Стів Беннон програв битву за Білий дім

Пан Каттнер тільки-но надрукував у своєму журналі статтю, у якій назвав президента Трампа і північнокорейського вождя Кім Чен Ина "нахабними дурнями", і припустив, що пан Беннон хоче на нього нагримати через це.

Зовсім ні: коли Беннон пізніше йому зателефонував, то був вельми люб'язний і заявив, що вони з  Каттнером солідарні щодо питання Китаю.

Ми перебуваємо у стані економічної війни з Китаєм! - заявив йому Беннон, який, як здалося  Каттнеру, шукав союзників на лівому фланзі для боротьби зі своїми опонентами в Білому домі. - Про це йде мова у всій їхній літературі. Вони не соромляться говорити про те, чим вони займаються. Один із нас буде років через 25-30 гегемоном, і якщо ми продовжимо йти таким самим шляхом, то це будуть вони".

У мішкуватому одязі і зазвичай неголений пан Беннон наполягав на тому, щоб президент Трамп виконав свою передвиборчу обіцянку закликати Пекін до відповіді за протекціонізм у зовнішній торгівлі. Тоді ж багато радників Трампа покладають на Китай надії переконати Пхеньян зупинити свою ракетно-ядерну програму. Беннон не вірив, що Пекін вирішить допомогти США в цьому питанні, і тому переконував Трампа ввести проти КНР торгові санкції.

"Вони просто водять нас за ніс щодо Кореї, - сказав він пану Каттнеру. - Для мене економічна війна з Китаєм - це все. Ми маємо на ній зосередитися маніакально".

Ба більше, якщо  Трамп нещодавно вибухав із заявами на адресу Пхеньяна, то  Беннон прямо заявив публіцисту, що "військового рішення тут немає, викиньте його з голови!"

За його словами, за перші 30 хвилин війни 10 мільйонів жителів Сеула загинуть від неядерного зброї, і поки хто-небудь не вирішить цю проблему, північні корейці "тримають нас за горло".

Іншими словами, Беннон дав зрозуміти, що загрози його шефа на адресу КНДР не варто сприймати серйозно.

Стів Беннон пояснив, що намагається зібрати поза Білого дому коаліцію, яка буде боротися із прихильниками вільної торгівлі всередині адміністрації Трампа, і тому просить про допомогу  Каттнера.

На наступний день той виклав розмову із Бенноном у своєму журналі. Як стверджують помічники  Беннона зараз, він вважав, що говорить не для публікації.

Пан Каттнер каже, що нічого подібного йому не обіцяв. Так чи інак, інтерв'ю, мабуть, було останньою краплею для Трампа, який охолов до свого радника і був готовий попрощатися із ним.

"Він дав інтерв'ю журналу American Prospect, після якого ви не можете залишатися в Білому домі, - заявив телекомпанії Fox News консервативний коментатор Чарльз Краутхаммер. - Це була кулеметна черга по всіх у Білому домі та напад на дві з найважливіших позицій президента - щодо Північної Кореї і торгівлі з Китаєм. Він практично їх висміяв і вивищив себе. Після того, як ви таке зробили, назад дороги немає".

Пішов сам, чи ні?

Як стверджує Washington Post,  Трампа, якого часто звинувачують у підлітковому нарцисизмі, також дратувало, що  Беннон допомагав кореспонденту агентства Bloomberg Джошуа Гріну в роботі над книгою "Угода з дияволом".

Дональда Трампа особливо обурює фотографія на її обкладинці, де він та пан Беннон зображені рівними.

Кожного разу, коли пан Грін виступав на CNN, президента Трампа дратувало, що журналіст говорить про пана Беннона як про стратега і мислителя, а про президента мовчить, пише Washington Post.

Республіканський політтехнолог Роджер Стоун підкреслює на консервативному сайті The Daily Caller, що підзаголовок книги  Гріна говорить: "Стів Беннон, Дональд Трамп і штурм президентства". За його словами, "кожна друга сторінка читається як любовний лист блискучому обрадуванню Стівена К. Беннона".

А в популярній сатиричній телепередачі Saturday Night Live, пан Беннон у чорній мантії і з косою сидів за президентським столом в Овальному кабінеті Білого дому, а президента Трампа грав актор Алек Болдуін, який примостився за крихітним дитячим столиком. Це також розлютило Трампа, іронізувала журналістка.

За іншою версією, пан Беннон вважав, що краще піти самостійно.

Якщо вірити консервативному виданню Breitbart News, із якого пан Беннон до Білого дому пішов торік і куди він зараз повернувся під оплески співробітників, то ще 7 серпня він подав керівництву заяву про звільнення, в якому писав, що залишить Білий дім у середині місяця - у першу річницю свого приходу до виборчого штабу Трампа.

"Беннон представляв популістське етно-націоналістичне крило, - каже пан Краутхаммер. - Те, що допомогло Трампу перемогти на виборах. Але керувати країною - це зовсім інший коленкор. Він був останнім із могікан! І він програв".

Переможцями називають відставних генералів Герберта Макмастера і Джона Келлі, економічного радника президента Гері Кона, зятя президента Джареда Кушнера і його дружину Іванку Трамп.

Сам  Беннон не зараховує себе до "етно-націоналістів", а в інтерв'ю із Каттнером відгукнувся про представників із цим світоглядом, як про "лузерів" і "збіговисько клоунів".

"Його устами та Трампу б мед пити", - пише щодо цього пан Каттнер.

Практичні наслідки відходу

Деталі інтриг у палаці, жертвою яких став Стів Беннон, будуть ще довго ширитися, але продуктивнішим буде споглядання за практичними наслідками його падіння.

Як саркастично зауважив Washington Post неназваний прихильник Беннона, замість діячів консервативного популістського руху, завдяки якому  Трамп прийшов у Білий дім, зараз там керуватиме коаліція у складі "демократів, банкірів і яструбів".

На увазі мають економічного радника президента Кона, який раніше працював у величезній фінансової компанії Goldman Sachs і зареєстрований у виборчій комісії як демократ, пан Кушнер із Іванкою, які теж близькі до демократів (та й сам Трамп був від них усе життя недалеко), а також трампівські генерали, які перемігши Беннона, демобілізувалися із ВМС США лейтенантами.

Гарно поінформований сайт Politico надрукував статтю під назвою "Яструби розпустили крила після відходу Беннона".

Згідно з Politico, його звільнення може мати наслідки для зовнішньої політики США від Європи до Близького Сходу, бо пан Беннон більше не буде перешкоджати активнішому зовнішньополітичному курсу, як в останніх президентів.

Саме за такий шлях боровся постійний опонент Беннона, радник президента Трампа з національної безпеки пан Макмастер.

 Беннон неодноразово виступав проти застосування військової сили і різко критикував такі міжнародні організації, як ООН та Євросоюз.

Він також лаяв професійних військових, дипломатів і розвідників, заявляючи, що "глобалісти" часто не розуміють, що роблять, особливо коли справа стосується військового втручання США за кордоном.

В результаті  Беннон регулярно конфліктував із паном Макмастером, держсекретарем Рексом Тіллерсоном і головою Пентагону Джеймсом Меттісом.

У цьому сенсі, каже Даніель Плетка, старший віце-президент аналітичного центру American Enterprise Institute, співвідношення сил між ізоляціоністами і інтернаціоналістами в Білому домі змінилося на користь останніх.

Беннон відмовлявся називати себе ізоляціоністом, але Politico зазначає, що він охоче перейняв трампівське гасло "Америка понад усе" і тлумачив його як те, що Америці слід задіяти війська за кордоном лише за виняткових випадків, лише тоді, коли вона бачить безпосередню загрозу своїм життєво важливим інтересам.

Він, зокрема, був одним із небагатьох співробітників Білого дому, який заперечував удару по сирійському аеродромі, що стався на початку квітня.

Беннон також стривожив європейських лідерів своєю критикою ЄС і підтримкою деяких націоналістичних рухів у Європі. Він активно підтримував "брекзит" і познайомив Трампа з його головним британським поборником, популістом Найджелом Фараджем.

Військові наслідки

У найближчій перспективі відхід Беннона може зробити більш вірогідним збільшення військового контингенту США в Афганістані, яке відстоював Макмастер. Беннон відтягував остаточне рішення щодо цього регулярними зверненнями до Трампа.

У п'ятницю президент Трамп і військові обговорювали Афганістан на нараді в Кемп-Девіді. Не виключено, що відсутність  Беннона допомогла Макмастеру і Меттісу переконати президента наростити військову присутність в цій країні.

Беннон також не поділяв із Макмастером питання, як Трампу слід характеризувати терористичні угруповання на кшталт "Аль-Каїди" і "Ісламської держави".

Беннон вважав, що кращим є термін "радикальний ісламський екстремізм", тоді як Макмастер часто не давав Трампу використовувати його на публіці через побоювання, що це може відштовхнути поміркованих мусульман, які тлумачитимуть це, як напади на свою віру.

Прихильники Макмастера звинувачували Беннона у зливі в ЗМІ інформації, яка позначиться на помічникові Трампа з нацбезпеки.

Крім Макмастера, зітхнути з полегшенням може тепер і держсекретар Тіллерсон, який обурювався втручанням Беннона в кадрову політику зовнішньополітичного відомства.

Беннон, наприклад, заявив у вівторок журналу American Prospect, що він от-от забере з держдепу Сюзан Торнтон, яка відповідає за Китай і Східну Азію. Наступного ранку пан Тіллерсон демонстративно потиснув їй руку перед телекамерами.

І все ж низка спостерігачів радить не надавати надто великого значення відходу Беннона. Попри те, що він мав репутацію "сірого кардинала" Білого дому, всеодно усім командував там Дональд Трамп.