Бабин Яр: влада vs національні інтереси

Днями з нагоди роковин трагедії в Бабиному Яру до України завітав президент Ізраїлю. Як почесний іноземний гість він був удостоєний виступити у стінах вітчизняного парламенту із промовою.

У промові керівник єврейської держави обстоював провідну національну ідею сучасної держави Ізраїль – великомучеництво єврейського народу. Оперуючи даними радянської пропаганди, Реувен Рівлін зазначив, що українці, а зокрема члени ОУН, з особливою жорстокістю знущалися, вбивали євреїв, а також видавали їх німцям.

Проте президент Ізраїлю, виявляючи свою малоосвіченість, забув додати, що українці, котрі «страшно знущалися та вбивали єврейський народ, першими заговорили про цю трагедію. Саме український дисидент Іван Дзюба 50 років тому виступив на неофіційному мітингові в Бабиному Яру, де згадав усіх жертв іноземних окупацій. До нього про цю трагедію не згадувала жодна ізраїльська організація, хоча свідки подій у Яру, здається, живі і до сьогодні.

Бабин Яр – це велика трагедія, передусім, українського народу. Саме в це прокляте місце, скидали тіла українців, замучених Голодомором в 1932-1933 роках. Втім, масове вбивство українців (а за всіма оцінками Голодомор носить більш масовий характер, ніж Голокост) чомусь не викликає у ізраїльтян жодного співчуття. Держава Ізраїль свідомо відмовилася визнавати геноцид українців у 1932-1933 рр.

Трагедія, що спіткала країну за десять років після Голодомору, також має визначальне значення для нашої нації. Адже на початку 1940-их в Бабиному Яру були фізично знищена верхівка української національної інтелігенції, а серед них – 621 член ОУН. Причому, серед загиблих були не тільки рядові члени організації, а й весь Провід ОУН в Україні, в тому числі і його очільник – відомий український вчений-археолог і поет Олег Ольжич (син не менш відомого письменника – Олександра Олеся). Серед українських жертв Бабиного Яру була й українська письменниця Олена Теліга.

Промова Реувена Рівліна у стінах українського Верховної Ради у присутності голови держави свідчить не просто про провал зовнішньої політики нинішньої влади. Це прямо говорить про профнепридатність двох головних інститутів держави – президента й парламенту. Навіть якби можна було теоретично уявити, що керівник нашої держави запросив ізраїльського лідера у стіни нашого парламенту з якоюсь іншою метою, а той самочинно вчинив міжнародний скандал, то український лідер та присутні парламентарі мали б хоча б обуритися! Натомість всі вони розділили думку ізраїльтянина і навіть плескали в долоні після його виступу. Тепер очевидно, що якщо поточне керівництво держави і вболіває за чиїсь національні інтереси, то явно не за українські.

Джерело: Azov.Press