Р.S. після роботи...

– Ми маємо зробити багато реальних змін. В травні місяці хочемо відкрити новий стадіон, новий парк, а в червні хочемо відкрити другий парк, ми до Дня незалежності маємо зробити найкращу центральну площу міста, можливо вона буде кращою в Україні. Ми хочемо для громади нашого міста реалізувати багато потрібних проектів. Це не пусті обіцянки і паперові проекти. В нас не вистачає часу, ось і працюю після роботи. Я сьогодні, наприклад, трохи більше часу провів в кабінеті, тому ще маю зараз після 19 години їхати і проконтролювати всі об'єкти. В нас кожен проект, щоб бути реалізованим, проходить слухання, проектування, експертизу, знаходимо фінансування. Ми сьогодні довго сперечались, яку частину дороги варто фінансувати в першу чергу. Ми розподіляємо поетапно фінансування об’єктів, так вирішили першочергово фінансувати роботи по амбулаторії, яку хочемо відкрити в червні.

Є річі, які людина хоче робити і вона робить, для нас важливо знати і переймати досвід, як це роблять в кращих країнах Європи. В нас в кожного члена громади свої проблеми: в когось болить зуб, а в когось болить душа, що погані в місті дороги. В цьому році ми повинні стратегічно наблизитись до того, щоб назвати Ірпінь містом здоров’я та парків. Зараз більше людей в Києві думають, куди поїхати на вихідні, а в мене мрія, щоб кожна людина сказала – поїду в Ірпінь там багато парків, гарні дороги, багато цікавих заходів проводять. Ми зробимо так, щоб в нашому місті проходило багато спортивних чемпіонатів, мистецьких заходів всеукраїнського значення, інтелектуальні заходи.

Сьогодні ми маємо місто в 5 кілометрах від Києва, яке у спадок отримало більше 30 відсотків всіх  доріг міста без твердого покриття. Це ми виправимо швидше, ніж за три роки. Нас запитують, де беремо гроші – відповім: Не крадемо… і не даємо це робити іншим.

– Дмитро, Ви запитували себе – для чого прийшов на цю землю?

– В душі своїй я воїн-захисник, я вмію і хочу захищати, я вмію допомагати і беззаперечно хочу від цього отримувати задоволення як особистість. Знаєте, коли людина робить справу і щаслива від того, що вона робить – це справжнє щастя. Я, займаючись цією роботою, витрачаю велику кількість сил, здоров`я і часу. А той час, коли бачу результат – то це найбільша радість і щастя. Мені подобаються такі люди як Микола Амосов, він зробив те, що дає плоди. Скільки врятовано життів, дякуючи створеному ним інституту… Так мене виховав батько.

В мене була мрія – захищати країну і вона збулась. Я працював в спецпідрозділі по боротьбі з тероризмом "Альфа", дослужився до підполковника, та після бойового поранення змушений був піти на державну службу. Зараз пишаюсь, що можу продовжувати робити позитивні зміни і здійснювати нові мрії. В мене була також мрія стати чемпіоном світу – і я став дворазовим Чемпіоном світу з бойового самбо серед професіоналів, Майстером спорту міжнародного класу з бойового самбо і Заслужений тренером України.

В мене була мрія закінчити з червоним дипломом Академію управління при Президентові України, і я це зробив, зараз набуті знання втілюю на практиці. І хочу на прикладі міста Ірпінь створити таку систему управління, яка дасть можливість покращити життя громади в максимально короткий строк. Не говорити теоретично про це, а взяти закатити рукави і зробити. Ми це і робимо зараз. Мене часто запрошують на різні наради, щоб розповідати, як це робити, я відповідаю: прийдіть за рік, і я вам покажу – так було, а так ми зробили. Це буде переконливо і наглядно.

Я посадив в Ірпіні більше 50 дерев, з дружиною привели на світ дочку, і збудував дім не в Ірпіні – цієї весни закликав всіх посадити дерево і запросити посадити інше поряд свого друга…

Петро Олар (Ірпінь- Вільнюс)