Зображення користувача Петро Олар.
Петро Олар
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

В Україні я став ще більше литовцем

Спецтема:

Коли я одягаю вишиванку, то хочу підкреслити: я - друг України. Для народної дипломатії нема меж, і ми душею і серцем можемо бути ближче на людському рівні, а політики нас хай наздоганяють, - Сігітас КАНЦЕВІЧУС, громадський діяч, директор об'єднання бібліотек міста Таураге, театральний режисер, літератор і фотохудожник.

 

- Перед поїздкою в Україну як вона вам представлялася, і що ви очікували побачити? 

- Для мене Україна - це насамперед люди, тому що я працюю з людьми, спілкуюся з людьми, фотографую людей, мене цікавить, як мислять люди, чим вони живуть, що для них найголовніше. Я побачив, що в Україні, як і в Литві, найбільше багатство - це люди. Українці справили на мене велике враження, особливо їх щедрість і заповзятливість. Колись давно я був на Україні у складі офіційної делегації, я бачив, що це велика країна. У цій поїздці я хотів побачити, наскільки збережені старі цінності. Литва вже дуже змінилася за менталітетом, ми мало спілкуємося між собою, кожен сам за себе. На Україні я знайшов те, чого в Литві вже немає. Більше душі я побачив. Я думаю, що Євросоюз свій вплив вніс, хоча зробив для нас чимало. 

Раніше їздили в Німеччину, і дивувалися, чому на вулицях нема людей, де вони, чому сидять вдома, це було 15-16 років тому. А зараз ввечері на вулицях нашого міста теж порожньо. Душевне спілкування пішло в сторону, люди думають, як прожити, що купити, як заробити. Є категорія молоді, яка мислить інакше, не думає, як великі будинки побудувати і купити цінні автомобілі, мені такі люди подобаються більше. 

В Україну я їхав не відпочивати, я хотів якомога більше сфотографувати. У Литві стару культуру, народні традиції зберегли сільські люди, тому і в Україні я прагнув до села. Для мене це було головним. Я думаю, що кожна держава в боргу у сільської культури, у простих людей, які зберігають традиції, мову етнічного регіону. Матеріалу в мене досить багато, хочеться зробити хорошу виставку і пустити по Литві, Польщі. Вже три роки моя виставка йде по різних містах Польщі.

- Що нового і несподіваного ви побачили і відвезли з собою, з надією, що це і у вас відродиться? 

- Найдивовижніше для мене - це українська вишиванка. Ці костюми, сорочки святкові, наряди. Це дуже красиво, патріотично. Кожна людина, яка одягнула ці візерунки на себе, проявляє національну гордість: “Я - українець, я це підкреслюю”. Я хотів би, щоб таке було і в Литві. Розумію, що вишивка несе дуже глибокий сенс, філософію. Чому я це надягаю? Українець любить свою спадщину, це допомагає його душі. Я побачив різницю в очах тих, хто ходить у вишиванках в порівнянні з тими, хто без них - це зовсім інші люди. Ось наділа вишиванку дівчина, гарна жінка, хлопець - вони стають зовсім іншими. Я навіть друзям сказав: «Дивіться, які в них виразні, яскраві обличчя». Людина тримає себе інакше, стає іншою, радісною і натхненою. 

- Що ви з дружиною відчули, коли одягнули вишиванки і стали рівними серед рівних?

- Хоча я одягнув вишиванку без якоїсь великої внутрішньої підготовки, я відчув, що став іншим. Я зрозумів, що не можу інакше себе вести, хоча не збирався робити щось погане, з'явилася внутрішня відповідальність. Якщо я одягнув, то хочу дружити з цими людьми, з Україною, я її поважаю. Це важко сказати, не вистачає слів, але це були дуже  високі почуття. Багато акторів знають: коли одягають костюм, вони вже входять в образ. Сам костюм веде його. На репетиціях ми намагаємося раніше одягнути костюм, щоб він нам допомагав. Я думаю, що вишиванка, український костюм, допомагає українцям бути українцями.

У мене в Литві вже три вишиванки. Коли я їх одягаю, я хочу підкреслити: я - друг України, я люблю Україну, це не для того, щоб себе показати: подивіться, який я красень. Я хочу сказати, що я друг цієї країни, і це гордість мати друзів у вас, які тебе приймають. Ця країна для мене дуже важлива. Дуже люблю Грузію, дуже люблю Україну - ці дві країни для мене най-найголовніші. Якби я не жив у Литві, я поїхав би жити або в Грузії, або в Україні. 

- У тебе вже є три вишиванки, немає думки, щоб четверта і сьома були вже литовськими? 

- Я відразу, коли перший раз одягнув - друзі з України подарували в Литві - запитав себе: чому у нас це забуто і зараз нема? У нас є дуже велика історія народного костюма, вона дуже яскрава, але чому ми її втратили і зараз не маємо? Це нам потрібно не тільки для краси. Надходять інші цінності субкультури, і не завжди найкращі. У Євросоюзі є дуже чудові речі, але в цій культурі ми повинні залишитися литовцями. Ми громадяни Євросоюзу, але ми насамперед литовці. Це дехто в Литві забуває. Якщо литовець одягне свою вишиванку, він відчує те ж, що і українець. Він згадає, йому нагадають. Дивлячись на свій костюм, дивлячись на людину навпаки, він побачить себе цілісною особистістю. З литовської вишиванки почнеться підйом, який повинен вже прийти.

Мені довелося бути в Баварії, німці дуже люблять свої традиції, свята. Відносно своїх народних традицій вони на висоті, і якраз це, я думаю, є секретом їх економічних і політичних успіхів. Нам потрібно цьому гарному вчитися, на перший погляд здається - тільки костюм, тільки обряд, ні! Це все йде зсередини, від вібрації серця і душі. 

На Україні я був у свято Дня незалежності. Ми проїхали кілька міст. Нам теж потрібні такі акценти: костюмом, піснею та іншими деталями. Нам самим собі треба нагадати, що ми литовці, чим ми відрізняємося. Напевно, не великими проектами для Євросоюзу. Для нас найголовніше - душа, і ця цінність в Європі також затребувана і потрібна... У людині найголовніше - серце і душа. Від цього внутрішнього світу йдуть всі інші позитивні явища і перемоги. Я, як людина культурного фронту, мистецтва, помічаю, що це ми втрачаємо. І цьому треба повчитися. В Україні за 10 днів поїздки я побачив, що у вас цього більше.

Для мене Україна після цих 10 днів стала ще більш дружньою країною. До тих друзів, що були, додалися нові. Я всі дні фотографував і намагався показати щось красиве. Буває, коли придумаєш тему і знімаєш, то не завжди на першому плані естетика. А тут моя любов до України диктувала високу естетику, адже краса зобов'язує. Адже найкрасивіше - жінки - роблять нас краще, а в Україні їх багато, в основному фотографував їх. Хоча я не пейзажист, але тут пробило, почав знімати красиві пейзажі. Хотілося показати все, що є найкрасивішого в Україні. Не зробити гарніше, ніж є, але відобразити цю зовнішню і внутрішню красу. У цьому істина України. Вона стала для мене дуже своєї і дуже рідний. Я хочу знову поїхати і розповісти там про Литву.

Був у мене випадок: пішов сам вранці купити в Карпатах молоко для дружини і попросив російською мовою. До мене поставилися якось насторожено, але коли сказав, що я литовець, то більше півгодини ми з місцевими проговорили, і мене пригощали як друга. Ось що значить народна дипломатія і добре ім'я дружнього народу і країни, а мова тут ні при чому - це тільки засіб спілкування. У магазині я розповідав про Литву і бачив, як цього не вистачає простим людям, я відчув спрагу спілкування. Було цікаво разом. Для нас це було дуже важливо, разом ми і сильніші, і жити могли б краще. Знати один про одного - це суперважливо. У Литві, як ми тільки їхали, багато говорили: куди їдете, там небезпечно... Навіть рідні діти були проти нашої поїздки. У Литві мало знають тієї правди, що побачили ми. Потрібно розвивати це спілкування і шукати спільне, творче. Я люблю Україну, і, скільки зможу зробити, як литовський фотохудожник, зроблю по-максимуму.

Україна не єдина країна за межами Литви, де ми побували, але хочу зазначити, що там ми не відчували себе іноземцями або туристами. Може це через те, що ми з друзями їздили.Як це не дивно, в Карпатах знайшли багато литовського. Навіть їжа, яку нам готували з української національної кухні, багато в чому була схожа на литовську. Ми почули слова українські, які є і в литовській мові. У мене в характері є таке: коли в іншій країні щось не збагнув, а десь не знаєш, то треба промовчати, я думаю, як поводитися, щоб не виділятися, а тут вільно був сам собою, як вдома. У нас дуже схожі менталітети: є багато спільних цінностей. Я ні на одну мить не відчув себе іноземцем. 

Думаю, що багато європейців не відкрили для себе Україну, тому що немає інформації, а вони самі якось не шукають її, а живуть в навіяних страхах і помилкових міфах. Самі українці повинні розповісти, які у них курорти, що є цікавого і привабливого. Ми разом маємо розвіяти міф страху і невідомості: куди їхати, що там чекає і як там з тобою обійдуться, тим більше якщо немає попереднього досвіду. Ось зараз ми в Литві розповідаємо всім, що в Україні ніхто з тобою зле не поступить. Потрібно їхати, там зустрічають добре. Більше такої позитивної інформації, і все налагодиться. Люди повинні бути впевнені і повинні знати, що на Україні безпечно і якісно. Так, на сході України йде війна і всі думають, що небезпечно взагалі туди їхати. Але потрібна і інша інформація: куди можна поїхати, про ціну і якість послуг. Литовець із середнім заробітком може в Україні себе почувати вільно. Люди в Литві не вірили, що 12 євро може коштувати обід у ресторані на п'ятьох. Яка ціна квитка на автобус з Каунаса до Львова наші теж не знають. 

Необхідно для преси робити такі поїздки. Ось Брюссель робить навіть безкоштовні поїздки для журналістів, щоб вони розповідали про Європу. І я думаю, мій проект у фотографії більше розповість про Україну, додасть інформації. На відкритті виставки я представлю і розповім для преси, як там було на Україні, що надихнуло мене до такого творчого проекту. Я прокоментую фото і розповім, що ще не встиг зафіксувати. 

З Литви цю інформацію легше поширити в Євросоюзі. Литовці мало знають про Україну, а в інших країнах ще менше, а якщо і знають, то негатив, який через російську пропаганду до них доносять. Цією фотовиставкою про Україну, яку обов'язково покажу і в інших країнах Європи, я думаю, зможу допомогти вашій країні. Великі справи починаються з маленьких, треба говорити і робити. Треба починати з малого.

Ще на Україні мене переповнило відчуття духу часу, коли ми були разом у великій державі. Здається, це було давно, але це передається, і я відчував себе безпечно і вільно. Я був на землях наших спільних предків, а для душі і пам'яті кордони нічого не означають.

Хочу побажати українцям великої дружби з Литвою. Треба, щоб приїжджали художники, творці, артисти і всі, хто зможе розповісти по телебаченню і в пресі про наші країни.

Ми впевнені і знаємо, що Україну чекає велике майбутнє, а зв'язки між людьми треба будувати сьогодні. Для народної дипломатії немає меж, і ми душею і серцем можемо бути ближче на людському рівні, а політики нас нехай наздоганяють.

Підготувала Анна Олар (Литва)

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Вітаю з Литви Зірку ! Так у нас починають друкуватись литовські матеріали - варто натиснути на прапорець Литви і будуть тексти литовською мовою . далі буде більше і змістовніше. ми постараємось долучити до цієї справи всіх хто пише литовською і не байдужий до майбутнього України. мене радує те що таким є майже кожен литовець. Радіймо разом, все буде добре...

Хай живе Міжмор’я!

Коментарі

Зображення користувача Лідія Буцька.
0
Ще не підтримано

Я на чверть литовка - то пишаюся таким поєднанням, адже це і є джерело патріотизму та Духу

Хай Україна над світом зійде!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Вітаємо, Петре, твого (нашого!) друга, мудрого й доброго Сігітаса Канцевічуса!

А чи знайдеться, десь, біля вас, українсько-литовський перекладач, для поширення світогляду Вільної Української Держави, в наміренні створити надійне Міжмор'я з нашими литовськими братами?

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Чудово, Лідю! А чи, бува, маєш-відвідуєш своїх у Литві, чи знаєш-вивчаєш їхню мову?

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Петро Олар.
0
Ще не підтримано

Вітаю з Литви Зірку ! Так у нас починають друкуватись литовські матеріали - варто натиснути на прапорець Литви і будуть тексти литовською мовою . далі буде більше і змістовніше. ми постараємось долучити до цієї справи всіх хто пише литовською і не байдужий до майбутнього України. мене радує те що таким є майже кожен литовець. Радіймо разом, все буде добре...

Хай живе Міжмор’я!