Зображення користувача Миро Продум.
Миро Продум
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Міжмор’я – альтернатива Євросоюзу і Євразійському союзу: переваги і перешкоди

Категорія:

Спецтема:

Якщо українське політичне керівництво і надалі буде рухатися у руслі, накресленому німецько-російським компромісом, то ідея Балто-Чорноморського союзу не матиме жодних перспектив. Бо ця ідея прямо суперечить інтересам як сучасного Берліну, так і Москви. В сучасних умовах проект Міжмор’я можна реалізувати лише шляхом формування об'єднаного міжнародного руху його прихильників у формі громадського геополітичного стартапу. 

Ідея «Міжмор’я» нині є очевидною навіть для неспеціалістів. Це  альтернатива зовнішньополітичним стратегіям як Російської Федерації, так і Німеччини. Фактично, це також альтернатива зовнішньополітичній стратегії керівництва Євросоюзу, де Франція і Німеччина є гегемонами. Ці стратегії  ґрунтуються на ідеях «не-суб’єктності» держав балто-чорноморського регіону і передбачають досягнення більших або менших компромісів між світовими потугами за рахунок їхніх інтересів. Так, результати Нормандського саміту в червні 2014 р., перші та другі «Мінські угоди»  показали основні риси такої стратегії «геополітичного компромісу» між Берліном та Москвою за рахунок України.

Ідея військово-політичної та економічної інтеграції країн, розташованих між Балтійським та Чорним морями, рішуче ставить питання про перетворення їх на самостійних геополітичних та геоекономічних гравців. Їхні інтереси можуть бути не лише відмінними, а й протилежними до інтересів Москви чи Берліну (Брюсселю).

Очевидно, що до настільки радикальної постановки питання та ж Польща зараз не готова. На додачу до зовнішньополітичних проблем, таке радикальне бачення може ще більше розколоти і без того різко поділене за світоглядною та політичною ознакою польське суспільство. Ідеям Балто-Чорноморської інтеграції, очевидно, будуть більшою чи меншою мірою протистояти як значна частина лівого й ліберального електорату (яка налаштована на поглиблення інтеграції насамперед із західними сусідами Польщі), так і нечисленний поки що, але гіперактивний електорат ідейних нащадків ідеолога польського націоналізму поч. ХХ ст. Романа Дмовського з «Національного руху» (а він, значною мірою, діє на тому ж «правому», націонал-патріотичному електоральному полі, що й «Право і Справедливість» — об’єктивно будучи конкурентом президентської партії), адже класична позиція Дмовського у «східній політиці» – «остаточне вирішення українського питання» шляхом порозуміння з Росією (не важливо, царською чи більшовицькою).

Очевидно, що проблематичність радикальної постановки питання про початок процесів створення Балто-Чорноморського союзу усвідомлює президент Польщі Анджей Дуда. Зокрема, він наголосив: «Я абсолютно не є прихильником революції в міжнародній політиці. Дипломатія не любить революції, ґвалтовні зміни є небажаними і міжнародній політиці. Не буде отже раптових змін, будуть корективи, часом глибокі». Цю ж тезу Дуда повторив у своїй інавгураційній промові, яка була виголошена наступного дня після інтерв’ю для PAP, і де він відзначив, що польська міжнародна політика не потребує революції, а потребує лише корекції, яка полягатиме у збільшенні активності, артикуляції цілей та прагнень, представленні точки зору Польщі на міжнародній арені «в спосіб спокійний, але рішучий та однозначний».

Також в цій промові Дуда наголосив на потребі «дбання про згуртованість Європейського Союзу», але так, щоб «при будівництві цієї згуртованості польські справи також бралися до уваги». Очевидно, що такі корективи будуть стосуватися насамперед спроби створити в рамках Європейського Союзу нового центру геополітичного впливу. В інтерв’ю РАР президент Польщі сказав, що вважає «що можна мати амбіції створення в рамках Європейського Союзу осередку, котрий був би порозумінням держав Центрально-Східної Європи, що реалізує в рамках Євросоюзу спільні інтереси. Треба ці інтереси спільно визначити і спільно діяти з метою їх реалізації».

В інавгураційній промові Дуда уточнив про що йдеться – він відзначив потребу оновлення неформального блоку країн Центрально-Східної Європи – «Вишеградської групи» (до якої входять Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) і «притягнення нових партнерів і шукання з ними порозуміння». Очевидно, що даний напрямок польської зовнішньої політики є нині більш реалістичним, ніж створення геополітичного блоку з країнами, еліти яких явно не хочуть бути суб’єктами міжнародної політики (а саме такою є сучасна Україна). Саме тому, явних згадок про Балто-Чорноморський союз чи особливості політики Польщі на східному напрямку в офіційній інавгураційній промові, на відміну від інтерв’ю, не було.

Очевидно, що проект геополітичного союзу країн між Балтійським і Чорним морем не є новою концепцією. Якщо не брати до уваги більш ранні періоди, то, наприклад, в 1990-х роках цю концепцію активно пропагував ветеран польського антикомуністичного спротиву Лєшек Мочульский та діячі Української Республіканської Партії. Однак, останні два десятиліття ця концепція надто поступалася, в середовищі еліт та суспільств країн Балто-Чорноморського простру, в популярності та впливовості концепціям Європейської та Євразійської інтеграції.

Втім, геополітичні потрясіння останніх років знову актуалізували цю ідею в інтелектуальному та інформаційному просторі. Головними «моторами» цієї ідеї є насамперед окремі представники політичні та інтелектуальних еліт трьох країн — Польщі, України та Литви. Якоюсь мірою Білорусі. Очевидно, що сама концепція, окрім очевидних переваг, має певні вразливі місця. І так само очевидно, що треба враховувати як переваги так і ці вразливі місця.

До переваг можна віднести вдале геостратегічне місцерозташування країн Балто-Чорноморського регіону на шляху транспортних та енергетичних коридорів, схожість етнічних менталітетів і світоглядних основ культури й цивілізації, взаємодоповнюваність військово-стратегічних територіальних переваг і т.п. Власне, якщо міцний Балто-Чорноморський союз таки вдасться створити – він стане потужним геополітичним гравцем, зданим створити серйозну конкуренцію старим центрам світової політики.

До недоліків варто віднести насамперед конфлікті моменти в тлумаченні багатьох історичних подій, висловлювання прагнень окремих речників ідеї Балто-Чорноморського союзу (і в Польщі, і в Україні, і в Литві) до гегемонії в рамках майбутнього геополітичного блоку лише однієї, своєї, країни, і навіть етноцентричне бачення геополітики.

Орієнтація на чутливий до проблем історичної політики національно-патріотичний електорат, зокрема, президента Анджея Дуди змусила його присвятити значну частину своєї інавгураційної промови саме цій проблематиці, з наголошенням на важливості рішучої «оборони доброго імені Польщі» в сфері історичної політики для нової президентської команди. Очевидно, що загальнонаціональний консенсус, який сформувався у Польщі навколо, скажімо, проблеми Волинської трагедії 1943 року чи діяльності ОУН-УПА, навряд чи сумісний із тим баченням цієї проблеми, яке утвердилося останнім часом в Україні.

Аналогічною є проблема функціонування організацій польської національної меншини на території Віленщини і їх взаємостосунків з державною владою Литви та литовським населенням. Адже різні закорінені в давній історії конфліктні моменти у польсько-литовських стосунках, починаючи з 1989 р., активно стимулювала Москва з метою ослабити прагнення литовців до незалежності, а згодом щоб ослабити відроджену незалежність Литви. Потенційно, «проблема Віленщини» можне стати джерелом конфлікту й між Білоруссю та Литвою або Білоруссю та Польщею – адже для деяких білоруських діячів «віленські поляки» є «віленськими білорусами».

Очевидно, що складні історичні та територіальні суперечки, яким вже не один десяток (а може й не одна сотня) років, неможливо швидко залагодити протягом кількох найближчих років. Єдиним виходом є їх «винесення за дужки» в рамках діалогу про творення Балто-Чорноморської єдності. Чи вистачить для цього волі в речників «балто-чорноморської ідеї» — це велике питання.

Зрештою, цими конфліктними моментами будуть користуватися і будуть їх стимулювати противники інтеграції країн між Балтикою та Чорним морем як в самих країнах регіону, так і за їх межами. Навіть більше – ці конфлікти будуть ще активніше стимулюватися зовнішніми геополітичними центрами, якщо Балто-Чорноморський блок з теоретичної абстракції поступово перетворюватиметься на геополітичну реальність.

Окремим питанням є побудова стосунків гіпотетичного нового союзу з лукашенківською Білоруссю. Адже перспектив на зміну політичного режиму у цій країні ближчими роками нема. І багато залежатиме від уміння шукати шляхи діалогу з владою у Мінську.

Так само, певною проблемою є знаходження критеріїв доручення до Балто-Чорноморського геополітичного блоку країн з поза трикутника Польща-Україна-Литва. Адже Угорщина, Словаччина чи Румунія також мають досить конфліктну історію взаємостосунків, що утруднює їхнє взаємне порозуміння й нині.

Крім того, існує величезна проблема в інформаційній та культурній сфері – поляки, українці та литовці майже не знайомі з актуальною політичною чи культурною реальністю країн-сусідів. Навіть спільна, багато в чому, культурна та історична спадщина, за винятком кількох проблемних моментів – залишається «незвіданою територією».

Ну і зрештою, однією з головних перепон на шляху реалізації ідеї Балто-Чорноморського союзу є відсутність суб’єктного геостратегічного мислення в середовищі номенклатурно-олігархічних еліт найбільшої за населенням країни регіону – України. Самостійна геополітична гра передбачає певні ризики. А як показує досвід останнього року – коли виникають подібні серйозні воєнні чи економічні ризики, українські «еліти» воліють «прогнутися» перед світовими потугами, навіть на шкоду стратегічним інтересам держави.

Очевидно, що якщо українське політичне керівництво і надалі буде рухатися у руслі, накресленому німецько-російським компромісом, то ідея Балто-Чорноморського союзу не матиме жодних перспектив. Бо ця ідея прямо суперечить інтересам як сучасного Берліну, так і Москви.

Втім, вартість будь-якої геополітичної ідеї можна буде перевірити лише виходячи з практичних результатів. Тож варто сподіватися, що рано чи пізно ідея Балто-Чорноморського союзу отримає практичну реалізацію.


В сучасних умовах проект Міжмор’я можна реалізувати лише шляхом формування об'єднаного міжнародного руху його прихильників у формі громадського геополітичного стартапу. Про це у статті:  Intermarium-online – інтернет-сервіс для заснування Співдружності Міжмор’я силами громадянського суспільства

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Мабуть досить шукати альтернатив, якшо є краще, слід його розвивати, про нього інформувати. На горизонтальному рівні через громадські організації, спільноти людей за інтересами, а в цілому і суспільства, що хоче жити в реальній безпеці та добробуті і мати довкола себе позитивно налаштованих сусідів.

Це якраз те чого хоче Литва, Україна, Польша мабуть і Білорусь, від такого не відмовиться ще багато наших сусідів.

Головне не до кого приєднуватись, а мабуть середовище в якому нам жити. І тут головне є моделювання його в нашій уяві та інформування про це всіх і також батьків та дітей політиків.

Коли довкола буде атмосфера розуміння та перспектива, яку деякі громади почали втілювати в цьому просторі вже вчора - тоді Міжмор'я стане реальністю...

Хай живе Міжмор’я!

Коментарі

Зображення користувача Віктор Макаренко.
0
Ще не підтримано

Цікава думка:
"Крім того, існує величезна проблема в інформаційній та культурній сфері – поляки, українці та литовці майже не знайомі з актуальною політичною чи культурною реальністю країн-сусідів".

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Цим зараз як раз займаємось... По-перше - це інформаційне наповнення - виявляємо все спільне та цікаве на тему Литва-Україна (у нас з Польщою поки що контактів немає, цим займаються інші люди) ми пишемо про це. По-друге - потрібні конкретні дії, з нашого боку це - виставки, концерти, українське кіно у Литві, зараз чекаємо, коли запрацює представлений нами український канал UA/TV у кабельних мережах Литви (він буде першим). Налагоджуємо зв'язки між підприємствами та навчальними закладами Литви та України. Цей процес іде, но іноді дуже важко робити це власними коштами і без належної пітримки. По-третє - українці теж мають бути відкритими для литовського позитиву в Україні. Наприклад, запрошувати литовські музичні гурти, художників, фотографів, скульпторів або просто одягнути 16 лютого в їх свято, литовську вишиванку... Оце і є реальні кроки в утверженні ідеї Міємор'я в життя..

Хай живе Міжмор’я!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Міжмор'я треба починати не з державами, а з тими силами, які в ньому зацікавлені: громадські активісти, митці, науковці, бізнес, політичні структури.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Зробіть крок назустріч - в Литві є група журналістів і фотографів, що виявили бажання показати український позитив, через людей, культуру, народні традициї и все, що є для Європи невідкритим в Україні. Люди готові, але хто їх прийме, поселить, розкаже і покаже... Треба усвідомити що це більше потрібно нам... Бо коли про Україну будуть знати більше і до Міжмор'я буде ближче. Ми особисто це робили вже двічі. Результат: в литовських ЗМІ було з десяток гарних матеріалів Віктора Денисенка (литовський публіцист), а зараз фотохудожник Сігітас Канцевічюс підготував фотовиставку Україна - мій погляд. З частиною робіт вже познайомились литовці, а ціла виставка готується до мандрів по Україні.

Хай живе Міжмор’я!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Холодний душ на гарячі голови. Поки Україна не ґупне сильно чоботом, доти всі залишаться при своїх інтересах.
Литва лине до України, бо відчуває, що тільки Україна дасть їй можливість бути Литвою. Щось подібне відбувається і зі Словаччиною, хоча вона про це і мовчить. Правда, мовчання часом виразніше, ніж розмова.
Польща не проти зайняти лідерську позицію, але нинішня Україна для неї лишній баласт. А сильною Україною вона керувати не зможе.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Нам треба ставити питання про постіндустріальне Міжмор'я. Ця тема цікавить тільки людей з передовим мисленням, тому тут у нас не буде ворогів - тільки друзі.

У тому числі матимемо багато друзів серед поляків. Продуктивну взаємодію постіндустріально спрямованих Польщі та України полегшує мовна близькість і музично-пісенна культура.

Проблема міжнаціональних конфліктів 17 і 20 ст. вирішується виясненням організаторів цих конфліктів. Розвал Речі Посполитої організував Ватикан, а Волинську різню - Москва.

Андрій Ясун каже:
Холодний душ на гарячі голови. Поки Україна не ґупне сильно чоботом, доти всі залишаться при своїх інтересах.
Литва лине до України, бо відчуває, що тільки Україна дасть їй можливість бути Литвою. Щось подібне відбувається і зі Словаччиною, хоча вона про це і мовчить. Правда, мовчання часом виразніше, ніж розмова.
Польща не проти зайняти лідерську позицію, але нинішня Україна для неї лишній баласт. А сильною Україною вона керувати не зможе.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Щодо Москви, то ми маємо напрацювання. А ось Ватикан якось ще залишається в тіні.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

У проекті постіндустріального Міжмор'я в довгостроковій перспективі не варто відкидати й німців. Врешті-решт, Третій Райх в союзі з дружньою Україною - це був проект Центральноєвропейської співдружності - Великого Міжмор'я.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Мабуть досить шукати альтернатив, якшо є краще, слід його розвивати, про нього інформувати. На горизонтальному рівні через громадські організації, спільноти людей за інтересами, а в цілому і суспільства, що хоче жити в реальній безпеці та добробуті і мати довкола себе позитивно налаштованих сусідів.

Це якраз те чого хоче Литва, Україна, Польша мабуть і Білорусь, від такого не відмовиться ще багато наших сусідів.

Головне не до кого приєднуватись, а мабуть середовище в якому нам жити. І тут головне є моделювання його в нашій уяві та інформування про це всіх і також батьків та дітей політиків.

Коли довкола буде атмосфера розуміння та перспектива, яку деякі громади почали втілювати в цьому просторі вже вчора - тоді Міжмор'я стане реальністю...

Хай живе Міжмор’я!

Зображення користувача Василь Глод.
0
Ще не підтримано

Для реалізації проекту Міжмор"я необхідно шукати організації і окремих людей у Польщі і Литві, які поділяють створення такої спільноти. Налагодити з ними співпрацю. Координувати з ними плани з інформаційного поширення ідеї про Міжмор"я. Успіх буде залежати від того наскільки нам вийде переконати спільноти наших країн, що ідея Міжмор"я, це добра перспектива для наших народів. Хай Буде!

Радіймо!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Так, пане Василю! Ми саме цим зараз активно займаємось. Серед іншого, зараз ведемо переговори про перенесення НО на литовський сервер.

Василь Глод каже:
Для реалізації проекту Міжмор"я необхідно шукати організації і окремих людей у Польщі і Литві, які поділяють створення такої спільноти. Налагодити з ними співпрацю. Координувати з ними плани з інформаційного поширення ідеї про Міжмор"я. Успіх буде залежати від того наскільки нам вийде переконати спільноти наших країн, що ідея Міжмор"я, це добра перспектива для наших народів. Хай Буде!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

В Литві, Польщі та Україні такі люди є, працюють і треба без протистоянь - що краще Євросоюз або Міжмор'я... Просто треба налагоджувати таке середовище яке навіть без кордонів та політиків буде бажаним і кожен захоче цю спільноту назвати Новим Міжмор'єм... В якому буде жити Радісно, Безпечно і Щасливо... Треба вернути втрачені людські цінності Воля, Рівність і Честь... Якщо віддати це в руки тільки політиків - то результати в історії ми мали негативні вже багато разів...

Хай живе Міжмор’я!

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

Питання до тутешніх геополітиків та геополітичних мрійників:
1. Чи знаєте Ви що відбувається у ЗДА?
2. Чи знаєте Ви у чому різниця між Сандерсом і Клінтон та між Трампом і Джебом Бушем? В тому сенсі чиї інтереси вони репрезентують і в чому принципова різниця тих інтересів?
3. В чому різниця між інтересами Обами та Клінтон?
4. На чийому боці грає Керрі? На боці Клінтон чи Обами?
5. Чи вплине, а якщо вплине то яким чином перемога під час виборів Президента ЗДА Клінтон, Трампа, Сандерса, Джеба Буша, або когось іншого на ставлення ЗДА до України?

На мою думку без урахування цих чинників усі розмови на теми дотичні до теми цієї статті є суто теоретичними. Такі розмови у середовищі фізиків-теоретиків часів СРСР називалися: «потеревенити щодо науки у Сибіру», тобто ні про що… .

Хай Буде!

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Мріяти, жити і робити реальні кроки, а не говорити від нас нічого не залежить. Зараз інші часи і конкретні люди вибирають призедентів і живуть тими результатами. Якраз Міжмор'є буде середовищем вільних людей об'єднаних бажанням жити достойно і безпечно. Таких вже сьогодні більшість і вони мають впливати на майбутнє а не ті кого тимчасово найняли виконувати їх волю. Настав час задіяти свій розум , сили і реальні перспективи, а не чекати як хтось вирішуватиме нашу долю...

Хай живе Міжмор’я!

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

Петро Олар каже:
Мріяти, жити і робити реальні кроки, а не говорити від нас нічого не залежить. Зараз інші часи і конкретні люди вибирають призедентів і живуть тими результатами. Якраз Міжмор'є буде середовищем вільних людей об'єднаних бажанням жити достойно і безпечно. Таких вже сьогодні більшість і вони мають впливати на майбутнє а не ті кого тимчасово найняли виконувати їх волю. Настав час задіяти свій розум , сили і реальні перспективи, а не чекати як хтось вирішуватиме нашу долю...

Про яку "бiльшысть" мова.

"Бiльшiсть" причому ця бiльшiсть бiльше 90 вiдсоткiв взагалi не берез до уваги цi проблеми. Вони для ,бiльшостi людей просто не iснують.

Якщо людина каже про щось у майбутньому часi, то все про що вона каже завжди буде виключно у майбутньому.

Чи мова про "бiльшiсть" вiдвiдувачiв НО?

Хай Буде!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Нас має цікавити передусім те, на що ми можемо вплинути.

На формування Міжмор'я ми можемо вплинути - тому й докладаємо до цього зусиль.

На вибори в США ми точно не вплинемо, тому стежимо за ними, але не переймаємось.

Все буде добре!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

Просто "стежимо", чи беремо до уваги можливий вплив того або iншого результату?

В якому сенсi "не переймаємось"?

Що плани дiй взагалi не враховують можливий результат виборiв?

Чи реакцiя буде вже пiсля виборiв?

Хай Буде!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Думаю, "не переймаємось" означає: Які будуть результати, - на тому і будемо базуватись. Геополітика США від результатів виборів особливих змін не зазнає. США сьогодні почуваються досить впевнено у світі. Тому міняти щось їм наразі нема сенсу.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

США за будь-яких обставить підтримуватимуть Міжмор'я. Нам за будь-яких обставин треба творити Міжмор'я. Тоді США та інші союзники підтримають нас.

Сергiй Михайлiв каже:
Просто "стежимо", чи беремо до уваги можливий вплив того або iншого результату?
В якому сенсi "не переймаємось"?
Що плани дiй взагалi не враховують можливий результат виборiв?
Чи реакцiя буде вже пiсля виборiв?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

У США завжди одна політика..це розвиток країни і домінування у світі..Нема різниці хто там стане наступним президентом..якщо він буде шкодити інтересам верхівки,то його пристрелять..США може дозволити собі розірвати любу країну на шматки,а потім зібрати і об'явити союзником..все по ситуації і без зайвої метушні..Завтра їм Путін віддасть Сибір від Чукотки до Уралу,та й злиють вони наше Міжмор'я..Ми (країни Міжмор'я),маємо стати сильними без заморських союзників..іншого шляху нема..

Вірю в те, що розумію.