Важливість: 
2
Технологія “"Читання та письмо для розвитку критичного мислення” (ЧПКМ)

Як фахівець із університетською освітою і 30 роками педагогічного стажу, я вважаю, що моя участь у цьому проекті еквівалентна одержанню ще однієї вищої освіти. (Вчитель із Азербайджану)

Зміст

 

Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз, Джеймс Макінстер

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

 

ПЕРЕКЛАД   ПУБЛІКАЦІЇ   ПРОЕКТА  «ЧИТАННЯ   І   ПИСЬМО   ДЛЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Адаптований переклад з анг. / Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз,

Джеймс Макінстер; за заг. ред. Олени Пометун

 

[версія без верстки]

 

 

 

2006 рік

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ ПЕРЕДМОВА ДО АМЕРИКАНСЬКОГО ВИДАННЯ

 

РОЗДІЛ 1: ПРИНЦИПИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Й КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Найпродуктивніше викладання

Рекомендації з організації активного навчання Мислити критично

Середовище на занятті

Як зробити програму навчання максимально ефективною

 

РОЗДІЛ 2: ТЕХНОЛОГІЇ І МЕТОДИ Й ВИКЛАДАННЯ

Сценарії базових уроків і як їх читати

 

ПЕРШИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

Структурований огляд Знаємо/Хочемо дізнатись/Дізналися Читання в парах/Узагальнення в парах Лінія цінностей

Твір-п'ятихвилинка

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

Що?/Ну й що?/Що тепер?

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» у парах Дошка запитань

Пошук запитань

 

ДРУГИЙ БАЗОВИЙ УРОК: РОЗУМІННЯ ОПОВІДНОГО ТЕКСТУ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

Спрямоване читання

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

Спрямоване читання з обдумуванням і таблиця

 

ТРЕТІЙ БАЗОВИЙ УРОК: КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

Перемішайтесь/Завмріть/Об'єднаєтесь в пари Читання з маркуванням тексту

«Ажурна пилка»

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

Робота за ролями у малих групах Загальна угода

Ручки в середині

 

Ходимо навколо – говоримо навколо Один залишається/Три йдуть Навчальна дискусія

Обмін проблемами

Спеціальні ролі під час обговорення Почергові запитання

Читаємо та запитуємо Взаємне навчання

Концентруємося на вправах для розминки («розігріву») Полювання за «скарбами»

Таємні таланти

Дві правди й одна неправда

«Павутиння»

Ти мені подобаєшся, друже! Поговори із мною!

Поглянь, Ман!

 

ЧЕТВЕРТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПРОВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

Припущення на основі запропонованих слів Спрямоване слухання та обмірковування Метод спільного опитування

«Павутинка дискусії»

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

Дебати

Залиште за мною останнє слово

 

 

П'ЯТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО Й ДОСЛІДЖУЄМО

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

«Я досліджую»

Структура письмового звіту «Я  досліджую» ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

Навчання на основі суспільно корисної праці

 

ШОСТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

Переконуючий лист

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

РАФТ: Роль, Аудиторія, Формат, Тема ІНШІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ письма

Твір-п'ятихвилинка Вільне письмо Подвійний щоденник

Навчальний 'бортовий' журнал

 

СЬОМИЙ БАЗОВИЙ УРОК. РОЗУМІННЯ АРГУМЕНТІВ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок МЕТОДИ

«М-схема»

Урок, орієнтований на аргументацію Критика оповідних текстів

 

ВОСЬМИЙ БАЗОВИЙ УРОК. КРИТИЧНЕ СЛУХАННЯ

Як читати сценарій цього уроку Урок

Аналізуємо цей урок

«Акваріум» і лекція з «М-схемою» Сократівське опитування

 

РОЗДІЛ 3: ПЛАНУВАННЯ УРОКУ Й ОЦІНЮВАННЯ 1.ПЛАНУВАННЯ УРОКУ

Дійсність, вибір і співтовариство класу Планування викладання

Планування окремого уроку Попередні зауваження

Хід роботи

Проблеми менеджменту Приклад плану уроку Тематичні навчальні блоки

Алгоритм створення тематичного блоку

2. ОЦІНЮВАННЯ

Оцінювання критичного мислення й активного навчання Оцінювання в середовищі активного навчання

Спрощення процесу оцінювання під час активного навчання Орієнтовні цілі уроку й оцінювання можливостей

Критерії самооцінювання спрямованого читання й обмірковування Оцінювання якості процесів мислення учнів через навчальні письмові

продукти

Алгоритм оцінювання твору Розробка критеріїв Самооцінка вчителів

 

 

РОЗДІЛ 4: НАВЧАЄМО ЧЕРЕЗ РІЗНІ ПРЕДМЕТИ

Активне навчання й критичне мислення у викладанні літератури Активне навчання й критичне мислення у викладанні математики Активне навчання й критичне мислення у викладанні природознавства Активне навчання й критичне мислення на уроках мистецтва

Активне навчання й критичне мислення у викладанні на інтегрованих (тематичних) уроках

Активне навчання в самостійній роботі: навички навчання для учнів

 

ДОДАТОК 1: УЧНІВСЬКІ І УЧИТЕЛЬСЬКІ СТАНДАРТИ

  1. СТАНДАРТИ Й КРИТЕРІЇ ДЛЯ УЧНІВ
  2. СТАНДАРТИ Й КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

 

ДОДАТОК 2: ТЕКСТИ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

 

Слони й фермери Шилінг

Згадуючи Колумба Іван і тюленяча шкіра Джек і бобове стебло

Вислухаємо голоси за куріння

Зразок лекції проти Кіотського протоколу Три козлики Груфф

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ

 

Демократія не виникає сама собою. Демократизація суспільства не відбудеться без участі кожного. Школа – модель суспільства. І, говорячи про права людини, рівність та свободу, ми забуваємо про те, що в нашій конкретній школі, конкретному п’ятому, восьмому, одинадцятому класі дитина лишається одиницею “процесу”, безликим об’єктом, який і не говорить майже, бо не хоче говорити. Спілкуватись з учнем чи ученицею як з партнерами, не спускатися, а піднятися на рівень дитини – мета більшості освітніх інновацій, що запроваджуються останнього часу. Тільки поставивши дитячу особистість у центр усієї діяльності, зробивши її посередником у взаємодії суб’єктів навчання, ви можете побачити очі, що горять жагою відкриття, і відчуєте, що працювати потрібно тільки так.

 

Їхня важливість для нашої школи обумовлена кількома аспектами: можливість встановлення рівноправних партнерських стосунків між учителем і учнем, організація в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається, орієнтація навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей, можливість практичної реалізації технологічного, суб’єкт-суб’єктного і особистісно-орієнтованого підходів до навчання.

 

Інтерес до критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні, як і в інших пострадянських державах, близько десяти років тому. Натомість в освіті США і Канади цей напрям сучасної освіти розвивається вже майже півстоліття. Значна кількість ідей і положень цього напряму витримали перевірку часом і сьогодні потребують поширення і запровадження у наших школах. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення. Важливим аспектом критичного мислення є його відповідність вимогам демократизації освіти. Воно є дієвим способом виховання демократичного менталітету громадян, як учнів, так і вчителів.

 

Видатному американському мислителю Д. Дьюї належить твердження про те, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не у тому, щоб просто надавати інформацію учням, а у тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним, а отже першочерговим є розвиток тих умінь і навичок мислення, що дають змогу адекватно оцінювати нові обставини й формувати стратегію подолання проблем, які можуть виникнути. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана. У цьому сенсі життєва

 

необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи очевидна. Тільки таким шляхом ми можемо думати про розвиток відповідно до вимог світового інформаційного суспільства та просуватись далі у напрямі демократії.

 

Сьогодні критичне мислення закріпилось у школах та університетах Північної Америки як у навчальних планах, так і у системі підготовки та підвищення кваліфікації педагогів. Тут склались два основні підходи у навчанні критично мислити – через запровадження у навчальному закладі окремого курсу „Критичне мислення” або ж через відповідну організацію матеріалу та спосіб подання інших предметів. Причому для учнів загальноосвітніх закладів найбільш ефективним є безумовно імплементація критичного мислення у традиційні шкільні дисципліни. У рамках такого підходу сформувались моделі та пропозиції, що дозволяють поставити критичне мислення у центр навчального процесу. Вони містять зокрема рекомендації до навчальних програм різних рівнів.

 

Зрозуміло, що навчальна програма з кожного предмету має свої особливості, пов’язані зі специфікою предмету, так само як є різними підручники, засоби навчання, вчителі, інтереси, здібності різних учнів. Однак існують навчальні процеси, що обумовлені внутрішньо притаманними будь-якій програмі можливостями, вони пов’язують шкільні предмети з розвитком мислення і з життям поза школою, підвищуючи таким чином рівень критичної рефлексії. Коли такий підхід моделюється і реалізується вчителем-професіоналом, ми маємо початок школи дійсно орієнтованої на розвиток дитини.

 

Кілька слів щодо розуміння самого терміна «критичне мислення». Яке є досить різним у різних авторів. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення, є „вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) чуйно до контексту. Тут виділено шість ключових елементів критичного мислення:

 

1.Вмілість мислення означає, що воно передбачає володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.

 

  1. Відповідальність передбачає, що людина, звертаючись до інших, усвідомлює обов’язок надавати слухачам чи читачам доводи і приклади у відповідності з прийнятими стандартами. Або, якщо ці стандарти її не влаштовують, піддавати їх сумніву за допомогою переконливої аргументації. Вона готова до того, що надані доводи будуть предметом розгляду фахівців у цій галузі й їхні судження треба буде врахувати у подальшому.

 

  1. Формулювання самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямовано на творчу мисленнєву діяльність, а не

 

на репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах. Творчий підхід є необхідним у ситуаціях порівняння різних суджень і визначення альтернатив на основі врахування пріоритетів, чинників, що обумовлюють істинність та вірогідність інформації в цілому й висловлених суджень зокрема.

 

4.Дуже важливими є критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. Критерії – це положення, на які спирається критично мисляча людина, оцінюючи ідеї в процесі їх аналізу чи критики. М. Ліпман вважає такими критеріями, наприклад: стандарти, закони, підзаконні акти, правила, регламенти, керівництва, інструкції, приписи поведінки, вимоги, умови, обмеження, конвенції, норми, домовленості про уніфікацію, принципи, передбачення, дефініції, ідеали, цілі, наміри, результати перевірки, експериментальні дані, методи, процедури та ін. Так, дослідження учнів, проведене у рамках певного предмета, має відображати (враховувати) головні поняття і методи в цій науці або кількох суміжних науках.

 

Критично мисляча людина повинна ясно уявляти структуру власної аргументації. А її міркування, суттєві для конкретного дослідження, мають бути доступні для аудиторії. Проте критерії не мають абсолютизуватись, у процесі критичного мислення вони можуть бути піддані сумніву, змінені або навіть замінені іншими.

 

  1. Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення. Мисляча людина постійно піддає власні мисленнєві процеси рефлексії, використовуючи при цьому суттєві критерії і процедурні норми.

 

  1. Використання загальних критеріїв не виключає уваги і чуйності до контексту. Адже загальні критерії мають обов’язково перевірені на відповідність і на можливість зміни у кожному конкретному випадку. Критично мисляча людина розуміє критерії у зв’язку із контекстом їх використання і допускає інші альтернативи, що відповідають ситуації.

 

Все зазначене потребує врахування й того, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, зокрема між тими, хто навчаються, в яких висуваються критерії, ідентифікуються і обговорюються контексти, а мисленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню.

 

Особливостями навчального процесу у рамках будь-якого предмету, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:

  • у навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;
  • навчальний процес обов’язково організований як дослідження учнями певної теми, яке виконується шляхом інтерактивної взаємодії між ними;

 

  • результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, а  вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення. Це дозволяє учням зрозуміти тонку взаємодію встановлених критеріїв та їхньої модифікації, що її може потребувати контекст;
  • викладання (діяльність вчителя) у цьому процесі є стратегією постійної оцінки результатів з використанням зворотного зв’язку „учні – вчитель” на основі дослідницької активності вчителя в класі;
  • критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доводами та формулювання умовиводів. Сюди ж відноситься і здатність сприймати схеми і графіки у розв’язанні актуальних питань, знаходити та інтерпретувати оригінальні документи й джерела інформації, а також аналізувати аргументи та обґрунтовувати висновки міцними доводами.
  • відповідальність вимагає, що учні були вмотивовані для обговорення проблем, а не намагались уникнути їхнього розв’язання. Вони мають працювати всі разом, щоб досягти спільного консенсусу, навіть якщо це

„згода не погоджуватись”. Така здатність до спільної праці, до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.

 

Важливо те, що критичне мислення допомагає учням бачити невизначеність і навіть помилковість пропонованих іншими міркувань. Адже судження, особливо у політичній та соціальній сферах, часто нам нав’язуються. Нас явно чи неявно змушують прийняти начебто очевидні доводи чи переконливі судження. Ідентифікація допустимих критеріїв оцінки судження є у такому випадку дуже важливою для того, щоб зробити висновок, чи відповідає дане судження певним моральним чи правовим положенням, думкам більшості, правам людини тощо.

 

Звичайно, як і будь-яка інновація в освіті, процес асиміляції критичного мислення на українському ґрунті буде успішним тільки якщо ми не будемо абсолютизувати його та розглядати у відриві від інших теорій навчання, спрямованих на розвиток особистості.

 

Посібник, що підготовлений до видання, є адаптованим для української аудиторі перекладом книги групи американських вчителів та педагогів

«Читання і письмо для критичного мислення». Він є гарним зразком методичної публікації, яка, сподіваємось, буде корисною для українських вчителів, оскільки спрямована, насамперед, на конкретну практику навчання. Завдяки глибокому, ґрунтовному і ретельному опису діяльності вчителя і учнів підчас конкретних уроків зацікавленому читачеві буде нескладно спробувати відтворити пропоновані технології і методи навчання. Особливо описана модель навчання буде плідною для тих вчителів, хто вже сьогодні успішно запроваджує інтерактивні технології навчання на уроках з різних предметів.

 

Посібник пропонує велику кількість методів і прийомів для активного (інтерактивного) навчання і розвитку критичного мислення (всього біля шістдесяти). Не менш важливу роль відіграє концептуальна базова модель – автори називають її “базовими уроками”. Цією моделлю вчитель керуватиметься, приймаючи рішення про навчання таким чином, щоб обрані методи і прийоми відповідали змісту, рівню і цілям кожного курсу.

 

Дехто з вчителів проводили короткі експерименти із запровадженням педагогічної інновації, наприклад, інтерактивного навчання. Проте, отримавши від учнів нерозуміння чи безпорадність, повертались до традиційних методів. І хоча майже всі розуміють переваги такого навчання, практика його поки що обмежена. Однією з причин, на нашу думку, є слабка методична і технологічна розробленість інновацій. У посібнику ви знайдете, головним чином, саме методичні і технологічні розробки, але всі вони працюють на загальну велику ідею, оскільки будь-яка колекція методів може працювати як система тільки за умов, що вони об’єднані єдиною метою, наприклад, розвитку мислення учнів.

 

Хочемо звернути увагу на те, що всі уроки побудовано за однією  структурою, що складається з трьох частин: фази актуалізації, фази побудови знань та фази консолідації. Тут збережено назви, запропоновані американськими вчителями, які можливо не зовсім звичні для української педагогіки. Під поняттям фази актуалізації автори посібника розуміють вступну частину уроку, під час якої відбувається не тільки власно актуалізація (тобто активізація наявних в учнів знань, умінь, уявлень), а й мотивація навчальної діяльності, представлення нової теми, введення в її зміст та пояснення особливостей її опрацювання, постановка основних проблем, які будуть розв’язані під час опрацювання теми. Основною частиною уроку є фаза побудови знань. На цьому етапі відбувається основна робота з «дослідження теми», опрацювання інформації з одночасним її осмисленням. Нарешті підсумкова частина уроку – фаза консолідації – має на меті систематизацію та узагальнення інформації уроку, застосування основних ідей теми й переосмислення того, що вони знали до уроку, у контексті того, що вони вивчили.

 

Для того, щоб пропоновані методи були зрозумілішими, автори надають у тексті практично стенограму кожного уроку, що містить повний опис діяльності як вчителя, так і учнів. Кожен з базових уроків, що присвячений одному з типів навчальної інформації, містить ґрунтовний перелік і характеристику методів, що їх потребує саме такий навчальний зміст. Кожен з восьми базових уроків завершується таблицею методів, яка поповнюється від уроку до уроку.

 

До достоїнств посібника відноситься також наявність значної кількості пояснювальних текстів, додатків, які містять необхідну для вчителя

 

інформацію, а також окремих розділів, адресованих вчителям різних предметів.

 

Така побудова посібника робить його зручним та доступним для опрацювання вчителями, які прагнуть опанувати цю освітню інновацію досконало.

 

Разом з тим, хочу зауважити, що багаторічний досвід нашої співпраці з вчителями з опанування інноваційних технологій переконливо свідчить, що вчителі, які використовуватимуть інноваційні технології в межах традиційної освітньої системи, потребують спеціальної підготовки та великої підтримки з боку колег. Звичайно бажаним для вчителя, який готується до запровадження методів і прийомів критичного мислення є участь у спеціальному навчальному семінарі. Для забезпечення підтримки з боку колег і всього педагогічного колективу такий семінар може бути проведений для групи вчителів одного навчального закладу.

 

З питань участі у тренінгах та інших, пов’язаних із запровадженням у практику ідей посібника, ви можете звернутись до організації «Вчителі за демократію та партнерство» за адресою teachersdp@gmail.com

 

Олена Пометун

 

 

ПЕРЕДМОВА ДО АМЕРИКАНСЬКОГО ВИДАННЯ

 

Багато педагогів розуміють, як важливо залучати учнів до процесу навчання, для того, щоб навчання було активним. Якщо ми навчаємо учнів, заохочуючи їх задавати питання й шукати відповіді, застосовувати отримані знання для розв’язання завдань і проблем, а також слухати один одного й обговорювати ідеї чемно й конструктивно, то навички, що вони отримають у такому навчанні знадобляться їм у житті. Однак одна справа знати, що це важливо, а зовсім інше – розуміти, як і що варто робити, щоб здійснити це в класі в умовах, коли потрібно виконувати навчальну програму, час жорстко обмежений, а класи переповнені.

 

Програма підвищення кваліфікації педагогів «Активне навчання, критичне мислення» (АНКМ) була створена для задоволення потреби шкіл організовувати більш глибоке навчання, що було б важливим для учнів у реальному житті - навчання, яке було б корисно і яке не тільки дозволяло б учням краще вчитися, але й виховувало їх більш творчими членами суспільства. Крім того, ця програма була створена, щоб навчати, говорячи словами однієї вчительки, «маленьким ідеям». «Великі ідеї» - це пишномовні заяви про те, як важливо активне навчання й критичне мислення. «Маленькі ідеї» - це те, як у реальному житті викладати, забезпечуючи активне навчання й критичне мислення у своєму класі.

 

Програма АНКМ продовжує справу проекту «Розвиток критичного мислення через читання й письмо» (РКЧЧП) і її автори давно працюють у цьому проекті. У проекті РКЧЧП взяло участь 40 тисяч вчителів в 29 країнах. Програма проекту була розроблена Джінні Стіл, Чарльзом Темплом і Куртом Мередітом, Скоттом Вальтером і реалізована зусиллями 70 тренерів добровольців із США, Канади, Великої Британії та Австралії. Вони підготували сертифікованих тренерів у кожній з 29 країн – учасників проекту.

 

Набором педагогів-тренерів для РКЧЧП і наданням їм адміністративної підтримки займалася Міжнародна асоціація читання (International Reading Association). Інститут «Відкрите суспільство» Джорджа Сороса надав фінансову підтримку, а 29 відділень Фонду Сороса в різних країнах по усьому світі створили умови для успішного функціонування проекту.

 

Педагогів-тренерів для проведення тренінгів по програмі «Активне навчання, критичне мислення» можна запросити в будь-який куточок миру.

 

Для проведення тренінгів у Європі й Середній Азії, будь ласка, звертайтеся в Міжнародну асоціацію РКЧЧП (International RWCT Association) до:

 

Дайве Пенкаускене Daiva Penkauskiene (daiva.dc@vpu.lt ) або до Марії Ковач Maria Kovacs (mkovacs_rwct_ro@yahoo.com )

 

Для проведення тренінгів в інших частинах світу, будь ласка, звертайтеся до: Critical Thinking International,Inc. (info@criticalthinkinginternational.org)

 

РОЗДІЛ 1:

ПРИНЦИПИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Й КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

 

НАЙПРОДУКТИВНІШЕ ВИКЛАДАННЯ

Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам'ятовували матеріал з предмету, а  запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували і  дебатували  за  змістом  материалу.  Таке  навчання  сьогодні  вважається

«найкращою практикою». Дослідження показують, що саме на активних заняттях – якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано – учні часто засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Фраза «найбільш повно і з користю для себе» означає, що учні думають про те, що вони вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання й можуть продовжувати вчитися самостійно   (Gardner,   1993;   Marzano2001).   Навчання,   результати якого

 

можна використати, причому протягом значного часу, - це набагато ефективніший шлях використання часу та праці педагога і ресурсів суспільства, аніж навчання, що залишає учнів пасивними, стомлює учителя одноманітністю і результати якого швидко забуваються, оскільки вони не використовуються на практиці й не розвиваються.

 

Мої учні тепер здатні більш вільно виражати себе, висловлювати свої думки. Вони також стали уважніше слухати один одного. Вони активно залучені у творчий процес конструювання знань.

(Учитель початкових класів з Вірменії)

 
  Подпись: Мої учні тепер здатні більш вільно виражати себе, висловлювати свої думки. Вони також стали уважніше слухати один одного. Вони активно залучені у творчий процес конструювання знань.<br />
(Учитель початкових класів з Вірменії)<br />

 

 

Цей посібник присвячено практиці живого викладання, наслідком якого є активне навчання й критичне мислення. У ньому демонструється й пояснюється ціла низка добре організованих стратегій роботи вчителя, які сприяють активному навчанню учнів і створюють умови для цього. Водночас представлені в даному посібнику численні приклади з практики навчання, допоможуть вам, шановні читачі, сформувати власні судження про такий спосіб викладання й навчання, а також сприятимуть тому, щоб ви змогли використовувати ці стратегії зі своїми учнями і у тих предметах, які ви викладаєте.

 

У книзі будуть представлені методи викладання й навчання, що можна використовувати, починаючи зі старших класів початкової школи і протягом навчання у всій середній школі. Ці стратегії можна застосувати на матеріалі всіх предметів навчального плану середньої школи, включаючи вивчення міждисциплінарних питань (важливих сучасних проблем, які нелегко вкласти в рамки якоїсь однієї дисципліни).

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ

 

У середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять, якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення оточуючого світу мі змінюємо старі поняття, і таким чином ще більше збагачуємо свою здатність усвідомлювати наші контакти зі світом у майбутньому. Наприклад, перш ніж учні зможуть сприймати інформацію на уроці, присвяченому відкриттю Нового Світу в 1492 р., необхідно, щоб у них були знання про географію світу, про важливість торгівлі й про культуру Європи кінця XV століття. Пізніше, після вивчення відкриття Нового Світу, у них з'являться більш глибокі уявлення про географію, торгівлю та зміни в культурі внаслідок взаємовпливів. Ці збагачені поняття і уявлення підготують учнів до легкого сприйняття подальших тем, матеріал яких пов'язаний з цими питаннями.

 

У 70-80-тих роках ХХ ст. когнітивні психологи поширили ідеї Ж. Піаже і на методику викладання (Neisser, 1976; Pearson and Anderson, 1985). Оскільки


учні можуть пізнати щось лише використовуючи набуті знання (навіть коли деякі їхні поняття й уявлення не цілком правильні – тому що неповні або відбивають передсуди), педагогам варто починати урок, з'ясовуючи, якими поняттями володіють учні, і готувати їх до навчання, ставлячи питання й додаючи нове до тих уявлень, що у них вже є.

 

Зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюючи – тобто досліджуючи й ставлячи питання – вчителі мають заохочувати підопічних задавати питання. А оскільки цьому вмінню можна вчитися, то педагог повинен показувати учням, як задавати питання (брати під сумнів інформацію, шукати та вивчати її тощо).

 

Нарешті, оскільки акт навчання змінює наші старі ідеї і розширює здатність пізнавати нове, то вчителям варто залучати учнів до рефлексії того, чого вони навчились, дослідження причин і наслідків, пошуку можливостей його корисного застосування і модифікації старих уявлень про вивчену тему.

 

На матеріалі базових уроків, представлених у цьому посібнику, ви можете помітити певні закономірності. У кожному уроці є три фази, що відповідають тим компонентам навчання, які виділяли Ж.Піаже і його послідовники1.

 

Фаза актуалізації

Насамперед зазначимо - кожний урок починається з фази актуалізації (передбачення), під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати і задавали питання.

Фаза актуалізації має на меті:

  • Актуалізувати (оживити) у пам’яті учнів вже наявні знання;
  • неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);
  • встановити цілі навчання;
  • зосередити увагу учнів на темі;
  • представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.

 

Фаза побудови знань

Після такого початку уроку вчитель підводить учнів до постановки питань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні питання, визначення нових питань і намагання відповісти на них. Ми називаємо цю другу або середню фазу уроку фазою побудови знань.

Ця фаза відбувається в основній частині уроку й має на меті:

 

 
 

 

1 У посібнику ми називаємо ці три фази актуалізацією (передбаченням), побудовою (конструюванням) знання і консолідацією (Anticipation, Building Knowledge, and Consolidation) (в англійській мові перші літери цих слів створюють скорочення “ABC”, тобто «алфавіт, основа основ»). У проекті  «Читання і  письмо для розвитку критичного мислення» (Див.: www.rwct.net) застосовується модель навчання з трьох частин, фази якої називаються: виклик, реалізація смислу и рефлексія (Evocation, Realization of Meaning, and Reflection). Ці терміни було введено Джінни Стіл и Куртом Мередітом (Jeannie Steele and Kurt Meredith, 1997). Раніше ця трьохфазна модель називалась актуалізація (передбачення), пошук інформації і рефлексія (Anticipation, Information Search, and Reflection) у праці (Estes and Vaughn, 1986), а багато вчителів у Каліфорнії називали її В, ЧЕРЕЗ та ЗА (Into, Through, and Beyond).

 

  • порівняти очікування учнів з тим, що вивчається;
  • переглянути очікування й висловити нові;
  • виявити основні моменти;
  • відстежити процеси мислення /перебіг думок учнів;
  • зробити висновки і узагальнення  щодо матеріалу;
  • поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;
  • поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу

 

Фаза консолідації

Коли учні зрозуміли ідеї уроку, до того як урок буде закінчено, необхідно переходити до наступної фази. Вчителеві треба, щоб учні відрефлексували те, про що дізналися і запитали себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою як вони зможуть це використовувати. Ця третя фаза уроку називається фазою консолідації.

Ця фаза має на меті:

  • узагальнити основні ідеї;
  • інтерпретувати визначені ідеї;
  • обмінятися думками;
  • виявити особисте ставлення;
  • апробувати ці ідеї;
  • оцінити, як йде процес навчання;
  • задати додаткові запитання.

 

Під час викладу матеріалу у посібнику ми будемо неодноразово говорити про ці три фази актуалізації (передбачення), побудови знань і консолідації. Численні навчальні завдання, які будуть пропонуватися, теж пов’язуватимуться з однією із трьох фаз уроку.

 

Ця модель «актуалізація – побудова знань – консолідація» позначається в тексті простою тріадою позначок, які зображують різні фази життєвого циклу пшениці.

 

Фаза актуалізації (передбачення); зерно саджають у родючий ґрунт. Успіх уроку залежить не тільки від цього «зерна»: необхідно спиратися на ті знання, які вже є в учнів, подібно до того, як зерно має використати поживні речовини в ґрунті.

 

Після того як зроблено необхідну підготовчу роботу, вчитель переходить до фази побудови знань; зерно пускає коріння й проростає.

 

Урок завершується фазою консолідації. Пшениця починає колоситися; у колоссі містяться зерна численних майбутніх рослин. Так і урок може призвести до багатьох нових видів діяльності.

 

Ці три позначки завжди в тексті будуть міститися разом і саме в цій послідовності, пропонуючи вчителеві конструювати урок з урахуванням  того, що було раніше, і не забувати про те, що буде далі. Життєвий цикл пшениці - від зерна до рослини й знову до зерна - нагадує про нескінченний цикл навчання: знання будуються спираючись на отримані раніше знання - для того, щоб просуватися вперед.

 

 

МИСЛИТИ КРИТИЧНО

 

Найбільш успішними є заняття, на яких учнів заохочують думати самостійно і критично мислити (Halpern, 1996; Kurland, 1995; Unrau, 1997). Критичне мислення дозволяє нам обмірковувати свої власні думки й причини появи тієї чи іншої точки зору. Це означає, що ми обдумуємо те, яким чином приходимо до наших власних рішень або розв’язуємо завдання, проблеми. Це означає також, що наші думки свідомо спрямовані на певну мету. Такі міркування та ідеї ґрунтуються не на наших упередженостях або забобонах, а на логіці, надійній і достовірній інформації, яка збирається з багатьох  джерел.

 

Коли ми думаємо критично, те що ми думаємо і як ми думаємо завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли зауважуємо на помилку або бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання або проблеми, ми зацікавлено вивчаємо його. Учні, які мислять критично зазвичай вчаться з інтересом. Навіть у дуже важких інтелектуальних завданнях вони бачать можливості для навчання. Ці учні шукають шляхи застосування навичок критичного мислення, і як правило, охоче їх використовують – будь то в класі або у своєму повсякденному житті. Саме завдяки таким учням викладання стає приємнішим і цікавішим для вчителя.

 

Дослідники, які вивчають та викладають критичне мислення й активне навчання (наприклад, Anderson 2000), одним зі способів організації цілей викладання і навчання визнають створення класифікації (категорій або типів) питань і навчальних цілей. Ідея полягає в тому, що просте запам'ятовування якогось факту є питанням або метою дуже «низького рівня». На іншому кінці шкали – дії «високого рівня», такі як створення нових ідей або виведення нових умовиводів. Нижче наведено перелік типів питань та цілей, які представлено починаючи від найнижчого рівня (запам'ятовування) і до найвищого (створення).

 

 

 

 

 

 

 

створення

 

 

 

 

оцінювання

Високий

 

 

 

аналіз

 

 

 

 

застосування

 

 

 

 

розуміння

 

 

 

 

 

 

 

запам'ятовування

 

Рівні мислення

Низький

 

 

 

 

 

 

Хоча завжди є потреба у мисленні на всіх рівнях, проте виходячи за рамки питань, які вимагають просто пам'яті або відтворення, ми як вчителі допомагаємо учням задіяти більш високі рівні критичного мислення, навіть коли вони засвоюють фактологічний матеріал. Щоб задавати ці питання, більш високого рівня, й відповідно досягати цілей такого ж рівня, вчителям необхідно реструктурувати свої заняття таким чином, щоб вони підтримували більш високі рівні критичного мислення. Педагоги й дослідники в галузі освіти представили певні поради для такої реструктуризації (Herrenkohl 1998; Herrenkohl 1999). Під час занять вчителі й учні цінують і підтримують активне навчання та критичне мислення. Серед учнів й між учнями та вчителями часто розгортаються дискусії, які ведуться жваво і коректно. За звичай ці дискусії виникають внаслідок порушеного учнем або вчителем питання. Рівень, тип і структура питань важливі для дискусій, що виникають. Вони також підтримують більш високі рівні складності критичного мислення учнів. У цьому розділі надано опис різних рівнів і типів питань та моделей, а також наведено поради щодо організації дискусій у класі.

 

Коли ми говоримо про рівні запитань, ми маємо на увазі відмінності між питаннями, які стосуються деталей, фактів (імена, дати, місця подій, столиці держав), і питаннями, які потребують більше складних ідей (взаємозв’язок між поняттями, причини якихось подій чи ситуацій). У запитаннях низького рівня запитується про факти й деталі. Такі питання можна проілюструвати прикладами:

 

  • У якому році Мексика виборола незалежність від Іспанії?
  • За якої температури замерзає вода на рівні моря?
  • Як називається найбільш відомий літературний твір Сервантеса?
  • На якому континенті знаходиться ріка Оріноко?

Інколи важливо знати ці факти, але тільки їх знання не забезпечить того, що учні зможуть це використати для вирішення завдань або прийняття важливих рішень. Серед стратегій /методів, які сприяють навчанню на більш низьких рівнях, можна назвати такі:

  • усно проговорювати факт знову й знову;
  • записувати й переписувати інформацію;
  • читати й перечитувати матеріал, котрий необхідно запам'ятати.

Зазвичай ці методи спрацьовують на найближчу перспективу, але вони не забезпечують запам'ятовування інформації на більш тривалий період часу. Якщо ціль навчання полягає не тільки у тім, щоб запам'ятати факти, але й використати їх для вирішення завдань і прийняття рішень, то для учнів кориснішим буде, якщо їм задавати питання, де вимагається застосування складнішого, вищого рівня критичного мислення, - питання високого рівня.

 

Запитання високого рівня – це запитання, які ми задаємо, коли запитуємо, як або чому щось відбулося, або яким чином одна подія, предмет чи ідея можуть бути пов'язані з іншими. Ці питання формулюються у такий спосіб, щоб змусити того, хто на них відповідає, критично мислити. Тобто, учні можуть використати факти й деталі в процесі відповіді на питання, але для обґрунтування відповіді їм необхідно вийти за межі простого знання фактів і деталей. Коли поставлено питання більш високого рівня той, хто відповідає, активно виражає певну позицію, стверджує певну точку зору щодо причин або зв’язків. Питання високого рівня передбачають використання розумових операцій, пов'язаних із критичним мисленням.

 

Питання високого рівня вимагають від учнів знаходити важливу інформацію й застосовувати її для того, щоб зробити висновки або провести порівняння. Наприклад:

  • Яким чином рух за незалежність Мексики від Іспанії вплинув на людей у сусідніх з нею країнах?
  • Чому вода поблизу мостів і в містах замерзає взимку пізніше, ніж вода в озерах, розташованих у сільських районах?
  • Ріка Амазонка впливає на багато районів Бразилії. Чим відрізняється цей вплив у районах, розташованих поблизу Атлантичного узбережжя, і в центральній частині Бразилії?

 

На подібні питання можна дати більш ніж одну відповідь, до того ж кожна з них буде аргументованою і переконливою. Вони відображають більш високий рівень застосування критичного мислення у порівнянні з питаннями, які припускають просте повторення фактів.

 

Зміст питання є важливим, оскільки воно має сприяти виникненню в учнів критичного мислення, водночас важливо й те, як задається це питання. Є багато стратегій, які вчителі можуть використати для того, щоб своє вміння задавати питання зробити більш ефективним (Gibbs, 2001).

  • Після того, як ви поставили запитання, надавайте час на міркування, щоб і в учнів менш впевнених у собі була можливість сформулювати відповідь.
  • Використовуйте метод «Подумайте – Об'єднаєтесь у пари – Обговоріть», щоб учні могли обговорити відповідь один з одним, перш ніж висловлювати свою думку перед усіма.
  • Задавайте питання, які розвивають /продовжують обговорення, типу: “Що ви могли б додати?” “А яка думка в тебе, Маргарито?”
  • Надавайте зворотній зв'язок /коментарі, які й не підтверджують, і не заперечують відповідей учнів. Тоді обговорення залишається відкритим. Наприклад: “Цікаво”. “Я про це раніше не думала”.
  • Просіть узагальнити /підбити підсумок. “Хто може висловити точку зору Джамілі іншими словами?”
  • З'ясовуйте думки інших учнів. “Хто згоден з Максом?” “Хто не згоден? Чому?”

 

  • Заохочуйте учнів адресувати питання однокласникам: “Запитай Міхеля, чи може він щось додати тобі у відповідь”.
  • Виступайте «адвокатом диявола»: “Що б ви відчули, якщо …...?” “Як би ви відреагували на зміну, якщо…...?”
  • Використовуйте метод проговорювання думок /міркувань уголос: “Як ви прийшли до такої відповіді?”
  • Запитуйте всіх учнів, а не тільки тих, хто піднімає руки. Однак швидко рухайтеся далі, якщо дитина не хоче відповідати.
  • Попереджайте учнів про можливості різних відповідей: “На це питання є багато варіантів відповідей”.
  • Змінюйте перспективу: “Як би ви поставилися до своєї відповіді, якби ви були....?”
  • Використовуйте уяву: “Що б відбулося, якби ....?”
  • Співвідносьте зміст відповіді з чимось ще: “Яким чином (відповідь дитини) подібна до                                      ? Чим відрізняється?”
  • Перетворюйте   відповіді:    “Що   якби   ми   змінили   (ідея   дитини)   на

                 ? Що якби ми поєднали ідею Джамілі й ідею Міхеля?”

 

Тут у цій школі я можу поділитися секретом зі своїм учителем. Ми працюємо в команді, і в нас є власні права, чого немає в інших школах. Наша школа у порівнянні з іншими школами – це СУПЕР!

(Учень із Грузії)

 
  Подпись: Тут у цій школі я можу поділитися секретом зі своїм учителем. Ми працюємо в команді, і в нас є власні права, чого немає в інших школах. Наша школа у порівнянні з іншими школами – це СУПЕР!<br />
(Учень із Грузії)<br />

 

 

КЛАСНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

 

Заняття, де учнів запрошують до активного навчання і критичного мислення мають такі спільні риси (Mathews, 2003):

< >Учителі й учні розподіляють між собою відповідальність за психологічний клімат на занятті. Зокрема, учні можуть брати участь у створенні правил поведінки в класі. Вчителі запрошують учнів взяти ініціативу у свої руки, наприклад, використовуючи деякі методи «кооперативного» навчання (тобто, навчання «у співробітництві», «співпраці»), коли кожному учневі доручається певна роль, виконання якої допомагає вчитися іншим учням.

Вчителі моделюють процес мислення і підтримують учнів, коли вони розповідають про свої стратегії мислення. Вчителі демонструють, як можна думати критично, коли вони не висловлюють думки та ідеї так, начебто все, що виходить із їхніх вуст є істиною в останній інстанції, а формулюють ідеї обережно, обґрунтовано і зауважуючи на певні умови, заохочують до поваги різних точок зору на своїх уроках. В учнів мають місце відкриті обговорення один з одним. Вони дізнаються не тільки про ідеї одне одного, але й про особистий хід міркувань - аргументування ідей. Вчителі можуть ставити під питання висновки й знання як свої власні, так і інших людей, і заохочують учнів робити так саме.

  1. Існує атмосфера пошуку і відкритості. Учитель і учні використовують питання високого рівня (тобто, не просто “Що?” “Де?” і “Коли”; але й “Чому?” “Що якщо?” і “Чому б не?”), аналізуючи проблему й приймаючи рішення. Учні виконують певні ролі під час занять /виконання завдань, коли вони на практиці застосовують різні види мислення: школярі роблять припущення, збирають інформацію, організують інформацію й ставлять під питання висновки. Вчителі показують підопічним, як виконувати завдання в класі й дають учням більше порад з метою корекції їхньої діяльності, ніж критикують або оцінюють їх.

 

  1. Учням надається підтримка, але така і тільки в тому обсязі, якого вони дійсно потребують. Вчителі пильнують за тим, що учні засвоюють, і тим, як вони думають, досліджують і спілкуються в процесі навчання. Учнів вчать, як відслідковувати своє власне навчання і поліпшувати свій рівень виконання роботи. Вчителі варіюють ступінь керівництва учнями, надаючи їм все більше    незалежності,            коли   стає   зрозуміло,  що   вони   до   цього  готові. Створюється таке навчальне середовище, де учні почуваються захищеними і вільними для випробування нових завдань і в якому

навіть невдалі спроби можуть призвести нарешті до остаточного успіху.

 

  1. Навчальний простір побудовано таким чином, щоб зробити легкою і природною співпрацю і комунікацію учнів. Традиційні класні кімнати нагадують місця для церемоній, де учні сидять рядами як на аудієнції чи зборах, а вчитель сидить попереду часто його стіл розміщується ще й на підвищенні наче він начальник або священик. Якщо ви вважаєте, що те про що учні говорять є цікавим і вони мусять цим поділитись, обмінятись, то необхідно влаштувати простір класу таким чином, щоб дозволити їм говорити одне з одним і працювати разом. Нижче показано кілька можливих шляхів влаштування простору в класі, які можуть допомогти учням взаємодіяти одне з одним (навчатись інтерактивно). Звичайно вибір того чи іншого шляху влаштування простору залежить від, які меблі ви маєте у своєму класі. Схеми, що наведені нижче пропонують варіанти їх розташування.

 

 

 

1. Цей спосіб є найкращим для слухання вчителя, але не підходить для інтерактивного навчання учнів. Вчителі, які хочуть, щоб учні говорили один з одним уникають такого розташування меблів.

 
 


 

2.Такий спосіб підходить для роботи учнів у малих групах. Зважте, що вчитель не залишається нерухомим, коли відбувається групова активність, він чи вона рухаються по кімнаті, спостерігаючи за групами, відповідаючи на питання або пропонуючи допомогу.

Подпись: 2.Такий спосіб підходить для роботи учнів у малих групах. Зважте, що вчитель не залишається нерухомим, коли відбувається групова активність, він чи вона рухаються по кімнаті, спостерігаючи за групами, відповідаючи на питання або пропонуючи допомогу.

 

 

 

 

3. Таке розташування ефективне для проведення загальної класної зустрічі або дискусії. Зважте, що вчитель є одним з тих, хто бере участь в обговоренні серед інших, він рівний серед них.

 
  Подпись: 3. Таке розташування ефективне для проведення загальної класної зустрічі або дискусії. Зважте, що вчитель є одним з тих, хто бере участь в обговоренні серед інших, він рівний серед них.

 

 

 

4.Таке розташування корисне, коли учні сидять за партами, на стільцях, що не рухаються (прикріплені до підлоги). Учні, які сидять обличчям до дошки, розгортаються і працюють через стіл з учнями, які сидять позаду.

 
  Подпись: 4.Таке розташування корисне, коли учні сидять за партами, на стільцях, що не рухаються (прикріплені до підлоги). Учні, які сидять обличчям до дошки, розгортаються і працюють через стіл з учнями, які сидять позаду.

 

 

ЯК ЗРОБИТИ ЦЮ ПРОГРАМУ НАВЧАННЯ МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНОЮ

Опанування нових методів викладання подібно навчанню нового руху або прийому в спорті: потрібно побачити, як це виконується, спробувати виконати під наглядом когось, хто знає, як це треба робити, і потім вислухати пропозиції щодо власного виконання. Семінари з такого навчання саме так і організовані: ви берете участь у демонстраційному уроці, начебто ви учень, потім ви обговорюєте ці методи й вчитеся, як їх застосувати, а потім ви плануєте і проводите урок, використовуючи цей метод самостійно. Наприкінці семінару ви маєте спланувати реальний урок, що ви проведете у своєму класі після закінчення.

 

У розділі 2 цього посібника містяться базові уроки, що демонструють методи викладання в дії. Тут крок за кроком пояснюється, як використати ті методи викладання, що були продемонстровані. Після опису того, як використати метод, що був застосовуваний у базовому уроці, у посібнику запропоновані ще деякі інші пов'язані з ним методи навчання, які можуть бути використані для досягнення аналогічних цілей.

 

У розділі 3 коротко викладено деякі загальні ідеї щодо оцінки й планування уроку, які відповідають методам читання і письма для критичного мислення. У цей розділ включені зразки планів уроків, методи управління класом і рубрики для оцінки; всі ці матеріали засновані на успішній практичній роботі різних учителів у класах різного вікового рівня і при викладанні різних предметів.

У розділі 4 «Викладання в рамках певного предмета» увагу зосереджено на застосуванні методів критичного мислення при викладанні окремих дисциплін: мови і літератури, математики, природознавства, мистецтва, суспільних наук і міждисциплінарних навчальних проектів; наведено зразки планів уроків з кожного предмету.

 

Пам’ятайте, що вам необхідно апробувати ці методи, щоб навчитися добре ними користуватися. Рекомендується випробувати новий метод багато разів, щоб вирішити, чи підходить він для вашої вчительської роботи. Не тільки ви повинні звикнути до застосування цього методу у викладанні, але також і ваші учні повинні звикнути до його застосування в процесі навчання.

 

Крім того, ви маєте налагодити співробітництво з іншими вчителями. Принаймні один раз на місяць намагайтеся збиратися разом з одним або декількома вчителями, які використовують у викладанні ці ж нові методи. Записуйте свої питання, історії успіху й приносьте їх із собою для обговорення на такі зустрічі. Також беріть з собою свої плани уроків і приклади /зразки робіт учнів. Ви обов'язково знайдете гарні пропозиції для ваших колег, як допомогти їм подолати наявні в них проблеми, а в них будуть пропозиції, які допоможуть вам.

 

Як фахівець із університетською освітою і 30 роками педагогічного стажу, я вважаю, що моя участь у цьому проекті еквівалентна одержанню ще однієї вищої освіти. (Вчитель із Азербайджану)

Подпись: Як фахівець із університетською освітою і 30 роками педагогічного стажу, я вважаю, що моя участь у цьому проекті еквівалентна одержанню ще однієї вищої освіти. (Вчитель із Азербайджану)

 

РОЗДІЛ 2: ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ

Викладання – це щось більше, ніж набір методів. Викладати добре означає досягати певної кількості цілей для певної групи учнів на певному етапі навчального року при наявності певних ресурсів у конкретних часових межах в умовах конкретної школи й конкретної місцевої громади. Це означає знаходити рівновагу між викладанням, здійснюваним безпосередньо вчителем, і організацією діяльності окремих учнів і груп. Це означає розвивати в учнів навички й стратегії навчання і водночас забезпечувати засвоєння учнями змісту за навчальною програмою.

 

Вчителі-майстри підходять до предметному змісту не як до статичного знання або інертних ідей, але й як до способів пізнання. Застосувати способи пізнання – думати в рамках навчального предмету – означає мати у своєму розпорядженні набір понять і набір методів для того, щоб задавати питання й конструювати знання. Думати, виходячи за рамки окремих предметів, тобто міжпредметно, міждисциплінарно, означає виявляти проблеми, задавати правильні питання, застосовувати потрібні в даній ситуації знання, знаходити правильні рішення і адекватні критерії для оцінки досягнутого успіху.

Хоча викладання – це більше, ніж набір методів, існують методи викладання, які повинні бути в арсеналі кожного творчого педагога. Деякі з них є всеохоплюючими стратегіями, з яких можна сформувати цілий урок. Інші можуть комбінуватися для розробки завершеного замислу уроку.

 

СЦЕНАРІЇ БАЗОВИХ УРОКІВ І ЯК ЇХ ЧИТАТИ

На наступних сторінках ви знайдете вісім ґрунтовно описаних базових уроків. У кожному них використовуються дії й навчальні методи, підібрані для кожної із трьох фаз, описаних вище – актуалізації, побудови знань і консолідації. Ці уроки описані у вигляді сценаріїв - щоб надати вам повне уявлення про те, що говорять і роблять як учитель, так і учні. Якщо ви берете участь у семінарі, то, імовірно, у вас буде можливість взяти участь у цих уроках в якості учня.

У тексті опису фази уроку будуть позначені таким чином:

    фаза актуалізації    фаза побудови знань    фаза консолідації

Після кожного уроку вам пропонується проаналізувати, як він відбувається й що було досягнуто. Потім докладно описуються методи й кроки їхнього виконання – щоб ви могли наслідувати їх на своїх власних уроках. І, нарешті, наводиться опис інших різновидів цих методів або методів, пов'язаних з ними – щоб їх можна було використати для викладання уроків, подібних до описаних.

 

Варто пам'ятати, що деякі із цих методів більше підходять для тієї або іншої фази уроку. Позначки фаз, наведені вище, також використовуються в розділі

«Методи», показуючи, під час якої саме фази уроку можна застосувати даний метод. Деякі методи є більш складними й їхнє використання може зайняти кілька фаз, а також деякі методи придатні більш ніж для однієї фази. Наприклад, така позначка показує, що цей метод підходить для фази актуалізації й для фази консолідації.

 

 
 

 

Опис кожного методу подається в тому самому форматі, щоб вам легше було використати його при плануванні уроку. У тексті використано спеціальні позначки:

     

Обґрунтування  –  опис    цілей даного методу і як він може допомогти учням вчитися

 

Ресурси – які матеріали потрібні

             
 
   

Розмір групи – кількість учнів, якій найбільш відповідає даний метод

 
   
 
     
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідний час

 

Хід роботи – кожен крок даного методу в деталях

Оцінювання – під час або після уроку, якщо вона є обов’язковою або бажаною

Додаткові        міркування         –   тут   подані   примітки,   які                    допоможуть читачеві скласти кращі уявлення про те, яким чином або чому варто

застосовувати цей метод

Поради – пропозиції щодо того, як успішно застосувати цей метод або ж врахувати особливі потреби певної групи учнів

 
 

 

 

 

 

 

Наведені далі базові уроки були задумані таким чином, щоб їх можна було використати з учнями будь-якого рівня підготовки й для викладання будь- якого предмета. Кожен базовий урок має ілюструвати викладання для досягнення різних цілей у навчанні.

 

Першій базовий урок

Вивчення   інформації   на                     основі тексту

Другій базовий урок

Розуміння оповідного тексту

Третій базовий урок

Кооперативне навчання

Четвертий базовий урок

Проведення дискусії

П’ятий базовий урок

Пишемо й досліджуємо

Шостий базовий урок

Пишемо, щоб переконати

Сьомий базовий урок

Розуміння аргументів

Восьмий базовий урок

Критичне слухання

ПЕРШИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ

У цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням учитися, читаючи інформаційний текст. Урок будується відповідно до трьох фаз структури пізнавальної діяльності, що була представлена в першому розділі цього посібника: актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація. На цьому уроці будуть використані наступні стратегії: Структурований огляд (Ausubel 1968), прийом Знаємо /Хочемо дізнатися

/Дізналися (Ogle 1986), Читання в парі / Узагальнення в парі (Vaughn, 1986) і Лінія цінностей (Kagan 1996).

 

Текст, що використовується на цьому уроці, називається “Слони і фермери”, проте прийоми даного уроку можуть бути застосовані при роботі з будь-яким інформаційним текстом, що ви маєте. Цей урок проводився з шестикласниками, однак, ці прийоми можуть застосовуватися як у молодших класах, так і в більш старших – протягом всієї середньої школи.

 

ЯК ЧИТАТИ ЦЕЙ УРОК

 

При читанні демонстраційного уроку, що наведений нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тому, щоб продемонструвати вам методи викладання (а не навчити вас чомусь про слонів!). Будь ласка, розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку

– актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація?

 

УРОК

 

    АКТУАЛІЗАЦІЯ

Учитель починає урок зі Структурованого огляду, у цьому випадку – з короткого повідомлення або розмови по цій темі – як раз достатньої для того, щоб спрямувати думки учнів на цю тему й розбудити в них зацікавленість. У своєму повідомленні він говорить:

 

Вчитель: Сьогодні ми будемо говорити про проблему захисту тварин, що зникають з планети Земля. Ми зосередимо нашу увагу на слонах і розглянемо, які спроби здійснюються, щоб врятувати їх від вимирання. Ми також

 

подивимось на це питання з іншого боку: ми розглянемо проблеми, які викликають зусилля зі збереженню тварин.

Певна кількість слонів живе в Азії, але більшість з них і найбільш великі слони живуть в Африці, в основному в східній її частині, у таких країнах як Кенія, Танзанія й Уганда. (Учитель показує ці країни на карті). Слони живуть на рівнинах, що поросли травою, і в лісах.

Протягом хвилини подумайте, що загрожує слонам. Потім поверніться до свого партнера навпроти – учня, що сидить за столом напроти вас – і обміняйтеся своїми відповідями.

 

Через хвилину вчитель запрошує до відповіді учнів з трьох пар.

Пара 1: «Ми думаємо, що їх убивають люди».

 

Вчитель: Дійсно, у минулому мисливці на великих тварин вбивали слонів заради спорту. Протягом багатьох лет у такий спосіб було винищено безліч слонів. У 1970 р. у багатьох країнах полювання на слонів було заборонено,  але слонів продовжують убивати нелегальні мисливці або «браконьєри» заради бивнів - слонової кістки. Це дуже рідкий і дорогий матеріал і браконьєри можуть заробити багато грошей, продаючи слонову кістку. Що ще загрожує слонам?

 

Пара 2: «Можливо люди знищують місця, де вони перебувають?»

 

Вчитель: Це ще одна велика загроза існуванню слонів. Значна частина їхнього середовища перебування була перетворена у фермерські вгіддя.

У цілому популяція слонів у світі продовжує скорочуватися, тому люди вживають заходів, щоб захистити ті популяції слонів, які ще залишилися. Як ви вважаєте, що це можуть бути за заходи? Протягом хвилини подумайте, а потім поверніться до свого партнера збоку – учня, що сидить поруч із вами – і поділиться своїми відповідями.

 

Через хвилину учитель запитує іншу пару.

 

Пара 3: «Адже існують заповідники, де слони й інші тварини можуть жити, й їх там ніхто не непокоїть?»

 

Вчитель: Так. Уряди виділили великі спеціальні парки або заповідники – деякі з них тягнуться на багато кілометрів – де слони живуть під захистом єгерів, і де охороняється їхнє середовище перебування. Крім того, ювелірів переконують відмовитися від продажу виробів зі слонової кістки, і багато з людей не хочуть купувати їх, навіть коли вони бачать їх у продажу.

 

Проте, будь ласка, подумайте над таким питанням. В Африці слони живуть на рівнинах, що поросли травою, і в лісах, і багато з них живуть поруч з фермерськими господарствами. Які проблеми це може викликати? Пам’ятайте, що більшість людей вважають, що слонів необхідно

 

захищати. Однак людям також потрібна і та їжа, що виробляють фермерські господарства.

 

Тепер учитель просить учнів об'єднатися в пари й скласти список того, що вони знають про збереження популяції слонів:

 

Поверніться до учня, що сидить поруч. Пригадайте три або чотири речі, які ви знаєте про збереження популяції слонів –те, у чому ви більш- менш впевнені. Не обмежуйте себе тільки тими пунктами, які ми тільки що згадали.

 

Вчитель креслить таблицю «Знаємо /Хочемо дізнатися /Дізналися» на дошці:

 

Збереження популяції слонів

 

Що знаємо?

Про           що           хочемо

дізнатись?

Чого дізналися?

 

 

 

 

Тепер учитель просить пари учнів назвати якісь із тих пунктів, які вони вибрали – з того, що їм відомо про збереження популяції слонів, і записує їх у таблиці у графі «Що ми знаємо?».

 

Вчитель: Давайте запишемо ті важливі речі, що ми вже знаємо про збереження слонів, і пов'язані із цим проблеми.

 

Учні згадують, що слони – це вид, якому загрожує зникнення, люди знищують їхнє середовище перебування й т.д. Вчитель записує ці пункти в таблицю.

 

Збереження популяції слонів

 

Що знаємо?

Про           що           хочемо

дізнатись?

Чого дізналися?

Слони – це вид, якому загрожує зникнення.

Люди їх вбивають. Браконьєри вбивають слонів заради одержання слонової кістки.

Люди знищують їхнє середовище перебування.

 

 

 

Існують закони, що забороняють полювання на слонів.

Існують заповідники. Деякі слони живуть поблизу фермерських господарств.

Слони   можуть               завдавати шкоди полям фермерів.

 

 

 

Далі вчитель запитує учнів про те, у чому вони не впевнені, і допомагає їм перетворити їхні сумніви у питання, записуючи їх у таблицю. Учитель починає з того, що читає вголос пункти в колонці «Що ми знаємо?».

 

Вчитель: Ми багато знаємо про збереження популяції слонів. Але що ще нам необхідно знати?

 

Учні говорять, що було б цікаво знати, чи знищують слони посіви, яку шкоду наносять слони й т.д. Вчитель записує ці питання в таблицю в стовпчик «Що ми хочемо дізнатися?»

Збереження популяції слонів

 

Що знаємо?

Про           що           хочемо

дізнатись?

Чого дізналися?

Слони – це вид, якому загрожує зникнення.

Люди їх вбивають. Браконьєри вбивають слонів заради одержання слонової кістки.

Люди знищують їхнє середовище перебування. Існують закони, що забороняють полювання на слонів.

Існують заповідники. Деякі слони живуть поблизу фермерських господарств.

Слони   можуть               завдавати шкоди полям фермерів.

Чи знищують слони посіви? Яку шкоду наносять слони? Як ставляться до слонів люди, які живуть поблизу?

Хто повинен вирішувати, чи варто оберігати слонів?

 

 

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

Фаза побудови знань - це та частина уроку, коли учні «проводять дослідження», щоб більше дізнатися з даної теми.

 

Тепер вчитель готує учнів до читання тексту. Учні будуть використовувати метод «Читання в парі / Узагальнення в парі», і це допоможе їм обмірковувати матеріал, що вони читають. Оскільки учні до цього не користувалися цим методом, учитель спеціально виділяє час, щоб докладно його представити.

 

Вчитель: Зараз ми прочитаємо текст, у якому розповідається про збереження слонів і деякі проблеми, які виникають у зв'язку із цим. Перш, ніж ми почнемо читати, давайте згадаємо питання, які в нас з'явилися, і подивимось, чи не зможемо ми знайти відповіді на них під час читанні тексту.

 

Учитель знову зачитує питання зі стовпчика «Хочемо дізнатися». Крім того шукайте в тексті нові ідеї, для яких ми не придумали запитань.

Перш, ніж учні починають читати, вчитель демонструє, як виконується

читання в парі /узагальнення в парі.

Вчитель: Я хочу, щоб ви прочитали текст за допомогою  особливого методу, що називається «Читання в парі /Узагальнення в парі». Уважно слухайте, коли я буду демонструвати, що вам треба буде робити. Спочатку я прочитаю абзац, а потім узагальню його зміст.

Вчитель читає:

 

Слони й фермери

 

У багатьох африканських країнах популяція слонів продовжує скорочуватися. Однак у деяких країнах давно здійснювані заходи щодо збереження слонів виявилися настільки успішні, що чисельність слонів там зараз більше, ніж коли-небудь, в історії (як ми можемо судити з письмових свідчень).

 

Вчитель: Я вам продемонструю, як ми узагальнюємо зміст  абзацу:  У  цьому абзаці говорилося про те, що чисельність слонів в основному скорочується, однак, у деяких африканських країнах слонів стало більше, ніж коли-небудь раніше. Це відбулося завдяки тому, що зусилля з їхнього збереження виявилися успішними. Бачите? Я сказав вам важливі ідеї, але не всі деталі.

Отже, один партнер читає абзац і узагальнює його. А інший партнер задає питання зі змісту цього абзацу. Я вам це теж зараз продемонструю. Ось питання з абзацу, що ви щойно прослухали: “Які можуть бути заходи щодо збереження слонів, про які згадується в цьому абзаці?”

 

Учні пропонують відповіді.

 

Вчитель: Це все гарні відповіді. А ось ще одне питання: «У статті говориться, що в деяких місцях чисельність слонів більше, ніж коли-небудь, раніше. Як ви вважаєте - це добре або погано? Що в цьому гарного? Що в цьому поганого?»

 

Учні знову дають відповіді.

 

Вчитель: Тепер, після того як я продемонстрував вам, як узагальнювати текст і як задавати питання щодо тексту, я пропоную вам об'єднатися в пари. Спочатку один з вас прочитає наступний абзац. Потім той же самий учень узагальнить його, як я тільки що вам показав. Інший учень повинен задати два або три гарних питання з цього абзацу. Ви обидва маєте спробувати відповісти на кожне питання.

 

Фахівці з охорони тварин називають це перемогою, але для африканських фермерів, це ще один приклад того, як сили природи загрожують знищити їх і без того вбогі засоби до існування. Слони в пошуках їжі, якої внаслідок зростання їхньої популяції стає все менше, можуть знищити за кілька годин цілу плантацію. Знижується прибутковість великих ферм, яка вже перебуває під загрозою завдяки зростанню цін на насіння та добрива і впливів глобалізації. Для родини фермера навіть одна навала гурту слонів може означати втрату результатів їхньої праці за цілий сезон, руйнування будинку й, можливо, позбавлення засобів існування.

 

Вчитель надає учням час прочитати абзац і узагальнити його. Він мовчки пересувається по класу і слухає узагальнення, які роблять учні в парах.

 

Вчитель: Будь ласка, зупиниться. Кому вдалося добре узагальнити цей абзац? У ньому багато інформації, правда? Що в ньому говориться?

 

Учень 16: «У цьому абзаці говориться, що іноді слони руйнують ферми».

 

Вчитель: Це правильно. Але давайте спробуємо включити в узагальнення ще кілька важливих ідей. Давайте послухаємо ще кого-небудь.

 

Учень 17: «Коли слонів багато, їм доводиться ходити в пошуках їжі все далі й далі. Слони заходять у великі фермерські господарства й наносять їм збитки, і фермери не можуть заробити грошей. Вони руйнують маленькі ферми, і тоді у фермера не залишається нічого».

 

Вчитель: У цьому узагальненні добре відображено кілька важливих деталей. Чи всі розуміють, що узагальнення повинне бути коротше й простіше, ніж

 

прочитаний у книзі абзац, але в ньому також повинні міститися найважливіші ідеї?

Тепер давайте продовжимо. Зараз настав час другому партнерові задати питання з абзацу.

 

Учитель рухається повздовж класу протягом кількох хвилин і слухає, як учні задають одне одному питання. Коли більша частина учнів закінчують цю роботу, вчитель говорить: «Давайте послухаємо одне з ваших питань».

 

Учень 18: «Чому автор згадує «глобалізацію», говорячи про зменшення доходів у фермерів?»

 

Вчитель: Гарне питання. Чому б тобі не запитати це у всього класу?

 

Учень ставить запитання, а учні пропонують відповіді.

 

Вчитель: Добре. Я бачу, що ви знаєте, як узагальнювати зміст абзацу і як задавати питання з абзацу. Коли ви будете читати наступні два абзаци, я не буду вас зупиняти. Пам’ятайте: той, хто останнім задавав питання, читає наступний абзац і узагальнює його. Інший учень буде задавати два або три питання щодо нього, і обидва будуть намагатися відповісти на ці питання. Потім ви поміняєтеся ролями, коли будете читати наступний абзац. Продовжуйте мінятися ролями при читанні кожного наступного абзацу, поки не дочитаєте статтю до кінця.

 

Продовження статті:

 

Саме ці факти змушують багатьох фермерів вимагати знову дозволити полювання на слонів, а також дозволити продаж їхнього м'яса, шкіри й слонової кістки. Вартість одного бивня може дорівнювати прибутку від роботи на фермі за кілька років. У світі, де засоби існування бідних людей перебувають під загрозою в більше, ніж існування слонів, цей аргумент представляється все більш й більш переконливим. Крім того, легалізація скоротила б необхідність у дорогому патрулюванні силами воєнізованої поліцейської охорони, що застосовується для боротьби проти браконьєрів і контрабандистів слонової кісткою.

Однак багато захисників природи з жахом відреагували на цю пропозицію. Вони стверджують, що легалізація полювання на слонів - навіть якщо відстріл слонів буде строго контролюватися - призведе  до свободи полювання для всіх, і слони знову постануть на межу вимирання. Знову повернуться корупція й експлуатація, пов'язані з торгівлею слоновою кісткою. І

 

для багатьох сама ідея вбивства такої величної, шляхетної й розумної тварини як слон настільки ж неприйнятний, як і вбивство кита.

 

Вчитель рухається від однієї пари до іншої і слухає, як учні узагальнюють абзаци й задають до них питання. Якщо він бачить, що учні розуміють, що вони роблять, він дає їм можливість продовжувати роботу. Якщо він бачить, що тому або іншому учневі необхідно допомогти зробити узагальнення або придумати питання для прояснення змісту, він втручається й пропонує свою допомогу. Якщо вчитель виявляє, що допомога потрібна багатьом учням, він привертає увагу всього класу й нагадує всім, як потрібно узагальнювати і як задавати питання.

 

  КОНСОЛІДАЦІЯ

Фаза консолідації – це та частина уроку, коли учні міркують про те, чого вони дізналися, застосовують ці ідеї й переосмислюють те, що вони знали до уроку, у контексті того, що вони вивчили. На представленому тут уроці консолідація здійснюється в ході завершення таблиці «Знаємо /Хочемо дізнатися /Дізналися» і виконання завдання «Лінія цінностей».

 

Повертаючись до таблиці, учитель просить учнів подумати про те, чого вони дізналися. Тепер вони почнуть розглядати, які відповіді знайдено на їхні питання.

 

Вчитель: А зараз давайте подивимось, чого ми дізналися з цієї статті. Спочатку мені цікаво подивитися, чи знайшли ми відповіді на наші питання. Будь ласка, об'єднаєтеся в пари, прочитайте питання зі стовпчика «Хочемо дізнатися» і подивиться, чи знайшли ви відповіді на них. Я даю вам на це дві хвилини.

 

Через дві хвилини вчитель просить учнів почати давати відповіді.

 

Учень 21: «Так, вони знищують посіви й багато чого іншого».

 

Вчитель: Тоді відповідь на перше питання - «Так», і він записує це в таблицю в колонку «Що ми дізналися».

 

Учень 22: «У статті говориться, що слони завдають великих збитків».

 

Вчитель: Так? Покажи нам, де в тексті ти знайшла цю інформацію.

 

Учень 22: «Ось, наприклад, у тексті говориться: «Для родини фермера навіть одна навала гурту слонів може означати втрату плодів їхньої праці за цілий сезон, руйнування будинку й, можливо, позбавлення засобів існування».

 

Вчитель: Добре. Між іншим, а чи може нам хтось сказати, що означає

«позбавлення засобів існування»?

 

Учень 21: «Це означає, що цим людям взагалі нема на що жити».

 

Вчитель: Добре. Давайте підемо далі.

 

Учень 23: «Крім того вище в тексті говориться: «Знижується прибутковість великих ферм, яка вже перебуває під загрозою завдяки зростанню цін на насіння та добрива і впливів глобалізації. Інакше кажучи, великі фермерські господарства втрачають гроші».

 

Вчитель: Добре. Давайте запишемо все це в таблицю.

 

Вчитель додає ці відповіді в стовпчик «Чого дізналися».

 

Учні пропонують ще кілька відповідей, які зустрілися їм в тексті, і вчитель записує їх у стовпчик «Чого дізналися».

 

Вчитель: Як щодо останнього питання: «Хто повинен вирішувати, чи варто оберігати слонів?» Ви знайшли відповідь на це питання?

 

Учень 26: «У тексті про це не говориться. Там говориться, що деякі люди різко виступають проти вбивства слонів, але там не говориться, хто повинен приймати рішення».

 

ВчительТоді, очевидно, на це питання нам доведеться відповісти самим.  А поки скажіть, чи дізналися ми зі статті чогось такого, про що в нас не було запитань? Поверніться до вашого партнера навпроти й подивиться, чи зможете ви відзначити якісь нові ідеї, що ми дізнались з тексту.

 

Вчитель дає їм на це хвилину. Учні називають низку ідей. Наприкінці обговорення таблиця виглядає в такий спосіб.

 

Збереження популяції слонів

 

Що знаємо?

Про           що           хочемо

дізнатись?

Чого дізналися?

Слони – це вид, якому загрожує зникнення.

Люди їх вбивають. Браконьєри вбивають слонів заради одержання слонової кістки.

Люди знищують їхнє середовище перебування.

Чи знищують слони посіви? Яку шкоду наносять слони? Як ставляться до слонів люди, які живуть поблизу?

Хто повинен вирішувати, чи варто оберігати слонів?

Так!

Вони руйнують ферми й будинки. Вони наносять збитки великим

фермерським господарствам.

Фермери бояться слонів. Вони також хочуть

 

Існують закони, що забороняють полювання на слонів.

Існують заповідники. Деякі слони живуть поблизу фермерських господарств.

Слони   можуть               завдавати шкоди полям фермерів.

 

заробляти гроші на відстрілі слонів.

Нам необхідно вирішити, хто повинен вирішувати. Тобто, хто повинен визначати, чи варто частково                               дозволяти полювання на слонів чи ні?

 

На цьому даний урок можна було б закінчити. Однак, оскільки вчитель хоче зупинитись й на етичному питанні, що піднімається в тексті, він організує виконання ще одного завдання, яке називається «Лінія цінностей». Це завдання вимагає, щоб учні зайняли позицію з якогось питання або проблеми й підтримали свою позицію аргументами. Учитель починає з того, що  ставить полярні (суперечливі) питання:

 

Вчитель: Один з вас підняв гарне питання, на яке не дається відповіді у тексті: « Чи варто дозволити фермерам убивати слонів?» Я хочу, щоб ви обговорили це питання. По-перше, будь ласка, візьміть аркуш паперу й напишіть свою відповідь на це питання. Ви можете відповісти або «так», або «ні», але ви також повинні обов'язково пояснити причини, з яких ви посідаєте саме таку позицію. Будь ласка, зробіть це зараз. У вашому розпорядженні дві хвилини.

 

Через дві хвилини вчитель пояснює наступний крок:

 

Вчитель: Зараз ви почуєте два твердження, які виражають дві протилежні позиції.

 

Далі вчитель йде в один кінець класу й висловлює крайнє твердження - відповідь на це питання.

 

Вчитель: «Слонам не можна наносити шкоду ні за яких умов. Якщо слони хочуть з'їсти врожай фермера, треба їм це дозволити. Фермерові варто переїхати в інше місце. Слони існували на Землі раніше, ніж з'явилися люди, і в них є право жити, де завгодно і як завгодно».

 

Вчитель просить одного з учнів бути добровольцем і встати в інший кінець класу й оголосити протилежну точку зору.

 

Учень 1: «Важливі люди, а не тварини. Фермерам необхідно виробляти їжу, щоб люди могли їсти. Їм не слід охороняти слонів. Вони повинні їх вбивати, їсти їхнє м'ясо й продавати їхні бивні - слонову кістку».

 

Потім вчитель запрошує інших учнів класу встати десь між ним і цим учнем.

 

Вчитель: Тепер, коли ви почули ці дві крайні точки зору, я хочу щоб ви встали й зайняли певну позицію між нами. Якщо ви згодні з тим, що слонів не слід убивати ні за яких умов, встаньте поруч із мною. Але якщо ви думаєте, що фермерам варто дозволити зовсім безперешкодно вбивати слонів, устаньте поруч з учнем 1. Однак, якщо ви погоджуєтеся не повністю з тією або іншою позицією, встаньте десь між нами вздовж умовної лінії, яку можна провести між нами.

 

Після того, як учні встануть на певну позицію, вчитель просить їх поговорити з тими, хто знаходиться поруч із ними, щоб з'ясувати, чи дотримуються вони такої ж думки. Якщо ні - їм необхідно пересунутись у тому або іншому напрямку вздовж лінії.

 

Ці методи обіцяють звільнити мислення учнів від диктатури переконання вчителя у тім, що: «Я все знаю, і я хочу, щоб ви знали цю істину, якою я володію».

(Учитель початкових класів, Румунія)

 
  Подпись: Ці методи обіцяють звільнити мислення учнів від диктатури переконання вчителя у тім, що: «Я все знаю, і я хочу, щоб ви знали цю істину, якою я володію».<br />
(Учитель початкових класів, Румунія)<br />

 

 

Вчитель: Тепер, коли ви зайняли певну позицію вам необхідно перевірити, що ви перевірити, чи дійсно ви стоїте поруч із людьми, які займають таку саму позицію, як і ви. Щоб переконатись в цьому, зараз протягом хвилини розповідайте по черзі людям навколо вас про вашу позицію й чому ви її посідаєте. Якщо виявиться, що ви все-таки не згодні зі своїми сусідами, вам належить пересунутися й зайняти інше місце на лінії. Поговоріть з оточуючими вас людьми на новому місці й переконайтеся на підставі ваших думок, що ви погоджуєтеся один з одним.

 

Поки   вони   розмовляють,   вчитель   з'ясовує,   хто   буде    представником

/доповідачем трьох або чотирьох груп учнів, які вишукувалися на лінії.

 

Вчитель: Зараз, будь ласка, складіть твердження, що представляє погляди тих з вас, хто опинився в одній групі. Кожній групі зараз необхідно допомогти вашому представникові сформулювати коротке твердження, що відображає вашу позицію.

 

Представник від кожної групи учнів оголошує позицію своєї групи.

 

Група 1 (найближча до вчителя): «Ну й що, що слони знищують ферми й завдають шкоди лісам? Люди увесь час це роблять і називають це

«розвитком». Ми цілком впевнені, що слони були першими, а фермери вдерлися на їхню територію. Ми вважаємо, що фермери повинні переїхати».

 

Вчитель: Ну що ж, це достатньо сильне твердження. Увага, всі інші! Між іншим, зараз, можливо, ви почуєте щось таке, що змусить вас змінити свою думку. У цьому випадку ви маєте повне право змінити свою позицію й

перейти ближче до тих, з ким ви згодні, або подалі від тих, з ким ви не погоджуєтеся. Тепер давайте вислухаємо наступну групу.

 

Група 2: «Ми теж думаємо, що, можливо, фермери не повинні бути там, про все ж таки фермери заслуговують на допомогу. Люди, які люблять слонів, повинні створити фонд і оплатити фермерам переїзд в інше місце. Тоді для слонів буде більше землі, але й про фермерів у цьому випадку потурбуються».

 

Вчитель: Це достатньо зважена позиція. Чи не  хоче  хто-небудь перейти на інше місце? ( Ніхто не переходить). Немає? Тоді я перейду. Мене переконує ця позиція, тому що ця група бере до уваги інтереси всіх. (Вчитель переходить на нове місце й встає поруч із Групою 2). Давайте тепер вислухаємо наступну групу.

 

Група 3: «Ми вважаємо, що фермерам варто дозволити відстрілювати слонів. Не всіх, а тільки деяких. У статті говориться, що слонів стало занадто багато. Уряд повинен вирішити, скільки слонів дозволяється відстрілювати щороку, а фермери можуть купувати ліцензію на полювання на слонів. Всі ті, хто полюють без ліцензії, будуть заарештовані».

 

Вчитель хоче, щоб наприкінці уроку учні записали свої думки, тому він дає їм завдання написати твір-п'ятихвилинку.

 

Вчитель: Отже, ви вислухали зараз п'ять позицій – п'ять точок зору з цього питання - чи варто дозволити фермерам відстрілювати слонів. А зараз я хочу, щоб ви повернулися на свої місця й протягом п'яти хвилин у своїх зошитах написали свою думку з цього питання. Спочатку скажіть, як ви вважаєте - чи треба фермерам дозволити відстрілювати слонів. Потім поясніть, чому ви так вважаєте.

 

Учні повертаються на свої місця й пишуть. Коли закінчуються п'ять хвилин, учитель говорить їм, що в них є ще одна хвилинка, щоб закінчити. Потім він зупиняє роботу й запрошує трьох учнів прочитати свої думки.

 

На цьому цей урок закінчується АНАЛІЗУЄМО ЦЕЙ УРОК

На початку уроку вас було запрошено подумати над цим уроком у двох аспектах: як учня у класі і як вчителя.

 

Подумайте хвилину і відрефлексуйте, якби ви були учнем, який брав участь у цьому уроці, як би ви почувалися (корисно записати свої думки на папері).

 

Як ви себе почували? – вам було цікаво чи нудно, ви були залучені в те, що відбувалося чи відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами управляють або що вас контролюють?

 

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем  чи інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

 

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

А тепер продумайте цей урок якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такими.

 

Структурований огляд: коротке повідомлення для того, щоб «підготувати підвалини» для уроку.

 

Знаємо - Хочемо дізнатися - Дізналися: метод, що дозволяє нагадати учням те, що вони знають, і сформулювати питання, що допомагають спрямувати їхній пошук для кращого розуміння цієї теми.

 

Читання в парі / Узагальнення в парі: метод, при якому партнери допомагають один одному читати текст з розумінням.

 

Лінія цінностей: метод, що дозволяє учням зайняти певну позицію, з проблеми або питання, що дискутується, і захищати свою позицію аргументами.

 

Твір-п'ятихвилинка: коротке аналітичне есе, що змушує учнів зібрати воєдино свої думки й аргументи з теми.

 

МЕТОДИ

 

СТРУКТУРОВАНИЙ ОГЛЯД

Структурований   огляд   (Ausubel,   1973)   –   це   коротка лекція, повідомлення або пояснення, що дається на початку

уроку, щоб розбудити в учнів зацікавленість, представити ключові поняття й підготувати їх до засвоєння власне уроку.

 

Обґрунтування

Теорія навчання говорить нам, що учні вчаться, пов'язуючи нову інформацію з тим, що вони вже знають. Однак, якщо їхні знання з теми, отримані ними раніше, є неповними або сумбурними, то короткий огляд фонових знань допоможе підготувати їх до вивчення нової інформації. Структурований огляд дає можливість учителеві подати учням лише таку кількість інформації, щоб дозволити їм засвоювати зміст уроку, що почався.

Подпись: Обґрунтування<br />
Теорія навчання говорить нам, що учні вчаться, пов'язуючи нову інформацію з тим, що вони вже знають. Однак, якщо їхні знання з теми, отримані ними раніше, є неповними або сумбурними, то короткий огляд фонових знань допоможе підготувати їх до вивчення нової інформації. Структурований огляд дає можливість учителеві подати учням лише таку кількість інформації, щоб дозволити їм засвоювати зміст уроку, що почався.<br />

 

Розмір групи

 
  Подпись: Розмір групи


 

від шести до шістдесяти

Подпись: від шести до шістдесяти

 

Необхідний час

Структурований огляд повинен бути коротким – зазвичай не більше, ніж п'ять хвилин.

Хід роботи

Крок 1: Продумайте урок і вирішіть, які ідеї або питання, що містяться в ньому, будуть знайомі або цікаві учням. Подумайте, які поняття і які слова вони повинні розуміти для того, щоб засвоїти урок. Зробіть список усього цього.

 

Крок 2: Приготуйте карти або діаграми або принесіть предмети, які могли б піднести інтерес учнів.

 

Крок 3: Викладіть коротке повідомлення (не більше п'яти хвилин), у якому міститимусь ключові моменти.

 

Крок 4: Ваше повідомлення, лекція повинні бути захоплюючими й інтерактивними: задавайте питання й заохочуйте коментарі.

Крок 5: Закінчіть, сказавши: «Подивимось». Інакше кажучи, ваше завдання - викликати інтерес і очікування.

Додаткові міркування

Пам’ятайте, що структурований огляд повинен бути коротким. У ньому ви надаєте учням лише стільки інформації, щоб вони могли брати активну участь в уроці, але огляд не повинен замінити собою активний урок.

 
 

 

 

 

 

 

 

ЗНАЄМО /ХОЧЕМО ДІЗНАТИСЯ /ДІЗНАЛИСЯ

Метод можна використати для того, щоб структурувати цілий урок. У процесі роботи учнів спочатку просять

подумати про те, що вони вже знають про тему цього уроку, задати питання з цієї теми й знайти відповіді на ці питання.

 

 

Обґрунтування

Теорія навчання говорить нам, що активне навчання краще, аніж пасивне. Учні вчаться найкраще, коли вони 1) згадують те, що вони вже знають; 2) задають питання; 3) підтверджують свої нові знання. За допомогою цього методу ми змушуємо їх робити все це.

Розмір групи

від шести до шістдесяти

 
 

 

 

 

Необхідний час

від 45 хвилин до кількох уроків

Подпись: Необхідний час<br />
від 45 хвилин до кількох уроків<br />

 

Хід роботи

Крок 1: Почніть, назвавши тему й попросивши учнів подумати про те, що вони вже про це знають. Перш ніж просити учнів відповідати, корисно спочатку попросити їх попрацювати в парах і скласти список своїх ідей.

 

Крок 2: Намалюйте таблицю на дошці або на великому аркуші паперу.

 

Крок 3: Попросіть учнів висловитись й назвати те, що їм відомо з цієї темі. Запишіть їхні ідеї в колонку «Що знаємо?» Ви можете організовувати їхні думки по категоріях – у процесі того, як учні їх висловлюють.

 

Крок 4: Тепер попросіть учнів подумати, які питання в них є з цієї теми. Вони можуть почати з того, що проаналізують те, що вони вже знають, і знайдуть ті аспекти, де їхні знання є неповними. Запишіть їхні питання в таблицю в стовпчик «Про що хочемо дізнатись?» Якщо необхідно, додайте кілька своїх власних запитань.

 

Крок 5: Тепер учням треба прочитати текст (або прослухати лекцію, або щось вивчити /виконати якесь дослідження). Їм необхідно нагадувати, щоб вони шукали відповіді на свої питання й відзначали всі нові ідеї, яких вони не очікували.

 

Крок 6: Учні повідомляють про те, що вони дізнались з тексту. Спочатку вони повідомляють про ті відповіді, які вони знайшли на свої питання, а потім - про всі цікаві або важливі ідеї, які вони виявили. Вчитель все це записує в таблицю в колонку «Чого дізнались?»

 

Оцінка

Є три способи оцінити, чого навчилися учні в ході цього уроку:

  1. Вчитель може спостерігати, наскільки добре учні беруть участь у навчальному занятті /завданнях. Насамперед учителеві необхідно знати, наскільки успішно пройшов урок. Коли ми запроваджуємо нові методи навчання, може знадобитись кілька спроб апробації методу, щоб і учні, і вчитель навчилися добре ними користуватися. Вчитель може запитати себе:

Наскільки добре клас у цілому й кожний учень виконували свої ролі в ході виконання завдання «Читання в парах /Узагальнення в парах»?

Наскільки повно й продуктивно клас у цілому й кожний учень брали участь у завданні «Лінія цінностей»?

  1. Вчитель може оцінити, як діти засвоїли зміст – перевірити їхнє розуміння ідей, що є у тексті. Вчителеві також необхідно знати, чи засвоїли учні найважливішу інформацію й поняття уроку. Учнів можна попросити продемонструвати (за допомогою письмового тесту або в процесі усного
 
 


 

опитування) їхнє розуміння того, про що говориться в тексті, і того, що в ньому мається на увазі, шляхом відповіді на питання типу:

Чому зараз піднімається питання про знищення слонів?

Які причини того, що фермери хочуть відстрілювати слонів?

Які   причини   того,  що   захисники   природи  не   хочуть                  дозволити фермерам робити відстріл слонів?

3) Вчитель може оцінити розумові процеси учнів – у даному випадку їхню здатність посідати певну позицію й підтримувати свою точку зору аргументами. Роботи учнів можна оцінити на підставі критеріїв типу:

Чи ясно учень сформулював свою позицію?

Чи підкріпив він свою точку зору двома або більше аргументами?

Чи  ясно  учень  сформулював  зв'язок між висловленою  позицією й тими аргументами, які він навів у її підтримку?

 

Додаткові міркування

Цей метод є гарним способом структурувати урок, що присвячено будь-якій інформативній тематиці. Його не рекомендується використовувати для роботи з літературними творами. У тих випадках, коли в учнів недостатньо початкових фонових знань по темі, перш ніж використати його спочатку можна застосувати «Структурований огляд» - як ми зробили в даному уроці.

 
  Подпись: Додаткові міркування<br />
Цей метод є гарним способом структурувати урок, що присвячено будь-якій інформативній тематиці. Його не рекомендується використовувати для роботи з літературними творами. У тих випадках, коли в учнів недостатньо початкових фонових знань по темі, перш ніж використати його спочатку можна застосувати «Структурований огляд» - як ми зробили в даному уроці.<br />

 

 

 

 

ЧИТАННЯ В ПАРАХ/ УЗАГАЛЬНЕННЯ В ПАРАХ

Читання в парах /Узагальнення в парах (Vaughn 1986) це метод, коли учні в парах уважно читають текст, щоб

добитись його розуміння.

 

Обґрунтування

Як і в інших завданнях, що передбачають спільне кооперативне навчання, метод «Читання в парах /Узагальнення в парах» дозволяє учням проявляти більше ініціативи у процесі власного навчання й навчання один одного. Цей метод призначений для того, щоб сприяти різним видам мислення, а вся діяльність у сукупності спрямована на покращення розуміння тексту учнями.

Розмір групи

Від двох до двох сотень

Необхідний час

«Читання в парах /Узагальнення в парах» вимагає в 3-4 рази більше часу, ніж просте читання тексту вголос. Для економії часу можна запропонувати учням прочитати, використовуючи «Читання в парах /Узагальнення в  парах», тільки перші 4-6 абзаців, а потім читати текст самостійно.

 
 

 

 

 

Хід роботи

Крок 1: Виберіть інформативний текст розумної довжини. У ньому або мають бути короткі абзаци (не більше трьох речень у кожному), або вам треба розбити його на короткі розділи.

 

Крок 2: Якщо цей метод є новим для учнів, вам потрібно спочатку продемонструвати його:

а) Прочитайте вголос абзац і узагальніть його зміст. Поясніть, що це одна із двох ролей при виконанні цього завдання. Поясніть, що таке узагальнення, як його треба виконувати: воно коротше, ніж висхідний текст, але містить всі його основні ідеї.

б) Задайте два питання за текстом й попросіть учнів відповісти на них. Поясніть, що це друга із двох ролей при виконанні цього завдання.

 

Крок 3: Попросіть учнів об'єднатися в пари. Поясніть, що один з них прочитає перший абзац (або відзначений вами уривок) і узагальнить його, як ви показали. Надайте час, щоб всі це зробили. Потім перевірте розуміння, попросивши кількох учнів зробити узагальнення. Якщо необхідно, прокоментуйте відповіді.

Тепер попросіть другого учня в парі задати питання з цього уривку. Після того, як вони це зроблять, перевірте розуміння, попросивши кількох учнів виголосити свої запитання. Знов, якщо необхідно, зробіть коментарі, сказавши, як можна поліпшити запитання.

 

Крок 4: Коли учні зрозуміють, як виконується таке завдання, попросіть їх продовжувати роботу самостійно – читати, узагальнювати й  задавати питання за текстом – абзац за абзацом. Нагадуйте їм про необхідність мінятися ролями після читання й обговорення кожного абзацу.

 

Додаткові міркування

«Читання в парах /Узагальнення в парах» є гарним способом залучити учнів до уважного читання важкого тексту.

 
  Подпись: Додаткові міркування<br />
«Читання в парах /Узагальнення в парах» є гарним способом залучити учнів до уважного читання важкого тексту.<br />

 

 

 

 

ЛІНІЯ ЦІННОСТЕЙ

«Лінія цінностей» є різновидом кооперативної діяльності, і рекомендується для того, щоб виявити думки учнів з таких проблемних питань, де можливі різні відповіді (тобто можливі різні ступені згоди або незгоди з якоюсь заявою чи твердженням).

 

Обґрунтування

Дуже корисно навчити учнів визнавати й поважати розходження думок. Корисно, щоб учні вчилися відстоювати свої переконання, навіть коли їхні

 
 


 

друзі з ними не згодні. «Лінія цінностей» призначена для того, щоб привернути увагу учнів до якогось проблемного питання й допомогти їм вирішити, що вони думають з цього приводу; усвідомити, що з одного і того самого питання можуть бути різні думки; а також зайняти позицію з приводу питання й уміти сформулювати свої аргументи на користь своєї думки.

 

 

Розмір групи

Від шести до шістдесяти

Необхідний час

«Лінію цінностей» можна виконати за 15 хвилин.

 
 

 

 

 

Хід роботи

Крок 1: Вчитель ставить запитання всьому класу. Це повинно бути таке питання, яке допускає різні думки щодо відповіді - від упевненого «так» до впевненого «ні». Таким питанням може бути, наприклад: «Що більш важливо: збереження навколишнього середовища чи задоволення насущних сьогоднішніх потреб людей?»

 

Крок 2: Кожний учень самостійно обмірковує це питання й, можливо, записує свою відповідь.

 

Крок 3: Вчитель і один учень стають у протилежних кінцях класу. Кожний з них стверджує крайню позицію з цього проблемного питання: їхні твердження діаметрально суперечать одне одному.

 

Крок 4: Учням пропонується зайняти місце десь уздовж уявної лінії між цими двома крайніми позиціями, відповідно до того, з яким із цих крайніх полюсів вони більш згодні.

 

Крок 5: Вчитель нагадує учням, щоб вони обговорили з учнями, які стоять поруч, свої відповіді на дане питання – для того, щоб переконатися, що вони стоять разом з тими, хто розділяють їхню точку зору. Якщо з'ясовується, що їхні точки зору відрізняються, то їм необхідно пересунутись в той чи інший бік.

 

Крок 6: Учні можуть продовжити обговорювати свої відповіді з учнями, що стоять по обидві сторони від них.

 

Крок 7: Вчитель просить, щоб один учень від кожної групи сформулював позицію цієї малої групи з даної проблеми. Після заяви кожної групи вчитель запрошує всіх бажаючих змінити свою позицію, перейти на інше місце.

 

Додаткові міркування

 
  Подпись: Додаткові міркування


 

Учні із задоволенням виконують завдання «Лінія цінностей», тому що їм подобається рухатися по класу й обговорювати свою думку з іншими. Цікаво фізично продемонструвати їм, що означає «зайняти позицію» і

«змінювати свою позицію» з проблемного питання.

Подпись: Учні із задоволенням виконують завдання «Лінія цінностей», тому що їм подобається рухатися по класу й обговорювати свою думку з іншими. Цікаво фізично продемонструвати їм, що означає «зайняти позицію» і<br />
«змінювати свою позицію» з проблемного питання.<br />

 

 

 

ТВІР-П'ЯТИХВИЛИНКА

Твір-п'ятихвилинка – це коротке письмове міркування (рефлексія) з теми.

 

Обґрунтування

«Твори-п'ятихвилинки»- це неформальні твори, мета яких полягає в тому, щоб зібрати, відобразити думки учнів. У процесі бурхливого обговорення багато думок висловлюються поспіхом, і гарні ідеї можуть бути загублені, якщо їх не записати. «Твори-п'ятихвилинки» повинні бути неформальними - ідея полягає в тому, щоб зафіксувати думки, стиль не має хвилювати учнів.

Розмір групи

Будь-яка кількість учнів.

Необхідний час

Для «Твору-п'ятихвилинки» потрібно від 5 до 10 хвилин. Його можна використати на початку, в середині й наприкінці уроку.

Хід роботи

Крок 1: Скажіть учням, що ви хочете, щоб вони дуже коротко написали про ту тему, що ви їм запропонували. Їхнє завдання - писати не зупиняючись протягом усього часу, що виділений на це завдання.

 

Крок 2: Назвіть тему.

 

Крок 3: Зверніть увагу на час, коли учні почнуть писати (може виявитися корисним дати їм додаткову хвилину).

 

Крок 4: Учні або залишають ці записи собі, або ж ви збираєте їх, щоб оцінити свій урок.

 
 

 

 

 

 

 

 

ІНШІ ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ ТА МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

 

ЩО? ОТЖЕ, ЩО? ЩО ТЕПЕР?

Метод для використання ідей з літературно-художнього або інформаційного тексту.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Педагоги часто скаржаться, що знання, набуті в школі в школі, найчастіше є не пов'язаними з реальним життям учнів. Знаменитий педагог Пауло Фрейре, чиї ідеї дуже впливають на розвиток сучасної освіти, стверджував, що кожна важлива ідея повинна призвести до якоїсь дії. За П. Фрейре, практика є об’єднуючою ланкою між переконливою ідеєю й соціальною дією. Ціль методу, який називається «Що? /Отже, що? /Що тепер?», полягає в тому, щоб допомогти учням знайти взаємозв'язки між ідеями, досліджуваними в школі, й діями у житті. За допомогою цього  методу учні вчаться знаходити основні ідеї в тексті, розмірковувати про практичні наслідки цих ідей, а також обирати й здійснювати соціальні дії на їх основі.

Подпись: ОБҐРУНТУВАННЯ<br />
Педагоги часто скаржаться, що знання, набуті в школі в школі, найчастіше є не пов'язаними з реальним життям учнів. Знаменитий педагог Пауло Фрейре, чиї ідеї дуже впливають на розвиток сучасної освіти, стверджував, що кожна важлива ідея повинна призвести до якоїсь дії. За П. Фрейре, практика є об’єднуючою ланкою між переконливою ідеєю й соціальною дією. Ціль методу, який називається «Що? /Отже, що? /Що тепер?», полягає в тому, щоб допомогти учням знайти взаємозв'язки між ідеями, досліджуваними в школі, й діями у житті. За допомогою цього  методу учні вчаться знаходити основні ідеї в тексті, розмірковувати про практичні наслідки цих ідей, а також обирати й здійснювати соціальні дії на їх основі.<br />

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

«Що? /Отже, що? /Що тепер?», здійснюється при роботі всім класом.

РЕСУРСИ

Потрібні дошка й крейда або великі аркуші паперу й фломастери; в залежності від теми уроку можуть знадобитися й інші матеріали.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Та частина, що присвячена плануванню, може бути виконана за 15 хвилин, однак, все інше може зайняти час на інших заняттях в майбутньому.

ХІД РОБОТИ

У цьому випадку передбачається, що тема уроку вже була представлена учням (шляхом читання, лекції або дискусії) й її наступне обговорення, таким чином, буде спиратися на наявне в учнів загальне розуміння теми на рівні основних ідей.

Вчитель пояснює, що зараз клас може вирішити, які дії вони могли б розпочати на підставі розглянутих ідей.

На дошці або на великому аркуші паперу вчитель креслить таблицю (вона має бути великого розміру, щоб усім було видно).

 
 

 

 

 

 

 

 

Що?

Отже, що?

 

Що тепер?

 

 

 

 

 

 

Що? Указуючи на колонку «Що?», вчитель просить учнів підсумувати найбільш важливі ідеї, які вони щойно обговорювали з даної теми. Після обговорення вчитель записує узагальнені ідеї в колонку «Що?».

 
  Подпись: Що? Указуючи на колонку «Що?», вчитель просить учнів підсумувати найбільш важливі ідеї, які вони щойно обговорювали з даної теми. Після обговорення вчитель записує узагальнені ідеї в колонку «Що?».


Отже, що? Далі вчитель просить учнів подумати, що є важливим у тих ідеях, які вони щойно перелічили. Чому вони мають значення? У чому значення цих фактів або ідей для життя людей? Після обговорення вчитель записує узагальнені пункти в колонку «Отже, що?».

 

Потім вчитель запитує учнів, що вони можуть зробити відносно проблеми або питання, яке вони обговорювали. Він може попросити учнів методом мозкового штурму генерувати ідеї - що вони могли б зробити, щоб допомогти вирішити обговорювану проблему (метод «Мозковий штурм» описується нижче). Їхні дії можуть бути такими:

 

можуть зробити окремі учні

Наприклад, якщо обговорювана проблема – це проблема забруднення навколишнього середовища, те окремі учні можуть підписати угоду, де вони пообіцяють не кидати сміття;

 

можуть зробити групи учнів

Наприклад, невелика група учнів може намалювати плакати й розвісити їх у школі й у місцевій громаді, закликаючи інших не смітити;

 

може зробити цілий клас

Наприклад, цілим класом можна в суботу зібрати сміття в громадському парку або уздовж дороги.

Ці дії записуються у третю колонку «Тепер що».

 

Додаткові міркування

Учителю необхідно продумати цілий ряд різних дій, які пов’язані з ідеями, представленими на уроках. Часто оптимальне рішення може полягати в тім, що окремі учні приймають рішення якимось чином змінити свою поведінку. Однак іноді рішення буде полягати в здійсненні групових проектів для того, щоб генерувати подальше обговорення в класі про те, як дії учнів пов'язані з виявленими ними проблемами. Корисно, щоб таблиця «Що?

/Отже, що? /Що тепер?» була вивішена в класі, щоб нагадувати учнем про зв'язки між виявленими ними проблемами й діями, що вживаються ними.

 
  Подпись: Додаткові міркування<br />
Учителю необхідно продумати цілий ряд різних дій, які пов’язані з ідеями, представленими на уроках. Часто оптимальне рішення може полягати в тім, що окремі учні приймають рішення якимось чином змінити свою поведінку. Однак іноді рішення буде полягати в здійсненні групових проектів для того, щоб генерувати подальше обговорення в класі про те, як дії учнів пов'язані з виявленими ними проблемами. Корисно, щоб таблиця «Що?<br />
/Отже, що? /Що тепер?» була вивішена в класі, щоб нагадувати учнем про зв'язки між виявленими ними проблемами й діями, що вживаються ними.<br />

 

 

 

 

 

якоїсь теми.

 

МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Метод, за допомогою якого можна генерувати багато ідей з

 

 

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Основне правило при проведенні «Мозкового штурму» полягає в тому, щоб придумувати багато ідей, придумувати різні ідеї й утримуватись від коментарів, поки учні не запропонують значну кількість різних ідей.

«Мозковий штурм» може допомогти учням «звільнити свій розум» - у них

 

можуть з'явитися ідеї, які за інших обставин не спали б їм на думку. Не всі ідеї, які в них виникнуть, будуть рівною мірою корисними, але придумуючи безліч різних ідей, вони можуть знайти якісь цінні ідеї серед менш важливих. Учні, які беруть участь у «Мозковому штурмі», часто починають продукувати більше ідей і думати менш «шаблонно» і «жорстко».

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

«Мозковий штурм» може проводитись учнями індивідуально, у парах, у малих групах або цілим класом.

РЕСУРСИ

Для проведення «Мозкового штурму» потрібні тільки олівець і папір або дошка й крейда – для того, щоб записувати ідеї.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

«Мозковий штурм» варто проводити протягом 10 хвилин або менше.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Спочатку представте «Мозковий штурм» всьому класу.

 

Крок 2. Дуже чітко представте тему або проблему.

 

Крок 3. Дайте учням обмежений час для вирішення проблеми.

 

Крок 4. Заохочуйте їх висловлювати будь-які ідеї, якими б дивними вони не здавалися, - аби тільки були пов'язані з даною проблемою. Нагадуйте їм, щоб вони ні за яких обставин не критикували ідеї один одного. Заохочуйте їх спиратися на ідеї один одного. Не затримуйтесь довго на якійсь одній ідеї.

 

Крок 5. Записуйте їхні ідеї у тій послідовності, як вони їх висловлюють.

 

Крок 6. Пізніше можна пропонувати учням проводити «Мозковий штурм» індивідуально або в парах.

 
 

 

 

 

 

 

 

МОЗКОВИЙ ШТУРМ У ПАРАХ

Виконуючи цей різновид «Мозкового штурму», названий

«Мозковий штурм у парах» (De Bono, 1973), попросите учнів спочатку скласти список ідей з теми індивідуально. Потім, через кілька хвилин, попросіть їх об'єднатись у пари й поділитися своїми ідеями один з одним, а потім доповнити свій список. Пізніше ви можете попросити пари учнів доповісти свої ідеї всьому класу, одночасно ви будете записувати їх на дошці.

 

ПОРАДИ

 
  Подпись: ПОРАДИ


 

Використовуйте «Мозковий штурм» часто для того, щоб допомогти розвити в учнів уявлення про творче й гнучке мислення, те, що називають інтуїцією. Спочатку ви можете тренуватись на малозначущих темах – для того, щоб учні звикли до використання даного методу. Ви можете показати класу якийсь предмет, наприклад, палку і попросити їх подумати, як її можна використати. Приміром, використати палку можна таким чином.

  • Писати нею на піску.
  • Використати як підпірку для гороху або квасолі.
  • Вибивати пил з одягу або килима.
  • Бити нею по кущах, щоб розігнати змій зі свого шляху.
  • Вимірювати     висоту будинку (дивитися від верхівки палки до верху будинку, знаючи кут нахилу цієї уявної лінії).
  • Обгорнути в ганчірочку й зробити з неї ляльку.
  • Зробити з неї лук або стрілу.

Подпись: Використовуйте «Мозковий штурм» часто для того, щоб допомогти розвити в учнів уявлення про творче й гнучке мислення, те, що називають інтуїцією. Спочатку ви можете тренуватись на малозначущих темах – для того, щоб учні звикли до використання даного методу. Ви можете показати класу якийсь предмет, наприклад, палку і попросити їх подумати, як її можна використати. Приміром, використати палку можна таким чином.<br />
¾	Писати нею на піску.<br />
¾	Використати як підпірку для гороху або квасолі.<br />
¾	Вибивати пил з одягу або килима.<br />
¾	Бити нею по кущах, щоб розігнати змій зі свого шляху.<br />
¾	Вимірювати	висоту будинку (дивитися від верхівки палки до верху будинку, знаючи кут нахилу цієї уявної лінії).<br />
¾	Обгорнути в ганчірочку й зробити з неї ляльку.<br />
¾	Зробити з неї лук або стрілу.<br />

 

 

ДОШКА ПИТАНЬ

«Дошка питань» - це місце в класі, де можна вивішувати (записувати) питання, які виникають у ході обговорень під

час уроків. Для цього може бути виділена частина класної дошки або ж це може бути великий аркуш паперу, на якому ви просите учнів записувати питання, які їм спадають на думку. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої питання, що виникають у них, коли вони:

  • беруть участь в обговореннях у класі;
  • читають щось самостійно за власним вибором або заданий їм матеріал
  • пишуть;
  • експериментують;
  • виконують інших завдання у класі.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Питання виникають у ході різної діяльності – з приводу цікавих матеріалів, дивних подій, книг, ілюстрацій і розмов. Яким би не було їхнє джерело, питання – це серцевина викладання й навчання. «Дошка питань» саме й призначена для того, щоб звертати увагу й задовольняти природну допитливість учнів. «Дошка питань» виконує цілу низку завдань:

  • у такий спосіб ми виявляємо повагу до питань учнів і надаємо їм вагу й значення, а крім того це знімає з учителя необхідність відповідати на всі питання;
  • в учнів з'являється можливість зробити додаткову роботу, що має для них сенс, якщо вони вирішують допомогти відповісти на запитання, а вчителю це дає можливість похвалити особливо продумані питання й відповіді;
  • це заохочує учнів формулювати питання в письмовій формі й забезпечує гарні теми для письмових завдань;
  • є основою для планування уроків, коли вчитель розробляє завдання, засновані на інтересах учнів і тому, що їм цікаво довідатися.
 
  Подпись: ОБҐРУНТУВАННЯ<br />
Питання виникають у ході різної діяльності – з приводу цікавих матеріалів, дивних подій, книг, ілюстрацій і розмов. Яким би не було їхнє джерело, питання – це серцевина викладання й навчання. «Дошка питань» саме й призначена для того, щоб звертати увагу й задовольняти природну допитливість учнів. «Дошка питань» виконує цілу низку завдань:<br />
§	у такий спосіб ми виявляємо повагу до питань учнів і надаємо їм вагу й значення, а крім того це знімає з учителя необхідність відповідати на всі питання;<br />
§	в учнів з'являється можливість зробити додаткову роботу, що має для них сенс, якщо вони вирішують допомогти відповісти на запитання, а вчителю це дає можливість похвалити особливо продумані питання й відповіді;<br />
§	це заохочує учнів формулювати питання в письмовій формі й забезпечує гарні теми для письмових завдань;<br />
§	є основою для планування уроків, коли вчитель розробляє завдання, засновані на інтересах учнів і тому, що їм цікаво довідатися.<br />


 

ХІД РОБОТИ

«Дошку питань» варто помістити в легко доступному місці (зазвичай на стіні) класу. Коли вчитель не має часу або бажання бути «всезнаючим» джерелом інформації або він просто не знає відповіді, учні можуть написати своє питання (а також своє ім'я) на «Дошці питань». Під час перерви або вільного часу протягом дня учні читають питання один одного й додають  свої власні. Через 3-4 тижні вчитель або хтось із учнів-добровольців складає список цих питань і роздруковує його - щоб роздати всім учням у класі. Користуючись цим списком, клас проаналізує й обговорить питання, що виниклі. Питання стають „іскрами, щоб розпалити полум'я” занять, заснованих на дослідженні.

Подпись: ХІД РОБОТИ<br />
«Дошку питань» варто помістити в легко доступному місці (зазвичай на стіні) класу. Коли вчитель не має часу або бажання бути «всезнаючим» джерелом інформації або він просто не знає відповіді, учні можуть написати своє питання (а також своє ім'я) на «Дошці питань». Під час перерви або вільного часу протягом дня учні читають питання один одного й додають  свої власні. Через 3-4 тижні вчитель або хтось із учнів-добровольців складає список цих питань і роздруковує його - щоб роздати всім учням у класі. Користуючись цим списком, клас проаналізує й обговорить питання, що виниклі. Питання стають „іскрами, щоб розпалити полум'я” занять, заснованих на дослідженні.<br />

 

ПОРАДИ

Які питання ведуть до дослідження? Для наших цілей ми розділимо питання на дві категорії:

Пошукові питання, тобто питання, що вимагають вивчення інформаційних джерел – це питання, які задаються найбільш часто й щоб відповісти на них потрібен пошук у вторинних джерелах інформації (енциклопедії, довідники, Інтернет). Наприклад: Яка температура поверхні сонця?

Питання, що потребують перевірки, дають учням можливість знайти відповіді самостійно в результаті спостереження або експериментування. Занадто часто в шкільній практиці віддається перевага пошуковим питанням над тими, що потребують перевірки. Наприклад: Що випаровується скоріше

– гаряча або холодна вода?

Питання з «Дошки питань» можна аналізувати й класифікувати різним шляхом, однак, при використанні даної категоризації в класі розвивається спільна мова й спосіб роботи з питаннями. Описуваний нижче наступний метод допоможе вам виробити ефективні навички постановки питань.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Які питання ведуть до дослідження? Для наших цілей ми розділимо питання на дві категорії:<br />
Пошукові питання, тобто питання, що вимагають вивчення інформаційних джерел – це питання, які задаються найбільш часто й щоб відповісти на них потрібен пошук у вторинних джерелах інформації (енциклопедії, довідники, Інтернет). Наприклад: Яка температура поверхні сонця?<br />
Питання, що потребують перевірки, дають учням можливість знайти відповіді самостійно в результаті спостереження або експериментування. Занадто часто в шкільній практиці віддається перевага пошуковим питанням над тими, що потребують перевірки. Наприклад: Що випаровується скоріше<br />
– гаряча або холодна вода?<br />
Питання з «Дошки питань» можна аналізувати й класифікувати різним шляхом, однак, при використанні даної категоризації в класі розвивається спільна мова й спосіб роботи з питаннями. Описуваний нижче наступний метод допоможе вам виробити ефективні навички постановки питань.<br />

 

 

 

ПОШУК ПИТАНЬ

Метод   «Пошук   питань»   (Pearce,   1999,   2003)    можна використати на самому початку навчального року або як

вступне завдання.

 

ХІД РОБОТИ:

Крок 1. Розставте кошики з незвичайними предметами на столи, за якими сидять учні, об'єднані в малі групи. Підійдуть будь-які незвичайні речі - дивного виду черепашки, електричні деталі, насіння, цікаві камені, деталі від розібраної побутової техніки, інструменти - скористайтеся своєю уявою.

 

Крок 2. Попросіть кожну групу учнів обрати предмет, написати його назву або придумати її.

 

Крок 3. Потім хай напишуть опис предмета й намалюють його.

 
  Подпись: ХІД РОБОТИ:<br />
Крок 1. Розставте кошики з незвичайними предметами на столи, за якими сидять учні, об'єднані в малі групи. Підійдуть будь-які незвичайні речі - дивного виду черепашки, електричні деталі, насіння, цікаві камені, деталі від розібраної побутової техніки, інструменти - скористайтеся своєю уявою.</p>
<p>Крок 2. Попросіть кожну групу учнів обрати предмет, написати його назву або придумати її.</p>
<p>Крок 3. Потім хай напишуть опис предмета й намалюють його.<br />


 

Крок 4. Під малюнком хай накреслять два стовпчики. В одному з них треба написати якомога більше питань щодо цього предмету. У другому – перелічити способи, якими можна знайти відповіді на ці питання.

 

Крок 5. Розпочніть з усім класом обговорення, попросивши учнів показати обраний предмет і зачитати свої питання й джерела інформації про цей предмет. Серед джерел вони зазвичай називають книги, комп'ютер, учителів, батьків, інколи експертів. Будьте готові до того, що з'явиться такий учень, який запропонує щось зробити для того, щоб відповісти на запропоноване запитання - отже, перед вами «питання, що потребує перевірки».

 

Крок 6. Тепер клас може вирішити, які питання потребують перевірки. Учні можуть поглибити своє розуміння матеріалу, якщо подумають, які експерименти або дослідження можуть бути проведені, щоб відповісти на ці питання.

Крок 7. Підведіть учнів від питань типу «Чи можу я …?» («Чи зможу я видути великі бульбашки?» або « Чи можу я побудувати високу вежу?») до формулювання більш значимих питань. Наприклад: «Наскільки великим є бульбашки?» або «Вежу якої висоти я можу побудувати?» Постановка питань, відповіді на які піддаються виміру, призведе до більш значимих досліджень. Відходьте від питань «так» або «ні» до більш продуктивних питань типу: «При порівнянні розчину для видування бульбашок А с розчином для видування бульбашок Б - з якого розчину виходять найбільші бульбашки?»

 

Крок 8. Вводьте інші формулювання питань, що потребують перевірки. Наприклад: « Чи можливо ... (вирощувати рослини в солоній воді)?» або «Що відбудеться, якщо ... (ми наллємо масло в нашу модель океану)?» або «Як ми можемо ... (запобігти ерозії на нашій моделі гори)?»

 

 

 

ПОРАДИ

Читаючи вголос книгу, зупиняйтеся і вербалізуйте питання, що у вас виникають, тобто моделюйте для учнів такі шляхи процесу читання, які можуть навчити їх як читачів обмірковувати те, що вони читають. Ви навіть можете підійти до «Дошки питань» і записати свої власні питання, а клас при цьому буде спостерігати за вашими діями. Ось, наприклад, Чарлі Пієрс читає своєму класу книгу Барбары Бреннер «Щоденник шанувальника змій». Це історія про хлопчика, який переконав своїх батьків дозволити йому тримати в будинку спійману ним змію. Його молодшому братові здається, що змії самотньо, і він саджає в клітину до змії свою ручну жабу - щоб у змії була компанія. Жаба зникає. Коли Чарлі читає дітям книгу, він уголос цікавиться - а що ж їдять змії й жаби? Він формулює свої питання: «Чи їдять змії жаб? Якщо так, то як змії ловлять жаб? Як швидко можуть жаби стрибати? На яку

 
 


 

відстань вони можуть стрибнути?» Учні говорять, щоб Чарлі записав свої питання на «Дошці питань», і він швидко їх записує.

 

Моделюючи для дітей, як формулювати питання, і користуючись «Дошкою питань», цей учитель заохочує своїх учнів читати, думати й формулювати (і записувати) свої питання.

 

«Дошкою питань» можна користуватися у всіх предметних областях.

Ось кілька прикладів питань із «Дошки питань» з п'ятого класу:

  • Математика: Скільки секунд у році?
  • Література: Що відбулося б, якби цей персонаж ...
  • Суспільствознавство: Наскільки важливою була бібліотека в Олександрії для людей у ті часи, коли вона була заснована?
  • Образотворче мистецтво: Як вирішити, чи є картина гарною?

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

«Дошка питань» - це метод, що добре поєднується з методом «Знаю, хочу дізнатись, дізнався», а також з використанням тематичних навчальних блоків при плануванні роботи з навчальної програми. У своїй найпростішій формі це місце в класі, де учні або групи учнів можуть помістити свої питання, що стосуються навчання, на спеціальний плакат - щоб поділитися ними з іншими. Якщо робота в класі організується у малих групах, де в учнів є особливі ролі (такі як: керівник, збирач даних, менеджер з матеріалів і доповідач), то в цьому випадку завдання додавати нові питання й інформацію на «Дошку питань» буде входити в обов'язки доповідача. Учитель теж час від часу може додавати якесь питання на «Дошку питань» або пропонувати учневі, що задав питання в класі, помістити його на «Дошку питань», говорячи, що це питання дуже підходить для «Дошки питань».

 

«Дошка питань» може бути також присвячена якійсь темі. Якщо клас у межах тематичного блоку, що охоплює різні предмети, вивчає, наприклад, ерозію ґрунту, то в учнів будуть виникати питання у процесі того, як вони будуть читати, обговорювати, працювати в малих групах при спільному навчанні, шукати інформацію в Інтернеті й проводити інтерв'ю з експертами з місцевої громади. Нові питання, що з'являються на «Дошці питань», будуть мотивувати учнів до подальшого вивчення питання, пошуків нових джерел інформації й інколи до формування нових груп.

 

Для більш старших учнів питання, записані на «Дошці питань», можуть відображати важливі загальні проблеми, як гендерна рівність, спеціальні потреби й інклюзія, ВІЧ-інфекція /СНІД, проблеми навколишнього середовища, життєві навички, глобалізація, громадянське суспільство, а також права людини і права дітей. Питання, вміщені на «Дошку питань», можливо, будуть сприяти тому, щоб вони шукали інформацію в різних джерелах - крім своїх підручників.

 

У підготовці питань для «Дошки» варто брати до уваги характер самих запитань. Як ми побачили вище, відкриті запитання будуть більш сприяти критичному мисленню й активному навчанню, ніж закриті запитання, тобто такі питання, що припускають лише однозначні відповіді. Наприклад, запитання: «Які соціальні умови сприяють поширенню ВИЧ інфекції

/СНІДу?» буде більшою мірою сприяти навчанню, ніж питання: «Що викликає ВІЧ інфекцію /СНІД?». Питання, що потребують відповіді «так» або «ні» завжди варто перетворювати у відкриті питання. Так питання: «Чи є ВІЧ-інфекція / СНІД небезпечними для дітей?» можна сформулювати по- іншому: «Яким образом ВІЧ-інфекція /СНІД загрожують дітям?». Учнів можна заохочувати обговорювати свої питання один з одним, перш ніж писати їх на «Дошці питань». Варто заохочувати ідею «друга-критика», що допускає, що учні можуть критикувати ідеї своїх однолітків чемно й конструктивно.

Подпись: У підготовці питань для «Дошки» варто брати до уваги характер самих запитань. Як ми побачили вище, відкриті запитання будуть більш сприяти критичному мисленню й активному навчанню, ніж закриті запитання, тобто такі питання, що припускають лише однозначні відповіді. Наприклад, запитання: «Які соціальні умови сприяють поширенню ВИЧ інфекції<br />
/СНІДу?» буде більшою мірою сприяти навчанню, ніж питання: «Що викликає ВІЧ інфекцію /СНІД?». Питання, що потребують відповіді «так» або «ні» завжди варто перетворювати у відкриті питання. Так питання: «Чи є ВІЧ-інфекція / СНІД небезпечними для дітей?» можна сформулювати по- іншому: «Яким образом ВІЧ-інфекція /СНІД загрожують дітям?». Учнів можна заохочувати обговорювати свої питання один з одним, перш ніж писати їх на «Дошці питань». Варто заохочувати ідею «друга-критика», що допускає, що учні можуть критикувати ідеї своїх однолітків чемно й конструктивно.<br />

 

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

 

Давайте розглянемо, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз. Ця таблиця буде збільшуватись у процесі того, як ми будемо додавати до неї всі нові й нові методи.

 

 

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд Знаємо – Хочемо дізнатися -

дізналися

 

 

 

 

Що?/Отже, що?/ Що далі?

Дошка питань Пошук питань

 

 

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

 

 

Лінія цінностей Твір-п'ятихвилинка

 

 

ДРУГИЙ БАЗОВИЙ УРОК: РОЗУМІННЯ ОПОВІДНОГО ТЕКСТУ

У цьому уроці ви зможете побачити, як допомогти учням вчитися, читаючи оповідний чи інформативний текст. Урок будується відповідно до трьохфазної структури, що була представлена в першому розділі цього посібника: актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація. На цьому уроці будуть використані під час фази актуалізації: метод

«Семантична карта» (Heimlich, 1986), а також метод «Припущення на основі запропонованих слів» у поєднанні з методом «Обміркуйте

/об'єднаєтесь в пари /обміняйтеся думками». Метод «Спрямованого читання» (Stauffer, 1969; Gunning, 2000) буде використаний на етапі побудови знань. Метод «Карта персонажів» (Gillet, 2004) у поєднанні з методом «Обміркуйте /об'єднаєтеся в пари /обміняйтеся думками» будуть використані під час фази консолідації. Оповідний текст, використовуваний на даному уроці, - це коротка розповідь, що називається «Шилінг», написана Ліамом О'Флаєрті в 1937 р. Проте, методи, застосовувані на даному уроці, можна використати при роботі з будь-яким оповідним або інформативним текстом, що є у вас. Даний урок проводиться з учнями, яким дев'ять років, але ці методи можна використати в різних класах як у початковій, так і в середній школі.

 

ЯК ЧИТАТИ СЦЕНАРІЙ ЦЬОГО УРОКУ

 

При читанні демонстраційного уроку, наведеного нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тім, щоб продемонструвати методи викладання. Розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?

 

  1. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку – актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація? Яким чином критичне мислення, кооперативне навчання й активне навчання застосовувані в цьому уроці?

 

УРОК

 

    АКТУАЛІЗАЦІЯ

Фаза актуалізації – це та частина уроку, коли учні готуються до вивчення матеріалу уроку. У цьому випадку фаза актуалізації починається з методу, названого «Семантична карта», а потім використовується метод, названий

«Припущення на основі запропонованих слів». Перший застосовано для того, щоб представити учням поняття з розповіді. Другий - щоб оцінити фонові знання учнів.

 

Вчитель говорить учням, що вони зараз будуть мовчки - «про себе» - читати розповідь. Це розповідь про старого і яхту. Вчитель малює в середині великого аркушу паперу овал, витягнутий за горизонталлю, і пише в центрі його слово «яхта». Потім учитель просить учнів поділитися тим, що вони знають про цей термін «яхта». Далі приблизно протягом трьох хвилин вчитель збирає, організує й записує їхні ідеї у вигляді «семантичної карти». Термін «яхта» був обраний для даного завдання тому, що учні, можливо, з ним не знайомі.

 

Вчитель: Ми прочитаємо коротку розповідь про старого і яхту. Хто може розповісти нам, як виглядає яхта? Я буду записувати те, що ви будете говорити, на цій семантичній карті.

 

Учень: «Це різновид корабля».

 

Вчитель: Так. А що ще ви знаєте?

 

Учень: «У неї є вітрила. Вона пливе повільно».

 

Вчитель: Правильно. А яхта - це великий корабель або маленький?

 

Учні: «Великий».

 

Вчитель: У якої людини може бути яхта?

 

Учень: «У багатої».

 

Учень: «У короля».

 

Багата людина

король

Хто нею володіє

корабель

велика

яхта

Як вона виглядає

повільно

Як вона пливе

Під

 
 

 

 

Учитель: А тепер я хочу, щоб ви подумали про чотири речі: монетку, яхту, змотану мотузку та жовтий шарф. Яку історію ви могли б придумати, у якій фігурували б ці чотири речі? Подумайте пари хвилин. Подумайте про місце дії, персонажі і події такої історії, у якій присутні ці речі.

Через три-чотири хвилин вчитель говорить: А тепер об'єднаєтеся в пари й поєднайте свої ідеї у вигляді історії. Одна людина з кожної пари повинна підготуватись, щоб вона могла розповісти вашу історію.

 

Приблизно через п'ять хвилин вчитель запитує: Хто хотів би розповісти, яка історія у вас вийшла?

 

Учень з однієї пари: «Яхта затонула під час великого шторму. Наступного дня на березі знайшли монетку, змотану мотузку й жовтий шарф».

 

Учень із іншої пари: «Один багатий старий чоловік подорожував на своїй яхті. Він послизнувся на монетці, запнувся за змотану мотузку, упав і йому перетягнуло горло його жовтим шарфом. Він умер. А його яхта продовжувала плисти».

 

 

    ПОБУДОВА ЗНАНЬ

Під час фази побудови знань цього уроку вчитель буде використовувати метод «Спрямоване читання». Читання учнів (вони читають мовчки - «про себе») вчитель спрямовує за допомогою питань рівня «розуміння». Вони читають із зупинками, роблячи паузи, щоб обговорити кожні кілька абзаців. Див. Розділ 1 даного посібника, де йдеться про те, як задавати гарні питання.

 

Вчитель: Отже, зараз ви будете читати розповідь Ліама О’Флаерті, що називається «Шилінг». У цій історії фігурують ті чотири речі, про які ми щойно говорили. Ви будете читати мовчки і робити зупинки. Перед кожною наступною частиною історії я буду ставити вам запитання, а ви будете мовчки читати й знаходити на нього відповідь. Я буду говорити вам, у яких місцях тексту потрібно переривати читання.

Будь ласка, прочитайте перші два абзаци розповіді й знайдіть відповідь на питання: «Як старий довідався, що яхта дорога?» Читайте мовчки й при читанні шукайте відповідь на це питання.

 

Учні мовчки читають перші два абзаци розповіді.

 

Шилінг

(Ліам ОФлаерті)

На пірсі Кілміллік, повернувшись спиною до моря й обличчям до села й сонця, сиділи три старі. З моря їм у спину віяв легкий бриз, що приносив солодкуватий запах водоростей, що підсихають на сонці. У селі перед ними було дуже тихо. Ні найменшого руху - лише від труб на дахах ліниво піднімався, злегка закручуючись убік, блакитний

 

димок. Нещодавно минув полудень і в цю неділю всі молоді жителі сіла відправилися в Кілмуррадж на футбольний матч. Три старі розповідали один одному історії про те, яких великих риб їм вдалося спіймати в роки молодості.

Раптово почувся звук вітрил, що роздмухуються вітром, і з-за рогу пірса з'явилась маленька біла яхта. Три старі негайно підвелися й по торф'яному пилу підійшли до краю пірса й стали дивитися вниз на яхту. Петсі Конрой, найактивніший з них, схопив швартувальний канат і закріпив його на пірсі. Потім він знову підійшов до двох інших старих, що спостерігали, як люди на яхті готуються зійти на берег. «Гарна яхта!» - сказав Брайєн Меніон, старий з кривою правою ногою й «гулею» за правим вухом.

«Так, авжеж», - сказав він, почухуючи потилицю, -

«утримувати таку яхту коштує великих грошей. Погляньте-но на всі ці начищені мідні ручки. А через люк видно, що на підлозі в каюті лежить килим». «Так, хлопці, я б не відмовився порибалити на ній хоча тиждень!» - сказав Мік.

Вчитель повторює своє питання: Як старий довідався, що яхта дорога?

 

Учень: «Начищені мідні ручки». Учень: «Вона коштує великих грошей». Учень: «У каюті лежить килим».

Вчитель: Хто прочитає вголос речення, де про все це говориться?

 

Учень читає.: «…утримувати таку яхту потребує великих грошей. Погляньте-но на всі ці начищені мідні ручки. А через люк видно, що на підлозі в каюті лежить килим».

 

Вчитель: Чому в сільці було так тихо?

 

Учень: «Усі пішли на футбольний матч».

 

Вчитель: А зараз ми прочитаємо наступні два абзаци й дізнаємось, як ви ставитесь до Петсі Конроя. Яким чином автор викликає у вас таке почуття до нього? Будьте готові прочитати вголос речення, що підтверджувало б вашу думку.

 

Учні мовчки читають наступні два абзаци розповіді.

 

Фіні голосно дихав своїм червоним носом. Здавалося, що його блакитні очі, обрамлені червоними повіками, то вистрибували зі своїх орбіт, то знову ставали на місце. Він стискав свій палицю обома руками й, широко розставивши ноги, дивився вниз на яхту.

Петсі Конрой не сказав нічого. Він стояв трохи осторонь, запхнувши руки за ремінь штанів. Хоч йому було сімдесят два, він стояв прямо. У його поставі відчувалася гнучкість і активність, але його обличчя було жовтим і зморщеним, як старий пергамент, а через напіввідчинений рот старого було видно беззубі червоні ясна. Його маленькі очка під густими білими бровами хитро оглядали яхту, начебто вишукували, щоб там можна стягнути. Незважаючи на жаркий день, навколо його шиї був обмотаний жовтий шарф.

 

Вчитель: Отже, які почуття ви відчуваєте щодо головного героя, Петсі Конроя? Яким чином автор змушує вас відчути такі почуття до нього?

 

Учень: «Мені він не подобається. Автор представляє його огидним».

 

Учень: «Я йому не довіряю. Автор говорить, що в нього очі як у злодія».

 

Вчитель: А тепер прочитайте наступний уривок тексту й з'ясуйте, що привернуло увагу трьох старих. Що, на вашу думку, відбуватиметься далі?

 

«Де найближчий паб?» - розтягуючи слова, запитав з палуби яхти чоловік з червоним обличчям у білих лляних сорочці й штанах.

Старі пояснили йому, говорячи всі разом.

«Пішли вип'ємо чого-небудь, Тотті», - сказав чоловік з червоним обличчям.

«П-р-р-р-авильно»,   -  відповів  йому  другий чоловік.

Коли чоловік з червоним обличчям піднімався по металевим сходам на пірс, з кишені його штанів вилетів шилінг. Він безшумно впав на змотану мотузку, що лежала на палубі у підніжжя дробини. Чоловік з червоним обличчям цього не помітив і пішов по пірсу зі своїм другом. Три старі це помітили, але нічого йому не сказали. Один одному вони теж нічого не сказали. З того моменту, коли шилінг упав на змотану мотузку й лежав там, поблискуючи, всі троє настільки болісно це відчували, що втратили мову й здатність нормально

 

мислити. Кожен з них глянув на шилінг - швидкий погляд нишком - а потім кожен став дивитися кудись убік, зовсім як собака, який побачив у кущах зайця й зупинився як окам’янілий, з піднятою лапою, бачачи зайця всім тілом, хоча очі його спрямовані кудись в інший бік.

Вчитель повторює своє питання: Що привернуло увагу трьох старих? Що, на вашу думку, відбуватиметься далі?

 

Учень: «Один із чоловіків упустив монетку».

 

Учень: «Один з них спуститься по сходам і візьме її».

 

Учень: «Пэтсі скаже цьому чоловікові, що той упустив монетку».

 

Вчитель: Прочитайте наступний довгий абзац і з'ясуйте, чому Петсі не проронив ні звуку, коли старі там сиділи?

 

Кожен із трьох старих знав, що два інші теж побачили шилінг, але кожен мовчав у надії зберегти своє відкриття у секреті. Кожен з них знав, що він не міг би непоміченим спуститися вниз по сходах на палубу, взяти шилінг і піднятися з ним на пірс. Оскільки на яхті був ще один чоловік у білому кашкеті, який чимсь займався в каюті. Щохвилини через люк на палубі раз у раз можна було побачити його кашкет, і почути якісь звуки - щось подібне до миття посуду. А шилінг лежав зовсім поруч з люком. Крім того, старі - може, за винятком Петсі Конроя - були занадто старі, щоб спуститися по вертикальних сходах і знову піднятися нагору. І в кожному разі кожен з них знав, що навіть якби в каюті нікого не було, і навіть якби він міг спуститися вниз по сходам, двоє інших перешкодили б йому заволодіти шилінгом, оскільки кожен з них бажає, щоб шилінг нікому не дістався зовсім, через те, що він сам не міг його здобути. І все-таки цей блискучий шилінг так притягував їх, що всі троє встромили погляд у предмети в півметра від шилінга, при цьому їхні серця запекло калатали, а мозки гарячково міркували. Їхнє напружене мовчання було голоснішим за галас запеклої сварки. Звук, що видавав Мік Фіні, дихаючи через ніс, показував двом іншим старим весь хід його думок настільки ж зрозуміло, як якби він пояснював їм свій план повільно й докладно. Брайєн Меніон увесь час потирав руки, і

 

двоє інших «чули» його наміри й проклинали його жадібність. Лише Петсі Конрой не видав ні звуку, але саме його мовчання двом іншим старим говорило багато чого й було для них огидним, оскільки вони не могли здогадатися, які хитромудрі плани проносилися у нього в голові.

Вчитель: Як ви думаєте, чому Пэтсі не проронив ані звуку? Чому ви так думаєте?

 

Учень: «Він думав про те, як украсти монетку. Він дуже підлий».

 

Учень: «Він придумував план дій. Він не хотів, щоб його друзі знали, про що він думає».

 

Учень: «Він хотів здобути монетку для себе – він не хотів ділитися нею з іншими. Пэтсі - егоїст».

 

Учитель: Давайте дочитаємо розповідь і довідаємося, як Петсі Конрой довів, що він самий розумний з усіх трьох.

 

А сонце було таким гарячим. І сіль, і здоровий запах моря збуджували спрагу. А в пабі у Келлі портер такий прохолодний, такий пінистий. Все це діяло на трьох старих так сильно, що нікому з них навіть і в голову не приходило, що шилінг належить комусь іншому. Більш того, кожен з них був до глибини душі обурений безсоромною жадібністю двох інших. У мозку кожного з них роїлися думки ледве чи не про вбивство! Пройшло три хвилини. Два власники яхти зникли. Брайєн Меніон і Мік Фіні тремтіли й у них навіть мало-помалу стала текти слина з рота.

Потім Петсі Конрой нахилився і підібрав з пірса гальку. Він кинув її на палубу яхти. Два інших старі зробили рух своїми ціпками, так, якби хотіли перехопити цю гальку - дурний несвідомий рух.  Вони здригнулися і у них відвисли щелепи. Петсі Конрой заговорив. «Гей», - прокричав він, склавши руки рупором. Похмурого виду чоловік з блідим обличчям і оперезаний кухонним рушником піднявся на другу сходинку й висунувся з люка, що вів на палубу. «Що вам треба?» - запитав він.

«Прошу вашого вибачення, сер», - сказав Петсі Конрой, - «чи не подасте ви мені ось цей шилінг, що у мене щойно вислизнув з руки?»

 

Чоловік  кивнув,  підняв  шилінг  і  зі  словами:

«Лови» кинув його на пірс. Петсі доторкнувся до своєї кепки й швидко нагнувся за ним. Два інших старі були настільки приголомшені, що навіть не кинулися перехопити його в Петсі. Вони дивилися, як Петсі плюнув на нього й поклав його собі в кишеню. Вони дивилися, як він пішов по пірсу, голосно фиркаючи. Його худа довга сіра фігура з жовтим шарфом навколо шиї рухалася прямо й урочисто, немов ішов поліцейський.

Вони переглянулися, їхні обличчя були перекручені від гніву. І обоє, піднявши свої ціпки, рикнули один на одного: «Чому ти не зупинив його, дурень?!»

Вчитель: Як Петсі Конрой довів, що він самий розумний з усіх трьох?

 

Учень: «Він обдурив чоловіка з яхти».

 

Учень: «Він обдурив також і своїх друзів».

 

Учень: «Він заволодів монеткою й при цьому її не украв».

 

Учень: «Петсі не прийдеться ділитись здобиччю зі своїми друзями».

 

 

    КОНСОЛІДАЦІЯ

Під час фази консолідації учні будуть складати «Карту персонажів». Вони продовжуватиме працювати в тих же парах, що й під час фази актуалізації на початку уроку.

 

Вчитель: А тепер ми поміркуємо про персонажів цієї розповіді. Будь ласка, об'єднаєтесь знову в ті самі пари, що й на початку уроку. Зараз вам треба вибрати двох персонажів цієї розповіді. Одним з них буде Петсі Конрой, а другим - будь-який персонаж, за вашим бажанням. Потім вам треба буде заповнити карту персонажів. Впишіть ім'я обраного персонажа у відповідну клітинку. Далі напишіть характеристики цього персонажа в колах, а в прямокутниках наведіть докази за текстом розповіді, що підтверджують ці характеристики.

 

Нижче наводиться відповідь однієї з пар учнів.

 

 

 

егоїст

Не поділився з друзями

Петсі Конрой

                                                                                                                                             

 

жадібний

Хотів монету для себе

Фіні

 

 

 

 

 

 

 

хитрий

Обдурив чоловіка на яхті, щоб здобути монету

злий

Закричав на Брайєна

Вчитель: А тепер я хотів би, щоб ви уявили, як повівся б кожний з цих двох персонажів (тобто Петсі й другий обраний вами персонаж) в ОДНІЙ з наступних ситуацій: а) Ці персонажі заблудилися в лісі; б) Вони знайшли дорогого собаку, що загубився; в) Вони потрапили під дощ, а в них є тільки одна парасолька.

Оберіть одну із цих ситуацій, а потім на аркуші паперу напишіть своє припущення - що зробив би Петсі, і що зробив би другий персонаж, якого ви описали на своїй «Карті персонажів».

 

Нижче наводиться відповідь одного з учнів.

«б) Петсі і його друг знаходять власника собаки, що загубився. Вони повертають собаку й одержують винагороду. Петсі залишає собі винагороду, а його друг не одержує нічого».

 

На цьому цей урок закінчується

 

На початку уроку вам було запропоновано розглянути цей урок у двох аспектах: як учень у класі і як учитель.

 

Проаналізуйте, які у вас були відчуття як в учня, який брав участь у цьому уроці (корисно записати свої думки на папері).

 

Як ви себе почували? – вам було цікаво або нудно, ви були залучені в те, що відбувається або відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами керують або що вас контролюють?

 

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем або інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

 

А тепер продумайте цей урок так, якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такі.

 

Семантична карта. Завдання, при виконанні якого застосовується організатор – для того, щоб побачити, які в учнів є асоціації відносно ключового поняття в даній історії.

 

Припущення на основі запропонованих слів. Метод, використовуваний для того, щоб учні спробували припустити, що буде відбуватись у розповіді, що вони буде читати, на підставі кількох слів із цієї розповіді.

 

Обміркуйте /об'єднаєтеся в пари /обміняйтеся думками. Метод, використовуваний для того, щоб учні придумали власні відповіді на поставлене вчителем запитання, а потім у парах поділилися своїми відповідями з партнером. Потім учитель викликає дві або три пари й просить їх поділитися своїми відповідями з усім класом.

Спрямоване читання. Метод, використання якого дозволяє спрямовувати учнів при самостійному читанні («про себе») за допомогою питань рівня

«розуміння». Учні читають із зупинками, обговорюючи по кілька абзаців.

 

Карта персонажів. Завдання, при виконанні якого застосовується графічний організатор – для того, щоб допомогти учням проаналізувати головних персонажів.

 

МЕТОДИ

 

СПРЯМОВАНЕ ЧИТАННЯ

 

«Спрямоване читання» – це діяльність, що забезпечує розуміння при читанні /критичне мислення в тій частині уроку, коли здійснюється фаза побудови знань, при застосуванні оповідального художнього тексті або інформативного тексту.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Спрямоване читання» покликаний допомогти учням розуміти текст при читанні, спрямовуючи їх до ключових моментів у тексті й надаючи їм можливості обговорювати його зміст з іншими учнями в класі.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Такі завдання можна виконувати в класі з кількістю учнів від 8 до 25. Їх можна виконувати й з більшою кількістю учнів, але при цьому будуть зменшуватись їхні можливості активної участі в роботі.

 
 

 

 

 

Цей метод вимагає, щоб кількість екземплярів тексту була достатньою і, таким чином, всі учні могли б його читати. Їм також будуть потрібні папір і олівці.

РЕСУРСИ

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Діяльність такого типу можна провести за 30-40 хвилин (фаза актуалізації: 5-10 хвилин; фаза побудови знань: 15-20 хвилин; фаза консолідації: 5-10 хвилин). Урок можна проводити протягом кількох занять за кілька днів, тоді фаза актуалізації здійснюється у перший день, побудова знань - у другий і третій дні, а консолідація - в четвертий день.

 
  Подпись: НЕОБХІДНИЙ ЧАС<br />
Діяльність такого типу можна провести за 30-40 хвилин (фаза актуалізації: 5-10 хвилин; фаза побудови знань: 15-20 хвилин; фаза консолідації: 5-10 хвилин). Урок можна проводити протягом кількох занять за кілька днів, тоді фаза актуалізації здійснюється у перший день, побудова знань - у другий і третій дні, а консолідація - в четвертий день.<br />

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Почніть з одного або двох завдань для актуалізації, що призначені для того, щоб мотивувати учнів, а також активувати необхідні фонові знання або ж дати їм ці знання, включаючи нові слова й терміни: «Семантична карта» - щоб представити термін «яхта» і активувати фонові знання, а також

«Припущення на основі запропонованих слів» - щоб застосувати знання ще деяких слів з розповіді.

 

Крок 2. Перш ніж виконувати «Спрямоване читання», вчителеві необхідно розбити текст на частині, які учні будуть читати мовчки. Потім вчитель повинен підготувати один або два питання рівня «розуміння» за кожною частиною тексту, що читають учні.

 

< >Розмітьте текст, поділивши його на частині, щоб полегшити учням розуміння.

Використайте «Спрямоване читання» - щоб спрямувати читання учнів за допомогою питань високого рівня.

Обговоріть відповіді на питання, пропонуючи учням наводити докази, зачитуючи короткі уривки тексту.Крок 3: Дайте кульмінаційне завдання, що дозволило б учням обговорити розуміння ними тексту і якимось чином застосувати це розуміння. У багатьох випадках це може бути запропоновано як домашнє завдання.

 

 

< >Проведіть вправу «Обміркуйте /об'єднаєтеся в пари /обміняйтеся думками» - щоб учні могли поділитися новими знаннями про персонажі.

Дайте завдання заповнити «Карту персонажів» (графічний організатор) - щоб учні поділилися своїми новими знаннями один з одним.

Дайте завдання висловити припущення про персонажі на основі рис їхнього характеру.

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

 
  Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ


 

Вчителі зможуть зауважити, що розуміння швидко поліпшується, коли увага учнів спрямовується на пошуки відповідей рівня «розуміння» - замість просто читання вголос. Учням подобається обговорювати свої відповіді, тому що тут зазвичай може бути більш ніж одна правильна відповідь чи одна правильна думка.

Подпись: Вчителі зможуть зауважити, що розуміння швидко поліпшується, коли увага учнів спрямовується на пошуки відповідей рівня «розуміння» - замість просто читання вголос. Учням подобається обговорювати свої відповіді, тому що тут зазвичай може бути більш ніж одна правильна відповідь чи одна правильна думка.

 

ПРО ПИТАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПІД ЧАС

«СПРЯМОВАНОГО ЧИТАННЯ»

Які запитання вчителі мають ставити у процесі «Спрямованого читання», для того, щоб керувати мисленням читачів? Дослідження показали, що запитання є найбільш корисними, коли вони відповідають формату і жанру тексту. Отже, вони мають допомагати читачам слідувати способу презентації інформації, що адекватний виду тексту, який студенти читають.

«Спрямоване читання», представлене у цьому уроці, використовує роботу з художнім текстом, отже дискусія за питаннями буде фокусуватись на белетристичному або оповідному тексті.

 

Оповідний текст

Оповідні тексти можуть класифікуватись на такі групи як реалістичне оповідання, історичне оповідання, твір фольклору, фантастичне оповідання, легенда, науково-популярний твір. Може бути корисним, нагадати читачам, до якої групи відноситься текст, що вони читають, і отже, якими можуть бути події, яких можна очікувати. Наприклад, в реалістичному оповіданні події, що будуть намальовані, взяті з реального життя, проте у фантастичному творі або у народній казці можливо чародійство. У науково-популярному творі також можуть зустрітись неможливі речі, проте вони супроводжуються разом з логічними поясненнями, чому це можливо.

 

Оповідні тексти зазвичай містять певну сукупність елементів: оточуюче середовище, герої, проблема, спроби її розв’язання, наслідки дій, а також тема або мораль історії.

 

Питання щодо оточуючого середовища можуть спрямовувати учнів на бачення (візуалізацію) цього середовища, на те, щоб помітити, як автор створює його в їхній уяві, і що думають учні відносно того, яких подій, проблем автор очікує від цього середовища.

 

Питання щодо героїв мають привернути увагу так само на те, як автор допомагає читачеві впізнати героїв, смисл відносин між ними, зрозуміти, які проблеми виникнуть перед головним героєм, які можливості в нього є, коли він опиниться перед проблемою.

 

Питання щодо проблеми, спроб її розв’язання і наслідки дій можуть вести читачів за сюжетом історії. Читачів можна попросити  занотовувати проблеми героїв і власні передбачення, яким чином він чи вона будуть

намагатися розв’язувати їх, застосовуючи те, що вони знають про героя (і що вони можуть передбачати, відповідно до жанру твору, який читають).

 

Про тему або мораль творів можна запитувати різними способами. Учнів можна запитати, що ця історія значить для них особисто. Крім того, можна запитувати чи погоджуються (не погоджуються) вони з мораллю, смислом, до якого підводить твір, - тому що багато популярних творів пропонують життєві шляхи, з якими ми не маємо легко погоджуватись, наприклад, що дехто повинен бути прекрасним чи дуже агресивним, для того, щоб досягти успіху.

 

Питання до творів інших жанрів

Вчителі можуть ставити питання, коли використовують «Спрямоване читання» з іншими видами текстів, такими як інформативні або пропагандистські. Питання для таких текстів описані у наступних уроках цієї книжки.

 

ІНШІ ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

СПРЯМОВАНЕ ЧИТАННЯ З ОБДУМУВАННЯМ І ТАБЛИЦЯ

Метод «Спрямоване читання з обдумуванням» (Stauffer, 1969) є популярним методом для того, щоб зацікавити учнів і втягнути їх у читання оповідного тексту, що їм необхідно зрозуміти. Це завдання подібно до «Спрямованого читання», оскільки учні читають мовчки («про себе») під керівництвом учителя, але питання, у порівнянні із «Спрямованим читанням», менш конкретні й менш спрямовані на те, щоб допомогти учням зрозуміти текст. Цей метод підходить для учнів, з якими ви вже успішно використовуєте «Спрямовуюче читання».

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Від чотирьох до сорока

РЕСУРСИ

Екземпляри тексту; папір і олівці для учнів.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Це завдання можна виконати за 15-30 хвилин.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Підготуйте текст, відзначивши в ньому чотири або п'ять місць, де ви перервете читання. Планувати зупинки потрібно таким чином, щоб вони попадали на моменти напруженості сюжету історії.

 
 

 

 

 

 

Крок 2. На дошці або на великому аркуші паперу підготуйте таблицю, подібну до таблиці, що наведено нижче. Поясніть учням, що вони будуть читати розповідь уривками - один епізод за іншим. Нагадайте їм, що кожного разу при читанні чергового епізоду важливо не читати далі, чим запропоновано вчителем. Вони будуть робити припущення і потім продовжувати читати далі, щоб оцінити, наскільки ці припущення були правильними.

 

Крок 3. Попросіть учнів прочитати назву розповіді. Поговоріть про жанр. Назвіть автора. Покажіть ілюстрацію на обкладинці й ще раз прочитайте назву. Потім попросіть їх зробити припущення про те, що відбуватиметься в цій історії. Запишіть їхні припущення в колонку під заголовком «Як ви вважаєте, що відбудеться?» - після того, як прочитаєте назву. Запитайте учнів, чому вони так вважають. Потім запишіть їхні доводи в стовпчик під заголовком «Чому?»

 

Крок 4. Тепер попросіть учнів читати текст до першої зупинки. Коли вони дочитають до цього місця, попросіть їх згадати своє припущення й сказати, а що ж відбулося насправді. Ви повинні записати їхні ідеї в колонку під заголовком «Що відбулося?»

 

Крок 5. Вчитель переглядає припущення й запитує, які на даний момент виявилися справедливими. Він просить учнів прочитати вголос ті місця в тексті, які підтверджують або спростовують їхні припущення.

 

Крок 6. Потім учні мають зробити припущення щодо того, що, на їхню думку, відбудеться в наступній порції тексту. Висловлені нові припущення й надані доводи на користь цих припущень записуються у  відповідні стовпчики таблиці. Потім вони мають продовжити читання, порівняти свої припущення з тим, що відбулося насправді, зробити нове припущення, продиктувати докази, які змусили їх зробити це припущення, і прочитати останню порцію тексту.

 

Крок 7. Нарешті, вони повинні порівняти своє останнє припущення з тим, що відбулося насправді в розповіді, і продиктувати, те що вони прочитали – те, що відбулося в розповіді, а ви маєте записати це у відповідний квадрат у таблиці.

 

ТАБЛИЦЯ

СПРЯМОВАНЕ ЧИТАННЯ З ОБДУМУВАННЯМ

 

 

Як ви вважаєте, що відбудеться?

Чому ви так вважаєте?

Що відбулося?

 

Після читання заголовка

 

 

 

Після читання першого уривка

 

 

 

Після читання другого уривка

 

 

 

Після того, як дочитали до кінця

 

 

 

 

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

 

Давайте розглянемо, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз.

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд Знаємо – Хочемо дізнатися -

дізналися

 

 

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

 

 

Лінія цінностей Твір-п'ятихвилинка

 

Що?/Отже, що?/ Що далі?

Дошка питань Пошук питань

 

 

Семантична карта

 

 

Припущення на основі

 

 

запропонованих слів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

Спрямоване читання

 

Карта персонажів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

 

 

/обміняйтеся думками

Спрямоване читання,

 

 

обмірковування й

 

 

таблиця

 

 

 

ТРЕТІЙ БАЗОВИЙ УРОК: КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ

 

Кооперативне навчання використовується в школах в усьому світі вже кілька десятиліть. Методи кооперативного навчання є цінними, зважаючи на кілька причин.

 

Кооперативне навчання дозволяє учням вчитись активно – навіть у великих класах. Експерти в області педагогіки стверджують, що для того, щоб вчитися, учні повинні діяти й спілкуватися. Однак у класах, де багато учнів, кількість часу, коли може говорити кожний окремий учень, дуже обмежена. Методи кооперативного навчання дозволяють кожному учневі в класі брати участь у роботі значну частину часу. Вони дозволяють організувати діяльність багатьох учнів одночасно таким чином, що діяльність буде продуктивною, але не хаотичною.

 

Кооперативне навчання корисно учням як в академічному, так і в соціальному плані. Таке навчання - не просто ефективний спосіб змусити учнів у великому класі брати участь у навчанні. Воно є корисним також, оскільки:

  1. Мислення більше високого рівня. При кооперативному навчанні, працюючи в малих групах, учням доводиться працювати з поняттями й ідеями. Перед ними ставиться завдання запропонувати свою власну інтерпретацію теми й вирішити проблеми.
  2. Мотивація й мораль. Учні, які беруть участь у кооперативному навчанні, відчувають більше прихильності до школи й свого класу. Це може сприяти тому, що учні краще відвідують школу, зменшується відсів учнів.
  3. Навчання навичок міжособистісного спілкування. При кооперативному навчанні, працюючи в малих групах, учні вчаться

 

співпрацювати з іншими. Уміння співпрацювати все більше визнається як важлива життєво необхідна навичка, як для продуктивної роботи на робочому місці й для щасливого сімейного життя, так і для участі в демократичному суспільстві.

  1. Сприяння міжособистісному й міжгруповому розумінню. При кооперативному навчанні, працюючи в малих групах, учні з більшою ймовірністю навчаться ладити з людьми іншої статі й з різних соціальних груп. Підвищується також імовірність того, що у них розвивається більш висока самооцінка й уявлення про своє «я».

 

Даний урок будується відповідно до трьохфазної структури, що була представлена в першому розділі цього посібника: актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація. На уроці будуть використані методи:  «Перемішайтеся  /завмріть/об'єднайтесь  у  пари»  (Kagan, 1994),

«Читання  з  маркіруванням  тексту»  (Vaughn,  1986)  і  «Ажурна  пилка»

(Slavin, 1999).

 

Текст, використовуваний на цьому уроці, називається «Згадуючи Колумба», однак, методи даного уроку можуть бути застосовані при роботі з будь-яким інформаційним текстом, що є у вас. Тут цей урок проводиться з восьмикласниками, однак, ці прийоми й методи можуть застосовуватися як у молодших класах, так і в більш старших – протягом всієї середньої школи.

 

ЯК ЧИТАТИ СЦЕНАРІЙ ЦЬОГО УРОКУ

 

При читанні демонстраційного уроку, наведеного нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тім, щоб продемонструвати методи викладання (а не навчити вас чогось про Христофора Колумба!). Розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку – актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація? Яким чином критичне мислення, кооперативне навчання й активне навчання застосовувані в цьому уроці?

 

УРОК

    АКТУАЛІЗАЦІЯ

Фаза актуалізації – це та частина уроку, коли учні готуються до засвоєння матеріалу уроку. На цьому уроці фаза актуалізації починається зі завдання, де застосовується метод «Перемішайтесь /завмріть

/об'єднайтесь у пари» (Kagan, 1997), а потім продовжується читанням, де учні певним чином маркірують текст – роблять у ньому позначки.

 

Вчитель починає цей урок зі завдання «Перемішайтесь /завмріть

/об'єднайтесь у в пари», у процесі якого учні в класі «перемішуються» і мають обговорювати питання з новими партнерами.

 

Вчитель: Будь ласка, візьміть зошит і ручку, потім встаньте. Коли я скажу: «Почали!», ви почнете рухатися по класу. Перемішуйтеся! Ходить у самих різних напрямах. Коли я скажу: «Завмріть!», вам необхідно зупинитись, потиснути руку людині, що стоїть до вас ближче всіх, і мовчки чекати моїх подальших вказівок. «Почали!» Вчитель включає музику, що грає протягом приблизно однієї хвилини, а учні в цей час рухаються по класу.

 

Вчитель: Завмріть! А тепер потисніть руку людині, що опинилась до вас ближче всіх. Представтесь один одному. Скажіть своєму партнерові про щось, що ви недавно зробили й чим ви пишаєтеся.

Через хвилину учитель подає безшумний сигнал: він піднімає руку вгору (вище голови). Учні бачать, що він підняв руку й негайно замовкають і теж піднімають руки, повертаючись обличчям до вчителя. Деякі пари учнів не зауважують і продовжують розмовляти. Тоді хтось з учнів поруч доторкається до плеча одного з них, і вони теж замовкають і піднімають руки вгору.

 

Вчитель: Спасибі. А тепер у мене для вас ще одне завдання. Сьогодні ми будемо говорити про Христофора Колумба й про те, що відбулося, коли він прибув у Новий Світ. Я хочу, щоб кожна пара взяла чистий аркуш паперу й розділила його по вертикалі на два стовпчики. Напишіть зверху одного стовпчика «Зі Сходу на Захід», а зверху іншого - «Із Заходу на Схід». Зробіть це прямо зараз.

Спасибі. А зараз протягом трьох хвилин перелічить, будь ласка, усе, що вам спаде на думку, що перевозилося зі сходу на захід після 1492 р., і запишіть все це в правому стовпчику своєї таблиці. Так само потім перелічить, будь ласка, все, що, як ви вважаєте, перевозилося із заходу на схід. Почніть зараз. Вчитель ходить серед пар протягом трьох хвилин і слухає розмови учнів.

 

Вчитель: (Подає безшумний сигнал). Спасибі. Що ж це були за речі, які перевозилися зі сходу на захід?

 

Пара 1: «Рушниці й порох».

 

Вчитель: Добре. Що ще?

 

Пара 2: «Християнство».

 

Пара 3: «Хвороби. У європейців були хвороби, яким індіанці не могли протистояти».

 

Вчитель: Добре. А що перевозилося у зворотному напрямі?

 

Пара 4: «Тютюн».

 

Пара 5: «Кукурудза».

 

Вчитель: Добре. Відмінний початок. А зараз, будь ласка, сідайте по своїх звичайних («домашніх») групах з чотирьох осіб. Це групи, у яких ви працюєте останні три тижні.

 

 

    ПОБУДОВА ЗНАНЬ

Фаза побудови знань на уроці - це фаза дослідження, коли учні знаходять або конструюють нові знання по темі.

Учні одержують завдання «Читання з маркіруванням тексту»: їм буде запропонований текст, що їм потрібно буде прочитати й у якому їм потрібно буде відзначити спеціальними символами (позначками) певні уривки.

 

Вчитель: У вас в усіх є екземпляри тексту «Згадуючи Колумба». Я хочу, щоб ви його прочитали особливим шляхом.

Кожного разу, коли вам зустрінеться уривок, у якому описуються продукти або товари, які перевозилися зі сходу на захід або із заходу на схід

– тобто зі Старого Світу в Новий Світ й навпаки – на полях позначайте олівцем цей уривок позначкою: X.

Кожного разу, коли вам зустрінеться уривок, у якому згадуються цікаві з історичної точки зору люди, на полях позначайте олівцем цей уривок позначкою:

Кожного разу, коли вам зустрінеться уривок, у якому описуються культурні або економічні зміни, що відбулися внаслідок того, що європейці приїхали в Новий Світ, на полях позначайте олівцем цей уривок позначкою: С/Е.

І, нарешті, кожного разу, коли ви зустрінете інформацію, що має

відношення до географії, на полях відзначайте це місце позначкою: Гео.

А зараз, будь ласка, читайте статтю й робіть у ній позначки.

 

Згадуючи Колумба

Бакснорт Траут

 

Двадцять тисяч років тому перешийок суши, на місці якого тепер знаходиться Берингова протока, опустився на дно океану, і дві половини світу почали своє самостійне існування. Рослини й тварини, люди й

 

культури, боги й хвороби - усе стало розвиватися власним шляхом - до того сонячного жовтневого ранку більше 500 років тому, коли корабель з Христофором Колумбом на борту причалив до піщаного берега острова Сан Сальвадор і знову об’єднав дві частини світу воєдино.

Неймовірно подумати, що цей перший контакт відбувся завдяки зусиллям усього лише однієї людини, нехай вона і не прагнула цього. Після того, як Христофору Колумбу вдалося налагодити цей контакт, пильна увага миру була прикута до нього назавжди. Колумб був італійським картографом з Генуї й певний час займався продажем вовни. Якимось чином йому вдалося переконати Ізабеллу, іспанську королеву Кастилії (але не її чоловіка Фердінанда, короля Арагону - сусідньої з Кастилією області), віддати під його командування три кораблі, які повинні були відправитися в немислиму подорож до Китаю. Проте королева змусила Колумба чекати доти, поки іспанські солдати не вигнали з півдня маврів - мусульман, які залишалися там протягом 800-річної окупації Іспанії. Який це був рік - 1492! Маврів вдалося вигнати з Іспанії. Було засновано іспанську інквізицію, і всі релігії, крім християнства заборонялися. А в серпні Колумб вирушив у свою знамениту подорож. Для Іспанії 1492 рік був дивним поєднанням фанатизму, нетерпимості й відкриттів.

Сили, що почали діяти внаслідок контакту, встановленого Колумбом, викликали швидкі й глибокі зміни в усьому світі. Рослини, які індіанці запропонували європейцям - рослини, які вони ретельно виводили й покращували протягом багатьох і багатьох поколінь - картопля, кукурудза, довговолокниста бавовна - згодом припинили цикли голоду в Старому Світі й призвели до різкого збільшення населення - і змінили все - від економіки до блюд повсякденної кухні. Хто може представити італійську їжу без помідорів? Або індіанську їжу без гострого перцю? Або ірландську їжу без картоплі? Або Шерлока Холмса без його тютюнової люльки? Все це прийшло з Нового Світу. Без довговолокнистої бавовни в Європі не з'явилася б текстильна індустрія. Без довговолокнистої бавовни й прикладу цукрових заводів Карибського регіону - які, мабуть, і були першими фабриками у світі, - у Європі, можливо, не відбулася б промислова революція.

 

Тепер давайте подивимося з іншого боку. Хто може уявити «дикий Захід» без худоби, або ковбоїв і індіанців без корів або без погонь один за одним, або без коней, на яких велися ці погоні? Іспанці привезли й корів, і коней до Нового Світу в 1493 р., де вони швидко адаптувалися, розмножилися й поширилися на континенті. У 1580-і рр. корабель, очолюваний іспанським дослідником Кабеза де Вака, винесло штормом через Мексиканську затоку до узбережжя Техаса, де судно і зазнало катастрофи. Кабеза де Вака став першим європейцем, який побачив Техас, але іспанська худоба вже на той час встигла там поширитися. Коні й корови виглядали такими дикими й почували себе там настільки як вдома, що він вирішив, що вони були корінними мешканцями Америки. В індіанців племені Лакота Сіу, що жили в районі американських Великих рівнин, є легенди про те, як прийшли дивні тварини, які поліпшили їхнє життя. «Лосині собаки», за легендою, з'явилися з чарівної землі з дна глибокого озера. Це були, звичайно, коні.

Проте хвороби, привезені Колумбом і його послідовниками, за кілька десятиліть стерли з лиця Землі цілі цивілізації. Так, наприклад, народність Таіно, що проживала на Карибському острові Іспаньола (нині на цьому острові розташовані Гаїті й Домініканська Республіка), і яка нараховувала близько півмільйона людей, повністю зникла, фактично, за якісь п'ятдесят років. І хоча європейські дослідники з'явилися у Північній Америці через багато років після подорожі Колумба, вважається, що хвороби, завезені іспанцями, дуже швидко поширилися на північ - і на той час, коли капітан Джеймс Сміт в 1607 р. дістався Джеймстауна у Віргінії, корінне населення було вже у важкому становищі, оскільки, принаймні чверть із них померла від епідемії віспи, що почалася далеко на півдні серед іспанських поселенців і поширювалася на північ від одного племені до іншого.

 

За сто років до цього в Карибському регіоні, коли народність Таіно стала вимирати з жахливою швидкістю, іспанці імпортували робітників- невільників з Африки. Так почали формуватися як проблеми спадщини рабства, так і мультикультурний характер Нового Світу.

 

Усе це відбулося завдяки діям однієї людини, яка навіть не знала, де вона мандруючи опинилась. Колумб плив до Китаю, але в Новому Світі не виявивши нічого китайського, саме тому вирішив, що, мабуть, замість Китаю він потрапив в Індію. Ось чому він називав ці острови «Індіями», а людей, які їх населяли,

«індіанцями».

 

 

    КОНСОЛІДАЦІЯ

Фаза консолідації - це та частина уроку, коли учні міркують над тим, що чого вони дізналися, застосовують це до інших проблем і інтерпретують нові знання.

 

Коли учні закінчили читати статтю, вчитель переходить до методу «Ажурна пилка». Вчитель записує на дошці чотири питання:

  1. Якими товарами й продуктами обмінювались Схід і Захід відразу після 1492 р.? Які з них були найбільш важливими? Чому ви так вважаєте?
  2. Які були культурні й економічні наслідки першого контакту між європейцями й людьми Нового Світу? Які з них були найбільш важливими? Чому ви так вважаєте?
  3. Назвіть деяких знаменитих людей або групи людей, які були залучені до цього першого контакту? Хто були інші важливі люди, чиї імена нам не відомі?
  4. Простежите перший контакт у географічному плані. Що ми знаємо зараз, чого не знав Колумб?

 

Вчитель: Ми зараз проведемо вправу «Ажурна пилка». На дошці я написав кілька питань. Кожен з вас повинен бути здатним усвідомлено відповісти  на всі ці чотири питання до кінця цього уроку. Ви будете відповідальні за те, щоб навчити один одного - проте, я повторюю, кожен з вас зобов'язаний знати весь матеріал. Будь ласка, розрахуйтеся за своїми столами на 1 - 2 - 3

- 4.

Якщо ви номер 1, будь ласка, встаньте. Візьміть свій зошит і текст із собою і перейдіть у цей кут класу (вказує, у яку частину класу). Якщо ви номер 2, візьміть свій зошит і текст із собою й перейдіть у той кут класу (вказує, у який саме кут). Номер 3? Ви підете туди, а номер 4 - туди.

 

Учні переходять на нові місця.

 

Тепер ви опинилися у ваших нових групах. Я дам вам ваше завдання. Група номер 1, ви відповідаєте за питання номер 1. Група 2 - за питання 2; група 3 - за питання 3; група 4 - за питання 4. Зверніть увагу: спочатку ви повинні обговорити ваше питання у своїй групі й переконатися, що ви можете на нього відповісти. А потім - це важливо - вам необхідно

 

підготуватися, щоб ви могли навчити інших своєму питанню - у вашій звичайній («домашній») групі. Під словом «навчити» я не маю на увазі

«пояснити». Під цим я розумію те, що ви будете ставити запитання іншим у вашій групі, вислухаєте їхні відповіді, обговорите їх один з одним і подбаєте про те, щоб у кожного в групі було гарне розуміння цього питання. У вас буде вісім хвилин, щоб підготуватися до того, щоб ви могли навчити інших своєму питанню. Коли ви повернетеся у свою звичайну («домашню») групу, у кожного з вас буде 5 хвилин, щоб навчити вашому питанню вашу домашню групу. Бажаю успіху.

Поки учні працюють у чотирьох групах, вчитель переходить від однієї групи до іншої і слухає, як у них ідуть справи, а також робить пропозиції чи зауваження. Через вісім хвилин вчитель подає безшумний сигнал.

 

Вчитель: Спасибі. Зараз через хвилину ви повернетеся у свої звичайні

«домашні» групи. Ви повинні працювати з питаннями один по одному - від номера 1 до номера 4. У вас буде по п'ят хвилин на кожне питання. Використайте свої п'ять хвилин повністю! Пам’ятайте, що вам потрібно попросити інших учнів висловити їхні ідеї, а не просто висловити свої власні. Тепер учитель ходить від однієї групи до іншої і слухає обговорення в групах. Через двадцять хвилин групи закінчують роботу. Вчитель подає

безшумний сигнал.

 

Вчитель: Давайте поділимося вашими ідеями з усім класом. Я буду називати номер і попрошу людину з цим номером у кожній групі підсумувати відповідь вашої групи на це питання. Я попрошу номер 4 розповісти, що думає ваша група з питання 1; номер 3 - освітити питання 2; номер 2 виступити з питання 3; а номер 1 поділитися думкою щодо питання 4. Давайте розпочнемо з учнів з номером 4. Будь ласка, у вас зараз є хвилинка, щоб згадати, що говорилося у вашій групі з цього питання.

Вчитель чекає протягом однієї хвилини.

Добре, давайте послухаємо групу ось з того кута. Хто у вас номер 4, і як ваша група відповіла на перше питання?

 

Учень 4: «Обмінювались дуже багатьма товарами. Але ми подумали, що самим головним були хвороби, які дуже послабили індійське населення й полегшило європейцям захоплення земель корінних народів. Ми також подумали, що помідори були дуже важливі, тому що вони допомогли людям у Європі уникнути голоду».

 

Вчитель: Дуже добре. А тепер ось з цієї групи послухаємо номер 3, будь ласка. Питання номер 2.

 

Учень 3: «Ми подумали, що все, що стосується бавовни й фабрик і промислової революції, було дуже цікаво. Це показує, що прибуття в новий мир - ми не хочемо використати слово «відкриття» - сприяло розвитку науки й техніки й торгівлі в Європі. Ми цього раніше не знали. Релігія була

 

важлива. Але ми з жахом подумали про те, що ці люди одночасно принесли в Новий Світ й християнство, і хвороби. Було дуже дивно - це про священика, що ратував за те, щоб увозити рабів з Африки. І ми хотіли згадати, що цілком очевидно, хвороби й їжа мали культурні й економічні наслідки».

 

Вчитель: Ви добре впоралися із завданням. А тепер номер 2 - відповідь на питання 3.

 

Учень 2: «Ми відзначили Кабезу де Вака й капітана Джеймса Сміта, а також короля й королеву Іспанії й, звичайно, Колумба. Ми згадали народ Таіно, які вимерли, і індіанців племені Лакота Сіу, які думали, що коні - це лосині собаки. Але це питання дало нам можливість усвідомити, що ми не знаємо імен тих мусульман і євреїв, яких вигнали з Іспанії, а також імен тих індіанців, які вмерли від хвороб. Ми знаємо тільки імена тих людей, яким випала доля розповісти свою історію».

 

Вчитель: Добре сказано. А тепер, нарешті, номер 1 - питання 4, будь ласка.

 

Учень 1: «Тут було багато географії. У статті згадується Берингова протока. Вона знаходиться між Аляскою й Сибіром. Люди, які стали індіанцями, пройшли по цій протоці 20 тисяч років тому. Але потім вона опустилася на дно океану й люди більше не могли перебиратися на цей материк. Потім згадувалися Генуя в Італії, де народився Колумб, і дві області в Іспанії. Потім уже в Новому Світі згадувався острів Іспаньола, де тепер перебувають Гаїті й Домініканська Республіка. Ми не дуже багато знаємо про те, чого не знав у той час Колумб про географію - за винятком того, що він думав, що він в Азії, а насправді, був у Північній Америці».

 

На цьому цей урок закінчується

 

АНАЛІЗУЄМО ЦЕЙ УРОК

 

На початку уроку вам було запропоновано розглянути цей урок у двох аспектах: як учень у класі і як учитель.

 

Подумайте хвилину і відрефлексуйте, які у вас були відчуття як в учня, який брав участь у цьому уроці (корисно записати свої думки на папері).

 

Як ви себе почували? – вам було цікаво або нудно, ви були залучені в те, що відбувається або відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами керують або що вас контролюють?

 

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем або інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

 

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

 

А тепер продумайте цей урок так, якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такі.

«Перемішайтесь    /завмріть    /об'єднайтесь    у     пари»:     вчитель

«перемішав» учнів класу – учні ходили по класі, потім вони об'єдналися в пари з випадковим партнером і обговорили з цим партнером питання.

 

«Читання з маркіруванням тексту»: учні читали текст і мали шукати в ньому певні речі. У них була вказівка відзначити спеціальними символами ті місця в тексті, де говорилося про ті речі, яких вони шукали.

 

«Ажурна пилка»: Всі учні класу отримали завдання підготувати відповіді на кілька питань, і для цього вони розподілилися по експертних групах, проте в експертній групі їм пропонувалося підготувати тільки одне з питань, а після цього вони повинні були навчити цьому питанню учнів у своїй звичайній «домашній» групі. Потім вони вернулися у свої звичайні

«домашні» групи й кожен керував навчанням групи за своєю частиною навчального матеріалу.

 

А зараз у вас буде можливість навчитися тому, як проводити кожен з цих видів діяльності. Нижче докладно описуються кроки кожного з них.

 

МЕТОДИ

 

 

ПЕРЕМІШАЙТЕСЬ /ЗАВМРІТЬ /ОБ'ЄДНАЙТЕСЬ У ПАРИ

«Перемішайтеся /завмріть /об'єднайтесь у пари» (Kagan, 1994) є жвавим способом дати учням можливість попрацювати з новими партнерами над якимось чітко визначеним завданням.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Запропонувавши учням рухатися по класу, ви можете знов зарядити їх енергією й зробити більш уважними. Робота з випадковим партнером над рішенням якогось завдання розвиває соціальні навички, особливо здатність спільно працювати над вирішенням проблем.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Від 6 до 60.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Завдання «Перемішайтесь /завмріть /об'єднайтесь у пари» варто проводити швидко – за 2 – 5 хвилин.

 
 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Заздалегідь продумайте питання або серію питань.

 

Крок 2. Дайте інструкції заздалегідь, щоб уникнути хаосу! Скажіть учням, що коли ви дасте їм сигнал, вони повинні будуть підвестись зі своїх місць і почати ходити по класу. Коли ви скажете «завмріть», вони повинні будуть зупинитися й об'єднатися в пару з учнем, що знаходиться ближче за всіх.

 

Крок 3. Дайте сигнал. Дайте їм одну хвилину походити по класу. Потім скажіть: «Завмріть!» і скажіть, яке в них завдання.

 

Крок 4. Дайте учням обмежену кількість часу для виконання цього завдання. Потім попросіть їх повернутися на свої місця.

Подпись: ХІД РОБОТИ<br />
Крок 1. Заздалегідь продумайте питання або серію питань.</p>
<p>Крок 2. Дайте інструкції заздалегідь, щоб уникнути хаосу! Скажіть учням, що коли ви дасте їм сигнал, вони повинні будуть підвестись зі своїх місць і почати ходити по класу. Коли ви скажете «завмріть», вони повинні будуть зупинитися й об'єднатися в пару з учнем, що знаходиться ближче за всіх.</p>
<p>Крок 3. Дайте сигнал. Дайте їм одну хвилину походити по класу. Потім скажіть: «Завмріть!» і скажіть, яке в них завдання.</p>
<p>Крок 4. Дайте учням обмежену кількість часу для виконання цього завдання. Потім попросіть їх повернутися на свої місця.<br />

 

 

ЧИТАННЯ З МАРКІРУВАННЯМ ТЕКСТУ

«Читання з маркіруванням тексту» – це завдання учням прочитати текст і знайти в ньому певні речі, при цьому

позначаючи їх спеціальними символами на полях.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Коли учні читають тексти як частину роботи на уроці, корисно застосувати якийсь прийом, що погоджував би уважне читання з питаннями й цілями. Уважне «Читання з маркіруванням тексту» допомагає учням поставити цілі для читання, читати текст для досягнення цих цілей і потім бути здатними використати інформацію з тексту.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Необмежена.

 
 

 

 

 

 

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

«Читання з маркіруванням тексту» може вимагати додатково 25% або навіть більше часу – у порівнянні з тією кількістю часу, що знадобилася б для простого читання тексту.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Перед тим як давати це завдання вам необхідно подумати, якого  роду інформацію (4 або 5 моментів) учні, за вашим бажанням, мають знайти  в тексті. Для кожного роду інформації придумайте простий символ.

 

Крок 2. Ретельно поясніть учням, якого роду інформацію їм треба шукати в тексті при читанні. Наведіть приклади. Потім покажіть їм символи, позначки, за допомогою яких їм потрібно буде маркірувати кожен вид інформації.

 
 

 

 

Крок 3. Скажіть учням почати читання тексту й маркірувати (легко й м'яким олівцем) всі ті місця в тексті, де дається інформація кожного виду.

 

Крок 4. (факультативно): Як факультативне завдання або для того, щоб зайняти тих, хто закінчить раніше, попросіть учнів скласти таку таблицю:

( )

( )

( )

( )

 

 

 

 

 

Попросіть їх у верхній графі в дужках указати ті символи, якими вони користувалися при уважному читанні тексту. Попросіть їх, щоб працюючи в парах, вони перелічили в кожному стовпчику кілька прикладів тієї інформації, що вони виявили в тексті з кожної категорії.

 

 

 

АЖУРНА ПИЛКА

При використанні методу «Ажурна пилка» (Slavin, 1994) учні мають допомагати один одному вчитися. Цей метод

можна використати, коли учні читають текст, слухають повідомлення або проводять групове дослідження. Як і в інших методах кооперативного навчання, у методі «Ажурна пилка» застосовуються звичайні («домашні») групи й експертні групи. Для того щоб скористатися цим методом, учителеві необхідно провести певну попередню роботу – зокрема необхідно заздалегідь підготувати листки із завданням.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Ажурна пилка» допомагає всім учням вивчити весь матеріал. Вони виступають у ролі «експертів», коли вони навчають один одного якоїсь частини навчального матеріалу. Кожен учень, таким чином, відіграє активну роль, навчаючи й навчаючись, і більш глибоко розуміє матеріал і використовує мислення більш високого рівня.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Ажурна пилка» можна використовувати з класами, у яких, щонайменше, 9 учнів, але не більше 90. Звичайні («домашні») групи повинні в ідеалі складатися із чотирьох чоловік. Ці групи повинні продовжувати працювати в такому складі протягом трьох тижнів чи більше й мають складатися з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здатних учнів і менш здатних. Варто витрачати час на те, щоб допомагати учням працювати в групах ефективно, особливо в звичайних «домашніх» групах. Експертні групи також в ідеалі повинні складатися з не більш ніж чотирьох або п'яти

 
 

 

 

 

осіб. Це означає, що коли ви проводите «Ажурну пилку», у вас може виявитись більше учнів у кожній «домашній» групі, чим кількість експертних груп; тоді вам необхідно методом випадкового вибору призначити

«додаткових» учнів у різні експертні групи, так щоб кількість учнів в експертних групах залишалась відповідною. Якщо кількість учнів у класі цього вимагає, то вам може знадобитись організувати більш ніж по одній експертній групі з однаковим завданням.

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Метод «Ажурна пилка» можна використовувати в межах одного уроку (45 хвилин), але цей час буде обмеженим. Виходячи з того, що обговорення в експертних групах потребує 8 хвилин, і що кожному

«експертові»  буде  потрібно  4  хвилини,  щоб  керувати  дискусією  у  своїй

«домашній» групі зі свого питання, то в нас залишається всього 20 хвилин, які потрібно розподілити на початок і закінчення уроку й читання (або інший спосіб викладу досліджуваного матеріалу). Для того щоб мати більше часу, учням можна напередодні дати домашнє завдання прочитати матеріал, або ж учні можуть слухати лекцію чи взяти участь у проведенні експерименту в класі в інший день - щоб на уроці було більше часу на виконання «Ажурної пилки».

РЕСУРСИ

Необхідно заздалегідь підготувати питання, які допоможуть вести обговорення в групах експертів. Їх можна записати на дошці. Учням можна дати матеріал для читання, але також можна розповісти їм якусь історію, прочитати їм лекцію або надати якийсь інший стимулюючий життєвий досвід.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Вчитель підготовляє аркуші з вказівками для експертів. Він починає з того, що аналізує той матеріал, що учням необхідно вивчити, і складає питання з цього матеріалу, які будуть спрямовувати процес навчання учнів. Вчителеві необхідно підготувати питання й об'єднати їх у групи – стільки груп питань, скільки буде й груп експертів (як правило, чотири або п'ять). Кожна група питань може ставитися до якоїсь певної частини досліджуваного матеріалу (Див. розділ «Підготовка питань», де даються рекомендації, як писати питання).

 

Крок 2. Вчитель розподіляє учнів по звичайних «домашніх» групах. У  кожної

«домашній» групі повинно бути по чотири або п'ять осіб. Кожна група повинна складатись з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здатних учнів і менш здатних. «Домашня» група важлива, оскільки учні в ній будуть працювати разом протягом тривалого періоду часу й будуть брати відповідальність один за одного. Таким чином, вони мають щонайменше почати почувати якусь відданість по відношенню один до одного. Ці групи мають працювати  в такому складі протягом трьох тижнів або більше,  і  вони

 
 

 

 

 

повинні виконувати спільно й інші завдання, що передбачають кооперативну діяльність - а не тільки попрацювати на уроці методом «Ажурна пилка».

 

Крок 3. Кожній «домашній» групі вчитель дає підготовчу вправу (вправа на створення почуття єдиної команди /колективу в групі). Для того, щоб члени команди ставилися один до одного невимушено, у перший раз, коли вони працюють разом, їм спочатку необхідно дати таку підготовчу вправу для створення в групі духу єдиної команди; варто періодично давати такі вправи й надалі. Корисна розминка такого роду - запропонувати кожній «домашній» групі створити свій власний «девіз команди». Їм можна дати три хвилини для створення такого девізу, а потім необхідно кожну групу попросити проголосити його (хором) всьому класу. (Зверніть увагу, що багато пропозицій щодо розминок будуть наведені в розділі нижче).

 

Крок 4. Учні читають видані їм матеріали або одержують досліджуваний матеріал у якійсь іншій формі. Екземпляр тексту повинен бути у кожного учня. Якщо це не текст, то вчитель або читає, або розповідає учням історію, або ж читає лекцію, або керує учнями при виконанні якогось навчального завдання.

 

Крок 5. Вчитель повідомляє питання для вивчення й об’єднує учнів в експертні групи. Тепер вчитель може або написати питання на дошці, або роздати картки з питаннями. Групами переписують списки питань (див. вище). Вчитель просить учнів «розрахуватися» у своїх групах на «один - два - три - чотири». Він вказує учням, у яких частинах класу будуть збиратися експертні групи і просить, щоб всі учні з номером «один» перейшли у відповідний кут класу, всі учні з номером «два» сіли в іншому куті класу й так далі, поки всі експертні групи не займуть відведені їм місця. Потім вчитель призначає, хто буде керувати обговоренням у кожній експертній групі.

 

Далі вчитель пояснює, що група номер один повинна підготуватись, щоб навчати інших певним питанням (учитель називає ці питання), група номер два має взяти низку інших визначених питань і так далі, поки не будуть розподілені весь питання.

 

Крок 6. Експертні групи готуються, щоб навчати інших учнів своїм наборам питань. Вчитель виділяє час на те, щоб експертні групи обговорили свої питання й вирішили, яким чином навчати їм інших. Учні кожної експертної групи повинні знайти ідеї в наданому їм тексті або в матеріалах, що відповідають на їхні питання. Завдання учнів в експертних групах полягає у тім, щоб вирішити, як краще вести обговорення кожного питання, коли вони повернуться у свої звичайні «домашні» групи. Вчителеві необхідно упевнитись у тім, що всі розуміють, що їхнє завдання не в тому, щоб самим відповісти на питання, повернувшись в «домашню» групу, а щоб підвести інших членів своєї групи до відповіді на ці питання. Потім учні повинні

 

придумати, якими методами вони скористаються, щоб їх «домашні» групи обговорили ці питання.

 

Поки експертні групи ведуть обговорення, Вчитель повинен рухатись між ними, щоб допомогти їм не відхилятися від теми й надавати їм пояснення, якщо вони необхідні.

 

Крок 7. Експерти повертаються у свої «домашні» групи й по черзі керують обговоренням. Коли в експертних групах учні підготувалися до того, щоб навчати своїх питань інших, вони залишають експертні групи і повертаються у свої «домашні» «рідні» групи. Експерти по черзі обговорюють довірені їм питання (які записані на їхній експертній картці) з іншими членами своїх

«домашніх» груп. У кожного учня повинно бути приблизно 5 хвилин, щоб керувати своєю частиною обговорення. Завдання експерта полягає не в тому, щоб повідомити ідеї, а у тім, щоб задати питання групі й відповісти на їхні питання, подбавши про те, щоб кожен добре продумав і вивчив ту частину тексту або досліджуваного матеріалу, за яку він призначений відповідальним.

 

Крок 8. Оцініть процес. Вчитель просить усіх подумати про те, який внесок кожен з них вніс в обговорення, і про те, як можна покращити заняття.

 

 

 

ОЦІНКА

Девіз кооперативного навчання – «колективна відповідальність, індивідуальна звітність». Ця фраза означає, що завдання, де  використовується кооперативне навчання, вимагають, щоб учні відповідали один за одного - щоб дати можливість один одному навчитися певних речей. Проте учні при цьому підзвітні індивідуально, тобто, кожен учень повинен також вивчити весь матеріал. Все це означає, що оволодіння матеріалом має перевірятися в кожного учня (у ході письмових або усних перевірок). Однак вчитель може заохочувати й загальні успіхи груп, слідкуючи за успішністю групи протягом часу й присуджуючи бали всім членам групи, якщо підвищується загальна успішність групи.

ПОРАДИ

Щоб ви могли надавати вказівки учням – наприклад, говорити їм, що настав час переходити з однієї групи в іншу, вам знадобиться якийсь метод швидко залучати їхню увагу, коли учні працюють у групах. Навчіть учнів безшумному сигналу. Наприклад, підніміть руку вгору вище голови. Кожен учень, який помітив, що ви подаєте цей знак, повинен негайно припинити говорити, повернутись до вас обличчям й слухати, що ви збираєтеся сказати. Якщо поруч хтось із учнів не бачить сигналу й продовжує розмовляти, їх треба легко поплескати по плечу - щоб дати їм знати, що треба замовчати й слухати вас.

 
 

 

 

 

Попрактикуйтесь у застосуванні безшумного сигналу кілька разів на початку уроку, коли ви використовуєте його вперше, щоб всі навчилися, що потрібно робити.

Подпись: Попрактикуйтесь у застосуванні безшумного сигналу кілька разів на початку уроку, коли ви використовуєте його вперше, щоб всі навчилися, що потрібно робити.

 

 

ІНШІ ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

РОЛІ ПРИ РОБОТІ В МАЛИХ ГРУПАХ

Робота в малих групах при кооперативному навчанні є більш ефективною, якщо учні одержують певні ролі в

межах групи. Ці ролі виконуються по черзі - для того щоб у кожного учня було багато можливостей мати практичні навички виконання кожної ролі. У своїй сукупності ці ролі, описані нижче, є доповненням до умінь і навичок, необхідних для успішної роботи в групі.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Ролі в малих групах розподіляються для того, щоб дати можливість кожному учню ясно зрозуміти його внесок в успіх групи; виконання цих ролей сприяє тому, щоб згодом навчити кожного учня тим навичкам і установкам, що дозволяють стати продуктивним членом групи, який вміє співпрацювати з іншими. Ці ролі також дозволяють навчитися навичок співробітництва, які є цінними самі по собі.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Ролі при роботі в малих групах можна представити всьому класу, а випробувати на практиці, коли учні працюють у звичайних («домашніх») групах і в групах експертів.

РЕСУРСИ

Немає необхідності в якихось спеціальних матеріалах, для того щоб представити ролі для роботи в малих групах

 
 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1 . Представте учням наступні ролі:

Головуючий.   Цей    учень                          ставить перед групою завдання.

Заохочувач. Цей учень заохочує інших відповідати, хвалить їх за гарні ідеї й просить доповнювати сказане.

 

Перевіряючий. Цей учень стежить за тим, щоб кожен у групі розумів завдання, що потрібно виконати, й дотримувався його.

Доповідач. Цей учень доповідає всьому класу, те що було зроблено у процесі роботи малої групи.

Спостерігач за часом. Цей учень стежить за часом, що відпущено для

 

виконання завдання, і за тим, щоб кожен член групи не виходив за рамки відведеного йому часу.

 

 

Крок 2. Пояснюйте за один раз тільки одну роль. Опишіть роль. Продемонструйте учням, як виконувати дану роль.

 

Крок 3. Попросіть кількох учнів продемонструвати, як вони розуміють дану роль, і внесіть виправлення й пояснення, якщо це необхідно.

 

Крок 4. Після того як учні зрозуміють всі ролі, попросіть учнів у малих групах розрахуватися від одного до чотирьох або до п'яти. Призначте ролі учням відповідно до їх номерів.

 

Крок 5. вчитель пояснює, що роль доповідача буде призначена пізніше, тому все повинні уважно слухати, оскільки може виявитися так, що саме вам доведеться виконувати цю роль.

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

Важливо, щоб вчитель надавав учням іншу роль кожного разу, коли вони працюють у групах. Це можна зробити так, щоб зберегти ті ж самі номери, але давати цим номерам інші ролі, коли учні беруть участь у груповій діяльності. Після того як учні попрацюють у кожній ролі, вони набувають навичок для більш повної участі в роботі групи. Кожна їхня роль дозволяє тренувати один з аспектів того, що має робити людина, яка вміє співпрацювати в групі.

 
  Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ<br />
Важливо, щоб вчитель надавав учням іншу роль кожного разу, коли вони працюють у групах. Це можна зробити так, щоб зберегти ті ж самі номери, але давати цим номерам інші ролі, коли учні беруть участь у груповій діяльності. Після того як учні попрацюють у кожній ролі, вони набувають навичок для більш повної участі в роботі групи. Кожна їхня роль дозволяє тренувати один з аспектів того, що має робити людина, яка вміє співпрацювати в групі.<br />

 

 

 

ЗАГАЛЬНА УГОДА

«Загальна угода» (або «Угода учнів нашого класу») – це правила поведінки, яких учні погоджуються дотримувати,

коли вони беруть участь у діяльності, що потребує кооперативного навчання.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Мета «Загальної угоди» полягає в тому, щоб навчити учнів під час роботи у малій групі поводитись з відповідальністю й співпрацювати один з одним, таким чином, щоб вони виконували свою роботу й самі керували своєю поведінкою.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

«Загальна угода» складається й обговорюється всім класом. До неї варто звертатися й нагадувати про неї кожного разу, коли учні беруть участь у роботі малих груп.

РЕСУРСИ

 
 

 

 

 

 

Вчителю потрібні дошка й крейда, щоб вести записи, коли буде складатися й обговорюватися «Загальна угода», а також великий аркуш паперу, на якому буде згодом записана ця угода і постійно вивішена на видному місці в класі.

Подпись: Вчителю потрібні дошка й крейда, щоб вести записи, коли буде складатися й обговорюватися «Загальна угода», а також великий аркуш паперу, на якому буде згодом записана ця угода і постійно вивішена на видному місці в класі.

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Вчитель починає з того, що просить учнів сісти по своїх звичайних («домашніх») групах. Попросіть кожну групу подумати про групове завдання, що у їхній групі було виконане особливо добре, тобто, коли їхня група була продуктивною, а всім її членам було особливо приємно працювати в групі. Потім вчитель просить учнів подумати, які правила вони могли б запропонувати іншим, щоб робота в групах була завжди такою ж ефективною, як того разу в їхній групі.

 

Крок 2. Тепер вчитель просить кожну групу назвати одне правило. Вони записуються на дошці. Далі він просить кожну групу назвати ще по одному правилу, які ще не були згадані, і теж записує їх на дошці.

 

Крок 3. Коли всі групи висловили свої ідеї, вчитель обговорює їх всі з усім класом. Він пояснює, що зараз клас намагатиметься виробити «Загальну угоду» – набір правил продуктивної поведінки в групах, яких будуть добровільно дотримуватись всі члени кожної групи. Таких правил не має бути більше чотирьох або п'яти, оскільки це максимальна кількість, що учні можуть легко запам'ятати. Вчитель намагається поєднати подібні ідеї й викреслити ті, що виявляються зайвими, таким чином, щоб у підсумку на дошці залишилось чотири або п'ять ідей.

 

ПОРАДИ

У типовій «Загальній угоді» можуть бути такі правила:

  • Усі беруть участь
  • Ніхто не домінує
  • Не треба відхилятися від поставленого завдання
  • Ніхто не повинен бути «приниженим» (учні свідомо намагаються не скривдити кого-небудь і не критикувати)
  • Учні намагаються слухати активно.

Крок 4. Потім вчитель пояснює, що, звичайно, важливо мати такий список правил, однак, але для того, щоб учні могли додержуватися цих правил

«Загальної угоди» при роботі в групах, необхідним виконання ще однієї роботи. На великому аркуші паперу намалюйте таблицю із трьох стовпчиків. Як заголовок для таблиці візьміть одне із прийнятих правил «Загальної угоди», наприклад:

 

НАМАГАТИСЯ СЛУХАТИ АКТИВНО

 

 
 

Як це виглядає?

Як це звучить?

Як це відчувається?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крок 5. Попросіть учнів класу описати, як це виглядає, коли люди активно слухають один одного. Вам, можливо, прийдеться продемонструвати, що відбувається, коли людина слухає активно. (Вчитель може сказати: «Слухач нахиляється до промовця. Слухач дивиться на промовця. Слухач киває, погоджуючись»).

 

Крок 6. А тепер попросіть учнів сказати, як це звучить, коли люди слухають активно. (Учні можуть сказати: «Говорить тільки одна людина - виступаючий чи доповідач. Інші можуть говорити: «Еге», або «Правильно!»).

 

Крок 7. А тепер запитайте, як відчуває себе промовець, коли його активно слухають. (Учні можуть сказати: «Він почуває себе впевнено. Промовець відчуває, що те, що він говорить, важливо. Він відчуває, що він розумний!»).

 

Крок 8. Нарешті, зробіть такі таблиці із трьох стовпчиків за кожним правилом «Загальної угоди» і вивісить ці таблиці в класі.

 

Крок 9. У майбутньому нагадуйте учням, що необхідно виконувати

«Загальну угоду». Наприклад, коли учні зайняті роботою в групах, вам належить ходити по класу й спостерігати за учнями. Час від часу вам належить указувати на приклади того, як виконується «Загальна угода» у класі – на основі того, що ви спостерігаєте – учні активно слухають, дружелюбно розмовляють, не критикуючи один одного й т.п. Нагадуйте учням, як це виглядає, як це звучить.

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

Дуже бажано витратити час на те, щоб разом з учнями створити такі правила поведінки й навчити учнів тому, як їх виконувати. Навчальні завдання, виконувані в групах, будуть набагато більше ефективними, якщо учні знають, як поводитися в групах.

ПОРАДИ

Найбільш типова проблема, з якою зіштовхуються вчителі, організуючи роботу в групах, - це нерівномірна участь учнів у роботі групи. Деякі учні за своїм характером експансивні й, можливо, будуть домінувати під час обговорення в групах, тоді як інші за характером більш сором’язливі й, можливо, будуть мовчати, хоча могли б зробити цінний внесок у роботу групи. Наступні два методи призначені для того, щоб привчити учнів до того, що всі рівною мірою беруть участь в обговореннях. Використовуйте їх час від часу - не увесь час! - щоб нагадувати учням про те, як корисно, коли всі беруть участь рівною мірою.

 
 

 

 

РУЧКИ ВСЕРЕДИНІ

Метод кооперативного навчання, що допомагає навчити учнів розподіляти час, відведений для роботи групою,

більш рівномірно на всіх членів групи.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

При роботі в малих групах буває так, що під час обговорення домінує один учень. За таких умов іншим учням важко внести свій внесок у групову роботу. Метод «Ручки всередині» покликаний сприяти тому, щоб у всіх учнів була можливість брати участь у навчальній діяльності при роботі в групі, а також стимулювати вчителя для запитань до окремих учнів про їхній внесок у роботу групи.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Ручки всередині» найкраще працює в малих групах від трьох до десяти учнів.

РЕСУРСИ

Ніяких особливих матеріалів не потрібно – крім того, щоб у кожного учня були олівець або ручка.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Даний метод використовується одночасно з якоюсь іншою навчальною діяльністю, яку учні виконують, співпрацюючи в малих групах

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Коли учні починають висловлювати свої ідеї (у навчальній малій групі, що складається з 3 - 7 членів), кожен учень, висловившись, кладе свою ручку або олівець у центр стола, за яким сидить група – щоб відзначити, що він вніс свій внесок у загальну роботу.

 

Крок 2. Поклавши ручку, цей учень уже не має права висловлюватися доти, поки всі інші учні не покладуть свої ручки в центр стола. Всі члени групи рівні у своїй можливості висловлюватися, і ніхто не має права домінувати.

 

Крок 3. Учень, який не висловився і якому нема чого додати в цей момент, має право сказати «Пропускаю», кладучи свою ручку або олівець у центр стола і вимовляючи це слово.

 

Крок 4. У будь-який момент вчитель може підійти до групи, вибрати ручку на столі й запитати, який внесок вніс власник даної ручки.

ПОРАДИ

 
 

 

 

 

 

 

 

 

Коли учні обговорюють питання в малій групі, корисними є прийоми, що допомагають домогтися того, щоб брали участь усі – наприклад, можна попросити учнів передавати якійсь предмет (камінчик, маленький м'яч) від мовця до мовця. Має право говорити тільки той учень, який тримає в руках цей предмет.

Подпись: Коли учні обговорюють питання в малій групі, корисними є прийоми, що допомагають домогтися того, щоб брали участь усі – наприклад, можна попросити учнів передавати якійсь предмет (камінчик, маленький м'яч) від мовця до мовця. Має право говорити тільки той учень, який тримає в руках цей предмет.

 

 

 

ХОДИМО НАВКОЛО – ГОВОРИМО НАВКОЛО

Метод кооперативного навчання, що дозволяє висловити ідеї під час фази уроку «актуалізація».

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Цей метод корисний для того, щоб за короткий час своїми ідеями могло поділитися багато учнів. Це дуже активний метод і під час виконання такого завдання мотивація учнів є високою.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Велика група – 20 – 30 учнів або більше.

РЕСУРСИ

Великий простір.

 
 

 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Вчитель просить всіх учнів протягом короткого часу подумати про якусь проблему, пов'язану зі змістом уроку.

 

Крок 2. Потім учні встають і виходять на вільний від столів простір класу.

 

Крок 3. Учні рухаються в цьому просторі без будь-якої системи доти, поки вчитель не плескає один раз у долоні.

 

Крок 4.      Учні зупиняються й кожен розмовляє з людиною, яка опинилась до нього ближче за всіх, про те питання, що задав вчитель.

 

Крок 5. Приблизно через хвилину вчитель плескає у долоні два рази. Усі знов повинні почати ходити.

 

Крок 6. Вчитель знову плескає в долоні один раз. Учні знову зупиняються й розмовляють з людиною, яка опинилась до них ближче за всіх.

 

Крок 7. Весь процес повторюється втретє.

 

Крок 8. Після того як учні поговорять з однокласниками три рази, вчитель просить всіх знову сісти.

 

Крок 9. Вчитель запрошує кількох учнів поділитись своїми ідеями щодо питання з усім класом. Вчитель запитує, які міркування, в них виникли, і записує їхні ідеї й запитання на великий аркуш паперу.

 

Крок 10. Потім вчитель говорить учням: «Давайте поговоримо про ці ідеї й потім виділимо дві важливих проблеми».

Подпись: Крок 8. Після того як учні поговорять з однокласниками три рази, вчитель просить всіх знову сісти.</p>
<p>Крок 9. Вчитель запрошує кількох учнів поділитись своїми ідеями щодо питання з усім класом. Вчитель запитує, які міркування, в них виникли, і записує їхні ідеї й запитання на великий аркуш паперу.</p>
<p>Крок 10. Потім вчитель говорить учням: «Давайте поговоримо про ці ідеї й потім виділимо дві важливих проблеми».<br />

 

 

Ми відкрили, як багато це значить - бути почутим іншими, мати можливість виразити свої почуття, переконання й вислухати думки інших.

(Учень середньої школи, Македонія)

 
  Подпись: Ми відкрили, як багато це значить - бути почутим іншими, мати можливість виразити свої почуття, переконання й вислухати думки інших.<br />
(Учень середньої школи, Македонія)<br />

 

 

 

 

 

ОДИН ЗАЛИШАЄТЬСЯ / ТРИ ЙДУТЬ

Метод   кооперативного  навчання,   що   дозволяє  учням   обмінятися ідеями.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Цей метод використовується для того, щоб у великому за складом класі за короткий час багато учнів могли поділитись своїми ідеями. Перевагою цього методу є (це об’єднує його з багатьма іншими методами кооперативного навчання), що на учнів покладається відповідальна роль - вони опиняються в ролі експертів, які надають інформацію іншим.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Один залишається /Три йдуть» добре працює в «домашніх» групах з 4 – 5 чоловік. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

РЕСУРСИ

Корисно, щоб у кожної групи були папір і олівці – щоб вони могли вести записи, а також щоб у кожного учня окремо теж були папір і олівець – щоб учні могли записати ті ідеї, про які вони дізнаються в інших групах.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Що стосується часу, то переходи можна здійснювати в лічені секунди, коли учні до цього звикнуть, а відвідування нових груп повинно займати не більш ніж п'ять – шість хвилин.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Учні знаходяться у своїх звичайних («домашніх») групах з 4-5 чоловік.

 
 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

Крок 2. Вчитель нумерує столи по ходу годинникової стрілки. Він також просить учнів у кожній «домашній» групі розрахуватися від одного до чотирьох або до п'яти.

 

Крок 3. Учням пропонується якесь питання для обговорення або ставиться певне завдання.

 

Крок 4. Після того як вони попрацюють над завданням протягом, скажімо, 15 хвилин, вчитель просить всіх учнів з номером «один» підвестися й потім перейти за наступний (по зростанню числа) стіл: тобто від стола з номером

«один» – за стіл «два»; від стола «два» – за стіл «три» і т.д.

 

Крок 5. Коли всі учні з номером «один» перейдуть за нові столи, учитель просить підвестись всіх з номером «два». Їм треба перейти від стола з номером «один» за стіл «три», від стола «два» – за стіл «чотири» і т.д. Учні з номером «три» переходять через два столи на третій від них, рахуючи від стола «один» – за стіл «чотири» і т.д. Учні з номером «чотири» або «п'ять» повинні залишитись за своїми первісними столами.

 

Крок 6. Вчитель просить учнів, що прийшли за нові столи, провести інтерв'ю зі членом первісної групи, який залишився за цим столом, й дізнатися в нього, як ця група відповіла на запитання. Вони ведуть записи й готуються доповісти про ці відповіді за своїм власним столом. Учень, що залишився за своїм власним столом, повинен якомога більш чітко пояснити відповіді своєї групи на це питання.

 

Крок 7. Через п'ять або шість хвилин попросіть всіх повернутися за свої первісні столи й доповісти, чого вони дізнались за іншими столами. У кожного учня повинно бути в розпорядженні три хвилини, щоб доповісти про те, чого він дізнався.

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

Завдання із застосуванням методу «Один залишається /Три йдуть» може бути цікавим для учнів, оскільки воно дає їм можливість порухатися, поспілкуватися з іншими учнями. Учням подобається, коли в них беруть інтерв’ю, і їм також подобається розповідати за своїми столами своїм друзям по «домашній» групі про те, чого вони дізналися при відвідуванні інших груп. Якщо цей метод використовується правильно й добре організований, учні можуть навчитися переходити на свої нові місця дуже швидко. Одного разу ми мали можливість спостерігати, як 80 шестикласників у класі в сільській місцевості в Танзанії встають, переходять у нові групи й сідають знову за роботу - і все за 10 секунд!

 
  Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ<br />
Завдання із застосуванням методу «Один залишається /Три йдуть» може бути цікавим для учнів, оскільки воно дає їм можливість порухатися, поспілкуватися з іншими учнями. Учням подобається, коли в них беруть інтерв’ю, і їм також подобається розповідати за своїми столами своїм друзям по «домашній» групі про те, чого вони дізналися при відвідуванні інших груп. Якщо цей метод використовується правильно й добре організований, учні можуть навчитися переходити на свої нові місця дуже швидко. Одного разу ми мали можливість спостерігати, як 80 шестикласників у класі в сільській місцевості в Танзанії встають, переходять у нові групи й сідають знову за роботу - і все за 10 секунд!<br />


НАВЧАЛЬНА ДИСКУСІЯ

 

Метод кооперативного навчання, що дає учням змогу відстоювати різні точки зору з якогось спірного питання.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Навчитися посідати певну позицію й захищати її аргументами є найважливішою навичкою життя в демократичному суспільстві. Вчитися знаходити й викладати аргументи проти вашого власного переконання є важливим кроком на шляху до вдумливого розгляду будь-якої проблеми й прийняття зваженого продуманого рішення з розумінням суті справи. Використовуючи метод «Навчальна дискусія» учні одержують підтримку групи, коли вони практикуються у цих навичках критичного мислення.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Цей метод працює найкраще, якщо «домашні» групи складаються з 4 осіб. Якщо це необхідно, у групах може бути й п'ятеро учнів. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

 

РЕСУРСИ

Використання цього методу не вимагає якихось спеціальних матеріалів, однак, буде корисно якщо в кожного учня будуть олівець і папір, щоб вони могли записувати ідеї.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Для виконання завдання із застосуванням цього методу потрібно близько 20 хвилин.

 
 

 

 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ:

Крок 1. Вчитель розподіляє учнів по групах з чотирьох особи і надає їм питання для обговорення. Зверніть увагу на те, що це мають бути питання, на які можна відповісти або «так», або «ні».

 

Крок 2. Вчитель просить учнів обговорити це питання в групах по чотири для того, щоб прийти до спільного розуміння того, у чому сенс цього питання і чому воно є важливим.

 

Крок 3. Потім вчитель просить учнів у малих групах розрахуватися на «1 – 2

– 3 – 4». Скажіть їм, що учні з номерами «один» і «два» мають підготуватись аргументовано відстоювати точку зору «Так, ми повинні». Скажіть номерам

«три» і «чотири», що вони мають підготуватись відстоювати протилежну точку зору «Ні, ми не повинні».

 
  Подпись: ХІД РОБОТИ:<br />
Крок 1. Вчитель розподіляє учнів по групах з чотирьох особи і надає їм питання для обговорення. Зверніть увагу на те, що це мають бути питання, на які можна відповісти або «так», або «ні».</p>
<p>Крок 2. Вчитель просить учнів обговорити це питання в групах по чотири для того, щоб прийти до спільного розуміння того, у чому сенс цього питання і чому воно є важливим.</p>
<p>Крок 3. Потім вчитель просить учнів у малих групах розрахуватися на «1 – 2<br />
– 3 – 4». Скажіть їм, що учні з номерами «один» і «два» мають підготуватись аргументовано відстоювати точку зору «Так, ми повинні». Скажіть номерам<br />
«три» і «чотири», що вони мають підготуватись відстоювати протилежну точку зору «Ні, ми не повинні».<br />


Крок 4. Вчитель просить, щоб обидві пари в кожній групі відділилися й протягом п'яти хвилин склали перелік аргументів на підтримку своєї позиції.

 

Крок 5. Через 5 хвилин вчитель говорить, що час минув. Потім він просить кожного учня з номером «один» або «два» знайти іншого учня з номером

«один» або «два». А кожного учня з номером «три» або «чотири» знайти собі іншого партнера з номером «три» або «чотири». За три хвилини вони повинні вислухати аргументи свого партнера й записати всі ті, про які вони не подумали.

 

Крок 6. Вчитель знову говорить, що час минув. Тепер він просить учнів повернутися до своїх перших партнерів і зібрати до купи їхні ідеї. Кожній парі тепер необхідно продумати найкращі аргументи на підтримку їхньої позиції й підготуватися до дебатів з другою парою у своїй групі із чотирьох чоловік. Для того, щоб проводити дебати, їм необхідно сформулювати у вигляді одного речення свою позицію й мати два або три гарних аргументи на підтримку своєї позиції.

 

Крок 7. Ще через п'ять хвилин учитель говорить парам об’єднатись з другою парою з їхньої групи для проведення дебатів. Для того щоб розпочати дебати, одна сторона заявляє свою позицію й аргументи в її захист, потім теж саме робить інша сторона. Потім вони дебатують (обговорюють /заперечують) аргументи і висновки один одного.

Крок 8. Вчитель дає можливість учням продовжувати дебати 6 або 7 хвилин. Потім він говорить кожній групі, що тепер вони можуть відмовитися від тієї позиції, що їм була призначена, і можуть захищати ту позицію, що вони займають насправді. Вчитель запитує, чи можуть учні в групах досягти консенсусу, тобто такої позиції, з якої всі згодні, і навести аргументи на підтримку такої позиції.

 

Крок 9. Тепер вчитель може викликати одного учня від кожної групи й попросити його повідомити про висновки цієї групи після проведення дебатів.

 

 

 

 

 

ОБМІН ПРОБЛЕМАМИ

 

«Обмін проблемами» - це метод кооперативного навчання, що вимагає того, щоб учні знайшли важливе питання з досліджуваної теми й потім сформулювали якусь проблему на основі цього питання – для того, щоб інша група вирішила цю проблему.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

 
  Подпись: ОБҐРУНТУВАННЯ


 

При використанні цього методу учні вчаться визначати важливі питання в навчальному матеріалі, формулювати проблеми, пов'язані із цими питаннями, а також взаємодіяти з іншими учнями.

Подпись: При використанні цього методу учні вчаться визначати важливі питання в навчальному матеріалі, формулювати проблеми, пов'язані із цими питаннями, а також взаємодіяти з іншими учнями.

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Цей метод працює найкраще, якщо «домашні» групи складаються з 4 осіб. Якщо це необхідно, у групах може бути й п'ятеро. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

 
  Подпись: КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ<br />
Цей метод працює найкраще, якщо «домашні» групи складаються з 4 осіб. Якщо це необхідно, у групах може бути й п'ятеро. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.<br />

 

 

 

 

РЕСУРСИ

Використання цього методу не вимагає якихось спеціальних матеріалів, однак, буде корисно якщо в кожного учня будуть олівець і папір, щоб вони могли записувати ідеї.

 
  Подпись: РЕСУРСИ<br />
Використання цього методу не вимагає якихось спеціальних матеріалів, однак, буде корисно якщо в кожного учня будуть олівець і папір, щоб вони могли записувати ідеї.<br />

 

 

 

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Для виконання завдання із застосуванням цього методу потрібно від 15 до 40 хвилин.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Попросіть кожну групу записати на аркуші паперу проблему й віддати цей аркуш іншій групі.

 

Крок 2. Та група повинна вирішити цю проблему. Після того як група отримує аркуш паперу із завданням, у них є обмежена кількість часу для обмірковування рішення цього завдання.

 

Крок 3 (факультативно). Після того як завдання розв’язане, група може спланувати «урок» - для того, щоб навчити вирішенню цього завдання іншу групу. При навчанні вони повинні:

  1. показувати, а не розповідати
  2. залучити учнів.
 
 

 

 

 

 

СПЕЦІАЛЬНІ РОЛІ ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ

 

«Спеціальні ролі під час обговорення» - це метод кооперативного навчання для управління обговоренням у малих групах у конкретних предметних областях. Метод «Спеціальні ролі під час обговорення» використовується після того, як був прочитаний текст або учням була представлена тема. При застосуванні цього методу всі учні обговорюють одну і ту саму тему або текст. Виступаючи в різних ролях, учні беруть участь в обговоренні, посідаючи різні позиції. Оскільки ролі відібрані для того, щоб відбивати різні аспекти розуміння, те цей метод дозволяє

учням цілеспрямовано навчитися цим аспектам, активно застосовуючи їх на практиці. Згодом, коли вони будуть учитися самостійно, вони об'єднають ці різні ролі - у процесі осмислення теми.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Літературний текст можна розглядати з різних точок зору, і метод дозволяє учням попрактикуватись у застосуванні таких підходів. Коли він використовується в інших предметах, це допомагає знайти різні підходи до розгляду тем у межах цих предметів. За допомогою цього методу ми вчимо учнів відігравати активну роль в обговоренні. Він дозволяє учням вивчити весь обговорюваний матеріал, взяти на себе відповідальність за навчання однокласників і отримати власний досвід окремо в одному з аспектів осмислення теми.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Спеціальні ролі під час обговорення» застосовується при роботі з групами з 4 або 5 осіб. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

РЕСУРСИ

Коли передбачається читання тексту, то має бути або один його примірник для читання вголос, або примірники на кожного учня, якщо діти читають текст самостійно. Якщо парти /столи можна пересувати, то треба розташувати їх так, щоб учні могли сидіти по групах. Якщо учні сидять за партами, то вони можуть розгорнутись й утворити групу для спільної роботи з учнями, що сидять за ними.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Для виконання завдання із застосуванням цього методу потрібно від 15 до 40 хвилин.

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Перш ніж виконувати завдання із застосуванням цього методу, необхідно прочитати текст або представити учням матеріал. Крім того вчителю варто відібрати кількість ролей відповідно до кількості учнів у

«домашніх» групах. Ось кілька можливих ролей для використання методу на уроці літератури.

 

Відповідальний за пошук цитат. Завдання цього учня полягає у тім, щоб відібрати кілька уривків з тексту, які дана група хотіла б зачитати вголос.

 

Дослідник. Завдання цього учня полягає у тім, щоб надати фонову інформацію з будь-якої теми, пов'язаної із цим текстом.

 
 

 

 

 

 

 

Відповідальний за пошук зв'язків («зв'язковий»). Завдання цього учня полягає у тім, щоб знайти зв'язки між текстом і зовнішнім світом.

 

Відповідальний за постановку питань. Завдання цього учня є у тім, щоб записати (перед обговоренням) питання, за якими група буде вести обговорення. Ці питання цьому учню необхідно обговорити з іншими членами групи.

 

Відповідальний за пошук слів. Завдання цього учня полягає у тім, щоб знайти цікаві, такі що інтригують, важливі або нові слова, звернути на них увагу групи й обговорити їх.

 

Відповідальний за інтерпретацію (тлумачення) героїв. Завдання цього учня полягає у тім, щоб ретельно обміркувати персонажів і обговорити з іншими учнями, які ці герої.

 

Ілюстратор. Завдання цього учня є у тім, щоб намалювати малюнки важливих героїв, їхнього оточення або дій чи учинків - щоб інші учні могли обговорити ці малюнки.

 

Той, хто відстежує пересування («слідопит»). Коли герої в тексті пересуваються з одного місця в інше, то завдання цього учня полягає у тім, щоб простежити за їхніми пересуваннями.

 

Крок 2. Учні розподілені по «домашнім» групах, що складаються з чотирьох або п'яти осіб.

 

Крок 3. У кожній групі учні розраховуються за номерами від одного до чотирьох (або п'яти). Кожний номер одержує одну з тих ролей, які ви відібрали.

 

Крок 4. Як при використанні методу «Ажурна пилка», направте учнів у групи експертів – щоб вони спланували, як вони будуть навчати цього матеріалу, виходячи з кожної ролі. Наприклад, направте всіх учнів, роль яких

«Відповідальний за пошук цитат», в одне місце, щоб вони вирішили, які цитати відібрати, і як вони будуть обговорювати їх у своїх «домашніх» групах. Надайте учням 5-8 хвилин для роботи в експертних групах.

 

Крок 5. Попросіть учнів повернутись у свої «домашні» групи. Кожному учню в його «домашній» групі надається обмежена кількість часу - від трьох до п'яти хвилин - щоб керувати своєю частиною обговорення.

 

ПОРАДИ

Наступні п'ять рекомендацій зроблять застосування цих ролей більш успішним.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Наступні п'ять рекомендацій зроблять застосування цих ролей більш успішним.<br />


  1. По-перше, бажано навчати цим ролям весь клас - по одній ролі за один раз. Ви можете прочитати розповідь або розповісти історію, потім представити одну з ролей - наприклад, роль «зв'язкового». Потім ви можете звернути увагу на зв'язок між чимось у цьому тексті й реальному житті. Далі запропонуйте кільком учням зробити те саме. Протягом кількох днів у такий спосіб можна представити багато ролей, перш ніж учні почнуть їх використовувати під час обговорень у групах.

 

  1. Учнів треба заохочувати не стільки розповідати щось іншим учням (щось, що вони вже можливо, знають), а задавати питання, пов'язані з їхніми ролями. Наприклад, «відповідальний за інтерпретацію героїв» може запропонувати іншим учням створити «карту персонажів» або «семантичну павутинку» про якогось персонажа, а свої власні ідеї почне висловлювати лише після того, як висловляться всі інші учні в його групі.

 

  1. Для кожного конкретного обговорення відбирайте тільки самі корисні ролі. Інколи чотирьох чи п'яти ролей цілком достатньо.

 

  1. Учні повинні виконати по черзі через всі ролі. Протягом кількох обговорень кожен учень має виступити в багатьох ролях; накопичений досвід виконання різних ролей допомагає йому усвідомити різні виміри й аспекти літератури.

 

  1. Намагайтеся, щоб виконання ролей не ставало самоціллю під час багатогранного й насиченого обговорення літературного твору. Призначення цих ролей є засобом для досягнення певної мети: щоб учні висловлювали  свої думки про твір. Коли розмова вже йде, ви в будь-який момент можете відійти від ролей і дати можливість розмові розвиватись далі.

 

 

 

РОЛІ ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ НА УРОКАХ З ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

 

Різні предмети вимагають різних типів мислення для того, щоб розуміти й застосовувати матеріал. Так, один вчитель адаптував метод призначення ролей під час обговорення й застосував його на своїх заняттях з географії, використовуючи наступні ролі:

 

Картограф – учень, який малює карту розглянутого регіону;

 

Історик – учень, який коротко розкриває історичне минуле розглядуваного регіону;

 

Геолог – учень, який описує форми земної поверхні, типи ґрунту й клімат розглянутого регіону;

 

Економіст – учень, який розповідає про види економічної діяльності, якою там займаються люди, і пов'язує цю діяльність з формами земної поверхні;

 

Антрополог – учень, який розповідає про народ, який живе в цьому регіоні, про його традиції й культуру.

 

На уроці математики ролі можуть бути такими:

 

Тлумач (той, хто інтерпретує завдання) – учень, який переформулює завдання таким чином, щоб усі розуміли завдання, що має бути виконане;

 

Той, хто знаходить – учень, який знаходить і позначає потрібні числа в завданні, що мають бути використані при його розв’язанні;

 

Обчислювач (той, хто обчислює) – учень, який формулює завдання в математичних термінах і керує іншими при її рішенні;

 

Контролер (той, хто перевіряє) – учень, який перевіряє всю роботу, щоб переконатися, що все зроблено правильно;

 

Зв'язковий – учень, який керує обговоренням, щоб знайти приклади інших завдань, що можуть бути вирішені аналогічним шляхом.

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

Метод «Спеціальні ролі під час обговорення» - це стратегія, що допомагає втягти учнів у процес роботи. Вам необхідно уважно спостерігати за групами, щоб переконатися, що обговорення йдуть на належній глибині й досить докладно. Інакше учні можуть просто розповісти те, що вони знають, і на цьому закінчити виконувати свою роль. Тоді завдання буде виконано занадто швидко, інші учні не цілком зрозуміють цей матеріал, а ви зштовхнетеся з тим, що якісь групи закінчать набагато раніше за інших. Як і у випадку застосування інших методів кооперативного навчання, як тільки учні навчаться виконувати це завдання, вони зможуть виконувати його ефективно.

 
  Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ<br />
Метод «Спеціальні ролі під час обговорення» - це стратегія, що допомагає втягти учнів у процес роботи. Вам необхідно уважно спостерігати за групами, щоб переконатися, що обговорення йдуть на належній глибині й досить докладно. Інакше учні можуть просто розповісти те, що вони знають, і на цьому закінчити виконувати свою роль. Тоді завдання буде виконано занадто швидко, інші учні не цілком зрозуміють цей матеріал, а ви зштовхнетеся з тим, що якісь групи закінчать набагато раніше за інших. Як і у випадку застосування інших методів кооперативного навчання, як тільки учні навчаться виконувати це завдання, вони зможуть виконувати його ефективно.<br />

 

 

 

ПОЧЕРЕЖНІ ЗАПИТАННЯ

 

Метод «Почережні питання» (Manzo, 1969) може бути корисним для партнерів, коли текст, який треба прочитати, важкий для їхнього розуміння.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Почережні запитання» - це більш старий і більш простий варіант навчання в порівнянні з такими методами як «Читаємо і запитуємо» і «Взаємне навчання» (див. нижче). Учнів достатньо легко

 
 


 

навчити цьому методу й він забирає значно менше часу при читанні, чим обидва названі.

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Цей метод «працює» з необмеженою кількістю пар.

 
  Подпись: КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ<br />
Цей метод «працює» з необмеженою кількістю пар.<br />

 

 

 

РЕСУРСИ

Для кожної пари знадобиться принаймні один примірник тексту.

 
  Подпись: РЕСУРСИ<br />
Для кожної пари знадобиться принаймні один примірник тексту.<br />

 

 

 

одиниці тексту будуть обговорюватись (Кожне речення? Кожен абзац? Кожна сторінка?).

 

Крок 2. Один партнер вголос читає перший абзац.

 

Крок 3. Інший партнер задає питання відносно того, що говориться в тексті. Його партнер намагається відповісти на них. Обидва партнери мають прагнути прийти до спільної думки про гарну відповідь на дане питання.

 

Крок 4. Партнери в парі міняються ролями. Тепер партнер, який задавав питання, читає вголос наступний абзац. Інший партнер тепер задає питання так, як пояснено вище.

Дайте учням текст для читання й заздалегідь вирішить, які

КРОК 1.

ХІД РОБОТИ

ПОРАДИ

Ось приклади того, що ми маємо на увазі під «гарними питаннями»:

 

Запитайте про основні ідеї («Що є найважливішим з того, про що говорить автор?»)

 

Намагайтеся прояснити деталі («Що, на твою думку, автор має на увазі під

          ? Яке відношення ця ідея має до головної теми?»)

 

Зробіть умовиводи («Як ти вважаєш, чому цей процес іде в такий спосіб?»)

 

Зв'яжіть те, що було сказано, з тим, про що далі піде мова в тексті (« Чого нам тепер необхідно дізнатись ? Як ти вважаєш, про що далі буде говорити автор тексту?»)

 
 

 

 

 

 

ЧИТАЄМО І ЗАПИТУЄМО

 

«Читаємо і запитуємо» (Temple, 2003) є більше складним

методом читання й постановки питань, що здійснюється в парах. Рекомендується для вивчення матеріалу, який учні мають зрозуміти й гарно засвоїти.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Читаємо і запитуємо» допомагає учням уважно читати й вивчати матеріали з партнером. Робота з партнером може бути більше мотивуючою, ніж самостійна.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Як і метод «Почережні запитання», метод «Читаємо і запитуємо»

можна застосовувати при роботі з необмеженою кількістю пар.

 
 

 

 

 

 

МАТЕРІАЛИ

Для кожної пари знадобиться принаймні один примірник тексту.

 
  Подпись: МАТЕРІАЛИ<br />
Для кожної пари знадобиться принаймні один примірник тексту.<br />

 

 

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Для виконання завдання із застосуванням методу «Читаємо і запитуємо» може знадобитись 30 хвилин. Часто учні користуються цим методом самостійно в позакласний час.

 
  Подпись: НЕОБХІДНИЙ ЧАС<br />
Для виконання завдання із застосуванням методу «Читаємо і запитуємо» може знадобитись 30 хвилин. Часто учні користуються цим методом самостійно в позакласний час.<br />

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1. Учні читають заданий текст по розділах почережно. Перший учень вголос читає якийсь розділ - від одного заголовка до наступного.

 

Крок 2. Обидва учні удвох вирішують, які ключові терміни написати на полях тексту.

 

Крок 3. Коли перший учень закінчує читати розділ, другий учень задає питання з тексту, використовуючи терміни, написані ними на полях. Питання мають формулюватися так, щоб вони були схожі на питання тесту, якого учні очікують за пройденим матеріалом. Учень пише кожне з цих питань на маленькому аркуші паперу (8 х 12 см) або картці.

 

Крок 4. Перший учень вголос відповідає на кожне питання. Якщо другий учень погоджується з нею, вони пишуть відповідь на це питання на звороті картки з питанням.

 

Крок 5. Далі вони міняються ролями. Другий учень тепер читає наступний розділ. Обидва учня вирішують які ключові терміни записати на полях тексту. Перший учень, використовуючи ці терміни, формулює питання, на які другий учень вголос відповідає. Якщо вони обидва згодні з відповіддю, вони

 

пишуть її на звороті картки. Учні продовжують так мінятися ролями, поки не прочитають весь заданий текст.

 

Крок 6. Користуючись цими картками з питаннями й відповідями, учні згодом продовжують перевіряти один одного зі заданого матеріалу.

 

ПОРАДИ

Коли ви вперше скористаєтесь методом «Читаємо і запитуємо», перервіть роботу учнів, коли вони закінчать читати перший розділ і зададуть по ньому питання. Обговоріть написані ними на полях терміни, їхні питання й відповіді, і якщо необхідно, надайте виправлення і поради. Після цього ви маєте ходити по класу й слухати, які питання задають учні, і як вони відповідають. Також, перш ніж учні почнуть запам'ятовувати матеріал, використовуючи свої питання і відповіді, було б добре, аби ви переглянули їхні питання й відповіді, щоб переконатися у тім, що вони адекватні й правильні.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Коли ви вперше скористаєтесь методом «Читаємо і запитуємо», перервіть роботу учнів, коли вони закінчать читати перший розділ і зададуть по ньому питання. Обговоріть написані ними на полях терміни, їхні питання й відповіді, і якщо необхідно, надайте виправлення і поради. Після цього ви маєте ходити по класу й слухати, які питання задають учні, і як вони відповідають. Також, перш ніж учні почнуть запам'ятовувати матеріал, використовуючи свої питання і відповіді, було б добре, аби ви переглянули їхні питання й відповіді, щоб переконатися у тім, що вони адекватні й правильні.<br />

 

 

 

 

ВЗАЄМНЕ НАВЧАННЯ

 

Метод «Взаємне навчання» (Palincsar, 1984) був розроблений з метою, щоб учні читали уважно й розуміли прочитане.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Як знають всі вчителі, найкращий спосіб чогось навчитись – це навчити цьому інших. При використанні методу «Взаємне навчання» учні не тільки викладають навчальний матеріал своїм однокласникам, але при цьому також практикуються в застосуванні важливих навичок розуміння. Метод

«Взаємне навчання» вчить учнів читати, щоб зрозуміти: їм необхідно виділити основні ідеї, знайти деталі й визначити зв'язки між ідеями в тексті.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Взаємне навчання» найкраще застосовувати при роботі в групах, що складаються з 4 чоловік. У класі може бути будь-яка кількість таких груп.

 
 

 

 

 

 

 

РЕСУРСИ

Кожній четвірці знадобиться принаймні хоча б один примірник тексту.

 
  Подпись: РЕСУРСИ<br />
Кожній четвірці знадобиться принаймні хоча б один примірник тексту.<br />

 

 

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Метод   «Взаємне   навчання»  вимагає   значних   витрат   часу,   але забезпечує розуміння, а на це варто витратити час.

 
  Подпись: НЕОБХІДНИЙ ЧАС<br />
Метод	«Взаємне	навчання»	вимагає	значних	витрат	часу,	але забезпечує розуміння, а на це варто витратити час.<br />


ХІД РОБОТИ

Крок 1. Об’єднайте учнів у групи, що складаються із чотирьох або п'яти  осіб. Поясніть їм, що вони будуть виконувати завдання зі застосуванням навчального методу, що відноситься до кооперативного навчання і називається «Взаємне навчання». У своїй групі вони по черзі будуть виконувати роль вчителя. Тому учню, який буде грати роль вчителя, потрібно буде виконати такі п'ять завдань:

 

  1. Прочитайте абзац уголос. Читати треба повільно, чітко, виразно (розставляючи логічні наголоси).

 

  1. Підсумуйте, те, про що говорилося в цьому абзаці, тобто назвіть основні моменти у двох або трьох реченнях.

 

  1. Задайте питання з нього. Можна сформулювати й задати питання, що прояснюють:
  • Основні ідеї («Про яких два типи ерозії ґрунту тут йде мова?»);
  • Пояснення, що стоять за певними ідеями («Чому через вітер ґрунт піддається ерозії в одних місцях більше, ніж в інших?»);
  • Висновки, які випливають із цих ідей («Згідно того, що ми прочитали, чи є тенденція до ерозії ґрунту в нашій місцевості?»).

 

  1. Проясніть важкі частини. Намагайтесь прояснити все, що не дуже зрозуміло:
  • Окремі слова («Там, де в тексті мова йде про «лісозахисні смуги», це означає «насадження дерев, щоб запобігти ерозії ґрунту в результаті вітрів»);
  • Фонові знання («Верхній ґрунтовий шар – це шар родючої землі, що лежить зверху шару ґрунту, який підстилає. У ньому втримуються органічні речовини, які живлять рослини»).

 

  1. Зробіть припущення, про що піде мова далі. Спробуйте здогадатись, у якому напрямі піде далі виклад автора. Скажіть, що нам необхідно дізнатись далі. Вкажіть на ті слова в тексті, які випереджають те, що буде сказано далі, наприклад: «як ми побачимо...»

 

Крок 2. Прочитайте самі один абзац вголос. Потім ретельно узагальніть його. Поясніть учням, як підсумовуючи прочитане, ви виділили основні ідеї. Потім поставте два питання за прочитаним уривком. Зверніть увагу учнів на те, якого роду питання ви задали (основні ідеї, пояснення, висновки). Потім проясніть важкі моменти й відзначте, що особливу увагу ви звернули на терміни і фонові знання. І нарешті, висловіть припущення про те, про що йтиметесь в тексті далі, а також поясніть, на чому ви засновуєте ваше припущення.

 

 

 

Крок 3: На кожному етапі пояснення ви можете попросити учнів, щоб вони спробували це самі й прокоментувати те, що вони говорять. Після того, як ви пояснили методику виконання завдання, попросіть учнів у своїх групах із чотирьох або п'яти осіб попрактикуватись у використанні методу «Взаємне навчання» на прикладі тексту, що вони мають.

 

Крок 4: Після того як усі виконають перший етап «узагальнення», попросіть уваги, а потім запропонуйте добровольцям навести приклади своїх узагальнень. Відзначте, що в їхніх узагальненнях добре, чи запропонуйте, як їх можна поліпшити. Потім попросіть учнів виконати наступний етап, а потім знову викличте добровольців, щоб вони назвали свої питання, що ви розберете і прокоментуєте.

 

Крок 5: Тепер надайте групам можливість працювати самостійно. Якщо у вас недостатньо часу, то після того, як вони прочитають, принаймні, чотири абзаци, використовуючи цю методику, ви можете запропонувати їм дочитати текст самостійно.

Подпись: Крок 3: На кожному етапі пояснення ви можете попросити учнів, щоб вони спробували це самі й прокоментувати те, що вони говорять. Після того, як ви пояснили методику виконання завдання, попросіть учнів у своїх групах із чотирьох або п'яти осіб попрактикуватись у використанні методу «Взаємне навчання» на прикладі тексту, що вони мають.</p>
<p>Крок 4: Після того як усі виконають перший етап «узагальнення», попросіть уваги, а потім запропонуйте добровольцям навести приклади своїх узагальнень. Відзначте, що в їхніх узагальненнях добре, чи запропонуйте, як їх можна поліпшити. Потім попросіть учнів виконати наступний етап, а потім знову викличте добровольців, щоб вони назвали свої питання, що ви розберете і прокоментуєте.</p>
<p>Крок 5: Тепер надайте групам можливість працювати самостійно. Якщо у вас недостатньо часу, то після того, як вони прочитають, принаймні, чотири абзаци, використовуючи цю методику, ви можете запропонувати їм дочитати текст самостійно.<br />

 

ПОРАДИ

Перш ніж просити учнів використовувати метод «Взаємне навчання», дуже важливо спочатку ґрунтовно пояснити й продемонструвати їм кожний крок.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Перш ніж просити учнів використовувати метод «Взаємне навчання», дуже важливо спочатку ґрунтовно пояснити й продемонструвати їм кожний крок.<br />

 

 

 

КОНЦЕНТРУЄМОСЬ НА: ВПРАВИ ДЛЯ РОЗМИНКИ (РОЗІГРІВУ)

 

Для того щоб навчатися, учні повинні бути емоційно готові «йти на ризик». Психологи нагадують нам, що найбільш легко навчання відбувається в психологічно «безпечному» середовищі (Marzano, 1992). Це означає, що учні будуть почувати себе достатньо вільно, щоб відповідати на питання, ставити нові питання й висловлювати власні думки, не боячись, що вони будуть «виглядати нерозумними». Це також означає, що у них є бажання працювати разом і надавати один одному підтримку при виконанні навчальних завдань.

Корисно розпочати навчальний рік з серії вправ для розігріву, щоб допомогти «зламати кригу» у відносинах між учнями, які ще недостатньо добре один одного знають2. Вчителю необхідно періодично повторювати такі вправи протягом шкільного року. Коли учні спільно працюють в малих групах, їх варто використовувати часто - щонайменше пару разів на тиждень

- особливо в ті моменти, коли формуються нові групи й їхні члени ще недостатньо знають один одного.

 

 

 

 

 
 

 

2 Прим. ред.: Такі вправи часто так і називають криголами або рухавки.

Для початку ми рекомендуємо вам спробувати наведені нижче вправи. Намагайтеся збільшити їхню кількість, запитуючи інших педагогів, які розминки застосовують вони.

Такі вправи краще виконувати в групах з 20 учнів або менше. Оскільки в більшості класів кількість учнів більша, те можна спробувати виконувати їх завдання одночасно в кількох малих групах. Ви можете пояснити вправу всьому класу, а потім запропонувати учням виконати її в малих групах. Якщо дозволяє погода, більшість вправ добре проводити на свіжому повітрі, де більше місця для їхнього виконання.

 

ПОЛЮВАННЯ ЗА «СКАРБАМИ»

Крок 1. На великому аркуші паперу напишіть:

 

Знайдіть людину, яка:

  1. є середньою дитиною в родині
  2. має цікаве хобі
  3. знає гарний жарт (і попросите її розповісти його!)
  4. лівша

5 говорить більш, ніж двома мовами

6) нещодавно навчилась якоїсь нової навички.

 

Крок 2. Попросіть учнів взяти листок паперу й накреслити на ньому таблицю з шістьма пронумерованими клітинами. Дайте їм сім хвилин походити по класу й зібрати підписи двох чоловік у кожну клітину - які задовольняють відповідним критеріям.

 

ТАЄМНІ ТАЛАНТИ

Крок 1. Роздайте маленькі аркуші паперу й попросіть учнів написати щось одне, що їм подобається робити, і чого інші учні ймовірно не знають.

 

Крок 2. Зберіть листочки, перемішайте їх і роздайте їх учням, намагаючись, щоб ніхто не одержав свій власний листок.

 

Крок 3. Учні ходять по класу й намагаються знайти того учня, у якого є цей прихований талант.

 

ДВІ ПРАВДИ Й ОДНА БРЕХНЯ

 

Крок 1. Попросіть кожного учня написати про себе три речі – як найбільше ви любите проводити час, обов'язки, які доводиться виконувати вдома і т.п. Два з цих трьох тверджень мають бути правдивими, а одне – ні. При цьому брехня має бути схожа на правду, а правдиві твердження мусять бути трохи дивними.

 

Крок 2. Інші учні класу (або малої групи) повинні догадатися, яке із тверджень є помилковим.

 

ПАВУТИННЯ

Ця    вправа    допомагає    створити    інклюзію     (включити    всіх    у співтовариство) і почуття спільноти через практику активного слухання.

 

Крок 1. Попросіть учнів сісти в одне велике коло.

 

Крок 2. Поясніть, що під час виконання цієї вправи в кожного учня буде можливість назвати своє ім'я й розповісти про себе щось особливе. Дайте їм одну хвилинку на те, щоб вирішити, що вони скажуть про себе.

 

Крок 3. Попросіть одного учня почати, сказавши своє ім'я й щось про себе (наприклад, «Мене звуть Ганна й у мене чудова пам'ять»). Потім попросіть його міцно взятися за кінчик довгої мотузки (вовняної пряжі), а весь клубок перекинути (або перекотити по підлозі) кому-небудь навпроти в колі. Запропонуйте учням продовжувати цей процес доти, поки не висловляться всі (якщо хтось не хоче говорити, він має право сказати «пропускаю») і поки не утвориться свого роду «павутина» зв'язків з пряжі.

 

ТИ МЕНІ ПОДОБАЄШСЯ, ДРУЖЕ (для групи будь-якого розміру).

 

Крок 1. Попросіть учнів встати у велике коло.

 

Крок 2. Попросіть одного учня встати в центрі. Він повинен підійти до одного з учнів, які знаходяться в колі, і сказати: «Ти мені подобаєшся». Цей учень має відповісти: «Ти мені теж подобаєшся, але я не повинен посміхатися», - і при цьому не посміхатися. Можна сказати це двічі одній і тій самій людині.

 

Крок 3. Якщо ця людина посміхнеться – а більшість учнів, як правило, посміхаються – то їй помінятись місцями з учнем, що знаходиться в центрі кола. Як альтернатива, цей учень може приєднатися до того, хто стоїть в центрі, й тоді вони далі разом будуть намагатися змусити посміхнутися інших. Для соромливих учнів цей другий варіант може бути більше прийнятним і в цьому випадку вправа буде проходити швидше.

 

ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ! (для груп від 10 до 30 чоловік)

 

Це дуже весела вправа. Вона також надає можливість попрактикуватись у розумінні під час читання.

 

Крок 1. Порахуйте кількість учасників. Зробіть маленькі аркуші паперу для кожного. На кожному листочку варто написати якусь вказівку. Ось кілька прикладів таких вказівок:

 

Скажи мені неправду. Говори зі мною сердито. Дивися на мої туфлі.

Часто закривай очі.

При розмові зі мною, доторкайся до свого носа. Не звертай на мене уваги (ігноруй мене).

Дивися на стелю.

Говори мені компліменти. Міняй партнерів.

 

Ви   можете   написати   безліч   подібних   вказівок.      Деякі   можна використати двічі.

 

Крок 2. Липкою стрічкою приклейте вказівки на спину кожному учневі. Учень не повинен бачити той папірець, що йому приклеюється!

 

Крок 3. Попросіть учнів ходити по класу. Вони мають читати вказівки на спинах інших.

 

Крок 4. Запропонуйте їм розмовляти з учнем, якого вони зустріли, і виконувати вказівки, написані в нього на спині. Наприклад, якщо у вказівці говориться «Часто закривай очі», те при розмові з цим учнем вам належить часто закривати очі. Через кілька хвилин перейдіть до наступного учня. Звичайно, при цьому інші учні будуть читати ті вказівки, які написані на вашій спині. Отже, всі будуть читати записки на чужих спинах і виконувати вказівки.

 

Крок 5. Наприкінці цього завдання кожен учень повинен спробувати здогадатися, що написано в записці на його спині.

 

 

ПОГЛЯНЬ, МАН!

За допомогою цієї вправи можна створити пари для спільної роботи учнів на основі випадкового вибору. Цей метод добре застосовувати, коли кількість учнів у класі від 10 до 30. Пари складають кожні два учні, які говорять один одному «Ман!» Продовжуйте доти, поки всі учні не опиняться в парах.

 

Крок 1. Попросіть учнів стати в коло. Скажіть усім дивитись на підлогу.

 

Крок 2. Учитель говорить: «Глянь, ман!» Кожний повинен підняти очі й глянути на обличчя якогось учня в колі.

 

Крок 3. Майже кожен буде дивитися на когось, хто дивиться на когось іншого. Однак все-таки буде кілька людей, які дивляться один на одного. Ті учні, які дивляться один на одного, повинні сказати: «Ман!» Вони виходять з гри й їм треба вийти з кола.

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

 

Давайте подивимось, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз.

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд Знаємо – Хочемо дізнатися -

дізналися

 

 

 

 

Що?/Отже, що?/ Що далі?

Дошка питань Пошук питань

 

 

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

 

 

Лінія цінностей Твір-п'ятихвилинка

Семантична карта Припущення на основі запропонованих слів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

 

 

Спрямоване читання, обмірковування й таблиця

 

 

Спрямоване читання

 

 

 

Карта персонажів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

Перемішайтесь

/завмріть /об'єднайтесь у пари

 

 

Ролі при роботі в малих групах

Загальна угода Ручки всередині

Читання з маркіруванням тексту

 

Ажурна пилка

 

Ходимо навколо - говоримо навколо

 

 

 

Обмін проблемами

 

 

Один залишається /три йдуть

 

 

Почережні запитання Читаємо й запитуємо Взаємне навчання

 

 

 

Навчальна дискусія

 

 

 

Спеціальні ролі під час обговорення

 

 

 

 

ЧЕТВЕРТИЙ БАЗОВИЙ УРОК:ПРОВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ

На попередніх уроках було розглянуто, як домогтися того, щоб учні проясняли для собі зміст тексту або уроку. На цьому уроці будуть представлені методи ведення дискусії /обговорення в групах учнів. Методи дискусії – поряд з особливого роду питаннями, які задають педагоги – дуже важливі у викладанні, оскільки вони обумовлюють ті розумові операції, які здійснюють учні. Цікаві питання відкривають шлях для цікавих відповідей. Звичайно, щоб зробити так, щоб сорок, п'ятдесят або шістдесят учнів брали участь у дискусії, вимагає не тільки гарних питань, а й гарної системи менеджменту – управління класом, а також гарних методів викладання. У цьому базовому уроці саме й будуть представлені такі методи й система менеджменту.

 

На цьому базовому уроці будуть використані (а потім проаналізовані)

«Метод спільного опитування» і «Павутинка дискусії», а також мі скористаємося прийомом «Припущення на основі запропонованих слів » і методом „Спрямоване слухання та міркування”.

 

ЯК ЧИТАТИ СЦЕНАРІЙ ЦЬОГО УРОКУ

 

При читанні демонстраційного уроку, що наведений нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тому, щоб продемонструвати вам методи викладання (а не навчити вас чомусь про слонів!). Будь ласка, розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку

– актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація?

 

УРОК

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

Фаза актуалізації – це та частина уроку, коли ми намагаємось розбудити допитливість учнів і ставимо цілі навчання. Тут ми скористаємось методом «Припущення на основі запропонованих слів». Вчитель перераховує кілька слів з історії, що має бути почута учнями, і пропонує їм придумати свою власну історії, використовуючи ці слова.

 

Вчитель: Сьогодні ви почуєте історію, що відбувається в Шотландії. Це народна казка. Це означає, що в ній піде мова про когось, хто хоче чогось і намагається цього домогтися. Можливо вчинені ним дії правильні, а можливо й ні. Як би не було, у цих дій обов'язково є наслідки. Можливо у цій історії міститься поради для нас, як нам варто жити. У цій історії відбуваються дивні речі - це може бути пов'язано з чарами, а може й ні. У будь-якому разі, все це і складає народну казку. Крім того, я можу сказати вам наступне: ті люди, які колись почали розповідати цю історію, були рибалками з північного узбережжя Шотландії і вважали, що все в цій історії є правдою.

Я напишу на дошці п'ять слів. Всі вони з'являться в історії, що я вам зараз розповім. Ось ці слова:

 

 

 

Шкіра тюленя

 

Шлюб

 

 

Закрита скриня

 

Перетворення (тобто,

таємнича зміна)

 

 

Морське узбережжя

 

 

 

Я хочу, щоб ви повернулися обличчям до свого партнера. Ви в парі повинні спробувати придумати свою власну «народну казку», у якій були б всі ці п'ять елементів. Інакше кажучи, ці п'ять слів повинні підказати вам історію. Дайте попрацювати своїй уяві й придумайте історію. У вас на це є три хвилини.

 

Через три хвилини вчитель пропонує трьом парі розповісти придумані ними історії.

 

Пара 1: «Ми придумали, що живе один чоловік, який хоче одружитись з однією жінкою, але вона не хоче вийти заміж за нього. Та одного раз він йшов берегом моря з сумними думками про цю жінку і знайшов закриту скриню, що море викинуло на беріг. Він розбив її, щоб відкрити, і знайшов у ній шкіру тюленя. Чоловік віддав її жінці. Вона була так щаслива, що відбулось перетворення, й вона вирішила вийти за нього заміж».

 

Учень 1: «А де ж чари?»

 

Пара 1: «Добре, через якісь час тюленяча шкіра чарівним образом зникає, але жінка не звертає на це увагу, тому що тепер вона вже щаслива в шлюбі».

 

Учитель: «Хммм. Добре. Спасибі за вашу історію. Хто ще?»

 

Пара 2: «У нас вийшло щось подібно до історії про русалок. Одного разу берегом моря йшли чоловік і жінка. Вони говорили про те, що хочуть одружитися. Але насправді, жінці було лише цікаво, і вона не цілком сприймала ідею заміжжя. Отже, вони йшли берегом моря й знайшли закриту на замок скриню. Поруч вони знайшли ключ і відкрили скриню й усередині знайшли тюленячу шкіру. Жінка взяла її в руки. Вона підходила їй за розміром, і вона вдягла її. Раптом вона перетворилась на тюленя. Що їй робити? Вона тепер не могла вийти заміж за чоловіка. А чоловік злякався цього перетворення й був дуже здивований. Вона пішла в море. Кінець».

 

Учень 2: «Але щороку в цей час…»

 

Пара 2: «Так-так, правильно. Щоліта, саме в цей час, вона вертається й шукає свого чоловіка - за якого вона могла б вийти заміж».

 

Учитель: «Ця історія дійсно дуже нагадує народну казку».

 

Пара 3: «А ось наша історія. Вона трохи нагадує історію, що ми щойно почули. Тільки в нашій історії є істоти, які частину часу живуть у море як тюлені, а частину часу живуть на землі як люди. Якимось чином одна з їхніх шкір потрапила в замкнену на замок скриню, що на довгі-довгі роки опинилася на горищі. Хлопчик якось заліз на горище, подивитися, що там є. І він знаходить цю скриню. Він відкриває її й дістає шкіру. Раптом перед ним з’являється гарна молода дівчина...».

 

Учень 4: «У хутряній шубі!»

 

Пара 3: «Звичайно. Чому ні?»

 

Учень 5: «А як щодо берега моря?»

 

Пара 3: «Мі до цього ще не дійшли».

 

Учитель: Ну що ж, тепер мі вислухали три історії. В одній - чоловік знаходить тюленячу шкіру на березі й дає її своїй коханій, щоб умовити її вийти за нього заміж. В іншій - непосидюча жінка знаходить шкіру, надягає її й перетворюється в тюленя. А в третій - парубок знаходить давно забуту шкіру, а вона перетворюється в молоду дівчину - імовірно, його наречену. А зараз послухайте історію, що я вам прочитаю, і порівняйте її з вашими власними історіями. Час від часу я буду зупинятися й просити вас висловлювати ваші припущення.

 

    ПОБУДОВА ЗНАНЬ

Фаза побудови знань – це та фаза уроку, коли мі заохочуємо учнів

«досліджувати» і осмислювати. На даному уроці буде використано завдання із застосуванням методу «Спрямоване слухання та міркування».

 

Учитель: Зараз я почну читати. Слухайте й представляйте у своїй уяві те, що я буду читати.

 

Іван і тюленяча шкіра

Традиційна шотландська казка. Переказав Бакснорт Траут

 

На північному узбережжі Шотландії взимку стоять темні ночі й сірі дні, виє вітер і величезні морські хвилі розбиваються на чорних скелях. Однак влітку море заспокоюється, а дні стають довшими й у якийсь момент день триває цілу добу. Тоді деякі рибалки, які живуть на цьому віддаленому узбережжі, виходять у море, закидають сіті і ловлять рибу. Але навіть влітку їх може раптово застати в морі шторм, або беззвучно накрити туман і вони загубляться у морі. Тоді їхні кохані виходять на берег і вдивляючись вдалечінь, намагаються побачити у хвилях якийсь знак - і можливо у такий момент вони бачать тюленя з великими сумними очима, який дивиться на них. Люди розглядають тюленів і починають думати...

У маленькій бухті на самому березі моря жив рибалка з дружиною і сином - на ім’я Іван Івансон. Це був найдовший день року - переддень літнього сонцестояння. Наближалася північ, але сонце було все ще яскравим і жовтогарячим. Маленький Іван, якому ледь виповнилося сім років, грався у скелях на березі моря, шукав черепашок, шматки сіті і всяку всячину, що хвилі викидають на берег.

 

Раптом вітер доніс до нього дивний звук. Здавалося, що десь співають якісь неземні голоси, зливаючись у дивній гармонії. Можливо то був лише спів прибережних птахів. Ні, все ж таки чийсь голос. Він озирнувся. Вдалині на березі праворуч від нього з ущелини в скелях піднімався дим. Можливо то був легкий туман від хвиль, що розбивалися? Але ні, це був дим.

 

Перша зупинка

 

УЧИТЕЛЬ: Ви уявляєте собі цю картину? Як ви думаєте, що зараз має відбутися? Як ви вважаєте, про що буде ця історія? Подумайте хвилинку, а потім розповідайте нам.

 

УЧЕНЬ 6: «Мені здається, що він піде туди по березі».

 

УЧИТЕЛЬ: Ти так вважаєш? І що відбудеться, якщо він піде туди?

 

УЧЕНЬ 7: «Я думаю, що він піде туди по березі й побачить, що навколо багаття співають русалки».

 

УЧЕНЬ  8:  «Я думаю він піде  туди, зрештою,  але думаю, що ще не зараз – спочатку історія повинна ще більше заінтригувати читачів».

 

УЧИТЕЛЬ: Хто-небудь згоден з цим? Хто з вас вважає, що він піде туди по березі зараз? Підніміть руки. (Більшість учнів піднімають руки). Хто вважає, що він не піде туди зараз? (Решта учнів піднімають руки). Ті з вас, хто думають, що він зараз піде туди, що на вашу думку, він там знайде, якщо він все ж таки піде?

 

УЧЕНЬ 9: «Русалок».

 

УЧЕНЬ 10: «Мисливців на тюленів. Вони впіймали тюленя, що перетворився в жінку. Насправді це русалка».

 

УЧЕНЬ 11: «У багаття сидить на закритій скрині старий моряк».

 

УЧИТЕЛЬ: Давайте ж – подумайте гарненько. Що, ви думаєте, знаходиться в скрині?

 

УЧЕНЬ 10: «Тюленяча шкіра. А моряк розповість цікаву історію, але я поки що не придумав, що це буде за історія».

 

УЧИТЕЛЬ: Дуже добре. Ми почули багато гарних припущень. Виберіть ті припущення, що, на вашу думку, є найбільш імовірним - це може бути ваше

 

власне припущення або одне з припущень, висловлених іншими учнями. Подумайте і виберіть зараз таке припущення. А тепер послухайте продовження історії й подивиться, чи виявиться ваше припущення вірним. Я продовжу читання.

 

Іван, звичайно, пішов би подивитись, що там коїться, але його ноги були короткі й він не міг залізти на величезні валуни. Тому коли мама покликала його, він повернув до хати, так нічого й не побачивши.

Минуло сім років. Івану було вже 14 років і він знов опинився на березі моря саме опівночі напередодні дня літнього сонцестояння. Знову йому здалося, що він чує дивний спів, і знову він побачив дим, що піднімався з якоїсь ущелини в скелях. Я не знаю, чому він не пішов подивитися, що там, цього разу. Можливо йому треба було терміново повертатися додому. Можливо його батько погано себе почував, а може й ні. Адже його батьки вже постаріли.

 

Друга зупинка

 

Учень 8: «Бачите? Я був правий!»

 

Учитель: Ти був правий. Чи збулися поки що хоча б якісь наші припущення?

 

Учень 10: «Ні. Ми не знаємо, звідкіля цей звук і звідки дим. Можливо, це русалки. Ми не знаємо».

 

Учень 11: «Ми багато чуємо про спів. Я думаю, це русалки».

 

Учень 12: «Щось подібне до цього. Це не можуть бути просто люди - адже Іван, інакше, знав би про них. Тут якась таємниця».

 

Учень 13: «Думаю, що там підліток, і в нього голосно грає CD-плеєр»,

 

Учень 14: «Та ну! Це ж народна казка!»

 

Учень 15: «Хтось говорив про жінку, що перетворилася в тюленя. Я чула легенди про це. Я думаю, що це можуть бути тюлені, які виходять з океану в ніч літнього сонцестояння й перетворюються на людей».

 

Учень 16: «Дійсно, Іван чує їх тільки в ніч літнього сонцестояння. І через кожні сім років. Це має бути щось подібне».

 

Учитель: Ну що ж, тоді давайте продовжимо наші припущення. Що, на вашу думку, відбудеться в цій історії далі?

 

Учень 15: «Думаю, що Іван піде туди й познайомиться з ними».

 

Учень 17: «Можливо він до них приєднається».

 

Учень 18: «Можливо він одружиться з однією з них. Мі знаємо, що в цій історії повинен статися шлюб».

 

Учень 16: «Ні, він ще не достатньо дорослий, щоб одружитися!» Учень 19: «Думаю, що нічого поки ще не відбудеться», Учитель: Що ти маєш на увазі?

Учень 19: «Тому що він ще занадто молодий, щоб одружуватись, але зрештою, він зробить це. І знаєте, як в усіх казках все відбувається три рази? Думаю, що поки що він туди не піде».

 

Учитель: Хто вважає, що він поки що не піде подивитись, що там? (Половина класу піднімають руки). А хто вважає, що він піде туди зараз? (Друга половина учнів тягнуть руки, але деякі непевно). Добре. У нас є багато припущень – послухаємо, що відбудеться далі. Може бути, там хтось із CD-плеєром. (Учні сміються). Серйозно, будьте готові до всього, що завгодно. Може виявитись, що це русалки. Або можливо це тюлені, які вийшли на берег і перетворилися на людей. Були висловлені припущення, що Іван до них приєднається. А потім він одружиться з однією з них. Або що він поки ще туди не піде. Виберіть те припущення, що, на вашу думку, є найбільш імовірним. А тепер послухайте продовження історії й подивиться, чи виявиться ваше припущення вірним. Я продовжу читання.

 

Пройшло ще сім років. Його батькові було вже важко ловити рибу в морі, тому батьки переїхали до міста, а свою хатину залишили Іванові. Іван жив зовсім один, його компанією були тільки прибережні птахи. Цілими днями він ловив рибу, вночі обігріваючись біля багаття. Думаю, що йому було самотньо.

І знову настав переддень дня літнього сонцестояння. Іван згадав спів і дим. День уже потьмянів - а насправді вже наступала північ. Іван ішов берегом моря. До нього долетів той самий дивний спів, що сплітався в неземну й прекрасну гармонію.

 

Третя зупинка Учитель: Що тепер?

Учень 18: «Ми були праві. Він не пішов. Але цього разу він піде».

 

Учитель: Якщо він піде, у вас залишаються ті ж самі припущення, що й до цього?

 

Учні: «Так. Будь ласка, давайте читати далі. Ми хочемо довідатися, що відбудеться».

 

Учитель: Добре. Читаємо далі:

 

Цього разу його не могли зупинити ніякі валуни, і нікому було покликати його додому. Іван просувався берегом до того місця. Коли він підійшов ближче, то почув потріскування вогню й побачив його відбиток на скелях. Прекрасний спів лунав з глибини печери. А біля входу до неї лежала ціла купа гладких і гарних сірих тюленячих шкір.

Іван вибрав шкіру, що здалася йому найкрасивішої й повільно та обережно витяг її зі загальної купи. Він скрутив тюленячу шкіру в маленький згорток і побіг з нею прямо додому. Діставшись хати, він замкнув тюленячу шкіру в дерев'яну скриню, через ключ просмикнув довгий шкіряний шнурок, повісив його собі на шию й ліг спати.

Ранком він взяв з ліжка ковдру й повернувся до печери. Там він знайшов ...

Четверта зупинка

 

Учитель: Так?

 

Учень 9: «Жінку. Прекрасну жінку».

 

Учитель: Хто-небудь вважає по-іншому?

 

Учень 10: «Так, це має бути жінка. Будь ласка, читайте далі».

 

Учитель: Добре, я продовжую:

 

Там він знайшов сумну й прекрасну дівчину, що тремтіла від холоду й намагалася руками й довгим волоссям прикрити своє тіло. Не говорячи ні слова, Іван загорнув дівчину в ковдру й повів її додому до своєї хатини.

Іван з добротою поставився до дівчини, і через якийсь час вони полюбили один одного. У них народився син, а потім ще один. Іван був дуже щасливий, а дівчина стала гарною матір'ю. Однак часто Іван бачив, що його

 

дружина пильно вдивляється в море своїми великими сумними очима. Він ніколи не говорив їй, що було в дерев'яній скрині, і заборонив жінці її відкривати.

 

П'ята зупинка

 

Учитель: Нам необхідно зробити зупинку й оцінити ситуацію. Які наші припущення на даний момент виявилися вірними?

 

Учень 21: «Дивно. Виявилося, що це все-таки люди-тюлені».

 

Учитель: Ви впевнені?

 

Учень 22: «Це єдине пояснення. Це були тюлені, які виходили на берег раз у сім років у ніч напередодні літнього сонцестояння й перетворювалися в людей. Потім вони робили там якийсь ритуал».

 

Учень 23: «И ми вірно припустили, що він не піде туди доти, поки не стане дорослим і зможе женитися. А потім він знайде жінку-тюленя й одружиться з нею».

 

Учитель: Все це були чудові припущення. Але давайте тепер поговоримо про цю історію. На що ви зауважуєте в цій історії? Що, на вашу думку, виявиться важливим?

 

Учень 24: «Я не розумію, чому він не розповість їй про тюленячу шкіру».

 

Учень 25: «Так, це нечесно. І в історії говориться, що Іван щасливий, а дівчина - ні. У мене передчуття, що відбудеться щось погане».

 

Учитель: А що саме?

 

Учень 25: «Ну, нічим гарним це не може скінчитися, якщо вона не щаслива. А крім того, вона втратила зв'язок зі своїми рідними й близькими».

 

Учень 18: «Але вона зараз теж зі своїми близькими. У неї ж тепер родина. Людська родина».

 

Учень 26: «Ось у тому то і проблема. Вона розривається між двома родинами, між двома світами. Я згодна - щось повинно змінитись. Ця ситуація має якось розв'язатися».

 

Учитель: Тоді настав час висловлювати припущення. Що, на вашу думку, відбудеться?

 

Учень 27: «Я думаю, вона піде».

 

Учитель: Назавжди?

 

Учень 27: «Ні, я думаю, вона буде вертатися, але тільки раз у сім років».

 

Учитель: Чому ти так вважаєш?

 

Учень 27: «Тому що люди-тюлені з'являлися раз у кожні сім років у ніч напередодні літнього сонцестояння».

 

Учитель: А ще які думки?

 

Учень 28: «Я думаю вона піде назавжди».

 

Учень 29: «Я думаю, чоловік покаже їй її тюленячу шкіру, і вона погодиться тоді залишитися».

 

Учитель: Чому ти так думаєш?

 

Учень 29: «Тому що мені хочеться, щоб так відбулося!»

 

Учень 30: «Або ж вона буде йти на якийсь час і знову вертатися на час».

 

Учитель: Добре, виберіть припущення. Я продовжую читання.

 

Минуло ще кілька років. Одного разу, напередодні Різдва, Іван з родиною готувався піти до церкви. Дружина сказала, що погано себе почуває, і попросила Івана та хлопчиків відвідати церкву без її.

Можливо, Іван розсердився через це. Але вийшло так, що поспішаючи Іван забув взяти шкіряний шнурок з ключем зі спинки ліжка, куди він, одягаючись, його повісив. І він пішов до церкви без ключа.

Іван разом з хлопчиками повернулися з церкви вже після півночі. Підходячи до хатини, вони побачили, що двері відкриті. У хаті виявилося, що дерев'яна скриня відкрита, а в замку стирчить ключ. Дружина Івана зникла.

Шоста зупинка

 

Учитель: Тепер, давайте дуже швидко. Ми вже майже досягли кінця історії. Як будуть, на вашу думку, розвиватися події в цій історії?

 

Учень 5: «Вона повернеться».

 

Учень 13: «Вона буде вертатися раз у кожні сім років».

 

Учень 28: «Ні, вона пішла назавжди».

 

Учитель: Виберіть одне припущення. Я зараз дочитаю закінчення історії.

 

Говорять, що інколи, коли хлопчики проходили берегом моря, то в холодній темній воді поблизу них випливав гарний тюлень з великими сумними очима. А ще кажуть, що інколи, коли Іван рибалив у морі, з'являвся той самий сумний і прекрасний тюлень і заганяв рибу до його сіті. Можливо той тюлень і був дружиною Івана. Ніхто не знає. Єдине відомо, що Іван ніколи більше не бачив своєї дружини на цій землі.

 

Учень 28: «Ага, я знала, що вона не повернеться».

 

Учень 13: «Але чому вона не повернулася? Адже, зрештою, вона залишила свою родину!»

 

Учень 29: «Так, але хіба ви не розумієте? - Він не був чесний з нею, тому він ніколи не знав, чого ж хотіла вона. Він одержав те, що заслужив тому, що не показав їй тюленячу шкіру».

 

Учень 30: «Але він же був добрий з нею. Вона не мала права так кинути свою родину!»

 

Учень 29: «Якщо вже говорити про права, то він теж не поважав її права».

 

Учитель: Все відмінно попрацювали. Деякі ваші припущення були дійсно дуже гарними. Але давайте згадаємо історії, які ви придумали на самому початку. Які-небудь з них виявились у чомусь схожі з історією, що я вам прочитав?

 

Учень 1: «У нас було дві історії, у яких люди перетворювалися в тюленів».

 

Учитель: Дійсно. Звідки у вас з'явилися ці ідеї?

 

Учень з пари 2: «Не знаю. Я читав історії про людей, які перетворюються на тварин. Я читав одну японську розповідь про жінку, що перетворилася на журавля. А крім того, коли ви представляли нам історію, ви говорили про чародійство і таємницю - це навело мене на думку про те, що повинно відбутись щось таємниче».

 

Учень з пари 3: «И ми колись бачили фільм про людей, які перетворилися в тюленів».

 

 

    КОНСОЛІДАЦІЯ

Тепер у ваших учнів є елементарне розуміння цієї історії й прийшов час подивитись, що вони можуть зробити із цим змістом. Які висновки можуть бути зроблені з тих ідей, які вони щойно побудували. Який вплив ці ідеї можуть здійснити на їхнє життя?

Це фаза консолідації – на цьому уроці вчитель спочатку буде використовувати «Метод спільного опитування», а потім метод

«Павутинка дискусії».

 

Учитель: Один з вас сказав, що ця історія здається таємничою. Я хотів би, щоб зараз ми роздивилися ці таємниці. У мене для вас є питання. Я напишу його на дошці, і в кожного з вас буде дві хвилини, щоб написати відповідь на нього. А потім ми обговоримо, що ви думаєте.

Учитель пише: Чому автор робить так, що Іван чує звуки й бачить дим два попередні рази, але йде до печери, тільки коли йому виповнився 21 рік?

Через дві хвилини вчитель просить одного з учнів відповісти.

 

Учень 1: «Мені здається, це так, тому що в казках усе завжди відбувається три рази».

 

Учитель: Спасибі. Давайте я це запишу. [Учитель записує ім'я учениці в таблиці й нижче коротко записує її думку.] Добре, але чому це так? Який ефект здійснює те, що два рази він не йде туди, перш ніж, нарешті, він туди відправляється?

 

Учень 1: «Ну, після того, як він туди не йде в перший раз, і після того, як він туди не йде в другий раз, ми знаємо, що в третій то раз він туди піде …»...

 

Учень 2: «…і ми були підготовлені до чого дійсно важливого. Модель із трьох разів інтригує, і очікуєш, що повинно відбутись щось дійсне значуще».

 

Учитель: Спасибі. [Учитель записує нову відповідь у таблицю]. Ми до цього повернемося. Чи є в когось інша думка з цього приводу?

 

Учень 3: «Так. У перший раз він був не готовий. Він був занадто малий. І в другий раз він був занадто молодий».

 

Учень 4: «Правильно. Припустимо, що він пішов би туди в попередні рази. Він, напевно, побіг би додому, щоб розповісти батькам, що він там побачив. Або ж вони могли б його повести із собою в море. Але тоді в нас не було б цієї історії про шлюб».

 

Учитель: Це цікаво. [Учитель записує відповідь учня в таблицю]. Добре. Перед нами дві різні ідеї. Одні говорять, що три рази знадобилися, тому що в народних казках все відбувається за моделлю з трьох частин. Інші думають, що він повинен був бути готовий для цієї історії, і тому він спочатку мав стати дорослим. [Вказує на учня 4]. А з якою ідеєю згодні ви?

- або у вас є якась інша ідея?

 

Учень 4: «Моя ідея поєднує ці дві ідеї. Я вважаю, що автор робить так, що він не йде туди два рази, щоб заінтригувати читача, і щоб зробити зрозумілим, що він чекав цього все своє життя. У якомусь сенсі жінка-тюлень була його долею, і коли прийшов час, він знаходить її».

 

Учень 5: «Але як таке може бути? Якщо вона була тією жінкою, з якою йому було призначено одружитись, то чому він, по суті справи, викрадає її?»

 

Учитель: Що ти маєш на увазі, говорячи «викрадає її»?

 

Учень 5: «Ну, він від її ховає її тюленячу шкіру, і фактично, тримає її бранкою в людському вигляді».

 

Учитель: [Записуючи ці думки, а потім перечитуючи їх]. Давайте продовжимо обговорення, але спочатку подивимося на те, що ми вже сказали. Деякі з вас вважають, що він ходив три рази, тому що в народних казках використовується модель з трьох частин. Інші говорять, що йому спочатку було необхідно стати дорослим. Ще хтось говорить, що ця модель показує, що одружитися з жінкою-тюленем завжди було його долею. А тепер ось тільки що було сказано, що Іванові могло здаватись, що одружитись з жінкою-тюленем було його долею, але з погляду цієї жінки, це було рівно викраденню. Поки що в нас виходить дуже гарне обговорення.

Давайте зупинимося на цьому питанні «доля рибалки» на противагу

«жінка - його бранка». Тут ми говоримо про гарні події чи про погані?

 

Учитель: Деякі з вас уже висловили певне занепокоєння із приводу того, як розгорталась ця історія. Я хочу попросити вас зараз провести обговорення питання щодо цієї історії: Краще б було, якби це ніколи не відбулося? Було б

 краще, якби Іван не брав тюленячу шкіру?

 

Кожна пара повинна на всю сторінку накреслити наступну таблицю:

 

Павутинка дискусії

 

Івану не треба було брати тюленячу шкіру

 

 

Я згоден (-а)!

Я не згоден (-а)!

 

(Було б краще, якби

він її не брав)

 

(Якщо   все   зважити,

все ж таки краще, що він її взяв)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

 

 

 

Учитель: Спочатку я хочу, щоб ви в парах обговорили це питання в такий спосіб: у парах подумайте і визначте дві або три причини, чому ви могли б погодитися з твердженням «Івану не треба було брати тюленячу шкіру», а також дві або три причини, чому ви могли б з цим не погодитися. Я вам дам на це п'ять хвилин. Будь ласка, починайте зараз.

Через п'ять хвилин вчитель говорить: А тепер давайте вислухаємо пару ваших аргументів, чому ви згодні з цим твердженням.

 

Пара 1: «Йому не треба було брати шкіру, тому що вона йому не належала. Шкіра йому не належала, тому й вірність цієї дівчини також йому не належала».

 

Пари 2: «Тому, що він взяв її, трапилося багато лих. Тепер у дітей немає матері, а в нього немає дружини, і ця дівчина розлучена зі своєю людською родиною».

 

Учитель: Все це досить вагомі аргументи. А тепер давайте вислухаємо деякі аргументи, чому ви могли б не погодитися з цим твердженням. Іншими словами, ви стверджуєте, що якщо все взяти до уваги, те все ж таки краще, що він взяв цю тюленячу шкіру.

 

Пара 3: «Тому що подивиться: Іван був самотній. Це була його проблема. Він взяв тюленячу шкіру, і в нього з'явилася дружина. А тепер у нього є діти. Він вирішив свою проблему».

 

Пара 2: «Але так дивитися на це дуже егоїстично. А як щодо почуттів цієї дівчини?»

 

Учитель: Давайте поки на хвилинку відкладемо обговорення. Поки я просто хочу почути ваші аргументи. Хто ще може назвати яку-небудь причину, чому все-таки краще, що він взяв цю шкіру, чим якби він її не брав?

 

Пара 4: «Ми подумали, що, принаймні, появились на світ ці двоє дітей. Можна думати, що хоча твої батьки стали жити разом з якихось причин, які

 

можливо не дуже гарні, але адже все-таки чудово одержати життя, правильно?» (Інші учні сміються).

 

Учитель: Добре. Схоже у вас є аргументи для ведення дискусії з обох боків. А тепер давайте перейдемо до наступної частини завдання. Тепер пари повинні об'єднатися з іншими парами й створити групи з чотирьох чоловік. Потім зробіть наступне. Спочатку назвіть один одному ті аргументи, які ви придумали у своїх парах. По-друге, проведіть дискусію з цього питання. Кожен учень повинен відстоювати одну позицію або іншу. По-третє, зробіть висновок, з яким усі можуть погодитись. Запишіть цей висновок - і те, що ви вважаєте, і ваші аргументи, чому ви так вважаєте - внизу ваших листочків, де написане слово «Висновок». На все це у вас є вісім хвилин.

Вчитель ходить від групи до групи, поки вони обговорюють питання. Коли закінчується сім хвилин, вчитель попереджає групи, що в них залишилася одна хвилина. Коли проходить вісім хвилин, вчитель пропонує учням назвати свої висновки.

 

Група 1: «Ми вирішили, що, зрештою, йому треба було взяти тюленячу шкіру. Це була його доля. Все своє життя його цікавило, що це за спів і дим. Йому призначено було піти й подивитись, взяти ковдру, одружитись з цією дівчиною й завести родину».

 

Група 2: «А ми розуміємо це все зовсім не так. Жінка-тюлень займалася своєю справою, коли прийшов цей чоловік, обманом змусив її перебувати в людському вигляді й не давав їй піти. З її точки зору, вона була, по суті справи, викрадена. Йому не треба було брати шкіру. А якщо він її взяв, йому не треба було ховати її від дівчини».

 

Група 3: «Наша позиція також така, що приймаючи до уваги все, краще, що він взяв тюленячу шкіру, тому що він завів родину. У нього й тепер є двоє дітей, і в нього були щасливі роки з дружиною. Може йому сумно тепер, але він був щасливий протягом багатьох лет. Це чогось коштує. І не можна сказати, що жінка-тюлень вже зовсім ненавиділа своє життя в людському вигляді. Пам’ятаєте, вона як і раніше стежить за дітьми і допомагає Іванові ловити рибу».

 

Група 4: «Перевіркою того, чи була жінка щаслива в людському вигляді, саме й було те, що вона зробила, коли в неї, нарешті, з'явилась можливість вибору. Вона обрала знову стати тюленем. А не стати знову людиною. (Ми вирішили, що вона могла - якби хотіла - бути людиною, тому що в історії говориться, що тюлені перетворювалися в людей раз у кожні сім років). А оскільки вона не хотіла жити в людському вигляді на землі, то Іван зробив неправильно, коли проти її волі утримував її в такому стані».

 

Група 3: «Але питання полягало не в цьому. Звичайно, можливо Іван вчинив неправильно, взявши тюленячу шкіру. Брати речі, які тобі не належать,

 

неправильно. Однак, оскільки він все-таки взяв її, він одружився, і в нього були роки щастя, і народилися ці діти. Як уже хтось сказав до цього, ми не вибираємо своїх батьків, але ми все-таки раді, що народилися».

 

Група 2: «Ви говорите, що в нього були роки щасливого шлюбу. Але що це за шлюб може бути, заснований на неправді? Він ніколи не був чесний з жінкою, з якою він жив. Ніколи не був чесний з нею по відношенню до того, що було для неї дійсно важливим. Як це може бути щасливим шлюбом?

 

Група 1: «Чому ми надаємо таке велике значення щастю? (Учні сміються). Ну, дійсно. Щастя - це не єдине, що є в житті. Наприклад, може бути, ви переїжджаєте в нове місто. Спочатку ви нещасливі. Зрозуміло чому - усе незнайоме, і вам бракує ваших старих друзів. Але через якийсь час ви починаєте цінувати це нове місце. Можливо, у ньому є для вас більше можливостей, чим у тому місці, де ви жили раніше. Може там є ліцей, а в старому місці була тільки початкова школа. Було б недалекоглядно не спробувати розпочати життя в цьому новому місці просто тому, що хочеш бути щасливим увесь час».

 

Учитель: Нам незабаром потрібно буде зупинитися. Але спочатку давайте подивимось, чи зможемо ми узагальнити те, що було сказано. Деякі групи думають, що було б краще, якби він не брав шкіру. Ви говорите, що це так, оскільки він обманом змусив цю дівчину жити в людському вигляді проти її волі й ніколи не був з нею чесний. Вона не була по-справжньому щаслива - доказом цьому те, що вона знову перетворилася на тюленя, коли в неї з'явився вибір.

Інші групи вважають, що якщо зважити на всі обставини, то було б все ж таки краще, що він взяв тюленячу шкіру. Була створена родина, народилися на світ діти, а Іван і ця жінка прожили разом роки - незалежно від того, чи можемо ми стверджувати, що вони були дійсно щасливі. А крім того, як ми тільки що чули, щастя, можливо, - не єдиний фактор, щоб ми могли вирішити було рішення гарним чи ні.

Ми могли б сказати, що ті з вас, хто прийняли першу точку зору, основна увагу звернули на права цієї жінки. З жінкою обійшлися несправедливо, не тільки на початку, але й увесь час, поки вона й Іван жили разом, і ніщо не може це виправдати. А ті з вас, хто прийняли другу точку зору, звернули основну увагу на наслідки цієї дії. Крадіжка шкіри, навіть якщо це означає, що з жінкою поступили несправедливо, привела до створення цієї родини й появі дітей, і користь цього переважує ту шкоду, що була заподіяна цій жінці.

 

Учень 1: «Але хто ж правий?»

 

Учитель: А хто, на твою думку, прав?

 

Учень 1: «Я вважаю, що певним чином, праві обидві сторони. Принаймні, поки ми не обговорили все це далі, ми не можемо сказати, що одна позиція дійсно краще, ніж інша».

 

На цьому цей урок закінчується

 

ПЕРЕГЛЯДАЮЧИ ЦЕЙ УРОК

 

На початку уроку вам було запропоновано розглянути цей урок у двох аспектах: як учень у класі і як учитель.

Подумайте хвилину і відрефлексуйте, які у вас були відчуття як в учня, який брав участь у цьому уроці (корисно записати свої думки на папері).

Як ви себе почували? – вам було цікаво або нудно, ви були залучені в те, що відбувається або відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами керують або що вас контролюють?

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем або інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

А тепер продумайте цей урок так, якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такі.

Припущення на основі запропонованих слів (термінів): Метод, використовується для того, щоб учні спробували припустити, що відбудеться в розповіді, яку вони зараз будуть читати, на основі кількох слів із цієї розповіді.

Спрямоване слухання та міркування: Метод, використовується для того, щоб розповісти або прочитати всьому класу якусь розповідь, зупиняючись, щоб попросити учнів висловлювати припущення, а потім обговорюючи з ними, якою мірою їхні припущення виявилися справедливими.

Метод спільного опитування: Метод обговорення, що направляється вчителем, при якому він ставить класу серію відкритих питань, а потім просить учнів написати відповіді індивідуально. Використання методу сприяє обговоренню серед учнів.

Павутинка дискусії: Прийом, при виконанні якого використовується графічний органайзер, а пари учнів працюють з іншими парами, спочатку перераховуючи аргументи «за» і «проти» якогось твердження, а потім вступаючи в дискусію з іншою парою; пари спільно доходять якогось висновку.

 

 

МЕТОДИ

 

 

 

ПРИПУЩЕННЯ НА ОСНОВІ ЗАПРОПОНОВАНИХ СЛІВ

Метод   «Припущення на основі запропонованих слів

 

(термінів)» використовується на уроці під час актуалізації – для того, щоб

«налаштувати» учнів на текст, що вони будуть читати або чути.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Припущення про те, що буде міститись у тексті, на основі слів із цього тексту підвищує допитливість учнів і їхню готовність учитися. Також це може зменшити ту відстороненість або дистанцію, що деякі учні почувають відносно письмових текстів. Наприклад, їм може бути цікаво прослухати розповідь, написану професійним письменником; але учні демонструють, що вони теж здатні придумати історії. Метод «Припущення на основі запропонованих слів /термінів» учить учнів слухати або читати активно, звертати увагу на важливі слова, використовувати своє знання жанру для того, щоб знати, чого варто очікувати від тексту, а також учить їх співпрацювати з іншими вирішуючи завдання /проблеми.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Припущення на основі запропонованих слів /термінів» застосовується при роботі в парах. У класі може бути необмежена кількість пар.

РЕСУРСИ

Метод   «Припущення  на  основі   запропонованих  слів   /термінів»

вимагає наявності дошки – для того щоб записати слова.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Його варто проводити швидко: якнайбільше 5 або 6 хвилин.

 
 

 

 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1: До початку уроку вчителю необхідно вибрати п'ять або шість слів з тексту, які вказують на ключові поняття, важливі події або головних персонажів.

 

Крок 2: Вчитель записує ці слова на дошці й говорить учням, що ці слова зустрінуться в розповіді або в тексті. Він називає їм жанр або стиль того тексту, що школярі почують. Він також може пояснити їм, як цей жанр обумовлює, якого роду події або інформацію їм варто очікувати.

 

Крок 3: Вчитель просить учнів у парах постаратись представити – в залежності від тексту, що вони почують – історію, пояснення, аргументоване есе, у якому були б всі ці слова /терміни. У них є на це чотири хвилини.

 

Крок 4: Через три або чотири хвилини, Вчитель пропонує тільки кільком парам розповісти свої придумані історії (або тексти іншого типу). Учитель вислуховує їх з похвалою, але не говорить, схожі вони чи ні на те, що має бути почуте.

 
  Подпись: ХІД РОБОТИ<br />
Крок 1: До початку уроку вчителю необхідно вибрати п'ять або шість слів з тексту, які вказують на ключові поняття, важливі події або головних персонажів.</p>
<p>Крок 2: Вчитель записує ці слова на дошці й говорить учням, що ці слова зустрінуться в розповіді або в тексті. Він називає їм жанр або стиль того тексту, що школярі почують. Він також може пояснити їм, як цей жанр обумовлює, якого роду події або інформацію їм варто очікувати.</p>
<p>Крок 3: Вчитель просить учнів у парах постаратись представити – в залежності від тексту, що вони почують – історію, пояснення, аргументоване есе, у якому були б всі ці слова /терміни. У них є на це чотири хвилини.</p>
<p>Крок 4: Через три або чотири хвилини, Вчитель пропонує тільки кільком парам розповісти свої придумані історії (або тексти іншого типу). Учитель вислуховує їх з похвалою, але не говорить, схожі вони чи ні на те, що має бути почуте.<br />


 

 

Крок 5: Учитель просить учнів уважно слухати те, що він їм буде читати або розповідати, і говорить їм, щоб вони порівнювали це з тим, що вони щойно придумали.

 

Крок 6: Після того як учні прослухали або прочитали цей текст, учитель просить їх порівняти його з тим, що до цього вони придумали самі й запитує, що навело їх на більш-менш подібні думки /образи - до прочитаного

/прослуханого тексту?

Подпись: Крок 5: Учитель просить учнів уважно слухати те, що він їм буде читати або розповідати, і говорить їм, щоб вони порівнювали це з тим, що вони щойно придумали.</p>
<p>Крок 6: Після того як учні прослухали або прочитали цей текст, учитель просить їх порівняти його з тим, що до цього вони придумали самі й запитує, що навело їх на більш-менш подібні думки /образи - до прочитаного<br />
/прослуханого тексту?<br />

 

ПОРАДИ

Пам’ятайте , що це завдання фази «актуалізації» і ще має бути дуже багато всього зроблено під час уроку. Тому намагайтесь виконати це завдання швидко. Витрачайте на нього не більше п'яти хвилин. Це означає, що як правило, тільки у двох пар буде час розповісти, що вони придумали. Іншим скажіть, що їхня черга поділитися з іншими буде наступного разу.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Пам’ятайте , що це завдання фази «актуалізації» і ще має бути дуже багато всього зроблено під час уроку. Тому намагайтесь виконати це завдання швидко. Витрачайте на нього не більше п'яти хвилин. Це означає, що як правило, тільки у двох пар буде час розповісти, що вони придумали. Іншим скажіть, що їхня черга поділитися з іншими буде наступного разу.<br />

 

 

 

 

СПРЯМОВАНЕ СЛУХАННЯ ТА МІРКУВАННЯ

 

«Спрямоване слухання та міркування» використовується на уроці під час фази «побудова знань», тобто тої частини уроку, коли організується вивчення нового матеріалу і його осмислення. Виконуючи це завдання учні слухають історію, що їм розповідає або читає вчитель, і роблять припущення про те, що буде говоритись в тексті далі. Учитель просить їх час від часу звіряти свої припущення з інформацією тексту й висловлювати нові припущення.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Спрямоване слухання та міркування» використовується, коли у вчителя є тільки один примірник тексту, або він хоче втягнути учнів у розуміння оповідання й при цьому зробити так, щоб їм не потрібно було її читати. Цей метод можна використати для того, щоб учити учнів краще розуміти, або ж це може бути засобом змусити учнів уважно слухати текст, що потім буде докладно обговорюватися. За допомогою методу

«Спрямоване слухання та міркування» ми навчаємо учнів слухати або читати активно, розвивати навички розуміння оповідальних текстів і використовувати своє знання жанру й розуміння структури сюжету для того, щоб робити припущення про текст.

використовувати при роботі з групами учнів від 6 до 30. Якщо учнів буде більше, те це буде обмежувати їхні можливості участі в роботі.

можна

міркування»

та

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод      «Спрямоване                 слухання

 
 

 

 

 

РЕСУРСИ

Метод «Спрямоване слухання та міркування» вимагає тільки того, щоб у вчителя було у розпорядженні якесь гарне оповідання, що він міг би переказати або прочитати. Для даного методу найкраще брати передбачувані історії - у яких є якась проблема і послідовність дій веде до якогось висновку.

Подпись: РЕСУРСИ<br />
Метод «Спрямоване слухання та міркування» вимагає тільки того, щоб у вчителя було у розпорядженні якесь гарне оповідання, що він міг би переказати або прочитати. Для даного методу найкраще брати передбачувані історії - у яких є якась проблема і послідовність дій веде до якогось висновку.<br />

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Час, необхідний для такого заняття, залежить від довжини оповідання й того, наскільки докладний розгляд розповіді організує вчитель. Все завдання не повинно займати більше 30 хвилин.

 
  Подпись: НЕОБХІДНИЙ ЧАС<br />
Час, необхідний для такого заняття, залежить від довжини оповідання й того, наскільки докладний розгляд розповіді організує вчитель. Все завдання не повинно займати більше 30 хвилин.<br />

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Вчитель відбирає для читання класу якусь передбачувану історію.

 

Крок 2: Вчитель вибирає, де будуть зупинки – це повинні бути такі місця, де щось повинно ось-ось відбутися або буде отримана відповідь на питання. Таких зупинок має бути приблизно п'ять - якщо їх буде більше, те це порушить плин оповідання й знизить піднесення інтересу дітей.

 

Крок 3: Вчителю для початку можна просто повідомити учням назву й пояснити жанр тексту (народна казка, реалістичний художній твір, притча, міф і т.п.) і запитати учнів, що, на їхню думку, може відбутись у такій історії. Вчитель вимагає від учнів, щоб вони зробили якомога більш конкретні припущення. Після того як припущення висловлені, вчитель просить учнів вирішити, яке припущення, на їхню думку, виявиться найбільш вірним (навіть якщо це припущення висловлене якимось іншим учнем), а потім просить їх уважно слухати, щоб довідатися, що дійсно відбудеться.

 

Крок 4: Вчитель читає або розповідає наступний епізод оповідання до наступної зупинки, запитує, які з припущень виявилися вірними, і що змушує учнів так думати. Потім він просить учнів висловлювати нові припущення, і цей цикл висловлення припущень і їхнього підтвердження триває доти, поки не буде прочитаний весь текст.

 

Крок 5: Коли він дійде до кінця оповідання, він просить учнів проаналізувати свої припущення. Які із припущень виявилися точними? Як їм удалося зробити такі припущення? Яким чином знання ними жанру, сюжету або теми оповідання допомогло їм передбачити, що буде далі? Яка пораду вони дали б іншим учням для того, щоб допомогти їм робити правильні припущення?

 

 

 

 

МЕТОД СПІЛЬНОГО ОПИТУВАННЯ («ОПИТУВАННЯ ДУМОК»)

«Спільне опитування» – це один зі способів, що дозволяють учителю організувати глибоке обговорення літературного твору. Найкраще застосовувати цей метод у групі з 8-10 учнів - щоб забезпечити максимальну їх участь і водночас мати розмаїття думок і ідей.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

«Метод спільного опитування» може привести до дійсно натхнених дискусій у класі. Коли учні читають цікавий текст, що викликає різну реакцію, і коли їм задають реальні питання (тобто такі питання, на які у вчителя немає заздалегідь готових «правильних» відповідей), і коли їм пропонують дати різні відповіді, які будуть відрізнятися одна від одної, і далі вести дискусію одне з одним - тоді це часто забезпечує глибоке мислення. Навіть коли вчитель використовує не всі кроки, описані нижче, окремі аспекти «методу спільного опитування» можуть сприяти поліпшенню обговорень, які проходять у класі.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

«Метод спільного опитування» працює дуже добре із групами учнів від 6 до 20. Якщо в групі менше учнів, то може виявитись, що висловлюється недостатньо різних ідей, а у більш численних групах в учнів не буде достатньо можливостей для участі в роботі. Якщо в класі більше 20 учнів, то другій половині учнів можна дати інше завдання, поки з першою половиною ви проводитиме обговорення, використовуючи «Метод спільного опитування».

РЕСУРСИ

У кожного учня має бути доступ до обговорюваного тексту. Цей текст можна або прочитати вголос, або переказати їм, або ж учням можна роздати екземпляри цього тексту - у цьому випадку вони читають його самостійно.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Обговорення із застосуванням «Методу спільного опитування» займе принаймні 25 хвилин. Воно може тривати до 45 хвилин і учні при цьому не втратять інтересу.

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Оберіть твір, що буде сприяти дискусії. До обговорення вчителю варто відібрати якийсь твір (або його частину), що буде сприяти дискусії. Такий твір повинен допускати більш ніж одну інтерпретацію (тому не будь- який твір підійде щодо цього) і має піднімати цікаві проблеми. Народні історії часто добре відповідають цим критеріям.

 

Крок 2: Дайте учням можливість прочитати матеріал. Вчитель повинен подбати про те, щоб всі учні уважно прочитали матеріал. Бажано, щоб учні прочитали матеріал двічі, перш ніж ви будете його обговорювати - або вони

 
 

 

 

 

 

 

можуть прочитати його, використовуючи метод «Спрямоване читання» або

«Спрямоване читання та міркування», які були описані вище.

 

Крок   3:    Підготуйте    питання    для   обговорення.   Вчителю    необхідно підготувати чотири або п'ять питань для обговорення. Це мають бути

«інтерпретаційні» питання, які повинні відповідати таким критеріям:

 

  1. Це мають бути реальні питання: такого роду питання можна задати приятелю після перегляду фільму, що викликає неоднозначну реакцію.

 

  1. На такі питання є більш ніж одна обґрунтована відповідь (Це критерій, що сприяє дискусії. Якщо цей критерій не виконаний, то обговорення не стане дійсною дискусією).

 

  1. Питання мають вести дискусію до тексту. Таке питання як: «Чому дружина велетня проявила більше доброти до Джека ніж його власна мати?» - змушує учнів спочатку говорити про те, що є в тексті, хоча потім вони можуть висловити міркування на основі того, що їм відомо з життєвого досвіду. Тоді як питання типу: «Чи доводилось комусь з вас вчиняти настільки ж відважно, як вчинив Джек?» - веде обговорення від тексту в 25 різних непередбачених напрямків.

 

Крок 4: Назвіть питання. Вчитель записує перше питання на дошці й пропонує всім учням на нього відповісти.

 

Крок 5: Учні обмірковують питання й записують свої відповіді. Вчитель просить учнів подумати над цим питанням, а потім коротко записати свої відповіді. (Якщо учні дуже маленькі, і тому запис відповіді може бути справою занадто трудомісткою, вчитель може сказати, що він порахує до 60, перш ніж попросити кого-небудь відповістити на запитання - так що весь цей час вони мають обмірковувати свою відповідь).

 

Крок 6: Вчитель вислухує відповіді учнів. Коли вчитель пропонує учням відповісти, він може попросити зачитати свою відповідь тих учнів, які соромляться говорити. Він викликає дискусію між учнями, вказуючи на розходження в тім, що вони говорять, і просить тих самих чи інших учнів детальніше зупинитися на розходженнях. Він може попросити учнів підтримати свої ідеї посиланнями на текст або переформулювати свої ідеї більш зрозуміло. Проте він не поправляє учня й ніяким чином не дає їм зрозуміти, що якийсь з відповідей є правильними, а якийсь - ні. Важливо також, що вчитель не пропонує свою власну відповідь на це питання.

 

Крок 7: Вчитель заповнює таблицю відповідей. У цю таблицю внесені список імен учнів і короткі виклади відповіді кожного учня. Вчитель веде цю таблицю для того, щоб показати своя повагу до думок учнів, уповільнити розмову, вести облік того, що було сказано, а також відзначати, хто брав

 

 

участь в обговоренні, а хто - ні.

 

Крок 8: Вчитель узагальнює дискусію. Коли обговорення якогось питання виявляється вичерпаним, Вчитель читає вголос записані ним у таблицю короткі узагальнення висловлювань учнів. Потім вчитель або один з учнів робить узагальнення всієї дискусії з цього питання.

 

Крок 9: Вчитель ставить питання далі. Він може записати ще одне питання на дошці й продовжувати, як було описано вище. Але за бажанням учителя, коли дискусія вже зав'язалася, він може слідувати за учнями й продовжувати обговорювати проблеми й питання, які вони піднімають.

 

 

 

Я отримала оптимізм і впевненість у собі, але головне - я готова слухати й сприймати різні точки зору, навіть якщо вони радикально відрізняються від моєї думки.

(Учитель з Латвії)

ОЦІНКА

Оцінювати роботу учнів у процесі обговорення з використанням

«Методу спільного опитування» досить складно, оскільки не передбачається, що учні повинні дати якусь правильну відповідь. Проте вчитель може спостерігати за кожним учнем у процесі його участі в обговоренні й оцінювати якість цієї участі за допомогою шкали рубрик. Цікавити вчителя можуть наступні параметри:

  • Чи охоче учень бере участь?
  • Чи дає учень глибоку ґрунтовну відповідь?
  • Чи може учень підкріпити свою відповідь доказами з тексту?

ПОРАДИ

Багато вчителів, навіть коли при проведенні обговорення книги вони не використовують «Метод спільного опитування» цілком, застосовують його окремі аспекти. Наприклад, вони можуть попросити учнів записати ті ідеї, які вони хотіли б винести на обговорення, або ж вони ведуть записи висловлюваних учнями ідей під час обговорення; або намагаються зробити так, щоб під час обговорення ідеї висловлювали учні, а не домінував сам учитель.

 
 

 

 

 

 

Рубрики, складені вчителем для оцінки участі учнів у такій діяльності, можуть виглядати в такий спосіб:

 

 

РУБРИКИ ОЦІНКИ УЧАСТІ В ОБГОВОРЕННІ

У НЕЗНАЧНІЙ МІРІ

 

СЕРЕДНЬО

У ВЕЛИКІЙ МІРІ

Чи охоче учень бере участь?

 

 

 

 

Чи дає учень глибоку ґрунтовну відповідь?

 

 

 

Чи може учень підкріпити свою відповідь доказами з тексту?

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще один спосіб оцінки роботи учнів - це попросити їх після обговорення написати есе, у якому вони повинні дати свою інтерпретацію й підкріпити її аргументами з тексту. Есе можна оцінювати, взявши два останніх критерії з таблиці, наведеної вище, додавши трохи інших:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РУБРИКИ ОЦІНКИ ПИСЬМОВОГО ЕСЕ

 

У НЕЗНАЧНІЙ МІРІ

 

СЕРЕДНЬО

 

У ВЕЛИКІЙ МІРІ

 

Чи дає учень глибоку ґрунтовну відповідь?

 

 

 

Чи може учень підкріпити свою відповідь доказами з тексту?

 

 

 

Чи достатній обсяг роботи?

 

 

 

Чи           добре          робота

організована?

 

 

 

Чи чітко в роботі виражається суть справи й чи дотримується учень теми?

 

 

 

Чи точно й чи зрозуміло застосовуються у роботі слова?

 

 

 

 

Щ

об

одержат и більше

інформації про рубрики, будь ласка, подивитеся обговорення оцінки в Розділі 3.

 

ПАВУТИНКА ДИСКУСІЇ

 

«Павутинка дискусії» поєднує динаміку гарної дискусії з методами кооперативного навчання. Оскільки взаємодія під час даного виду діяльності відбувається в парах і в групах з чотирьох учнів, те цей метод можна застосовувати в класах будь-якого розміру. Для більш старших учнів

«Павутинка дискусії» може служити гарною підготовкою для написання аргументованого есе. «Павутинка дискусії» застосовується на уроці під час фази консолідації - тієї частини уроку, коли учні міркують над тим, що вони вивчили, і думають про ті висновки, які можна зробити на основі створеного ними змісту.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Уміти зайняти позицію з проблеми, що викликає розбіжності, і підкріпити її аргументами є важливими аспектами критичного мислення. Це корисна підготовка для участі в житті відкритого суспільства. «Павутинка дискусії» вчить учнів відігравати активну роль в обговоренні, займати позицію з проблем, що дебатуються або суперечливих питань, підкріплювати свою позицію аргументами й співпрацювати з іншими, щоб просувати певну точку зору.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Павутинка дискусії» можна застосовувати, якщо у вас є щонайменше 2 групи із чотирьох учнів у кожній, а таких груп може бути скільки завгодно.

РЕСУРСИ

Застосування методу «Павутина дискусії» вимагає, щоб у кожної пари учнів був лист паперу, на якому вони повинні накреслити графічний органайзер - «Павутинку дискусії» (див. вище – у тексті уроку). Учням також знадобляться ручки або олівці, щоб записувати свої ідеї.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Завдання з використанням цього методу займає від 20 до 30 хвилин.

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Учителю необхідно підготувати продумане бінарне питання. Бінарне питання - це таке питання, на яке можна дати дві відповіді. На нього можна відповісти або «так», або «ні», підкріпивши свою відповідь аргументами. Наприклад, під час обговорення оповідання «Іван і тюленяча шкіра» як бінарне питання для обговорення можна було б взяти таке: « Чи правильно зробив Іван, що вкрав тюленячу шкіру?»

 

Крок 2: Вчитель просить пари учнів підготувати таблицю «Павутинка дискусії». (Як вона виглядає, можна подивитися вище – у тексті уроку). Цим

 
 

 

 

 

 

 

 

парам учнів дається 4 або 5 хвилин, щоб продумати аргументацію й написати по три причини на підтримку обох сторін у дискусії. Вони перераховують ці аргументи в таблиці «Павутинка дискусії».

 

Крок 3: Кожна пара учнів поєднується з іншою парою. Вони розглядають ті відповіді, які вони дали на підтримку обох сторін з цього питання, і роблять доповнення до своїх списків.

 

Крок 4: Чотири учні обговорюють це питання, поки вони не прийдуть до якогось висновку. Тобто, у своїй четвірці учні досягають згоди відносно певної позиції з цього питання й перераховують свої аргументи, які підкріплюють дану позицію. Свою позицію вони записують у клітину

«Висновок» у таблиці «Павутинка дискусії».

 

Крок 5: Учитель викликає кілька четвірок і просить їх коротко повідомити свою позицію й аргументи в її підтримку. Вчитель може запропонувати групам провести дискусію один з одним, якщо виявиться, що вони зайняли різні позиції з цього спірного питання.

 

ПОРАДИ

Добре, якщо вчитель заздалегідь вирішить для себе, наскільки  він хоче, щоб учні дійшли згоди зі запропонованого питання. На такі питання,  які ми називаємо питаннями «вищого порядку», найчастіше не можна дати якусь одну однозначну відповідь, обґрунтовану гарними аргументами. Було б помилкою намагатися змусити учнів досягти однієї загальної відповіді на подібне питання. Наприклад, під час обговорення розповіді «Іван і тюленяча шкіра» не можна дати якусь остаточну відповідь на питання «Було б краще, якби Іван не брав тюленячу шкіру?» Ми, як вчителі, хочемо лише, щоб наші учні зайняли якусь позицію з цього питання й підкріпили б її аргументами. З іншого боку, там, де це можливо, ми не повинні уникати цього. Припустимо, наприклад, що питання було: «Чи було б краще, якби Іван був чесний зі своєю дружиною, повернув їй її шкіру й дозволив їй вирішити, залишитися або піти?». У цьому випадку було б розумно, щоб наші учні прийшли до згоди, що так, це було б краще.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Добре, якщо вчитель заздалегідь вирішить для себе, наскільки  він хоче, щоб учні дійшли згоди зі запропонованого питання. На такі питання,  які ми називаємо питаннями «вищого порядку», найчастіше не можна дати якусь одну однозначну відповідь, обґрунтовану гарними аргументами. Було б помилкою намагатися змусити учнів досягти однієї загальної відповіді на подібне питання. Наприклад, під час обговорення розповіді «Іван і тюленяча шкіра» не можна дати якусь остаточну відповідь на питання «Було б краще, якби Іван не брав тюленячу шкіру?» Ми, як вчителі, хочемо лише, щоб наші учні зайняли якусь позицію з цього питання й підкріпили б її аргументами. З іншого боку, там, де це можливо, ми не повинні уникати цього. Припустимо, наприклад, що питання було: «Чи було б краще, якби Іван був чесний зі своєю дружиною, повернув їй її шкіру й дозволив їй вирішити, залишитися або піти?». У цьому випадку було б розумно, щоб наші учні прийшли до згоди, що так, це було б краще.<br />

 

 

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

ДЕБАТИ

 

З   учнями   третього  класу   й   старше   після   проведення діяльності за методом «Павутинка дискусії» часто є корисним провести

«дебати». Мета дебатів не в тім, щоб визначити переможців і переможених, а в тім, щоб допомогти учням попрактикуватись у тому, як робити твердження й захищати їх аргументами, в умовах, коли інші висувають інші твердження. Вміти   працювати   з   твердженнями,   аргументами   й   дискусіями,   вміти

відстоювати ідеї й сперечатися з ними, не нападаючи на своїх суперників, - все це ключові елементи критичного мислення.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Вміння вести дебати з питання часто вимагає глибокого розуміння теми. Метод «Дебати» також учить учнів займати певну позицію зі спірного питання або суперечливої проблеми, підкріплювати свою позицію аргументами, захищати свою позицію проти контраргументів, а також вміти зосередити увагу на ідеях - не нападаючи на людей.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Дебати проводяться з усім класом.

РЕСУРСИ

Для проведення дебатів не потрібно ніяких ресурсів.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Використання методу «Дебати» потребує від 20 до 30 хвилин.

Це дуже динамічне завдання, в основі якого конструктивне протиріччя. Учні змушені знаходити аргументи з обох сторін, що означає, що вони будуть мислити критично й досягнуть висновку, який їм треба буде підкріплювати аргументами. Це означає, що їм доведеться проаналізувати свої власні переконання й висунути аргументи проти них.

(Учитель середньої школи, Румунія)

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Підготуйте бінарне питання. Щоб улаштувати дебати, вам необхідне

бінарне питання, тобто це таке питання, на яке можливо дві  відповіді  –   або

«так», або «ні» (оскільки при використанні методу «Павутинка дискусії», що був розглянутий вище, теж застосовується бінарне питання, то ми часто застосовуємо метод «Дебати» після «Павутинки дискусії»). Вчитель придумує питання, з якого думки учнів дійсно розділяться, і пише питання на дошці, щоб всі його бачили. (Якщо ви не впевнені, що учні з цього питання розділилися приблизно порівну, то перш ніж переходити до дебатів, попросіть їх підняти руки - щоб побачити, як розділилися думки).

 

Крок 2: Учні обмірковують питання й вільно його обговорюють. Спочатку кожен учень може самостійно написати свою відповідь на аркуші паперу, а через 2 хвилини учні можуть обговорити свої відповіді з партнером у парі - щоб стимулювати додаткові ідеї.

 

Крок 3: Вчитель просить учнів розділитися. Ті, хто вважають, що правильним є одна відповідь на питання, встають і вишукуються вздовж однієї стіни класу; а ті, хто вважають що правильним є інша відповідь -

 
 

 

 

 

 

 

 

вздовж стіни навпроти. Ті хто дійсно не хоче приєднатися ні до тих, ні до інших (тобто, обміркувавши питання, вони думають, що обидві сторони частково праві, або що не праві ані та, ані інша сторони) - повинні встати вздовж стіни між двома іншими.

 

Крок 4: Вчитель пояснює два основні правила:

а) Учні не повинні проявляти брутальність по відношенню одне до одного (вчителю можливо варто пояснити й продемонструвати, що це значить).

б) Якщо учні чують такий аргумент, що змушує їх змінити свою думку, то вони повинні перейти на іншу сторону (або в середину).

 

Крок 5: Учням з кожної сторони дається 3 або 4 хвилини вирішити, чому вони на цій стороні. Потім учитель просить їх сформулювати пропозицію, що виражає їхню позицію. Вчитель просить учнів з кожної сторони призначити когось, хто висловіть пропозицію, де виражена їхня позиція.

 

Крок 6: Одна людина з кожної сторони (включаючи й групу тих, які не приєдналися) говорить, яка є позиція цієї групи.

 

Крок 7: Тепер будь-який учень з будь-якої команди може щось сказати (контраргументи або спростування) у відповідь на те, що сказала інша команда, або ж додаткові аргументи в підтримку сторони своєї команди.

 

Крок 8: Вчитель відслідковує, як виконується завдання, і піклується про те, щоб тон висловлювань не почав перетворюватися в негативні нападки. Вчитель просить зробити пояснення. Він пропонує сам одну або дві ідеї, якщо необхідно виступаючи як адвокат диявола. Він переходить із однієї сторони на іншу. Він заохочує учнів переходити на іншу сторону, якщо їх переконують висловлювані аргументи.

 

Крок 9: Після того як дебати тривають 10 – 15 хвилин, вчитель просить кожну сторону узагальнити, те що вони сказали.

 

Крок 10: Вчитель «підводить підсумки» дебатів, аналізуючи висловлені ідеї й аргументи. Або ж він може попросити кожного учня написати аргументоване есе, у якому учень повинен викласти, що він вважає з даного питання й чому.

 

 

 

 

ПОРАДИ

По мірі того, як ідуть дебати, вам можна моделювати за допомогою пантоміми поведінку при зміні позиції: після того, як хтось пропонує гарний аргумент, ви на мить виглядаєте зануреним в роздуми, а потім переходите на протилежну сторону.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
По мірі того, як ідуть дебати, вам можна моделювати за допомогою пантоміми поведінку при зміні позиції: після того, як хтось пропонує гарний аргумент, ви на мить виглядаєте зануреним в роздуми, а потім переходите на протилежну сторону.<br />


 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ

Дебати можуть бути корисним і енергійним способом досліджувати якісь ідеї. Але вчитель повинен уважно стежити за тим, щоб дух змагальності не захопив учнів і не перешкодив їм побачити нюанси в обговорюваних ідеях.

Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАННЯ<br />
Дебати можуть бути корисним і енергійним способом досліджувати якісь ідеї. Але вчитель повинен уважно стежити за тим, щоб дух змагальності не захопив учнів і не перешкодив їм побачити нюанси в обговорюваних ідеях.<br />

 

 

 

ЗАЛИШТЕ ЗА МНОЮ ОСТАННЄ СЛОВО

 

 

Метод «Залиште за мною останнє слово» надає структуру для обговорення в класі оповідального або описового тексту. Цей метод особливо корисний для того, що втягнути в обговорення більше сором’язливих і мовчазних учнів.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Під час обговорень якоїсь теми в класі зазвичай «останнє слово» залишається за вчителем. Надаючи можливість сказати «останнє слово» під час обговорення теми учням, ми можемо мотивувати їх і показати, що надаємо увагу їхнім ідеям. Метод «Залиште за мною останнє слово» вчить учнів самотійно виявляти в прочитаному тексті цікаві питання й приймати відповідальність за обговорення цього питання всім класом.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Метод «Залиште за мною останнє слово» використовується при роботі всім класом.

 
 

 

 

 

 

 

РЕСУРСИ

При використанні методу «Залиште за мною останнє слово» потрібні маленькі аркуші паперу, на яких учні записують свої зауваження. Необхідний також текст для читання або тема для обговорення.

 
  Подпись: РЕСУРСИ<br />
При використанні методу «Залиште за мною останнє слово» потрібні маленькі аркуші паперу, на яких учні записують свої зауваження. Необхідний також текст для читання або тема для обговорення.<br />

 

 

 

 

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Вправа із застосуванням методу «Залиште за мною останнє слово»

може бути проведена за 20 – 40 хвилин.

ХІД РОБОТИ:

Крок 1: Вчитель говорить учням (до того, як вони починають читати текст), щоб вони знайшли в тексті такі уривки, які їх інтригують, дивують, здаються їм цікавими, або приводять їх у лють.

 
 

 

 

Крок 2: Учні виписують ці уривки на одному боці маленьких аркушів паперу. Вони повинні обов'язково вказати номер сторінки, де розташований у тексті цей уривок.

 

Крок 3: На іншому боці паперу учні мають написати свій коментар до цього уривка. Тобто, вони повинні сказати, що в цьому уривку їх інтригує, дивує, здається цікавим або приводить у лють.

 

Крок 4: На наступному уроці вчитель викликає одного учня й просить прочитати обраний їм уривок (але не його коментар до нього). Після цього учень управляє класом, пропонуючи іншим учням прокоментувати цей уривок. Вчитель теж може висловити свій коментар, але лише після того, як уже висловляться деякі учні, а після нього висловлять зауваження ще кілька учнів.

 

Крок 5: Після того як клас мав можливість висловити свої коментарі, цей учень, який вибрав цей уривок, перегортає свій аркуш паперу й читає свій власний коментар. Це останнє слово. Після цього ні інші учні, ні навіть вчитель не повинні висловлювати більше ніяких коментарів з приводу даного уривка.

 

Крок 6: Вчитель викликає інших учнів і просить їх прочитати обрані ними цитати з тексту й далі керувати їхнім обговоренням у класі. Вчитель теж може у свою чергу прочитати свою цитату й провести обговорення. Немає необхідності викликати всіх учнів. За один урок буде достатньо опитати півдесятка учнів.

 

ДОДАТКОВІ МІРКУВАНЯ

Якщо вчитель звик в основному до лекційної форми роботи, то його здивує, як багато цікавих моментів відзначають учні в ході виконання завдання «Залиште за мною останнє слово» - багато що з цих моментів були б обов'язково включені в лекцію!

 
  Подпись: ДОДАТКОВІ МІРКУВАНЯ<br />
Якщо вчитель звик в основному до лекційної форми роботи, то його здивує, як багато цікавих моментів відзначають учні в ході виконання завдання «Залиште за мною останнє слово» - багато що з цих моментів були б обов'язково включені в лекцію!<br />

 

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

Давайте подивимось, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз.

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд

 

 

Знаємо – Хочемо

 

 

дізнатися - дізналися

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

Лінія цінностей

 

 

Твір-п'ятихвилинка

 

Що?/Отже, що?/ Що

 

 

далі?

 

 

Дошка питань

 

 

Пошук питань

 

 

Семантична карта

 

 

Припущення на основі

 

 

запропонованих слів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

Спрямоване читання

 

Карта персонажів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

 

 

/обміняйтеся думками

Спрямоване читання,

 

 

обмірковування й

 

 

таблиця

 

 

Перемішайтесь

/завмріть /об'єднайтесь у пари

 

Ролі при роботі в малих групах

Загальна угода Ручки всередині

Ходимо навколо - говоримо навколо

 

Обмін проблемами

 

Читання з маркіруванням тексту

 

 

 

 

 

Один залишається /три йдуть

 

 

Почережні запитання Читаємо й запитуємо

Взаємне навчання

 

 

Зиґзаґ II

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальна дискусія

 

Спеціальні ролі під час обговорення

Припущення на основі запропонованих слів

Спрямоване слухання та міркування

 

 

 

Метод спільного опитування

 

 

 

Павутинка дискусії Дебати

Залиште за мною останнє слово

 

 

 

 

 

П'ЯТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО Й ДОСЛІДЖУЄМО

 

Даний базовий урок надає учням можливість самим стати творцями знань, використовуючи метод досліджень, названий «Я досліджую». Далі в цьому розділі також описується метод, названий «Навчання на основі суспільно корисної праці», що допомагає спрямовувати учнів в області соціальних дій.

Метод «Я досліджую» дозволяє учням вийти за рамки інформації, отриманої в класі і з підручників, і генерувати нову інформацію за допомогою інтерв'ю, спостережень і різного роду досліджень за межами класу й школи. Беручи до уваги характер цього методу, такий проект здійснюється протягом кількох днів, причому якісь його частини виконуються під час навчального дня в школі, а інші - після школи або під час вихідних. Метод «Я досліджую» містить у собі кілька елементів процесу дослідження й дозволяє учням:

  • задати   цікаві    питання,   які   відображають   їхні   особисті   інтереси   й досліджувану на уроці тему;
  • розробити плани проведення дослідження;
  • здійснити свої плани, зібрати, організувати й узагальнити результати;
  • поділитися результатами своєї роботи з однолітками, зробивши повідомлення /доповідь про вивчення питання в рамках роботи «Я досліджую» і розповівши про свій досвід проведення дослідження в рамках цього проекту.

Метод «Я досліджую» (Macrorie, 1988) можна організувати у відповідності зі структурою актуалізація, побудова знань і консолідація – як організовані й інші уроки, представлені в цьому посібнику. Його часто використовують для того, щоб розширити навчання учнів за рамки  матеріалу, представленого на уроці. Учні восьмого класу щойно завершили навчальний блок, присвячений уряду й процесу законодавства в їхньому районі.

 

ЯК ЧИТАТИ СЦЕНАРІЙ ЦЬОГО УРОКУ

 

При читанні демонстраційного уроку, що наведений нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тому, щоб продемонструвати вам методи викладання (а не навчити вас чомусь про слонів!). Будь ласка, розгляньте цей урок у двох аспектах:

 

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку

– актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація?

 

УРОК

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

Перша фаза проекту «Я досліджую» починається так само, як метод «Знаємо, хочемо дізнатися, дізналися» »: учитель спочатку орієнтує учнів на те, що вони вже знають з даної теми, і допомагає їм сформулювати питання про те, чого вони хочуть довідатися з якоїсь проблеми або питання, які важливі для учнів. У цьому випадку вчитель нагадує учням про процес прийняття рішень у місцевому уряді й представляє учням ситуацію, що вони реально могли б досліджувати.

Учитель нагадує учням, що місцева недержавна організація (НДО) одержала фінансування на будівництво в їхньому селищі дитячого парку, і що рішення про те, де його побудувати і якого типу парк побудувати, ще не прийнято, але має бути прийнято селищною радою (органом місцевого самоврядування).

Для створення проекту «Я досліджую» учням потрібно визначитися зі своїми питаннями.

 

Вчитель: При вивченні тематичного блоку, що ми закінчили минулого тижня, ми обговорювали, як наш місцевий уряд приймає рішення. Як ви чули, одна місцева НДО запропонувала побудувати в нашому селищі дитячий парк. Селищна рада ще не вирішила, де повинен бути розташований парк і яким він має бути. Вони збирають інформацію, на основі якої вони змогли б прийняти рішення. Якби ви були в складі селищної ради, якого роду інформація вам знадобилася для планування цього парку? Давайте методом «мозкового штурму» складемо список питань, які ми могли б задати? Ви будете називати питання, а я буду записувати їх на дошці.

 

Учень 1: «Я хотів би знати, де його можна було б побудувати. Чи має він бути біля нашої річки або ближче до ринку?»

 

Учень 2: «Я думаю, важливим питанням є - чи будуть там місця, де можна буде купити якісь напої або всякі смачні речі».

 

Учень 3: «А мені здається, що неважливо знати, чи буде в парку щось продаватися».

 

Вчитель: Пам’ятайте, що в процесі «мозкового штурму» ми просто пропонуємо різні ідеї – їхню якість ми обговоримо пізніше.

 

Учень 4: «А що ж у нас буде в парку? Чи буде в нас там карусель або футбольне поле? Я думаю, що це важливо знати».

 

Вчитель: У нас є кілька цікавих питань. А тепер я хочу, щоб ви повернулися до своїх сусідів і подумали, які ще важливі питання ви задали б, якби ви були членом селищної ради й вирішували питання про парк. Пам’ятайте, що нас цікавлять продумані питання, на які можна одержати не тільки відповіді, але й аргументи на користь тієї або іншої відповіді. У вас є 3 або 4 хвилини, щоб обговорити ваші питання, а потім кожна пара повинна вибрати тільки одне питання, що ви бажаєте поставити. [Учитель ходить між парами, слухаючи обговорення й надаючи поради, якщо необхідно].

 

Вчитель: Я хочу, щоб у кожній парі ви вибрали одну людину, яка прочитає питання цієї пари. Якщо виявиться, що ваше питання вже хтось задав, то немає необхідності його повторювати. [Пари читають свої питання й учитель записує їх на дошці].

 

Вчитель: А тепер, будь ласка, обміркуйте свої питання в порівнянні з питаннями інших пар – є чи подібні питання, які можливо варто об'єднати?

 

Учні    далі    обговорюють   питання    й    у    підсумку    погоджуються зупинитися на такому переліку питань:

  1. Яка повинна бути мета парку?
  2. Для кого призначений цей парк? Що захоче робити там, кожна група відвідувачів /користувачів?
  3. Яка   діяльність   має   заохочуватись?   Яку   діяльність   необхідно заборонити?
  4. На які різні ділянки повинен бути розбитий парк? Які будуть характеристики кожної ділянки?
  5. Як буде підтримуватися безпека в парку?
  6. Як буде підтримуватися чистота в парку й хто буде стежити за тим, щоб усе було в порядку /працювало?
  7. Де повинен бути розташований парк?
  8. Яка буде вартість утримання парку? Звідки будуть надходити ці гроші?

Кожна група вибирає собі питання.

 

Вчитель: Наш наступний крок – нам треба з'ясувати, як ми можемо відповісти на ці питання. Отже, будь ласка, кожна група або пара зараз повинна подумати, до кого ви могли б звернутися, щоб знайти відповіді на ці питання. Зараз протягом кількох хвилин подумайте, хто міг би допомогти вам відповісти на ваше питання.

 

[Учні починають обговорювати, до кого вони могли б звернутися, і як вони могли б попросити цих людей відповісти на їхні питання. Учитель ходить між парами, заохочує їх і допомагає їм, задаючи навідні запитання, щоб допомогти виявити потенційні джерела та ресурси].

 

Учень: [Піднімає руку, щоб попросити вчителя про допомогу]. «Отже, якщо ми хочемо знати, де вони мають побудувати парк, нам потрібно задати це питання членам селищної ради, так?»

 

Вчитель: [Підходить до парі, що працює над питанням про місце розташування майбутнього парку]. Остаточне рішення будуть виносити вони, тому ймовірно вам буде потрібно задати їм якісь питання. Кого ще може цікавити, де буде розташований парк?

 

Учень [З пари, що працює над місцем розташування]: «Ви знаєте, власники магазинів на площі не люблять, коли ми граємо у футбол перед їхніми магазинами; Я думаю, що вони хотіли б, щоб парк був подалі від центра селища».

 

Учень [З пари, що працює над місцем розташування]: «Думаю, що наші батьки зволіли б, щоб парк був ближче до тих місцям, де живе більшість людей».

 

Вчитель: Зважаючи на все, у вашій парі у вас є цікаві питання й ідеї. Чому б вам не продумати, які питання ви поставите різним людям. Пам’ятайте, коли ми обговорювали різні типи питань, ми побачили, що саму гарну інформацію звичайно допомагають отримати такі питання, які прояснюють, як або чому щось відбулося, або як або чому людина так вважає. Тому, коли ви будете формулювати свої питання, не забувайте про це теж.

Учні з пари, що працює над місцем розташування парку, продовжують працювати над питаннями.

Вчитель продовжує ходити від однієї групи до іншої, допомагаючи учням зосередитися на завданні й сформулювати питання.

 

Вчитель: Коли питання у вас будуть готові, підніміть руку – а я допоможу вам відредагувати їх.

 

Учень 1 [пара, що працює над місцем розташування, піднімає руки, щоб показати, що їхні питання готові]: «Ми придумали кілька питань. Ось, що ми хотіли б запитати:

  1. Як селищна рада буде вирішувати, де розбити парк?
  2. Мені цікаво, чи запитають вони молодь, де ми хочемо, щоб був розташований парк.
  3. А як щодо більш старших людей? Де, на вашу думку, вони хочуть, щоб був парк?

 

Я впевнений, що власники магазинів зволіли б, щоб цей парк був в іншій області!»

 

Вчитель: Ви сказали, що вам було б цікаво знати, чого хочуть інші. Звідки ви знаєте, що власники магазинів не хочуть, щоб парк був поблизу?

 

Учень 1: «Ну, я думаю, ми могли б їх запитати. Я просто думав, що оскільки вони кричать на нас, коли ми граємо у футбол, то вони не захочуть, щоб ми були поблизу. Добре, ми повинні запитати їх теж».

 

Вчитель: Знову ж не забувайте, що ви зможете одержати відповіді на питання «що?» і «де?», але за допомогою таких питань ви нічого не довідаєтеся про причини, які стоять за відповідями людей. Спробуйте переформулювати деякі свої питання таким чином, щоб ви могли довідатися, чому люди, яких ви інтерв’юєте, вважають саме так, а не інакше, де повинен бути парк. Неодмінно вкажіть, кому саме ви хотіли б задати те або інше питання.

Вчитель продовжує ходити по класу, допомагаючи учням  уточнити свої інтерв'ю для проекту «Я досліджую».

 

Вчитель [звертаючись до всього класу]: Я хочу, щоб кожна пара закінчила свої питання, написала їх на аркуші паперу й клейкою стрічкою приклеїла на стіну, щоб інші учні могли прочитати. Не забудьте написати своє головне питання зверху сторінки.

 

Учні [пара, що займається місцем розташування, записують остаточні формулювання своїх питань на лист паперу]:

Наше головне питання: Де ми могли б розмістити парк?

  1. Як селищна рада буде вирішувати, де розбити парк?
  2. Де, на думку батьків, варто розбити парк, і чому вони так думають?
  3. Де, на думку молоді, варто розбити парк, і чому вони так думають?
  4. Де, на думку власників магазинів, варто розбити парк, і чому вони так думають?

 

Тепер починається другий етап у здійсненні проекту «Я досліджую» - розробка плану його здійснення.

 

Вчитель: У нас багато гарних питань з різних тем. Як домашнє завдання кожен з вас подумає, як ви змогли б одержати відповіді на ваші питання. Завтра під час уроку суспільствознавства ми складемо «план дослідження», як відповісти на ваші питання. Коли ви будете планувати збір інформації, я хочу, щоб подумали над такими питаннями [Учитель записав ці питання на дошці або на великому аркуші паперу, що липкою стрічкою прикріплений до дошки]:

  1. Як ми визначимо, у кого ми могли б взяти інтерв’ю, щоб одержати відповіді на наші питання?

 

  1. Як ми зв'яжемося з ними й домовимося про час, щоб задати їм наші питання?
  2. Як ми забезпечимо, щоб відповіді були точно записані?
  3. Як ми подбаємо про те, щоб наші інтерв'ю були проведені чемно, і щоб ми виявили повагу до тих, кого ми буде інтерв’ювати ?

 

Наступного   дня   під   час   уроку   суспільствознавства  вчитель   знов звертається до проекту «Я досліджую».

 

Вчитель: Я хочу, щоб ви зараз знайшли свого партнера у проекті «Я досліджую» і протягом кількох хвилин обговорили з ним, як ви відповіли на ті питання, які у вас були як домашнє завдання. Ваше завдання – перелічити ваші ідеї з кожного питання. Коли ви завершите це завдання, підніміть руки й ми обговоримо ваші ідеї.

 

Учні: [пара, що займається місцем розташування, піднімають руки]: «Отже, ми можемо одержати відповіді від батьків, дітей і власників магазинів. Ми знаємо батьків наших друзів, так що ми могли б взяти у них інтерв’ю, коли прийдемо в гості до своїх друзів. Ми могли б також взяти інтерв’ю у своїх друзів тут у школі. Навіть у власників магазинів буде неважко взяти інтерв’ю, оскільки в мене є дядько, у якого є маленький продуктовий магазинчик у центрі села. Я часто туди ходжу, а в нього багато друзів серед власників магазинів».

 

Вчитель: Отже, здається, що ви відповіли на своє перше питання – про думку батьків, дітей і власників магазинів. А як щодо селищної ради?

 

Учень: «Ми не знаємо. Нам не доводило розмовляти з посадовими особами. Чи вони взагалі захочуть із нами розмовляти? Ми ж просто учні».

 

Вчитель: Що ж, члени нашої селищної ради є також батьками й власниками магазинів. Коли когось обирають у селищну раду, то ця людина не відмовляється від усього іншого у своєму житті. Отже, давайте поговоримо про те, як ми могли взяти інтерв’ю у члена селищної ради. З чого ми могли б почати, щоб задати питання члену селищної ради?

 

Учень 1: «Думаю, що я міг би запитати мого батька, чи не знає він кого- небудь».

 

Учень 2 [Учителю]: «А ви знаєте кого-небудь у селищній раді?»

 

Вчитель: Так, брат директора нашої школи – член ради.

 

Учень 1: «Як ви вважаєте, не могли б ми запитати нашого директора, чи не можна нам зустрітися з його братом?»

 

Вчитель: Коли у вас буде готовий «план дослідження», думаю, що це було б гарною ідеєю. Отже, на які питання у вас є відповіді?

 

Учень 2: «Ну, ми вирішили, з ким ми будемо проводити інтерв'ю».

 

Учень 1: «И схоже, що якщо директор нам допоможе переговорити з його братом, то ми відповіли й на друге питання».

 

Вчитель: Я теж так вважаю. Тепер, що в нас з третім запитанням? Як ви будете записувати відповіді, які будуть вам давати люди? Подумайте  кілька хвилин і скажіть, що ми можемо зробити щодо цього.

Вчитель продовжує ходити між парами учнів і виявляє, що й у багатьох інших учнів виникли складності - вони не знають, як вести записи відповідей під час інтерв'ю. Тому вчитель вирішує «користуючись нагодою» провести міні-урок по цій темі.

 

Вчитель: Очевидно, багатьом з вас важко вирішити, як записувати відповіді на ваші питання під час проведення інтерв'ю. Це дійсно важко. Вам потрібно підтримувати інтерес людини, у якої ви берете  інтерв'ю, задавати питання таким чином, щоб одержати інформацію, що вам потрібна, а також записувати відповіді так, щоб ваші записи точно відбивали відповіді цієї людини. Це важко. Вашою перевагою є те, що ви працюєте в парах. Коли ви берете інтерв'ю, спочаткй одна людина з пари може задавати питання, а інша - записувати. В інших випадках - ви поміняєтеся ролями, і таким чином, обидва зможуть попрактикуватись в обох ролях. Тепер, якого роду інформація нам буде потрібна, крім відповідей?

 

Учень 1: «Ну, нам необхідно знати, кого ми запитували, коли інтерв'ю буде закінчене».

 

Вчитель [записує відповіді учнів на дошці, по мірі того, як вони відповідають]: Добре, що ще?

 

Учень 2: «Може нам потрібно знати, хто проводив інтерв'ю, і хто записував відповіді».

 

Вчитель: Чому ви вважаєте, що це важливо?

 

Учень 2: «Ну, якщо ми будемо брати інтерв'ю по черзі, то важливо стежити, хто що робив».

 

Вчитель: По-моєму, це суттєве зауваження. Тепер ми знаємо, що нам необхідно знати ім'я людини, у якої ми беремо інтерв'ю, і ім'я того, хто бере інтерв'ю. Що ще нам знадобиться записати під час інтерв'ю?

 

Учень 4: «Думаю, що день, коли ми проводимо інтерв'ю».

 

Вчитель: Так, я вважаю, що це гарна ідея, записувати дату, а також час. Це допомагає тримати записи в порядку. Ті, хто проводять дослідження таким чином, проводячи інтерв'ю з різними людьми, вважають, що це важливо знати. Що ще?

Учні мовчать. Вони дивляться один на одного й на вчителя. Здається, вони зайшли в тупик.

 

Вчитель: Добре. Мені здається, що ви думаєте про деталі. Що важливіше за все записати, коли ми задаємо кому-небудь питання?

 

Учень 5: «Ах, так, відповідь!»

 

Вчитель: Так, саме за цим ви й прийшли. Отже, як ми можемо це зробити? У більших дослідницьких проектах де є більші ресурси, найчастіше для цих цілей використовуються магнітофони або відеокамери. Однак у нашому селищі всього цього немає. Отже, як ви думаєте, як ми можемо записати те, що скаже людина, у якої ми беремо інтерв’ю?

 

Учень 3: «Ви ж сказали, що один з нас буде задавати питання, а інший - вести записи. Хіба не так ми будемо вести записи? - Записувати, те що говориться?»

 

Учитель: Так, ідея полягає саме в цьому. Тепер, як нам не забути включити всю ту інформацію, що ми визначили - ім'я людини, ім'я того, хто проводить інтерв'ю, дата й час інтерв'ю?

 

Учень: «Ми просто запишемо все це на сторінці зошита».

 

Учитель: Так, але як ви згадаєте, що вам все це потрібно записати?

 

Учень: «Ну, просто згадаємо та й все!»

 

Учитель: Подумайте, як ваші мами й тати згадують, що потрібно купити в продуктовому магазині?

 

Учень 7: «Вони пишуть список?» Учитель: Так, а чому вони його пишуть? Учень 7: «Щоб не забути».

Учитель: Так, тому й нам може знадобитися свого роду список того, що нам потрібно не забути зробити. Інколи ті, хто займаються такого роду роботою, користуються спеціальним бланком, де залишені порожні клітини

 

для всієї тієї інформації, яку потрібно записати. Давайте зробимо такий бланк і накреслимо його на дошці. [Учитель креслить бланк на дошці].

 

Ім'я того, у кого береться інтерв'ю

Ім'я того, хто проводить інтерв'ю

Дата й час проведення інтерв'ю

 

 

 

Питання: (Тут необхідно написати ваше питання) Які в мене враження від цього інтерв'ю?

Вчитель: Що ви бачите на цьому бланку, чого ми з вами поки ще не обговорювали?

 

Учень 7: «Ви помістили туди питання, які наші враження від інтерв'ю».

 

Вчитель: Правильно. Інколи, коли дослідники проводять такого роду роботу, вони також прагнуть записувати, які їхні враження від того, як пройшло інтерв'ю. Це допомагає їм зрозуміти, що наступного разу вони могли б зробити по-іншому, або, коли їм здається, що інтерв'ю пройшло винятково добре, - що вони хочуть зробити точно також. Це дуже  важлива частина проекту «Я досліджую». Тому, коли ви закінчите інтерв'ю, вам належить кілька хвилин присвятити тому, щоб швидко записати свої думки з цього приводу. Або ви можете обговорити інтерв'ю зі своїм партнером і написати щось більше докладно. Або ви можете зробити й те,  і інше.

Отже, тепер у нас є бланк, що ми зможемо використати під час інтерв'ю. Це гарний спосіб записувати й організовувати інформацію, що збирається під час інтерв'ю. Такий спосіб ведення записів має ще одну перевагу: той, хто проводив інтерв'ю, може прочитати записи, які зробив його напарник, і додати якісь нові ідеї із приводу цього інтерв'ю. Тому, якщо людина, у якої брали інтерв’ю сказала щось важливе, поки напарник записував попередню відповідь, то той , хто проводив інтерв'ю, може додати ці ідеї після інтерв'ю. Необхідно обов'язково позначити, що ця інформація була додана, і позначити, хто її додав. А тепер, яке у нас саме останнє питання в списку?

 

Учень 8:   «Це питання про те, що потрібно бути ввічливими й проявляти повагу до людей, у яких ми беремо інтерв’ю».

 

Вчитель: Так, а чому це важливо?

 

Учень 6: «Ну, я думаю, нам треба бути ввічливими, щоб вони думали, що в нас гарний клас».

 

Учень 9: «Так, але мій батько говорить, що ми повинні бути ввічливими з усіма!»

 

Вчитель: Обидві відповіді є правильними. Коли ми працюємо над класним проектом, ми представляємо наш клас і нашу школу, і тому потрібно, щоб ми були гарними представниками. Але ми також повинні пам'ятати, що всі люди заслуговують того, щоб з ними поводилися добре. Тому обидві ці причини важливі.

Отже, яким чином ми можемо бути ввічливими й проявляти повагу?

 

Учень 3: «Ми повинні подякувати їм за допомогу нам».

 

Учень 7: «Я вважаю, що нам варто використовувати правильні звернення і звання, коли ми говоримо з дорослими».

 

Учень 5: «Вони повинні знати, чим ми займаємося, а не просто задаємо їм питання».

 

Вчитель: Усе, що ви перелічили, - це гарні способи бути ввічливими й проявляти повагу. Один з них, як ви сказали, пояснювати людям, що ми робимо, і чому ми задаємо їм ці питання. Хто може сказати, що б ви сказали людині, у якої ви хотіли б взяти інтерв'ю, чому ми задаємо йому питання?

 

Учень 3: «Ми могли б сказати їй, що ми виконуємо класний проект про парк, що збирається створити НДО».

 

Вчитель: Так, це дійсно необхідно їм повідомити. Я напишу рекомендаційний лист на бланку нашої школи з усіма реквізитами, і в кожного з вас буде такий лист, який ви зможете показувати тим, у кого ви збираєтеся брати інтерв'ю. Це покаже їм, що ви дієте офіційно. Оскільки деякі з вас будуть проводити інтерв'ю поза стінами школи, то я також пошлю з вами листа вашим батькам, де розповім їм про наш проект - просто щоб бути впевненим, що вони знають, що ми робимо й щоб вони могли виразити своє схвалення.

Отже, ми знаємо, у кого ми будемо брати інтерв'ю, як ми будемо їх проводити, як ми будемо записувати інформацію, а також те, як бути ввічливими й проявляти повагу до тих, кого ми інтерв’юємо. Отже, що ми будемо робити далі?

 

Учень 4: « Чи готові ми проводити інтерв'ю?»

 

Учень 7: «Думаю, що так. Я готовий!»

 

Учитель: Я думаю, що ми до цього вже дуже близькі. Завтра, на уроці суспільствознавства, ми спробуємо один з одним, як проводити інтерв'ю. У нас буде можливість випробувати наші питання й попрактикуватись у записі інформації. А зараз я роздам листи для ваших батьків, щоб  вони знали, що ми робимо. Якщо вони згодні, будь ласка, принесіть лист у школу завтра. Якщо в них є питання, будь ласка, нехай вони мені їх задають.

Наступного дня під час уроку з суспільствознавства вчитель роздає бланки, які були розроблені в попередній день.

 

Учитель: Добре. Сьогодні ми попрактикуємось у наших навичках брати інтерв'ю. Я хочу, щоб кожна пара повернулася обличчям до пари поруч із вами. А тепер один з вас у кожній парі буде проводити інтерв'ю, а інший - вести записи. Тепер кожна пара проведе інтерв'ю з іншою парою, задавши одне питання з вашого списку.

Вчитель ходить по класу й спостерігає, як учні практикуються у проведенні інтерв'ю.

 

Вчитель: Так, схоже, ви закінчили інтерв'ю. Хотілося б почути, як пройшло ваше інтерв'ю. Спочатку послухаємо тих, хто вів записи. Які у вас враження? Які відповіді ви отримали? Які у вас були проблеми?

 

Учень 3: «У мене не виходило записувати так швидко, як говорив мій друг. І я не впевнений, що я всі слова написав правильно».

 

Вчитель: У кого-небудь ще була така проблема?

 

Учні [кілька людей говорять одночасно]: «Так, усе було занадто швидко. Мені важко було встигати писати всі слова».

 

Вчитель: Зрозуміло. Коли ви бачите, що щось пропустили, ви можете просто сказати: «Вибачте. Я пропустив, що ви сказали, а мені здається це було важливо. Не могли б ви повторити це?» Це гарний спосіб отримати інформацію й показати людині, у якої ви берете інтерв'ю, що для вас дійсно важливо те, що вона говорить. Що стосується правопису, то не треба турбуватись, щоб всі слова були написані правильно. Пам’ятайте, що головне - правильно відбити інформацію, а не обов'язково правильно написати слова. Як вам здається, могли б спробувати тепер провести інтерв'ю за межами класу?

Учні всі погоджуються, що вони готові.

 

Вчитель: Добре. Ось ваші рекомендаційні листи. Та група, що працює над питанням про місце розташування парку, не забудьте, що сьогодні після школи ви зустрічаєтеся зі членом селищної ради в кафі біля площі. Я знаю, що вам знадобиться кілька днів, щоб провести інтерв'ю поза школою. Тому, якщо у вас виникнуть питання або проблеми протягом наступних днів, просто звертайтеся по допомогу. Крім того, ми продовжимо наші звичайні

 

заняття. У п'ятницю ми почнемо обговорювати, як завершити нашу роботу

- написати звіт на основі інтерв'ю.

 

На цьому цей урок закінчується

 

АНАЛІЗУЄМО ЦЕЙ УРОК

 

На початку уроку вам було запропоновано розглянути цей урок у двох аспектах: як учень у класі і як учитель.

Подумайте хвилину і відрефлексуйте, які у вас були відчуття як в учня, який брав участь у цьому уроці (корисно записати свої думки на папері).

Як ви себе почували? – вам було цікаво або нудно, ви були залучені в те, що відбувається або відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами керують або що вас контролюють?

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем або інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

А тепер продумайте цей урок так, якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такі.

Метод «Я досліджую»: Неформальний підхід до написання дослідницької роботи, у якій від учнів потрібно написати від першої особи, як вони вивчали свою тему, і висловити своє ставлення до неї, а також проаналізувати процес проведення дослідження.

«План дослідження»: Графічний організатор, що застосовується для того, щоб відструктурувати проведене учнями дослідження. Учні створюють список дослідницьких питань і перераховують джерела, якими вони скористаються для того, щоб знайти відповіді на ці питання.

 

МЕТОДИ

 

 

 

«Я ДОСЛІДЖУЮ»

 

 

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

Метод «Я досліджую» є прекрасним способом залучити учнів до проведення дослідження, що має значення для них особисто. Метод «Я досліджую» допомагає учням знайти інформацію, що робить шкільну програму актуальної для учнів, або навіть створити власні матеріали в рамках навчальної програми.

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

 
 

 

 

 

Метод «Я досліджую» застосовується при роботі з усім класом.

Подпись: Метод «Я досліджую» застосовується при роботі з усім класом.

 

 

РЕСУРСИ

Метод «Я досліджую» не вимагає якихось спеціальних ресурсів.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Для завершення всього проекту може знадобитися від кількох днів до кількох тижнів.

Крок 1: Учні формулюють питання з теми. Після того як учні вже достатньо занурились у тему, учитель допомагає їм поглянути на те, що вони вже знають, подумати над тим, що їм цікаво було б ддізнатися, і сформулювати дослідницьке питання. Тут варто чітко розрізняти тему й питання. Тема -  це щось, що задається для вивчення в школі. Питання - це щось, що ви запитуєте, тому що вам дійсно хочеться чогось дізнатися. Наприклад: «Стать і освіта» - це тема; а «Чи вважають дівчата у цій школі, що до них ставляться справедливо?» - це питання.

 

Крок 2: Учні створюють план дослідження. Цей план може містити кілька видів джерел, притому не тільки книги й журнали, але й інтерв'ю, анкетування, пошук інформації в Інтернеті. Для того, щоб допомогти учням розробити план дослідження, корисно скласти з ними «Таблицю дослідження», подібну до представленої нижче:

ХІД РОБОТИ

 
 

 

 

 

 

ОСНОВНЕ ПИТАННЯ:

ЧИ ВВАЖАЮТЬ ДІВЧАТА У ЦІЙ ШКОЛІ, ЩО ДО НИХ СТАВЛЯТЬСЯ СПРАВЕДЛИВО?

 

 

ЩО ГОВОРЯТЬ ДІВЧАТА

(вибірка)

ЩО ГОВОРЯТЬ

ХЛОПЦІ

(вибірка)

ЩО ГОВОРИТЬ ДИРЕКТОР

ШКОЛИ

ЩО ГОВОРЯТЬ ВЧИТЕЛІ

(вибірка)

ЩО ГОВОРЯТЬ

БАТЬКИ

(вибірка)

Чи

викликають дівчат у класі настільки ж

часто як і хлопців?

 

 

 

 

 

Чи є успішність дівчат з

математики, природничих

 

 

 

 

 

наук і мови така сама як у хлопців?

 

 

 

 

 

Чи

займаються дівчата спортом

настільки ж часто як і хлопці?

 

 

 

 

 

Чи почувають

дівчата себе в безпеці,

користуючись туалетом?

 

 

 

 

 

Чи почувають

дівчата себе в безпеці по дорозі в

школу й назад?

 

 

 

 

 

 

Крок 3: Учні збирають і записують інформацію. Учням необхідно дати вказівки щодо всіх способів проведення дослідження, якими вони могли б скористатися. Це буде залежати від тих ресурсів, які є в їхньому розпорядженні. Якщо вони в основному будуть проводити інтерв'ю для одержання інформації з теми, то їх необхідно познайомити з методикою організації й проведення інтерв'ю.

Їм необхідно буде знати, як придумати гарні питання, як з повагою ставитися до своїх інформантів, а також як узагальнити велику кількість інформації, що вони одержать. Якщо вони користуються Інтернетом, то їм треба буде знати, як відрізнити достовірні джерела від ненадійних - або ж учителю необхідно порекомендувати кілька цінних і достовірних джерел.

Якщо вони користуються бібліотекою, їм необхідно буде знати, як знаходити інформацію. Їх також варто навчити тому, як робити записи, а також інших необхідних навичок. Їх можна також навчити тому, як використовувати графічні органайзери (див. вище «Таблицю дослідження») - як спосіб наочного представлення інформації, перш ніж вони будуть писати роботу. Їх варто також навчити тому, як правильно робити цитати при подачі інформації, отриманої в ході інтерв'ю, з журналів і книг або з Інтернету.

 

 

Крок 4: Учні пишуть свої роботи. Роботи повинні відповідати описаним вище вимогам.

 

Крок 5: Учні представляють свої роботи. Учні здають письмові роботи вчителеві, проте також можна попросити їх зробити усні презентації або

«стендові доповіді» (тобто оформлені на великих аркушах паперу роботи) для всього класу або для всіх класів цієї паралелі.

 

Крок 6: Робота оцінюється. Оцінка проводиться відповідно до критеріїв, які пов'язані з процесом і формою роботи, і які повідомляються учням заздалегідь. Гарний спосіб оцінити роботу - підготувати рубрики оцінки (див. Додаток 2). Рубрики є набором критеріїв з описом результатів, яких повинен досягти учень, для одержання оцінки «добре», «задовільно» і «незадовільно» з кожного стандарту. Так набір рубрик для оцінки роботи «Я досліджую» може виглядати в такий спосіб:

Подпись: Крок 4: Учні пишуть свої роботи. Роботи повинні відповідати описаним вище вимогам.</p>
<p>Крок 5: Учні представляють свої роботи. Учні здають письмові роботи вчителеві, проте також можна попросити їх зробити усні презентації або<br />
«стендові доповіді» (тобто оформлені на великих аркушах паперу роботи) для всього класу або для всіх класів цієї паралелі.</p>
<p>Крок 6: Робота оцінюється. Оцінка проводиться відповідно до критеріїв, які пов'язані з процесом і формою роботи, і які повідомляються учням заздалегідь. Гарний спосіб оцінити роботу - підготувати рубрики оцінки (див. Додаток 2). Рубрики є набором критеріїв з описом результатів, яких повинен досягти учень, для одержання оцінки «добре», «задовільно» і «незадовільно» з кожного стандарту. Так набір рубрик для оцінки роботи «Я досліджую» може виглядати в такий спосіб:<br />

 

 

 

 РУБРИКИ ДЛЯ

 ОЦІНКИ

 РОБОТИ «Я

 ДОСЛІДЖУЮ»

ПОТРІБНО ДООПРАЦЮВАТИ

1

 

ДОБРЕ

2

 

ЧУДОВО

3

 

Чи обрали Ви гарне дослідницьке

питання і звузили його?

 

Тема є, але вона не

сформульована у вигляді питання, на яке можна легко отримати

відповідь

 

Є питання, на яке можна відповісти, але питання не обіцяє привести до цікавого дослідницького проекту

Є питання, що сформульоване так, що на нього можна знайти

відповідь. Це реальне питання, нам буде цікаво отримати на

нього відповідь

Чи склали Ви добре структурований план

дослідження?

 

План виглядає неясно

План описаний ясно, але цей план не має такого обсягу як

могло би бути

План є перспективним, цікавим і ясно описаним

 

Чи описали Ви процес дослідження?

 

Про процес дослідження говориться мало

Ви описали те, що ви зробили, але не те, що було значущим

для вас – не те, про що ви дізнались

 

Ви описали те, що ви зробили й те, про що дізнались

 

Чи Ви представили й обговорили те, що ви знайшли?

 

Те, що виявлено, представлено нечітко або не

повністю

Представлено багато з того, що вдалося знайти, але не повною

мірою і нецікаво

Все важливе з того, що було виявлено представлено

повною мірою й цікаво

 

 

Чи описали Ви, чого дізнались про опитування і дослідження?

 

 

Цей розділ

написаний дуже схематично

 

 

Цей розділ є, але представлений нудно і нецікаво

Ваш самоаналіз багатий і грунтовний.

Інші можуть познайомитися із процесом дослідження, читаючи ваші звіти

 

Чи звертались ви до різних джерел коректно?

Посилання на джерела неповні або має місце

неправильне цитування

Більшість посилань на джерела дається правильно або

майже правильно

Всі посилання на джерела даються правильно або

майже правильно

 

СТРУКТУРА ПИСЬМОВОГО ЗВІТУ З ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТІ

«Я ДОСЛІДЖУЮ»

 

Питання

У цьому розділі учні описують те, що вони вже знали про свою тему на той момент, коли вони почали своє дослідження, чому їх хвилювала ця тема або була їм цікава. Вони формулюють питання, на яке вони дійсно хочуть отримати відповідь.

 

Процес дослідження

У цьому розділі учні описують кроки, розпочаті в даному дослідженні. Наприклад, вони описують, з яких джерел почали, і як це привело їх до  інших джерел, проблеми або успіхи при виконанні дослідження, розповідають, коли воно по-справжньому їх захопило. Учні можуть також розповісти, як змінилися або розширилися їхні питання в результаті процесу вивчення, а також їм слід зазначити ту допомогу, що вони одержали від інших у процесі пошуку цінних джерел.

 

Що було вивчено

Тут учні називають три або чотири основні результати або висновки й підкріплюють їх прикладами, історіями або аргументами, які допоможуть читачеві зрозуміти, як вони прийшли до таких висновків. Вони намагаються пов'язати свої результати зі своїми первинними питаннями. Вони також

 

можуть запропонувати додаткові питання, які варто було б вивчити в майбутньому. Учні повинні включити в цей розділ пророблений ними аналіз

  • будь-якого   виду   (причин   і    наслідків,    за   й   проти,   порівняння   й контрастування, або виявлення послідовності).

 

Отримані уроки

У цьому розділі в учнів з'являється можливість описати, як вони розвивалися як дослідники. Їм необхідно відповістити на запитання: «Що ви тепер знаєте про пошуки інформації, чого не знали раніше?» Щоб відповісти на це питання, учням варто описати ті результати, які мають для них найбільше значення. Вони також можуть обговорити, як їх нові знання вплинуть на те, як вони будуть поводитись або мислити в майбутньому. Нарешті, вони також можуть розповісти про ті навички, яких вони набули як у плані проведення дослідження, так і написання роботи.

 

Джерела

У цьому розділі учні перераховують джерела, якими вони користувалися. Це можуть бути люди, з якими вони провели інтерв'ю, а також переглянуті ними веб-сайты або журнали й книги.

 

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ПИСЬМУ

Процес письма

«Підхід до процесу письма» (Calkins, 2000; Graves, 1982; Murray, 2003; Temple, Nathan and Burris, 1982) – це популярний і високо ефективний підхід до навчання учнів будь-якого віку навичок ефективного написання творів. Він вимагає багато попереднього планування і організації на початку, але потім робота є дуже плідною, з того моменту, коли учні починають використовувати один одного як рецензенти. І виправданість цієї роботи у порівнянні з покращенням якості їхньої праці є надзвичайною. Метод базується на дослідженні всередині процесу письма через навички, застосовувані дорослими кваліфікованими авторами; кроки цих авторів, які вони роблять, щоб отримати гарну роботу визначені і препаровані у прийоми навчання писати твори таким чином, щоб можна було навчати авторів будь- якого віку, включаючи учнів початкової школи.

Метод фактично описує процес підготовки рукопису: як письменник починає з ідеї і поступово створює з неї на сторінках спосіб успішної комунікації з читачами, і концентрується на тому, як автори будують зв’язки між собою та їхніми читачами навколо теми, яка розвивається з оригінальної ідеї. Хоча цей процес важко розкладається на послідовні кроки, але основні етапи, які використовує автор є повторюваними і такими, яких можна навчати. Працюючи з цими етапами, учні стають кваліфікованими авторами, і письмо стає для них способом висвітлення і відображення ідей.

Більшість описів процесу письма містить п’ять етапів (фаз): обговорення, чорновий варіант, переписування, редагування, оприлюднення.

Обговорення: це період пошуку теми, збору інформації і збирання думок щодо теми. Автори розглядають і обмірковують їхні ідеї, намагаючись

 

знайти «центр тяжіння», що може стати темою (Ellbow, 1998). Таким чином вони починають планувати шлях, яким можна писати про цю тему. Розгляд і міркування забирають деякий час.

Чорновий варіант: це діяльність з викладу ідей на папері, в тій формі, як вони зародились. Цей процес обережним і експериментальним. Автори викладають свої ідеї на папері чи на екрані комп’ютера так, як вони можуть бачити те, що вони знають і можуть сказати з цієї теми. Коли вони написані першій раз, письменники можуть переходити до переписування. Хоча багато молодих авторів (напевно, більшість) не мають звички писати більше ніж одну версію на папері, професійні автори роблять це завжди. «Писання – це переписування» кажуть вони. Кваліфіковані вчителі підтримують учнів писати вільно у чорновій формі без того, щоб піддавати те, що написано самокритиці. Вишуканість і правильність прийдуть пізніше.

Переписування: це етап, коли написане покращується. Це не пов’язано з перевіркою граматики чи правопису, скоріше це етап, коли автори розвивають свої ідеї, оформлюють їх, обрізають непотрібні частини і таким чином роблять свої ідеї яснішими, більш витонченими. Переписування зазвичай вимагає, щоб автори дистанціювались зі своєю працею. Часто вони роблять це проводячи прослуховування тексту з іншими авторами чи з вчителем. У процесі переписування автори можуть повернутись до роботи, яку вони робили на стадії обговорення чи підготовки чорнового варіанту.

 

ПОРАДИ

Учні-автори часто можуть дізнатись більше шляхом прослуховування власного твору, який хтось читає вголос. Ви можете запросити учнів в парах провести таке читання. Попросіть одного з учнів прочитати твір іншого вголос, а автор хай слухає. Учень-авто твору має закрити очі і уважно слухати, поки перший учень читає ТОЧНО те, що написано. Учні часто можуть почути помилки чи проблеми – пропущені слова, багатослів’я, відсутність зв’язків тощо – те, що вони пропустили, переписуючи свої  тексти. Учню, який писав текст, потрібно буде кілька хвилин для того, щоб відкорегувати текст і внести зміни. Звичайно потім учні міняються ролями.

 
  Подпись: ПОРАДИ<br />
Учні-автори часто можуть дізнатись більше шляхом прослуховування власного твору, який хтось читає вголос. Ви можете запросити учнів в парах провести таке читання. Попросіть одного з учнів прочитати твір іншого вголос, а автор хай слухає. Учень-авто твору має закрити очі і уважно слухати, поки перший учень читає ТОЧНО те, що написано. Учні часто можуть почути помилки чи проблеми – пропущені слова, багатослів’я, відсутність зв’язків тощо – те, що вони пропустили, переписуючи свої  тексти. Учню, який писав текст, потрібно буде кілька хвилин для того, щоб відкорегувати текст і внести зміни. Звичайно потім учні міняються ролями.<br />

 

 

Редагування: це процес підготовки твору до презентації його перед іншими. У процесі редагування параграфи чи сторінки можуть інколи скорочуватись чи доповнюватись, і твір може бути повторно редагований, щоб надати йому логічності. Зазвичай, умінню редагувати треба навчати. Вони містять три складові:

< >Дисциплінованість, щоб переконатися в тому, що документ правильний

здатність знаходити помилки

знання, щоб виправити помилкиОприлюднення: оприлюднення, тобто момент коли діляться твором з публікою, трапляється не з кожним написаним текстом. Інколи письменники записують свої думки тільки для себе чи для одного єдиного читача, а інколи твір просто не заслуговує на те, щоб бути оприлюдненим перед широким

 

загалом. Але часто навіть написані молодими письменниками твори можуть викликати інтерес та навіть захоплення. Крім того, сам акт їх оприлюднення може бути джерелом великої гордості для автора та надихати його під час всього процесу написання твору. Перспектива поділитися з публікою може заставити учнів писати, переписувати, вдосконалювати та полірувати – особливо якщо вони бачили, що роботи інших учнів були добре сприйняті та оцінені. Отже, оприлюднення таким чином виконує ще інші завдання: воно дає змогу учням побачити, що роблять інші та стає неформальним засобом навчання композиції серед однолітків.

 

Нижче подані деякі шляхи для того, щоб учні могли оприлюднити (поділитися) своєю роботою:

 

  • Приготуйте чисту написану копію для оприлюднення у бюлетені чи для того, щоб її можна було взяти додому та показати родині.
  • Якщо доступні комп’ютер та принтер, надрукуйте твір для тих самих цілей.
  • Надайте копію до класної чи шкільної газети чи бюлетеню.
  • Поділіться роботою усно, зачитавши його на класному Авторському стільці, дуже особливому стільці в класі, який використовується тільки тоді, коли автор, незалежно від того вчитель це чи учень, зачитує свій власний твір.
  • Попросіть вчителя зробити відгук ( не виправляти, а прокоментувати зміст).
  • Пошліть твір другові, можливо поштою чи через Інтернет.
  • Видайте його книжкою для класної чи шкільної бібліотеки.
  • Організуйте індивідуальну учнівську роботу по якомусь питанню чи темі для збірнику класу.
  • Оприлюдніть його засобами мультимедіа,  з ілюстраціями та музикою.
  • Надрукуйте його у місцевій газеті, особливо якщо тема стосується інтересів громади.
  • Беріть участь у читаннях серед однолітків, під час яких пари учнів зачитують свої завершені роботи один одному.
  • Надрукуйте твір в учнівському альбомі.

 

Міні-уроки. Один з видів діяльності, який відрізняє підхід процесу письма  від традиційного уроку по композиції, це міні-урок: «точно вчасна» інструкція, які дається цілому класу чи меншій групі учнів. Міні-урок має чітко окреслений фокус та відкриває письменникам такі навички, які вони можуть одразу ж застосувати. Вчитель має представити короткий урок про метод написання сильних описів, цікавих початків чи структурованих аргументів. Більшість міні-уроків мають наступний формат:

 

  1. Вчитель   виділяє   загальну   проблему   чи питання  для  більшості студентських письмових робіт. Проблема повинна бути такою, яку

 

учні здатні зрозуміти та яка безпосередньо важлива для них. Наприклад, для початку, такий урок буде корисним, якщо учні будуть працювати над формулюванням чи повторенням. Треба також враховувати особливості вікового розвитку. Наприклад, другий клас - це не місце вивчати розвиток характеру героя, але цілком можливо вивчати те, як думки можуть «збиратися до купи» у абзаці.

  1. Вчитель знаходить, створює чи допомагає учням знайти письмові зразки, які демонструють те, що вивчається. Приклад може бути як негативним, так і позитивним, таким як частина хорошого професійного письма, яке учні можуть наслідувати. У якості альтернативи, учні можуть продивлятися початок добре написаних робіт так обговорювати, чому вони були успішними.
  2. Вчитель сприяє тому, щоб учні одразу ж застосовували урок для їх власного письма. Для продовження прикладу з представленнями, як наступний крок, можна попросити учнів поділитися на пари, взяти те, над чим вони працюють та перевірити їх представлення. Чи вони настільки сильні, наскільки взагалі можуть бути? Якщо ні, це є можливістю переписати та зробити їх міцнішими.
  3. Додайте пункти чи особливості до списку того, що учні повинні знайти під час повторення чи конференції по роботі над помилками. Вказівки для учнівських конференцій та перевірочних листів по роботі над помилками можуть бути розроблені для того, щоб нагадати учням про те, що було вивчено під час міні-уроків.

 

Це інший метод передачі знань, який робить тебе ближчим до учнів та завдяки якому ти завжди почуваєшся молодим та здатним вивчати щось нове.

 

(Вчитель середньої школи, Румунія)

 

 

 

Це інший метод передачі знань, що зближує вас із учнями й змушує почувати себе завжди молодими, завжди здатними навчитися чогось нового.

(Вчитель середньої школи, Румунія)

 
  Подпись: Це інший метод передачі знань, що зближує вас із учнями й змушує почувати себе завжди молодими, завжди здатними навчитися чогось нового.<br />
(Вчитель середньої школи, Румунія)<br />

 

 

 

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

 

НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ СУСПІЛЬНО КОРИСНОЇ ПРАЦІ: СОЦІАЛЬНА ДІЯ І РЕФЛЕКСІЯ

 

«Навчання на основі суспільно корисної праці» (Campus Compact, 2003) – це всеохоплюючий метод, який потребує, щоб учні в межах навчального курсу виконували за межами школи – у місцевій громаді – щось корисне, надаючи суспільні послуги.

 

і      вмінню         бути       активними          громадянами

інститутах

демократичних суспільства.

ОБҐРУНТУВАННЯ

Вчителі з часів Яна Амоса Коменського розуміли необхідність поєднувати те, що вивчається в школі з навколишнім світом. Для досягнення цієї мети були розроблені кілька варіантів того, що називають «Навчання на основі досвіду та практики». Нещодавно був розроблений ще один метод  –

«Навчання  на  основі  суспільно  корисної  праці»,  який  можна  описати як

«досвід + відданість ідеї». У курсах, де застосовується «Навчання на основі суспільно корисної праці», учням пропонується щотижня протягом певного часу працювати в якійсь місцевій організації в сфері соціального забезпечення. Крім звичайних цілей – збагатити теорію, засвоєну в курсі практикою і надати можливості попрактикуватись у застосуванні інструментарію дослідження й т.д., при використанні методу «Навчання на основі суспільно корисної праці» особливу увагу треба приділити участі в

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

У проектах в межах «Навчання на основі суспільно корисної праці» зазвичай бере участь весь клас. Учнів можна розподілити у малі групи, у  яких вони й здійснюють суспільно корисну працю. Якщо кількість учнів у класі велика, ви можете організувати суспільно корисну працю так, щоб різні групи учнів займалися нею в різні періоди навчального року.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Суспільно корисна праця повинна плануватися на період від чотирьох тижнів до цілого року.

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Вчитель вирішує, якого роду суспільно корисну роботу будуть виконувати учні в рамках того предмета, що він викладає. Такого роду завдання припускає, що учні надають якісь корисні послуги поза стінами школи людям або організаціям, які цього потребують. Така діяльність може виконуватися щотижня протягом кількох місяців, або вона може бути проведена за певну кількість вихідних днів. Ось кілька прикладів:

 
 

 

 

 

 

Предмет

Суспільно корисна праця

Біологія

Робота в лікарні

Мова

Робота в редакції газети, книгарні або бібліотеці

Вивчення       питань охорони навколишнього

середовища

 

Посадка дерев, запобігання ерозії ґрунту шляхом засипання ярів старими шинами й каменями

Суспільствознавство

Відвідування лежачих хворих і розмови з ними про

їхні спогади про минуле

Математика

Робота    в    органах    міського    самоврядування,

проведення опитувань і обробка результатів

 

Суспільно корисна праця має задовольняти наступним критеріям:

a) Це повинна бути така робота, що дійсно потрібна цій людині або організації.

б) Учень не має заміщати оплачуваного робітника (тобто ніхто не втрачає роботу).

в) Учні досить підготовлені, щоб добре впоратися з цією роботою.

г)   Робота   повинна   бути   цікавою   для   учнів;   вона   не   повинна   бути виснажливою чи небезпечною.

 

Крок 2: Вчитель готує учнів до того, щоб вони регулярно аналізували досвід своєї суспільно корисної праці й те, як цей досвід співвідноситься із предметом чи курсом, що він читає. Є кілька способів, як учні можуть здійснювати таку рефлексію:

 

Щоденник подвійних записів: Для ведення цього щоденника використовується звичайний зошит. На лівій сторінці учні описують свій досвід при виконанні суспільно корисної праці, свої особисті думки й свої враження від цієї роботи. На правій сторінці зошита вони обговорюють, яким чином все написане на лівому боці зошита пов'язано з ключовими поняттями предмета, доповідями в класі й літературою, що прочитана з цього курсу чи предмету. Учнів можна попросити намалювати стрілки, які будуть указувати на взаємозв’язок між їхнім особистим досвідом і предметним змістом.

 

Щоденник важливих подій: Учні зосереджують увагу на якійсь конкретній події, що відбулася у тому місці, де вони працюють. Потім вони відповідають на надані їм запитання, які допомагають проаналізувати свої враження й дають можливість пов'язати свій досвід з матеріалом курсу. Їх можна запитати таке:

Опишіть якійсь випадок або ситуацію, у результаті яких ви опинилися перед якоюсь дилемою - ви не знали, як вчинити або що сказати.

  • Чому ця подія виявилась скрутною?
  • Як ви й інші люди, що були присутні при цьому, поставилися до того, що відбулося?
  • Що ви зробили або що ви спочатку планували зробити?
  • Перелічите три дії, які ви могли б розпочати, і оцініть кожну з них.
  • Як матеріал курсу пов'язаний з цією проблемою чи питанням? Як матеріал курсу допомагає вам проаналізувати можливий вибір і підводить вас до якоїсь бажаної лінії поведінки?

 

Щоденник із трьох частин: Вчитель просить учнів щоразу, коли вони записують щось у щоденник, додержуватися структури із трьох загальних пунктів:

  1. Опишіть те, що відбулося у тому місці, де ви працюєте, включаючи наступне: що ви робили, що вас здивувало або примусило замислитись, розмова, що у вас із кимось була, рішення, які ви прийняли, а також плани, які ви розробили.

(б) Проаналізуйте, яким чином те, що ви вивчаєте в рамках курсу, допомагає вам зрозуміти ваш досвід при виконанні суспільно корисної праці. (в) Застосуйте матеріали курсу й ваш досвід виконання суспільно корисної праці до вашого особистого життя. Як внаслідок цього міняються ваші власні цінності й переконання? (Campus Compact, 2003; Bringle and Hatcher, 1999).

 

Спрямоване письмо: Учням пропонують задуматись про те, яким чином якійсь конкретні аспекти змісту предмета, досліджуваного учнями в класі (включаючи читання літератури з предмету, лекції, присвячені теорії, а також поняття, цитати, статистику й результати досліджень, з якими знайомлять учнів), корелюють з їхнім досвідом у ході виконання суспільно корисної праці. Учні вносять у свої щоденники записи, які засновані на ключових питаннях, з якими вони стикаються в тих місцях, де вони виконують суспільно корисну працю.

 

Крок 3: Вчитель виділяє час на те, щоб заохочувати учнів поміркувати про те, чому вони вчаться в ході виконання суспільно корисної праці, а також як це пов'язано із предметом, досліджуваним в класі. Наприклад, вчитель може виділити час для того, щоб учні зробили усні доповіді, попросити їх зробити плакати, що розповідають про їхню роботу, або вести щоденники, у які вони вносять записи про свою роботу в тих місцях, куди вони направлені для виконання суспільно корисної праці.

 

Крок 4: Вчитель встановлює систему оцінки того, чого вчаться учні в процесі виконання суспільно корисної праці. Від учнів очікується сумлінна участь у цій роботі, і можна попросити одержувачів послуг оцінити старання учнів. Однак з метою оцінки головним повинно бути те, чого вчаться учні в ході цієї роботи. Наприклад, учнів можна оцінювати по кількості і якості записів, які вони внесли у свої щоденники, а також по тому, наскільки їм вдається зв'язати свій досвід роботи з матеріалом шкільного курсу.

 

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

Давайте подивимось, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в

 

цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз.

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд Знаємо – Хочемо дізнатися -

дізналися

 

 

 

 

Що?/Отже, що?/ Що далі?

Дошка питань Пошук питань

 

 

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

 

 

Лінія цінностей Твір-п'ятихвилинка

Семантична карта Припущення на основі запропонованих слів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

 

 

Спрямоване читання, обмірковування й таблиця

 

 

Спрямоване читання

 

 

 

Карта персонажів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

Перемішайтесь

/завмріть /об'єднайтесь у пари

 

Ролі при роботі в малих групах

Загальна угода Ручки всередині

Ходимо навколо - говоримо навколо

 

Обмін проблемами

 

Читання з маркіруванням тексту

 

 

 

 

 

Один залишається /три йдуть

 

 

Почережні запитання Читаємо й запитуємо

Взаємне навчання

 

 

АЖУРНА ПИЛКА

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальна дискусія

 

Спеціальні ролі під час обговорення

 

Припущення на основі запропонованих слів

Спрямоване слухання та міркування

 

 

 

Метод спільного опитування Павутинка дискусії Дебати

Залиште за мною останнє слово

«Я досліджую»

 

Навчання на основі суспільно корисної праці

 

 

 

 

 

 

ШОСТИЙ БАЗОВИЙ УРОК: ПИШЕМО, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ

У цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням учитися читати і писати переконуючий текст. Після представлення теми письма для переконання урок починається з того, що учням пропонується переглянути два фрагменти переконуючого письма для того, щоб ознайомитись з таким типом комунікації. Потім вони обговорюють стратегії і форми переконуючого письма. Нарешті вони самі пишуть фрагмент переконуючого тексту і оцінюють його у відповідності з встановленими детальними критеріями. Звичайно на уроці ми використаємо кілька методів: мозковий штурм, позначки, побудова листа перевірки (специфікації), Т- схему для того, щоб створити і використати рубрики як основу для взаємного оцінювання.

 

ЯК ЧИТАТИ СЦЕНАРІЙ ЦЬОГО УРОКУ

 

При читанні демонстраційного уроку, що наведений нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тому, щоб продемонструвати вам методи викладання (а не навчити вас чомусь про слонів!). Будь ласка, розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку

– актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація?

 

УРОК

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

Вчитель представляє тему «Переконуючий лист» таким чином: Вчитель:                   Сьогоднішня    діяльність   на    уроці   присвячена   уміння,    що використовуватиметься вами впродовж всього життя. Часто ми бачимо ситуації, які нам не подобаються і у нас виникає питання: що ми можемо зробити, щоб змінити цю ситуацію? Недостатньо просто жалітися один одному. Більш продуктивним є звернутись до компетентної особи, яка має достатньо влади, щоб змінити ситуацію. Якщо ми поговоримо з нею переконливо, то можливо це принесе нам певну користь. Проте один з найбільш   могутніх   засобів,   що   ми   маємо   –   це   здатність   написати. Переконливий   лист не  тільки    надає  можливість    уточнити і ще раз обдумати наші аргументи, але він також залишається доказом того, що ми дійсно поскаржились (звернулись з клопотанням). Якщо у вас є бажання продовжити щось робити щодо цієї проблеми, цей лист буде важливим доказом. Сьогодні ми почнемо нашу роботу з перегляду двох листів, які були написані з метою переконати. Я хочу, щоб ви попрацювали в парах. Будь ласка, прочитайте ці листи і давайте подивимось, як можна використати метод мозкового штурму для того, щоб скласти перелік того, що зробило ці листи ефективними. (Я кажу ефективними тому, що обидва листи привели до результату, якого прагнули учні, які їх написали).

 

Мозковий штурм - це метод, що ми використовували і в інших випадках. Пригадайте, що таке шторм3 – це вітер, пил, що крутиться, злива. Ми хотіли б, щоб ваші ідеї приходили саме таким способом. Записуйте свої ідеї, коли вони приходять – застосовуйте переліки слів, речення чи щось інше, що вам більше підходить – але пам’ятайте, що ви маєте виділити те, що робить ці листи ефективними.

 

(Вчитель роздає копії листів учням, які працюють в групах по двоє чи троє. Він відводить 5-6 хвилин на виконання цього завдання).

 

Лист 1

 

Дорога М-с Хернандес,

 

Я пишу Вам тому, що я думаю, що ми не повинні носити шкільну форму. Я знаю, що ця вимога обумовлена важливими причинами. Наприклад, дехто вважає, що це зменшує конкуренцію між учнями, оскільки ніхто з них не буде мати одяг кращий за інших. Також люди вірять, що коли учні носять форму вони менше думають про одяг і більше про те, чого вони мають навчатись.

Однак люди, які придумали ці аргументи, є  дорослими і вони не можуть знати, що учні насправді думають. Це правда, що учні порівнюють себе з іншими. Ми знаємо, що є люди, які мають краще волосся чи

 

 
 

 

3 В англійській мові назва методу - brainstorming – походить від англійського «шторм»

 

гарнішу посмішку або краще співають. Це їхня обдарованість. Проте, якщо нам дозволять носити одяг, що відображає наші індивідуальні смаки, ми зможемо виразити свою оригінальність і можливо уникнути порівнянь, що виникають тільки у тих випадках, коли ми не можемо нічого змінити.

Кожного дня, коли я збираюсь до школи, я відчуваю себе трохи як робот, вдягаючи свою шкільну форму. І це школа, що, як передбачається, цінує нашу різноманітність і нашу здатність до самовираження. Чому ми не повинні мати можливість самовиражатись в одязі? Також деякі учні гарно виглядають в своїй формі, але інші мають риси, які вони воліли б приховати. Чи не повинні ми мати право зробити це?

Я дуже сподіваюсь, що Ви сприймете цей лист серйозно. І я знаю, що я говорю від імені більшості учнів мого класу, коли стверджую, що ми були б вдячні за можливість хоча б спробувати не носити шкільної форми. Ви маєте створити комітет, що оцінить цей експеримент і подивіться, чи дійсно, якщо ми будемо носити свої особисті речі, це дійсно змінить шкільну атмосферу в негативну сторону.

Щиро Ваш.

 

 

ХХХ

 

Шановний м-р Мфюм,

 

 

 

Лист 2

 

Як Ви знаєте, наш клас вивчав навколишнє середовище і те, що ми можемо зробити, щоб наявних ресурсів нашої планети вистачило на якомога довший термін. Одна з речей, яку, як ми впевнені, треба зробити це змусити учнів нашої школи компостувати залишки їжі, що вони викидають під час ланчу. Компостування навчить молодших школярів корисного шляху відновлення ресурсів і отримання додаткової користі від того, що ми їмо, і забезпечить добривами шкільний сад, яким опікується наш клас.

Кожного дня діти закінчують свій ланч і просто викидають у сміття залишки хліба, шкуринки від фруктів. Інші не з’їдають їжу, що вони приносять з собою, і також викидають її у сміття. Ця їжа залишається там разом з папером та іншим сміттям, якому потрібно набагато більше часу, щоб розкластися, і нарешті потрапляє у корзини, де знаходиться сміття, що не розкладається. Чи не було б краще побачити як ці

 

відходи  перетворюються  на  щось  більш  корисне,  ніж проблему, що погано пахне.

Ми впевнені, що ви будете здивовані тим, як ми могли б збирати і компостувати це сміття. У нас є план. Ми пропонуємо встановити кілька великих баків з кришками (тому що органічне сміття може мати трохи негарний запах) і спробувати просунутись у напрямі більш зеленого світу. Потім зелена команда – група учнів з нашого класу - проводитиме разом короткий час після закінчення ланчу, збиратиме ці баки і виноситиме їх у компостну яму неподалік. Ця група буде вимивати баки, для того, щоб їх можна було використовувати наступного дня. Учні зеленій команді будуть  змінюватись таким чином, щоб жоден з них не сумував за іншими шкільними обов’язками.

Ми дуже сподіваємось, що Ви розглянете наш план і повернете його нам у випадку, якщо у ньому є речі, які ми недостатньо продумали для того, щоб нашу ідею було прийнято.

Ми очкуємо почути від Вас відповідь і сподіваємось, що Ви будете так само захоплені нашим планом, як і ми.

Ваші ХХХ

 

Учні говорять і занотовують свої думки. Після 5 хвилин вчитель попереджає, що для цієї роботи залишилась одна хвилина, і після цього він запросить клас продовжити урок.

 

Вчитель: Отже, діти. Що ви знайшли?

 

Учні пропонують свої думки, і вчитель просто фіксує їх на дошці у тому порядку, як вони звучать. Учні вказують, що ці листи були:

  • добре структурованими;
  • логічними;
  • не мали стилістичних чи граматичних помилок;
  • переконливими;
  • мали переконливі факти і деталі;
  • звучали таким чином, що їхні автори знали, чого вони хочуть і могли ґрунтовно довести це.

 

    ПОБУДОВА ЗНАНЬ

Вчитель: Тепер давайте повернемось до тих листів, що ви розглядали. Цього разу, давайте розглянемо ці листи більш ретельно. Якою є мета складання цього листа? Прочитайте це твердження.

 

Учень: «Я пишу Вам тому, що я думаю, що ми не повинні носити шкільну форму.»

 

Учень: «Одна з речей, яку, як ми впевнені, треба зробити це змусити учнів нашої школи компостувати залишки їжі, що вони викидають під час ланчу» .

 

Вчитель: Так, у першому листі більш явно говориться, чого вони хочуть, проте це є й у другому листі. Будь ласка, зауважте, де з’являється це твердження. Чи правильно, що воно є прямо на початку листа? Чому?

 

Учень: «Тому, що це дозволяє читачеві дізнатись про мету цього листа».

 

Учень: «Тому, що це дозволяє не витрачати час».

 

Учень: «Тому, що це робить слова автора більш компетентними і вимогливими».

 

Вчитель: Тепер я хотів би попросити вас проглянути листи, позначаючи дві різних речі. По-перше ви будете позначати аргументи. Аргумент – це, зазвичай, твердження, що містить точку зору, яку автор хоче донести до слухачів чи читачів. Друга річ, яку ви маєте позначити – це підтримуючі факти, докази, представлені на захист аргументу. Подумайте над таким твердженням: «З того часу, як нам продемонстрували, що компостування відходів від нашої їжі дозволить нам мати кращий грунт і зменшити кількість сміття на нашому міському сміттєзвалищі, ми пропонуємо, щоб наша школа розпочала компостування наступного понеділка». Що є головним пунктом у цьому реченні?

 

Учень: «…ми пропонуємо, щоб наша школа розпочала компостування наступного понеділка».

 

Вчитель: Так, це й є аргумент, який намагався сконструювати (довести) той, хто писав. Тепер, якими є докази, які автор використовує, що переконати читача в правильності свого аргументу?

 

Учень: «Я думаю, що це частина, в якій говориться про кращий грунт і менше сміття».

 

Вчитель: Так, ці пункти містять докази, які дозволяють вважати аргумент вірним. Звичайно, обидві ідеї про те, що компостування дозволить забезпечити сад кращою землею та про зменшення сміття є також аргументами, які потребують підтримки, проте для цього речення вони є доказами. Тепер, погляньте в текст і позначте там аргументи і докази, що їх підтримують таким чином:

  • коли ви бачите аргумент або заяву, що робить автор, обведіть її в коло;

 

  • коли   бачите   докази,   що   підтримують,  або   приклади,  будь   ласка, підкресліть їх.

 

Потім вчитель обговорює результати цієї роботи.

 

 

    КОНСОЛІДАЦІЯ

Вчитель: Добре, отже, давайте узагальнимо. Чого ми дізнались.

 

Учень: «Що нам треба намагатись зробити нашу точку зору ясною і розташувати її першою або ближче до початку».

 

Учень: «Що нам треба сконструювати чіткі аргументи і підтримати їх».

 

Учень: «Що наприкінці ми підсумуємо наші аргументи і попросимо про ті дії, яких ми потребуємо».

 

Вчитель: Люди, які є кваліфікованими експертами часто використовують спеціальні опитувальні листи (листи специфікації). Якщо б ви були такими експертами для листів - клопотань, на що б ви звертали увагу?

 

Учні: «Автор розповідає про мету на початку і привертає увагу читачів».

«Автор наводить міцні причини і підтримує їх прикладами».

«Лист добре структурований».

«Автор зауважує на заперечення і відповідає на них».

«Автор є впевненим».

«Автор узагальнює основні положення наприкінці і закликає до певних дій».

 

Вчитель: Тепер давайте подивимось на реальний приклад. У  місті, неподалік від нашої школи, дитину, яка переходила вулицю, було серйозно поранено, коли її збив автомобіль. На розі вулиць, де це сталося, дуже сильний дорожній рух, і це було не вперше, оскільки там вже було поранено людину велосипедом, який їхав дуже швидко. Ця небезпечна ситуація сталася на куті неподалік від нашої школи. Що ми можемо з цим робити?

 

Учень: «Ми можемо написати до поліції?»

 

Учень 2: «Чи до мера?»

 

Учень 3: «Можливо ми повинні мати дорожній патруль у той час, коли багато дітей переходить вулицю, йдучи до школи».

 

Вчитель: Я би хотів, щоб ви знов попрацювали в парах. Подумайте по- перше, щоб ви хотіли, щоб було зроблено щодо нашого кута і потім, хто саме може зробити те, чого ви насправді бажаєте.

 

Учні коротко обговорюють і записують на невеличких аркушах паперу відповіді на наступне:

  1. У чому полягає проблема?
  2. Яким є рішення, що ви пропонуєте?
  3. Хто може реалізувати це рішення?

 

Вчитель: Сьогодні ми будемо використовувати Т-схему, для того, щоб допомогти вам організувати ваші думки підчас писання. Т-схема виглядає як велика літера Т. Заповнюючи один бік схеми, ви можете знову зібрати певну кількість ідей шляхом мозкового штурму відносно того, чому хтось може не захотіти здійснити акції, що ви пропонуєте, і заповнюючи другій бік, що ви можете сказати їм у відповідь.

 

Вчитель показує.

 

Вчитель: Давайте поглянемо, наприклад, на наші листи. В листі 1, які заперечення висуває автор?

 

Учень 1: «Ці учні стануть більш конкурентними».

 

Вчитель пише на лівій стороні Т-схеми «стимулює змагання».

 

Учень 2: «Учні мають думати про їхню роботу , а не про їхню одежу».

 

Вчитель: І тепер на правій стороні ми маємо розташувати відповіді на ці положення. Отже, що ми повинні написати, щоб відповісти на «стимулює змагання»? Учні вже є конкурентними – шкільна форма не допомагає. Тепер давайте на нашу власну проблему. Будь ласка, почніть заповнювати в вашій Т-схемі всі можливі заперечення на лівій стороні і ваші відповіді на ці заперечення праворуч. Вдома напишіть, будь ласка, вашого листа. Пам’ятайте, завтра ми будемо використовувати наші листи перевірки, щоб оцінити нашу роботу. Нижче ви бачите копію такого листа, що ми будемо використовувати:

 

  1. Чи була ваша мета написання чітко сформульована? Чи вдалося вам привернути увагу читачів?
  2. Чи є міцними причини, що обґрунтовують вашу вимогу?
  3. Чи є ваші ідеї ясно викладеними і оформленими?
  4. Чи використані факти і приклади на підтримку вашої вимоги?
  5. Чи є в листі відповіді на можливі заперечення?
  6. Чи є стиль листа достатньо впевненим і переконливим?

 

  1. Чи є ваш висновок узагальненням всього викладеного у листі? Чи є якийсь заклик до дії?

 

На цьому цей урок закінчується

 

АНАЛІЗУЄМО ЦЕЙ УРОК

 

На початку уроку вам було запропоновано розглянути цей урок у двох аспектах: як учень у класі і як учитель.

Подумайте хвилину і відрефлексуйте, які у вас були відчуття як в учня, який брав участь у цьому уроці (корисно записати свої думки на папері).

Як ви себе почували? – вам було цікаво або нудно, ви були залучені в те, що відбувається або відгороджені від усього, ви відчували свою важливість, у вас було відчуття, що вами керують або що вас контролюють?

Які розумові операції ви виконували? – ви запам'ятовували деталі, знаходили основні ідеї, заглядали вглиб важливих проблем або інтерпретували й підтримували свою інтерпретацію аргументами?

Що ви винесете із цього уроку? – інформацію, важливі ідеї або навички мислення?

А тепер продумайте цей урок так, якби ви були вчителем. Згадайте етапи цього уроку. Вони були такі.

Мозковий штурм учнів просять скласти перелік всіх думок без критики їхніх ідей.

Т-схема – графічний органайзер для визначення двох типів інформації.

В цьому випадку ми використовуємо його для визначення аргументів і контраргументів.

Позначки – учні проглядають текст (в даному випадку листи), шукаючи певні риси. Вони позначають їх якимись спеціальними символами на полях тексту напроти того місця, де в тексті розташоване відповідне положення.

Листи перевірки (специфікації) – перед написанням листа учні готують перелік ідей, які він повинен містити. Цей перелік і є листом перевірки. Цей лист буде використаний пізніше на цьому уроці як рубрики або сукупність критеріїв, користуючись якими учні будуть робити взаємне оцінювання робіт одне одного.

А зараз у вас буде можливість навчитися тому, як проводити кожен з цих видів діяльності. Нижче докладно описуються кроки кожного з них.

 

МЕТОДИ

 

ПЕРЕКОНУЮЧИЙ ЛИСТ

Переконуюче письмо не є цілісним методом чи прийомом. В цьому уроці було поєднано кілька видів діяльності, щоб допомогти учням писати переконливо.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

 
  Подпись: ОБҐРУНТУВАННЯ


 

Як раніше було показано в цій книзі, уміння зайняти певну позицію з суперечливого питання і підтримати її обґрунтуванням причин, є аспектами критичного мислення. Вони є корисними з точки зору підготовки людини до участі в житті відкритого суспільства. Написання клопотань (переконуючих листів) важливий інструмент для тих, хто мислить критично. Діяльність, що викладена, є підготовчою для дискусій і дебатів, що представлені в цій книзі.

Подпись: Як раніше було показано в цій книзі, уміння зайняти певну позицію з суперечливого питання і підтримати її обґрунтуванням причин, є аспектами критичного мислення. Вони є корисними з точки зору підготовки людини до участі в житті відкритого суспільства. Написання клопотань (переконуючих листів) важливий інструмент для тих, хто мислить критично. Діяльність, що викладена, є підготовчою для дискусій і дебатів, що представлені в цій книзі.

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Може бути використана у групі з будь-якою кількістю учнів.

РЕСУРСИ

Написання клопотань вимагає, щоб кожен учень мав папір и ручку для запису його ідей.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Ця діяльність може бути реалізована протягом одного уроку або частини цієї діяльності можуть бути розподілені на кілька уроків.

 
 

 

 

 

 

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Вчитель представляє тему переконуючого письма, нагадуючи учням про час, який їм потрібен для переконання когось у чомусь.

 

Крок 2: Вчитель показує учням два листи, які він приготував заздалегідь. У парах учні проводять мозковий штурм, виділяючи перелік ознак, які роблять листи ефективними. Цей крок потребує п’ять чи шість хвилин.

 

Крок  3:    Учні діляться їхніми переліками ознак переконуючого листа з вчителем. Вчитель записує їх на дошці, так щоб всі могли побачити.

 

Крок 4: Вчитель просить учнів подивитися на листи вдруге. Цього разу він виділяє певні риси у листах. Спершу вони знаходять мету написання листа.

 

Крок 5: Вчитель просить учнів продивитися листи та «позначити» у них дві складові: (1) аргументи, тобто те, що автор хоче зробити, та підтримуючі докази, тобто причини, викладені для того, щоб переконати читача погодитись з позицією автора.

 

Крок 6: Вчитель підсумовує основні моменти, яких навчився клас про переконуюче письмо.

 

Крок 7: Тепер вчитель наводить учням приклад реальної проблеми, про яку вони повинні написати. Учні спершу думають про отримувача; потім їм надається перелік питань для допомоги у плануванні їхніх листів:

 

В чому полягає проблема?

 

Яке рішення ви пропонуєте?

Хто може здійснити це вирішення?

 

Крок 8: Учні використовують Т-схему, щоб організувати свої ідеї. Т-схема виглядає як велика літера Т. У вертикальному полі з лівого боку учні перелічують причини, за якими люди можуть не здійснити ті заходи, в необхідності яких ви їх хочете переконати – а праворуч вони перелічують причини, чому отримувач повинен здійснити цей захід за будь-яких умов.

 

Крок 9. Учні пишуть свої листи вдома після школи.

 

Крок 10. Перед тим, як вони почнуть написання листа, учням надається набір рубрик чи лист перевірки (специфікаційний лист), який вони будуть використовувати при оцінці свого письма. Вони оцінюють своє письмо наступного дня у класі.

Подпись: Яке рішення ви пропонуєте?<br />
Хто може здійснити це вирішення?</p>
<p>Крок 8: Учні використовують Т-схему, щоб організувати свої ідеї. Т-схема виглядає як велика літера Т. У вертикальному полі з лівого боку учні перелічують причини, за якими люди можуть не здійснити ті заходи, в необхідності яких ви їх хочете переконати – а праворуч вони перелічують причини, чому отримувач повинен здійснити цей захід за будь-яких умов.</p>
<p>Крок 9. Учні пишуть свої листи вдома після школи.</p>
<p>Крок 10. Перед тим, як вони почнуть написання листа, учням надається набір рубрик чи лист перевірки (специфікаційний лист), який вони будуть використовувати при оцінці свого письма. Вони оцінюють своє письмо наступного дня у класі.<br />

 

 

ВАРІАНТИ ЦИХ МЕТОДІВ І МЕТОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НИМИ

 

ПИШЕМО,    ЩОБ    НАВЧИТИСЬ:    РОФТ    (РОЛЬ,    ОТРИМУВАЧ, ФОРМА, ТЕМА)

 

ОБҐРУНТУВАННЯ

РОФТ - це письмова діяльність, що зазвичай використовується на уроці на стадіі консолідації. Під час такої діяльності фокус змінюється замість навчального штучно складеного письмового завдання учням пропонується природня аутентична ситуація - завдання, в якому учні мають на увазі конкретну мету написання (іншу, ніж коли вони пишуть для вчителя чи для класу) і отримувача

 
  Подпись: ОБҐРУНТУВАННЯ<br />
РОФТ - це письмова діяльність, що зазвичай використовується на уроці на стадіі консолідації. Під час такої діяльності фокус змінюється замість навчального штучно складеного письмового завдання учням пропонується природня аутентична ситуація - завдання, в якому учні мають на увазі конкретну мету написання (іншу, ніж коли вони пишуть для вчителя чи для класу) і отримувача<br />

 

 

РОЛЬ

(хто пише?)

ОТРИМУВАЧ, АУДИТОРІЯ

(хто отримує?)

ФОРМАТ

(у якій формі?)

ТЕМА

(про що це?)

Сільська     жінка     в

Танзанії

Старійшіна села

Оголошення

Нам             потрібне

джерело у селі

Дельфін,               що

знаходиться         під загрозою зникнення

Рибалка

Пісня

Будь     обережний з сітями,              коли

рибалиш!

Рівнобічний трикутник

Прямокутний трикутник

Єлектронне повідомлення

Моя форма більш приваблива         ніж

твоя

Герой твору

Іншому герою

вірш

Я люблю тебе, тому

що…

Виборець

Політик

Листівка

Я    розсердився   на

тебе, тому що…

Шлунок

Рот

Спів

Речі, які треба їсти

 

 

 

для                 гарного

здоров'я – це…

 

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ У ГРУПІ

Така діяльність може бути організована у класі з будь-якою кількістю учнів. До того ж учні можуть працювати й індивідуально, в парах чи малих групах.

РЕСУРСИ

Кожен учень повинен мати папір и ручку для запису його ідей. РОФТ найчастіше використовується як активність у заключній фазі уроку.

НЕОБХІДНИЙ ЧАС

Учні потребують від 10 до 30 хвилин на цю роботу.

ХІД РОБОТИ

Крок 1: Вчитель пропонує учням РОФТ діяльність зазвичай під час консолідації. Інколи учням надаються ролі, які пов’язані зі змістом уроку, але це не є обов’язковим. Учні можуть писати індивідуально, в парах чи малих групах. Коли учні визначать і розроблять зміст їхніх ролей вони мають описати: особистість (хто я і який я); відношення ( що я відчуваю, в що вірю, про що піклуюсь); інформація (чого ще мені потрібно дізнатись про себе у новій ролі)

 

Крок 2: Учні обирають отримувача для свого повідомлення.

 

Крок 3: Учні обирають форму, яка відповідає їхній ролі, отримувачу і темі.

 

Крок 4: Учні повинні мати можливість «оприлюднити» ці повідомлення. Це можливо зробити шляхом усного читання, оголошення, обговорення у малій групі, вивішування на дошці оголошень, публікації у класній газеті, журналі, відправки листа, читання з авторського стільця та ін.

ОЦІНКА

Вчителі повинні враховувати:

  • відповідність ролі та отримувача темі повідомлення;
  • відповідність форми повідомлення темі; можливі форми включають в себе: лист, нотатки, графіті, телеграму, оголошення, електронний лист, стінну газету, рекламу, петицію, вірш, плакат, попередження, сюжет з новин, щоденник, брошуру, есе, звіт, конспект, та багато іншого.
  • зв'язки у повідомленні;
  • техніку писання;
  • правильність використання змісту інформації (факти підтримують тему);
  • включення РОФТ і інших прийомів письма в учнівські портфоліо для документування розвитку навичок письма протягом певного часу.
 
 

 

 

 

 

 

КОНЦЕНТРУЄМОСЬ НА: ІНШІ МЕТОДИ ПИСЬМА

 

ШВИДКЕ ПИСЬМО

Швидке письмо дає можливість написати щось з певної теми чи розкрити питання протягом від 1-2 до 5 хвилин. Початком, підказкою для учнів може бути незакінчене речення, яке вони мають дописати. Учні мають писати швидко і без відриву руки чи олівця від паперу, так би мовити

«думаючи вголос». Вони мають бути повністю зосереджені на тому, що вони пишуть, а не на тому як вони це пишуть. Вчитель може запросити кількох учнів поділитись тим, що вони написали. Метод швидкого письма часто використовується як мотиваційна діяльність або підчас консолідації. Він може застосовуватись на будь-яких предметах, включаючи природничі науки і математику.

 

ВІЛЬНЕ ПИСЬМО

Вільне письмо є подібним до швидкого, але потребує більше часу. Вчитель може запросити учнів написати так багато, скільки вони можуть з тої чи іншої теми протягом 5-10 хвилин. Потім вчитель може дати їх ще хвилину, щоб закінчити останню думку, яку вони писали. Так само як і під час швидкого письма учні можуть не хвилюватись відносно техніки і граматики, і думати тільки про ідеї. Цей прийом може використовуватись у будь-якому предметі. Можливість поділитись своїми ідеями також має бути надана учням. Вільне письмо найбільш часто використовується у заключній фазі уроку, проте інколи може бути і мотивуючою діяльністю.

 

 

ЩОДЕННИК ПОДВІЙНИХ ЗАПИСІВ

 

Щоденник подвійних записів - це прийом, що дозволяє учням читати для розуміння і потім взаємодіяти з ідеями, на які вони наштовхнулись. Він є дуже простим для виконання. Учні креслять вертикальну лінію згори донизу посередині аркушу паперу. На лівій стороні, вони зазначають, яка частина тексту створила на них найбільше враження. Праворуч вони коментують те, що написана зліва.

 

Щоденник подвійних записів – демократичний текст

 

Фрагменти тексту

Рефлексія

Громадяни обирають своїх лідерів

Чому цього немає у моїй країні?

Всі мають рівні права

А як відносно жінок? А відносно бідних? Здається, що вони зовсім не мають прав.

Це дратує мене.

Освіта доступна для всіх.

Навіть бідні люди можуть вступати до університетів. Можливо я теж зможу.

 

Після того, як учні прочитають і запишуть власні думки, попросіть їх поділитись деякими ідеями. Спитайте, чому деякі ідеї виглядають достатньо важливими для того, щоб їх записати. Як можна відчути це? Як автор дає читачам знати як він чи вона відносяться до того. Про що говориться в тексті? Яку додаткову інформацію вони б ще хотіли мати щодо тексту.

Вчителі також мають поділитись ідеями, які вони записали з тексту, і пояснити, чому вони вважають їх важливими. Таке моделювання показує учням, яким є стиль думання самого вчителя.

 

Навчальна таблиця

Прийом «навчальна таблиця» подібний за структурою до «Щоденника подвійних записів». Головна відмінність є у тім, що коли учні рефлексують з приводу нової інформації, що набули під час читання, слухання чи експериментування в щоденнику подвійних записів, вони відображують навчальний процес як такий у навчальній таблиці. Вчителі можуть підвищити розуміння учнями їх власного процесу навчання, якщо застосовуватимуть навчальну таблицю. Це своєрідні журнали, в яких школярі записують цілі, роблять нотатки щодо їхнього навчального часу, описують проблеми, з якими експериментують, і зазначають успіхи. Заповнення такої таблиці приносить потрійну користь.

  • Учні мають персональну відповідальність за навчання, коли починають усвідомлювати, як вони навчаються і що є ефективним.
  • Учні думають про те. Що вони вивчають і як вони навчаються.
  • Учнівська навчальна таблиця показує досягнутий учнем прогрес, зміни і потреби розвитку в його навчальних уміннях і звичках.

Навчальна таблиця

Тиждень початку                                                                     

 

Заповнюй    на         початку

тижня

Заповнюй наприкінці тижня

Коментарі до твоєї роботи

Які сторінки, теми ти будеш

опрацьовувати                                        цього тижня?

Які      сторінки,     теми     ти опрацював цього тижня?

Які    частини   ти    зрозумів найкраще?

Скільки           годин           ти

працюватимеш? Коли?

Скільки           годин           ти

відпрацював? Коли?

Які частини викликали у

тебе проблеми?

Разом    з    ким   ти               будеш навчатись?

Разом з ким ти навчався?

Яка    частина           навчальної групи              працювала

найкраще?

Які саме прийоми і методи навчання ти плануєш застосувати?

Які саме прийоми і методи навчання ти застосував?

Які саме прийоми і методи навчання спрацювали найкраще?

 

Навчальна таблиця є засобом для продовження учнями само рефлексії свого навчання. Учні мають бути впевненими відносно того, що вони вивчили кожного тижня, питань, які вони мають, і того, який внесок вони

 

зробили у груповий процес. Вони можуть також записати ключові поняття і нові слова.

 

 

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ / ПОБУДОВА ЗНАНЬ / КОНСОЛІДАЦІЯ

 

Давайте подивимось, як описані вище методи, їхні варіанти й пов'язані з ними методи співвідносяться з рубриками актуалізація / побудова знань / консолідація. Ця таблиця допоможе вам застосовувати методи, описувані в цьому посібнику, щоб планувати власні уроки, використовуючи структуру заняття з трьох фаз.

 

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

 

ПОБУДОВА ЗНАНЬ

 

КОНСОЛІДАЦІЯ

Структурований огляд Знаємо – Хочемо дізнатися -

дізналися

 

 

 

 

Що?/Отже, що?/ Що далі?

Дошка питань Пошук питань

 

 

Читання в парах

/ Узагальнення в парах

 

 

 

 

Лінія цінностей Твір-п'ятихвилинка

Семантична карта Припущення на основі запропонованих слів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

 

 

Спрямоване читання, обмірковування й таблиця

 

 

Спрямоване читання

 

 

 

Карта персонажів Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари

/обміняйтеся думками

Перемішайтесь

/завмріть /об'єднайтесь у пари

 

Ролі при роботі в малих групах

 

Читання з маркіруванням тексту

 

 

Зиґзаґ II

 

Загальна угода Ручки всередині

Ходимо навколо - говоримо навколо

 

Обмін проблемами

 

 

Один залишається /три йдуть

 

 

Почережні запитання Читаємо й запитуємо

Взаємне навчання

 

 

 

Навчальна дискусія

 

Спеціальні ролі під час обговорення

Припущення на основі запропонованих слів

Спрямоване слухання та міркування

 

 

Метод спільного опитування Павутинка дискусії Дебати

Залиште за мною останнє слово

«Я досліджую»

 

Навчання на основі суспільно корисної праці

«Пишемо, щоб переконати»

 

 

РОФТ: Роль, Отримувач, Формат, Тема

 

 

 

 

 

СЬОМИЙ БАЗОВИЙ УРОК: РОЗУМІННЯ АРГУМЕНТІВ

У цьому уроці демонструються способи того, як допомогти учням слідкувати за аргументами у письмовому тексті чи промові. Прийоми, представлені тут створять умови для аналізу учнями аргументів, тестування їх на міцність, і конструювання контраргументів. Для мотивації цього уроку буде застосовувана М-схема, що концентрує увагу на словниковій роботі, як й інший прийом, який представлено раніше у цій книзі: Обміркуйте

/об'єднайтесь у пари /обміняйтеся думками. У другій стадії - конструювання знань – на цьому уроці буде використано прийом Позначаємо аргументи в тексті. На третій стадії – консолідації, цей урок буде зосереджено на тому, щоб поставити питання до тексту, користуючись прийомом Критичної грамотності .

Текст для цього уроку називається «Вислухаємо голоси за паління» проте ви можете використовувати процедури, якими ви опрацьовуватиме цей текст будь-який інший інформаційний текст, що у вас є. Цей урок проводився у восьмому класі, але ви можете використовувати ці процедури в інших класах як у початковій, так і старшій школі.

 

ЯК ЧИТАТИ ЦЕЙ УРОК

 

При читанні демонстраційного уроку, що наведений нижче, будь ласка, майте на увазі, що його мета полягає в тому, щоб продемонструвати вам методи викладання (а не навчити вас чомусь про слонів!). Будь ласка, розгляньте цей урок у двох аспектах:

  1. Спочатку уявіть, що ви учень, який бере участь у цьому уроці. Що відбувається з вами? Які розумові операції ви виконуєте? Чого ви вчитеся?
  2. Тепер уявіть себе в ролі вчителя, який веде цей урок. Що ви робите? Чому ви це робите? Як ви справляєтеся з проведенням трьох фаз уроку

– актуалізація (передбачення), побудова знань і консолідація?

 

 

УРОК

 

АКТУАЛІЗАЦІЯ

Попередній текст, Обміркуйте /об'єднайтесь у пари /обміняйтеся думками та М-схема. Вчитель починає урок з читання короткого фрагменту тексту і привернення уваги до ключових слів у ньому. Пояснення виглядає таким чином.

 

Вчитель: сьогодні ми збираємось читати частину тексту про падіння сигарет. Давайте почнемо з ваших власних думок з цього приводу. Чи вважаєте ви, що паління цигарок має бути заборонено? Подумайте хвилину про це питання. Напишіть свої думки, якщо вважаєте за потрібне.

Вчитель робить пазу на хвилину поки учні думають і записують.

 

Вчитель: Тепер поверніться до свого партнера чи партнерки і поділіться своїми думками. Я запрошую кількох волонтерів через хвилину поділитись з усім класом. (Вчитель знов зупиняється на хвилину, щоб дати можливість учням поділитись своїми думками з партнерами). Тепер давайте послухаємо три пари. Розкажіть нам, що ви думаєте і чому.

 

Учень 1: «Так, треба заборонити цигарки. Це погано для людей. Вони