Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Термін «соціалізм» первинно означав те ж саме, що й «солідаризм», поки його не спотворили комуністи

Солідаризм – це теорія і практика збалансованої взаємодії особистості, суспільства і держави. Цей баланс часто порушувався в новітній історії, і тоді суспільство зривалось від кривавої революційної каші до атомарного розпаду. Або навпаки: цементувалося, забувши про суспільну солідарність в крайнощах лібералізму. І тоді наступала потреба балансу.

170404vud.jpg

Солідаризм - ідеологія Вільної Української Держави
Солідаризм - ідеологія Вільної Української Держави

Засновником французького солідаризму став публіцист П’єр Леру (1797–1871). Парадоксально, але саме він ввів в широкий обіг термін ... соціалізм – для вчення, заснованого на ідеях загальнолюдської солідарності. Термін відразу ж увійшов в моду, він був тут же підхоплений Оуеном, Прудоном, Марксом.

Довгі роки під дахом «соціалізму» революційні вчення мирно уживалися з реформаторськими. Це тривало до «Комуністичного маніфесту» 1848-го. А в 1851 році між реформаторами і революціонерами вже була непрохідна прірва: Леру і його учнів, які опинилися в еміграції, "нові соціалісти" рішуче цькували.

Леру проповідував соціальний лад, заснований на науці, проведений в життя по можливості без політичних потрясінь, він вірив у силу ідеї справедливості. За це прихильники «великої церкви революції» обзивали його в емігрантських виданнях «ентузіастом» і попереджали всіх «чесних революціонерів» проти «поетів- ​​та інших пустоголових, які відстали від нашого часу».

Це вже були інші соціалісти. Разом з авторами «Комуністичного маніфесту» вони таврували філантропію і братство. «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» – ставка на класову боротьбу була зроблена остаточно. Почалося цькування Леру і його друзів. Але ні на які компроміси з революціонерами солідаристи не пішли – розповів математик, публіцист і педагог Валерій Сендеров у статті  «Солідаризм – третій шлях Європи?»

Для того, щоб відмежуватися від уже зіпсованого соціалізму, в кінці XIX століття було запроваджено термін «солідаризм». Перші солідаристи висунули нескладні і досить очевидні аргументи. Так, у світі є протиріччя: між різними народами, суспільними групами тощо. Але є й спільність інтересів та шляхів – і вона набагато важливіша. Спільність народів, що живуть разом або поруч; працівників і господарів одного підприємства. І треба постаратися зрозуміти: солідарність – основа будь-якого розвитку. І якщо ми зрозуміємо це, життя на землі стане гармонійнішим. Солідаризм забезпечить народам стабільне буття, неухильний прогрес, – казали солідаристи.

Гармонійніше життя... Тільки й усього? Помірні, «нудні» заклики не хвилюють масову свідомість. Революційні фантастичні проекти  – це значно цікавіше!

Але справа не в популярності і не в моді. Погляньмо на солідаризм по-суті. Він закликає до єднання заради рівноваги і процвітання, а не в ім'я чергових глобальних утопій.

Чи можуть подібні заклики як-небудь вплинути на хід історії? Так, можуть!

У Франції солідаристи прийшли до влади в кінці XIX століття: солідаризм вважався офіційною ідеологією Третьої республіки. Лише в тридцяті роки XX століття солідаризм пішов з французької політичної арени, віддалившись в тиші кабінетів професорів, учнів Еміля Дюркгейма, далеких від практичної політики. Наступала нова епоха, і в різко поляризованому світі примирителям-солідаристам місця вже не знайшлося. Але не в цю наступну епоху, а саме на початку століття були закладені основи нинішнього французького добробуту.

Значний вплив солідаризму на Англію також відноситься до кінця XIX століття, але тут він був не політичним, а юридичним. Кардинальна зміна юридичного мислення в Британії – прямий наслідок впливу правових ідей солідаризму.

Німецький солідаризм зумів реалізуватися як у теорії, так і практично. І тому на його прикладі найбільш виразно виглядають головні об’єднуючі, позанаціональні риси солідаризму, зокрема, його антиіндивідуалізм: мало помітний у століття народження солідаризму, він рішуче заявив про себе в середині XX століття.

«Обидві найвідоміші системи – індивідуалізм і колективізм – односторонньо виходять або з окремої особистості (індивідуалізм), або з суспільства (колективізм).

Для індивідуалізму окрема людина (індивід) – це все, в той час як суспільство – лише щось, чим цей індивід користується, причому в тій мірі, в якій він очікує від нього користі для себе. По-суті справи, індивідуалізм взагалі не визнає ніякої спільності, але лише взаємини, які, подібно до шнурів, проходять від одного індивіда до іншого і за які він може потягнути, коли йому знадобиться що-небудь від іншого індивіда.

Для колективізму, навпаки, суспільство – це все, а окремі люди – лише гвинтики в величезному механізмі, що не мають самі по собі ніякого значення і які можна замінювати, якщо вони погано працюють. За такого підходу справжня СПІЛЬНІСТЬ підмінена якимсь левіафаном, який називається «суспільством», «народом» або як-небудь інакше».

Так писав Освальд фон Неллі-Брейнінг, один з батьків німецького економічного дива. Еволюція солідаризму в сторону таких поглядів зрозуміла: на нелюдяність класового «колективізму» світ відповів індивідуалістичним запереченням колективізму в цілому. Хіба будь-які слова про співтовариство, про єднання, про загальне благо нині не сприймаються багатьма як пережитки тоталітарного мислення?

Однак розпад суспільства ще гірше, ніж його «цементування». Спочатку розпад апелює до необмеженої особистої свободи, і це виглядає спокусливо. Але свобода, яка відмовилася від спрямованості вгору, швидко втрачає ціну – в тому числі й у очах її носіїв. Свобода «робити що хочеш» – не джерело сили, тому при першій же загрозі знаходиться мало бажаючих її захищати: вибір між такою свободою і безпекою люди беззастережно роблять на користь останньої. Тож незабаром суспільства, що відкинули солідарність, виявляються в кроці від нового «цементування».

Про «два шляхи до одного обриву» – соціалізм (етатизм) та індивідуалізм (лібералізм, анархізм) – сказано чимало. Нас же цікавить  вузький шлях солідаризму, здатний повести від прірви.

Відкидаючи засилля індивідуалізму або колективізму, прихильники солідаризму – цього третього шляху – не відкидають жодне з цих понять: вони за їх гармонію, рівновагу. Що часто і служить підставою для докорів в еклектичності, відсутності в солідаризмі нічого принципово нового.

 «Термін “соціалізм” має надзвичайну притягальну силу, і не тільки серед робітників. Почувши ж слово “солідаризм”, люди лише похитують головою, воно не викликає у них ніяких емоцій», – констатував Неллі-Брейнінг в 1981 році. «Але нам важливо, щоб справа робилася; нам байдуже, яке ім’я їй дають», – додавав він.

Тепер ми можемо сформулювати, нарешті, що таке солідаризм: це – теорія і практика збалансованої взаємодії особистості, суспільства, держави і бізнесу.

Про це у наступній статті: Національний солідаризм, або Коли бик Дгарма стоїть на чотирьох ногах.

Наші інтереси: 

Вчитися у природи, діяти раціонально. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Народ уже ситий від революцій і збочень. Тепер хочеться чогось нормального, здорового, гармонійного. В нинішніх умовах гармонійність - це екстремізм і радикалізм. Тому й цікаво.

Олександр Білий каже:
Якщо люди до цього часу похитують головами почувши - солідаризм, то що змінить їх позицію, якщо солідаризм не прижився на протязі вже більше сотні років.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Коментарі

Зображення користувача Олександр Білий.
0
Ще не підтримано

Якщо люди до цього часу похитують головами почувши - солідаризм, то що змінить їх позицію, якщо солідаризм не прижився на протязі вже більше сотні років.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Народ уже ситий від революцій і збочень. Тепер хочеться чогось нормального, здорового, гармонійного. В нинішніх умовах гармонійність - це екстремізм і радикалізм. Тому й цікаво.

Олександр Білий каже:
Якщо люди до цього часу похитують головами почувши - солідаризм, то що змінить їх позицію, якщо солідаризм не прижився на протязі вже більше сотні років.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Олександр Білий.
0
Ще не підтримано

Я не проти солідаризму, а навіть дуже за. Але все-таки, солідаризм очевидно потребує чогось іншого у світогляді людини, щоб себе ствердити у суспільстві.
От пан Світ Зелений привів характкристики високого степеня Емоційного Інтелекту. Видається, якщо критична маса людей буде мати такий рівен Ем. Інтел., то солідаризм буде їх природним середовищем.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Потрібно мати Арійський світогляд, щоб достойно ствердити себе у суспільстві.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Олександр Білий.
0
Ще не підтримано

Світогляд то одне, а Ем. Інтел. зовсім інше. Це усвідомленість чуттєвих афектів яка надає здатність не керуватись ними. Це ступінь відчуття себе не афектами, а чимсь іншим, не тілом, а чимсь внутрішнім.Це надзвичейно важливий ступінь у самопізнанні, який не переступиш, якщо хочеш пізнати себе. На жаль, цьому питанню приділено ноль уваги. Суть Ем. Інтел. випливає із взаємодії двох золотих протилежностей: чуттєвості і свідомості, але теорія протилежностей не в "моді" на НО, на жаль.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Зате на НО в моді теорія про тезу і антитезу. Теза долає антитезу, і завдяки цьому виходить на вищий рівень розвитку.

Олександр Білий каже:
Суть Ем. Інтел. випливає із взаємодії двох золотих протилежностей: чуттєвості і свідомості, але теорія протилежностей не в "моді" на НО, на жаль.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Солідаризм також можна подавати в яскравих, захоплюючих формах. Проявом солідаризму був німецький націонал-соціалізм. Хто скаже, що це було нецікаво?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Миро Продум каже:
Солідаризм також можна подавати в яскравих, захоплюючих формах. Проявом солідаризму був німецький націонал-соціалізм. Хто скаже, що це було нецікаво?

Гарно сказаного.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Ось як Гітлер у 1923 році висловився про своє розуміння соціалізму:

"Соціалізм - це вчення про те, як слід піклуватися про загальне благо.

Коммунізм - це не соціалізм. Марксизм - це не соціалізм. Марксисти украли це поняття і викривили його сенс. Я вирву соціалізм із рук соціалістів.

Соціалізм - древня арійська, германська традиція. Наші предки використовували деякі землі спільно. Вони розвивали ідею спільного блага.

Марксизм не має права маскуватися під соціалізм. На відміну від марксизму, соціалізм не відкидає приватної власності та людської індивідуальності.

На відміну від марксизму, соціалізм є патріотичним".

Джерело

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!