Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Один на один українці долають росіян, але Росія краща у використанні технологій, – Глен Грант

Глен Грант – один із західних експертів, які приїхали в Україну після початку війни, щоби допомогти реформувати українську армію.

За свою 37-річну кар’єру військового Грант був командиром артилерійської батареї, працював з оперативним складом та поліцейськими службовцями в штабі Першого Британського корпусу, штабі сухопутних військ, Міністерстві оборони Великої Британії, Багатонаціональному центрі керування діями авіації авіаційного штабу НАТО в Італії та з персоналом чотирьох бригадних штабів.

Згодом допомагав впроваджувати реформи за натівськими стандартами у міністерствах оборони Латвії, Естонії, Болгарії, Чорногорії, Молдови, Словенії, Польщі, Косова, Сербії та Чилі.

Інтерв'ю підготовлене "Інститутом просвіти" напередодні Львівського безпекового форуму 2018 року, де полковник Грант є одним зі спікерів. "Європейська правда" є медіа-партнером форуму. 

"Офіційний Київ може лише реагувати на дії росіян"

– Якою є ваша загальна оцінка стану обороноздатності України?

– Питання є доволі комплексним. Перший аспект – якісні характеристики солдатів на лінії фронту. Із цим в української армії все непогано. Ми бачимо, як ваші воїни одягнені, як здійснюють пересування, як вони діють.

Але інша річ, що чимало досвідчених воїнів, які могли б продовжити служити після демобілізації, залишають лави війська. Головна причина – занадто багато скарг на побутові умови.

Нещодавно президент Порошенко порушив питання зарплати військовим. Низька платня – одна з найвагоміших причин, чому у вашому війську не хочуть залишатися служити. Перед владою стоїть виклик: як зберегти найкращих солдатів у системі. І питання потреби підвищувати заробітну плату військовикам – не єдине.

– А яким є прогрес порівняно з 2014 роком?

– Відчутним, це однозначно. Але порівнювати з 2014-м не варто. Тоді в українській армії був суцільний безлад, і це був результат "роботи" росіян. Звісно, позитивні зрушення нині є, але зміни занадто повільні і їх усе ще замало.

Якщо реформи в українському війську і далі триватимуть так повільно, то війна на Донбасі буде довшою, ніж була Перша світова. Навіть під час тривалої Першої світової її країни-учасниці виготовляли нове спорядження та техніку і, застосовуючи ці новації, перемагали у битвах. А в Україні та в її оборонній промисловості я такого не бачу.

Певні досягнення є, але їх замало, і реформування війська відбувається дуже повільно.

– Тобто є загальна стратегія реформування української армії. Але є проблеми з її втіленням?

– Основна проблема – згаяний час.

Інша важлива справа – втрачена ініціатива, через що Росія отримала змогу диктувати свої умови. Відповідно, офіційний Київ може лише реагувати на дії росіян.

Найяскравіше це ілюструє ситуація в Азовському морі. Проблема також у тому, що в Україні певна частина людей відмовляється сприймати факт, що війну на українській території веде саме Росія.

Окремо наголошу й на тому, що система управління в українській армії працює неналежно. Структура військової адміністрації вашої армії така, як і у мирний час. Це ж можна сказати й про ваших політиків.

Судіть самі: депутати парламенту України мали довжелезні канікули. А коли твоя країна воює – це неприйнятно.

Всі в державі мусять працювати заради перемоги.

У такій ситуації занадто багато справ доводиться робити адміністрації президента. Цей орган влади намагається і керувати державою, і вести війну, а це не є його завданням. Від АП вимагають більше, ніж вона здатна зробити. Слід створити нові ефективні структури, які будуть здійснювати аналіз, робити прогнози, планувати і втілювати військові операції. Такого аналітичного центру немає ні в адміністрації президента, ні в РНБО, ні в Міністерстві оборони.

Потрібно зібрати, скажімо, двадцять найфаховіших людей у одній кімнаті – і вони спільно мають відповісти на запитання: як нам перемогти? Допоки такого не буде зроблено – перемоги не буде.

"Якщо операцію жорстко контролювати згори, вона буде провалена"

– Із чим найбільший клопіт у справі реформування української армії?

– Найпозитивніше, що вже сталося в українській армії, – це якісні зміни у формуванні молодшого командирського, тобто сержантського складу війська. А от на вищих рівнях реформ у вашій армії немає. Значною мірою українська армія залишається "радянською", використовує правила та норми, які діяли в армії СРСР. Занадто великою є паперова бюрократія, яка мала зникнути ще 4 роки тому, коли розпочалася війна. Є багато змін у сфері зв’язків армії з громадськістю, але справжніх глибинних реформ у вашому війську замало.

Обов’язково треба покращити ситуацію з тренуваннями та навчаннями ваших військовиків. Все ще занадто часто використовується радянська система військової освіти, її слід замінювати на західні зразки.

Але найвагоміші зміни мусять статися на найвищих рівнях керівництва армією. У західній системі управління військом практикується делегування відповідальності на нижчі рівні. В Україні все ще згори вказують: "зроби те чи інше" або "не роби чогось". Практика свідчить, що такий підхід не дає доброго результату. Навіть у російській армії від такої системи "розпоряджень" уже відходять.

Якщо під час бою виникає певна ситуація, то її повинні вирішувати люди, які є на місці події, бо бачать все зсередини. Полем бою має управляти людина, яка чітко бачить і усвідомлює всі його особливості. Якщо ж операцію жорстко контролювати згори, то вона буде провалена, як це було в Дебальцевому чи в Іловайську.

– Головною причиною трагедій у Дебальцевому та Іловайську стала саме неможливість проявити ініціативу на полі бою?

– Не тільки це, питання набагато складніше. Тренуватися і вишколюватися мусять не лише солдати, а й командування.

В англійській мові є вислів: "Якщо єдине знаряддя, яке у вас є, – це молоток, тоді всі завдання виглядають, як цвяхи". В тому й проблема: якщо перед вами шуруп, потрібен не молоток, а інший інструмент.

Можна сказати, що Іловайськ чи Дебальцеве були провалом через погану взаємодію між військами і командуванням та через кепську організацію самого командування, яке не мало відповідного фахового рівня.

Воєначальники не виїжджали на поле бою, не діяли мобільно, а залишалися статичними у своїх кабінетах. Коли командування – статичне та кабінетне, воно й рішення приймає відповідні. Я сподіваюся, що система підвищення кваліфікації армійських високопосадовців в Україні зміниться і тренування штабів і командування відбуватимуться на високому фаховому рівні.

Ну і ще великою проблемою для української армії є недостатнє впровадження сучасних технологій.

– Ви заявляли, що постачання "Джавелінів" лише посилює проблеми організаційної структури українського війська. На чому базується така оцінка?

– Маю на увазі те, що замало змінити лише зброю, слід змінювати і спосіб її використання.

Не можна до невдалої системи додати "щось" і сподіватися, що вона запрацює ефективно. Не запрацює!

"Джавелін" – це ефективна бойова установка, призначена для знищення танків та бронетехніки. І це означає, що, плануючи використання "Джавелінів", їх слід розміщувати на полі бою оптимально правильно. А для цього потрібна ціла система використання такої зброї, слід створити окремі спеціалізовані батальйони чи бригади, оснащені необхідним транспортом.

"Джавелінами" мають керувати спеціально вишколені спеціалісти, але й цього недостатньо. Мало просто навчити людей і повернути у їхні підрозділи.

Спеціально навченим військовослужбовцям слід навчитись використовувати цю бойову установку як цілу систему: як її пересувати, встановлювати, з яких позицій потрібно стріляти і так далі.

Фактично в українській армії вже є "Джавеліни" і є люди, які вміють ними керувати. Але ще треба забезпечити прогрес цих військових із їхнього теперішнього початкового до рівня професіоналів.

Крім того, використання "Джавелінів" слід координувати з артилерією, ударними вертольотами, повітряними суднами. Має бути створена спеціальна військова структура, яку можна було б назвати "Резерв бронетранспорту" чи "Запасний резерв". Без цього використання "Джавелінів" не буде ефективним.

"Крим не є втраченим безповоротно"

– Чи може Київ повернути повний контроль над Донбасом військовим шляхом? Чи є інший спосіб?

– Я не є фахівцем у галузі політики. Буду говорити лише про військову сферу. Бійці українського війська у прифронтовій зоні на Донбасі – досить вправні. І за останні кілька місяців вже відвоювали 15 квадратних кілометрів території, діючи за принципом "кілометр за кілометром". І здатні на більше.

Ваші військові використовують тактику "маленьких укусів", і вони є сильнішими за супротивників. Але можливий варіант, що війну на Донбасі проти України буде вести винятково Росія. І ніхто не зможе спрогнозувати, як тоді розгортатимуться події.

– А може, не варто взагалі витрачати так багато зусиль і коштів, втрачати так багато людей заради повернення Донбасу, де дуже велика частина населення має проросійські та антиукраїнські погляди?

– Я не вважаю, що більшість населення окупованої частини Донбасу має антиукраїнські погляди. Коли українські солдати на лінії фронту спілкуються з мешканцями сіл, то чують зовсім протилежне: місцеві задоволені, що відчувають підтримку Києва.

Звісно, є й такі, які переконані, що Києвом керують нацисти і Бандера все ще живий… Таких переконати, що це не так, практично неможливо.

Але більшість людей з Донбасу хоче жити в Україні, а не в Росії. Коли Київ поверне собі контроль над цілим Донбасом і Кримом, то мешканці цих територій будуть втішені повернутися в Україну.

– А як стосовно Криму? Як повернути окупований Кремлем півострів? А може, Київ вже втратив Крим безнадійно?

– Ні, Крим не є втраченим безповоротно. Київ поверне Крим під свою юрисдикцію. Але це питання часу, відповідної політики і стратегії та вдалих акцій.

– Якими є відмінності між вояками української армії і російського війська?

– Головна відмінність – якісні характеристики солдатів на лінії фронту.

Чітко видно, що українські військові є набагато кращими, можна сказати, у пропорції 3:1. Це видно під час кожного бою.

Якщо йдеться про протистояння один на один, то українці долають росіян. Відзначу, що для російських солдатів великою проблемою є алкоголь.

У чому Росія краща, то це у використанні технологій у різних сферах. Російські військовики більш технологічно "просунуті". Сучасні технології потрапляють і в українську армію, але не всюди, якісно вони не пронизують всю систему оборони. Вони проникають через волонтерів і громадські організації, які реально постачають на фронт дрони, камери й таке інше. Це велика помилка і навіть серйозний провал Міністерства оборони, яке не здатне відстежувати військові технології і інтегрувати їх у військо.

– У такій ситуації чи можна вважати війська НАТО повністю готовими до потенційних атак росіян, наприклад, у країнах Балтії?

– Війська НАТО підтримують свій високий рівень і проводять постійні тренування у різних державах, які входять до складу Альянсу. Рівень підготовки підрозділів НАТО є набагато вищим, ніж у росіян.

Гадаю, якщо Росія вирішить атакувати НАТО, то отримає "синці на закривавленому носі".

– Чи можна вважати, що, попри серйозні помилки і недопрацювання, процес реформування українського війська все-таки йде у правильному напрямку?

– Українцям важливо усвідомити, що це довгий процес. Керівництву України потрібно продовжувати діяти.

Мета Путіна – здолати Україну. Якщо він цього не зробить – то на своїй батьківщині стане політичним трупом, втратить всю владу і довіру до себе як до "великого лідера".

А для України це означає, що не можна зупинятися на досягнутому, реформування війська слід продовжувати. Ваші військовики мусять постійно тренуватися й ставати кращими.

Але, на жаль, реформи збройних сил України відбуваються занадто повільно.

 

Інтерв’ю підготували: Павло Бук та Ольга Никорак.

Наші інтереси: 

Не можна зупинятися на досягнутому, реформування війська слід продовжувати.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Президент Порошенко, Адміністрація Президента і Рада національної безпеки і оборони України працюють напружено і щоденно!

Верховна Рада дозволяє собі невиправдано великі канікули!

Крім того, варто порівняти зарплати відповідальних працівників Адміністрації і РНБОУ з зарплатами та пільгами депутатів ВРУ і ми побачимо, що праця депутатів оплачується явно завищено у порівнянні з їхньою реальною працею і відповідальністю!

Також хочу звернути увагу на неадекватність оцінки роботи Президента (та Адміністрації і РНБОУ) українським загалом у порівнянні з оцінкою депутатського корпусу!

Прикладів вистачає!

Президент Порошенко і Його Святість Патріарх Філарет провели титанічну роботу по отриманню Україною Томоса про автокефалію.

А Верховна Рада спромоглася тільки з другої подачі (завдяки спікеру Парубію) прийняти постанову про передачу Андріївського собору у користування Вселенському Патріарху! У першому голосуванні "ЗА" проголосувало аж 216 депутатів, а у другому голосуванні аж 237.

Цитата:
Лідер "Радикальної фракції" Олег Ляшко й один із лідерів "Опозиційного блоку" Юрій Бойко заявили, що Петро Порошенко використовує питання релігії для передвиборчої агітації. Бойко навіть заявив, що за це розраховуються державним майном.

Цитата:
Але спікер закликав: "Голосуємо… Чорти хай бісяться, а українські сили голосують за".

Тобто, ми маємо у Верховній раді України сильну промосковську колону, яка відкрито і активно діє на шкоду Україні.

В той же час, замість того, щоб висловити думку про можливість дострокового розпуску парламенту і нових виборів у парламент, певні політики роблять ставку на заміну нині діючого Президента на виборах 2019 року. При цьому підкидають суспільству явно неадекватні такій високій посаді кандидатури, наприклад, Вакарчука чи Терещенко!

Цитата:
Окремо наголошу й на тому, що система управління в українській армії працює неналежно. Структура військової адміністрації вашої армії така, як і у мирний час. Це ж можна сказати й про ваших політиків.

Судіть самі: депутати парламенту України мали довжелезні канікули. А коли твоя країна воює – це неприйнятно.

Всі в державі мусять працювати заради перемоги.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Дуже слушна заувага!

Цитата:
Всі в державі мусять працювати заради перемоги.

У такій ситуації занадто багато справ доводиться робити адміністрації президента. Цей орган влади намагається і керувати державою, і вести війну, а це не є його завданням. Від АП вимагають більше, ніж вона здатна зробити.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Президент Порошенко, Адміністрація Президента і Рада національної безпеки і оборони України працюють напружено і щоденно!

Верховна Рада дозволяє собі невиправдано великі канікули!

Крім того, варто порівняти зарплати відповідальних працівників Адміністрації і РНБОУ з зарплатами та пільгами депутатів ВРУ і ми побачимо, що праця депутатів оплачується явно завищено у порівнянні з їхньою реальною працею і відповідальністю!

Також хочу звернути увагу на неадекватність оцінки роботи Президента (та Адміністрації і РНБОУ) українським загалом у порівнянні з оцінкою депутатського корпусу!

Прикладів вистачає!

Президент Порошенко і Його Святість Патріарх Філарет провели титанічну роботу по отриманню Україною Томоса про автокефалію.

А Верховна Рада спромоглася тільки з другої подачі (завдяки спікеру Парубію) прийняти постанову про передачу Андріївського собору у користування Вселенському Патріарху! У першому голосуванні "ЗА" проголосувало аж 216 депутатів, а у другому голосуванні аж 237.

Цитата:
Лідер "Радикальної фракції" Олег Ляшко й один із лідерів "Опозиційного блоку" Юрій Бойко заявили, що Петро Порошенко використовує питання релігії для передвиборчої агітації. Бойко навіть заявив, що за це розраховуються державним майном.

Цитата:
Але спікер закликав: "Голосуємо… Чорти хай бісяться, а українські сили голосують за".

Тобто, ми маємо у Верховній раді України сильну промосковську колону, яка відкрито і активно діє на шкоду Україні.

В той же час, замість того, щоб висловити думку про можливість дострокового розпуску парламенту і нових виборів у парламент, певні політики роблять ставку на заміну нині діючого Президента на виборах 2019 року. При цьому підкидають суспільству явно неадекватні такій високій посаді кандидатури, наприклад, Вакарчука чи Терещенко!

Цитата:
Окремо наголошу й на тому, що система управління в українській армії працює неналежно. Структура військової адміністрації вашої армії така, як і у мирний час. Це ж можна сказати й про ваших політиків.

Судіть самі: депутати парламенту України мали довжелезні канікули. А коли твоя країна воює – це неприйнятно.

Всі в державі мусять працювати заради перемоги.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

НАМ треба зрозуміти просту істину - поки війна не закінчиться перемогою, всі МИ є мобілізованими! Переможемо і наступить демобілізація!

Цитата:
Мета Путіна – здолати Україну. Якщо він цього не зробить – то на своїй батьківщині стане політичним трупом, втратить всю владу і довіру до себе як до "великого лідера".

А для України це означає, що не можна зупинятися на досягнутому, реформування війська слід продовжувати. Ваші військовики мусять постійно тренуватися й ставати кращими.

Але, на жаль, реформи збройних сил України відбуваються занадто повільно.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!