Вибори в місцеві ради відбулись. Не завжди і не всюди чесно. Зі зловживанням адмінресурсом, з підкупом виборців, з маніпуляціями та «чорними» технологіями, з підтасовками результатів виборів… але відбулись, і їхні результати визнані більшістю суб’єктів процесу. Тому можемо видихнути з полегкістю.
Саме це гасло було головним у виборчій кампанії Валерія Кальченка, коли він у 2001 році балотувався на посаду кіровоградського міського голови. Одна з його передвиборчих листівок досі(!) висить на стіні одного з будинків. Будинок приватний, тому комунальникам до неї байдуже, як, напевне, і власнику приміщення. Не знаю, чи поліграфію тоді робили кращу, чи з якоїсь іншої причини, проте факт залишається фактом…
Тоді Кальченко програв вибори – у нього вкрали перемогу, знявши з перегонів незаконним рішенням ТВК в ніч перед голосуванням. Ця технологія неодноразово застосовувалась у нашому місті. Проте свою передвиборчу обіцянку виконав – місто досі є! Та й обіцянки наших політиків, як видно, з тих часів суттєво не змінились. Мабуть, саме це з року в рік нам нагадує агітка-довгожитель…
Вибори в місцеві ради відбулись. Не завжди і не всюди чесно. Зі зловживанням адмінресурсом, з підкупом виборців, з маніпуляціями та «чорними» технологіями, з підтасовками результатів виборів… але відбулись, і їхні результати визнані більшістю суб’єктів процесу. Тому можемо видихнути з полегкістю.
Чи відбувся реванш регіоналів? Зовні виглядає, що ні. Якщо математично додати представників умовно «партій Майдану» (БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», УКРОП, «Самопоміч», РПЛ, ВО «Свобода»), і умовно партій «спадкоємців ПР» (ОпоБлок, Наш край, Рідне місто), то ми отримаємо 46 до 17 у обласній та 34 до 15 у міській радах.
Однак така класифікація, як я зазначив, є дуже умовною. По-перше, тому що Наш край і Рідне місто, швидше за все, готові до співпраці з новою владою і не є адептами проросійської ідеології, а багато хто з новообраних депутатів НК, попри сформований стереотип, навіть ніколи не був у Партії Регіонів.
По-друге, тому що багато екс-регіоналів пройшло за списками саме першого табору. Деякі з них – відверті корупціонери та українофоби, як, наприклад, Ігор Волков – екс-секретар міськради, а нині – майбутній депутат міськради від БПП. Але більшість – просто креатури відомих екс-регіоналів.
По-третє, тому що УКРОП, ВО «Свобода», РПЛ, до яких, можливо, приєднається і Самопоміч – в опозиції до нинішньої влади на чолі з Порошенком. Тому їхнє входження до правлячої коаліції – малоймовірне.
І, нарешті, по-четверте, депутати, що пройшли за списками усіх згаданих партій, належать до різних груп впливу, і об’єднуються не за партійними кольорами, а за близкістю до тієї чи іншої ФПГ. І саме цей фактор буде вирішальним в ухваленні кадрових чи фінансових рішень. Тому прогнозувати майбутні призначення чи рішення в такій ситуації – річ невдячна. Швидше за все, майбутня більшість буде ситуативною.
Отже, хто ж переміг на місцевих виборах на Кіровоградщині? БПП «Солідарність»? Попри перші місця в області і в обласному центрі, ця політична сила помітно втратила свої позиції. А якщо пригадати, що на цих виборах вона йшла спільно з Народним Фронтом – ситуація тим паче не втішна.
БПП програв всі великі міста, окрім обласного центру, де буде другий тур. В Олександрії влада програла кандидату від Опоблоку, багаторічному меру міста Цапюку. У Світловодську – переміг опозиційний до влади укропівець Козярчук (якого перед виборами мала висувати саме партія президента, але чомусь передумала). У Знам’янці мером став самовисуванець Філіпенко.
Батьківщини стосуються всі проблеми, притаманні «Солідарності». Але, на додачу, батьківщинівці помітно втратили голоси у Кіровограді через підтримку кандидата від влади Райковича. Окрім того, партія може зіткнутись з проблемою 2006-го року – неконтрольована фракція. Із 6-ти депутатів міськради лише один – член ВО «Батьківщина». В облраді – лише два відомих батьківщинівця – чинний і колишній голови обласної організації. Решта – підприємці, фермери і екс-регіонали.
ОпоБлок? Ця партія отримала 3-й результат до обласної ради. Так, це не більшість, але результат вражає, з огляду на всі ті негаразди, до яких призвела Україну діяльність їх ідейного «наставника» Януковича. Першим номером значився екс-керманич області Сергій Ларін, який досі обіцяє сформувати довкола себе більшість і знову очолити область.
Чи вдасться це йому? Перспектива доволі сумнівна. Відкрито на союз із ОпоБлоком навряд чи зважиться хоч одна з пост-майданівських партій. За такий крок центральне керівництво може їх просто розпустити. Навіть якщо на це піде місцева БПП, яка завела під своїм брендом найбільше «колишніх», їм двом не вистачить голосів для більшості.
То хто ж таки очолить область? Своє правління може продовжити нинішній очільник облради Чорноіваненко. Напевне, саме ця посада була йому обіцяна в обмін на підтримку кандидатів на посади мерів Кіровограда та Олександрії від БПП.
Проте, це може статись лише у разі перемоги Андрія Райковича на виборах міського голови Кіровограда. Інакше обласну раду очолить саме останній, якого вже до цієї ради обрали. А чи переможе пан Андрій на виборах – ще питання. Тут все залежатиме від явки виборців. Якщо вона буде занадто низькою (а до того йдеться), перемога може дістатись улюбленцю бабусь екс-регіоналу Стрижакову.
Хоча, якщо спостерігати за виборчою кампанією – складається враження, що всі вже про все між собою домовились, а ми просто спостерігаємо за виставою. Кампанія ведеться мляво і суто технічно – без жодного азарту. Якими ж саме були ці домовленості – побачимо після другого туру. Ми все зрозуміємо за кадровими призначеннями нових рад. Чекати лишилось не довго.
Дмитро Сінченко
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«Я вірю, місту бути»… Підсумки місцевих виборів
Вибори в місцеві ради відбулись. Не завжди і не всюди чесно. Зі зловживанням адмінресурсом, з підкупом виборців, з маніпуляціями та «чорними» технологіями, з підтасовками результатів виборів… але відбулись, і їхні результати визнані більшістю суб’єктів процесу. Тому можемо видихнути з полегкістю.
Саме це гасло було головним у виборчій кампанії Валерія Кальченка, коли він у 2001 році балотувався на посаду кіровоградського міського голови. Одна з його передвиборчих листівок досі(!) висить на стіні одного з будинків. Будинок приватний, тому комунальникам до неї байдуже, як, напевне, і власнику приміщення. Не знаю, чи поліграфію тоді робили кращу, чи з якоїсь іншої причини, проте факт залишається фактом…
Тоді Кальченко програв вибори – у нього вкрали перемогу, знявши з перегонів незаконним рішенням ТВК в ніч перед голосуванням. Ця технологія неодноразово застосовувалась у нашому місті. Проте свою передвиборчу обіцянку виконав – місто досі є! Та й обіцянки наших політиків, як видно, з тих часів суттєво не змінились. Мабуть, саме це з року в рік нам нагадує агітка-довгожитель…
Вибори в місцеві ради відбулись. Не завжди і не всюди чесно. Зі зловживанням адмінресурсом, з підкупом виборців, з маніпуляціями та «чорними» технологіями, з підтасовками результатів виборів… але відбулись, і їхні результати визнані більшістю суб’єктів процесу. Тому можемо видихнути з полегкістю.
Чи відбувся реванш регіоналів? Зовні виглядає, що ні. Якщо математично додати представників умовно «партій Майдану» (БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», УКРОП, «Самопоміч», РПЛ, ВО «Свобода»), і умовно партій «спадкоємців ПР» (ОпоБлок, Наш край, Рідне місто), то ми отримаємо 46 до 17 у обласній та 34 до 15 у міській радах.
Однак така класифікація, як я зазначив, є дуже умовною. По-перше, тому що Наш край і Рідне місто, швидше за все, готові до співпраці з новою владою і не є адептами проросійської ідеології, а багато хто з новообраних депутатів НК, попри сформований стереотип, навіть ніколи не був у Партії Регіонів.
По-друге, тому що багато екс-регіоналів пройшло за списками саме першого табору. Деякі з них – відверті корупціонери та українофоби, як, наприклад, Ігор Волков – екс-секретар міськради, а нині – майбутній депутат міськради від БПП. Але більшість – просто креатури відомих екс-регіоналів.
По-третє, тому що УКРОП, ВО «Свобода», РПЛ, до яких, можливо, приєднається і Самопоміч – в опозиції до нинішньої влади на чолі з Порошенком. Тому їхнє входження до правлячої коаліції – малоймовірне.
І, нарешті, по-четверте, депутати, що пройшли за списками усіх згаданих партій, належать до різних груп впливу, і об’єднуються не за партійними кольорами, а за близкістю до тієї чи іншої ФПГ. І саме цей фактор буде вирішальним в ухваленні кадрових чи фінансових рішень. Тому прогнозувати майбутні призначення чи рішення в такій ситуації – річ невдячна. Швидше за все, майбутня більшість буде ситуативною.
Отже, хто ж переміг на місцевих виборах на Кіровоградщині? БПП «Солідарність»? Попри перші місця в області і в обласному центрі, ця політична сила помітно втратила свої позиції. А якщо пригадати, що на цих виборах вона йшла спільно з Народним Фронтом – ситуація тим паче не втішна.
БПП програв всі великі міста, окрім обласного центру, де буде другий тур. В Олександрії влада програла кандидату від Опоблоку, багаторічному меру міста Цапюку. У Світловодську – переміг опозиційний до влади укропівець Козярчук (якого перед виборами мала висувати саме партія президента, але чомусь передумала). У Знам’янці мером став самовисуванець Філіпенко.
Батьківщини стосуються всі проблеми, притаманні «Солідарності». Але, на додачу, батьківщинівці помітно втратили голоси у Кіровограді через підтримку кандидата від влади Райковича. Окрім того, партія може зіткнутись з проблемою 2006-го року – неконтрольована фракція. Із 6-ти депутатів міськради лише один – член ВО «Батьківщина». В облраді – лише два відомих батьківщинівця – чинний і колишній голови обласної організації. Решта – підприємці, фермери і екс-регіонали.
ОпоБлок? Ця партія отримала 3-й результат до обласної ради. Так, це не більшість, але результат вражає, з огляду на всі ті негаразди, до яких призвела Україну діяльність їх ідейного «наставника» Януковича. Першим номером значився екс-керманич області Сергій Ларін, який досі обіцяє сформувати довкола себе більшість і знову очолити область.
Чи вдасться це йому? Перспектива доволі сумнівна. Відкрито на союз із ОпоБлоком навряд чи зважиться хоч одна з пост-майданівських партій. За такий крок центральне керівництво може їх просто розпустити. Навіть якщо на це піде місцева БПП, яка завела під своїм брендом найбільше «колишніх», їм двом не вистачить голосів для більшості.
То хто ж таки очолить область? Своє правління може продовжити нинішній очільник облради Чорноіваненко. Напевне, саме ця посада була йому обіцяна в обмін на підтримку кандидатів на посади мерів Кіровограда та Олександрії від БПП.
Проте, це може статись лише у разі перемоги Андрія Райковича на виборах міського голови Кіровограда. Інакше обласну раду очолить саме останній, якого вже до цієї ради обрали. А чи переможе пан Андрій на виборах – ще питання. Тут все залежатиме від явки виборців. Якщо вона буде занадто низькою (а до того йдеться), перемога може дістатись улюбленцю бабусь екс-регіоналу Стрижакову.
Хоча, якщо спостерігати за виборчою кампанією – складається враження, що всі вже про все між собою домовились, а ми просто спостерігаємо за виставою. Кампанія ведеться мляво і суто технічно – без жодного азарту. Якими ж саме були ці домовленості – побачимо після другого туру. Ми все зрозуміємо за кадровими призначеннями нових рад. Чекати лишилось не довго.
Дмитро Сінченко
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта