто в чоло. Але Юра, умиваючись кров'ю, встиг рубанути Івана між очі і об'юшив його аж до грудей. Посліпли обоє од хвилі гарячої крові, що заливала їм очі, а все ж кресали бартку об бартку, усе гатили один одному в груди. Вони танцювали смертельний танець, оті червоні маски, з яких парувала гаряча кров. Юра мав вже скалічену руку, але щасливим вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку. Іван зігнувся, чекаючи смерті, та Юра вгамував свою лють на бігу і гарним, величним рухом одкинув набік свій топірець.
— На безоружного з бартков не йду!..
Тоді вони взялись за барки. Їх ледве розборонили…»"
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
То пан можете носити топірець? ;)
"Яскрава демонстрація вирішення побутових конфліктів у шинках є у повісті «Тіні забутих предків» М. М. Коцюбинського:[джерело]
«…Бо, стрівшись раз у корчмі, Семен вдарив Юру в лице.
— А ти, лайдаку якийсь, тобі що до Палагни, не маєш своєї жони?
Тоді Іванові соромно стало. Він скочив до Юри:
— Пазь своєї Гафії, а моєї не руш! — і затряс барткою в Юри перед лицем.
— Ти купив її на торзі? — спалахнув Юра. Його бартка так само мигтіла перед очима в Івана.
— Потеруха б тя стерла!..
— Опришку єден!..
— На, маєш.
Іван тяв перший, просто в чоло. Але Юра, умиваючись кров'ю, встиг рубанути Івана між очі і об'юшив його аж до грудей. Посліпли обоє од хвилі гарячої крові, що заливала їм очі, а все ж кресали бартку об бартку, усе гатили один одному в груди. Вони танцювали смертельний танець, оті червоні маски, з яких парувала гаряча кров. Юра мав вже скалічену руку, але щасливим вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку. Іван зігнувся, чекаючи смерті, та Юра вгамував свою лють на бігу і гарним, величним рухом одкинув набік свій топірець.
— На безоружного з бартков не йду!..
Тоді вони взялись за барки. Їх ледве розборонили…»"
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
То ти романтик, Друже Арсене!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Та є трохи, Друже Володимире! ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
У сокири ніколи не закінчуються набої...:)
Вірю в те, що розумію.
Гарний малюнок, Друже Явсе! Відки? Га? )
Пограймо, як каже Оксана Забужко, в "що було б, якби було так..." ))) :
Ото, якби й справді коломийці відкрили "Америку", то інки були б трохи живіші... Як думаєш?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Малюнок надибав у twitter
Наші коломийці привезли б місцевим американцям ті самі віруси,що інші європейці...Адже якщо вірити загальній інформації,то більшість корінного населення Америки загинули саме через хвороби,а не через сокири...
Вірю в те, що розумію.
Європейці стали носіями тих "добрих вісників Всесвіту" - вірусів - які й погубили племена інків. Всесвіт вирішив очистити територію "для демократії". ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)