Україні – здорових людей!

Досить однієї чарки горілки чи келиха пива, аби ти перестав бути собою. Спирти підступно, бо НЕПОМІТНО, змінюють твоє Я. Змінюють твою свідомість.

Поки що ти думаєш, що все гаразд… Язик “розплітається”, сором’язливість та страх зникають… Ось і маєш яскравий приклад впливу алкоголю на психіку. Подумай сам. Невже твій мозок, створений Богом, потребує “стимуляторів”? Зверни увагу, бажання випити – це передусім потяг до того стану свідомості, який з’явиться вже після кількох ковтків. І ще хтось насмілюється говорити про відсутність залежності?

У тебе погіршується слух – це досить весело. Ти чуєш все якось голосно, то тихо. У тебе погіршується зір – ти бачиш все ніби крізь якусь трубу. Ти втрачаєш здатність координувати рухи. Усе дуже смішно падає, б’ється, розливається. Ти сам заплітаєшся у власних ногах. Смішно падаєш та б’єшся. Ти втрачаєш здатність мислити, думати, оцінювати і так далі. 

Збуджена в тобі уява намагається задовольнитись будь-як і будь-де. А на ранок окрім нудоти, огидного присмаку у роті ти зможеш проспостерігати поблизу тебе якесь може і не бридке створіння. Але ти каратимеш себе (це у кращому випадку!) питаннями чи оце і є початок того великого, єдиного і високого, що називається коханням.

Може ти настільки наївний, що стверджуєш, буцімто, маєш відчуття міри? Та чи відомо тобі, що міра відсутня! Спитай у будь-якого хронічного алкоголіка, що він з цього приводу думав, коли починав. Алкоголь в будь-якій кількості змінює перебіг найделікатніших психічних процесів, зокрема мислення та координації рухів. Ціна такої “міри” – тисячі покалічених життів внаслідок сварок, бійок, травм на виробництві, автокатастроф. І багатьох з них ти не побачиш на вулиці – вони помирають в лікарнях, або скніють решту життя прикутими до ліжок. Усі міри – річ умовна.

А чого був вартий людству міф про корисне вживання алкоголю для зігрівання! При переохолодженні судини шкіри звужуються, зберігаючи останнє тепло для серця, легень, мозку… А після вживання алкоголю судини розширюються, з`являється відчуття припливу тепла, жару. Але ж втрати тепла через повнокровну, гарячу шкіру при цьому неймовірно зростають! Кілька ковтків горілки забирали життя у сотень геологів, туристів-невігласів, гірськолижників, які так і не дійшли до наступної ватри…

Ти можеш сказати, що лікарі теж п’ють. Це так. Хіба лікар Бог? Лікар така ж слабка людина як ти. Він так само як ти і навіть краще, знає про шкоду алкоголю. Він все розуміє, продовжує заспокоювати себе балачками про можливість щохвилинного повернення, про відмову, про силу волі. Але п’є далі і, як інші, врешті спивається! Так само як ти, вдовольняється поясненнями, що цей раз вже напевно останній, коли останній вже був. Він краще обізнаний, до нього йдуть, йому відкривають душу. Йому більше належить, а тому з нього ще більше треба питати. Ти і тільки ти, здатний допомогти йому прикладом, розмовою, порадою. Геть потурання чужій та свої слабості!

У приватних бесідах деякі лікарі навіть пробують “аргументувати” користь вина, чи коньяку. Проте, в сучасному науковому медичному світі жодних серйозних дискусій з цього питання вже немає. Будь-який алкоголь шкодить! Це загальновизнане положення.

Для Великої Гри ти готовий віддати багато власних забаганок. Та невже після заборони вживання алкоголю тобі забракне сили втриматись. Невже забракне інтелекту знайти спекотного серпневого дня заміну пляшці пива?…

Чи коли-небудь ти звертав увагу на те, що для вечері треба смачної їжі, для кави – затишної кав’ярні, для гарної розмови – приємного товариства. А спожити алкоголь можна будь де і будь з ким – сховавшись від юнацтва у наметі або деінде, із такими ж йолопами як ти, або із зовсім не знайомими.

Зауваж, люди старшого покоління та дівчата, з якими ти спілкуєшся, будуть дивуватися, перепитувати, але ПОВАЖАТИМУТЬ твоє рішення про цілковиту відмову від вживання алкогольних напоїв. Дійсно, завжди з’являються такі, що настирно домагаються “випити” з тобою, (за “здоров’я”, за “компанію”, за будь-що, залежно від ступеня цензурності та вже спожитого градусу). Це завжди відбувається однаково. До речі, стереотипність таких дій є характерним проявом дії алкоголю на психіку людини.

Перед тобою постає старе, як світ питання – „пити чи не пити”. Опуститись до чийогось рівня, чи піднятись над цим гидким дрібним коритом. Чарка за чаркою, „на свята”, “за компанію”, невпинно і поступово викликають звикання… Увесь жах полягає саме у непомітності шкоди. Ти змінюєшся і деградуєш, відкидаєш поради та попередження. Вважаєш, що завжди, щомиті, як тільки захочеш, зможеш повернути назад, спинитись, відмовитись як тільки накажеш собі. На кінець, отямлюєшся оббльований у канаві, і зненацька, у хвилинному протверезінні, розумієш всю глибину власного падіння. З останніх сил борсаєшся, намагаючись видертись із тенет, куди завів себе сам, але знесилений зісковзуєш далі умиротворений парами алкоголю у твоєму вже практично зруйнованому мозку.

Поглянь навколо, скільки їх таких на твоїй вулиці, в твоєму місті. Хтось лежить під парканом, а хтось доплентався додому і перетворив у жах життя своєї родини. А хтось, ще молодий, розв’язано та огидно поводиться в товаристві, брутально лається в транспорті, під німий осуд оточення. Ти один з них?!

Джерело: Пластовий вісник. Інформаційний бюлетень Пласту (НСОУ. – 2003. – Ч. 3 (46). – березень. – С. 26.)

ДОВІДКА ПРО АВТОРІВ СТАТТІ:

ст. пл. прих. Олександр Лінчевський – осередковий УСП Станиці Київ (згодом станичний Києва), лікар-хірург міської клінічної лікарні № 17

ст. пл. прих. Владислав Бургонський – писар (згодом скарбник) Станиці Київ, хірург-стоматолог київського міського лікувально-методичного центру захворювань пародонту