Зображення користувача Миро Продум.
Миро Продум
  • Відвідувань: 11
  • Переглядів: 12

Юрій Винничук: До нарваного Бандери потягнулася молодь, до Мельника – інтелігенція (+аудіо)

Методично обзиваючи нас бандерівцями, росіяни підняли рейтинг Степана Бандери в очах українців. Нас просто загнали в цей мем так, що не залишилося нічого іншого, як змиритися з цим і нести знак Бандери на собі довіку.

170824yuriyvynnychuk.jpg

Юрій Винничук (нар. 18 березня 1952) - український журналіст, письменник, редактор
Юрій Винничук (нар. 18 березня 1952) - український журналіст, письменник, редактор

Аудіоверсія: Юрій Винничук: До нарваного Бандери потягнулася молодь, до Мельника – інтелігенція

Хоча до недавнього часу так не було. Бандера – доволі неоднозначна особа, а в першу чергу жорстокий диктатор. Фантазувати, якою могла б бути Україна, якби він прийшов до влади, безглуздо, бо цього ніколи б не сталося. Бандера сюди не пасував - пише Юрій Винничук у статті Наша бандерівська карма

Але пасував Андрій Мельник, який був більш поміркований і не рвався воювати на два фронти, вважаючи, що треба перебирати владу на місцях.

До нарваного Бандери потягнулася молодь, до Мельника – інтелігенція і середнє та старше покоління. 

Бандера в мого тата ніколи не викликав жодного захвату. Так, він визнавав, що Бандера – герой, що готовий був умерти за Україну, і що героїв не вибирають. Герої які вже є, такі є. Вони не картонні. Вони об'ємні. Робити з них ідолів не варто.

Мій тато, як я вже раніше писав, перебував у загоні мельниківця Андрія Яворенка, якого знав віддавна. Яворенко був раніше директором сільськогосподарської школи в селі Борсуки, лейтенантом красної армії. Він узяв своє псевдо з п’єси Бориса Грінченка «Арсен Яворенко», у якій грав головну роль у сільському театрі. Грав там і мій тато. Насправді Яворенка звали Тиміш Басюк і походив він, як і тато, з Лановеччини.

Про подвиги Яворенка снували легенди. До його найуспішніших операцій належить напад на Кременецьку тюрму й визволення в’язнів, захоплення в Кременці друкарні, яка потім працювала аж до 1953 року, і помста німцям за спалення села Молотків на Лановеччині.

– Яворенко був дуже добрий промовець, – розповідав тато. – Мав харизму. Спочатку він діяв окремо, потім зі своїм загоном, що налічував півтори сотні бійців, приєднався до чоти Крука. Але Крук був поганим стратегом, хоч і сміливим. Перед Зеленими святами в 1943-му він вирішив якогось дідька рушити в похід на центральну Україну, хоч і не мав такої сили. Яворенко відмовляв його, але той уперся. Завершилося це трагедією, бо ми потрапили в німецький мішок. Німців було набагато більше, вони нас розмолотили так, що півсотні хлопців полягло. Стрільці кинулися врозтіч, хто куди. Яворенко зібрав довкола себе свою сотню й не дозволив панікувати, ми відступали в бойовому порядку. Але після цього вирішили покинути Крука. Тому однієї ночі втекли й подалися знову на Кременеччину. З того часу Яворенко порвав усі зв’язки з бандерівцями й підтримував контакт лише з мельниківцями.

 – А чим закінчилася ваша партизанка? – запитав я.

 – Шостого липня 1943-го, коли ми таборували в Антоновецькому лісі, на нас рушили сотні Крука. Почалася стрілянина. Ми намагалися їх отямити, щоб не проливали братню кров. Але вони казали, що їм наказано йти вперед. Наші командири розгубилися. Яворенка тоді з нами не було, подався в село. Ми не знали, що робити. Бунчужний Чубенко стоїть на тому, щоби боронитися. Інший командир забороняє стріляти, погрожує розстрілом. Та ми й самі розуміємо, що стріляти по своїх рука не підніметься. Урешті вдалися з бандерівцями до перемовин. Та це нічого не дало.

Серед їхніх командирів був Еней (між іншим, його зобразив Юрій Косач у романі «Еней і життя інших», – Ю. В.). Перед тим, як наступати на наш табір, він виголосив промову й пояснив своїм стрільцям, що справа стоїть лише так: або ми підкоримося проводові Бандери, або нас переб’ють. Бо, мовляв, діяти треба разом, і лише Бандера поведе нас до перемоги. Еней теж був добрим промовцем і вмів голови замакітрити. Його стрільці були проти того братовбивчого наступу. Та коли Еней звелів тим, хто не згоден, ступити вперед, не вийшов жоден.

Урешті бандерівці вдерлися до нашого табору й почали нас роззброювати. Одного сміливця, що не хотів віддавати кріса, якого здобув у бою, забили на місці. А відтак кинулися грабувати наші склади. Командирів арештували. А роззброєним стрільцям сказали, що можуть вертатися додому. Зосталося з ними зовсім небагато, переважно ті, кому було додому далеко. Забрали вони з усім нашим добром і наших поранених.

Я плюнув на те все й вернувся в село. А потому легалізувався агрономом, щоб до Німеччини не забрали, та взявся поважно за медицину. Роздобув німецькі підручники, але самому вчитися було важко. На щастя, трапився один професор-медик зі сходу, він був в УПА, а після поранення жив на селі. Ну, то я з ним і займався. З мене було досить чвар, з бандерівцями не хотів більше зв’язувати свою долю.

– А що було з Яворенком?

Після тих подій бандерівці видали на нього присуд смерті й розпочали полювання. Узимку 1944-го вони його вистежили й застрелили. Тиміш Басюк мав лише двадцять шість. Був старшим за мене на рік.

Пишу я це не для того, щоб здерти з Бандери позолоту. Нічого вже не зміниться – доки Росія буде нависати над нами зі своїми гострими кігтями, доти символом нашої боротьби залишиться Степан Бандера. А ми в їхніх очах залишимося бандерівцями. Як раніше були мазепинцями та петлюрівцями.

Читайте також: Як бандерівці знищили УПА 

Наші інтереси: 

Позбутися бандерівської ілюзії і повернутися до українського націоналізму. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Ця стаття підтверджує наші попередні публікації, присвячені темі "Проект Бандера".

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Символом боротьби повинна бути Незалежна Україна!

Цитата:
Пишу я це не для того, щоб здерти з Бандери позолоту. Нічого вже не зміниться – доки Росія буде нависати над нами зі своїми гострими кігтями, доти символом нашої боротьби залишиться Степан Бандера.

Нібито нормальний патріот, а несе повну дурню! Та ще й на свято!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Самотий.
0
Ще не підтримано

Це просто інформація. А негативна вона чи позитивна, то це лише наше ставлення до неї.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Ця стаття підтверджує наші попередні публікації, присвячені темі "Проект Бандера".

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Юрій Винничук зробив би неоціненну працю для нашого сьогодення і для майбутнього, якби у повному обсязі написав про життєвий шлях свого батька і його побратимів... про їх оцінку Степана Бандери, Андрія Мельника, Євгена Коновальця... взагалі про той складний час!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!