- Відвідувань: 3
- Переглядів: 3
!Вишиванку сам одягай, а товариша научай!
Світ:
Спецтема:
Друга - щось мало українців відгукнулося...
Наступна - пройшло свято тихо, але врочисто в цій тиші. Саме так, як і потрібно.
Наступна - переприщеплювати любов до національного одягу потрібно... щоб не було "вишиватництва"...
На мою думку справжня вишиванка та, яку рідна душа вишила - мама, бабуся, мила, або й сам. Коли хрестик до хрестика з думкою світлою. А так... то це черговий реквізит неприкаяного серця.
Моя порада всім (якщо ваша ласка) - хто ще не має вишиванки - вишивайте! Хто має хоч і декілька вишиванок (...як у мене, наприклад, завдяки моїй бабусі, матусі і хресній) - навчаймо потягу до національного.
Феномен "вишиватництва" - у присутності стадного інстинкту "бо так всі вдягають" чи "а що люди скажуть".
Феномен "вишиватництва" - від відсутності відчуття сакральності українськості, відсутності зв'язку з культурою предків, які рідні не прищепили (в силу різних причин).
От цим і займаймося... потихеньку... - "Сам одягай, а товариша научай" wink emoticon. Бажано - з дитинства. Мої діти вже не скажуть "какая разніца" (маю таку надію), бо кажуть "Мамо, і мені дай вишиту сорочку. Оту, що тато носив, що йому його бабуся вишила".
Усвідомивши цей феномен є шанс змінити відношення до ВИШИВАНКИ, шанс відчути себе українцем з прив'язкою не до території, а до КУЛЬТУРИ народу з багато тисячолітнім буттям.
Ну, звичайно ж вишиванка "не показник", а...скоріше - "один із показників", як і любов до землі, як і участь у розквіту землі і процвітання народу, як і мова народу. Все в комплексі.
Все вірно, вишиванка стає оберегом - це коли вишивання "хрестик до хрестика давнього узору люблячою душею". Долучайтесь!
Проте, найголовніша думка залишилася сталою - мені не потрібно спеціального "свята", щоб одягти ВИШИВАНКУ! Однак, якщо це сприятиме пробудженню чи підняттю національної свідомості оточуючих - ХАЙ БУДЕ!
.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
"Я сьогодні живу і РаДію", а там дивись комусь і моя радість передасця :-).
РаДіймо, Арсене! :-)
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Коментарі
І навіщо писати банальщину? От бачите, і не читає це ніхто! ;-)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
"Я сьогодні живу і РаДію", а там дивись комусь і моя радість передасця :-).
РаДіймо, Арсене! :-)
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
А от я помітив аж зараз (27.5.15), друже Володимире, твою останню таку гарну публікацію. Написано лаконічно і з любов"ю. Відмічаю на тобі гарну вишиванку та ще й з калиною. Хто вишивав? Видно відразу, що майстер. Маєш від мене гали.
Дякую, друже Анатолію! Я РаДію від того, що Тобі сподобався мій допис.
А на вишиванці моя мама вишила не калину (то жіноча рослина), а дубове листя і жолуді - моє дерево від народження.
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Не добачив, друже Володимире, що це на твоїй вишиванці дубове листя та жолуді. А подивувався, гадаючи, чому це калина? Ми, українці, маємо кілька ідентифікаторів: мова, пісня, вишиванка+. Я сам маю 4 вишиванки, з яких лиш одну вишила добра жінка - Ольга Литовка ще у 80-ті роки м.ст., а інші куплені А от найдорожчу, яку була вишила мені маленькому мати - десь поділи. Дякую й за прекрасну пісню "А сорочка мамина... " Її так гарно й щемливо співають нинішні трипільські інтернатівці, коли ми - ветерани туди приїжджаємо на зустріч.
!У мене це свято приблизно 5 разів на тиждень останніх років 3! ;)
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>