ЛІЕ (Підприємець) - Віталій Кличко

Віта́лій Володи́мирович Кличко́ (нар. 19 липня 1971, с. БіловодськеКиргизька РСРСРСР) — український боксерполітикгромадський діячмеценат, учений-педагог, член громадської ради журналу «ЄвроАтлантика»Герой України. З 5 червня 2014 року — Київський міський голова. З 25 червня 2014 року — Голова Київської міської державної адміністрації.

До 5 червня 2014 року — народний депутат України 7-го скликання, голова фракції політичної партії «УДАР» у Верховній Раді.

 

 

 

Дружина боксера - колишня професійна модельВіталій запевняє, що знаходиться у чудовій фізичній, і... політичній форміВладимир Кличко: биография, лучшие бои и фото (0115)Владимир Кличко: биография, лучшие бои и фото (0213)

 

 

Шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу (двічі серед аматорів і чотири рази серед професіоналів). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (1999–2000 роки), WBC (2004–2005 роки, з 2008 року дотепер), The Ring (2004–2005 роки). Срібний призер чемпіонату світу з боксу серед аматорів за версією AIBA (1995 рік). Триразовий чемпіон України з боксу серед аматорів. Чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (1995 рік). Старший брат професіонального боксера, чемпіона світу за версіями IBF, IBO, WBO і WBA Володимира Кличка.

Лідер партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка.

Депутат Київської міської ради (до грудня 2012 року), голова фракції «УДАР Віталія Кличка»; член палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи; голова правління благодійної організації «Фонд братів Кличків» (з серпня 2003 року); член Національного олімпійського комітету України (з червня 2005 року). Представник програми ЮНЕСКО «Освіта для дітей у нестатку» (з 2000 року). Колишній радник Президента України (2006 — 2008 роки).

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту, магістр Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком».

Біографія

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодську в Киргизстані в родині військовослужбовця, нащадка збіднілого козацького роду, вихідця з Київщини. Його прадід та інші родичі по лінії батькового батька постраждали під час репресій проти сільського населення України в 1920—30 рр., частина родини загинула під час Голодомору, а прадід і його родина по лінії батькової матері були розстріляні під час німецької окупації у 1940-х роках.

У 1980–1985 мешкав у містечку Мімонь (ЧССР), де служив його батько — Кличко Володимир Родіонович (24 квітня 1947 — 13 липня 2011), військовий льотчик Центральної групи військ Радянської Армії. 1985 року родина перебралася до України.

У 2009 році Віталію Кличку було присвоєно звання майора запасу сухопутних військ України.

Освіта:

  • Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут (1995 рік);
  • аспірантура Національного університету фізичного виховання і спорту України;
  • кандидатська дисертація «Бокс: теорія та методика спортивного відбору» (Національний університет фізичного виховання і спорту України, лютий 2000 року).
  • Національна академія державного управління при Президентові України, ступінь магістра за спеціальністю «Управління суспільним розвитком» (січень 2011 року)

Нагороди:

  • Герой України (із врученням ордена Держави, 31 грудня 2004 року);
  • Орден «За заслуги» I ст. (2008)[9], III ст. (жовтень 1999)[;
  • Орден «За мужність» I ст. (квітень 2004 року);
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (травень 2004 року).
  • Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (червень 2010 року).
  • Чемпіон спорту ЮНЕСКО (4.12.2006)

2007 року в Андрушівці було відкрито астероїд, який згодом названо на честь братів Кличків — 212723 Кличко.

Спортивна кар'єра

З дитинства Віталій захоплювався різними видами єдиноборств, але надавав перевагу кікбоксингу. Віталій шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу (двічі серед аматорів і чотири рази серед професіоналів). Пізніше він перейшов у бокс.

Свій перший професійний боксерський бій Віталій Кличко провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тоні Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а у другому був нокаутований.

1998 року Віталій Кличко став інтер-континентальним чемпіоном за версією WBO і потрапив до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв з найменшими витратами часу.

У жовтні 1998 року Віталій Кличко нокаутував у Гамбурзі Маріо Шіссераа в бою за вакантний титул чемпіона Європи, а в червні 1999 року відібрав в англійця Гербі Гайда чемпіонський пояс за версією WBO. У тому ж 1999 році він провів два успішні захисти.

Першої поразки він зазнав від Кріса Берда. Як виявилося, у Віталія була травма плеча, і після бою йому зробили складну операцію.

Після поразки Віталій провів бій 25 листопада 2000 року проти дуже стійкого німця Тімо Хоффманна. Кличко наполегливо пресингував суперника увесь бій, але Хоффман витримав бій до кінця. Це був перший бій, який Кличко виграв не нокаутом, а за очками.

27 січня 2001 року Кличко в 1-му раунді за 1 хвилину нокаутував відомого американця, Орліна Норріса (51-5), у бою за вакантний інтерконтинентальний титул WBA. Кличко знову отримав травму та близько 10 місяців не виходив на ринг.

8 грудня 2001 року Віталій провів бій проти переможця свого брата американця Роса П'юріті. У 11 раунді бій було зупинено, оскільки П'юріті отримав безліч потужних ударів і вже не міг захищатися. Кличко переміг технічним нокаутом.

У лютому 2002 року, Кличко в 11-му раунді нокаутував Вона Біна (42-2) і другий раз захистив титул інтерконтинентального чемпіона. 23 листопада 2002 року він став інтер-континентальним чемпіоном за версією WBA, перемігши Ларрі Дональда.

21 червня 2003 року на спортивній арені «Staples Center» в Лос-Анджелесі відбувся бій з Ленноксом Льюїсом. Віталій здебільшого діяв від оборони, йому вдавалося пробивати Льюїса у підборіддя. Віталій мало не збив з ніг Льюїса. Проте, унаслідок сильного розтину лівої брови у Віталія головний лікар зупинив бій у перерві між шостим та сьомим раундами. Перевага в рахунку на той час було на боці Кличка. На думку суддів, він виграв чотири з шести проведених раундів і загальний рахунок складав 58:56 на користь українського боксера. Усі чекали продовження протистояння двох великих боксерів. Але реванш не відбувся — Льюїс завершив кар'єру боксера.

6 грудня 2003 року в нью-йоркському «Madison Square Garden» відбувся бій з Кірком Джонсоном, він тривав лише 5 хвилин і 54 секунди і завершився технічним нокаутом Джонсона.

24 квітня 2004 року Віталій зустрівся на ринзі з південноафриканцем Коррі Сандерсом. Двобій завершився технічним нокаутом Сандерса у восьмому раунді. Так Віталій став чемпіоном світу за версією WBC.

11 грудня 2004 Кличко захистив свій титул у бою з Денні Уільямсом. Бій завершився у восьмому раунді технічним нокаутом.

Після цього бою Віталій Кличко потерпав від травм. Унаслідок цього його бій з Хасимом Рахманом переносився 4 рази. Останній було призначено на 12 листопада 2005.

9 листопада 2005 Віталій Кличко оголосив про завершення спортивної кар'єри, однак у січні 2007 повідомив про намір повернутись до професійного боксу та змагатися за звання чемпіону WBC з Олегом Маскаєвим.

1 грудня 2005 Віталій і Володимир Клички одержали найпрестижнішу медіа-премію Німеччини — Бамбі (нім. Bambi).

11 жовтня 2008 Віталій Кличко повернувся в ринг і переміг у бою проти Семюеля Пітера технічним нокаутом. Суперник відмовився від поєдинку після 8-го раунду. Таким чином, пояс за версією WBC знову повернувся до Віталія Кличка. Разом з цією перемогою брати Клички досягли своєї давньої мети та встановили світовий рекорд — вперше в історії професійного боксу чемпіонами у важкій ваговій категорії за версіями найпрестижніших світових організацій IBF, WBC та WBO стали одночасно два рідні брати.

21 березня 2009 Чемпіон світу в важкій вазі за версією WBC Віталій Кличко успішно захистив свій титул у бою проти кубинця Хуана Карлоса Гомеса.

29 травня 2010 Віталій Кличко здобув ювілейну (сорокову) перемогу в своїй професійній кар'єрі у бою проти поляка Альберта Сосновського. Бій закінчився у 10 раунді нокаутом.

16 жовтня 2010 Віталій здобув чергову перемогу в поєдинку з Шеноном Бріґсом.

19 березня 2011 у першому раунді через 2:45 від початку бою, отримав перемогу у поєдинку з Одланьєром Солісом.

10 вересня 2011 бій з Томашем Адамеком був зупинений на 10 раунді з призначенням Віталію перемоги технічним нокаутом.

18 лютого 2012 р. Віталій провів поєдинок проти британця Дерека Чисори. 40-річний Кличко виграв бій за очками й послався на отриману під час бою травму плеча.

8 вересня 2012 р. Віталій здобув перемогу над Мануелем Чарром. Лікар зупинив бій через розсічення брови у німця.

Загалом на професійному ринзі Віталій Кличко провів 47 боїв, здобув 45 перемог (41 перемога нокаутом, чотири бої виграв за очками) і зазнав двох поразок. Перша — внаслідок пориву зв'язок, інша — внаслідок розтину брови, через що бої було зупинено лікарем.

Участь у Помаранчевій революції

Віталій Кличко разом із братом Володимиром під час Помаранчевої революції активно підтримували кандидата в Президенти Віктора Ющенка. 12 грудня 2004 року Віталій у Лас-Вегасі боксував проти Денні Вільямса з помаранчевою стрічкою на поясі, а перемогу, здобуту у 8 раунді, спортсмен присвятив демократії в Україні, після чого підняв над головою помаранчевий прапор, який зала зустріла аплодисментами. Після бою боксер зазначив: «Я підтримую боротьбу народу за демократію проти маніпуляцій. Для мене майбутнє мого народу — дуже важливе, і я зроблю все, що я можу».

Політична кар'єра

Після завершення спортивної кар'єри Віталій Кличко розпочав політичну кар'єру. У березні 2006 року Віталій Кличко одночасно балотувався до Верховної Ради та Київради як очільник Блоку «Пора — ПРП», а також змагався за посаду мера Києва. Переможними для Віталія стали вибори у Київраду, тоді як на виборах мера Віталій Кличко зайняв друге місце, поступившись Леоніду Черновецькому, а напарламентських виборах 2006 року Блок «Пора — ПРП» не подолав 3% бар'єру.

На позачергових виборах Київського мера 25 травня 2008 року знову переміг Черновецький — 37,72% голосів, Олександр Турчинов — 19,13%, Віталій Кличко на третьому місці — 17,97%. На виборах до Київської міської ради Блок Віталія Кличка, до якого увійшли Народний рух України, партія «Європейська столиця» та партія «Українські соціал-демократи», набрав 10,61% або 122243 голосів виборців.

У квітні 2010 року очолив партію «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка».

У 2010 році, коли Президентом став Віктор Янукович, у пресі з'явилася інформація про переговори Віталія Кличка з партією Регіонів з приводу їхнього зближення та можливих нових виборів мера Києва, а також про можливу підтримку партією Регіонів і навіть призначення Віталія Кличка секретарем чи навіть головою Київської міської адміністрації. Однак, сам Кличко в липні того ж року спростував всі закиди і заявив:

« Я хочу бути обраним, а не призначеним мером столиці »

На парламентських виборах 2012 року Віталій Кличко очолив список партії УДАР. Очолювана ним партія посіла третє місце, отримавши 2 847 979 голосів, або 13,96%, і здобула 34 місця у Верховній Раді VII скликання за партійними списками та 6 місць у мажоритарних округах. 12 грудня 2012 Кличко склав присягу як народний депутат VII скликання та був обраний лідером фракції УДАРу в Верховній Раді, яка налічує 42 депутати (2 з яких були обрані як самовисуванці). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Євромайдан

Ще до початку масових акцій протесту, 14 листопада, Кличко виступив із закликом вийти 24 листопада на акцію на підтримку підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Між тим на Майдані Незалежності ця акція розпочалася раніше — 21 листопада, в цей день зі сцени Майдану В. Кличко висловив впевненість в тому, що «в наших силах змусити Януковича, змусити уряд […] підписати угоду про асоціацію».

Надалі В.Кличко докладав зусиль до мирного врегулювання конфлікту — разом з О. Тягнибоком і А. Яценюком брав участь у переговорах з В. Януковичем щодо мирного врегулювання кризи, в тому числі й під час кривавих подій 18-20 лютого, а також закликав до мирного характеру протестів і демонстрантів. Зокрема В.Кличко особисто перебував в епіцентрі подій в ході протистояння 1 грудня. був особисто в епіцентрі подій під час штурму 11 грудня, Протистояння на Грушевського, виступав зі сцени Майдану в ніч з 18 на 19 лютого із закликом до силовиків припинити насилля

21 лютого В. Кличко виступив одним із підписантів угоди про врегулювання кризи в Україні[31]. Ця угода була вкрай скептично сприйнята протестувальниками на Майдані, і виступ сотника Парасюка, що оголосив вимогу негайного відсторонення Януковича від влади, відбувся за безпосередньої присутності В. Кличка на сцені Майдану.

Після Євромайдану

Напередодні позачергових виборів президента України В. Кличко розглядався як один із фаворитів виборів, однак вирішив не брати участі у президентських виборах, мотивуючи доцільністю висунення єдиного кандидата від демократичних сил, і припустивши, що найвищу підтримку серед таких кандидатів має Петро Порошенко

25 травня 2014 року був обраний мером Києва, набравши 56,7% голосів виборців. 5 червня 2014 року Верховна Рада України достроково припинила повноваження народного депутата В.Кличка у зв'язку з обранням його Київським міським головою.

25 червня 2014 року призначений Головою Київської міської державної адміністрації.

Курйозні випадки

Віталій прославився деякими своїми репліками в прямому ефірі:

А сьогодні у завтрашній день не усі можуть дивитись. Вірніше, дивитись можуть не тільки лише всі, мало хто може це робити.
Якщо людина одягла форму СС, тобто чітко... вона пофарбувала себе у ті кольори, в які вона пофарбувала себе, і ті люди, які... існує дуже багато точок зору з цього приводу, я чітко притримуюсь, і я чітко розумію, що ті прояви, якщо ви так ставите гостро питання, що наче ми...
У мене є два заступники, чотири з яких вже місяць лежать в Кабінеті Міністрів, яких призначити неможливо. Не знаю, чому.
Я зустрічався з багатьма міліціонерами, які загинули, з людьми демонстрантами, які загинули. І всі задають питання...

Особисте життя

Сімейний стан: одружений

  • Дружина (з 26 квітня 1996) Кличко Наталія Валеріївна (уроджена Єгорова), нар. 26 лютого 1974 року, — в минулому спортсменка і фотомодель.
  • виховує двох синів (Єгор 2000 р.н., Максим 2005 р.н.) та доньку (Єлизавета-Вікторія 2002 р.н.)

Захоплення: дайвінг та гра у шахи.


В тему:

Модель психіки

Модель психіки ЛІЕ - Джек Лондон

3. Логіко-інтуїтивний Есктраверт, (Підприємець)

Гравець: 
Альберт Саїн
117

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка