Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
Тимур Де-Бальзак
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Спецпроект «Привіт на схід» побесідував телефоном з письменником і журналістом Тимуром Литовченком

Коротка публікація за мотивами мого 7-хвилинного виступу на радіо "Галичина ФМ", що відбувся на минулому тижні.

legyon_nato.jpg

Тимур Литовченко з шевроном "Легіон НАТО"
Тимур Литовченко з шевроном "Легіон НАТО"

Буквально за пару місяців до Євромайдану хвороба прикувала цю людину до ліжка, але коли розпочалася російська агресія проти рідної України, лишатися осторонь було неможливо. Дізнавшись, що колежанка по журналістському цеху Лана Борисова започаткувала волонтерський проект «Єдина країна — Единая армия: Підтримай захисника», Тимур Литовченко вирішив підключитися до цієї ініціативи. Він не тільки взявся редагувати сторінку проекту на Фейсбуці, але й очолив збирання книжок для подальшої відправки на передову.

— Подібна практика серед українських письменників доволі розповсюджена. Час від часу майстри слова збирали і збирають книжки для сиротинців, для поповнення бібліотек військових училищ, в’язниць тощо. Взимку 2014 року збирали книги для Бібліотеки Майдану, які потім звідти відправляли по селах. Отже, ідея завдяки книжкам зробити дозвілля армійців і добровольців на «передку» більш осмисленим, насиченим духовно, ширяла у повітрі. Ми розпочали цю діяльність буквально у травні 2014 року, — сказав Литовченко.

Втім, оскільки книги забирали багато місця за рахунок інших корисних волонтерських вантажів, надалі проект «Військовим бібліотекам — українські книжки» довелося трохи переорієнтувати. Новими напрямками докладання зусиль стало постачання книгами бібліотек шпиталів і лікарень, де лікували поранених, а також військових частин, що здійснюють підготовку армійського поповнення. Зараз проект розпочинає збирання книжок для громадської бібліотеки, яку хочуть зорганізувати ветерани АТО з Енергодара (Запорізька обл.).

Розповів письменник і про курйозний випадок, який мав несподівані для нього самого наслідки. Після того, як у січні 2015 року провалилися плани росіян влаштувати Дебальцевський «котел», Володимир Путін заявив, що замість українців воює якийсь міфічний «легіон НАТО».

— Я всього лише хотів потролити головнокомандувача ворожих військ. Трохи доопрацював один з шевронів авторства відомого художника Андрія Єрмоленка, результатом моїх старань став жартівливий ескіз того самого міфічного «легіону НАТО». Вкинув малюнок у Фейсбук… і люди з неочікуваним ентузіазмом поширили його! Більш того, створений жартома шеврон почали реально виготовляти для фронту. Отак «легіон НАТО» і з’явився. Це ніхто інший, як звитяжні українці, — сказав Литовченко.

Наші інтереси: 

+

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Отак, друже Тимуре, іноді з жарту робляться серйозні речі. Це я про шеврон. Молодець! Моя оцінка публікації - 10.

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Отак, друже Тимуре, іноді з жарту робляться серйозні речі. Це я про шеврон. Молодець! Моя оцінка публікації - 10.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
0
Ще не підтримано

Анатолій Висота каже:
Отак, друже Тимуре, іноді з жарту робляться серйозні речі.

А я не тільки про шеврон таке сказати можу!
От я, наприклад, став письменником? Став. А що в основі лежало? Ну, не жарт... але просто якась несерйозна дитяча мрія маленького радянського хлопчика, якому по всіх показниках аж ніяк "не світило" бути письменником...
Або інший випадок пригадую... Колись дуже давно, ще в першій половині 90-х я власноруч зробив ханукію - це такий ритуальний підсвічник на 9 свічок для святкування єврейської Хануки. Зробив буквально з підручних матеріалів: відірвана від ящика й розпиляна на 4 частини дошка, 2 відрізки латунного дроту й 9 блискучих кришечок з пляшок від мінералки... Все скручене на гвинтах. Але робив я цю ханукію з такою любов'ю, що люди, які були не в курсі її виготовлення, навіть взявши підсвічник в руки, не одразу розуміли, що це люта кустарщина. І що ти думаєш?! Якось наша єврейська община (не ті "чорні" ХаБаДники, що в синагозі, а ті, які збираються окремо від них) позичили у мене ханукію на свято: в общині була старовинна фарфурова, клеєна-переклеєна - й вона вже вкотре за свою історію розбилася, тож заміна була потрібна терміново. Що ж, я позичив ханукію... І треба ж: в суботу прийшло телебачення, щоб провести репортаж, як українські євреї святкують Хануку! ХаБаДники їх не пустили ні до центральної, ані до подільської синагоги - от і прийшли до нас... І телебачення на всю Україну показало крупним планом мою ханукію, зроблену з підручних матеріалів!!! Й вона дуже гарно виглядала на телеекрані )))
Тому подібні речі зі мною стаються періодично, я знаю.