Результати волевиявлення показують реальну інформаційну структуру суспільства – за вертикаллю та горизонталлю.У першому турі було задіяно 3 інноваційні політтехнології, спрямовані на розширення кола прихильників.
Відтак команди, які їх застосували, обігнали конкурентів. Проте у другому турі працюватиме інша логіка. Вона основана на етнічній самосвідомості. Етнос – це соціальний організм, структура якого багато в чому подібна до структури окремого індивідууму.
Чотири рівні розвитку людини
1. Інстинкти. Коли дитина тільки народилася, вона живе на інстинктах. Головним є інстинкт самозбереження. Він проявляється в тому, що дитина одразу ж намагається розрізняти своїх і чужих. Вона тягнеться до матері та інших родичів і сахається сторонніх. Зі своїми їй спокійно, а з чужими – тривожно – тому що небезпечно. Інстинкти – це перший інформаційний рівень.
2. Цяці. Другий рівень – це коли дитина ще немовлятко. Вона не розуміє слів, але в неї вже є образне мислення. Вона сприймає вигуки і жести. Тому її не переконують словами – їй просто показують "цяцю". На цьому рівні домінує права півкуля, яка відповідає за образно-чуттєве і конкретне мислення, музику, рухливість.
3. Слова. Коли дитина навчилася говорити, вона багато запитує і довіряє сказаному. Вона любить казки. Таких дітей переконують слова. Тут домінує ліва півкуля, яка відповідає за логічне і абстрактне мислення, лічбу, виконання дій. Це третій інформаційний рівень.
4. Рефлексія. Частина людей піднімається ще вище і виробляє в собі здатність до самостійного, критичного мислення. У цих людей є рефлексія – спроможність спостерігати за собою "духовним зором", бачити себе зі сторони. Це четвертий інформаційний рівень.
Чотири прошарки соціуму
Соціум має подібну структуру з чотирьох прошарків. Позначимо ці соціальні страти умовними назвами: "етнічні", "емоційні", "довірливі" і "самостійні".
Фото: Дмитро СКАЖЕНИК
1. "Етнічні". Базовий інстинкт самозбереження проявляється через розрізнення своїх і чужих. У масштабах суспільства свої називаються "етносом", що означає "група своїх людей". Серед своїх спокійно і комфортно, серед чужих – тривожно і небезпечно. Етнічна приналежність – це реалізація природного інстинкту, який працює в будь-якої людини. Усі люди – етнічні.
2. "Емоційні". Цей соціальний прошарок складають люди, які довіряють своїм відчуттям і емоціям. Слова їх мало переконують, тому що логічне мислення є для них занадто виснажливим процесом. Зазвичай це прихильники "хліба і видовищ", любителі комедійних серіалів і "мильних опер".
3. "Довірливі". Найчисельніший прошарок суспільства – це люди, які піднялися над рівнем емоцій, аналізують фактаж і намагаються застосовувати логіку. Проте їхня логіка буває помилковою, а факти – вигадані або тенденційно підібрані. Сьогодні вони довіряють одній "логіці", а завтра – протилежній. Таких людей – переважна більшість. Вони довіряють словам.
Згідно зі світовою соціологією, дві останні групи – "емоційні" + "довірливі" – разом становлять приблизно 95% будь-якого суспільства. Саме їх позначають терміном "гомо сімплекс" – що значить "прості".
4. "Самостійні". Це люди, які володіють рефлексією – спроможністю спостерігати за собою. Вони довіряють не словам і навіть не окремим фактам, а цілісній, несуперечливій системі фактів. Для них головним критерієм істини є добрі плоди, досягнуті результати, продуктивність. Таких людей не більше 5%. Соціологи їх називають "гомо дуплекс" – що значить "подвійні", тому що вони мають орган самоконтролю.
Таким чином, маємо три соціальні прошарки. На вершині інформаційної піраміди суспільства перебувають "самостійні" – їх дуже мало. Нижче перебувають "довірливі" – це абсолютна більшість. Ще нижче розташовані "емоційні". Усі три групи стоять на базовому фундаменті інстинктів, тому усі три групи є "етнічними".
Популісти: хотіли багато, отримали мало
Оскільки найчисельнішою є група "довірливих", то саме вона завжди була об'єктом передвиборчої агітації. Справді, адже "самостійних" занадто мало, щоб на них витрачати зусилля, а "емоційні" зазвичай не цікавляться політикою і не ходять на вибори. На демократичних виборах усе вирішує більшість, тобто "довірливі". Оскільки вони сприймають слова, то звична виборча кампанія – це "ярмарка обіцянок" популістів. Перемагає той, хто наобіцяє переконливіше.
Саме за цією схемою діяли майже всі учасники першого туру виборів-2019. Вони конкурували за голоси довірливої більшості. Оскільки претендентів на цей прошарок електорату було занадто багато, то кожному кандидату дісталося мало. Вибори показали, що група довірливих становить приблизно 42% виборців.
Новація Порошенка: ставка на самостійних
Першим, хто відійшов від усталеної схеми, став Петро Порошенко. Він зробив ставку на "самостійних", тому піарився не на обіцянках, а на здобутках – армія, мова, церква, безвіз, стратегічний союз зі США, нові заводи, прозорість, торгівля з Євросоюзом тощо.
Фото: president.gov.ua
Це була ризикована стратегія, але вона давала можливість сформувати стійке ядро, спроможне переконати решту електорату. Його підтримали 16% виборців. Це "самостійні", а також ті "довірливі", яких вони переконали.
Чому так багато? Тому що Порошенко став монополістом у цій електоральній ніші. До нього ніхто не робив ставку на розумних людей, оскільки вважалося, що на демократичних виборах вони нічого не вирішують.
Новація Зеленського: ставка на емоційних
Володимир Зеленський нічого не обіцяв, його гасло – "Ні обіцянок, ні пробачень". Він показував, створював "картинки", а тому достукався до тих, у кого домінує образно-чуттєве мислення. Спрацював принцип: "Він мені подобається, тому я за нього голосую". На цьому рівні слова про політику не мають значення – їх усе одно ніхто не буде сприймати і, тим більше, аналізувати. Тут працюють емоції, відчуття, видовища та інші "цяці". За Зеленського проголосувало "по приколу" 30% виборців.
Новація Бойка: ставка на етнічних росіян
Юрій Бойко звернувся до інстинкту розпізнавання своїх і чужих. Він став майже монопольним виразником російської етнічної меншини. Не російськомовних, а саме етнічних росіян. Тих, які вважають Росію не агресором, а Батьківщиною. Тих, які вважають прихід в Україну російських військ не окупацією, а визволенням.
Фото: crimea.kp.ru
Для того, щоб остаточно переконати їх у своїй російськості, Бойко перед першим туром демонстративно полетів у Москву і зустрівся з Дмитром Медведєвим – головою російського уряду, соратником Володимира Путіна. Це було відверте послання до своїх: "Я – росіянин, мені довіряє Москва, голосуйте за мене". І за нього проголосувало 12% виборців.
Бойко звернувся до базового інстинкту. Для його електорату є несуттєвими ні реальний стан справ, ні політичні перспективи, ні навіть видовища. Його цікавить одне – об'єднання зі своїми, "визволення з української неволі". Проте Бойко не потрапив у другий тур, відтак вимушено передав "етнічну естафету" Зеленському.
Це значить, що сконсолідована Бойком група етнічних росіян у другому турі голосуватиме за Зеленського. Оскільки етнічний інстинкт є базовим, то за Зеленського проголосує "російська етнічна вертикаль", тобто переважна більшість етнічних росіян з усіх трьох соціальних страт – і "самостійні", і "довірливі", й "емоційні".
Це неминуче запускає процес консолідації "української етнічної вертикалі". У першому турі українці підтримували всіх кандидатів, в тому числі й Зеленського. Проте у другому турі спрацьовує базовий інстинкт тяжіння до своїх.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Другий тур виборів прискорює консолідацію українців – Gazeta.ua
Світ:
Спецтема:
Результати волевиявлення показують реальну інформаційну структуру суспільства – за вертикаллю та горизонталлю. У першому турі було задіяно 3 інноваційні політтехнології, спрямовані на розширення кола прихильників.
19041902.jpg
Зміст
Відтак команди, які їх застосували, обігнали конкурентів. Проте у другому турі працюватиме інша логіка. Вона основана на етнічній самосвідомості. Етнос – це соціальний організм, структура якого багато в чому подібна до структури окремого індивідууму.
Чотири рівні розвитку людини
1. Інстинкти. Коли дитина тільки народилася, вона живе на інстинктах. Головним є інстинкт самозбереження. Він проявляється в тому, що дитина одразу ж намагається розрізняти своїх і чужих. Вона тягнеться до матері та інших родичів і сахається сторонніх. Зі своїми їй спокійно, а з чужими – тривожно – тому що небезпечно. Інстинкти – це перший інформаційний рівень.
2. Цяці. Другий рівень – це коли дитина ще немовлятко. Вона не розуміє слів, але в неї вже є образне мислення. Вона сприймає вигуки і жести. Тому її не переконують словами – їй просто показують "цяцю". На цьому рівні домінує права півкуля, яка відповідає за образно-чуттєве і конкретне мислення, музику, рухливість.
3. Слова. Коли дитина навчилася говорити, вона багато запитує і довіряє сказаному. Вона любить казки. Таких дітей переконують слова. Тут домінує ліва півкуля, яка відповідає за логічне і абстрактне мислення, лічбу, виконання дій. Це третій інформаційний рівень.
4. Рефлексія. Частина людей піднімається ще вище і виробляє в собі здатність до самостійного, критичного мислення. У цих людей є рефлексія – спроможність спостерігати за собою "духовним зором", бачити себе зі сторони. Це четвертий інформаційний рівень.
Чотири прошарки соціуму
Соціум має подібну структуру з чотирьох прошарків. Позначимо ці соціальні страти умовними назвами: "етнічні", "емоційні", "довірливі" і "самостійні".
1. "Етнічні". Базовий інстинкт самозбереження проявляється через розрізнення своїх і чужих. У масштабах суспільства свої називаються "етносом", що означає "група своїх людей". Серед своїх спокійно і комфортно, серед чужих – тривожно і небезпечно. Етнічна приналежність – це реалізація природного інстинкту, який працює в будь-якої людини. Усі люди – етнічні.
2. "Емоційні". Цей соціальний прошарок складають люди, які довіряють своїм відчуттям і емоціям. Слова їх мало переконують, тому що логічне мислення є для них занадто виснажливим процесом. Зазвичай це прихильники "хліба і видовищ", любителі комедійних серіалів і "мильних опер".
3. "Довірливі". Найчисельніший прошарок суспільства – це люди, які піднялися над рівнем емоцій, аналізують фактаж і намагаються застосовувати логіку. Проте їхня логіка буває помилковою, а факти – вигадані або тенденційно підібрані. Сьогодні вони довіряють одній "логіці", а завтра – протилежній. Таких людей – переважна більшість. Вони довіряють словам.
Згідно зі світовою соціологією, дві останні групи – "емоційні" + "довірливі" – разом становлять приблизно 95% будь-якого суспільства. Саме їх позначають терміном "гомо сімплекс" – що значить "прості".
4. "Самостійні". Це люди, які володіють рефлексією – спроможністю спостерігати за собою. Вони довіряють не словам і навіть не окремим фактам, а цілісній, несуперечливій системі фактів. Для них головним критерієм істини є добрі плоди, досягнуті результати, продуктивність. Таких людей не більше 5%. Соціологи їх називають "гомо дуплекс" – що значить "подвійні", тому що вони мають орган самоконтролю.
Таким чином, маємо три соціальні прошарки. На вершині інформаційної піраміди суспільства перебувають "самостійні" – їх дуже мало. Нижче перебувають "довірливі" – це абсолютна більшість. Ще нижче розташовані "емоційні". Усі три групи стоять на базовому фундаменті інстинктів, тому усі три групи є "етнічними".
Популісти: хотіли багато, отримали мало
Оскільки найчисельнішою є група "довірливих", то саме вона завжди була об'єктом передвиборчої агітації. Справді, адже "самостійних" занадто мало, щоб на них витрачати зусилля, а "емоційні" зазвичай не цікавляться політикою і не ходять на вибори. На демократичних виборах усе вирішує більшість, тобто "довірливі". Оскільки вони сприймають слова, то звична виборча кампанія – це "ярмарка обіцянок" популістів. Перемагає той, хто наобіцяє переконливіше.
Саме за цією схемою діяли майже всі учасники першого туру виборів-2019. Вони конкурували за голоси довірливої більшості. Оскільки претендентів на цей прошарок електорату було занадто багато, то кожному кандидату дісталося мало. Вибори показали, що група довірливих становить приблизно 42% виборців.
Новація Порошенка: ставка на самостійних
Першим, хто відійшов від усталеної схеми, став Петро Порошенко. Він зробив ставку на "самостійних", тому піарився не на обіцянках, а на здобутках – армія, мова, церква, безвіз, стратегічний союз зі США, нові заводи, прозорість, торгівля з Євросоюзом тощо.
Це була ризикована стратегія, але вона давала можливість сформувати стійке ядро, спроможне переконати решту електорату. Його підтримали 16% виборців. Це "самостійні", а також ті "довірливі", яких вони переконали.
Чому так багато? Тому що Порошенко став монополістом у цій електоральній ніші. До нього ніхто не робив ставку на розумних людей, оскільки вважалося, що на демократичних виборах вони нічого не вирішують.
Новація Зеленського: ставка на емоційних
Володимир Зеленський нічого не обіцяв, його гасло – "Ні обіцянок, ні пробачень". Він показував, створював "картинки", а тому достукався до тих, у кого домінує образно-чуттєве мислення. Спрацював принцип: "Він мені подобається, тому я за нього голосую". На цьому рівні слова про політику не мають значення – їх усе одно ніхто не буде сприймати і, тим більше, аналізувати. Тут працюють емоції, відчуття, видовища та інші "цяці". За Зеленського проголосувало "по приколу" 30% виборців.
Новація Бойка: ставка на етнічних росіян
Юрій Бойко звернувся до інстинкту розпізнавання своїх і чужих. Він став майже монопольним виразником російської етнічної меншини. Не російськомовних, а саме етнічних росіян. Тих, які вважають Росію не агресором, а Батьківщиною. Тих, які вважають прихід в Україну російських військ не окупацією, а визволенням.
Для того, щоб остаточно переконати їх у своїй російськості, Бойко перед першим туром демонстративно полетів у Москву і зустрівся з Дмитром Медведєвим – головою російського уряду, соратником Володимира Путіна. Це було відверте послання до своїх: "Я – росіянин, мені довіряє Москва, голосуйте за мене". І за нього проголосувало 12% виборців.
Бойко звернувся до базового інстинкту. Для його електорату є несуттєвими ні реальний стан справ, ні політичні перспективи, ні навіть видовища. Його цікавить одне – об'єднання зі своїми, "визволення з української неволі". Проте Бойко не потрапив у другий тур, відтак вимушено передав "етнічну естафету" Зеленському.
Це значить, що сконсолідована Бойком група етнічних росіян у другому турі голосуватиме за Зеленського. Оскільки етнічний інстинкт є базовим, то за Зеленського проголосує "російська етнічна вертикаль", тобто переважна більшість етнічних росіян з усіх трьох соціальних страт – і "самостійні", і "довірливі", й "емоційні".
Це неминуче запускає процес консолідації "української етнічної вертикалі". У першому турі українці підтримували всіх кандидатів, в тому числі й Зеленського. Проте у другому турі спрацьовує базовий інстинкт тяжіння до своїх.
Розширений варіант дослідження - у статті А кого ти вибереш між українцем Порошенком і євреєм Зеленським? (+аудіо)
То ми - самостійні чи довірливі?
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта