Про несподівані повороти своєї долі розповідає Почесний голова Іркутського земляцтва українців, протоієрей Української православної церкви Київського Патріархату о. Миколай СРІБНЯК.
- Шановний отче Миколаю! Пробачте, якщо Вас образить таке питання: чи Ви не той Срібняк Микола Миколайович, що 10 років тому очолював українське Товариство "Клекіт" в м. Іркутську і був головою ради в цій громаді?
- Да, мій шановний друже, я дійсно є той Срібняк Микола з Іркутська. Після зустрічі у Владивостоці на конференції, присвяченій 110-й річниці переселення українців на Далекий Схід, я мав бесіду з патріархом Володимиром Романюком. Він про наші діаспорянські питання відізвався критично і наголосив, що сьогодні час вирішальний в Україні: бути чи не бути їй державою. Тому бажано всім, кому це під силу, старатись переїхати в Україну.
Тоді повернулися на Батьківщину Андрій Попок, Наталя Фоміна, Володимир Гудима, Малюк...
Ну, і я рискнув. Провів звітну конференцію в Іркутську. Мене залишили Почесним головою земляцтва. Ми в 1994 році, а це вже 10 років тому – виїхали в Україну, мали великі клопоти з громадянством...
По благословінню володики Адріана я з Києва знову повернувся в Росію. Відправився до Москви, а потім – в Ногінськ. Вчився в Московській духовній семінарії, потім – в Духовній Академії, служив у Ногінську. Потім переїхав до Києва, відновив у Києво-Могилянській Академії Благовіщенську церкву. У зв’язку з переведенням секретаря Дніпропетровської єпархії професора Мисика в Київ, мені запропонували попрацювати на його місці на Сході України. Я з радістю поїхав, не догадуючись, які труднощі мене чекають. Але результат нашої праці, наших зусиль відомий: тоді єпархія мала 4 парафії, сьогодні маємо біля 300…
- Держкомітет у справах релігії України, який очолює пан Віктор Бондаренко, сповістив, що на початку 2003 року у Дніпропетровській області було парафій УПЦ (МП)- 455 (дві єпархії), а УПЦ КП - 70/29. Наскільки це дійсно?
- Парафій у Дніпропетровській єпархії Української православної церкви Київського патріархату - 275, зареєстрованих на сьогодні біля -195. З реєстрацією влада зволікає. Час на реєстрацію, передбачений Законом про свободу совісті та релігійні організації 1 місяць, а реєструють - Ви бачите з кількості зареєстрованих за 10 років, - роками.
Уже собори люди побудували. А влада все вишукує зачепи, щоб не реєструвати. Та Закон (мабуть, і час) не забороняє українцям молитись на свої землі незареєстрованими. Тому ми будуємо відкриваємо храми, відкриваємо нові парафії, а вони все палки до коліс приладнують...
Зате у Московській церкві парафії реєструють в один день. І навіть голого стовпа (фіктивно, для кількості й пропаганди). Але - це люди знають – і з цього сміються. А ми робимо свою справу.
Можна було б відкрити судові справи. Та немає часу, коштів на юристів і тяганину. А в парафіях у нас, в основному, старші люди...
Жалію, що ви не приїхали до нас на пару днів у Дніпропетровськ. Були б - побачили все на місці. Ми - оптимісти у своїй справі, бо з нами народ.
Під час наших зустрічей у Києві на Світовому конгресі українців, я не думав, що Ви мене не впізнали. І завжди говорив про земляцькі проблеми з Вами, не догадуючись, що Ви мене не знаєте...
- Отець Миколай, ми, здається, з Вами познайомились ще на Першому Конгресі українців Росії, але я Вас у рясі і з бородою не зміг упізнати. Тим більше, що Ви опинитесь замість Іркутська в Дніпропетровську, який за моєю ініціативою в тому ж 1993 році побратався з нашою Самарою – і саме про це я тоді говорив своєму виступі на Конгресі. До речі – прошу по можливості передати мій привіт голові міста Івану Куліченку, який прилітав до нас у складі делегації у Самару для оформлення побратимських відносин. Проте в мене питання стосується не рідного “Дніпра”, а Росії і долі в ній української діаспори. За 15 років після останнього, ще з радянських часів перепису населення в Росії кількість українців скоротилась з 4.4 до 2.9 мільйонів осіб. Як, на Вашу думку, потрібно працювати, щоб українська діаспора Росії збереглася?
- Дорогий брате! Думаю, що без відкриття парафій при кожному українському земляцтві в Росії, ми не зможемо зберегти на нормальному рівні всі ці громадські організації. І всю діаспору. Правда, тут повинна допомога бути і з України.
Я часто буваю у Михайла Гориня, Левка Лук’яненка, у Товаристві “Україна-Світ” в Івана Драча з діаспорянських питань. Піднімаю їх на всіх рівнях, де можу бувати. Бо в мене серце болить за нашу українську діаспору, за людей, що кинуті напризволяще.
Вмирають старші – свідки незабутніх подій, вироджується дух під тиском ненависників усього українського. Але йдуть кращі часи. Молодь уже більше національно свідома, віруюча, є достойною надією України.
Прошу вибачення, що затримався з відповіддю – був відсутній в Україні. Я по службі буваю в різних державах, серед різних народів. Українців напрочуд у світі люблять і поважають.
Я щиро вас усіх, брати мої, вітаю із Шевченківськими святами. Завтра буду виступати на обласному телебаченні. Розповім про Вас: Як в українських земляцтвах Росії бережуть пам’ять Шевченка... Радий бути корисним для Вас і всіх земляків.
З глибокою повагою й молитвою за Вас і всіх земляків,
Ваш вірний слуга о. МИКОЛАЙ.
[email protected]
Записав Андрій БОНДАРЕНКО, Самара. 2004. 5.03
---------------------------------------
Від редакції:
Ми ще не встигли узгодити з отцем Миколаєм Срібняком текст цієї бесіди, бо він багато часу проводив в від’їздах за межами Дніпропетровська, як стало відомо про новий поворот в його долі: в травні він був пострижений в ієромонахи, а на початку червня відбулася його хіротонія і він став архієреєм Української православної церкви – єпископом Сумським і Охтирським Мефодієм. Редакція щиро вітає володику Мефодія з початком його архіпастирства і бажає йому всіх гараздів на важкому шляху цього відповідального служіння Богу і людям.
Додаємо до цього офіційне повідомлення прес-служби Київської Патріархії.
08-06-2004 Наречення і хіротонія ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам’яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.
5 червня 2004 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі після Всенічного бдіння відбувся чин наречення ієромонаха Мефодія на єпископа Сумського і Охтирського, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископи Білоцерківський Олександр та Харківський і Богодухівський Флавіан.
Біографічна довідка
Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру – Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом – в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від’їзду в Україну (1994 р.). У 1992 –1994 рр. був Головою Українського земляцтва Іркутська.
У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській Духовній Семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську Духовну Академію. 14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. рукоположений на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Прес-служба Київської Патрiархiї.
---------------------------------------
Сумська єпархія Української православної церкви Київського Патріархату 40000 м. Суми, вул. Холодногорська, 6,
тел. (0542) 28-01-26, 24-12-81, 25-85-81
факс (0542) 21-01-46
(о. Сергiй)
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Як пан Микола став отцем Миколаєм
Світ:
- Да, мій шановний друже, я дійсно є той Срібняк Микола з Іркутська. Після зустрічі у Владивостоці на конференції, присвяченій 110-й річниці переселення українців на Далекий Схід, я мав бесіду з патріархом Володимиром Романюком. Він про наші діаспорянські питання відізвався критично і наголосив, що сьогодні час вирішальний в Україні: бути чи не бути їй державою. Тому бажано всім, кому це під силу, старатись переїхати в Україну.
Тоді повернулися на Батьківщину Андрій Попок, Наталя Фоміна, Володимир Гудима, Малюк...
Ну, і я рискнув. Провів звітну конференцію в Іркутську. Мене залишили Почесним головою земляцтва. Ми в 1994 році, а це вже 10 років тому – виїхали в Україну, мали великі клопоти з громадянством...
По благословінню володики Адріана я з Києва знову повернувся в Росію. Відправився до Москви, а потім – в Ногінськ. Вчився в Московській духовній семінарії, потім – в Духовній Академії, служив у Ногінську. Потім переїхав до Києва, відновив у Києво-Могилянській Академії Благовіщенську церкву. У зв’язку з переведенням секретаря Дніпропетровської єпархії професора Мисика в Київ, мені запропонували попрацювати на його місці на Сході України. Я з радістю поїхав, не догадуючись, які труднощі мене чекають. Але результат нашої праці, наших зусиль відомий: тоді єпархія мала 4 парафії, сьогодні маємо біля 300…
- Держкомітет у справах релігії України, який очолює пан Віктор Бондаренко, сповістив, що на початку 2003 року у Дніпропетровській області було парафій УПЦ (МП)- 455 (дві єпархії), а УПЦ КП - 70/29. Наскільки це дійсно?
- Парафій у Дніпропетровській єпархії Української православної церкви Київського патріархату - 275, зареєстрованих на сьогодні біля -195. З реєстрацією влада зволікає. Час на реєстрацію, передбачений Законом про свободу совісті та релігійні організації 1 місяць, а реєструють - Ви бачите з кількості зареєстрованих за 10 років, - роками.
Уже собори люди побудували. А влада все вишукує зачепи, щоб не реєструвати. Та Закон (мабуть, і час) не забороняє українцям молитись на свої землі незареєстрованими. Тому ми будуємо відкриваємо храми, відкриваємо нові парафії, а вони все палки до коліс приладнують...
Зате у Московській церкві парафії реєструють в один день. І навіть голого стовпа (фіктивно, для кількості й пропаганди). Але - це люди знають – і з цього сміються. А ми робимо свою справу.
Можна було б відкрити судові справи. Та немає часу, коштів на юристів і тяганину. А в парафіях у нас, в основному, старші люди...
Жалію, що ви не приїхали до нас на пару днів у Дніпропетровськ. Були б - побачили все на місці. Ми - оптимісти у своїй справі, бо з нами народ.
Під час наших зустрічей у Києві на Світовому конгресі українців, я не думав, що Ви мене не впізнали. І завжди говорив про земляцькі проблеми з Вами, не догадуючись, що Ви мене не знаєте...
- Отець Миколай, ми, здається, з Вами познайомились ще на Першому Конгресі українців Росії, але я Вас у рясі і з бородою не зміг упізнати. Тим більше, що Ви опинитесь замість Іркутська в Дніпропетровську, який за моєю ініціативою в тому ж 1993 році побратався з нашою Самарою – і саме про це я тоді говорив своєму виступі на Конгресі. До речі – прошу по можливості передати мій привіт голові міста Івану Куліченку, який прилітав до нас у складі делегації у Самару для оформлення побратимських відносин. Проте в мене питання стосується не рідного “Дніпра”, а Росії і долі в ній української діаспори. За 15 років після останнього, ще з радянських часів перепису населення в Росії кількість українців скоротилась з 4.4 до 2.9 мільйонів осіб. Як, на Вашу думку, потрібно працювати, щоб українська діаспора Росії збереглася?
- Дорогий брате! Думаю, що без відкриття парафій при кожному українському земляцтві в Росії, ми не зможемо зберегти на нормальному рівні всі ці громадські організації. І всю діаспору. Правда, тут повинна допомога бути і з України.
Я часто буваю у Михайла Гориня, Левка Лук’яненка, у Товаристві “Україна-Світ” в Івана Драча з діаспорянських питань. Піднімаю їх на всіх рівнях, де можу бувати. Бо в мене серце болить за нашу українську діаспору, за людей, що кинуті напризволяще.
Вмирають старші – свідки незабутніх подій, вироджується дух під тиском ненависників усього українського. Але йдуть кращі часи. Молодь уже більше національно свідома, віруюча, є достойною надією України.
Прошу вибачення, що затримався з відповіддю – був відсутній в Україні. Я по службі буваю в різних державах, серед різних народів. Українців напрочуд у світі люблять і поважають.
Я щиро вас усіх, брати мої, вітаю із Шевченківськими святами. Завтра буду виступати на обласному телебаченні. Розповім про Вас: Як в українських земляцтвах Росії бережуть пам’ять Шевченка... Радий бути корисним для Вас і всіх земляків.
З глибокою повагою й молитвою за Вас і всіх земляків,
Ваш вірний слуга о. МИКОЛАЙ.
[email protected]
Записав Андрій БОНДАРЕНКО, Самара. 2004. 5.03
---------------------------------------
Від редакції:
Ми ще не встигли узгодити з отцем Миколаєм Срібняком текст цієї бесіди, бо він багато часу проводив в від’їздах за межами Дніпропетровська, як стало відомо про новий поворот в його долі: в травні він був пострижений в ієромонахи, а на початку червня відбулася його хіротонія і він став архієреєм Української православної церкви – єпископом Сумським і Охтирським Мефодієм. Редакція щиро вітає володику Мефодія з початком його архіпастирства і бажає йому всіх гараздів на важкому шляху цього відповідального служіння Богу і людям.
Додаємо до цього офіційне повідомлення прес-служби Київської Патріархії.
08-06-2004 Наречення і хіротонія ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам’яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.
5 червня 2004 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі після Всенічного бдіння відбувся чин наречення ієромонаха Мефодія на єпископа Сумського і Охтирського, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископи Білоцерківський Олександр та Харківський і Богодухівський Флавіан.
Біографічна довідка
Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру – Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом – в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від’їзду в Україну (1994 р.). У 1992 –1994 рр. був Головою Українського земляцтва Іркутська.
У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській Духовній Семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську Духовну Академію. 14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. рукоположений на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Прес-служба Київської Патрiархiї.
---------------------------------------
Сумська єпархія Української православної церкви Київського Патріархату
40000 м. Суми, вул. Холодногорська, 6,
тел. (0542) 28-01-26, 24-12-81, 25-85-81
факс (0542) 21-01-46
(о. Сергiй)
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта