Зображення користувача Володимир Щербина.
Володимир Щербина
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Довіра — рушій розвитку

Напевно, багатьом з вас доводилось чути історії про колишніх радянських громадян, які приїхали в США і побачили, що “американці наївні, як діти”. І вони тоді починають займатись якимось дрібним шахрайством, тому що “тупі американці навіть не здогадуються, що так можливо”.

Насправді ж американці ніякі не тупі, а довірливі. Про що ж йдеться?

У відомого американського дослідника японського походження Френсіса Фукуями є цікаве дослідження про відповідність стилів бізнесу в різних країнах стилю і рівню довіри людей один до одного. Що цікаво: чим віще рівень довіри людей один до одного — тим краще працює економіка, і країна стає більш заможною.

Фукуяма наводить простий наочний приклад. В ресторані люди після того, як поїли, запрошують офіціанта і розраховуються. Працівники ресторану довіряють людям, що ті не підуть, не розрахувавшись. Якби довіри не було (люди би намагались поїсти і втекти), то довелось би ставити на виході охорону і перевіряти всіх, хто виходить, чи вони розрахувались і чи не спробували унести в кишенях ложки-віделки-сільнички. Додаткові затрати на охорону збільшують вартість їжі без покращення якості.

І подібні речі, пов’язані з наявністю або відсутністю взаємної довіри, впливають на роботу економіки на всіх рівнях.

У своїй книзі “Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity” (Довіра: громадські чесноти і творення добробуту) Френсіс Фукуяма докладно розглядає кілька провідних країн. Якій в них рівень довіри в суспільстві, які історичні причини формування такого ставлення людей один до одного, як це впливає на формування бізнес-структур в цих країнах.

Здатність людей довіряти один одному (і відповідно самоорганізовуватись) виховувалась століттями. І оця здатність не виникає і не зникає за наказом уряду. Це дуже інертна соціальна якість, котра якщо й змінюється, то дуже повільно. У своїй книзі Фукуяма описує випадки, коли нерозумна політика верхів протягом кількох поколінь “вбивала” взаємодовіру в тій чи іншій нації. І навпаки, як прагнення до довіри всередині нації перемагає ті чи інші політичні зигзаги.

Серед іншого, він відзначає, що на пострадянському просторі дуже високий рівень недовіри людей, велике відчуження людей. Це не дивно, адже більшовицька система була побудована на масовому “стукачестві” і всіляко знищувала будь-які прагнення людей до чесності. Їм таки вдалось загнати “вглиб” українське прагнення до взаємодовіри.

І це робить неможливим застосування багатьох економічних рецептів, розрахованих на більш взаємнодовірливі суспільства. Це дуже погано впливає на економіку. Адже в такому суспільстві можуть більш менш працювати або дрібний сімейний бізнес, або велике зарегламентоване (і тому не дуже рентабельне) державне підприємство.

Проте минулий рік дуже сильно вплинув на українське суспільство. Підсвідоме прагнення до соціалізації (як це називає Фукуяма) вийшло назовні. Українці масово підтримували один одного на майданах, формували автомайдани та самооборони. Зараз масово допомагають армії. Так, зустрічається чимало шахраїв, котрі намагаються нажитись на цьому прагненні українців до взаємодовіри та взаємодопомоги. Але прагнення до довіри перемагає. Припускаю, що переважна більшість тих, хто зараз читає цю статтю, стояли пліч-о-пліч з незнайомими хлопцями на Майдані, здавали гроші і речі на Майдан, а тепер так само дають гроші і продукти незнайомим волонтерам.

А це значить, що у нас є надія. От тільки цю взаємодовіру треба плекати. А для цього необхідно:
- перш за все бути чесними самим;
- вчитись довіряти людям, бачити в незнайомих людях насамперед таких самих прагнучих чесності, як і ви;
- дуже жорстоко карати тих, хто намагається на українській чесності нажитись.

І все у нас вдасться!

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Наталка Артанія Кобза.
0
Ще не підтримано

Аби люди загалом усвідомили таку річ, що чесним бути не тільки морально, але й вигідно - з усіх боків. Для себе особисто, для своїх нащадків. (Яким не доведеться спокутувати ярмо кармічного боргу своїх батьків). Це внутрішній комфорт - в першу чергу, відчуття чистоти свого середовища і це притягування у своє коло людей, щодо яких є певність, як у собі. Чесність - нібито найприродніша річ, але зараз серед людей вважається рідкісною цнотою. Маємо творити таку Україну, де ця ознака буде визначальною у стосунках між людьми. Ну і, звичайно, кожен має починати з себе)

Sapienti sat.

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Ви, Володимире, пишете: Підозрюю, що переважна більшість тих, хто зараз читає цю статтю, стояли пліч-о-пліч з незнайомими хлопцями на Майдані, здавали гроші і речі на Майдан, а тепер так само дають гроші і продукти незнайомим волонтерам. А так воно ж і є. Гарний приклад довіри: розрахунки в ресторані!

Зображення користувача Наталка Артанія Кобза.
0
Ще не підтримано

Аби люди загалом усвідомили таку річ, що чесним бути не тільки морально, але й вигідно - з усіх боків. Для себе особисто, для своїх нащадків. (Яким не доведеться спокутувати ярмо кармічного боргу своїх батьків). Це внутрішній комфорт - в першу чергу, відчуття чистоти свого середовища і це притягування у своє коло людей, щодо яких є певність, як у собі. Чесність - нібито найприродніша річ, але зараз серед людей вважається рідкісною цнотою. Маємо творити таку Україну, де ця ознака буде визначальною у стосунках між людьми. Ну і, звичайно, кожен має починати з себе)

Sapienti sat.

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Якщо не знаєш як поступати у певній ситуації,поступай благородно...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Дуже хороша стаття!

І дійсно, наші люди, потрапляючи за кордон, і бачачи які довірливі іноземці, дуже часто використовують це дуже негарними способами. Це говорить про рівень культури українців. Тобто те, що у нас вважається нормальним привласнити собі "те, що погано лежить". А який народ - така і влада. Все закономірно.

У мене також дуже великі надії, що останній рік приніс покращення в цьому плані, і скоро це проявиться у вигляді кращої влади.

Зображення користувача Андрій Пасічник.
0
Ще не підтримано

Гарна стаття. уточнюю "Підозрюю, що переважна більшість тих, хто зараз читає цю статтю..." не "підозрюю" а "припускаю". Бо стаття про довіру. ))

Зображення користувача Володимир Щербина.
0
Ще не підтримано

Слушне зауваження. Виправляю.

Творю, отже існую.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Довіра - одне з фундаментальних понять, що потребує ретельної уваги. Тому додав згадку про неї до енциклопедичної статті про віру.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

?Хочете швидко, якісно з розумними затратами ресурсів здійснити будь-яку справу - залучіть для цього людей, яким довіряєте і все піде чудово і легко.

Довіра є твердим фундаментом для побудови суспільства майбутнього

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Володимир Самотий.
0
Ще не підтримано

Одного разу в польському поїзді зустрів емігранта жида, який 20 років тому виїхав до Німеччини. Він кілька годин мені розповідав які німці дурні і наївні, як він їх обманює на кожному кроці, як він безкоштовно їздить в поїздах, не платить за паркування авто. 20 років перебування в довірливому суспільстві не змінили цю людину.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Так. "Добро має бути із зубами" ;)
Крім ТихХтоДовіряє мають бути і ТіХтоПеревіряє )).
"Довіряй, але перевіряй", щоб не трапилося так як у вашому прикладі і тому москальському анекдоті про поручника Ржевського, коли він став грати в покер з англійськими джентльменами і тоді, почувши: "...у нас прийнято довіряти на слово", йому "раптом надійшло везіння". ((

Тому, для таких "фруктів" і передбачив пан Володимир пункт:

Цитата:
- дуже жорстоко карати тих, хто намагається на українській чесності нажитись.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Олексій Репецький.
0
Ще не підтримано

Дякую за статтю. Дуже цікаво!

Зображення користувача Майя Українська.
0
Ще не підтримано

Дякую.
"Здатність людей довіряти один одному (і відповідно самоорганізовуватись) виховувалась століттями. І оця здатність не виникає і не зникає за наказом уряду. Це дуже інертна соціальна якість, котра якщо й змінюється, то дуже повільно. У своїй книзі Фукуяма описує випадки, коли нерозумна політика верхів протягом кількох поколінь “вбивала” взаємодовіру в тій чи іншій нації. І навпаки, як прагнення до довіри всередині нації перемагає ті чи інші політичні зигзаги."....
"Так. "Добро має бути із зубами" ;)
Крім ТихХтоДовіряє мають бути і ТіХтоПеревіряє ))."

Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!