Італійська політична система сумно відома у всій Європі своєю нестабільністю. За 71 рік, що минув з кінця Другої світової війни, в Римі змінилося понад 60 урядів, багато з яких перебували при владі лише декілька місяців. І мешканці країни, і інвестори, і самі політики значною мірою втомилися від цієї чехарди.
Чинний прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці і один із засновників нестандартної партії «П'ять зірок» Беппе Грілло
В умовах неймовірно фрагментованого парламенту, що володіє двома рівними за значенням палатами, провести будь-які серйозні реформи майже неможливо. Досягти консенсусу з важливих для країни питань – і поготів.
Крім того, в існуючій системі кожен італійський парламентарій у тій чи іншій мірі схильний до відчайдушного самопіару і популізму: він(вона) знає, що при такому крутому повороті може майже випадково опинитися на самісінькому верху, тому краще, щоб народ заздалегідь знав тебе і любив.
Чинний прем'єр-міністр технократ Маттео Ренці, зіткнувшись з неможливістю провести через парламент які-небудь суттєві ініціативи, вирішив піти ва-банк. Влітку, на хвилі власної популярності, він призначив на грудень референдум, покликаний зламати схильну до хаосу політичну систему. Він запропонував внести в конституцію низку змін, спрямованих на зниження ролі Сенату, скорочення представництва малих партій у Палаті депутатів, відібрати частину повноважень у регіонів, доручивши їх центральному уряду, причому саме цей уряд зробити набагато впливовішим, ніж зараз. Ба більше, цей референдум покликаний суттєво ускладнити проведення будь-яких референдумів у майбутньому. Загалом, мова йде про концентрацію влади в руках її виконавчих органів.
Представники більшості великих італійських партій, а також партнери Італії по Євросоюзу та G7 схвально поставилися до ідеї реформування політичної системи країни. Політики відчули в цій реформі можливість залишатися у владі не по кілька місяців, а роками, а іноземні партнери зраділи тому, що одвічний бардак у Римі зміниться хоч якоюсь стабільністю і передбачуваністю. Ідею Ренці підтримав і великий бізнес, втомлений від постійно мінливого курсу уряду. Консенсус начебто був знайдений. Але йдеться про Італію. Ті, хто взявся енергійно розмахувати руками, протестуючи проти ідей Ренці, звісно ж, знайшлися.
Щоб підкреслити серйозність своїх намірів і відсутність альтернативи пропонованим реформам, прем'єр-міністр неодноразово і публічно обіцяв піти у відставку, якщо народ відхилить його ініціативу. На тлі літньої популярності такі заяви здавалися цілком безпечними: його особистий рейтинг перевищував 50 відсотків, ніяких ризиків на горизонті не проглядалося.
Однак проти Ренці виступила молода, нестандартна та динамічно зростаюча політична сила, яка ставить перед собою цілі, прямо протилежні прем'єрським – рух «П'ять зірок».
Італійський комік Беппе Грілло, відсторонений від телеефіру за жорстокі жарти над практично усіма італійськими політиками, і інтернет-активіст, підприємець Джанроберто Касаледжо в 2009 році організували власну «партію», яка, як написано в її програмі, повинна звільнити Італію від «повністю корумпованого і прогнилого» політичного прошарку.
За задумом батьків-засновників «П'яти зірок», практично всі рішення в країні мають прийматися на референдумах в інтернеті, в яких зможуть брати участь всі повнолітні громадяни країни (або регіону, якщо питання зачіпає інтереси лише місцевих громад). Органи влади повинні мати лише координаційну роль, не володіючи правом приймати важливі рішення самостійно.
Професію «політик» вони хочуть заборонити: будь-які виборні посади можна буде обіймати не більше двох разів. Після другого терміну (хоч у сільраді) людина буде зобов'язана залишити органи влади назавжди, займаючись тим, чим займалася до обрання або знайшовши собі іншу професію. Крім того, пропонується повністю вигнати гроші навіть з сильно редукованої політичної системи, заборонивши кандидатам і політикам приймати пожертви на свої кампанії. Ще одне нововведення – тотальна заборона на заміщення будь-яких посад людьми з кримінальним минулим.
Загальна мета «П'яти зірок» - максимальна децентралізація влади, заміна представницької демократії на пряму, реалізовану за допомогою загального безкоштовного доступу в інтернет. Вже з'явився новий термін, що визначає цю систему керування: «Кіберутопія».
Незважаючи на назву, що натякає на неспроможність цієї форми правління, популярність руху постійно зростає, його прихильники вже займають більше сотні місць у парламенті, посади мерів Рима і Турина, а також численні посади рангом поменше по всій країні. Як водиться, до успішного проекту постійно прибиваються сумнівні особистості, яких, утім, безжально звідти виганяють.
Грілло, що став де-факто ідеологом «П'яти Зірок», визнає, що затіяна Ренці реформа зробить країну більш керованою і стабільною, але підкреслює, що станеться це за рахунок воцаріння на державних постах корупціонерів та шахраїв, яких практично неможливо буде вигнати звідти. За його словами, у разі голосування на референдумі «за», політики вийдуть з-під будь-якого контролю з боку суспільства, перетворившись в закриту касту.
Саме тому лідери «П'яти зірок» пропонують «прокатати» Ренці з його референдумом, після чого провести нові парламентські вибори, за підсумками яких вони розраховують перемогти і почати втілювати в життя власну програму запровадження прямої демократії.
Такий результат буде цілком вірогідний, якщо прем'єр-міністр не зуміє домогтися бажаного результату на референдумі. В усякому разі, реалістичної альтернативи зараз не проглядається. І, що найцікавіше, поразка Ренці зараз найімовірніша, ніж коли-небудь.
Жага змін
Результати відразу кількох референдумів, проведених у світі в останні місяці, свідчать, що в момент прийняття виключно важливих рішень люди схильні голосувати поперек думки власного уряду.
Останні приклади: британці, всупереч думці політичної, економічної і інтелектуальної еліти своєї країни, проголосували за вихід з Євросоюзу. Угорці просто не прийшли на ініційований урядом референдум про обмеження імміграції. Колумбійці проголосували проти угоди про встановлення миру з повстанцями-марксистами. У всіх трьох випадках влада, загалом, була впевнена у власному успіху, тому поразку на референдумі кожного разу переживалася дуже важко.
Ренці, оголошуючи референдум, теж, зрозуміло, не сумнівався, що народ, втомлений від перманентної політичної кризи, підтримає його реформи. Але поява «п'ятизіркової» альтернативи його планам різко зіпсувало ніби як добру картину.
По рейтингах прем'єра вдарила і безпорадність уряду при порятунку відразу чотирьох італійських банків, які почали сипатися цього року. Перекачування державних грошей у ці банки прихильники «П'яти зірок» оцінили однозначно: знову корумповані політики рятують своїх приятелів-банкірів за рахунок простих платників податків. Скандал був досить гучним, Ренці втратив більше десяти відсотків популярності лише завдяки йому.
За останніми опитуваннями громадської думки, противників прийняття змін до конституції на кілька відсотків більше, ніж прихильників. Однак значно важливіша та обставина, що від 35 до 50 відсотків виборців поки не визначилися у своєму ставленні до реформи. Змін вони, в принципі, хочуть, але не можуть вирішити, яких саме.
У цих умовах стає особливо важливо, як табори «за» і «проти» доносять до виборців свою позицію. І знову тут деяка перевага на боці Грілло. Його прихильники кажуть приблизно таке: "Голосування 'за' означатиме збереження і зміцнення системи, при якій корумпований Ренці рятуватиме своїх недолугих друзів – банкірів за ваш рахунок, дорогі італійці".
Самому прем'єру і його групі підтримки для пояснення своєї позиції доводиться читати непідготовленій аудиторії справжню лекцію з теорії державного управління в італійській республіці, а також пояснювати, чому нинішня система формування Сенату не дозволяє проводити необхідні реформи. Італійцям притаманна внутрішня недовіра своїм політикам, тому часто такі лекції сприймаються як засіб запудрити мізки слабо підготовленому електорату. Логіка тут приблизно така: «Якщо не можеш доступно пояснити, що ти хочеш зробити, то, найпевніше, намагаєшся щось приховати під багатьма шарами словесного лушпиння».
До грудня час ще є (референдум призначений на 4 грудня - ред.). Можливо, Ренці і зуміє подолати згубну для нього тенденцію в суспільних настроях. Якщо ж йому це не вдасться, Італія цілком може стати полігоном для обкатки «кіберутопії» – ризикованої системи, яка ніде і ніколи раніше не існувала.
Утім, надія на її успіх є: найбільше вона схожа на швейцарську систему керування країною, де максимальна децентралізація влади і поставлені на потік різнорівневі референдуми призвели до досягнення вельми вражаючих результатів у всіх сферах суспільного життя.
Наші інтереси:
Україна має брати приклад найкращого і не повтрювати чужих помилок.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Італія готова до скасування держави. Конституційний референдум може стати найбільшим потрясінням для Італії
Світ:
Італійська політична система сумно відома у всій Європі своєю нестабільністю. За 71 рік, що минув з кінця Другої світової війни, в Римі змінилося понад 60 урядів, багато з яких перебували при владі лише декілька місяців. І мешканці країни, і інвестори, і самі політики значною мірою втомилися від цієї чехарди.
16100802.png
В умовах неймовірно фрагментованого парламенту, що володіє двома рівними за значенням палатами, провести будь-які серйозні реформи майже неможливо. Досягти консенсусу з важливих для країни питань – і поготів.
Крім того, в існуючій системі кожен італійський парламентарій у тій чи іншій мірі схильний до відчайдушного самопіару і популізму: він(вона) знає, що при такому крутому повороті може майже випадково опинитися на самісінькому верху, тому краще, щоб народ заздалегідь знав тебе і любив.
Чинний прем'єр-міністр технократ Маттео Ренці, зіткнувшись з неможливістю провести через парламент які-небудь суттєві ініціативи, вирішив піти ва-банк. Влітку, на хвилі власної популярності, він призначив на грудень референдум, покликаний зламати схильну до хаосу політичну систему. Він запропонував внести в конституцію низку змін, спрямованих на зниження ролі Сенату, скорочення представництва малих партій у Палаті депутатів, відібрати частину повноважень у регіонів, доручивши їх центральному уряду, причому саме цей уряд зробити набагато впливовішим, ніж зараз. Ба більше, цей референдум покликаний суттєво ускладнити проведення будь-яких референдумів у майбутньому. Загалом, мова йде про концентрацію влади в руках її виконавчих органів.
Представники більшості великих італійських партій, а також партнери Італії по Євросоюзу та G7 схвально поставилися до ідеї реформування політичної системи країни. Політики відчули в цій реформі можливість залишатися у владі не по кілька місяців, а роками, а іноземні партнери зраділи тому, що одвічний бардак у Римі зміниться хоч якоюсь стабільністю і передбачуваністю. Ідею Ренці підтримав і великий бізнес, втомлений від постійно мінливого курсу уряду. Консенсус начебто був знайдений. Але йдеться про Італію. Ті, хто взявся енергійно розмахувати руками, протестуючи проти ідей Ренці, звісно ж, знайшлися.
Щоб підкреслити серйозність своїх намірів і відсутність альтернативи пропонованим реформам, прем'єр-міністр неодноразово і публічно обіцяв піти у відставку, якщо народ відхилить його ініціативу. На тлі літньої популярності такі заяви здавалися цілком безпечними: його особистий рейтинг перевищував 50 відсотків, ніяких ризиків на горизонті не проглядалося.
Однак проти Ренці виступила молода, нестандартна та динамічно зростаюча політична сила, яка ставить перед собою цілі, прямо протилежні прем'єрським – рух «П'ять зірок».
Італійський комік Беппе Грілло, відсторонений від телеефіру за жорстокі жарти над практично усіма італійськими політиками, і інтернет-активіст, підприємець Джанроберто Касаледжо в 2009 році організували власну «партію», яка, як написано в її програмі, повинна звільнити Італію від «повністю корумпованого і прогнилого» політичного прошарку.
За задумом батьків-засновників «П'яти зірок», практично всі рішення в країні мають прийматися на референдумах в інтернеті, в яких зможуть брати участь всі повнолітні громадяни країни (або регіону, якщо питання зачіпає інтереси лише місцевих громад). Органи влади повинні мати лише координаційну роль, не володіючи правом приймати важливі рішення самостійно.
Професію «політик» вони хочуть заборонити: будь-які виборні посади можна буде обіймати не більше двох разів. Після другого терміну (хоч у сільраді) людина буде зобов'язана залишити органи влади назавжди, займаючись тим, чим займалася до обрання або знайшовши собі іншу професію. Крім того, пропонується повністю вигнати гроші навіть з сильно редукованої політичної системи, заборонивши кандидатам і політикам приймати пожертви на свої кампанії. Ще одне нововведення – тотальна заборона на заміщення будь-яких посад людьми з кримінальним минулим.
Загальна мета «П'яти зірок» - максимальна децентралізація влади, заміна представницької демократії на пряму, реалізовану за допомогою загального безкоштовного доступу в інтернет. Вже з'явився новий термін, що визначає цю систему керування: «Кіберутопія».
Незважаючи на назву, що натякає на неспроможність цієї форми правління, популярність руху постійно зростає, його прихильники вже займають більше сотні місць у парламенті, посади мерів Рима і Турина, а також численні посади рангом поменше по всій країні. Як водиться, до успішного проекту постійно прибиваються сумнівні особистості, яких, утім, безжально звідти виганяють.
Грілло, що став де-факто ідеологом «П'яти Зірок», визнає, що затіяна Ренці реформа зробить країну більш керованою і стабільною, але підкреслює, що станеться це за рахунок воцаріння на державних постах корупціонерів та шахраїв, яких практично неможливо буде вигнати звідти. За його словами, у разі голосування на референдумі «за», політики вийдуть з-під будь-якого контролю з боку суспільства, перетворившись в закриту касту.
Саме тому лідери «П'яти зірок» пропонують «прокатати» Ренці з його референдумом, після чого провести нові парламентські вибори, за підсумками яких вони розраховують перемогти і почати втілювати в життя власну програму запровадження прямої демократії.
Такий результат буде цілком вірогідний, якщо прем'єр-міністр не зуміє домогтися бажаного результату на референдумі. В усякому разі, реалістичної альтернативи зараз не проглядається. І, що найцікавіше, поразка Ренці зараз найімовірніша, ніж коли-небудь.
Жага змін
Результати відразу кількох референдумів, проведених у світі в останні місяці, свідчать, що в момент прийняття виключно важливих рішень люди схильні голосувати поперек думки власного уряду.
Останні приклади: британці, всупереч думці політичної, економічної і інтелектуальної еліти своєї країни, проголосували за вихід з Євросоюзу. Угорці просто не прийшли на ініційований урядом референдум про обмеження імміграції. Колумбійці проголосували проти угоди про встановлення миру з повстанцями-марксистами. У всіх трьох випадках влада, загалом, була впевнена у власному успіху, тому поразку на референдумі кожного разу переживалася дуже важко.
Ренці, оголошуючи референдум, теж, зрозуміло, не сумнівався, що народ, втомлений від перманентної політичної кризи, підтримає його реформи. Але поява «п'ятизіркової» альтернативи його планам різко зіпсувало ніби як добру картину.
По рейтингах прем'єра вдарила і безпорадність уряду при порятунку відразу чотирьох італійських банків, які почали сипатися цього року. Перекачування державних грошей у ці банки прихильники «П'яти зірок» оцінили однозначно: знову корумповані політики рятують своїх приятелів-банкірів за рахунок простих платників податків. Скандал був досить гучним, Ренці втратив більше десяти відсотків популярності лише завдяки йому.
За останніми опитуваннями громадської думки, противників прийняття змін до конституції на кілька відсотків більше, ніж прихильників. Однак значно важливіша та обставина, що від 35 до 50 відсотків виборців поки не визначилися у своєму ставленні до реформи. Змін вони, в принципі, хочуть, але не можуть вирішити, яких саме.
У цих умовах стає особливо важливо, як табори «за» і «проти» доносять до виборців свою позицію. І знову тут деяка перевага на боці Грілло. Його прихильники кажуть приблизно таке: "Голосування 'за' означатиме збереження і зміцнення системи, при якій корумпований Ренці рятуватиме своїх недолугих друзів – банкірів за ваш рахунок, дорогі італійці".
Самому прем'єру і його групі підтримки для пояснення своєї позиції доводиться читати непідготовленій аудиторії справжню лекцію з теорії державного управління в італійській республіці, а також пояснювати, чому нинішня система формування Сенату не дозволяє проводити необхідні реформи. Італійцям притаманна внутрішня недовіра своїм політикам, тому часто такі лекції сприймаються як засіб запудрити мізки слабо підготовленому електорату. Логіка тут приблизно така: «Якщо не можеш доступно пояснити, що ти хочеш зробити, то, найпевніше, намагаєшся щось приховати під багатьма шарами словесного лушпиння».
До грудня час ще є (референдум призначений на 4 грудня - ред.). Можливо, Ренці і зуміє подолати згубну для нього тенденцію в суспільних настроях. Якщо ж йому це не вдасться, Італія цілком може стати полігоном для обкатки «кіберутопії» – ризикованої системи, яка ніде і ніколи раніше не існувала.
Утім, надія на її успіх є: найбільше вона схожа на швейцарську систему керування країною, де максимальна децентралізація влади і поставлені на потік різнорівневі референдуми призвели до досягнення вельми вражаючих результатів у всіх сферах суспільного життя.
Україна має брати приклад найкращого і не повтрювати чужих помилок.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта