Чому у нас не виходить скопіювати чужий успіх?

На превеликий жаль, книги, тренінги та виступи успішних людей майже не приносять користі. Намагаючись змоделювати своє життя або бізнес на основі чужих правил, ми здійснюємо "помилку тих, хто вижив" - спираємося на найменш значиму інформацію і ігноруємо те, що насправді критично.

Існує теорія - "помилка тих, хто вижив". Її ідея полягає в тому, що не можна робити висновок лише на підставі досвіду переможців. Якщо хочете дізнатися правду - запитайте у тих, хто програв.

Цей термін належить математику Абрахаму Вальду. Спочатку він був застосований до пошкоджень літаків союзників під час Другої Світової Війни.

Втрати літаків були катастрофічними - одне вдале попадання могло перетворити бойову машину на купу брухту. Але занадто обважувати літаки бронею не можна - адже їм потрібно ще й бомби нести. Тому потрібно було вибирати.

Спостерігаючи за бомбардувальниками, які поверталися на аеродроми, посічені кулями, командування вирішило, що треба зміцнити ті частини корпусу, які найбільше нагадували друшляк: крила, нижня частина корпусу, і хвостова частина - адже очевидно, що в них потрапляли найчастіше.

Але Вальд першим зрозумів, що це логічна пастка, адже літаки з цими ушкодженнями - виживали. І, що справжньою загрозою є не ті ушкодження, з якими літаки поверталися додому, а ті, які їх знищували - і які тому вивчити було не можливо. Якщо з діркою від кулі в крилі літак може летіти - потрібно дивитися туди, де дірки немає - можливо саме тому, що туди не потрапили, екіпаж і зміг повернутися живим.

Що заважало військовим зробити цей простий висновок самостійно? Все було просто - загиблі літаки залишалися на полі бою, і відповідно випадали з аналізу.

"Помилка тих, хто вижив" - принцип, який можна застосувати для будь якої сфери життя, і особливо для бізнесу. "Ті, що вижили" - це ті, хто досягнув максимального успіху в своїй справі. Вони привертають загальну увагу, їх хочеться слухати або читати. Але всі вони - повернулися на свої аеродроми. Вивчати і копіювати їх сильні сторони - все одно що вивчати літаки які вижили.

Для досягнення успіху нам дуже важливо розуміти, які дії і стратегії не спрацювали у невдах. Знати і не повторювати помилки, які можуть призвести до катастрофи, - набагато важливіше, ніж сліпо гнатися за лідерами. Проблема в тому, що ті, хто програв не пишуть мемуари, і не привертають увагу журналістів. Вони - в "сліпій зоні", і інформацію доведеться збирати по крихтах.

Чи означає це, що досвід чужого успіху абсолютно даремний? Скоріше ні, просто потрібно чіткіше формулювати завдання. Всім нам приємно, коли лікар або фінансовий консультант успішний і відомий у своїй області, і, звичайно, ми прагнемо вирішувати свої завдання саме з їх допомогою. Але ми отримуємо від них конкретний результат, і не намагаємося їх наслідувати.

Незважаючи на те, що принцип Абрахама Вальда відомий вже більше 70 років, ми прикро мало використовуємо його в роботі - адже набагато простіше тримати перед очима успіхи Apple або Facebook, ніж намагатися зрозуміти, що пішло не так у десятків тисяч їхніх конкурентів. Але істинний успіх приходить саме тоді, коли ти починаєш дивитися фактам в обличчя, і вчитися на чужих невдачах.

Чи означає це, що тепер можна економити час і гроші на тренінгах або бізнес конференціях? Взагалі то ні, адже там зав'язуються корисні зв'язки. Крім того, будь якій успішній людині потрібне постійне підживлення мотивацією, і хто як не лідери в своїх областях можуть її дати.

Але намагатися сліпо копіювати чужий шлях - непрацююча стратегія. Шлях у кожного свій, і пройти по ньому доведеться самостійно.