Понеділок, канал 1+1, 22.15, «Війна. Український рахунок».
Наріжним каменем дійства під виглядом обговорення був ультиматум до українців покаятися. Вперше пролунала ледь закомуфльована теза про необхідність нашої країни платити гроші полякам за події на Волині 1943 року.
Учасники шоу, - зокрема Макаров, Попович, Возняк, - постійно підкреслювали свою приналежність до «політичної нації». Попович пообіцяв покаятися. Також Попович із хижацьким блиском в очах «а-ля Сімон Візенталь» реагував на продемонстровані в режимі документальної стрічки короткі інтерв’ю ветеранів Української Повстанської Армії, що із зброєю в руках боронили національний інтерес на етнічних українських територіях. Користуючись відсутністю ветеранів безпосередньо у студії, Попович виплескував проти них свою зоологічну пацифістську ненависть. Недвозначно проведено паралель з сумним німецьким досвідом колективної провини. Від українців фактично вимагають колективно покаятися, профінансувати офіційну Варшаву за посередництвом, звичайно, банківських структур, та визнати власну колективну провину.
Те, яких шалених обертів набирає останнім часом українофобія, що буквально межує з психотерором, змушує усвідомити її джерело, мету та готуватися до спротиву.
Джерело. Настільки очевидне, що не варто зайвого разу нагадувати. Перелік засобів масової інформації, що найбільш активно практикують українофобію, замикається на персоналіях власників. Аргументація більш ніж красномовна.
Мета. Чергові фінансові махінації (не дарма озвучено тезу про матеріальну компенсацію) та знищення етно-культурної ідентичності шляхом навіювання комплексу провини через каяття.
Спротив. Чітке усвідомлення мети українофобського шабашу. Те, що вони кажуть про нас, не має для нас жодного значення. Те, що вони вимагають від нас, є опосередкованим визнанням з їхнього боку провини перед українським народом: саме організатори та виконавці антиукраїнської вакханалії повинні покаятися перед українцями, повернути вкрадені мільярди та сумлінно нести хреста колективної провини.
Що, не хочете нести хреста? А що, власне, заважає?
Одне можна стверджувати твердо: українці каятися, звичайно, не будуть. Жодних підстав для цього не існує.
А «політичні українці» на чолі з Поповичем нехай й далі посипають власну голову попілом спільно з «політичними молдаванами», «політичними готтентотами» та «політичними хозарами».
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Шоу довгоносиків
Категорія:
03052702a.jpg
Наріжним каменем дійства під виглядом обговорення був ультиматум до українців покаятися. Вперше пролунала ледь закомуфльована теза про необхідність нашої країни платити гроші полякам за події на Волині 1943 року.
Учасники шоу, - зокрема Макаров, Попович, Возняк, - постійно підкреслювали свою приналежність до «політичної нації». Попович пообіцяв покаятися. Також Попович із хижацьким блиском в очах «а-ля Сімон Візенталь» реагував на продемонстровані в режимі документальної стрічки короткі інтерв’ю ветеранів Української Повстанської Армії, що із зброєю в руках боронили національний інтерес на етнічних українських територіях. Користуючись відсутністю ветеранів безпосередньо у студії, Попович виплескував проти них свою зоологічну пацифістську ненависть. Недвозначно проведено паралель з сумним німецьким досвідом колективної провини. Від українців фактично вимагають колективно покаятися, профінансувати офіційну Варшаву за посередництвом, звичайно, банківських структур, та визнати власну колективну провину.
Те, яких шалених обертів набирає останнім часом українофобія, що буквально межує з психотерором, змушує усвідомити її джерело, мету та готуватися до спротиву.
Джерело. Настільки очевидне, що не варто зайвого разу нагадувати. Перелік засобів масової інформації, що найбільш активно практикують українофобію, замикається на персоналіях власників. Аргументація більш ніж красномовна.
Мета. Чергові фінансові махінації (не дарма озвучено тезу про матеріальну компенсацію) та знищення етно-культурної ідентичності шляхом навіювання комплексу провини через каяття.
Спротив. Чітке усвідомлення мети українофобського шабашу. Те, що вони кажуть про нас, не має для нас жодного значення. Те, що вони вимагають від нас, є опосередкованим визнанням з їхнього боку провини перед українським народом: саме організатори та виконавці антиукраїнської вакханалії повинні покаятися перед українцями, повернути вкрадені мільярди та сумлінно нести хреста колективної провини.
Що, не хочете нести хреста? А що, власне, заважає?
Одне можна стверджувати твердо: українці каятися, звичайно, не будуть. Жодних підстав для цього не існує.
А «політичні українці» на чолі з Поповичем нехай й далі посипають власну голову попілом спільно з «політичними молдаванами», «політичними готтентотами» та «політичними хозарами».
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта