Зображення користувача Петро Олар.
Петро Олар
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Естафету пам'яті про репресії несуть народжені в Якутії литовці

Світ:

14 червня 2017 року в музеї народного побуту Литви, що у містечку Румшішкєс близько Каунаса, біля юрти колишні департовані з берегів моря Лаптєвих відзначали День Скорботи і Надії. Це була 76 річниця масових депортацій з Литви. Вже багато років поряд несе естафету пам'яті патріот Литви Йонас Маркаускас. Про його внесок в цю справу наша сьогоднішня розповідь. Шукаємо інших як литовців, так і українців, що пережили страшні часи депортацій...

Йонас Маркаyскас керує роботою товариства «Лаптівці» з самого початку. Він народився у 1946 році у родині вчителів в найсуворішому місці заслання в Арктиці – на острові Трофимівськ.

Створене в 1992 році Товариство депортованих до моря Лаптєвих «Лаптівці» об'єднує жителів Литви, висланих до Якутії, які повернулися після депортації до Литви.

Спочатку їх вислали в Алтайський край, а в 1942 році перевезли до Якутії, на острів Трофимівськ.

Основна мета цієї громадської організації – зберегти пам'ять і поширювати свідчення про геноцид, вчинений в Литві, про тяжкі злочини, скоєні сталінським режимом, передавати документи, предмети, що залишилися, державі для зберігання (як доказ про геноцид) з метою захисту прав жертв і патріотичного виховання молоді.

З початку Відродження Литви Йонас Маркаyскас брав участь в експедиції 1989 року до моря Лаптєвих. Разом з іншими висланими відновлював цвинтарі, будував пам'ятники, допомагав транспортувати в Литву тлінні останки жертв геноциду.

У 1991 році виникла ідея: побудувати в музеї побуту Литви в Румшішкєс юрту, точно таку ж, в яких мимоволі жили вислані. Йонас Маркаyскас був одним з ініціаторів цього будівництва. Його наполегливість і рішучість дали результат – в 1992 році юрта була побудована за проектом колишнього працівника «Якутстроя» Рімантаса Путвіса. Муляж юрти свідчить про побут висланих в Арктиці.

У 1994 році був побудований перший скульптурний пам'ятник загиблим висланим «Скорбота сім'ї», а в 1996 році встановлено товарний вагон, в якому вивозили людей. На основі цих пам'яток в музеї був сформований Сектор висилання і резистенції. Поступово це місце стало пам'ятним і духовним центром колишніх висланих, де щороку відзначається День Скорботи і Надії.

Тут часто бувають керівники країни, дипломати і гості. Колишня переселенка Ірена Шпакаускене з початку відкриття експозиції розповідає відвідувачам музею про побут жителів Литви в Арктиці, про долі дітей – в'язнів ХОЛОДУ і ГОЛОДУ. «Лаптівці» дружать з представниками громадськості Якутії та молоддю з різних країн.

Товариство «Лаптівці» в 1995 році підготувало, а якутське видавництво «Бічік» видало спогади-антологію «Литовці у Льодовитого океану». Частина книги була опублікована мовою саха.

На презентацію книги в Якутськ запросили литовську делегацію з десяти чоловік – авторів книги. Члени делегації на чолі з Йонасом Маркаyскасом були прийняті Главою уряду Якутії, міністрами освіти, національностeй і керівниками інших установ. Литовці подарували картини художників Антанаса Кмеляускаса і колишнього висланого Пранаса Порутіса музеям Якутська.

B Якутську створено товариство «Гинтарас» (з лит. - «Бурштин»), що об'єднує висланих, які залишилися жити в Якутії.

B 2011 року поблизу юрти в Румшішкєс побудовано прототип пам'ятників, які стоять в селищах Биков-мис, Муостах, Тит-Ари і на острові Трофимівськ в Республіці Саха у дельті Лєни.

Під час експедиції у Якутію в 1989 році Йонас Маркаyскас разом з іншими брав участь в радіо і телевізійних передачах, зустрічався з журналістами. Ці контакти стали приводом для журналістів Якутії поцікавитися не тільки історією висилань з Литви, а й згадати висланих якутів, які теж через політичні мотиви були зовсім забуті.

У 1992 році дуже велике враження на делегацію з Якутії залишила зустріч з колишніми висланими з Литви та відвідування якутської юрти в Румшішкєс. Після цього було створено кілька відеофільмів: «Довга дорога» і «Литва: 14 червня 1941 року – День Скорботи і Надії».

У 2002 році «Лаптівці» та якутська громада «Гинтарас» звернулися з ініціативою побудувати пам'ятник в Якутську в пам'ять про висланих та загиблих жителів Литви в Якутії в 1942-1956 роках. У 2003 році Йонас Маркаускас отримав в мерії Якутська дозвіл на будівництво пам'ятника. Дуже шкода, що готовий пам'ятник залишився в Литві через відмову його прийняти в Якутську за указом представника адміністрації Президента РФ.

Пам'ятник встановлено у Вільнюсі на вулиці Ауку, біля Музею жертв Геноциду.


Йонас Маркаускас став ініціатором і творцем більше 20-ти книг пам'яті про ті далекі і суворі події. Особливо треба відзначити книгу «Литовці в Арктиці», видану в 2000 році литовською та англійською мовами, в 2011 році вона була видана російською, а в 2012 році – французькою мовами.

«Лаптівці» під керівництвом Йонаса Маркаускаса підтримують зв'язок з активістами з Якутії, членами товариства «Гинтарас». Делегації з Якутська приїжджають в Литву на поминальні Дні Скорботи і Надії.

У 2012 році з Литви до Якутська відправилася делегація з 9 чоловік, на чолі з керівником Йонасом Маркаускасом. Вони виступили на міжнародній конференції, присвяченій 70-річчю висилань в Арктику і опублікували статтю про її роботу.

У 2013 році «Лаптівці» організували візит представників Якутії в Литву. Більшість прибулих до нас людей були вислані якути і їх близькі. Вони відвідали пам'ятні місця і трохи відпочили у Балтійського моря. Йонас Маркаускас активно працює над зміцненням зв'язків між Якутією і Литвою та увічненням історичної пам'яті.

За ініціативу і активну діяльність за службу в університеті і роботу в товаристві «Лаптівці» Йонас Маркаускас в 2003 році нагороджений орденом «За заслуги перед Литвою», а в 2006 році відзначений нагородою Департаменту еміграції національних меншин. У 2012 році Йонасу Маркаускасу за заслуги вручений Золотий Знак Пошани Президента Республіки Саха за громадянську позицію.

Йонас Маркаускас став одним з ініціаторів зведення скульптурних композицій з дерева по тематиці висилань біля юрти в Румшіскес, створених народним художником Литви Рімантасом Зінкевічюсом: «Похорон», «Дрова – життя», «Зимова ловля», «Урок литовської мови», «Муки сім'ї та Надія». Вони стали важливою частиною візуалізації побуту департованих. Скульптури створені за мотивами малюнків колишнього висланого Гінтаутаса Мартінайтіса до книгі «Литовці в Арктиці».

 

Гінтаутас Мартінайтіс. "Відділення чоловіків від сімей на станції Науєйі Вільня"

 

Гінтаутас Мартінайтіс. "Висадка висланих литовців на острів Трофимівськ 28 серпня 1942"

 

Гінтаутас Мартінайтіс. "Вислані литовці в бараці на о. Трофимівськ"

Громадська діяльність Йонаса Маркаускаса заслуговує на повагу і високих слів подяки як литовців, так і жителів Республіки Саха.

Ансамбль української пісні "Просвiт" брав участь в концерті, приуроченому Дню Скорботи та Надії "Танення вічної мерзлоти" в центрі культури м. Мажейкяй.

Рита Віпартіене – член ради Товариства депортованих до моря Лаптєвих «Лаптівці», дочка висланих Юлії і Річардаса Вайцекаускасов, яка народилася у Якутську

Наші інтереси: 

Народ, який втрачає історичну пам'ять, втрачає більше.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Оксана Колосовська.
0
Ще не підтримано

Просто неймовірно. Така потужна репресивна машина проти нечисленного народу...
І у когось ще язик повертається захищати ті часи.

Коментарі

Зображення користувача Оксана Колосовська.
0
Ще не підтримано

Просто неймовірно. Така потужна репресивна машина проти нечисленного народу...
І у когось ще язик повертається захищати ті часи.