Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 7
  • Переглядів: 7

Єврейське щастя, російські сльози...

Представники російської громадськості жадають від Генерального Прокурора РФ припинити безкарне поширення єврейського національного й релігійного екстремізму

Шановний пане Генеральний прокурор!
18 грудня 2003 року президент РФ В. В. Путін під час телевізійного спілкування з народом навів такі цифри: в 1999 році за ст. 282 КК РФ про "розпалення національної ворожнечі" було засуджено чотири особи, в 2000 році - десять, а в 2003 році "порушено більше 60 справ, двадцять доведено до суду. І приблизно 17-20 винесено обвинувальних вироків" (В. Путін: розмова з Росією 18 грудня 2003 року. М., 2003. С. 53).
 

ХТО КРИЧИТЬ "ТРИМАЙ ЗЛОДІЯ"?


Переважна більшість цих справ ініціюється єврейськими діячами або організаціями, що обвинувачують своїх відповідачів в "антисемітизмі". А переважна більшість обвинувачуваних і засуджених відносить себе до російських патріотів. Нині в їхньому числі виявився відомий незалежний політик і публіцист, що був главою «Госкомпечать» Б.С. Міронов.

Ми визнаємо, що висловлювання російських патріотів на адресу єврейства нерідко носять різко негативний характер, зайво емоційний, неприйнятний у публічній дискусії, що судом трактується як екстремізм. Однак на означених вище судових процесах жодного разу не розглядалася причина такої різкості та першоджерела екстремізму в цьому міжнаціональному конфлікті.

Адже головне питання, що слід з'ясувати слідству й суду, чи відповідають істині різко негативні оцінки єврейства російськими патріотами по суті, на яку спрямоване заперечення? Якщо не відповідають - тоді мова може йти про приниження євреїв і про порушення релігійної й національної ворожнечі. Якщо відповідають - то подібні оцінки є виправданими і, незалежно від їхньої емоційності, вони не можуть кваліфікуватися як принизливі, збуджуючі ворожнечу тощо. (Наприклад, назвати порядну людину злочинцем - принизливо для неї; але назвати злочинцем викритого злочинця - це правдива констатація факту.)

Крім того, оскільки в даному міжнаціональному конфлікті присутні дві сторони (звинувачуюча й обвинувачувана), варто з'ясувати: яка зі сторін розпочала даний конфлікт першою і відповідальна за нього, і чи не є дії обвинувачуваних самообороною від агресивних дій сторони, що обвинувачує?

Сміємо Вас завірити, пан Генеральний прокурор, що з цих питань в усьому світі існує велика кількість загальновизнаних фактів і джерел, на підставі яких можна зробити безперечний висновок: негативні оцінки російськими патріотами типових для єврейства якостей і дій проти неєвреїв відповідають істині, причому ці дії не випадкові, а є приписами іудаїзму й практикуються два тисячоріччя. Таким чином, інкриміновані патріотам висловлення й публікації проти євреїв є самообороною, що буває не завжди стилістично правильною, але виправданою по суті.

 

МОРАЛЬ ЄВРЕЙСЬКОГО ФАШИЗМУ


На підтвердження звертаємо Вашу увагу на офіційно видану в 2001 р. у Москві Конгресом Єврейських Релігійних Організацій й Об'єднань у Росії (КЕРООР) книгу "Кицур Шульхан Арух". Це скорочене видання іудейського зібрання законів "Шулхан арух", складеного кілька сторіч тому на основі Талмуда й обов'язкового до виконання донині. У вступі до книги глава КЕРООР рабин Зіновій Коган робить відверте визнання (курсив наш):

"Редакційна Рада КЕРООР визнала за необхідне опустити в цьому перекладі деякі галахічні вказівки.., розміщення яких у виданні російською мовою було б сприйняте населенням Росії, що не дотримується іудаїзму, як неспровокована образа. Читач, що захоче прочитати "Кицур Шульхан Арух" в ідеально повному обсязі, запрошується в єшиву, щоб вивчити цю й багато інших святих книг в оригіналі".

Тобто, один з лідерів російського єврейства визнає образливими для неєврейського населення Росії деякі положення іудейського кодексу поведінки, але вважає за можливе запрошувати своїх одноплемінників для вивчення цих образ в єшивах - єврейських школах, фінансованих з державного й місцевого бюджетів. Втім, навіть у даному відцензурованому виданні ми знаходимо наступні положення:

- В "Законах про ідолопоклонство" говориться, що "фігура із двох перехрещених палок, якій поклоняються, заборонена до використання" - тобто християнство зараховується до ідолопоклонства й всі приписи про відношення до ідолопоклонників ("акумів") мають на увазі в Росії (країні з переважно православним віросповіданням) насамперед православних християн (с. 389).

- Припис побачивши "ідолопоклонський будинок" (тобто храм) вимовляти йому проклін: "Будинок гордих викорчує Б-г", а побачивши зруйнований храм виголошувати: "Б-г відплати виявився!" . Мало того, далі пропонується такий варіант цього припису: "деякі думають, що мова йде про будинки неєвреїв, що живуть у мирі, спокої й багатстві" (сс. 389-390).

- Прирівнювання неєврея до екскрементів (сс. 47 й 48).

- Заборона навчати неєвреїв ремеслу (с. 390).

- "Єврейці не слід допомагати неєврейці при пологах" (с. 390).

- "Якщо людина позичила в неєврея, а той умер, він має право відмовитися платити його синові, що не знає точно, чи брав цей єврей у борг у його батька" (с. 405).

- При грошових розрахунках "якщо неєврей помилився сам, дозволяється скористатися його помилкою" (с. 406).

- "Заборонено віддавати єврея в руки неєврея, чи йде мова про життя єврея або про його майно; і неважливо, чи робиться це за допомогою якої-небудь дії або словами; і заборонено доносити на нього або вказувати місця, де заховане його майно" (с. 408) - настійно просимо зауважити: це стосується приписаного євреям поводження на слідстві й суді.

- Зрозуміло, у числі 13 головних принципів іудаїзму вимагається очікування єврейського всесвітнього правителя, що поставить євреїв панувати над іншими народами світу: "Беззастережно вірю в прихід Машиаха, і, хоча він затримується, я все-таки щодня буду чекати на нього" (с. 485). - У навчанні Православної Церкви цей очікуваний правитель світу ототожнюється з антихристом, про якого попереджали Ісус Христос (Іван 5:43), апостол Павло (2 Фес. 2), святі отці Церкви. Це важлива й невід'ємна частина православного вчення.

У вступі до цієї книги глава КЕРООР пише, що "Талмуд - неперевершений пам'ятник єврейського генія", а дана витримка його моралі, "Кицур Шульхан Арух" - "хрестоматія єврейської цивілізації нашого часу... Ця книга вам дуже необхідна. Ви можете чинити так, як у ній написано, і бути впевненими, що виконали волю Вс-вишнього".

А головний рабин Росії А. Шаевич відзначає в передмові: "Інтерес до цієї книги перевершив найсміливі наші очікування. Величезна кількість вдячних відгуків від самих різних людей протягом усього цього часу приходить на нашу адресу. Ще більша кількість листів містить настійні прохання допомогти в придбанні цього видання".

Ми думаємо, що уже на підставі одного цього офіційного єврейського видання правоохоронні органи повинні були б згідно зі ст. 282 КК РФ припинити поширення релігії, що розпалює в єврейства ненависть до іншого "населення Росії". Тим більше, якщо заглянути в "ідеально повний обсяг неперевершеного пам'ятника іудейської моралі" - "Шулхан арух", що вивчається в єшивах.

Скористаємося його перекладами з іудейського амстердамського видання, зробленими судовим експертом, вченим-гебраїстом доктором К. Екером для судового процесу в Німеччині в 1883 р. (Dr. K. Ecker. Der "Judenspiegel" im Lichte der Wahrheit, - eine wissentschaftliche Untersuchung. Paderborn. 1984; російський переклад: д-р К. Эккер. "Еврейское зерцало" в свете истины. Научное исследование. М., 1906).

Цей суд євреї розпочали у зв'язку з тим, що один з їхніх одноплемінників (Юстус-Бриман), що перейшов у християнство, опублікував антилюдяні закони "Шулхан аруха" і Талмуда, але суд виправдав публікатора, знайшовши переклад відповідним першоджерелу. Д-р Екер лише виправив дрібні неточності - виправлений ним текст наведемо нижче в характерних уривках із вказівкою точних єврейських джерел (ґрунтуючись на довірі до кваліфікації німецького експерта-гебраїста й німецького суду).

- "Його [неєврея] сімя розглядається як сімя худобини" (Тосефта-доповнення до талмуда Кетубот, 3 б). "Заради [померлих] слуг і служниць... не говорять слів розради залишившимся після них, а треба сказати йому [хазяїну-євреєві-хазяїнові]: "Так відшкодує тобі Бог твій збиток", зовсім так само, як говорять людині, коли в неї здохне бик або осел" (Іоре де'а 377-1).

- "Забороняється рятувати їх [неевреїв-акумів], коли вони близькі до смерті. Наприклад, коли побачиш, що один з них упав у море, то не виручай його, навіть якщо він хоче заплатити... Дозволено випробовувати на акумі ліки, - чи корисно воно?" (Іоре де'а 158-1).

- "Гроші акумів суть як би добро безгосподарне й кожний, хто прийшов першим, заволодіє ним". "Стосовно акума не існує обману" (Хошен га-мишпат 156-5, Хага; 227-26; 348-2, Хага).

- "Коли єврей обікрав акума і його [єврея] примушують до присяги.., тоді він повинен у серці своєму оголосити присягу недійсною, тому що він примушується до неї" (Іоре де'а 329-1, Хага). - Увага: це знову стосується поводження євреїв під час слідства й суду!

- "Коли про кого-небудь установлено, що він тричі видавав єврея або його гроші акуму, тоді треба підшукувати шляхи й способи зжити його зі світу". "У витратах, зроблених для того, щоб зжити зрадника зі світу, повинні брати участь всі жителі місцевості" (Хошен га-мишпат 388-15 й -16).

- "Зрадника дозволяєтся вбивати на всякому місці, навіть і у наш час. Убити його дозволено раніше, ніж він устигає зробити донос [здатний принести збиток "або на тілі, або в грошах, хоча б їх було небагато"]... і кожний, хто перший уб'є, здобуває заслугу" (Хошен га-мишпат 388-10).

- "Єврей-вільнодумець, тобто той, котрий здійснює богослужіння акумів... убивати всіх таких - добра справа. Коли є влада вбити їх всенародно мечем, тоді нехай це відбудеться; якщо ж ні, те їх треба обплутувати всіляко, щоб заподіяти їм смерть. Наприклад, коли побачиш, що один з них упав у колодязь й у колодязі стоїть драбина, тоді поспішай витягти її, говорячи: "От у мене турбота, - треба зняти мого сина з даху, і я тобі зараз принесу її назад" тощо" (Хошен га-мишпат 425-5).

 

ПРОВОКАТОРИ Й ЛЮДИНОНЕНАВИСНИКИ


Слід зазначити, що навіть останні вбивчі приписи - це донині не тільки теорія, але й практика. Так, колишній голова харківської єврейської громади Е. Ходос опублікував докази ("Топор над православием, или Кто убил отца Меня". Харків, 1999) з обвинуваченням членів єврейського руху Хабад в убивстві в 1990 р. єврея-священика о. Олександра Меня (який "здійснював богослужіння акумів" і мріяв про створення "єврейської православної церкви", що вважається карним злочином за законами держави Ізраїль), але цими показами власті РФ не зацікавилися. Злочинців визначено шукати тільки в середовищі "російських антисемітів".

Підкреслимо, що безліч антиєврейських акцій в усім світі постійно влаштовуються самими євреями із провокаційною метою, - щоб застосувати каральні заходи проти патріотів. У Росії найвідоміша справа Норинського, що в 1988 р. розсилав антисемітські листівки від імені організації "Пам'ять", щоб спонукати власті до репресій проти неї; цьому допоміг його одноплемінник, головний редактор журналу "Знамя" Г. Бакланов, що опублікував листівку півмільйонним тиражем, - лише після цього провокація була розкрита ("Знамя" № 10, 1988; "Правда", 19.11.88; "Комсомольская правда", 24.11.88; "Огонек" № 9, 1989).

З недавніх випадків можна згадати дивну серію актів вандалізму в 1998-1999 р.: 13 травня 1998 р. у Москві відбувся нічний вибух синагоги в Марьїній рощі (ушкоджена стіна), у той же день неподалік від синагоги у Отрадному "підкладена палаюча каністра з бензином", а в Іркутську "опоганений єврейський цвинтар" - зрозуміло, шум у світових ЗМІ був голосний і все бездоказово приписали якимсь російським нацистам ("Независимая газета", 15.5.98).

Але коли незабаром після цього, в 1999 році, була розгромлена синагога в Біробіджані й судом було встановлено, що самі ж євреї найняли людину для цього ("Радонеж", 1999, № 15-16), - демократичні ЗМІ це замовчали.

На підставі процитованих правил і практики єврейської поведінки неважко зрозуміти, чому постійним супутником єврейства у всіх народах був горезвісний "антисемітизм", - тобто неприйняття даної іудейської моралі. Саме тому євреї не мали рівноправності в християнських державах і домоглися її лише в результаті антимонархічних буржуазних революцій.

Так само й у Російській імперії євреї, після безуспішних спроб царського уряду зробити їх "такими як всі", втратили в XIX в. рівноправність: не тому, що були євреями по крові (імперія була багатонаціональною); не тому, що були нехристиянами (такими були й мусульмани, буддисти й ін.); а тому, що єврейська релігія - антихристиянська й людиноненависницька, що доходить до ритуальних убивств. Багато випадків цього ритуального екстремізму були доведені в суді (див., наприклад, дослідження відомого вченого В.І. Даля "Розыскание о убиении евреями христианских младенцев и употреблении крови их", Спб., 1884).

До всьому цього можна додати й слова з молитви Шефох, у якій євреї напередодні своєї Пасхи закликають свого "бога" "винищити з піднебесної" всі інші народи.

 

ІУДЕЙСЬКА АГРЕСИВНІСТЬ ЯК ФОРМА САТАНІЗМУ


Духовну причину цього людиноненависництва роз'ясняє Євангеліє словами Христа про єврейських духовних вождів, що відкинули Сина Божого: "Ваш батько диявол, і ви хочете виконувати похоті батька вашого; він був людиновбивцею від початку" (Іван 8:19,44).

Це загальноприйняте в Православ'ї пояснення іудейської агресивності як форми сатанізму. Його висловлювали відомі філософи-інтелігенти, яких неможливо запідозрити в антисемітизмі. Наприклад, А.Ф. Лосєв ("Исток". М., 1996, № 4. С. 117-122), о. Павло Флоренський (див. у книзі: В.В. Розанов. "Сахарна", М., видавництво "Республіка", 1998, с. 360) і о. Сергій Булгаков: єврейство, що відкинуло Христа, стало "лабораторією всяких духовних пороків, що отруюють світ й особливо християнське людство" ("Вестник РХД ". Париж. 1973, № 108-110, с. 72). Навіть іудео-християнин о. Олександр Мень, що боровся проти "антисемітизму", стверджував, що єврей, який відкидає християнство, "зраджує себе й легко опиняється у владі темних сил" (журнал " Евреи в СССР ", 1975, № 11).

Це, на жаль, і відбулося з більшістю єврейського народу (на відміну від його малої частини, що прийняла християнство). Але він цього не хоче усвідомити і вважає, що така констатація істини Христом і слідом за Ним православними християнами є "образливої" для євреїв. Єврейські позивачі часто направляють своє обвинувачення в "антисемітизмі" проти цієї істотної частини самого православного віровчення, вимагаючи його фактичної заборони (як у випадку з підручником "Основи православної культури").

Однак ми не можемо погодитися із забороною на православне знання про сенс історії як боротьби сил добра (на стороні Церкви) і сил зла (на стороні протилежної релігії, що готує царство антихриста).

Дотримуючись завітів православних отців Церкви, ми також не можемо слідувати насаджуваному помилковому розумінню терпимості як смиренності перед гріхом, злом, єресями й у даному випадку сатанізмом. Християнин повинен саме з поваги образу Божого, закладеного в кожній людині, і заради порятунку його душі відверто вказувати євреям на їхнє небезпечне відхилення від істини в сатанізм - у цьому із християнської точки зору полягає прояв справжньої любові до людей, "толерантне" же потакання єресям і сатанізму лише сприяє їхній духовній загибелі. А під їхнім натиском - і багатьох їхніх жертв.

Варто відразу відповісти й на можливе заперечення, що російські патріоти, які обвинувачують євреїв, не завжди проводять розмежування між релігійними й нерелігійними євреями, тоді як більшість із них не вважають себе віруючими іудеями й не вивчають "Шулхан арух". Однак багато поколінь відособленого життя єврейства серед інших народів (у цьому був сенс єврейського кагалу як "держави в державі" - див. книги єврейських авторів: "Антисемітизм у древньому світі" С. Лур'є й "Книгу кагалу" Я. Брафмана) призвели до того, що мораль "Шулхан аруха" стала частиною єврейської національної самосвідомості навіть у його секулярному вигляді. Такий висновок зробила відома єврейська письменниця-соціолог Х. Арендт:

"Саме в процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм... Уявлення про вибраність євреїв перетворилося... в уявлення, що євреї нібито сіль землі. Із цього моменту стара релігійна концепція вибраності перестає бути сутністю іудаїзму й стає сутністю єврейства" ("Антисемитизм" // "Синтаксис". Париж, № 26, 1989).

Цей "реальний єврейський шовінізм" і безцеремонність у дусі "Шулхан аруха" наочно виявилися в ході руйнування СРСР і посткомуністичних реформ у нашій країні й виразилися як у незаконному присвоєнні державної власності як "безгосподарної", так й у складі нової правлячої верхівки: "в уряді повно євреїв", - визнає рабин А. Шаєвич ("НГ-Фигуры и лица", 1998, № 16). Таким чином, їхній відповідний вплив на життя країни виявився зовсім непропорційним їхній чисельності (0,16 % за даними останнього перепису) на шкоду інтересам всіх інших народів країни й особливо державоутворюючого русского народу.

 

ЄВРЕЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ


Відомий єврейський публіцист Л. Радзіховський називає це "демократично-капіталістичною революцією"... "Єврейська й навколоєврейська інтелігенція, що була в Росії одним з головних носіїв західно-ліберальної ідеології, стала ідеологом цієї революції". Тому "євреї мають більшу питому вагу в російській політиці та бізнесі, ніж у політиці й бізнесі будь-якої іншої християнської країни". Це Радзіховський називає "єврейським щастям", так названа і його стаття ("Новое русское слово ", 17.1.96).

Самі єврейські олігархи відверто розповіли по ізраїльському телебаченню (2-а програма, 3.10.96) про джерела свого "щастя" у зробленій ними революції (курсив наш):

"Ступінь корупції в Росії повністю відповідає ступеню перетворень у Росії. Я не думаю, що в руках чиновників Ізраїлю... є можливість перерозподіляти багатства вартістю в десятки, сотні мільйонів і мільярдів... це було - нічиє, це було - держави, це було всіх! Отож, чиновник мав можливість одним розписом визначити: тобі це належить або іншому... Гарний бій, що привів до результату, що ми сьогодні маємо" (Березовський).

"Таких доходів і таких прибутків, які можна було заробити в Росії, не можна було заробити ніде... Більша частина капіталу там, 50 відсотків, належать єврейському бізнесу" (Малкін, нині член президії Російського єврейського конгресу).

Гусинський, перший голова Російського єврейського конгресу, у тій передачі назвав у числі причин єврейської удачливості - "жорсткість", "менше правил, більше правила сили, більше правила агресії".

"Уперше за тисячу років з моменту поселення євреїв у Росії ми одержали реальну владу в цій країні"
, - констатує інший єврейський літератор, Е. Тополь, у "Відкритому листі Березовському, Гусинському, Смоленському, Ходорковському й іншим олігархам" ("Аргументы и факты ", 1998, № 38). При цьому Тополь та інші чуйні євреї (наприклад, Ю. Нудельман - див. " Советская Россия ", 20.6.2002) підкреслюють, що руйнівна й своєкорислива політика єврейських олігархів, що принижує російський народ, провокує ворожість російського народу до євреїв. Цю очевидність відзначив навіть посол королівства Бельгії в РФ А. Мерньє в заключному звіті про свою роботу, розісланому у вересні 2004 р. перед від'їздом з Москви всім іноземним посольствам і співробітникам дипкорпусу.

Ми просимо Генеральну прокуратуру врахувати цю думку Тополя й Нудельмана як визнання відповідальності обвинувачуючої (єврейської) сторони за сучасне загострення російсько-єврейського конфлікту.

Тим більше, що для втримання незаконно захопленої "безхазяйної" держвласності й своєї влади ця правляча верхівка веде цілеспрямовану політику розкладання народної моральності й витравлення духовних цінностей, прагнучи перетворити народ у тваринну масу без віри й традицій - так простіше управляти нею і легше придушувати її опір.

Зокрема, саме євреї вчинили лютий опір викладанню в школах "Основ православної культури" і саме з ініціативи євреїв нам, державоутворюючому русскому народу, заборонено вказувати в паспорті свою національність. Головний рабин РФ Шаєвич в інтерв'ю "Лос-Анджелес таймс" підтвердив, що саме євреї наполягали на скасуванні графи національність, а причину цього пояснив тим, що "євреї зайняли високі пости в адміністрації". Тобто, навіть вони самі усвідомлюють, яке враження про їхню національність склалося в неєвреїв, і тому прагнуть сховати свою національну приналежність - це теж багато про що говорить.

З інших численних прикладів витравлення духовних цінностей не можемо не звернути Вашої уваги, пане Генеральний прокурор, на політику міністра культури Швидкого (він тепер керує урядовим агентством по справах культури) і його телепрограму "Культурна революція", у якій регулярно принижується російський патріотизм і православні традиції, пропагується матірщина та ідея, що "Секс - двигун культури" (7.3.2002). Всі протести російської громадськості проти обурливої, а по суті провокаційної діяльності цієї "головної культурної людини країни" виявилися безрезультатними.

Причому у Швидкого і його колег для їхніх атак є в розпорядженні центральні канали російського телебачення, а в православних патріотів, що обороняються, крихітні тиражі, за які їх переслідують і судять - така нерівність можливостей теж може мимоволі вести їх до зайвої емоційності, особливо при відсічі блюзнірським і нахабним антиросійським діям осіб єврейського походження.

Але таку емоційність загнаної в кут сторони, що обороняється, не слід змішувати з агресивною атакуючою емоційністю. Для православної людини неприпустима агресія, але вона покликана захищати свій народ і свої святині - приклад цьому подав Сам Христос, бичем повиганявши з храму торговців, що його опоганювали.

 

КОМУ ЩО ДОЗВОЛЕНО?


У порівнянні з висловлюваннями обвинувачуваних російських патріотів набагато агресивніші висловлювання євреїв стосовно неєвреїв друкуються у єврейських газетах, що видаються в РФ. Наприклад, в органі Російського єврейського конгресу " Еврейские новости" (2002, № 16, с. 9) депутат кнесету А. Ліберман закликав до насильницької депортації палестинців з Ізраїлю. При цьому палестинців - всупереч резолюціям Ради Безпеки ООН! - не просто виганяють із рідної землі (4 мільйони біженців), але й убивають їхніх активістів разом з родинами - так виглядає "Шулхан арух" у державній політиці Ізраїлю.

І єврейство РФ підтримує її: Російський єврейський конгрес у числі своїх цілей заявляє, що "проводить акції солідарності з народом Ізраїлю, політичне лобіювання інтересів Ізраїлю" ("Еврейские новости", 2002, № 15, с. 5). Цю мету переслідує й державний Інститут вивчення Ізраїлю й Близького Сходу, керівник якого Сатановський одночасно очолив Російський єврейський конгрес.

Єврейські громади у всіх країнах проводять подібне "політичне лобіювання" інтересів міжнародного єврейства на шкоду інтересам країни проживання, і особливо в США – ця держава стала інструментом досягнення глобальних цілей єврейства. А расизм свого "Шулхан аруха" намагаються замаскувати випереджуючими обвинуваченнями в антисемітизмі (тобто нібито расової ненависті) всіх тих, хто не погоджується з їхньою мораллю, їхніми діями, їхніми війнами.

Але така підміна понять - груба підтасовка, що повинно бути очевидним будь-якому безсторонньому судді. Можна сказати, що увесь демократичний світ сьогодні перебуває під грошовим і політичним контролем міжнародного єврейства, чим нині відкрито пишаються видні банкіри (Ж. Атталі й ін.). І нам не хочеться, щоб наша Росія, проти відродження якої ведеться превентивна перманентна війна без правил, виявилася б у числі таких невільних країн.

Тому ми, як з метою захисту нашої Батьківщини, так і особистої самооборони, змушені звернутися до Вас, пане Генеральний прокурор, з настійним проханням у найкоротший строк перевірити викладені вище волаючі факти й, якщо вони підтвердяться, на підставі відповідних статей КК РФ, закону "Про протидію екстремістської діяльності" (2002) і ст. 13 конституції РФ ("забороняється створення й діяльність суспільних об'єднань, цілі яких спрямовані на розпалення соціальної, расової, національної й релігійної ворожнечі") офіційно розпочати справу про заборону в нашій країні всіх релігійних і національних єврейських об'єднань як екстремістських. Осіб, відповідальних за надання цим об'єднанням державного й муніципального майна, привілеїв і державного фінансування, просимо також притягти до відповідальності, незважаючи на займані ними посади.

Клыков В.М. , народный художник России

Крутов А.Н. , депутат Государственной Думы, главный редактор журнала "Русский Дом"

Сенин А.А., главный редактор газеты "Русский вестник"

Назаров М.В. , руководитель издательства "Русская идея"

Душенов К.Ю. , главный редактор газеты "Русь Православная"

Хатюшин В.В. , зам главного редактора "Молодая гвардия"

Дзиковицкий А.В. , главный редактор газеты "Казачий Взгляд"

Басова Т.Г. , главный редактор газеты "Марш Славянки"

Калентьев В.Ф. , главный редактор газеты "Отчизна"

и другие (всего более 500 подписей, из них 19 депутатов Государственной Думы)

«Русь Православная», http://www.rusprav.ru/2004/new/10.htm

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Непротивлення злу - основа дітей диявола.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Непротивлення злу - основа дітей диявола.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пройшло вісім років...
Які зміни?...

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)